Гучні злочини в Україні останнього часу звертають на себе увагу явною відсутністю страху перед наслідками. У Голосіївському районі Києва 18 квітня чоловік розстріляв на вулиці випадкових перехожих, а потім взяв заручників у супермаркеті. Загинули семеро людей, а терорист був ліквідований. В Одесі 21 квітня поліція зі стріляниною затримала працівників ТЦК, які вимагали $ 30 тис. у чоловіка. В Одесі та Харкові 23 квітня силовики виявили факти вимагання грошей і тортур громадян під прикриттям мобілізації, а один з ТЦК був перетворений на катівню. Також 15 травня на Хмельниччині чоловік застрелив одного з поліцейських під час перевірки у нього документів на право керування авто. Навіть в “розбірках” між випадковими перехожими в хід йде вогнепальна зброя, як це сталося в Києві 18 травня коли жінка вистрілила в чоловіка за зауваження.

Досвід кримінальних 1990-х показує, що для стримування злочинності необхідні: жорсткий контроль над обігом зброї, можливість населення заробляти, стан самого суспільства – його пріоритети та цінності, ефективна робота правоохоронної системи. Наскільки ці аспекти сьогодні реалізуються в Україні?

Мільйони одиниць зброї та страх зубожіння

На думку голови Української асоціації власників зброї Георгія Учайкіна, в Україні найбільша цифра одиниць зброї на душу населення в Європі: 2 млн зареєстрованих одиниць зброї і 5 млн – нелегальної. Про невтішну картину з нелегальним обігом зброї говорить і статистика МВС, яку наводить видання. Якщо у 2021 році у населення вилучили 60 автоматів, у 2022 – 875, наступного року – 1027.

Наступний аспект – великі труднощі з економікою, її залежність від міжнародної допомоги. На сьогодні в Україні зруйновано багато підприємств, у тому числі енергетики та важкої промисловості. Багатомільярдна міжнародна підтримка – це в основному “умовні боргові зобов’язання” та кредити. В цілому за оцінками міжнародних організацій, на відновлення країни необхідно $ 588 мільярдів і поки не озвучено реального джерела та працюючого механізму звідки та коли надійдуть ці кошти, і чи є гарантії що гроші будуть надані в повному обсязі.

Тим часом важка економічна ситуація створює у громадян побоювання за майбутнє. Зростання цін, безробіття, невиплата зарплат і пенсій – за даними соціологів асоціюється у людей зі страхом голоду. Ще у 2020 році фахівці Інституту соціології НАН України провели дослідження, де на запитання “як ви вважаєте, чого люди зараз бояться найбільше?” – 35% респондентів відповіли, що голоду. До речі, в 2000 році цей показник становив 71,8%. Відзначимо, що страх не мати можливості прогодувати себе і близьких є потужним фактором до скоєння злочинів.

Партнер адвокатської компанії “Кравець та партнери” адвокат Ростислав Кравець вважає, що українській владі вже зараз потрібно дбати про підготовку робочих місць щоб після завершення війни не було складнощів з працевлаштуванням як для цивільних осіб, так і для ветеранів, сотні тисяч яких згодом будуть звільнені зі збройних сил.

“Потрібно готуватися комплексно і заздалегідь, щоб не сталася ситуація, яку побоюються громадяни, що з’явиться величезна кількість безробітних, як кажуть наші правоохоронні органи, з великою кількістю незареєстрованої зброї на руках”, – розповів він RegioNews.

Де зароблятимуть ветерани після війни?

Про складну ситуацію з працевлаштуванням в майбутньому говорять і самі ветерани. Адже після завершення військових дій високі виплати військовим (фронтові) припиняться. Відповідно стане питання: як люди будуть отримувати гроші і як буде функціонувати економіка? “Сьогодні нас підтримують. Але якщо це зупиняється, то тоді як? Куди ви підете на роботу? В агро? Так у нас проблема з логістикою, все знищено. Щоб вийти на колишні масштаби потрібно рік – два. Куди підуть люди?” – поділився думкою у відеоінтерв’ю один з військових.

Про проблему працевлаштування ветеранів та неможливість платити їм високі зарплати говорять і в керівництві громад. Для військовослужбовця і його сім’ї, які звикли отримувати в місяць по 50 тис. грн, робота в комунальному підприємстві де зарплата в рази нижча, буде неприйнятним варіантом. Про це нашим журналістам розповів Олександр Кожухов – перший заступник міського голови Білопільської громади Сумської області. Але ж у багатьох населених пунктах, особливо прифронтових, може не бути навіть низькооплачуваної роботи якщо Україна не отримує зовнішньої підтримки.

Староста села Нова Гусарівка Харківської області Володимир Антонов прямо говорить, що чоловікам, які повернуться з фронту, буде важко, і вони будуть розраховувати на підтримку, інакше за що вони воювали? “І вони мають рацію. Однак ветерани зіткнуться з тим, що ми не зможемо їм дати те, що повинні”, – зазначив Володимир Антонов маючи на увазі важку ситуацію із зайнятістю в прифронтових населених пунктах. У підсумку багато ветеранів в результаті опиняться перед вибором: йти працювати на низькооплачувану роботу або використовувати бойовий досвід для незаконного заробітку. І не факт що другий варіант виберуть одиниці.

Інтерес криміналу до людей з бойовим досвідом

Тема криміналу з боку ветеранів у суспільстві зі зрозумілих причин непопулярна. Проте проблема має місце бути, про що свідчить безліч випадків як після початку антитерористичної операції в 2014 році, так і в нинішній час.

На цей рахунок цікава думка ветерана Артем Погорілого – спортсмена (має інвалідність), володаря золотої та срібної медалі на змаганнях Air Force в США, учасника по встановленню командного світового рекорду по стронгмену на міжнародному спортивному фестивалі в Мадриді. За словами Артема, в Україні мобілізувалися як добровольцями, так і не дуже, різні верстви населення серед яких і особи наближені до напівкримінальних формувань – і таких людей він знає особисто. Артем вважає, що ситуація з криміналом з боку деяких ветеранів буде, і навіть є зараз.

“Перший аспект – це невіра у владу в питаннях соціальної підтримки. І в цих умовах зрозуміла спроба криміналу скористатися безвихідністю ветерана, який має досвід, але який психологічно не готовий повернутися до цивільного життя. Чоловік повертається з фронту, а тієї роботи яку він хотів би мати – немає. Або він сам не хоче працювати, а жити за щось потрібно”, – розповів він RegioNews.

Артем зазначив, що самі ветерани під різними гаслами іноді об’єднуються в неформальні групи, які хто знає яким чином будуть далі себе позиціонувати і яку діяльність вести.

“І це буде проблемою. Поки це не в такому прояві, тому що як ніяк йде війна. Тому ми обов’язково на всіх зустрічах і заходах, коли стосується цього питання, звертаємо на це увагу”, – зазначив він.

Для вирішення проблеми, вважає Артем, ветеранів необхідно максимально соціалізувати і всіляко сприяти з працевлаштуванням. Якщо у людини є досвід володіння зброєю або управління FPV-дроном – залучати до виробництва дронів, створення зброї, інструктажу. І в цьому має бути державна підтримка. Держава робить певні кроки в цьому напрямку, але їх, вважає ветеран, недостатньо. Каже, що нерідксні випадки, коли ветерани гостро потребують роботи, але їм відмовляють.

Так сталося з жителем Миколаєва Семеном Шмельовим, який з 2022 року служив в 36 окремій бригаді морської піхоти, і внаслідок поранення отримав інвалідність III групи за станом психічного здоров’я. В інтерв’ю телеканалу “Суспільне” хлопець розповідав, що роботодавці відмовлялися брати його на роботу коли бачили його медичні документи. При цьому хлопець каже, що з радістю пішов би працювати охоронцем або вантажником, так як йому потрібно годувати дружину та двох дітей.

Серйозні прогалини в правоохоронній системі

Багато правозахисників та силовиків вважають, що найважливішим аспектом у боротьбі з криміналом є стійке функціонування державної системи, зокрема, ефективність роботи правоохоронних органів. Про це свідчить післявоєнний досвід багатьох країн, які після затяжних воєн зуміли побороти злочинність, як, до речі, було і в Україні 80 років тому. Та ж проблема зі зброєю після війни вирішувалася шляхом жорстких судових вироків. У деяких країнах, зокрема близькосхідного регіону, за здачу зброї виплачувалася винагорода. Зрештою, є практика легалізації зброї з подальшою реєстрацією в гільзотеці.

Але наскільки влада в Україні здатна контролювати ситуацію за допомогою правоохоронної та судової системи? Ще до повномасштабної війни аналітики відзначали зростання недовіри до ряду силових структур, в першу чергу до Національної поліції. У судах, залежно від спеціалізації та інстанції, нестача суддів на сьогодні становить від 20% до 60%, а то й більше. В результаті кадровий дефіцит негативно впливає на оперативність і якість розгляду справ, а також на кількість невирішених спорів.

Про слабкість державного контролю говорить таке явище як – наявність приватних армій, які ще до війни сформували для себе представники великого бізнесу і місцеві владні еліти. Подібні силові угруповання легалізувалися як охоронні компанії, громадські організації, всілякі комунальні “варти”. Деякі з “кишенькових армій” до повномасштабної війни активно використовувалися в якості тиску на бізнес при рейдерських захопленнях. Відповідно до статистики яку наводить моніторинговий сервіс Опендатабот, з 2015 по 2020 рік кількість рейдерських атак в Україні зросла майже втричі: з 290 до 849.

Діяли угруповання часто у відкриту серед білого дня. На поле під час збирання врожаю приїжджали озброєні люди і забирали урожай та техніку. Таке сталося в селі Плисків Вінницької області де були затримані 16 озброєних чоловіків, які намагалися заволодіти урожаєм місцевого сільгосппідприємства. В автомобілях рейдерів було виявлено зброю та наркотики. У селі Велика Димерка Київської області поліцейський спецназ затримав 70 озброєних осіб з технікою, які почали відбирати зібраний урожай.

Питання: якщо подібні угруповання не боялися діяти відкрито до війни, що завадить їх розквіту в післявоєнній Україні у разі якщо міжнародна фінансова підтримка на відновлення країни не надійде вчасно і в необхідному обсязі? І чи зможе влада утримати ситуацію під контролем? В цілому, сам факт наявності в державі приватних армій – це результат ослаблення центральної влади, підвищення впливу олігархів та інших “феодалів” на місцях, що в підсумку веде до дроблення системи.

Поза сумнівом, для відновлення держави і стримування криміногенної обстановки в допустимих рамках ключовим є зовнішня міжнародна підтримка. Однак потрібно розглядати і найгірший варіант. Ситуація в світі нестабільна, і не факт що сьогоднішні союзники України в повній мірі виконають раніше озвучені наміри підтримки. Тому державі в плані відновлення слід активно спиратися на власні ресурси – визначити сильні економічні сторони і навколо цього вибудовувати інфраструктуру і організовувати виробництво з урахуванням передового досвіду мікроелектроніки. Але найважливіше – це створення сприятливого “клімату” для розвитку. Мова про контроль за дотриманням законності в усіх сферах, а також організація соціальної підтримки та економіки насамперед у національних інтересах з акцентом на розвиток та покращення якості життя власних громадян. Подібні підходи в результаті перешкодять деградації і криміналу та створять потужний поштовх у відновленні і розвитку країни.

Джерело: regionews.ua

АО «Кравець І Партнери»