Читайте в матеріалі:

1. Людей атакують посиленим фінмоніторингом
2. Які банки найчастіше блокують рахунки
3. Нові обмеження банків з фінмону
4. За що банки блокують рахунки
5. Що робити при блокуванні рахунку
6. Вимагайте готівку з закритого рахунку
7. Люди частіше виграють суди проти банків

При цьому поширеним явищем стає відмова видавати людині її гроші готівкою чи запровадження лімітів на такі операції. Як, приміром, у випадку Райффайзен Банку — на рівні 30 тис. грн. Фінансисти роблять все, щоб накопичення клієнтів перерахувати безготівковим переказом і наразити їх на нові блокування коштів, а люди дедалі частіше подають судові позови на банки. Що робити громадянину після блокування рахунку та як повернути свої гроші, “Телеграф” з’ясовував у профільних юристів. 

Людей атакують посиленим фінмоніторингом

Ключова причина активізації блокувань банківських рахунків українців, їх примусового закриття та замороження грошей людей — посилення фінансового моніторингу банків через відповідний тиск на них з боку Нацбанку. Юристи визнають, що цьогоріч відчувається новий пік таких дій, орієнтуючись на збільшення звернень до них.

“Два пікових моменти звернень щодо блокувань рахунків, їх блокування та відмови видачі грошей готівкою припали на два часових проміжки. Це середина 2023 року та весна-літо 2025-го. У відсотковому співвідношенні ми б сміливо казали, що попит в ці проміжки збільшився на 70-80%. Це прямо пов’язано із внесенням відповідних змін до правил фінансового моніторингу та фактичними посиленнями контролю”, — повідомив “Телеграфу” юрист адвокатського об’єднання Mitrax Федір Колосов.

Його колеги підтверджують тенденцію та пояснюють все тиском Нацбанку: регулятор активніше штрафує банки, а ті починають активніше прискіпуватися до людей.

“У 2025 році кількість звернень громадян щодо блокування/закриття рахунків чи відмов у видачі готівки зросла приблизно на 50-70% у порівнянні з кількістю звернень у 2023 році. Пік фіксувався навесні – початку літа 2025 року, коли банки масово оновили політику фінмоніторингу, адаптувавшись до нових вимог НБУ. Головна причина: посилення контролю з боку банків під тиском регулятора, жорсткі “автоматичні” блокування невідповідних/неверифікованих операцій та зменшення готівкового ринку. Плюс Україна підтримує тренд в бік розвинутих країн, щодо зменшення обігу готівки”, — зазначив “Телеграфу” керуючий партнер юридичної компанії Winner Ігор Ясько.

Зазвичай власників рахунків мало заспокоюють пояснення банків після таких блокувань, коли їх лишають без власних грошей. Особливо коли жорсткі вимоги застосовують тільки до пересічних громадян, а привілейованим (зі зв’язками у владі, Нацбанку чи на фінансовому ринку) дозволяється робити що завгодно, про що пишуть ЗМІ. “Клієнту ж з вулиці” ніколи не вдається зворушити банк історіями про те, що в нього немає інших коштів для існування, аніж заблоковані на рахунку.

Ігор Ясько перелічив нам юридичні послуги, найпопулярніші у постраждалих від банківського фінмоніторингу:

• перше місце — консультації та супровід пояснень до банку;
• друге місце — підготовка письмових відповідей/апеляцій;
• третє місце — подача судових позовів: менша частка звернень, але значний зріст у 2024—2025 роки.

“Найбільше звернень (понад 60%) стосується блокувань рахунків і вимог до роз’яснення джерел походження коштів. Часто запитують про незаконне закриття рахунку, особливо якщо у клієнта залишалися власні кошти чи виникає відмова у видачі готівки через касу”, — уточнив він.

Якщо простим людям ще вдається якось викручуватися без рахунків, переходячи на готівку, то фізособи-підприємці без них як без рук, тож намагаються вирішити проблему максимально оперативно.

“ФОПи замовляють юридичний супровід стосовно розблокування банківських рахунків частіше за звичайних фізичних осіб. Це пов’язано із прямою залежністю фізичної особи-підприємця від конкретного відкритого банківського рахунку”, — підтвердив Федір Колосов.

Які банки найчастіше блокують рахунки

Найчастіше рахунки блокують великі роздрібні банки.

“Лідерами серед банків, на які скаржаться клієнти за фінмоніторинг, стабільно залишаються, звичайно, великі банки: як приватні, наприклад Райффайзен Банк, так і з державним капіталом, серед яких Приват, Ощадбанк. Це пов’язано не з тим, що фінмоніторинг в цих установах є жорсткішим, ніж в інших, а з тим, що ці банки обслуговують найбільшу кількість клієнтів”, — запевнив “Телеграф” керуючий партнер адвокатського об’єднання Eternix Олександр Ромасєв.

З числа фінустанов з найбільшим числом блокувань і примусового закриття рахунків юристи виокремлюють такі:

Приватбанк;
Райффайзен Банк;
А-Банк;
Ощадбанк;
Універсал Банк (monobank);
Сенс Банк;
ПУМБ;
Укрсиббанк.

“У 2024—2025 роках найбільше звернень на юридичні послуги (щодо фінмоніторингу) надходить на Приватбанк, Ощадбанк, monobank (Універсал Банк) та Райффайзен Банк. Причина: найбільша частка клієнтів і широке охоплення фізосіб. З початку 2025 до списку долучились приватні середні банки — А-Банк, ПУМБ. Приватбанк — абсолютний лідер за кількістю скарг всі роки, останніми місяцями наростає частка скарг на Райффайзен Банк і Ощадбанк”, — навів приклади Ігор Ясько.

Нові обмеження банків з фінмону

Федір Колосов з Mitrax перелічив “Телеграфу” такі нові практики фінмоніторингу щодо українців:

• Посилення ідентифікації та верифікації клієнтів, регулярне оновлення їх даних. Зниження лімітів операцій без підтвердження доходів чи джерел коштів.
• Більше уваги до ознак ризику: транскордонні перекази, часті дрібні перекази, зміна місця проживання чи контактів, нерегулярне джерело доходу тощо.
• Автоматизація і алгоритми ризику в банках: використовують програмні рішення, щоб виявляти потенційно підозрілі операції.
  Ідентифікація переказів як “дропів”.

Після того, як Національний банк оголосив тотальну боротьбу проти дропів і подав у Верховну Раду законопроект про створення реєстру дропів, у банків розпочалась справжня манія з цього приводу.

Попервах дропами називали людей, які передали свої картки стороннім, порушуючи банківський договір (на законодавчому рівні це не заборонено у разі відсутності подальших злочинів — відмивання коштів, фінансування тероризму тощо). Утім згодом в цю категорію почали потраплять й інші порушники правил, в тому числі податкових. Поняттям “дроп” вже розкидаються зовсім вільно, так називають і дрібних торгівців з ринків, яким покупці картоплі чи сала закидають гроші на картку.

Здавалося б людям не дуже важливо, як їх кваліфікують банкіри у внутрішній кухні. Та коли буде прийнятий відповідний законопроект Нацбанку й запрацює реєстр дропів, є ризик того що в нього потраплятимуть не тільки злочинці/терористи чи справжні дропери/шахраї, а й будь-які порушники фінансового моніторингу, яким колись блокували рахунки з різних причин. Тексту нацбанківського законопроєкту ще не публікували, та НБУ заздалегідь анонсував, що порушників суттєво обмежуватимуть у фінансових послугах і це дійсно може стати проблемою.

“Торік головними причинами блокувань рахунків були підозри у незаконному бізнесі, “дропінг” (мул-рахунки), неузгоджені великі перекази, недоведений статус походження грошей. У 2025 році частіше блокують і при невеликих обсягах операцій: регулярні надходження без підтвердження, операції з p2p понад 30—50 тис. грн/міс., нестандартна активність для профілю клієнта та неактуалізовані документи”, — відзначив ключові тенденції Ігор Ясько.

Ще одною популярною практикою банків з фінмоніторингу стало застосування додаткових комісій при перерахуванні грошей на інші рахунки чи знятті готівкою після примусового закриття рахунку. Не звична комісія в 1% чи 2% суми, а 15—30 разів більше, що банки застосовують, не питаючі клієнтів.

“Найбільш резонансна ситуація — це з А-Банком, де відома публічна комісія 30% суми. Час від часу тимчасово запроваджували певні утримання і деякі інші банки (у межах 5-30%), пік припав на осінь 2023 — весну 2024 років. Під суспільним тиском більшість приватних банків відмовились від такої практики на початку 2025 року. Якщо банк наполягає на комісії — варто вимагати договір та письмове роз’яснення її розміру й підстав (часто це суперечить закону/регуляторці, і суди стають на бік клієнта)”, — підкреслив Ігор Ясько.

“Фактично, це залежить від внутрішньої політики банку. З подібними позиціями ми стикались в А-Банку та Банку “Південний”. Подібні великі відсотки — це не штрафи, а частина тарифної політики. Нацбанк з цього питання висловлює досить стриману позицію, зазначаючи, що до них як до регулятора було всього пару звернень з питань застосування подібних великих відсотків”, — додав Федір Колосов.

Інша практика — це категорична відмова банку видати людині її кошти готівкою в повному обсязі після примусового закриття рахунку, попри наявність такої можливості в постанові Нацбанку №65 від 19 травня 2020 року. По соцмережах розійшовся відповідний лист Райффайзен Банку, який відмовлявся видати кешем понад 30 тис. грн і в якості альтернативи пропонував безготівковий переказ в інший банк на власний рахунок чи на благодійність. А коли клієнт погодився на ці 30 тис. грн і з’ясувалось, що на рахунку більше грошей, то в Райффайзені відмовили навіть у цій сумі. Хоча логіка дуже дивна: якби на рахунку було лише 30 тис. грн чи менше, то віддали б все, а якщо більше — не дамо нічого. Що підтвердив “Телеграфу” постраждалий клієнт.

Є й додаткові неприємні моменти: приміром, треба бути готовим, що банк запитає та підніме не тільки ваші податкові/зарплатні довідки, але й виписки по рахунках, причому в ретроспективі за 2— 5 років. Приміром, маєте білу зарплатню на картку в 500 тис. грн, чи 1 млн грн на рік, і все чудово — документи всі під це маєте. Та коли забажаєте розмістити депозит, скажімо, на 300—800 тис. грн, то банк подивиться не тільки на довідки, але й на виписки по рахунках і побачить, скільки вами було витрачено й скільки лишилось по витраті грошей. Часто-густо лишаються крихти, бо поточні зарплати уходять на життя. Тоді банк може заявити, що насправді у вас вже не має тих грошей, бо ви все витратили, й депозит не відкриє. Розповіді про те, що ви збирали гроші роками й це довгі накопичення, не спрацюють.

За що банки блокують рахунки

Вищезгадана постанова НБУ №65 з фінмоніторингу надає банкам широкі можливості щодо перевірки операцій клієнтів, блокувань рахунків і примусового закриття. Та, за словами юристів, на практиці вони роблять це з таких причин:

Невідповідність операцій профілю клієнта. Наприклад, під час відкриття рахунку ви повідомили про середньомісячний дохід на рівні 50 тис. грн, й тривалий час стільки в середньому й отримували на карту. Та раптом з часом почали надходити вже по 80-100 тис. грн, а ви не попередили банк про збільшення вашого доходу й не принесли відповідну довідку.
Підозрілі, на думку банку, операції. Поширений нині варіант — це на рахунок починають надходити регулярні чи численні перекази від різних осіб. Вони можуть бути навіть невеликими, скажімо, в районі 500-1000 грн. Та банк одразу підозрює, що ви отримали халтурку, десь підробляєте і його основна версія — підприємницька діяльність. А коли гроші надходять на приватний рахунок (рахунок фізособи), а не на рахунок фізособи-підприємця, то це незаконна підприємницька діяльність.
Будь-які операції, де банк може запідозрити торгівлю криптовалютою (з біржею, брокерами тощо), яку досі остаточно не легалізували в Україні. Не прийнятий законопроєкт щодо оподаткування, регулювання й інших моментів, хоча відповідні зобов’язання є в Меморандумі МВФ.
Нетипові для фізосіб операції чи активний обнал: коли маленькі суми потрапляють на рахунок щодня (по 100-200 грн) чи взагалі пачками, де банк відразу підозрюють незаконну підприємницьку діяльність, шахрайство чи залучення дропів. Або коли на рахунок часто (чи не через день) заходять, чи знімаються великі суми готівки. Поняття “великих” може відрізнятися в різних банках — від 10-20 тис. грн до 50 тис. грн і більше.
Призначення платежів, які вказують клієнти при переказах, які банки сприймають як підозрілі. Слова тригери можуть бути такими: “за крипту”, “обмін валют”, “за товар/послугу”, якщо надходження не на рахунок ФОПа, а на приватний, чи “повернення боргу”, коли перекази регулярні — щодня чи 1—2 разів на тиждень.
Неможливість офіційно підтвердити доходи на суму операцій по картці. Передусім банки вимагають податкові декларації, довідки з податкової (ОК-5, ОК-7), також приймають зарплатні довідки з місця роботи. Ще підходять документи про отримання спадщини, про продаж майна — квартири, машини тощо.
Ігнорування інформаційних запитів банків чи подання їм неправдивої/неповної інформації. Для ФОПів ще дуже важливо два рази на рік завантажувати у свій профіль (через інтернет-банкінг, мобільний застосунок) податкову декларацію, без якої може відбутися автоматичне блокування рахунку.

Це ключові моменти, та можуть виникати й додаткові.

“Основними причинами блокування є непідтверджене джерело коштів, невідповідність операцій фінпрофілю клієнта, регулярні надходження від великої кількості різних платників, які банки розцінюють як підприємницьку діяльність без реєстрації. Ще можна додати операції, що мають ознаки криптоактивності (конвертація криптовалют у фіатні кошти через p2p або неідентифікованих посередників), а також великі разові надходження готівкових коштів без попередньої історії подібних операцій”, — узагальнив “Телеграфу” керівник практики податкового права юрфірми “Ілляшев та Партнери” Іван Маринюк.

При цьому варто розуміти, що банкіри не відстежують клієнтські операції вручну. Немає в банку людей за моніторами, які в онлайні стежать за вашим рахунком. Перелічені критерії внесені в налаштування програмних/комп’ютерних систем банків (роботів), які спрацьовують автоматично й людині відрубають доступ до рахунку. Це робить програма. Часто клієнтів про це не попереджають, і виходить неприємний сюрприз.

“Торік головними причинами блокувань були підозри у незаконному бізнесі, “дропінг” (мул-рахунки), неузгоджені великі перекази, недоведений статус походження грошей. У 2025 частіше блокують і при малих обсягах операцій: регулярні надходження без підтвердження, операції з p2p понад 30—50 тис. грн/міс., нестандартна активність для профілю клієнта та неактуалізовані документи”, — пояснив Ігор Ясько.

“Раніше в більшості випадків після надання пояснень та документів рахунки розблокувались і клієнти отримували доступ до грошей. З урахування жорсткого контролю зі сторони НБУ наприкінці минулого року на початку 2025 року позитивна тенденція розблокування пішла на спад, але ситуація поступово вирівнюється: банки відпрацювали внутрішні процедури фінмоніторингу, клієнти стали більш обізнаними і почали швидше реагувати на запити банку або готуватися до операцій завчасно”, — при цьому додав Маринюк.

Що робити при блокуванні рахунку

Юристи хором радять завчасно думати про фінмоніторинг, ще під час відкриття рахунку та під час користування (до блокувань). Приміром, Федір

Колосов дав такі поради:

При відкритті рахунку або при підозрі на блокування одразу питати в банку ризики/категорії фінмону, щоб розуміти, чи треба підтвердження доходів/джерел коштів.
Зберігати максимально можливий документообіг: копії договорів, платіжних доручень, виписок, контактів, підтвердження діяльності.
Не тримати всі кошти на одному рахунку чи в одному банку, якщо можливі ризики, коли ви не маєте великих офіційних доходів. Мати запасні, резервні рахунки, краще в декількох банках.
Якщо доходи невеликі, вести їх максимально прозоро, не використовувати складні схеми або серії переказів, які можуть виглядати підозріло.
Звертатись до адвоката чи фахівця одразу, якщо банк надсилає лист чи повідомлення про підозру або про блокування. Бо часто можна вирішити питання на стадії консультації чи пояснень, без суду.

Якщо маєте довідок (зарплатних, податкових тощо), скажімо, тільки на 30 тис. грн (решту доходів не можете довести офіційно), то по рахунку не варто проводити переказів більш ніж на 50-60 тис. грн. А ще краще мати два-три рахунки в різних банках і в кожному не тримати понад 30 тис. грн. За потреби зможете в кожний надати довідку на 30 тис. грн. Один банк не знає, на яку суму ви здійснюєте операції в іншому.

“Якщо фізична особа не має офіційних доходів, але отримує певні зарахування на банківську картку, то про це необхідно зазначити в своєму профілі, який надаєте банку. Наприклад, зазначити такі можливі виплати, як допомогу від родичів, стипендію тощо. Також треба бути готовим пояснити кожний платіж, тому необхідно зберігати відповідні документи, чеки, боргові розписки (якщо вам винні кошти) та інші виписки”, — підказав Олександр Ромасєв з Eternix.

Та все ж юристи під різноманітні підробітки радять оформляти ФОП (фізособу-підприємця), і в рамках цієї діяльності отримувати кошти виключно на рахунок ФОПу. В жодному разі не на рахунки фізособи.

“Не використовувати особисті рахунки для ведення господарської діяльності. Касаційний цивільний суд Верховного суду чітко встановив, що у разі, якщо клієнт порушив банківське законодавство, зокрема використав рахунок фізичної особи для здійснення підприємницької діяльності, то дії банку щодо встановлення клієнту високого рівня ризику легалізації (відмивання) доходів та розірвання ділових відносин є правомірними. Отже, суди всіх інстанцій будуть дотримуватися цієї позиції Верховного суду при прийняті рішень”, — уточнив Ромасєв.

Коли ж блокування рахунку все ж відбулось, керуючий партнер юридичної компанії “Максим Боярчуков та Партнери” Максим Боярчуков порадив такий алгоритм дій:

Зв’яжіться з банком: негайно зателефонуйте на гарячу лінію або відвідайте відділення. Зберігайте спокій.
З’ясуйте точну причину: запитайте, що саме стало причиною блокування — фінансовий моніторинг, арешт виконавчою службою чи щось інше. Попросіть офіційне письмове пояснення.
Зберіть документи: підготуйте вичерпний пакет документів, що підтверджують законність операції та джерело походження коштів (довідки про доходи, договори, декларації тощо).
Надайте офіційні пояснення: подайте до банку зібрані документи разом із письмовим поясненням, де чітко і без емоцій опишіть суть операції.
Подайте скаргу до НБУ: якщо банк не реагує або його відповідь вас не влаштовує, подайте офіційну скаргу до Національного банку України. Це можна зробити онлайн на сайті Нацбанку, електронною поштою або телефоном.
Зверніться до суду: якщо всі попередні кроки не допомогли, звертайтеся до суду з позовом проти банку. На цьому етапі варто залучити юриста.

Звичайно, не факт, що Нацбанк стане на бік людини. Скоріше, навпаки: в останньому роз’ясненні (№14-0005/77674 від 9 жовтня 2025 року) він вказав, що банки можуть вигадувати власні правила фінмоніторингу й слідувати ним. Та для тих, хто планує судитися в майбутньому краще мати на руках офіційну відповідь НБУ.

Вимагайте готівку з закритого рахунку

Попри все, треба продовжувати відстоювати власні права. Найперше, якщо банк заблокує рахунок та примусово його закриє, треба вимагати видачу грошей з нього готівковою.

Загалом, за вищезгаданою постановою НБУ №65, в людини є дві можливості:

1. Безготівковий переказ на рахунок цієї людини (не іншої) в інший банк.
2. Видача готівкою через касу.

Перший варіант дуже небезпечний і його радять лише в крайньому разі, оскільки після такого переказу рахунок в іншому банку теж зазвичай блокують.

“Це “отруєний” переказ, який створює серйозні проблеми на майбутнє. Ставиться “чорна мітка” у призначенні платежу. Банк, що закриває рахунок, у призначенні платежу вкаже щось на кшталт: “Переказ залишку у зв’язку з розірванням відносин на підставі закону про фінмоніторинг”. Виникає миттєвий статус високоризикового клієнта: система моніторингу нового банку миттєво побачить, і розцінить вас як клієнта, від якого вже відмовилася інша фінансова установа через високі ризики. Новий банк одразу присвоїть вам високий рівень ризику. Це означає посилений контроль, низькі ліміти операцій та високу ймовірність повторних блокувань вже на новому місці”, — підтвердив Максим Боярчуков.

Та якщо вже погодились на безготівковий переказ, постарайтеся оперативно зняти гроші в іншому банку. Краще навіть у банкоматі й того ж дня. Будьте готові до блокування й цього рахунку, одразу підшукуйте інший банк.

Отримати всі гроші готівкою з примусово закритого рахунку — справжня проблема останнім часом. Банки або навідріз відмовляють людям в цьому, або лімітують видачу готівки — віддають не всю суму, а лише частину. Як, приміром, вищезгаданий Райффайзен Банк в розмірі 30 тис. грн. Чи взагалі відмовляють у видачі будь-яких сум кеша. Тому, коли суми на рахунках значні, то варто звернутися до суду, й, як запевнюють юристи, цілком реально в банку виграти.

Люди частіше виграють суди проти банків

Юристи розповіли “Телеграфу” про щорічне збільшення судових позовів з фінмоніторингу, Ігор Ясько з Winner навів таку заокруглену динаміку:

2021 рік — 250 позовів;
2022 рік — 350 позовів;
2023 рік — 900 позовів;
2024 рік — 1300-1350 позовів;
2025 рік — вже понад 1500 позовів.

“Цьогоріч пік подачі позовів припав на травень-липень, коли йшлося про масові блокування дрібних рахунків. Що було спровоковано у тому числі й відсутністю діалогу з банками, зростанням компетентності громадян у захисті своїх прав, роботою юристів із мас-медіа”, — зазначив Ясько.

Юристи визнають, що звернення до суду — досить серйозний крок, що вартує додаткових витрат. Оформлення одного позову в юриста може коштувати 12-15 тис., а перший етап (районний суд) судового розгляду, з адвокатськими запитами та представництвом на засіданнях тощо, — не менше 50 тис. грн (залежно від обраної юрфірми).

Водночас правознавці визнають, що банки нерідко припускають помилки і провадять непрозорий фінмоніторинг, тож і виграти судовий процес цілком реально. Приміром Федір Колосов з Mitrax підкреслив, що фінустанови порушують такі процедурні моменти:

1. Порушення строків при проведені перевірок;
2. Неповідомлення клієнтів або ненадання можливості клієнту надати відповідь на відповідний запит;
3. Необґрунтованість самого блокування.

“Всі зазначені аспекти випливають через завантаженість банків та не чіткі правила фінансового моніторингу”, — сказав Колосов.

А Ігор Ясько дав таку оцінку щодо частки виграшів клієнтами банків судових справ з питань фінансового моніторингу:

2021 рік — близько 25%;
2023 рік — до 40%;
2025 рік — вже 45–50% (майже кожен другий).

“Найкраще рахунки відновлюють через суд із приватними та невеликими банками. Привілейоване положення у спорах з держбанками рідкісне, проте останнім часом суди часто стають на бік клієнта за умови “надмірно суворих” або недостатньо обґрунтованих дій банку”, — уточнив Ясько.

Та пояснив, що найчастіше судові справи проти банків виграють, коли:

Позов поданий за “безпідставне” блокування, бо клієнт має всі документи і підтвердження походження коштів.
Відбулось порушення процедури розірвання договору або не повідомлення про закриття рахунку.

А програють:

1. Справи, коли рахунки використовувались для підприємницької діяльності всупереч призначенню.
2. Якщо клієнт не зміг надати підтвердження джерел коштів.

Потроху формується судова практика, є конкретні приклади.

“Відновити примусово закритий банком рахунок через суд цілком реально. Й ми вже маємо відповідні кейси, зокрема, у справі проти ПУМБ (справа №758/7993/23), коли людині в 2024 році повернули рахунок й вона ним досі користується. Ми виграли апеляцію, до Верховного суду справа поки не дійшла, і рахунок працює (апеляційне провадження №22-ц/824/9822/2024). Коли пощастить, то судовий розгляд справ триватиме близько пів року, залежно від регіону. Хоча більшість судів завантажена й розгляди можуть затягуватися на роки”, — розповів “Телеграфу” старший партнер адвокатської компанії “Кравець та партнери” адвокат Ростислав Кравець.

Чого не варто робити — це опускати руки й лишати кошти банкам. Це ваші кошти, й якщо не доведені факти відмивання чи фінансування тероризму, їх мають повернути за 30 днів, попри всі перепони. Інколи навіть можна повернутися на обслуговування в конкретний банк, бо там належним чином не підтримують внутрішні бази даних і просто безлад.

“Бувають навіть курйозні випадки, коли одного року в конкретному банку людині примусово закривають рахунок, називаючи її злісним порушником фінансового моніторингу. А коли наступного року вона наче вперше приходить у відділення, то той же банк без проблем відкриває їй рахунок, а потім нормально обслуговує. Без зайвих питань і нарікань. По-різному буває”, — підкреслив Кравець.

Через постійне підвищення вимог банків з фінансового моніторингу юристи прогнозують подальше збільшення випадків блокувань рахунків українцям і судових спорів з цього приводу.

Джерело: news.telegraf.com.ua

АО «Кравець І Партнери»

Тонкощі, які важливо пам’ятати щодо фінансової спадщини.

Які загальні правила вступу у спадщину?

Прийняти спадщину можна за заповітом або якщо ви є рідною людиною померлому навіть без заповіту. З моменту, як людина пішла у засвіти, у її спадкоємців є шість місяців, щоб подати заяву на прийняття спадщини, розпочавши процедуру передачі майнових прав. Першочергове право успадкування – у дітей спадкодавця, того з подружжя, хто його пережив, і батьків.

Заява про прийняття спадщини пишеться в нотаріуса, проте набуває чинності лише тоді, коли минуть 6 місяців після смерті спадкодавця (про це читайте в колонці для Mind юриста Максима Боярчукова).

Нотаріус видає свідоцтво про спадщину, у якому зазначає майнові права та активи, які перейшли у спадок. Якщо відомо про кошти в банках чи страховиків, вони наслідуються як і все інше майно.

За українським законодавством, спадкоємець успадковує не лише майно, а й борги спадкодавця. «Якщо спадкоємець приймає майно, то приймає і зобов’язання. Якщо відмовляється від спадку, зобов’язань перед кредитором, наприклад банком, не виникає», – зазначає Крістіна Дрогозюк, юристка Громадського центру правосуддя в Одеській області.

Як пояснюють у Незалежній асоціації банків України (НАБУ), якщо власник вкладу при житті не зробив розпорядження щодо своїх коштів, то підставою звернення в банк є нотаріально оформлений документ про право на спадщину, де зазначається спадкоємець, частка в загальній сумі спадщини та реквізити рахунку. Отже, для банківських рахунків у свідоцтві про право на спадщину будуть вказані реквізити із зазначенням сум, аналогічно – для коштів накопичувального страхування.

З цим нотаріальним свідоцтвом про право на спадщину та паспортом треба звертатися до банку чи страховика, де лежать гроші, що переходять у спадок. Після перевірки всіх документів банк має перерахувати кошти на рахунок спадкоємця або видати їх готівкою.

До речі, якщо спадкоємець перебуває за кордоном, йому для оформлення спадщини не обов’язково приїздити до України. Можна надати нотаріальну довіреність своєму юристу або іншій довіреній особі, яка оформить прийняття спадщини в Україні. Саму нотаріальну довіреність видає, наприклад, українське консульство.

Як визначається місце відкриття спадщини?

Координатор Комітету з питань правового забезпечення діяльності банків та захисту прав кредиторів НАБУ Інна Пушкар розповідає, що місцем відкриття спадщини вважатиметься останнє місце проживання спадкодавця.

«Якщо воно невідоме, то місцем відкриття спадщини вважатимуть місцезнаходження основної частини рухомого майна», – пояснює вона, маючи на увазі депозит. Отже, звертатися треба до нотаріуса за місцем проживання спадкоємця чи місцем відкриття банківського або страхового накопичення, а потім зі свідоцтвом про право на спадщину – до філії банку чи страховика, де відкрите накопичування.

У період дії воєнного стану законодавство спростили. Якщо місцем відкриття спадщини є населений пункт на тимчасово окупованій території або на територіях, де ведуться бойові дії, заява про прийняття спадщини подається будь-якому нотаріусу.

Що і коли може повідомити банк спадкоємцям?

Банківські вклади є банківською таємницею. Тому фінустанова надає спадкоємцям довідки щодо рахунків, у тому числі про наявність грошей, у разі смерті їх власників для подальшого оформлення свідоцтва на спадщину лише у двох випадках:

якщо клієнт залишив для банку відповідне заповідальне розпорядження з вказанням імен спадкоємців;
якщо до банку від імені спадкоємця із запитом звернувся нотаріус, який оформляє спадщину.

Запитати можна про наявність рахунків, вкладів, електронних гаманців і залишку коштів на них, індивідуальних банківських сейфів. Також можна звернутися із запитом про рухоме майно, що перебуває на збереженні або в заставі банку: предмети мистецтва, вироби з коштовних металів тощо.

Навіть якщо банку стало відомо про смерть клієнта, він самостійно не має права шукати спадкоємців і повідомляти їм про рахунки померлого. Тому, якщо родина не знає про стан таких рахунків, а заповідального розпорядження померлий не зробив, рідним доведеться самим шукати інформацію. Це можна робити через нотаріальні запити банкам.

«Перелік спадкоємців відповідно до чинного законодавства встановлює виключно нотаріус. Без розпорядження клієнта банк не має юридичного права вчиняти такі дії. Наявність грошей на рахунку клієнта – це банківська таємниця. Про факт смерті клієнта фінансова установа може дізнатися, наприклад, внаслідок звернення спадкоємця або нотаріусів спадкоємця для встановлення наявності коштів на рахунку загиблого», – пояснюють процедуру у пресслужбі Sense Bank.

«Банки та страховики не мають шукати спадкоємців померлих клієнтів. Процедуру прийняття спадщини ініціюють спадкоємці. Відповідно фінансова установа дізнається про факт смерті клієнта при зверненні спадкоємців або при надходженні запиту від нотаріуса», – підтверджує заступник виконавчого директора, голова Проєктного офісу НАБУ Дмитро Глінський.

Які є обов’язки у страхових компаній?

Страхова компанія (СК) повідомляє спадкоємців про відповідні активи померлого, якщо в договорі страхування його життя чи накопичувального страхування вигодонабувачами вказані спадкоємці. У інших випадках СК не мають обов’язків, а головне – підстав для пошуку рідних померлого клієнта.

«Якщо за накопичувальним договором перестали надходити чергові платежі та клієнт не вимагає припинення договору, то може бути ситуація, що страхова сума буде зменшуватися до закінчення строку договору. Зі свого боку СК завжди спробує знайти клієнта, щоб повідомити йому про необхідність сплачувати черговий платіж. Якщо людина померла, то такі листи можуть побачити її рідні», – каже голова Асоціації «Страховий бізнес» (АСБ) В’ячеслав Черняхівський.

За його словами, СК не має доступу до реєстрів померлих громадян. Щоб прийняти спадщину необхідно підтвердити свою спорідненість із померлою особою. А саме надати: паспорт або паспортний документ; документи, що підтверджують родинні стосунки з померлою особою. Наприклад, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб.

Звісно, тут, як і у випадку з банками, можна звертатися через нотаріуса.

Щоб не було проблем із набуттям спадщини, треба скласти відповідні розпорядження в банку чи СК, надавши детальну інформацію про спадкоємця: ФІО, номер паспорта, адресу тощо. А також заздалегідь повідомити спадкоємцям про всі рахунки з назвою банків чи СК та суми на рахунках.

Що відбувається, коли за грошима загиблого ніхто не звернувся?

У рідкісних випадках банк може запідозрити, що клієнт помер, наприклад, якщо тривалий час немає жодних операцій. Зазвичай строки давності – це декілька років. Тоді спочатку рахунок переводиться в категорію неактивних.

Як пояснює адвокат Ростислав Кравець: «У разі відсутності спадкоємців і наявності інформації про смерть власника рахунку, рахунок буде закритий, а кошти перераховані на спеціальний рахунок у банку».

Віктор Гальчинський, спікер Кредобанку, каже, що спадщина, яка не має спадкоємців, має бути визнана відумерлою (безгосподарним майном, яке не переходить до його спадкоємців. – Mind) та перейти у власність територіальної громади. Спадщина визнається відумерлою в разі відсутності спадкоємців (немає заповіту або рідні не звернулися самі), усунення їх від права на спадкування, а також відмови ними від прийняття спадщини.

Хто визнає спадщину відумерлою?

Зазвичай це відбувається за двома сценаріями.

За першим сценарієм, орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням рухомого майна зобов’язаний після спливу одного року з дати відкриття спадщини подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Як про це дізнається орган місцевого самоврядування?

Відділ реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) передає інформацію про факт смерті до Державного реєстру актів цивільного стану громадян (ЄДРАЦС), Єдиного державного демографічного реєстру (паспортна система), а також у деяких випадках – до виконавчого комітету місцевої ради, якщо це передбачено процедурою в конкретному населеному пункті.

У невеликих громадах РАЦС і виконком зазвичай співпрацюють, тому орган місцевого самоврядування відразу дізнається про смерть мешканця. Місцева влада має право отримати кошти померлого при відсутності або бездіяльності інших спадкоємців.

Якщо в померлого були пенсійні чи зарплатні рахунки, то про них автоматично дізнається місцева влада, отримуючи право зробити нотаріальні запити у відповідні банки.

«Банк не може просто перерахувати кошти померлого до місцевого бюджету – це можливо тільки після визнання судом спадщини відумерлою та на запит відповідної територіальної громади. До визначення спадкоємців і визнання спадщини відумерлою банк продовжує зберігати кошти на рахунках померлої особи», – каже Віктор Гальчинський.

Другий сценарій – заява кредиторів. Гальчинський уточнює, що заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця. Кредитор має право на розшук майна боржника за законом, тобто може подати відповідні нотаріальні запити.

До звернення спадкоємців або ж органу місцевого самоврядування з рішенням суду про визнання спадщини відумерлою банк продовжує зберігати кошти померлого клієнта. Рахунки з такими коштами блокуються.

Що робити родичам із грошима, які перераховані до місцевого бюджету?

Якщо сповіщення про смерть рідного та/або інформація про існування в нього банківського рахунку прийшло родині із запізненням, і банк уже перерахував гроші до місцевого бюджету, то можна ініціювати процедуру їх повернення.
«Якщо банк здійснив перерахування коштів до місцевого бюджету, то рідні мають звертатись до органу, якому були перераховані кошти з рахунку клієнта», – запевняють в Ощадбанку.

Крістіна Дрогозюк розповідає, що, коли спадкоємці не звернулись яз заявою про відкриття спадщини в шестимісячний строк, а суд ухвалив рішення про визнання спадщини відумерлою, спадкоємці спочатку повинні звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

«Якщо нотаріус відмовить у вчиненні нотаріальних дій у зв’язку з пропущенням строку на прийняття спадщини, та при наявності поважних причин для поновлення цього строку, спадкоємці мають звернутисья до суду з відповідним позовом про поновлення строку на прийняття спадщини», – каже Дрогозюк.

Щоб повернути майно також потрібно подавати позов до суду. У випадку описаному вище (якщо нотаріус відмовив у відкритті спадкової справи) в одній судовій справі розглядаються обидві позовні заяви. Але позитивне рішення суду для спадкоємців можливо лише в разі наявності дійсно поважних причин.

Причинами для поновлення строку на прийняття спадщини може бути тривала хвороба, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних силах України тощо.

«Із судової практики – необізнаність про існування майна не є поважною причиною. Якщо родичі, які рідко спілкувалися, не знали про смерть і не прийняли спадщину вчасно – це не є поважною причиною», – зазначає юрист Катерина Гутгарц.

«Наприклад, якщо спадкоємцем є військовозобовʼязана особа, яка тривалий час перебувала за кордоном, була обізнана про смерть спадкоємця, але не вступила у спадок через те, що не хотіла перетинати кордон через проведення мобілізації в Україні, суд може визнати таку причину пропущення строків на прийняття спадщини неповажною», – попереджає Дрогозюк.

Які наслідки при користуванні кредитним лімітом померлого?

Часто в рідних є доступ до кредитних карток одне одного. Після смерті людини родина може продовжити користуватися кредитними грошима. Проте бажано цього не робити.

Олександр Супрунович, директор департаменту роздрібних продуктів Кредобанку акцентує, що «при отриманні документально підтверджених відомостей про смерть клієнта, у якого наявна кредитна заборгованість, банк блокує кредитний ліміт і встановлює його на нульовому рівні».

За його словами, вся заборгованість, що існувала на момент смерті, з погашення кредиту переходить до спадкоємців у повному обсязі в разі прийняття ними спадщини.

Як було сказано вище, до моменту прийняття спадщини спадкоємець не має зобов’язань за коштами позичальника. У разі ж вступу у спадщину він переоформлює на себе заборгованість у сумі, що зафіксована на день смерті спадкодавця.

«Банк вживає передбачених законодавством заходів, спрямованих на погашення заборгованості, зокрема направляє спадкоємцям вимоги про задоволення вимог банку як кредитора. Спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, згідно зі статтею 1282 Цивільного кодексу України», – уточнюють в Ощадбанку.

До моменту вступу спадкоємців у володіння боргом відсотки за кредитом не нараховуються. «У разі отримання інформації про смерть клієнта банк визнає заборгованість за кредитом проблемною та припиняє нарахування процентів», – пояснюють в Ощадбанку.

«Якщо кредитним лімітом померлої людини випадково користувалися спадкоємці – відповідальності немає. Банк скасує і не нараховуватиме відсотки на борг у період від смерті позичальника до прийняття спадщини спадкоємцем», – каже Віктор Гальчинський.

Але водночас він попереджає: «Якщо кредитним лімітом користувався не спадкоємець – можливі варіанти».

Що робити, якщо депозити відкриті за кордоном?

«Якщо спадкодавець мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право», – уточнює Інна Пушкар.

Як пояснюють у Sense Bank, коли в загиблого спадщина перебуває за кордоном, то спадкування відбувається за законами тієї держави, де перебуває об’єкт спадкування: «Якщо ми говоримо про банківські рахунки, то для одержання коштів доцільно звертатися до банку, у якому перебували кошти, за отриманням переліку необхідного пакету документів».

Що відбувається, якщо спадкоємцями є малолітні та неповнолітні діти?

«Малолітні та неповнолітні діти спадкодавця вважаються автоматично такими, що прийняли спадщину, без будь-яких дій з їхнього боку», – наголошує Катерина Гутгарц.

За її словами, спадщина оформляється на дитину її рідними. Проте якщо дитина сирота, то їй призначається опікун або піклувальник. З 14 до 18 років дитина вже може розпоряджатися майном за згоди піклувальника.

Борги дитина теж успадковує, проте лише в розмірі вартості іншого успадкованого майна. Якщо жодного майна, крім боргів, немає, пишеться відмова від спадщини.

Джерело: mind.ua

АО «Кравець І Партнери»

Національна стратегія доходів на 2024-2030 роки передбачає надання податковій доступу до інформації про банківські рахунки платників податків і відновлення прогресивної шкали ставок податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) замість нинішньої фіксованої ставки 18%, яка з 2016 року змінила малопрогресивну шкалу зі ставками 15% і 20%.

АО «Кравець І Партнери»

Про все це дивіться в ексклюзивному інтерв’ю TSN.UA з адвокатом Ростиславом Кравцем.

АО «Кравець І Партнери»

Подробиці — дивіться в ексклюзиві TSN.UA.

АО «Кравець І Партнери»

Оренда та купівля чужих банківських рахунків стає поширеним явищем у 2023 році. Українці дають користуватися своїми картками стороннім особам, попри застереження фінансистів. Втім, суворої кримінальної відповідальності за це не передбачено, хоча Нацбанк і подав законопроєкт із криміналізацією низки платіжних порушень. «Мінфін» з’ясував позицію НБУ щодо використання чужих банківських рахунків, а також прояснив права власників карток у банкірів та юристів.

АО «Кравець І Партнери»

Ухилення від мобілізації

Причини блокування різні — від не проведеної вчасно ідентифікації до рішення служби фінмоніторингу банку або арешту рахунку, накладеного на вимогу виконавчої служби. Останнім часом банківські картки дедалі частіше блокують і через «ухилення від мобілізації».

«До нас дедалі частіше звертаються чоловіки призовного віку, яким заблокували картки за зверненням виконавчої служби на підставі протоколу про адмінпорушення, пов’язаного з порушенням правил військового обліку. Причому нерідко люди вперше дізнаються, що вони «ухиляються» вже від банку, кажуть, що їм навіть повістку не вручали», — розповів голова адвокатського об’єднання «Кравець та партнери» Ростислав Кравець. 

Борги

З травня цього року в Україні відновилося блокування банківських карток, які з початку війни тимчасово призупиняли. І банки взялися за рахунки своїх клієнтів із потрійною силою — люди скаржаться на масові блокування карток, причому найчастіше без попереджень. Людина дізнається, що її картку заблоковано вже після того, як не змогла сплатити за покупку або переказати гроші. Особливо часто на блокування скаржаться клієнти Приватбанку, Ощадбанку та monobank, хоча є проблеми й у тих, хто обслуговується в інших банках.

Чому банки блокують карти? За словами Кравця, найпоширеніша причина пов’язана з боргами та простроченими штрафами.

«Найчастіше банківські картки блокують на підставі виконавчого провадження, якщо, наприклад, людина має заборгованість за аліментами, неоплачені штрафи, невиконані рішення судів тощо», — каже юрист.

Донедавна Мін’юст обмежував доступ державних та приватних виконавців до автоматизованої системи виконавчого провадження (яка дозволяє оперативно накласти арешт на банківський рахунок боржника). Але з квітня обмеження поступово почали зніматись, і вже у травні-червні блокування через борги запрацювали повним ходом. Причому нерідко рахунки блокуються за старими виконавчими провадженнями, відкритими ще до війни. І не завжди навіть сплата людиною обов’язку гарантує швидке зняття арешту. Як розповів Кравець, останнім часом до причин блокувань з ініціативи виконавчої служби дедалі частіше стають справи щодо ухилення від мобілізації.

«Складається адмінпротокол, який передбачає сплату штрафу. І, якщо людина його не погашає, виконавча служба ініціює блокування рахунків. Причому деякі клієнти, які зверталися до нас із цією проблемою, кажуть, що їм навіть повістку не вручали. Тобто про те, що вони «ухиляються», люди дізнаються вже після того, як банк заблокував картку», — каже Кравець.

При цьому він звертає увагу на законодавчі норми, які прописують навіть у разі наявності у людини великих боргів, дозволяти їй витрачати зі свого банківського рахунку дві мінімальні зарплати (а це 13 400 гривень) на місяць. «Громадянин має звернутися до виконавчої служби, вказавши, яку саме картку просить залишити незаблокованою. А банк повинен стежити, щоб із цієї картки витрачалося не більше встановленого ліміту – 13400 гривень на місяць», – зазначив юрист.

Але ця норма часто порушується, і людині просто блокують усі рахунки, повністю перекриваючи доступ до грошей. Причому нерідко навіть у разі повного погашення заборгованості блокування з картки знімають далеко не одразу – доводиться кілька разів звертатися до виконавців із проханням дати відмашку банку. Є випадки, коли карти блокуються за боргами, яких насправді немає. Наприклад, людині виписали штраф за порушення правил дорожнього руху, вона його сплатила, але рахунок все одно заблокували. І  доводиться доводити виконавчій службі, що платіж був, надаючи підтверджуючі документи.

Дивні транзакції та підозрілі клієнти

Ще одна причина, через яку можуть заблокувати картку, — рішення банку.

«Підставою для ухвалення банком рішення про блокування картки може бути, наприклад, не пройдена вчасно ідентифікація або той факт, що клієнт, на запит банку, не пояснив походження коштів. Зазвичай, блокуванню з цих причин передують неодноразові звернення банку до клієнта з проханням виконати його вимоги – пройти ідентифікацію або пояснити походження коштів. Карту можуть заблокувати за результатами фінансового моніторингу банку – якщо він оцінить транзакції карткою чи самого клієнта як «ризикові», — каже Кравець.

Як зазначив податковий адвокат, керуючий партнер компанії ADA Group Андрій Тамошнас, службу фінмоніторингу може насторожити, наприклад, «незвичність» банківських операцій за вашою карткою, тобто їхня невідповідність вашій банківській історії.

«Причина блокувань практично завжди одна — підозрілі, на думку банку, операції», — підтвердив нам і банківський юрист Олександр Ярецький.

 «Приклади «незвичайності» – велика кількість дрібних надходжень протягом дня від різних платників або системні дрібні надходження від однієї чи кількох осіб. Такий характер переказів містить ознаки підприємницької діяльності», – пояснив Тамошюнас.

Про це говорить і Ростислав Кравець. «Якщо на карту фізособи йде багато переказів від інших фізосіб, це може бути розцінено як зайняття підприємницькою діяльністю. За законодавством, у цьому випадку гроші мають перераховуватися на банківську картку, відкриту на ФОП, а не на фізособу. А порушення цієї вимоги може сприйматися банком як системне ухилення від оподаткування», – зазначив Кравець.

Нерідко за цією ознакою блокуються карти волонтерів, на які вони збирають благодійні перекази. Особливо високим є ризик, якщо волонтер не зареєстрований у реєстрі волонтерів. На таку проблему масово скаржаться волонтери на форумі «Мінфіну». Причому, як розповів один із волонтерів, якому заблокували рахунок у ПУМБі, не допомогло навіть надання банку документів про те, що на зібрані донати було придбано автомобіль для ЗСУ. На що у банку відповіли, що надані документи «не підтверджують фінансовий стан клієнта», тому банк вирішив відмовити йому у продовженні ділових стосунків.

За словами Тамошюнаса, насторожити службу фінансового моніторингу банку можуть також:

• зняття незвичайної для вашої банківської історії суми готівки в регіоні, де ви не проживаєте
• Онлайн-шопінг на значні суми, особливо в нічний час і за умови, що зазвичай ви не скуповуєтесь онлайн
• Якщо щойно отримана на карту велика сума відразу повністю переводиться в готівку. У цьому випадку операцію можуть перевірити після зняття грошей або взагалі заблокувати її для перевірки
• Операції з криптовалютою та іншими віртуальними активами на суму від 30 тисяч гривень
• Якщо сума транзакції 400 тисяч гривень і більше, то практично, напевно, банк поставить цю операцію на контроль і до з’ясування обставин картку можуть заблокувати

Але загалом, за словами Тамошюнаса, повного переліку підстав для блокування банківських карток та операцій із них на сьогоднішній день просто немає.

«Основні закони, які регулюють ці питання, зокрема закон про запобігання та протидію легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, наділяють банки дуже широкими повноваженнями. У результаті заблокувати можуть практично будь-яку операцію. Адже банки зобов’язані проводити аналіз усіх транзакцій, які не мають явної економічної мети або, на думку фінмоніторингової служби, є «незвичайними». Ми повинні розуміти, що банки вивчають майже всі наші банківські операції з карткових рахунків для формування портрета клієнта. І саме на цей портрет банк орієнтується при подальшій оцінці операцій за вашою картою. У відповідності до цього ризик-орієнтованого підходу, все, що здається підозрілим чи незрозумілим піддається ретельним перевіркам і є однією з головних підстав для блокування карт», — пояснив Тамошюнас.

Ми звернулися до трьох банків, які найчастіше блокують картки українцям — Приватбанку, Ощадбанку та monobank – з проханням пояснити, як працює їхній фінмоніторинг та на якій підставі блокуються картки. Але в жодному з них на запит «Інформатора» не відповіли. У неофіційних розмовах банкіри підтверджують слова податкового адвоката Андрія Тамошюнаса.

«Є базове правило – все, що викликає підозру, є підставою для перевірок і блокування. Це необов’язково мають бути великі перекази чи транзакції зі значними сумами. Може бути дивна операція з тисячею гривень чи навіть менше. Наприклад, одному клієнту ми заблокували картку, з якою він уночі, нібито, сплатив передплату на одному з інтернет-ресурсів за 20 доларів. Пізніше клієнт зв’язався з банком щодо блокування, і виявилося, що ніякої підписки він не оформлював, працювали шахраї. Більше того, вже після того, як картку було заблоковано, фіксувалися ще спроби списання коштів цим же онлайн-ресурсом. Карту довелося перевипустити. Зрозуміло, що не обговорюється пильна увага до операцій на суму від 400 тисяч гривень, на вимогу банку клієнт має підтвердити джерело походження коштів, а також вчасно проходити ідентифікацію», — розповів співробітник одного з київських відділень Приватбанку.

Та перевірки можуть тривати довго.

“Нещодавно я вирішив купити нерухомість, і, звісно ж, я вирішив скористатися своїм рахунком в Монобанку для здійснення цієї угоди. Проте, коли я намагався перевести кошти, моя операція була заблокована на «перевірку». Я відразу надав всі необхідні документи на запит банку. Така «перевірка» триває вже три дні, і, що найгірше, я не отримав жодної конкретної інформації про те, скільки ця процедура може тривати. Це абсолютно неприйнятно. Я, як клієнт, повинен мати можливість вільно розпоряджатися своїми коштами, роблячи це прозоро та маючи всі підтверджуючі документи. Та обмеження, які зараз існують, роблять мене заручником ситуації. Найгірше для мене в цій ситуації, це невідомість про те, скільки днів чи тижнів Монобанку треба для перевірки цього переказу, адже я маю певні зобов’язання перед продавцем з яким я уклав договір, в тому числі і терміни оплати”, -пише клієнт monobank на форумі “Мінфіну”. На що банк відповів, що детально вивчає ситуацію.

Як врятувати банківську картку від блокування

Якщо вашу картку заблокували, Ростислав Кравець рекомендує терміново звернутися до банку для з’ясування причин та уточнення умов зі зняття «блоку». Це може бути, наприклад, проходження ідентифікації, подання пояснень щодо карткових транзакцій або сплата боргів та зняття арешту з рахунку через виконавчу службу. Не завжди питання вдається вирішити швидко. Можливо, на розбірки з банком підуть дні, а то й тижні. В деяких українців епопея з рахунками триває місяцями.

Чи можна запобігти блокуванню банківської картки?

Андрій Тамошюнас каже, що потрібно своєчасно реагувати на всі запити банку (зокрема, за ідентифікацією, підтвердженням джерела походження коштів). Про наявність відповідних документів варто подбати ще до здійснення транзакції. І краще заздалегідь ознайомити з ними представників банку;. Наприклад, якщо ви чекаєте на великий переказ, можна надати договір позики, купівлі-продажу, довідку про доходи, податкову декларацію (для підтвердження джерела походження коштів), докази набуття спадщини, наявності родинних зв’язків з відправником коштів, дарчу і т.п.

«Якщо ви отримали кошти від однієї людини, і вам потрібно їх перекинути на інші карти, краще зробити тимчасову паузу, не розсилати кошти одразу ж», – радить фінансовий аналітик Андрій Шевчишин.

«Якщо дотримуватися фінансової гігієни і мати підтверджуючі документи, незвичайна на думку банку, транзакція, стане зрозумілою і ви додасте до свого «банківського» портрета ще одну рису, яка більше не турбуватиме банк або, якщо й турбуватиме, то не так сильно», — підсумував Тамошюнас.

У той же час, за словами Кравця, передбачити все і повністю перестрахуватися від блокувань карток практично нереально. “Немає універсальної поради – як уникнути блокувань”, – підтвердив і банківський юрист Олександр Ярецький. Експерти також визнають, що нерідко банківський фінмон виходить за всі межі. І у разі явних причіпок з боку банку радять звертатися зі скаргами до НБУ.

Інформатор

АО «Кравець І Партнери»

АО «Кравец и Партнеры»

У зв’язку з цим, при визначенні п’яти найважливіших висновків слід, в першу чергу, звернути увагу на правові позиції Верховного Суду України (надалі – ВСУ), які згідно норм чинних процесуальних кодексів мають враховуватися іншими судами при винесенні рішень, і на які обов’язково слід посилатись при формуванні своєї позиції в суді.

1. Виселення з іпотечного житла, яке було прибдано не за кредитні кошти, а вже належало на праві власності іпотекодавцю, на момент укладення кредитного та іпотечного договорів, є незаконним без надання іншого житла для постійного проживання.

 Постанова ВСУ від 02 вересня 2015 року по справі №6-915цс15

 Постанова ВСУ від 30 вересня 2015 року по справі №6-1892цс15

 Постанова ВСУ від 7 жовтня 2015 року по справі №6-1468цс15

 Постанова ВСУ від 21 жовтня 2015 року по справі №6-1484цс15

 Постанова ВСУ від 11 листопада 2015 року по справі №6-1630цс15

 Постанова ВСУ від 25 листопада 2015 року по справі №6-1061цс15

 Постанова ВСУ від 16 грудня 2015 року по справі №6-1469цс15

 Постанова ВСУ від 03 лютого 2016 року по справі №6-1449цс15

 Постанова ВСУ від 03 лютого 2016 року по справі №6-2947цс15

 Постанова ВСУ від 10 лютого 2016 року по справі №6-2830цс15

 Постанова ВСУ від 02 березня 2016 року по справі №6-3064цс15

 Постанова ВСУ від 14 грудня 2016 року по справі №6-1141цс16

Насправді правові позиції ВСУ з даного питання почали з’являтись ще в 2015 році (більшість з них було винесено наприкінці року), однак оскільки вони є дуже важливими і актуальними, а протягом всього 2016 року ВСУ продовжував їх приймати – в даній статті все-таки пропонується звернути на них увагу.

Якщо підсумувати, то всі ці правові позиції зводяться до того, що за змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв’язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР). У такому випадку виселення здійснюється відповідно до частини четвертої статті 109 та статті 1322 ЖК УРСР.

Тепер розглянемо детальніше.

В Житловому кодексі УРСР існує стаття 109 в якій дослівно зазначено наступне: громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Дана стаття існує вже дуже давно (якщо бути конкретнішим, то про необхідність надання іншого житла в даній статті йшла мова ще на момент прийняття кодексу в 1984 році) і про її існування було відомо як юристам так і суддям. Чому ж суди не застосовували її раніше? Це запитання швидше риторичне і схожих з ним до судової гілки влади в нашій державі можна поставити дуже багато.

Отже, на даний час, обов’язковою умовою для задоволення позовних заяв про виселення в таких випадках є надання іншого жила. При цьому, важливо звернути увагу, що ВСУ неодноразово в своїх правових позиціях звертає увагу на те, що в самому рішенні суду повинно бути вказано, яке саме житлове приміщення надається відповідачу, оскільки такий обов’язок суду зазначений і в статті 109 ЖК УРСР.

Житловий кодекс було прийнято вже, м’яко кажучи, давно і не всі його статті є актуальними і не всі правильно кореспондуються з іншими нормами чинного законодавства. Однак, якщо відповідна стаття існує – то суд зобов’язаний її застосовувати у винесених рішеннях. Завдання практикуючих юристів – донести дану правову позицію до суду. На щастя, прийняті останніми роками правові позиції ВСУ з даного питання полегшують це завдання.

Аналізуючи наведені правові позиції Верховного суду України також необхідно зазначити, що на даний час, наскільки мені відомо, не існує жодного рішення суду, яким би надавалось інше житло у зв’язку з виселенням. На жаль, на практиці держава не надає такого житла, тому банківські установи поставлені в «тупікову» (краще думаю вжити слово у лапках) ситуацію: вони можуть отримати рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, але не можуть виселити осіб, які там проживають без їхньої згоди.

2. Строк позовної давності стосовно вимог, що випливають з кредитного договору, повинен розраховуватись з моменту виникнення права на подачу позову відповідно до умов договору (з моменту порушення позичальником умов договору).

 Постанова ВСУ від 6 квітня 2016 року по справі №6-2520цс15

 Постанова ВСУ від 2 листопада 2016 року по справі №6-1174цс16

Стосовно строків позовної давності протягом останніх років ВСУ приймалось дуже багато різних правових позиції і загалом не поодинокі випадки, коли прийняті правові позиції з даного питання суперечать одна одній.

Розглянемо детальніше чим же цікаві саме ці дві правові позиції.

В першій правовій позиції аналізуючи норми чинного законодавства ВСУ зазначає про те, що початок перебігу позовної давності пов’язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи і робить висновок про те, що «початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд».

Схожою є друга правова позиція, де суд зазначає, що у зв’язку з неналежним виконанням умов договору змінюється строк виконання основного зобов’язання, а після зміни строку виконання зобов’язання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, оскільки за умовами договору позичальник зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі до вказаної дати, й усі наступні щомісячні платежі за графіком після зміни строку виконання основного зобов’язання не підлягали виконанню.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Аналогічні пункти містяться практично в усіх кредитних договорах

Отже, відповідно до наведених правових позицій, при виникненні щонайменшої прострочки по кредиту починається перебіг строку позовної давності, протягом якого банк має право подати позовну заяву. Загальний строк позовної давності встановлено в межах трьох років і його пропуск є підставою для відмови в задоволенні позову. При цьому, як зазначає ВСУ, усі наступні платежі після виникнення прострочки «не мають правового значення», тобто, не переривають та не зупиняють строку позовної давності.

Звідси висновок: навіть якщо позичальник погасив борг, який тимчасово у нього виник, строк позовної давності все одно почався розраховуватись після виникнення цього боргу. На жаль, далеко не всі суди дотримуються аналогічної позиції; більшість суддів виходять з того, що у договорах зазначається, що вони діють до повного погашення заборгованості і не вдаються в деталі. Тому в судах при розгляді даної категорії справ обов’язково потрібно посилатись на правові позиції, які відповідно до статті Стаття 360-7 ЦПК України мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, лише у випадку наведення відповідних мотивів.

Також, в кредитних договорах дуже часто можна знайти пункти, відповідно до яких навіть при найменшому порушенні умов кредитного договору банк має право достроково розірвати договір та вимагати повернення всієї суми кредиту. Наприклад, Правекс Банк включав у кредитні договори умови, які надавали йому право дострокового вимагати всю суму кредиту навіть у випадку виникнення заборгованості за комунальні послуги (!) або у випадку неукладення чергового договору страхування іпотечного майна (іпотекодавець зобов’язаний був кожен рік укладати такі договори).

Працівники юридичних департаментів банків, звичайно ж, не слідкують за виконанням позичальником чи іпотекодавцем всіх таких умов і часто самі не знають, про те, що в них виникло право вимоги всієї суми наданого кредиту. А якщо і знають – то не подають позовних заяв до позичальників, які справно сплачують кошти згідно графіку погашення кредиту.

Але оскільки виникло таке право – то й позовна давність вже почала розраховуватись, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову у разі його пред’явлення.

В даному питанні є один надзвичайно важливий момент – строк позовної давності може бути застосований судом лише за наявності заяви відповідача про його застосування. На жаль, позичальники, в яких виникла заборгованість за кредитним договором частіше за все самі не знають про сплив строку позовної давності до вимог, що випливають з кредитного договору і тому не заявляють клопотання про застосування цих строків в суді.

3. У випадку неповернення банком на вимогу вкладника депозитних коштів з нарахованими процентами, банк зобов’язаний виплатити вкладнику проценти за банківським вкладом до дня фактичного повернення грошового вкладу, 3% від простроченої суми в день згідно Закону України «Про захист прав споживачів» та суму відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання.

 Постанова ВСУ від 1 червня 2016 року по справі №6-2558цс15

 Постанова ВСУ від 28 вересня 2016 року по справі №6-1699цс16

Найцікавіше в даних правових позиціях – це можливість стягнення з банків 3% від простроченої суми в день (це 1095% річних) за невчасне повернення депозиту фізичній особі.

Ще 10 листопада 2011 року Конситуційним судом України було поставлено крапку в питанні, чи поширюється Закону України «Про захист прав споживачів» на кредитні правовідносини. Так, рішенням КСУ у справі №1-26/2011 було зроблено довгоочікуваний на той час висновок про те, що дія зазначеного закону поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

У свою чергу відповідно до частини п’ятої статті 10 вказаного закону у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Аналізуючи норми чинного законодавства, ВСУ робить висновок про те, що вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк — їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п’ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: сплату пені в розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення.

Даний висновок вважається цілком логічним і теж залишається риторичним запитання, чому не всі суди його дотримуються.

Отже, в даній категорії справ найважливішою є ініціатива вкладників – у випадку подачі ними відповідних позовних заяв та доведення своєї позиції в суді, неповернення коштів може коштувати банку дуже дорого.

4. Звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому поряду шляхом визнання права власності є незаконним, оскільки такий спосіб захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора може здійснюватись лише у позасудовому порядку.

 Постанова ВСУ від 30 березня 2016 року по справі №6-1851цс15

 Постанова ВСУ від 14 вересня 2016 року по справі №6-1219цс16

 Постанова ВСУ від 28 вересня 2016 року по справі №6-1243цс16

 Постанова ВСУ від 12 жовтня 2016 року по справі №6-504цс16

 Постанова ВСУ від 26 жовтня 2016 року по справі №6-1625цс16

 Постанова ВСУ від 2 листопада 2016 року №6-2457цс16

У наведених правових позиціях ВСУ аналізує способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки і доходить до висновку, що законодавцем визначено три такі способи: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Якщо коротко, то логіка прийнятих правових позицій в тому, що за загальним правилом право власності не може виникати на підставі рішення суду. Можливість виникнення права власності за рішенням суду законодавство передбачає лише в разі набуття права власності на безхазяйну річ та на об’єкт самочинного будівництва. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема на підставі правочинів, а рішення суду не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує це право.

Характерним для зазначених правових позицій ВСУ є те, що при розгляді даних справ суд проявив повний правовий нігілізм. Зокрема, в усіх наведених правових позиціях, окрім першої та останньої, суд визнав порушення попередніми інстанціям норм чинного законодавства при задоволенні позовних вимог банку, однак вказав, що оскільки існує факт невиконання грошового зобов’язання, то суд «правильно вирішив спір по суті».

Отже, як вказав суд, не важливо, чи вірно суди попередніх інстанцій застосовують законодавчі норми, прийняті рішення не підлягають скасуванню у випадку якщо суд правильно вирішив спір по суті. При цьому, не зрозуміло, чим тоді визначається зазначена «правильність». Як на мене, судді, які підписали дані рішення підлягають як мінімум звільненню з посади через порушення ними присяги.

Останнє рішення від 2 листопада 2016 року є перемогою юристів нашої компанії і вже не містить таких суперечливих доводів, як попередні рішення.

5. Судові рішення про стягнення коштів з власників істотної участі банків та про визнання незаконною бездіяльності НБУ, яка спричинила віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

 Рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 05 грудня 2016 року по справі №760/13601/16-ц (ПАТ «Авант Банк»)

 Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2016 року по справі № 757/34878/15-ц (ПАТ «Брокбізнесбанк»)

 Рішення Апеляційного суду м. Києва від 5 липня 2016 року по справі №761/3002/15-ц (ПАТ «ВіЕйБі Банк»)

 Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2015 року по справі №826/19469/14 (ПАТ «Брокбізнесбанк»)

 Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2016 року по справі №826/26255/15 (ПАТ «Укргазпромбанк»)

 Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року по справі №826/7697/16 (ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»)

Підсумовуючи зроблені судом висновки в наведений рішеннях можна зазначити – що це два судових шляхи, пройшовши які можна сподіватись на отримання коштів, які перевищують гарантовану Фондом гарантування вкладів суму у випадку введення у банку тимчасової адміністрації та застосування процедури ліквідації. З одного боку, законодавством передбачено випадки, коли власники істотної участі несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями банку; з іншого боку, через непродуману та непослідовну політику Національного Банку України завжди існують дуже великі недоліки в здійсненні ним банківського нагляду і є можливість визнати в судовому порядку незаконною бездіяльність НБУ – іншими словами встановити вину НБУ в доведенні банку до неплатоспроможності. У випадку встановлення даного факту судом, законодавство надає можливість стягнути з НБУ суму збитків, що були завдані вкладнику (яка в даному випадку дорівнює сумі коштів, що не повертається).

Вище наведені лише рішення, якими було вирішено спір по суті. Більшість з даних справ вже розглядались в усіх трьох інстанціях і всі наведенні рішення, крім останнього, що стосується ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», набрали законної сили.

Отже, хоча раніше в Україні подібної судової практики не існувало, зараз судді все більше стають на бік вкладників та власників рахунків у банках, що виводяться з ринку, і ті особи, які ставлять перед собою чітку мету захистити свої порушені права через суд, мають можливість її досягти.

Звичайно, даний список судових висновків можна довго продовжувати, так як протягом року було винесено дуже багато цінних та корисних для практикуючих юристів висновків, але зупинимось на п’яти, на мою, думку, одних з найважливіших.

Завдяки єдності судової практики реалізується конституційний принцип рівності громадян перед законом і судом. На жаль, на даний час, особа, яка звернулась до суду за захистом своїх прав здебільшого не може з впевненістю розраховувати на винесення рішення на її користь, але вивчаючи судову практику, аналізуючи прийняті раніше правові позиції можна посилити свою позицію в суді і отримати позитивне судове рішення.

Юрій Бабенко
Адвокат, старший юрист
Адвокатської компанії Кравець і партнери

Адвокатская компания Кравец и Партнеры