Крадіжка під знаком війни

Корупція в Україні – явище не нове. Проте під час війни це поняття стало специфічним. З одного боку, вона “не на часі”, з іншого – у воєнний час корупція вбиває, і це справжні вбивства, а не художнє порівняння. У Верховній раді навіть хотіли прирівняти корупційні дії до держзради. Однак поки що справа до цього не дійшла.

Щодо довоєнних показників, то найсвіжішою є статистика за 2021 рік, опублікована 25 січня 2022 року. Як свідчать дані Індексу сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index – CPI), Україна за рік погіршила свій показник із 33 до 32 балів. Індекс – від 0 (дуже високий рівень корупції) до 100 (вкрай низький рівень корупції).

Таким чином, Україна посіла в рейтингу 122 місце, яке розділилося з африканською Есватиною (Свазіленд). 2020 року Україна була на п’ять сходинок вищою і займала 117 місце в рейтингу, в якому представлено 180 країн.

Індекс України 2021 року погіршився, зокрема, через рішення Конституційного Суду від 27 жовтня 2020 року, яким він звільнив від відповідальності за недостовірне декларування чиновників, чиновників та суддів.

Але навіть у війну корупціонери нікуди не поділися. Для деяких українських чиновників вона вже закінчилася, а може, навіть і не починалася, пише Олег Дунда, народний депутат України IX скликання.

“У ЗМІ та соцмережах з’явилися повідомлення про відродження старих схем “розпилу” бюджетних коштів, продаж “гуманітарки”, відкати на митниці. Корупціонери на війні гірші за мародерів. Адже обираючи свій гаманець, вони фактично працюють на боці агресора”, – пише Олег Дунда.

Втім, антикорупційні органи України не припинили свою роботу під час війни, каже Андрій Боровик, виконавчий директор Transparency International Ukraine. Він повідомляє, що за 100 днів війни нібито продовжували розслідуватися кримінальні справи та затримуватись корупціонери. Але найгостріше зараз виникла проблема відсутності керівництва. З п’яти глав антикорупційних органів чотири – це виконуючі обов’язки.

“Водночас, і це важливо, якщо процес відбору не відновиться у тому ж НАБУ та Спеціалізованій прокуратурі і не буде обрано незалежних та професійних керівників, то досягнення всієї антикорупційної реформи опиняться під загрозою. А їх критично важливо зберегти та примножити після перемоги” , – вважає Андрій Боровик.

До речі, незабаром для антикорупційних органів буде багато роботи. Як влучно пише Олег Дунда, на Україну після перемоги може чекати мільярдне західне фінансування відродження економіки та інфраструктури. А при слові “фінансування” у найгіршій частині держапарату з’являється нездоровий блиск в очах і нові офшорні рахунки.

При цьому, наївно сподіватися, що після 24 лютого корупціонери в держапараті різко перестануть ними бути, пише в ЗМІ Іван Лахтіонов, директор Програми інноваційних проектів Transparency International Ukraine. Він зазначає, що зараз Україна має кредит довіри від міжнародних партнерів, однак він може випаруватися, побачивши розкрадання коштів на відновлення України.

“Процес відновлення має бути чітким, прозорим та обґрунтованим на всіх етапах. Ми повинні гарантувати ефективність використання кожної копійки. Це відповідальність не лише перед тими, хто пропонує ці гроші, а й перед тими, кому вони мають бути призначені. Тими, хто найбільше постраждав від війни”, – пише Іван Лахтіонов.

Чи пропаде корупція в майбутньому

Теоретично розмови про прозорість звучать добре, проте на практиці втілити це складно. І причин тому чимало. Наприклад, зруйнований державний апарат, каже політичний та економічний експерт Всеволод Степанюк.

“Держслужба – це коли людина впевнена у завтрашньому дні, що вона працюватиме і сьогодні, і завтра, і післязавтра. Крім зарплати, у неї від держави є соцпакет. Так у Франції, Німеччині, США, але чомусь не в Україні. А поки що у нас держслужбовець – тимчасовий працівник на контракті, то це і породжує корупцію. Плюс у нас фактично неможливо потрапити на якусь посаду, якщо ти “нічий”. Тобто, політичні призначення міністрів тягнуть за собою політичні призначення всього персоналу”, – каже експерт.

На думку Всеволода Степанюка, корупція в Україні у такому вигляді, як зараз, зародилася ще у 90-ті. Тоді процвітала незаконна приватизація та крадіжка на найвищих владних рівнях. Експерт наголошує: саме в ті часи було знищено моральний обмежувач, який не дозволяв вплутуватися у корупційні схеми.

“До корупції призвела відсутність таких понять як профілактика злочинів, невідворотність покарання. Також після 90-х у багатьох склалася думка: чому іншим можна, а мені – не можна. Тотальна несправедливість та плювання на закон є джерелами корупції”, – упевнений експерт.

Крім того, до корупції іноді підштовхує сам закон України і без його зміни неможливо подолати корупційні схеми, каже адвокат Ростислав Кравець.

“Законодавство побудоване таким чином, що будь-які дії чиновника можна розглядати як корупцію. Тому питання навіть не в тому, чи переможемо ми корупцію і досягнемо чогось. Ми вже побачили роботу антикорупційних органів, фактично, відсутніх, при тому, що їх добре фінансували і давали всі можливості працювати. Тому зараз потрібно змінити підхід до питання корупції та зробити законодавство таким чином, щоб люди його не порушували. А у нас навпаки – законодавство збудовано таким чином, щоб люди його порушували”, – каже експерт.

Під час розмови про корупцію є думка, що за дотримання законів вона зникне. Однак, як зазначає Ростислав Кравець, багато положень дотримуватися неможливо. А навіть якщо їх дотримуватись, то це ще більше шкодить економіці.

“Найближчим часом я не чекаю якихось покращень. Не тільки тому, що хтось буде корупціонером або красти. Справа в тому, що законодавство побудовано таким чином, щоби постійно були корупціонери та люди, які заробляють на боротьбі з цією корупцією” , – вважає юрист.

Валерія Шипуля, КОРЕСПОНДЕНТ

АО «Кравец и Партнеры»

Не вдаючись в глибокі наукові обґрунтування,  варто відзначити, що Велика Палата Верховного суду (надалі – ВПВС) скасовуючи рішення Вищого адміністративного суду України, та відмовляючи в позові, дійшла, так мовити, революційних висновків для всієї галузі права у світовому вимірі.

По-перше, фактично ВПВС дала оцінку рішенню Конституційного Суду України і оцінку діям судді при його прийнятті, погодившись з постановою Верховної  Ради України, яка звільнила суддю саме за порушення присяги при прийнятті ним рішення в складі колегії суддів. Тобто, на встановленні індивідуальної відповідальності можна остаточно ставити хрест в Україні.

По-друге, ВПВС в своєму рішенні прямо зазначила про незаконність рішення Конституційного Суду України, що, на мою думку, виходить за межі компетенції ВПВС і фактично може розцінюватися як здійснення злочину суддями, що прийняли це рішення, аналогічного тому в якому фактично звинуватили цього суддю без відповідного вироку.

По-третє, ВПВС, виходячи з діючого на той час законодавства, дійшла висновку про наявність у Верховної Ради України повноважень, самостійно встановити порушення присяги судді та відповідно звільнити його з посади.

І на останок, ВПВС проаналізувавши діюче законодавство, та надаючи оцінку можливості звільнення судді Конституційного суду України, зробила висновок, що Конституційний суд України є більшою мірою політичним органом, ніж судовим. Таким чином, формально, будь які рішення Конституційного суду України повинні сприйматись ні в законодавчій площині, а виключно в політичній, яка доволі часто не має нічого спільного, ані з законодавством, ані зі здоровим глуздом.

При цьому, на думку суддів ВПВС, суб’єкт призначення судді Конституційного Суду України має право застосувати до призначеного ним судді заходи політичної відповідальності в разі встановлення цим суб’єктом призначення ознак невідповідності поведінки такого судді високим вимогам, які пред’являються суспільством до судді Конституційного Суду України.

Однак, ні про те ким встановлюється невідповідність поведінки, її критерії, співрозмірність мова взагалі не йде, що розкриває найширші можливості для зловживань, з боку будь-якої влади.

Підводячи невеликі підсумки ситуації що склалась можна вже казати, право як таке, в Україні поховано під великим шаром амбіцій, політичних рішень, беззаконня та ігнорування здорового глузду.

Жодним чином не можна знайти обґрунтування звільненню судді з посади за прийняття колегіального рішення, при цьому аргументуючи таке звільнення виключно політичною метою. Дуже сумно, що в невдовзі, Україна отримає від міжнародних інституцій чергове рішення, яке констатує відсутність права в Україні.

З кожним таким рішенням, рівень зневаги до найвищих судових органів, включаючи й Конституційний суд, буде виключно зростати, що має всі шанси перетворитись на тотальну зневагу до рішень судів та повне їх ігнорування всіма громадянами країни, що призведе до знищення самої країни.

Адвокат, старший партнер

Адвокатської компанії Кравець і партнери

Ростислав Кравець для Цензор.НЕТ

Адвокатская компания Кравец и Партнеры