У Запоріжжі вже три дні поспіль працівники військкоматів разом із представниками “Муніципальної варти” роблять поквартирний обхід військовозобов’язаних, під час якого працівники ТЦК виписують повістки.

Чому в Запоріжжі так посилили мобілізацію та для чого залучили “Муніципальну варту” – подробиці цих обходів у коментарі для ТСН.ua розповів перший заступник міського голови Олександр Власюк.

“Йде війна, а наш прямий обов’язок – допомагати ЗСУ, до яких належать ТЦК, – каже Олександр Власюк. – Є основне завдання – оповіщення тих чоловіків, які повинні з’явитися до ТЦК та звірити там свої дані. Йдеться про чоловіків, які протягом дії воєнного стану з якихось причин не з’явилися до ТЦК”.

До цього він додає, що представники міської ради не мають вручати повістки та залучені для того, щоб можливі словесні конфлікти не перетворювалися в бійки.

“Ми цього й не робимо, не вручаємо повістки. Це – повноваження ТЦК. Наше завдання – охорона громадського порядку. Це не шпигунські ігри, немає на меті комусь вибивати двері. В жодному разі. Все це ми довели до відома керівників ОСББ”.

Те, що працівники “Муніципальної варти” не видавали і не видають повісток – про це на своїй сторінці у Facebook повідомило це комунальне підприємство.

“Ми маємо право лише забезпечувати громадський порядок під час роботи Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки оповіщення військовозобовʼязаних на території міста Запоріжжя”, – уточнили в “Муніципальній варті”.

Що каже адвокат

Адвокат Ростислав Кравець, який неодноразово коментував тему мобілізації, каже, що закон відповідає однозначно на запитання про те, чи мають право представники ТЦК та “Муніципальної варти” заходити до помешкання.

“Ні представники ТЦК, ні представники “Муніципальної варти”, навіть представники поліції не мають права проникати до житла. Це можливо лише в тих випадках, коли потрібно врятувати життя, коли є загроза знищення майна або безпосередньо у них є рішення суду на проникнення до житла. В інших випадках вони не мають права проникати до помешкання, заходити на приватні подвір’я. Якщо таке стається – це незаконне проникнення”, – роз’яснює норми законодавства Ростислав Кравець.

АО «Кравець І Партнери»

Скільки буде два плюс два? А ми продаємо чи купуємо?

Саме цей анекдот при детальному розгляді нагадує ідея запровадження множинного громадянства для українців, які проживають у країнах ЄС, США та Канаді.

З одного боку, дійсно ухвалення такого закону вперше дозволить українцям з усього світу «почуватися не діаспорою, людьми не просто українського походження, а українського громадянства». Володимир Зеленський нарахував 65 млн українців.

У світі чимало країн допускають або визнають подвійне громадянство. Серед них Норвегія, США (подвійне громадянство не заборонено, при цьому воно не заохочується), Німеччина (дозволяє його громадянам ЄС і Швейцарії).

В Україні ж своя історія. І починається вона зі статті 4 Конституції, якою закріплюється єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом. При цьому у нас немає відповідних законодавчих положень, які напряму забороняли б множинне громадянство. Можливе воно чи ні – має поставити крапку лише Конституційний Суд України.

Дискусія про громадянство відкрилася після підписання Зеленським указу про введення в дію рішення РНБО від 16 липня — № 305/2021.

Множинне громадянство – чотири похідні законопроєкти

Окрім законопроєкту 6368 «Про громадянство України» Президент подав до парламенту ще кілька дотичних законопроєктів, які мають забезпечити чистоту законодавчих намірів щодо громадянства.

Законопроєкт 6369 «Про запобігання та протидію загрозам національній безпеці України в сфері громадянства»: ним запобігається використання громадянства іншої держави як інструменту втручання у внутрішні справи України, посягання на незалежність, суверенітет і територіальну цілісність. Вочевидь, це пов’язано з розмовами РФ про те, що на територіях інших країн мешкають «її громадяни», яких слід «захищати». Далі, як ми знаємо, була роздача російських паспортів.

Законопроєкт 6370 «Про внесення змін до статті 570 Митного кодексу України щодо запобігання та протидії загрозам національній безпеці України у сфері громадянства»: обмеження на зайняття посад у митних органах громадянами України, які мають або набули громадянство або підданство іноземної держави чи держав.

Законопроєкт 6371 «Про внесення змін до закону «Про судоустрій і статус суддів»: заборона обіймати посади в судах українцям, колишнім іноземцям, щоб набуття громадянства не використовували як інструмент втручання у внутрішні справи України.

Законопроєкт 6372 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, ККУ та КПКУ та кодексу України щодо відповідальності за порушення законодавства у сфері громадянства»: встановлює адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання або неподання декларації про наявність громадянства іноземної держави, про перебування в процедурі набуття чи припинення громадянства іноземної держави тощо.

Всі політики й чиновники, які, згідно із законом про запобігання корупції, заповнюють електронні декларації, повинні обов’язково вказувати наявність громадянства або підданства інших держав. Якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, також є громадянином іншої держави, вона має про це чесно повідомити – українське суспільство має право про це знати. За навмисні спроби приховати факт подвійного громадянства людина має нести кримінальну відповідальність», – наголосив Президент.

Множинне громадянство – аналіз юриста

На думку директора програми «Право» Українського інститут майбутнього Олександра Чебаненка, новий законопроєкт про громадянство – ложка дьогтю на ложку меду. За його словами, цим проєктом пропонується ціла низка цікавих новел.

Наприклад, «декларація про відмову від іноземного громадянства та визнання себе лише громадянином України» – документ, що засвідчує відмову іноземця від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав, що подається іноземцем у випадку, якщо отримати документ про вихід з іноземного громадянства важко або неможливо. Вочевидь, цей документ орієнтований в першу чергу на громадян держави-агресора, які зі зброєю в руках захищали незалежність України та які хотіли б отримати громадянство України. Ми свого часу пропонували такого роду крок, тому можемо цю пропозицію тільки підтримати», – каже він.

За словами Чебаненка, з попередньою новелою пов’язана ще одна – «незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства».

«Зрозуміло, що у зв’язку з політикою держави-агресора по фактичному нав’язуванню свого громадянства отримати від її органів документ про припинення громадянства держави-агресора – той ще квест. Тому і ця новела, на нашу думку, заслуговує на підтримку. Раніше законом було передбачено 10 документів, що підтверджують громадянство України. Це – паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну. Тепер пропонується залишити тільки 8, вилучивши з цього переліку свідоцтво про належність до громадянства України та проїзний документ дитини. Висловимо надію, що це позитивний момент, адже зменшується кількість дублюючих документів», – каже він.

Викликають, на його думку, інтерес новели щодо підстав для втрати громадянства України.

Відповідно до чинних норм, підставами для втрати громадянства є: добровільний вступ повнолітнім громадянином України до громадянства іншої країни; набуття статусу громадянина України незаконно – шляхом подання підроблених документів і надання неправдивої особистої інформації; добровільний вступ до лав військовослужбовців іншої держави.

Замість абсолютно неконституційної, на нашу думку, першої підстави для всіх (адже в Конституції йдеться про «єдине», а не «одне» громадянство України) пропонується не менш «цікава» – «використання повнолітнім громадянином України, який має громадянство (підданство) іноземної держави, на території України паспортного документа іноземця, наслідком якого є створення загроз національній безпеці, національним інтересам України». Що саме підпадає під ознаки «створення загроз» та хто саме це буде визнавати, є ключовими питаннями. Вочевидь, це підстави для можливих зловживань плюс – можливі корупційні ризики».

При цьому, пояснює експерт, треба зробити важливе зауваження: Конституція України взагалі не передбачає можливість «втрати» громадянства України. Тільки «припинення». Більш того, відповідно до Конституції України, громадянин України не може бути позбавлений громадянства.

Що ж стосується анонсованого надання громадянства України етнічним українцям, які проживають за кордоном, то особливих змін в наявному порядку не передбачається: громадянство може, як і зараз, надаватися за особливі заслуги або в особливих випадках.

Підсумовуючи наш короткий огляд законопроєкту, можна сказати, що ним пропонується ціла низка змін до законодавства щодо громадянства, які давно вже не просто «назріли», а вже «перезріли». В першу чергу, щодо спрощеного набуття громадянства України тими, хто захищав і захищає її свободу та незалежність зі зброєю в руках. І це можна тільки підтримати. При цьому в проєкті є ціла низка пропозицій, які є сумнівними як з точки зору відповідності Конституції України та законів логіки, так і щодо корупційних ризиків. Сподіваємося, що розробники законопроєкту усунуть ці ризики та невідповідності», – резюмує директор програми «Право» Українського інститут майбутнього Олександр Чебаненко.

Множинне громадянство – спроба завести іноземців у САП та НАБУ

В коментарі для AgroPolit.com адвокат, старший партнер адвокатської компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець заявив, що подвійне громадянство у запропонованому Володимиром Зеленським форматі – це не більше, аніж легалізація тих осіб, які вже мають подвійне громадянство, а також спроба виконати завдання, поставлені перед ним іноземними урядами (в частині призначення на посади керівників країною іноземців).

Ключова мета таких законодавчих змін (наприклад, про призначення в судову систему чи на керівні посади) – призначити керівником САП або керівником НАБУ іноземців, які в силу різних причин не зможуть змінити свого громадянства; аналогічна ситуація була з громадянкою США Супрун, яка так і не вийшла з громадянства США, хоча була міністром охорони здоров’я і мала доступ до державної таємниці за родом своєї діяльності. Так само це було з Айваресом Абрамавічусом, Наталією Яресько. Тобто фактично ця процедура ще була започаткована попереднім президентом, і зараз це продовжується», – пояснює він.

Ростислав Кравець пояснює, що наявність п’яти законопроєктів, які страхують від «наслідків», не означає, що всі вони буть ухвалені парламентом. Тому лазівки для озвученого ним сценарію є.

Внести зміни до Конституції навряд чи вдасться (питання 300 голосів відкрите), а от власне закон про громадянство змінити депутати зможуть. Якщо цей закон буде прийнятий, то завтра ми побачимо на посаді керівника НАБУ чергового іноземця», – наполягає на своєму він.

Множинне громадянство – відкриття ринку землі для іноземців

Натомість головний редактор AgroPolit.com Наталія Білоусова називає законопроєкт про множинне громадянство спробою легалізувати доступ на ринок сільськогосподарських земель для іноземців з українським корінням.

Це така спроба легалізувати іноземний капітал на внутрішньому ринку землі для придбання сільськогосподарських паїв. Ми ж пам’ятаємо, що за законом 552-IX  право власності на землю отримали громадяни України; юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; територіальні громади та держава. З 1 липня 2021 року землю почали купувати фізособи (100 га в одні руки), а з 1 січня 2024 року до кола покупців додаються юридичні особи, які на рівні з фізичними особами отримають однакову земельну «стелю» – 10 тис. га в одні руки. Ухвалення закону 6368 про множинне громадянство для іноземців, які є етнічними українцями, автоматично відкриває доступ для іноземного капіталу. Адже не існує наразі юридичних перепон, які б забороняли придбання с/г землі «етнічним українцям-іноземцям» з новою українською пропискою (при цьому ми досі не розуміємо, чи збережеться у них якесь інше громадянство). Крім того, їм же ніхто не заборонить і створювати українські юридичні компанії. Тобто це схоже на добре продуману «тиху» схему заведення іноземного капіталу під придбання землі. Було би логічним встановити на певний час мораторій, наприклад, 5 років для таких громадян для придбання сільськогосподарської землі. це дозволить зберегти чистоту намірів етнічних українців і забезпечить їх реальне бажання працювати на землі, а не втілить на практиці  ефект швидких спекулятивних інветицій. Ми ж бачимо, що світові ринки капіталів перегріті вільними грішми, які потрібно кудись вигідно вкласти. Земля, а відтак і продовольство, – хороший варіант для цього», – говорить Наталія Білоусова.

На її думку, такий крок цілком логічний, адже як в Україні , так і за її межами не полишають ідею зробити ринок землі повністю відкритим.

Як свідчать аналітичні дані онлайн-мапи операцій купівлі-продажу земель, яку запустили AgroPolit.com спільно з Zemelka.ua за підтримки нової земельної агенції Volodar, з моменту запуску середньозважена ціна 1 га земель для товарного с/г виробництва становить 33 415 грн. За цей період було здійснено 21 978 операцій купівлі-продажу земельних ділянок для товарного с/г виробництва (паї) загальною площею 80 041 га. Загалом же ринок продажів паїв не дуже активний: на ньому чітко простежується профіцит покупців і дефіцит продавців», – пояснює головний редактор AgroPolit.com.

Вона також озвучила інші показники роботи ринку землі за весь період станом на 11 грудня 2021 року:

• середньозважена вартість договору за одну ділянку — 33 415 грн;
• загальна кількість операцій купівлі-продажу земельних ділянок для товарного с/г виробництва (паї) — 21 978, що складає 19% від усіх операцій з землею;
• сумарна площа проданих паїв — 80 041 га;
• середній розмір проданої ділянки — 3,64 га;

Незмінними залишились максимальна ціна об’єкту купівлі-продажу — 5 035 000 грн у  Львівській області та максимальний розмір ділянки — 46,75 га у Донецькій області, коментує Наталія Білоусова аналітику онлайн-мапи, розробленої AgroPolit.com спільно з Zemelka.ua та Volodar.

За останній тиждень з 6 по 10 грудня, каже вона, результати функціонування ринку землі наступні:

• середньозважена ціна за 1 га на цьому тижні склала 30 951 грн;
• загальна кількість операцій купівлі-продажу земельних ділянок для товарного с/г виробництва (паї) — 1325 (на 383 більше, ніж на минулому тижні);
• сумарна площа проданих паїв — 5126 га;
• середній розмір проданої ділянки — 3,87 га;
• максимальна ціна у Кіровоградській області  — 1 676 055 грн.
• максимальна площа ділянки у Харківській області — 24,79 га.

Більше про умови роботи ринку землі в Україні читайте у матеріалі «Земля України без гриму: основні положення та наслідки закону про вільний ринок».

Множинне громадянство – п’ять запитань без відповідей

Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович зареєстровані законопроєкти читав, але має до них питання.

Множині запитання до проєктів Зеленського про множинне громадянство. Пакет законопроєктів про громадянство, внесений Зеленським до парламенту, породжує більше проблем, ніж вирішує. Перш ніж подавати такі проєкти, керівництво держави мало б дати суспільству чіткі відповіді принаймні на ключові запитання», – переконаний він.

1. Як трактувати норму статті 4 Конституції «В Україні існує єдине громадянство»? Чи означає це лише відсутність громадянства окремих територій України чи також і заборону поєднання українського громадянства з іноземним? Остаточну відповідь може дати лише Конституційний Суд, як би Зеленський до нього не ставився. І без отримання цієї відповіді правники і політики далі ламатимуть списи, і будь-які спроби легалізації множинного громадянства матимуть сумнівну легітимність.

2. Якщо вже Президент пропонує легалізувати множинне громадянство, наскільки правомірно позбавляти його носіїв права працювати в органах влади, місцевого самоврядування тощо? З точки зору національної безпеки це виглядає логічним. Але як бути з 24 статтею Конституції, відповідно до якої «громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом»? Одна річ – заборонити їм обіймати посади через незаконне подвійне громадянство, а зовсім інша – просто позбавити їх важливих (у тому числі і виборчих) прав, коли, за логікою президентських законопроєктів, вони нічого не порушують.

3. Якщо надавати громадянство закордонним українцям, чому недостатньо самого факту їх української ідентичності? Як і кому закордонні українці мають доводити, що їхні батьки, дід чи баба народилися в Україні? Не кажучи вже про те, що у такий спосіб не отримають громадянства ті, чиї батьки й діди вже народилися в діаспорі. Так само, як і наймолодше покоління еміграції – люди, які народилися в Україні після 1991 року і виїхали за кордон, змінивши громадянство.

4. Яким обсягом прав користуватимуться носії множинного громадянства? Наприклад, чи зможуть вони купувати сільськогосподарські землі? Чи отримуватимуть українські пенсії та інші соціальні виплати?

5. І, зрештою, як носії множинного громадянства виконуватимуть військовий обов’язок і взагалі всі громадянські обов’язки перед усіма своїми державами одночасно?

Наталія Білоусова, AgroPolit.com

АО «Кравец и Партнеры»

Враховуючи реалії сьогодення, МОЗ України здійснює заходи щодо запобіганню поширенню коронавірусу COVID-19, в тому числі, впроваджуючи відповідні норми тимчасової дії, які є обов’язкові до виконання закладами охорони здоров’я.

Так, Наказом Міністерства охорони здоров’я від 23.03.2020 р. №698 затверджено «Тимчасові заходи у закладах охорони здоров’я з метою забезпечення їх готовності для надання медичної допомоги хворим на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2».

Абзац 2 п. 1 даного Наказу зокрема визначає: закладам охорони здоров’я вжити заходів щодо збільшення частки медичної допомоги, що надається з використанням технологій та заходів, що застосовуються під час надання медичної допомоги з використанням засобів дистанційного зв’язку для обміну інформацією в електронній формі (надання медичної допомоги із застосуванням телемедицини).

Наразі, поширеним є пропонування медичними закладами так званого онлайн консультування пацієнтів з використання програм Skype, Viber тощо. При цьому, часто ці консультації ототожнюють з поняттям телемедицина, що в більшості випадків не відповідає дійсності.

Медичним закладам та фізичним особа-підприємцям, які мають право на здійснення медичної практики, що мають намір надавати послуги дистанційно (з використанням телекомунікаційних мереж) перш за все потрібно звертатися до встановленого МОЗ України порядку надання медичної допомоги пацієнтам із застосуванням телемедицини.

Наказом МОЗ України №681 від 19.10.2015 року затверджено:

• «Порядок організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому), третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини» (далі – «Порядок»);
• «Положення про кабінет телемедицини закладу охорони здоров’я» (далі – «Положення»);
• форму первинної облікової документації №001/тм «Запит на телемедичне консультування» та інструкцію щодо її заповнення;
• форму первинної облікової документації №002/тм «Висновок консультанта» та інструкцію щодо її заповнення;
• форму первинної облікової документації №003/тм «Журнал обліку телемедичних консультацій» та інструкцію щодо її заповнення.

Згідно Положення, телемедицина — комплекс дій, технологій та заходів, що застосовуються при наданні медичної допомоги, з використанням засобів дистанційного зв’язку у вигляді обміну електронними повідомленнями.

Надання медичної допомоги населенню із застосуванням телемедицини здійснюється у формі телемедичної мережі.

Суб’єкти (Учасники), які можуть входити у телемедичну мережу:

• заклади охорони здоров’я незалежно від форми власності;
• фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з медичної практики.

Для злагодженої роботи та взаємодії Учасники об’єднуються у єдину систему спеціалізовану інтернет-платформу для телемедицини – Портал телемедицини. Учасник, який бажає організувати роботу у Порталі телемедицини повинен укласти договір з іншими Учасниками.

Зв’язок між Учасниками Порталу відбувається за допомогою електронних повідомлень.

Інструменти телемедицини (способи роботи):

• Домашнє телеконсультування — процес спостереження за станом здоров’я пацієнта, який перебуває за межами закладу охорони здоров’я, із застосуванням телемедицини.

Домашнє телеконсультування застосовується у випадку самостійного звернення пацієнта до лікаря за допомогою відеозв’язку, телефонного зв’язку (мобільний, стаціонарний) або мережі Інтернет (електронна пошта, web-сторінки тощо), а також для спостереження за станом здоров’я пацієнта його лікуючим лікарем у процесі надання цьому пацієнту медичної допомоги.

Інформація, надана пацієнтом під час домашнього телеконсультування, недостатня для застосування телемедичного консультування, за винятком випадків, коли предметом такого консультування є зображення, зафіксовані цифровими носіями відповідно до вимог пункту 1 розділу V цього Порядку.

• Телемедичне консультування — надання медичної допомоги пацієнту лікарем із застосуванням телемедицини щодо лікування та/або уточнення діагнозу за допомогою електронних повідомлень через Портал телемедицини.

Телемедичне консультування є основним інструментом телемедицини, що використовується для надання вчасної та адекватної медичної допомоги пацієнту, а також для інтерпретації знімків та інших зображень, зафіксованих цифровими носіями (рентгенологічні знімки, дані ЕКГ і т.д.).

Лікар може надавати рекомендації щодо стану здоров’я пацієнта безпосередньо при спілкуванні з даною особою, чи надавати роз’яснення по конкретному випадку іншим лікарям на основі знімків або зображень.

Телемедичне консультування здійснюється лікарями-спеціалістами, працівниками кафедр вищих медичних навчальних закладів та наукових установ.

До телемедичного консультування можуть бути залучені лікарі-консультанти з інших закладів охорони здоров’я первинного, вторинного (спеціалізованого), третинного (високоспеціалізованого) рівнів надання медичної допомоги, а також фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з медичної практики.

• Телеметрія — сукупність технологій, що дають змогу проводити дистанційне вимірювання, збір і передачу інформації про показники діяльності (фізіологічні параметри) організму пацієнта. Наприклад, для забезпечення віддаленої висококваліфікованої ЕКГ-діагностики використовується спеціальний комплекс телеметричного обладнання, що здійснює передачу ЕКГ по бездротових і проводових каналах зв’язку — по каналах мобільного зв’язку, з використанням мережевих технологій (Інтернет, GPRS);
• Телемедичний консиліум — надання медичної допомоги пацієнту одночасно більше ніж одним лікарем із застосуванням телемедицини, що застосовується у разі потреби в обговоренні клінічного випадку більше ніж з одним лікарем-консультантом.

Суб’єкти, які мають право застосовувати телемедицину.

Такими суб’єктами є лікарі закладу охорони здоров’я, працівники кафедр вищих медичних навчальних закладів, фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з медичної практики.

Необхідно пам’ятати, що у закладах охорони здоров’я застосування телемедицини забезпечує структурний підрозділ — кабінет телемедицини, за допомогою якого лікарі цього закладу охорони здоров’я надають медичну допомогу із застосуванням телемедицини.

В той час, як фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з медичної практики із застосуванням телемедицини, здійснюють телемедичне консультування без створення кабінету телемедицини з дотриманням вимог, наведених у розділі VI Порядку.

Кабінет телемедицини.

Згідно п. п. 1, 2 Розділу І Положення — кабінет телемедицини закладу охорони здоров’я (далі – Кабінет) створюється з метою забезпечення надання медичної допомоги пацієнтам із застосуванням телемедицини, коли відстань є критичним чинником.

Кабінет є структурним підрозділом закладу охорони здоров’я (далі — ЗОЗ).

Персонал Кабінету складається з:

лікарів, які при присвоєнні (підтвердженні) професійної кваліфікаційної категорії пройшли підготовку з питань надання медичної допомоги із застосуванням телемедицини на факультетах підвищення кваліфікації лікарів під час післядипломного навчання;

сестер медичних, які здійснюють ведення медичної та статистичної документації в електронній формі та у формі документа на папері;

інженерів, які забезпечують функціонування технічних та програмних засобів Кабінету.

Особливу увагу слід приділяти оснащенню Кабінету, яке здійснюється згідно з Табелем оснащення кабінету телемедицини, який наводиться в додатку до Положення.

Кабінет очолює завідувач, який призначається на посаду та звільняється з посади головним лікарем ЗОЗ відповідно до порядку, установленого законодавством України.

Так, згідно вищезазначеного Табеля Кабінет повинен містити:

• Комп’ютер персональний з мультимедіа, монітор – 1 од.
• Веб-камера – 1 од.
• Блок безперебійного живлення – 1 од.
• Фотокамера цифрова – 1 од.
• Сканер планшетний – 1 од.
• Принтер лазерний – 1 од.
• Засоби телеметрії – 1 од.
• Телефон – 1 од.
• Стіл комп’ютерний – 1 од.
• Стілець офісний – 2 од.
• ПЗ/Операційна система – 1 од.
• ПЗ/Офіс – 1 од.
• ПЗ/Прикладне для телемедицини – 1 од.
• ПЗ/Антивірус – 1 од.
• Підключення до мережі Інтернет шляхом застосування доступних засобів телекомунікацій, які використовують новітні телекомунікаційні технології (не менше 10 Мбіт/c, синхронний) – 1 од.
• Телефонне з’єднання (стаціонарне) – 1 од.

Порядок дій та документація.

Використовуючи телемедицину Учасники повинні дотримуватися певної послідовності дій та пам’ятати про необхідність заповнення відповідної медичної документації.

Так, у випадку, коли лікар та його пацієнт потребують додаткової поради від іншого лікаря-консультанта – застосовується телемедичне консультування.

Телемедичне консультування проводиться на підставі запиту на телемедичне консультування відповідно до форми первинної облікової документації №001/тм «Запит на телемедичне консультування», затвердженої наказом МОЗ України від 19 жовтня 2015 року №681 (Форма № 001/тм). Даний запит – Форму №001/тм формує та надсилає у Порталі телемедицини лікуючий лікар, якщо він вбачає в цьому таку потребу.

Форма №001/тм надсилається лікарю-консультанту у формі електронного повідомлення, на яке накладено електронний цифровий підпис.

У разі відсутності у лікуючого лікаря електронного цифрового підпису він надає до кабінету телемедицини Форму №001/тм на паперових носіях із власним підписом, завіреним лікарською печаткою.

Запит на телемедичне консультування та відмітка про його виконання відображаються відповідним записом у журналі обліку телемедичних консультацій кабінету телемедицини — відповідно до форми первинної облікової документації №003/тм «Журнал обліку телемедичних консультацій», затвердженої наказом МОЗ України від 19 жовтня 2015 року №68 (Форма №003/тм).

Після реєстрації персонал кабінету телемедицини повідомляє про надходження Запиту структурний підрозділ відповідної спеціалізації або конкретного лікаря-консультанта, якщо такий зазначений у Запиті, і передає для опрацювання документ у вигляді роздрукованої копії або на електронних носіях.

Лікар-консультант в день отримання Запиту готує відповідь відповідно до форми первинної облікової документації №002/тм «Висновок консультанта», затвердженої наказом МОЗ України від 19 жовтня 2015 року №681 (Висновок), на яку накладається електронний цифровий підпис, та надсилає Висновок лікуючому лікарю, який сформував цей Запит.

За результатами розгляду лікарем-консультантом Запиту у журналі за Формою №003/тм робиться відповідний запис про виконання із зазначенням дати направлення Висновку лікуючому лікарю. При цьому, лікар-консультант може відмовити в консультації, якщо інформація не відповідає Формі №001/тм.

У разі первинного звернення пацієнта до кабінету телемедицини за телемедичною консультацією лікар кабінету телемедицини також здійснює первинний огляд пацієнта та заповнює форми первинної облікової документації: №025/о «Медична карта амбулаторного хворого № ____», № 074/о «Журнал реєстрації амбулаторних хворих», затверджені наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року №110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за №661/20974.

Проведення телемедичного консиліуму проводиться за такою ж процедурою, але Запит направляється одночасно кільком лікарям-консультантам.

У підсумку хочеться відзначити, якщо ви бажаєте використовувати телемедицину у своїй діяльності, то вам необхідно:

• створити Кабінет телемедицини (для закладів охорони здоров’я) або забезпечити наявність необхідного обладнання (для ФОП, які здійснюють медичну практику);
• забезпечити наявність працевлаштованого персоналу, визначеного у п. Розділу 1 Положення про кабінет телемедицини закладу охорони здоров’я;
• організувати роботу Порталу телемедицини;
• вести медичну документацію, передбачену Наказом МОЗ України №681 від 19.10.2015 року.

Бабенко Яна,

адвокат АО «Кравець  і партнери» для Резанансу

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Судовою реформою 2016 року було змінено систему судоустрою, ліквідовані «старі» суди та утворено «нові».

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII,   п. 7 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачають, що з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України  вже майже три роки перебувають в процедурі ліквідації, яка найбільш пагубно впливає на суддів, адже питання їх подальшого працевлаштування та забезпечення   умов для здійснення правосуддя не були вирішені ні законом, ні будь-яким органом державної влади, який має відношення до судоустрою.

Частина суддів Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суд уУкраїни з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України так і не були переведені з цих ліквідованих судів, а інша частина  була переведена в інші суди, які теж ліквідовані. Тобто з одного ліквідованого суду переведені в інший ліквідований суд. Судді з багаторічним досвідом та професійніми навиками  відсторонені від здійснення правосуддя без  провини, оскільки працевлаштовані в судах, які припинили здійснювати правосуддя.

Відповідно до п. 31 Монреальської універсальної декларації про незалежність правосуддя розпуск суду не повинен впливати на суддів, які працюють у ньому. У такому випадку судді обов’язково повинні бути переведені до інших судів того ж самого рівня.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід’ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Серед визначених законодавством засобів забезпечення гарантій незалежності судді є здійснення суддею правосуддя відповідно до ст. 126 Конституції України.

Випадки, коли суддя не здійснює правосуддя, визначаються Законом України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів». Такі випадки поділяються на дві категорії та пов’язані з дією самого судді – поведінкою або кримінальною відповідальністю (Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018). В той же час, жоден з визначених законом випадків відсторонення від здійснення правосуддя не стосується суддів Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, які тим не менше по факту відсторонені від здійснення правосуддя вже майже три роки.

Дана ситуація небезпечна як для  суддів так і для  суспільства в цілому. На наш погляд, маємо ситуацію «викривленого дзеркала» :з одного боку –   дефіцит суддів у судах, а з іншого – сотні суддів, які мають повноваження, досвід, професійні знання,     усунені від здійснення правосуддя. Адже аналогічна ситуації  зі суддями ВСУ, ВГСУ, ВАСУ  існує і в інших судах, які були ліквідовані Указами Президента України в 2017 році. Такий стан справ може свідчити про ймовірне умисне створення «проблем» діяльності судів у країні з метою загострення соціального невдоволення на тлі поширення негативного ставлення до суддів.

Наслідки від ігнорування цієї проблеми: (1) той же дефіцит суддів, що здійснюють правосуддя, що в свою чергу спричиняє порушення розумних строків; (2) штучне відсторонення від здійснення правосуддя суддів, які наділені відповідними повноваженнями, що є втручанням як в суддівські гарантії, так і в право людини на розвиток професійної сфери життя; (3) наражає на ризик отримання рішень міжнародних інстанцій про відшкодування державою шкоди, завданої штучним втручанням в права людини; (4) навантаження на бюджет країни щодо необхідності утримання суддів, які штучно відсторонені від роботи; (5) загострення соціального конфлікту як у суддів, так і в громадян, які не отримують належного розгляду в розумні строки.

Спосіб вирішення в той же час теж не може залишатися ручним, для цього на законодавчому рівні мають бути визначені правила здійснення переведення суддів до інших судів, з урахуванням того, що пониження інстанції – це вид дисциплінарної відповідальності, зміна територіального розташування суду – породить додаткові витрати на соціальне утримання та може вплинути на зменшення винагороди (мається на увазі переведення з міста мільйонника). Варто не забувати про те, що з порушення права не виникає і нехтування правами суддів лише примножує беззаконня.

Анна Мартиненко,  адвокат АО «Кравець і Партнери»,

Ростислав Кравець, голова та адвокат АО «Кравець і Партнери»

Адвокатская компания Кравец и Партнеры