НАБУ описує схеми, які завдали державі збитків на 500 млн. гривень. З них більше 390 млн “висмоктали” з Одеського припортового заводу, який, судячи з усього, виявився найласішим кушем.

Ми вже докладно писали про схеми на ОПЗ – вони працювали і за Порошенка, і за Зеленського. Цікаво, що у свій час це підприємство хотіли віддати як “відступний” Коломойському – щоб той пішов з “Центренерго”. Але Коломойського нібито несподіваного обійшла мало кому відома на той час компанія.

Показово, що у підозрі Сенніченка неодноразово йде відсилання до якихось “невстановлених осіб” з числа представників державної влади, з якими “домовлявся” Сенніченко. Але конкретні прізвища не називаються.

Тим часом, як стало відомо “СТРАНІ” від джерел у правоохоронних органах, колишній заступник голови Фонду держмайна Сергій Ігнатовський дав НАБУ свідчення на радника Зеленського Сергія Шефіра, а також на Тимура Міндіча , співвласника студії “Квартал-95” та бізнес-партнера Ігоря Коломойського. Тобто, справа може прийняти кардинально інший оборот.

Але чим воно в результаті закінчиться і чи слідство розвиватиме тему причетності до злочинних схем представників вищого керівництва країни, поки що незрозуміло.

Подробиці – у статті “Країни”.

Від “Гірчиці” до “Вітрила”

Ми вже писали, що НАБУ заявило про викриття корупційної схеми на 500 млн. гривень, яку нібито організував колишній голова Фонду держмайна України.

Гроші, за даними НАБУ, було вкрадено у період 2020-2021 років.

За версією слідства, екс-глава Фонду (з 2019 по 2021 рік ним був Дмитро Сенніченко) разом із спільниками поставив людей на ключові посади на Одеському припортовому (у справі також фігурує Об’єднана гірничо-хімічна компанія), а ті продавали “потрібним” компаніям продукцію за заниженими цінами. У результаті державі завдали збитків на 500 млн. (з них за ОПЗ – більш ніж на 390 млн.).

Серед фігурантів справи також було заявлено:

• “Наближена до екс-глави ФДМ особа (співорганізатор);
• Радник голови ФДМ;
• Два в.о. директора Одеського припортового заводу;
• В.о. керівника Об’єднаної гірничо-хімічної компанії;
• Два бізнесмени-переможці аукціону на ОПЗ;
• Дві фізичні особи-співучасники злочину.

НАБУ також розписало передбачувану схему.

На вершині “піраміди” стояв екс-глава Фонду держмайна, який, з одного боку, курирував махінації через наближених осіб, з іншого – безпосередньо давав вказівки якійсь “фізичній особі” – посереднику та отримував від нього гроші.

Із цим “посередником” тримали зв’язок також довірені люди екс-глави Фонду. Плюс вони курирували двох керівників ОПЗ та ще двох “фізичних осіб”. Підзвітні “кураторам” керівники Одеського припортового забезпечували фінансово-господарську діяльність підприємства на користь “куратора”. ОПЗ у рамках цієї схеми укладав договір на переробку давальницької сировини з ТОВ, що перекидало кошти на групу компаній, а вже вони виводили гроші на користь довірених осіб екс-глави ФДМ. Схожа структура діяла і щодо ОГХК.

За даними слідства, Сенніченко, “реалізуючи свій злочинний задум” про створення злочинної організації, ще у 2019 році зустрічався із цього приводу зі своїм університетським знайомим у ресторані “Гірчиця” у центрі Києва Сергієм Байраком.

І той уже невдовзі звів Сенніченко з Гмиріним – вони провели кілька зустрічей у ресторанах NOW та Champion Hall.

А потім список учасників “переговорів” розширимося за рахунок власників “АгроГазТрейдингу” Володимира Колота та Олександра Горбуненка (сам Гмирін цієї компанії не чужий, і на той момент вже давно лобіював її інтереси, але повернемося до цього пізніше-Ред. ) . Після цього на ОПЗ почали змінювати топ-менеджмент та членів правління.

За даними видання “Forbes Україна” серед підозрюваних у справі Дмитра Сенніченка – Андрій Гмирін (фігурує як “керівник злочинної організації”), Микола Синиця (в.о. директора ОПЗ у 2020-му), Микола Парсентьєв (в.о. директора ОПЗ у 2020–2021 роках), Олександр Горбуненко та Володимир Колот (співвласники компанії “Агро Газ Трейдінг”). За даними “Країни” ще один із фігурантів справи – Юрій Липка (радник голови ФДМ).

У схемі, за даними НАБУ, опинився не лише ОПЗ, а й інші підприємства, які перебувають у управлінні Фонду держмайна. Але Одеський припортовий у цьому списку “найфінансовіший”. Тому зупинимося на ньому докладніше.

У підозрі від НАБУ розписано ієрархію “злочинної організації” — всі учасники підкорялися Сенніченку. Водночас “Гмирін та Байрак, за погодженням із Сенніченком, визначали обсяг дій для досягнення мети. Гмирін, зокрема, підбирав кандидатів на керівні посади, у тому числі “технічних кандидатів”, які дозволяють створити ілюзію чесного відбору, акумулював кошти та Він також вирішував питання з правоохоронцями та “невстановленими представниками державної влади, політичних сил, осіб, які мають значну політичну та економічну вагу в суспільному житті (олігархами)”.

“Виконавець-посередник” Байрак передавав вказівки Сенніченку Гмиріну, гроші, а також допомагав Гмиріну шукати кандидатів на керівні посади держпідприємств.

Микола Синиця (керував ОПЗ з кінця 2029 до листопада 2021 року) забезпечував укладання контрактів із комерційними підприємствами, підконтрольними злочинній організації,

У цьому йому, за версією слідства, допомагав Парсентьєв, який керував фінансами на ОПЗ.

Горбуненко та Колот, як люди, близькі до Гмиріна, координували співпрацю АГТ та ОПЗ, а також контролювали розподіл коштів.

“Незаконно отриманий прибуток розподіляли за наступною схемою: 50% – Сенніченко, по 25% Байраку та Гмиріну. Але це вже “з чистого прибутку”, після витрат на “винагороду невстановлених осіб, які сприяли діяльності злочинної організації”. Питання про виділення таких” винагород “правоохоронцям, представникам державної влади, судової системи вирішувався індивідуально в кожному конкретному випадку. На схемі з переробки на ОПЗ за заниженими цінами давальницької сировини “АгроГазТрейдінг” підприємство втратило майже 391 млн гривень”, – йдеться у підозрі від НАБУ.

Щоб посилити координацію, Гмирін у лютому 2020 року просунув Байрака у дирекцію “АгроГазТрейдінга” з офісом у столичному “Парусі”. А Сенніченко тоді ж пролобіював свого заступника, з яким у нього були “давні довірчі стосунки” Тараса Єлейка до спостережної ради ОПЗ. І він фактично допоміг забезпечити голосування за призначення в.о. директора ОПЗ Миколи Синиці.

У 2020 році ОПЗ уклало з “АгроГазТрейдингом” додаткову угоду до чинного договору від 2019 року, з менш вигідними для держпідприємства умовами. Потім було підписано новий договір. При цьому Сенніченко домовився з “невстановленими особами”, щоб ті заплющили очі на той факт, що Фонд не оскаржить рішення керівництва ОПЗ, що руйнує підприємство, у судах.

У результаті за тонну аміаку “АгрогазТрейдинг” платив 39 доларів без ПДВ (це на долар нижче від початкової цінової пропозиції компанії), а за карбамід – 51 долар (на 16,5 долара нижче від початкового цінника). Потім ціни ще кілька разів змінювалися, але їхня вигідність для держпідприємства сумнівна.

Пізніше, коли в.о. директора ОПЗ став уже Парсентьєв (Сіницю змістили через “конфлікт”), з’явилася ще схема щодо газу. Давалець зобов’язався компенсувати підприємству витрати на тариф за розподіл газу. За два місяці сума склала більше 165 млн, а “АгроГазТрейдінгу” виставили рахунок лише на порядку 82,7 млн. А решту суми списали на витрати ОПЗ.

Горбуненко у коментарі Forbes заперечував свою провину.

“Відкатів не було і бути не могло, оскільки наша співпраця із заводом розпочалася внаслідок перемоги АГТ у відкритій конкурентній процедурі відбору давальця влітку 2019-го”, – каже він.

При цьому Горбуненко підтвердив, що знайомий з Андрієм Гмиріним. “Так, ми знайомі, – каже він. – Але з керівництвом ОПЗ ми завжди комунікували безпосередньо, без посередників, зокрема без вказаної вами людини”.

“Забезпечували комунікацію з Офісом президента”

Примітно, що у підозрі Сенніченка неодноразово йдеться про “невстановлених осіб” з числа правоохоронців, представників державної влади і навіть олігархів, але конкретні прізвища не називаються.

“Країні” від джерел у правоохоронних органах стало відомо, що колишній заступник голови Фонду держмайна Сергій Ігнатовський дав НАБУ свідчення на радника Зеленського Сергія Шефіра, а також на Тимура Міндіча, співвласника студії “Квартал-95” та бізнес-партнера Ігоря Коломойського.

Власне, зважаючи на все, саме на свідченнях Ігнатовського і будується вся справа.

Як заявив детективам НАБУ Ігнатовський, Сергій Шефір та Тимур Міндіч забезпечували комунікацію між головою Фонду держмайна Сенніченко та Офісом президента. А також Ігнатовський повідомив, що за вказівкою з Офісу президента у 2020 році було скасовано конкурс з відбору постачальника давальницької сировини для Одеського припортового заводу (ОПЗ).

“Після скасування конкурсу приблизно через місяць Сенніченко Д.В. сказав, що ми правильно зробили, що скасували конкурс, що в Офісі президента України нами задоволені, що тепер ТОВ АГТ (“АгроГазТрейдинг – Ред. ) буде нам приносити гроші за це .

Він написав якусь суму грошей у доларах США, суму я точно не пам’ятаю, але це були сотні тисяч доларів США. Я відповів, що я в ці ігри не граю і в цьому не братиму участі. Йому моя відповідь не сподобалася. Також за словами Сенніченко Д.В., комунікацію з Офісом президента України йому забезпечували Шефір Сергій та Міндіч Тимур”, – йдеться у свідченнях Ігнатовського.

Крім того, у своїх свідченнях Ігнатовський розповів, що активну роль у комунікації з Офісом президента з ОПЗ грав Андрій Гмирін, який також проходить у справі Сенніченка.

“Сенніченко Д.В. говорив, що він і Гмирін А. комунікують з Офісом президента України, тому потрібно співпрацювати з Гмиріним А. і що вони даватимуть якихось кандидатів на керівні посади в державні компанії”, – заявив серед інших у своїх свідченнях Ігнатовський. За його словами, саме Гмирін дав кандидатуру на посаду в.о. голови правління ОПЗ Миколи Синиці, призначеного у лютому 2020 року. (Нагадаємо, що на той момент призначення Синиці, який до цього був ресторатором, викликало на ринку подив і породило багато чуток, що “це не просто так” – Ред. ).

При цьому Ігнатовський повідомив, що особисто не знайомий із Гмиріним.

“Сенніченко говорив, що він (Гмирін – Ред. ) фінансував діяльність ТОВ АГТ, неофіційно, тому що, як говорив Сенніченко, – це “правильно”, – йдеться у свідченнях Ігнатовського.

Газ, схеми, зв’язок “через дітей”

Факти, які спливають з ОПЗ зараз, у ході офіційного слідства, не стали особливим одкровенням для ринку.

Ще у 2021 році ми писали, як зупинився Одеський припортовий завод – 18 вересня припинили виробництво карбаміду, а потім вимкнули агрегати, що виробляють аміак.

Серед робітників (а їх на ОПЗ на той момент було близько трьох тисяч) пішли чутки, що готується переведення персоналу на триденку.

Головною причиною, через яку тоді “вимкнули” ОПЗ, стали високі ціни на газ (вони саме різко пішли вгору), через що добрива держпідприємства стали неконкурентними за ціною, і ними були забиті всі склади.

Головним давальцем на Одеському припортовому на той час була компанія “АгроГазТрейдітнг”. Вперше зайшла на підприємство ще за Порошенка, і її пов’язували з екс-главою Фонду держмайна Ігорем Білоусом.

Але після зміни влади відбулася “друга парафія” “АгроГазТрейдинг” на ОПЗ. Вона почала постачати газ за давальницькими схемами у 2019 році.

Причому її не вдалося вибити з Одеського припортового, незважаючи на кілька конкурсів серед давальців. У них брала участь пов’язана з Ігорем Коломойським компанія “Укрнафтобуріння” (у профільному середовищі ходили чутки, що ОПЗ хочуть віддати Коломойському як “відступний” – щоб він пішов з “Центренерго”), Socar (її представників на підприємство возив на “смотрини” екс -глава Офісу президента Андрій Богдан), ОККО та інші. Потім, вже в 2021 році, конкурс виграла велика сінгапурська компанія Dachex Shipping PTE, проте суд цей тендер тоді заблокував, що дозволило “АгроГазТрейдіг” і далі “сидіти” на ОПЗ.

У профільному середовищі відкрито заговорили, що за цією компанією стоять люди з оточення президента Зеленського, а “кришують” її нібито Сергій Шефір та екс-податковик Андрій Гмирін. Що дозволило “АгроГазТрейдінгу” так надовго затриматися на Одеському припортовому, і її не зміг потіснити “навіть Коломойський”. Тобто Гмирін як “куратор ОПЗ” від Офісу президента та “покровитель” головного давальця – компанії “АгроГазТрейдінг” фігурував уже давно.

Він вів переговори щодо співробітництва “АгроГазТрейдингу” з ОПЗ ще з 2016 року, і тоді вважався людиною екс-глави Фонду Держмайна Ігоря Білоуса, оскільки працював у податковій за часів його головування, а потім, коли Білоус очолив Фонд держмайна, став його помічником.

Гмирін безпосередньо пов’язаний із власником “АгроГазТрейдінга” Володимиром Копотом (той одружений на його сестрі).

“Гмирін орієнтований на Сергія Шефіра. Тобто входить до найближчого кола президента”, — розповідало нам джерело. А потрапити до цього “вузького кола” Гмирін зміг “через дітей” — дитина його сестри (і дружини Копота) ходила до тієї ж школи, що й діти Зеленського. При цьому прізвище Тимура Міндіча у прив’язці до схем на ОПЗ тоді не звучало. Хоча відомо, що Міндіч також входить до найближчого оточення Зеленського.

2020 року, коли газ був порівняно недорогим, “АгроГазТрейдинг” заробила, за підрахунками консалтингової компанії А-95, близько 44 млн доларів. Розрахунок базувався на обсягах переробки давальницького газу (55 млн кубів), експортних цінах на карбамід та вартості послуг ОПЗ на переробку газу. З 2019 року, за оцінками А-95, давальець заробив на ОПЗ понад 70 млн. доларів.

“АгроГазТрейдинг” уже стали вважати одним із претендентів на приватизацію ОПЗ. Але у 2021 році ситуація з цінами на газ змінилася, тож підприємство зупинили. До того ж цікава деталь. Наше джерело на газовому ринку розповідало, що нібито особливих проблем із продажем карбаміду у давальця не було (а саме, посилаючись на “забиті склади”, і зупинили ОПЗ), але нібито “заводу про це знати необов’язково”.

Як розповідали нам джерела на газовому ринку, “АгроГазТрейдинг” ніколи не була великим гравцем щодо газу — не імпортувала його, а здебільшого скуповувала по ринку трейдери. Те саме з добривами, які компанія отримувала від ОПЗ – великих контрактів не було, товар зливали світовим посередникам, таким як Dreymoor, Rudway, Nitron Group та іншим.

При цьому екс-перший заступник голови ОПЗ Микола Щуріков називав Одеський припортовий “фактично вичавленим” і говорив, що його технічний стан “ніколи не був гіршим”. Тобто, підприємство навмисно довели до ручки напередодні приватизації, що різко знижувало його вартість.

Втім, 2021 року приватизація так і не відбулася — її перенесли на березень 2022 року. Але цим планам завадила війна. А в лютому цього року ВАКС ухвалив рішення про заочне взяття під варту і самого Щурікова, якого звинувачують у розтраті понад 200 млн. гривень коштів підприємства.

Не стали особливим одкровенням та подробиці за схемами, які працювали на Одеському припортовому.

Про них говорили і за Порошенка, і після того, як влада змінилася.

Суть більшості схем полягала в тому, що ОПЗ переробляв більше газу, ніж йшлося за документами, а отримані зверху гроші за невраховані добрива розподілялися між кураторами.

Ті обсяги добрив, які проходили за офіційними документами, нерідко заявлялися за явно завищеними цінами. А окремі партії товару взагалі зникали в невідомому напрямку. Тіньові заробітки на схемах на ОПЗ оцінювалися у мільярди гривень на рік. Тобто сума в кілька сотень мільйонів гривень збитків для держпідприємств, яку називають НАБУ, – лише вершина айсберга.

Подвійна гра

Зазначимо, що сам Сенніченко під час свого перебування головою Фонду держмайна активно піарився як борець зі схемами саме на прикладі Одеського припортового.

2020 року детективи НАБУ спіймали на спробі передачі частини хабара Сенніченку у розмірі 50 тисяч доларів “групу з трьох осіб”. Інформацію про передачу грошей правоохоронцям повідомив сам Сенніченко. Нібито йому пропонували 5 млн. доларів за зміну директора ОПЗ. І новий топ-менеджер держпідприємства нібито мав “сприяти співпраці з певним колом приватних компаній”. НАБУ публікувало записи розмов Сенніченко з людьми, які готувалися завести на ОПЗ “свого директора”.

Тоді ця історія набула широкого резонансу, а Сенніченко на цьому тлі представляли як борця з корупцією, який, незважаючи на спроби підкупу, затіяв глобальні чистки на Одеському припортовому.

На момент запланованої передачі хабара на ОПЗ вже був узгоджений новий в.о директора – згаданий вище колишній ресторатор Микола Синиця (власник ТМ “Два гусаки”), також поміняли кілька членів наглядової ради (ними стали позаштатні радники Сенніченко Владислав Войтенко та Ігор Рубан), а потім призначили нового голову наглядової ради – заступника голови ФДМ Сергія Ігнатовського.

Тобто, на ОПЗ створювалася нова структура менеджменту. Але явно не під ту компанію, яка намагалася заручитися прихильністю Сенніченка за 5 млн доларів (мова йшла про компанію ВЕК, вона працювала за давальницькими контрактами з ОПЗ ще з часів Порошенка, і встигла відзначитись у кількох скандалах. Зокрема, роботою ВЕК на Одеському припортовому зацікавилася Генпрокуратура, виявивши, що держпідприємство помітно перевищило ліміти газу від “Укртрансгазу”, що завдало останньому збитків на 500 млн. грн.. Крім того, у Херсонському порту було заарештовано 7 тисяч тонн “підозрілого” карбаміду (його потім передали АРМА).

ВЕК за документами було оформлено на Вадима Колесникова, сина екс-співвласника компанії “Енергомережа” Віталія Колесникова. Його вважали близьким до соратника Порошенка та “дивлячого” за енергетикою за часів його президентства Ігоря Кононенка.

Але за нової влади ВЕК явно не вписалася у нову конфігурацію щодо Одеського припортового. І їй, по суті, вже знайшли “наступника” – “АгроГазТрейдинг”, який і за Порошенка працював за давальцеськими схемами з ОПЗ, і міг розвернутися на повну силу.

Примітно, що тоді широко обговорювалася можливість приватизації ОПЗ. І ним дуже цікавилися арабські інвестори. Але, як показав подальший перебіг подій, із продажем заводу арабам вирішили почекати, натомість запустили оновлені схеми.

Щодо перспектив розслідування НАБУ за великою схемою у Фонді держмайна, то, як каже голова адвокатського об’єднання “Кравець і партнери” Ростислав Кравець, зрозуміло, що без впливових покровителів у владі реалізація такого навряд чи була б можлива. “Сенніченко у цій грі, швидше за все, був пішаком, хоч і ключовою”, – каже Кравець. Інша справа, чи будуть названі конкретні особи та доведена їхня провина, у чому юристи мають великі сумніви.

Оскільки на даний момент більшість фігурантів, які проходять у справі НАБУ, перебувають за кордоном, терміни розслідування можуть сильно затягтися, а потім справу взагалі можуть спустити на гальмах, або ж “покарають простих виконавців”, — каже Кравець.

СТРАНА

АО «Кравець І Партнери»