Рада під час коронавіруса. Чого бояться нардепи та чи зможуть працювати віддалено?

26 березня, в четвер, планували провести позачергову сесію Верховної Ради. Цю дату намітили неофіційно й потім з легкістю змістили. Попередньо, на 28 березня.

Є основні причини, з яких депутати не збираються в сесійному залі. Перша — зростає кількість нардепів, які підхопили коронавірус. Друга — важко зібрати підтримку під питання потенційного порядку денного. Серед інших, це й «антиколомойський законопроект» під вимоги Міжнародного валютного фонду — про гарантії неповернення ПриватБанку Ігорю Коломойському.

Вирішити проблему з роботою ВР в умовах небезпеки пропонують законопроектом №3250 (автор — заступник спікера ВР Руслан Стефанчук). У ньому розглядають можливість голосувати під час епідемії та карантину за законопроекти, які пов’язані з цими питаннями, в режимі відеоконференції.

Nash.Live запитав у експертів, наскільки конституційним є дистанційне голосування нардепів та як себе зарекомендувала Верховна Рада під час пандемії та карантину?

Руслан Бортник, директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики:

— У позачергової сесії парламенту є дві технічні проблеми. По-перше, швидше за все вже п’ять депутатів хворі — точніше сказати важко, оскільки немає нормальної статистики. І, за великим рахунком, парламент мали б закрити на карантин. Якби в будь-якій іншій структурі, організації захворіли б навіть двоє людей, її б закрили. У парламенті потрібно провести санітарно-епідеміологічні заходи, повну дезінфекцію.

По-друге, депутати не хочуть збиратися на позачергову сесію. Частина з них побоюється колег. А частина не хоче розглядати запропоновані питання. З кадрів і законопроектів під МВФ з ними не домовилися. Якщо буде ініціатива щодо введення надзвичайного стану, то депутати її не підтримують. Набір питань з точки зору мотивації сумнівний.

Через ці технічні проблеми довелося перенести засідання ВР — досі не зібраний кворум та не сформований список питань, які можуть їх зібрати в залі. Я не виключаю, що ми побачимо або ще одне перенесення дати засідання, або воно взагалі не відбудеться: сьогодні є всі підстави не збирати парламент.

Законопроект про дистанційне голосування — хороша тема, але в теорії. На практиці його потрібно прийняти і для цього парламент повинен зібратися. Великі проблеми з його конституційністю. У тій частині, що ВР засідає сесійно та в залі, що прописано в Основному законі. Раніше вже були спроби, коли були парламентські конфлікти, вивести Раду кудись. Але максимум, що дозволяє Конституція, це перенести засідання в інше приміщення, будівлю Ради. Свого часу були засідання в комітетах.

Але щоб винести засідання за межі Ради, потрібно вносити зміни не тільки в закони, але й у Конституцію. В теорії, можна уявити спосіб, за якого кожен нардеп сидить у своєму кабінеті у ВР та голосує. Але де гарантія правильного технічного обліку голосів, захищеності голосування? Потрібно вносити істотні зміни в Регламент. Більш того, я впевнений, що в першому читанні та в цілому такий законопроект не пройде: будуть зауваження. Потрібно буде зібрати Раду двічі з термінами альтернативності, щоб його прийняти. Думаю, що цю ініціативу навряд чи проголосують.

Хоча ідея непогана, в ній потрібно йти до кінця. Якщо наредпи не збираються в сесійній залі, може вона й не потрібна? Якщо депутат (його зарплата, зарплати його помічників, депутатські) на рік обходиться нам в середнім у 1,2 млн грн, то утриманні на рік обходиться нам в 20 млн грн. Всі ці приміщення, лікарні, їдальня — 20 млн грн на депутата. То давайте будівлю ВР здамо в оренду, не будемо на неї витрачати гроші та скоротимо витрати? Давайте дамо можливість українцям отримувати всі держпослуги, голосувати онлайн. Нехай на українських виборах голосують донеччани та кримчани. Або ми турбуємося тільки про здоров’я нардепів?

Ростислав Кравець, адвокат:

— Щоб застосувати норму про віддалене голосування, потрібно вносити зміни до Конституції й до закону про Регламент. Просто внести зміни в Регламент та перейти в режим онлайн-голосування не можна, не порушивши при цьому прямі норми Основного закону. Ця ініціатива не має ніяких перспектив.

Стаття 80 Конституції: депутати не несуть юридичної відповідальності за голосування та висловлювання в парламенті та його органах. Якщо будуть голосувати поза парламентом, отже, почнуть нести відповідальність за результати голосування і висловлювання. Думаю, що народ це підтримає.

Стаття 84 Конституції: засідання Верховної Ради проводяться відкрито. Яким чином проводити засідання онлайн, не ясно. Як ми будемо спостерігати всіх депутатів, як голосуватимуть депутати? Вони повинні голосувати в електронному вигляді. Вони підніматимуть руку, але хто буде рахувати? Громадяни повинні бачити хто і як проголосував.

Що стосується оскарження прийнятих таким чином законів, то зараз й так 99% рішень Ради за останні десять років є дискусійними з точки зору дотримання норм Регламенту. Ми бачимо кнопкодавство, подаються законопроекти з грубими порушеннями, поправки вносяться без обговорення, «з голосу», законопроекти приймаються в скороченому режимі, хоча це й не передбачено. При тому, що є два рішення Конституційного суду про визнання законів неконституційними тільки на підставі порушення Регламенту, без занурення в їх суть.

ВР не раз ігнорувала законодавство. Не виключаю, що й в даному випадку, намагаючись обґрунтувати роботу в умовах карантину, можуть прийняти ці зміни. До речі, цікаво, як вони будуть за них голосувати? З дому? Надалі Україна ще більше зануриться в правовий хаос, який створила ВР.

Віктор Небоженко, директор соціологічної служби «Український барометр»:

— В Конституції немає механізму, який дозволяв би скоротити можливості одного інституту влади на користь іншого або відмовитися від механізму прийняття рішень через голосування. Єдине що, через Раду національної безпеки та оборони можна було б вирішувати якісь проблеми, якщо Верховна Рада не зможе працювати.

Сьогодні всі українські політики та політичні сили здулися. Не знають, як поводитись, не хочуть брати на себе відповідальність. Мало того, що все складно та ситуації, подібної нинішній, ніколи не було. Але відчувається, що ніхто не хоче бути крайнім в спекуляціях з медициною та ніхто не знає, що робити з повністю зруйнованою системою економічних зобов’язань: питань бюджету, податків. У нас немає людини, яка б всім цим опікувалась. Президент говорить одне, ВР стає все тихішою, Кабмін повинен займатися екстреними економічними заходами. В цьому й проблема: немає людини, яка показувала б куди йти чи взяла б на себе відповідальність за домовленість між президентом, Радою та Кабміном.

Президент очолює комісію по боротьбі з коронавірусом. Але він тільки нею керує, й передбачається, що члени цієї комісії мають якусь компетенцією та знають куди йти. Але цього немає і всі це бачать. В основному, діють в наслідування іншим країнам.

Навіть Володимир Путін вже натягнув на себе жовтий скафандр і прийшов в лікарню з зараженими. Влада повинна демонструвати, що вона разом з нами, а не командує населенням. Функція держави і влади -захист населення від біди: зовнішнього вторгнення або епідемії. А не просто командування, як мають поводитись люди.

Проблем багато. Думаю, що ВР навряд чи їх вирішить. У нас все рухалося в бік президентської влади, а вона виявилася не готова управляти Радою та Кабміном. Уряд готовий підкоритися, але особливих повноважень там ні у кого немає, а ВР просто боїться збиратися.

Не думаю, що Рада працюватиме. Тут і страх перед «антиколомойським законом». Сам Коломойський хіба не метафора страху? Він може бути страшнішим за коронавірус. Самі олігархи поводяться непристойно. Президент канючив у них 12 млрд грн, а вони почали обставляти його зобов’язаннями. Ніхто нас не пошкодує: ані Захід, ані Росія, ані, тим більше, українські олігархи.

Швидше за все, нардепи не знають, як поводитись. Якщо стоїть вибір: чи приймати закон про референдум, землю, чи йти назустріч МВФ або Коломойському, то це занадто складно. Людей набрали  легковажності, а не виходячи з їх політичної ваги або досвіду.

Рівень проблем, які потрібно вирішити на позачерговій сесії ВР, не відповідає можливостям і політичному досвіду нинішніх депутатів. Вони це розуміють, відчувають, хочуть зламати турбулентний принтер, тому й тягнуть.

Крім того, елегантні підтягнуті в дорогих костюмах народні депутати, коли надягають маски, стають схожими на людей на вулиці. Ми говорили про страх та протиріччя, але є ще й приниження. Депутати вважали себе вищими за нас. Але, виявляється, коронавірус не вибирає. Їх шокує той факт, що зі своїми грошима та цинізмом вони виявилися так само схильні до хвороби, як і звичайні люди, у яких немає грошей, але є віра у світле майбутнє.

Анна Гончаренко, НАШ

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *