В Україні багато підприємств приймають на роботу, встановлюючи випробувальний термін, щоб зрозуміти, чи підходить саме ця людина на дану посаду.

Голова адвокатського обʼєднання “Кравець і партнери”, адвокат Ростислав Кравець розповів сайту Pro Гроші, як саме встановлюється випробувальний термін та чи повинні його оплачувати.

Чи повинні оплачувати випробувальний термін

Умова про випробувальний термін повинна бути прописана в наказі або розпорядженні про прийняття на роботу. Також варто зазначити, що в період випробування на працівників поширюється законодавство про працю. Це означає, що праця найманої особи у період випробувального терміну має оплачуватися роботодавцем в обов’язковому порядку.

РОСТИСЛАВ КРАВЕЦЬ

Голова профспілки “Українська незалежна фундація юристів”, голова АО “Кравець і партнери”

На кого не поширюються терміни випробування

За словами експерта, при укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробувальний термін може встановлюватися для будь-якої категорії працівників.

Якщо говорити про мирний час, то згідно із Кодексом законів про працю та Законом України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”, при прийнятті на роботу випробувальний термін не встановлюється для:

• осіб, які не досягли вісімнадцяти років;
• молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів;
• молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів;
• осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної служби;
• осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;
• переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;
• осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи;
• вагітних жінок;
• одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
• осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців;
• осіб на тимчасові та сезонні роботи;
• внутрішньо переміщених осіб.

Якими мають бути терміни

Експерт зазначив, що термін випробування працівників не може перевищувати 1 місяця. Важливо, що дні, коли працівник фактично не знаходився на робочому місці, незалежно від причини, не зарахуються до випробувального терміну.

Тобто, межі строку випробування є, вони можуть встановлюватися під час воєнного стану для будь-яких працівників без обмежень, – каже Кравець.

Також роботодавець може звільнити працівника протягом випробувального терміну, якщо були встановлені певні невідповідності займаній посаді. Але потрібно попередити про це працівника за три дні до звільнення.

Pro Гроші

АО «Кравец и Партнеры»

Бажаєте бути в курсі важливих змін в законодавстві України? Підписуйтесь на канал і запрошуйте друзів:
https://bit.ly/2G12dHy

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»

Бажаєте бути в курсі важливих змін в законодавстві України? Підписуйтесь на канал і запрошуйте друзів:
https://bit.ly/2G12dHy

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»

Бажаєте бути в курсі важливих змін в законодавстві України? Підписуйтесь на канал і запрошуйте друзів:
https://bit.ly/2G12dHy

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»

Бажаєте бути в курсі важливих змін в законодавстві України? Підписуйтесь на канал і запрошуйте друзів:
https://bit.ly/2G12dHy

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»

Бажаєте бути в курсі важливих змін в законодавстві України? Підписуйтесь на канал і запрошуйте друзів:
https://bit.ly/2G12dHy

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»

Хотите быть в курсе важных изменений в законодательстве Украины? Подписывайтесь на канал и приглашайте друзей:
https://bit.ly/2G12dHy

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»

До Іспанії та Італії українцям поки в’їзд заборонено

Туреччина. Туристам з України дозволено в’їзд без ПЛР-тестів на COVID-19. Єдине, що потрібно зробити перед поїздкою — заповнити електронну форму на сайті МОЗ Туреччини за 72 години до прибуття.

ПЛР-тести на коронавірус необхідно здавати лише в тому випадку, якщо за останні кілька днів турист побував у Великобританії, ПАР, Данії або Бразилії. Такому туристу окрім тесту знадобиться і обсервація (від 7 до 14 днів).

Ще для в’їзду необхідний страховий поліс на COVID-19.

Єгипет. Обов’язкова умова для українських туристів — свіжий ПЛР-тест на коронавірус, зроблений протягом 72 годин до поїздки. Якщо турист з якихось причин тест не здав і при цьому летить до Хургади, Шарм-ель-Шейху, Марсу-Аламу або Табу, у цих містах він зможе за 30 доларів здати тест в аеропорту.

Греція. Попри те що більшість країн ЄС для українського туриста поки закриті, Греція стала винятком — до цієї країни з 14 травня в’їзд українським туристам дозволено. Заїхати можна за таких умов:

• негативний результат ПЛР-тесту на коронавірус, зроблений не раніше ніж за 72 години до вильоту (або ж довідка про перенесену коронавірусну інфекцію та довідка про наявність антитіл або сертифікат про завершення вакцинації другою дозою вакцини не пізніше ніж за 14 днів до вильоту);
• заповнення спеціальної форми пасажира PLF за 24 години до перетину кордону.

Всі перераховані умови стосуються дорослих і дітей.

Чорногорія. Це ще одна країна ЄС, де готові приймати туристів з України. Ще й взагалі без будь-яких обмежень — ПЛР-тести не потрібні. Єдине, як і в допандемічні часи, потрібна медична страховка.

Хорватія. В’їзд можливий за певних умов, таких як туристичний ваучер, який підтверджує мету приїзду, негативний ПЛР-тест на коронавірус, зроблений не раніше ніж за 48 годин до польоту, або довідка про вакцинацію (яка підтверджує, що турист отримав другу дозу вакцини не пізніше ніж за 14 днів до вильоту).

Іспанія. Поїздки з туристичною метою громадянам України заборонені. Аналогічна заборона діє і у раніше популярній серед українських туристів Італії.

Туніс. В’їзд українським туристам дозволено при дотриманні наступних умов: це повинна бути поїздка по туристичному ваучеру, і не раніше ніж за 72 години до вильоту необхідно здати ПЛР-тест на коронавірус.

Кіпр. В’їзд українським туристам дозволено при дотриманні таких умов: реєстрація на платформі CyprusFlightPass, отримання персональної картки доступу до вильоту (зробити це потрібно за 24 години до перельоту); негативний ПЛР-тест на коронавірус, зроблений не раніше ніж за 72 години до вильоту; по прильоту на Кіпр — ще один ПЛР-тест на коронавірус за 30 євро (це стосується всіх, окрім дітей до 12 років); медстраховка.

Об’єднані Арабські Емірати. Туристів з України пустять при наявності зробленого за 72 години до вильоту ПЛР-тесту на COVID-19 і медстраховки, яка покриває витрати, пов’язані з лікуванням і самоізоляцією на території ОАЕ. Після прибуття до Дубаю турист повинен буде здати ще один тест на коронавірус беспосередньо в аеропорту і встановити спеціальний мобільний додаток для контакту з органами охорони здоров’я ОАЕ.

Вас можуть не впустити на Кіпр, якщо протягом двох тижнів до туру побували у Туреччині

— Зараз найактивніше продаються тури до Туреччини та Єгипту. Мають попит серед українців і тури до Чорногорії, де наших туристів приймають навіть без ПЛР-тестів, — розповіла «ФАКТАМ» київська турагентка Людмила. — Більш того, уряд Чорногорії днями організував безкоштовну здачу ПЛР-тестів для тих туристів, яким потрібно летіти додому. З 24 травня у державних лабораторіях Чорногорії можна здати тест безкоштовно, і спокійно летіти до своєї країни. Для в’їзду до Туреччини тести також зараз не потрібні. Необхідно лише заповнити спеціальну форму для туриста. В анкеті запитують про те, де ви будете проживати, чи не були за останні два тижні у країнах з високим рівнем захворюваності.

— Тури до Греції мають попит?

— Греція відкрилася для українських туристів, але поки тури до цієї країни продаються не дуже активно, хоча охочих поїхати вистачає. Це більше пов’язано з тим, що ми, турагенти, на сьогодні ще не маємо точної інформації про те, які готелі будуть працювати в цьому сезоні. Багато готелів ще не знають, чи є сенс відкриватися, бо очікується, що туристів все одно буде мало. У Греції, нагадаю, для українців діє безвізовий режим, тому при наявності біометричного паспорту ви просто надаєте усі необхідні документи (зокрема й результати ПЛР-тесту) прикордонникам. Без результатів тесту туриста не посадять у літак.

— Нещодавно у ЗМІ з’явилася інформація про те, що в деяких країнах (наприклад, в Єгипті) прикордонники змушують українців перездавати ПЛР-тести, аргументуючи це тим, що українським результатами не довіряють. Такі випадки дійсно бувають?

— Так, але нечасто. Зазвичай це відбувається, якщо результат тесту явно фальшивий. Це може бути навіть бланк з QR-кодом, але цей код буде вести кудись не туди. Єгиптяни насправді не дуже скрупульозні, і, якщо вже їм бланк здався підозрілим, це означає, що з ним дійсно щось не так.

— На жаль, в Україні купити фальшивий результат ПЛР-тесту зараз не є проблемою. Кілька тижнів тому «ФАКТИ» проводили такий експеримент і за 600 гривень змогли без проблем придбати липовий результат. Більш того, люди розповідають, що купити результат тесту іноді пропонують навіть турагенти.

— Купувати результат тесту — дуже погана ідея. Це не лише порушення закону і просто соціально безвідповідально, це може спричинити великі неприємності. На бланку з результатом тесту є QR-код, який повинен вести на сайт лабораторії, на сторінку з результатом туриста. Умільці вже навчилися підробляти і це, але відмінності все ж є. QR-код липового тесту ніби теж веде на результат, але якщо придивитися до адреси сторінки, стає зрозуміло, що це не сайт лабораторії. Сторінка схожа, але насправді це фальшивий сайт зі схожою назвою. Прикордонники цей нюанс вже знають і ретельно перевіряють довідки.

Наприклад, до країн ЄС з подібним бланком краще навіть не намагатися заїжджати. Наші прикордонники вже також у курсі цього трюку, і, якщо людина летить до країни, де не роблять тест після прильоту, його бланк ретельно перевірять ще в Україні і просто не пустять на рейс. Так само не варто навіть намагатися полетіти з підвищеною температурою. Практично у кожному аеропорту зараз стоять спеціальні рамки, де людям міряють температуру — якщо вона виявиться підвищеною, пасажира однозначно відправлять перездавати тест. У літаку необхідно бути у медичній масці.

Важливий нюанс: багато авіакомпаній не беруть на борт пасажирів у респіраторах з клапанами (вважається, що такий респіратор захищає лише його власника, але не оточення, адже через клапан людина видихає повітря. — Авт.).

Можуть виникнути нюанси і при в’їзді до певних країн. Наприклад, у Греції та Кіпру є власний список країн так званої червоної зони. Україна до цього списку не входить. Але якщо турист з України за останні 14 днів побував, наприклад, у Туреччині (а для Кіпру Туреччина — «червона зона»), то його на Кіпр вже не пустять. Як тільки прикордонники побачать у паспорті штамп, який свідчить про те, що за останні два тижні ви побували в Туреччині, вас відправлять назад в Україну або на двотижневу самоізоляцію (за умови, що на Кіпрі вам є де її проходити). Багато хто не знає цих нюансів, а це вкрай важливо. Тому коли збираєтесь на відпочинок, обов’язково ознайомтесь з переліком «червоних зон» країни, до якої прямуєте.

— За час пандемії туроператори та авіакомпанії зазнали колосальних збитків. Чи позначилося це на вартості турів?

— Якщо порівнювати з 2019 роком, то у середньому тури подорожчали приблизно на 15 відсотків. З минулим роком порівнювати складно, адже у 2020-му до липня взагалі ніхто нікуди не літав, та й потім охочих було не дуже багато.

«COVID-сертифікатів поки ніхто не бачив. Щоб уникнути проблем, краще здати ПЛР-тест, навіть якщо ви вже вакциновані»

— На сайті МЗС є інформація, що при в’їзді до тієї ж Греції альтернативою ПЛР-тесту може стати підтвердження пройденої туристом вакцинації проти COVID-19 (за умови, що друга доза вакцини була отримана не пізніше ніж за 14 днів до вильоту). В Україні щасливчиків, які вже повністю вакциновані, дуже мало, але вони все ж є. Обіцяний владою сертифікат про вакцинацію ще не розроблений. Що робити таким туристам? Показувати прикордонникам довідку від сімейного лікаря?

— COVID-сертифікатів поки ніхто не бачив, і невідомо, як вони повинні виглядати. Тому, щоб уникнути проблем, я б рекомендувала здати ПЛР-тест, навіть якщо ви вже вакциновані. Інакше може статися ситуація, коли ви принесете довідку про вакцинацію, а прикордонники не будуть знати, що з нею робити, і вас не випустять. Залишається сподіватися, що незабаром питання з сертифікатами вирішиться.

Ще один вкрай важливий момент — медична страховка. До пандемії більшість туристів ставилися до цього дуже формально. Але пандемічний рік показав: ризик заразитися на коронавірус на відпочинку вкрай високий. І навіть якщо у вашій страховці написано, що вона покриває COVID-19, турист ризикує залишитися без медичної допомоги та страхових виплат. У жовтні 2020 року «ФАКТИ» розповідали, як під час відпочинку у Єгипті у киянина Євгена підтвердився коронавірус. Коли його стан погіршився і знадобилась допомога лікаря, викликати медика чоловік не зміг — страхова компанія, де Євген оформив медичну страховку, відмовилася компенсувати будь-які витрати. І хоча страховка Євгена начебто покривала лікування COVID-19, йому заявили, що, оскільки хвороба протікає в легкій формі, госпіталізації він не потребує, а «самоізоляцією страхова компанія не займається».

Аналогічна історія у лютому 2021 року сталась з українкою, яка мала нещастя захворіти на коронавірус у Таїланді. Хоча хворіла жінка у легкій формі, її примусово госпіталізували (за законами Таїланду, госпіталізують усіх, хто отримав позитивний результат тесту), після чого клініка виставила жінці рахунок у 7 тисяч доларів, який вона змушена була сплатити. Виплат від страхової компанії жінка вимагає і досі. Щоб уникнути таких ситуацій, турагенти та юристи радять ставитися до оформлення страховки уважно.

— Страховки бувають різні, — каже турагентка Людмила. — Є ті, які діють лише у разі, якщо людина, що заразилася на коронавірус, потребує лікування. А якщо тест позитивний, але хвороба протікає легко, страховка вже не діє. І виходить, що турист сидить у номері готелю два тижні, а якщо тур був лише на тиждень, то ще й додатково оплачує другий тиждень своєї ізоляції і переліт додому. Водночас є страховки, які покривають і самоізоляцію, і фінансові ризики перед вильотом до іншої країни (якщо турист перед поїздкою дізнався, що заразився, йому компенсують збитки).

Така страховка буде коштувати не менше 30 доларів, і любителям заощадити це може не сподобатися. Але це надійно. В умовах пандемії важливо уважно читати договір, який ви підписуєте зі страховою компанією.

— Я рекомендував би вимагати у компанії правила страхування, — сказав «ФАКТАМ» старший партнер адвокатської компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець. — У них більш детально розписано все, що покриває медична страховка. У договорі, який підписує клієнт, цієї інформації може не бути. Якщо ж ви придбали страховку, яка покриває всі можливі випадки з COVID-19, але у виплатах вам все одно відмовляють, головне — зібрати усі необхідні документи, які підтверджують те, що з вами сталося за кордоном. Йдеться про чеки на покупку медичних препаратів, виписки та довідки з лікарні. Важливо фіксувати всі телефонні дзвінки і письмові звернення у страхову компанію — із зазначенням дати і часу цих звернень. І якщо, перебуваючи за кордоном, домогтися виплат від страхової компанії так і не вдасться, після приїзду, маючи на руках все, що я перерахував, слід подавати позов до суду.

«ФАКТИ»

АО «Кравец и Партнеры»

Порядок купівлі-продажу товарів в Інтернет мережі регулюється Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція – відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов’язки майнового характеру.

Частина 1 ст. 8 Закону України «Про електронну комерцію» визначає: права та обов’язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначаються законодавством України, зокрема Законом України «Про захист прав споживачів».

Покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції за обсягом своїх прав та обов’язків прирівнюється до споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та у разі укладення договору на відстані відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

В свою чергу Закон України «Про захист прав споживачів» надає визначення понять:

• договір, укладений на відстані – договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв’язку;
• засоби дистанційного зв’язку – телекомунікаційні мережі, поштовий зв’язок, телебачення, інформаційні мережі, зокрема Інтернет, які можуть використовуватися для укладення договорів на відстані;
• договір, укладений поза торговельними або офісними приміщеннями, – договір, укладений із споживачем особисто в місці, іншому ніж торговельні або офісні приміщення продавця.

Розглянемо основні моменти, на які слід звертати увагу споживачам при онлайн-шопінгу.

1. Наявність інформації про продавця товарів.

Досить часто виникають ситуації, коли обираючи товар в інтернет-магазині ми бачимо лише назву сайту та контакти продавця, а саме: номер телефону та електронну пошту. Відсутність чіткої вказівки про особу продавця повинно насторожити покупця, оскільки така поведінка є недобросовісною.

Законодавство зобов’язує продавця (виконавця, постачальника) товарів, робіт, послуг у електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення: забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до такої інформації:

повне найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи – підприємця;

місцезнаходження юридичної особи або місце реєстрації та місце фактичного проживання фізичної особи – підприємця;

адреса електронної пошти та/або адреса інтернет-магазину;

ідентифікаційний код для юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків для фізичної особи – підприємця, або серія та номер паспорта для фізичної особи – підприємця, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний податковий орган і має відмітку в паспорті;

відомості про ліцензію (серія, номер, строк дії та дата видачі), якщо господарська діяльність підлягає ліцензуванню; щодо включення податків у розрахунок вартості товару, роботи, послуги та, у разі доставки товару, – інформація про вартість доставки;

інші відомості, що відповідно до законодавства підлягають оприлюдненню

Наявність такої інформації про продавця дозволяє чітко ідентифікувати особу, до якої необхідно звертатися у разі виникнення конфліктних ситуацій або необхідності повернення (обміну) придбаних товарів.

2. Інформація про товар та виробника.

Перед укладенням договору дистанційно, споживач має право на отримання наступної інформації:

1) найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії;

2) основні характеристики продукції;

3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати;

4) гарантійні зобов’язання та інші послуги, пов’язані з утриманням чи ремонтом продукції;

5) інші умови поставки або виконання договору;

6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг;

7) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу;

8) період прийняття пропозицій;

9) порядок розірвання договору (ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів»).

До основних характеристик товару відносять: найменування та місцезнаходження виробника, назва, об’єм, комплектність, розмір, вага, порядок використання, наявність чи відсутність шкідливих для здоров’я речовин тощо.

Дана інформація повинна розміщуватися на сайті інтернет-магазину, проте, якщо вона відсутня – покупець має право уточнити всю цю інформацію перед оформленням замовлення.

3. Порядок оформлення покупок.

Придбання товарів у мережі Інтернет оформлюється електронним правочином – дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.

Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України (далі – «ЦК України») визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, істотними умовами електронного правочину при придбанні товару в інтернет-магазині є предмет договору та ціна. Предмет договору – це товар, який продавець зобов’язується передати покупцю, а ціна – вартість, яку повинен сплатити покупець за визначений товар. Договір буде вважатися укладеним лише за наявності згоди по цим двом істотним умовам між сторонам.

Після оформлення замовлення (прийняття пропозиції), споживач повинен отримати підтвердження від продавця.

Частина 11 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар.

Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості:

умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги;

найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги;

гарантійні зобов’язання та інформація про інші послуги, пов’язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги;

порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.

4. Обмін та повернення товару.

Факт надання інформації про найменування продавця, товар, умови договору, про які йшлося вище, повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Інформація, підтверджена таким чином, не може бути змінена продавцем (виконавцем) в односторонньому порядку.

Частина 4 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлює: споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару.

При цьому, підтвердження інформації не вимагається, якщо послуга надається засобами дистанційного зв’язку і оплачується через оператора телекомунікаційних послуг., споживач може розірвати договір протягом чотирнадцяти днів з моменту його укладення.

У разі продажу матеріальних речей їх повернення також свідчить про розірвання договору.

Якщо підтвердження інформації не відповідає вимогам частини третьої цієї статті, строк, протягом якого споживач має право розірвати договір, становить дев’яносто днів з моменту одержання такої інформації, або у разі продажу матеріальних речей – з моменту одержання товару або першої поставки товару. Якщо протягом цього строку підтвердження інформації було виправлене, споживач має право розірвати договір протягом чотирнадцяти днів з моменту одержання виправленого підтвердження.

Що стосується обміну товару, то тут продавець може використовувати стандартну умову у договорі про можливість заміни товару в разі його відсутності іншим товаром. Такий обмін може бути проведено якщо:

1) інший товар відповідає меті використання замовленого товару;

2) має таку ж або кращу якість;

3) його ціна не перевищує ціни замовленого товару.

Про наявність такої умови у договорі споживач повинен бути повідомлений перед укладенням договору.

Також варто наголосити, що не за всі товари можна повернути кошти чи обміняти їх на інші. Споживач повинен пам’ятати, що Додатком №3 до постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів» від 19 березня 1994 р. №172 затверджено Перелік товарів належної якості, що не підлягають обміну (поверненню). До таких товарів, зокрема, належать:

• Продовольчі товари, лікарські препарати та засоби, предмети сангігієни.
• Непродовольчі товари:

парфюмерно-косметичні вироби

пір’яно-пухові вироби

дитячі іграшки м’які

дитячі іграшки гумові надувні

зубні щітки

розчіски, гребенці та щітки масажні

рукавички

тканини

білизна натільна

білизна постільна

панчішно-шкарпеткові вироби

товари в аерозольній упаковці

друковані видання

визначений покупцем (замовником)

вироби з натурального та штучного волосся (перуки)

товари для немовлят (пелюшки,  соски,  пляшечки для годування

тощо)

інструменти для манікюру, педикюру (ножиці, пилочки тощо)

ювелірні вироби з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Повний перелік товарів можна знайти у вищезазначеному Додатку №3 до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №172.

5. Порядок розрахунків.

Дане питання регулюється ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію».

Закон зазначає, що розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти електронний договір (оферту), протягом строку для відповіді не здійснила оплату відповідно до зазначених у пропозиції умов, така пропозиція вважається неприйнятою.

Тут варто відзначити: якщо Ви не довіряєте певному інтернет-магазину з причин відсутності інформації про продавця, недостатньої відомості сайту, то краще оплату проводити після отримання товару. Також, варто зберігати докази оплати за товар.

6. Способи захисту прав споживача.

Дані способи різняться залежно від характеру порушення прав.

Так, якщо мало місце шахрайські дії, наприклад, споживач оплатив товар, але не отримав його і гроші повернуто теж не було, можна звернутися із заявою про вчинення кримінального правопорушення до поліції.

Також, можна звернутися із відповідною заявою до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба).

В той же час, більш дієвим методом, на думку автора, є звернення з вимогою про усунення порушень до продавця, а в разі – не усунення таких порушень з його боку – з позовом до суду. Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав.

Підсумовуючи вищевикладене, варто зазначити: обираючи покупки у сфері електронної комерції, завжди перевіряйте повноту інформації як про продавця (виробника) так і про сам товар, чим більшою і повнішою є дана інформація, тим захищенішим є споживач, і тим менша вірогідність натрапити на недобросовісного продавця.

Яна Бабенко, адвокат

Адвокатське об’єднання «Кравець і партнери» для Юрист&Закон

АО «Кравец и Партнеры»

Враховуючи реалії сьогодення, МОЗ України здійснює заходи щодо запобіганню поширенню коронавірусу COVID-19, в тому числі, впроваджуючи відповідні норми тимчасової дії, які є обов’язкові до виконання закладами охорони здоров’я.

Так, Наказом Міністерства охорони здоров’я від 23.03.2020 р. №698 затверджено «Тимчасові заходи у закладах охорони здоров’я з метою забезпечення їх готовності для надання медичної допомоги хворим на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2».

Абзац 2 п. 1 даного Наказу зокрема визначає: закладам охорони здоров’я вжити заходів щодо збільшення частки медичної допомоги, що надається з використанням технологій та заходів, що застосовуються під час надання медичної допомоги з використанням засобів дистанційного зв’язку для обміну інформацією в електронній формі (надання медичної допомоги із застосуванням телемедицини).

Наразі, поширеним є пропонування медичними закладами так званого онлайн консультування пацієнтів з використання програм Skype, Viber тощо. При цьому, часто ці консультації ототожнюють з поняттям телемедицина, що в більшості випадків не відповідає дійсності.

Медичним закладам та фізичним особа-підприємцям, які мають право на здійснення медичної практики, що мають намір надавати послуги дистанційно (з використанням телекомунікаційних мереж) перш за все потрібно звертатися до встановленого МОЗ України порядку надання медичної допомоги пацієнтам із застосуванням телемедицини.

Наказом МОЗ України №681 від 19.10.2015 року затверджено:

• «Порядок організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому), третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини» (далі – «Порядок»);
• «Положення про кабінет телемедицини закладу охорони здоров’я» (далі – «Положення»);
• форму первинної облікової документації №001/тм «Запит на телемедичне консультування» та інструкцію щодо її заповнення;
• форму первинної облікової документації №002/тм «Висновок консультанта» та інструкцію щодо її заповнення;
• форму первинної облікової документації №003/тм «Журнал обліку телемедичних консультацій» та інструкцію щодо її заповнення.

Згідно Положення, телемедицина — комплекс дій, технологій та заходів, що застосовуються при наданні медичної допомоги, з використанням засобів дистанційного зв’язку у вигляді обміну електронними повідомленнями.

Надання медичної допомоги населенню із застосуванням телемедицини здійснюється у формі телемедичної мережі.

Суб’єкти (Учасники), які можуть входити у телемедичну мережу:

• заклади охорони здоров’я незалежно від форми власності;
• фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з медичної практики.

Для злагодженої роботи та взаємодії Учасники об’єднуються у єдину систему спеціалізовану інтернет-платформу для телемедицини – Портал телемедицини. Учасник, який бажає організувати роботу у Порталі телемедицини повинен укласти договір з іншими Учасниками.

Зв’язок між Учасниками Порталу відбувається за допомогою електронних повідомлень.

Інструменти телемедицини (способи роботи):

• Домашнє телеконсультування — процес спостереження за станом здоров’я пацієнта, який перебуває за межами закладу охорони здоров’я, із застосуванням телемедицини.

Домашнє телеконсультування застосовується у випадку самостійного звернення пацієнта до лікаря за допомогою відеозв’язку, телефонного зв’язку (мобільний, стаціонарний) або мережі Інтернет (електронна пошта, web-сторінки тощо), а також для спостереження за станом здоров’я пацієнта його лікуючим лікарем у процесі надання цьому пацієнту медичної допомоги.

Інформація, надана пацієнтом під час домашнього телеконсультування, недостатня для застосування телемедичного консультування, за винятком випадків, коли предметом такого консультування є зображення, зафіксовані цифровими носіями відповідно до вимог пункту 1 розділу V цього Порядку.

• Телемедичне консультування — надання медичної допомоги пацієнту лікарем із застосуванням телемедицини щодо лікування та/або уточнення діагнозу за допомогою електронних повідомлень через Портал телемедицини.

Телемедичне консультування є основним інструментом телемедицини, що використовується для надання вчасної та адекватної медичної допомоги пацієнту, а також для інтерпретації знімків та інших зображень, зафіксованих цифровими носіями (рентгенологічні знімки, дані ЕКГ і т.д.).

Лікар може надавати рекомендації щодо стану здоров’я пацієнта безпосередньо при спілкуванні з даною особою, чи надавати роз’яснення по конкретному випадку іншим лікарям на основі знімків або зображень.

Телемедичне консультування здійснюється лікарями-спеціалістами, працівниками кафедр вищих медичних навчальних закладів та наукових установ.

До телемедичного консультування можуть бути залучені лікарі-консультанти з інших закладів охорони здоров’я первинного, вторинного (спеціалізованого), третинного (високоспеціалізованого) рівнів надання медичної допомоги, а також фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з медичної практики.

• Телеметрія — сукупність технологій, що дають змогу проводити дистанційне вимірювання, збір і передачу інформації про показники діяльності (фізіологічні параметри) організму пацієнта. Наприклад, для забезпечення віддаленої висококваліфікованої ЕКГ-діагностики використовується спеціальний комплекс телеметричного обладнання, що здійснює передачу ЕКГ по бездротових і проводових каналах зв’язку — по каналах мобільного зв’язку, з використанням мережевих технологій (Інтернет, GPRS);
• Телемедичний консиліум — надання медичної допомоги пацієнту одночасно більше ніж одним лікарем із застосуванням телемедицини, що застосовується у разі потреби в обговоренні клінічного випадку більше ніж з одним лікарем-консультантом.

Суб’єкти, які мають право застосовувати телемедицину.

Такими суб’єктами є лікарі закладу охорони здоров’я, працівники кафедр вищих медичних навчальних закладів, фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з медичної практики.

Необхідно пам’ятати, що у закладах охорони здоров’я застосування телемедицини забезпечує структурний підрозділ — кабінет телемедицини, за допомогою якого лікарі цього закладу охорони здоров’я надають медичну допомогу із застосуванням телемедицини.

В той час, як фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з медичної практики із застосуванням телемедицини, здійснюють телемедичне консультування без створення кабінету телемедицини з дотриманням вимог, наведених у розділі VI Порядку.

Кабінет телемедицини.

Згідно п. п. 1, 2 Розділу І Положення — кабінет телемедицини закладу охорони здоров’я (далі – Кабінет) створюється з метою забезпечення надання медичної допомоги пацієнтам із застосуванням телемедицини, коли відстань є критичним чинником.

Кабінет є структурним підрозділом закладу охорони здоров’я (далі — ЗОЗ).

Персонал Кабінету складається з:

лікарів, які при присвоєнні (підтвердженні) професійної кваліфікаційної категорії пройшли підготовку з питань надання медичної допомоги із застосуванням телемедицини на факультетах підвищення кваліфікації лікарів під час післядипломного навчання;

сестер медичних, які здійснюють ведення медичної та статистичної документації в електронній формі та у формі документа на папері;

інженерів, які забезпечують функціонування технічних та програмних засобів Кабінету.

Особливу увагу слід приділяти оснащенню Кабінету, яке здійснюється згідно з Табелем оснащення кабінету телемедицини, який наводиться в додатку до Положення.

Кабінет очолює завідувач, який призначається на посаду та звільняється з посади головним лікарем ЗОЗ відповідно до порядку, установленого законодавством України.

Так, згідно вищезазначеного Табеля Кабінет повинен містити:

• Комп’ютер персональний з мультимедіа, монітор – 1 од.
• Веб-камера – 1 од.
• Блок безперебійного живлення – 1 од.
• Фотокамера цифрова – 1 од.
• Сканер планшетний – 1 од.
• Принтер лазерний – 1 од.
• Засоби телеметрії – 1 од.
• Телефон – 1 од.
• Стіл комп’ютерний – 1 од.
• Стілець офісний – 2 од.
• ПЗ/Операційна система – 1 од.
• ПЗ/Офіс – 1 од.
• ПЗ/Прикладне для телемедицини – 1 од.
• ПЗ/Антивірус – 1 од.
• Підключення до мережі Інтернет шляхом застосування доступних засобів телекомунікацій, які використовують новітні телекомунікаційні технології (не менше 10 Мбіт/c, синхронний) – 1 од.
• Телефонне з’єднання (стаціонарне) – 1 од.

Порядок дій та документація.

Використовуючи телемедицину Учасники повинні дотримуватися певної послідовності дій та пам’ятати про необхідність заповнення відповідної медичної документації.

Так, у випадку, коли лікар та його пацієнт потребують додаткової поради від іншого лікаря-консультанта – застосовується телемедичне консультування.

Телемедичне консультування проводиться на підставі запиту на телемедичне консультування відповідно до форми первинної облікової документації №001/тм «Запит на телемедичне консультування», затвердженої наказом МОЗ України від 19 жовтня 2015 року №681 (Форма № 001/тм). Даний запит – Форму №001/тм формує та надсилає у Порталі телемедицини лікуючий лікар, якщо він вбачає в цьому таку потребу.

Форма №001/тм надсилається лікарю-консультанту у формі електронного повідомлення, на яке накладено електронний цифровий підпис.

У разі відсутності у лікуючого лікаря електронного цифрового підпису він надає до кабінету телемедицини Форму №001/тм на паперових носіях із власним підписом, завіреним лікарською печаткою.

Запит на телемедичне консультування та відмітка про його виконання відображаються відповідним записом у журналі обліку телемедичних консультацій кабінету телемедицини — відповідно до форми первинної облікової документації №003/тм «Журнал обліку телемедичних консультацій», затвердженої наказом МОЗ України від 19 жовтня 2015 року №68 (Форма №003/тм).

Після реєстрації персонал кабінету телемедицини повідомляє про надходження Запиту структурний підрозділ відповідної спеціалізації або конкретного лікаря-консультанта, якщо такий зазначений у Запиті, і передає для опрацювання документ у вигляді роздрукованої копії або на електронних носіях.

Лікар-консультант в день отримання Запиту готує відповідь відповідно до форми первинної облікової документації №002/тм «Висновок консультанта», затвердженої наказом МОЗ України від 19 жовтня 2015 року №681 (Висновок), на яку накладається електронний цифровий підпис, та надсилає Висновок лікуючому лікарю, який сформував цей Запит.

За результатами розгляду лікарем-консультантом Запиту у журналі за Формою №003/тм робиться відповідний запис про виконання із зазначенням дати направлення Висновку лікуючому лікарю. При цьому, лікар-консультант може відмовити в консультації, якщо інформація не відповідає Формі №001/тм.

У разі первинного звернення пацієнта до кабінету телемедицини за телемедичною консультацією лікар кабінету телемедицини також здійснює первинний огляд пацієнта та заповнює форми первинної облікової документації: №025/о «Медична карта амбулаторного хворого № ____», № 074/о «Журнал реєстрації амбулаторних хворих», затверджені наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року №110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за №661/20974.

Проведення телемедичного консиліуму проводиться за такою ж процедурою, але Запит направляється одночасно кільком лікарям-консультантам.

У підсумку хочеться відзначити, якщо ви бажаєте використовувати телемедицину у своїй діяльності, то вам необхідно:

• створити Кабінет телемедицини (для закладів охорони здоров’я) або забезпечити наявність необхідного обладнання (для ФОП, які здійснюють медичну практику);
• забезпечити наявність працевлаштованого персоналу, визначеного у п. Розділу 1 Положення про кабінет телемедицини закладу охорони здоров’я;
• організувати роботу Порталу телемедицини;
• вести медичну документацію, передбачену Наказом МОЗ України №681 від 19.10.2015 року.

Бабенко Яна,

адвокат АО «Кравець  і партнери» для Резанансу

Адвокатская компания Кравец и Партнеры