У разі остаточного схвалення документа та підписання його Президентом Володимиром Зеленським, у Кримінальному кодексі України з’явиться нова стаття.

Про це повідомив у своєму Telegram-каналі народний депутат від фракції “Голос” Ярослав Железняк. За його словами, законопроєкт підтримали 254 народні депутати.

Основні положення законодавчої ініціативи: встановлюється кримінальна відповідальність за порушення та обхід санкцій, насамперед фінансових, передбачено покарання за як умисні дії, так і порушення, вчинені з необережності, санкції: штраф від 425 тисяч до 2,04 мільйона гривень або позбавлення волі на строк від 2 до 10 років; встановлюється вартісний поріг у 151,4 тисячі гривень для відмежування незначних порушень, додаткове покарання: заборона на здійснення професійної діяльності до 15 років, а в окремих випадках – конфіскація майна, Для юридичних осіб передбачена відповідальність у вигляді штрафів, конфіскації або ліквідації.

Железняк уточнив, що суб’єктами правопорушень можуть бути не лише особи, на яких безпосередньо накладено санкції, а й треті сторони.

У Міністерстві юстиції пояснили, що ухвалення цього закону є виконанням зобов’язань перед Європейським Союзом. Там нагадали, що у квітні 2024 року ЄС затвердив директиву, яка зобов’язує країни-члени криміналізувати порушення санкцій.

“Подібне законодавство вже діє у США, Великій Британії, Канаді та низці інших країн. Тепер і в Україні буде запроваджено правовий механізм, що дозволить притягувати до відповідальності за обхід та порушення санкцій, посилюючи їхню ефективність в інтересах національної безпеки”, – заявили у міністерстві.

Втім, не всі поділяють оптимізм щодо даного законопроєкту. Він вже викликав чимало критики. Юристи застерігають, що розмиті формулювання можуть відкрити шлях до правового свавілля, а сам закон – стати інструментом тиску.

Про те, які перспективи має цей законопроєкт і з якими ризиками може зіткнутися суспільство у разі його ухвалення, — читайте у нашому матеріалі.

Ризики для фізичних осіб

На сьогодні під санкційними обмеженнями перебуває понад 1,5 тисячі громадян України. Більшість із них, близько двох третин, мають російське громадянство і вже давно залишили країну.

Проте за останній рік з’явилася нова тенденція: все частіше під санкції потрапляють українці без подвійного громадянства.

У 2024 році обмеження були накладені на 135 таких осіб, а з початку повномасштабного вторгнення їх кількість зросла до 188. Іншими словами, майже 70% санкцій проти громадян без запасного громадянства були введені саме за останні 12 місяців.

На думку кандидата юридичних наук, заступника Генпрокурора України у 2019-2022 рр Гюндуза Мамедова, санкції проти українських громадян є нелогічними та не забезпечать належного правового результату.

“Насамперед важливо розуміти, що санкції – це міра впливу, яка застосовується у відповідь на порушення норм чи правил міжнародного, національного чи корпоративного права. У контексті міжнародного права санкції зазвичай означають заходи, що вживаються проти держави, організації чи індивідуумів з метою спонукати їх до дотримання міжнародних норм або виправлення поведінки, що порушує ці норми. Тому, наприклад, коли йдеться про наших громадян, то, на мою думку, внесення їх до санкційних списків є нелогічним і не забезпечить належного правового результату. Випадки, коли громадяни України порушують законодавство, мають бути розглянуті відповідно до кримінального чи адміністративного законодавства”, – зазначає Мамедов.

Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко наголошує, що санкційний механізм має цілком бути перенесений в поле кримінального права.

“Санкції – це окремий спеціальний механізм, коли відсутня можливість переслідування у судовому порядку. І, відповідно, особа, яка перебуває в межах юрисдикції держави, тобто коли держава, грубо кажучи, може до неї “дотягнутися”, то до такої особи застосовуються інструменти судового переслідування, що, відповідно, передбачає незалежний, змагальний процес і, будемо говорити так, відповідає загальним принципам верховенства права. Тобто особа має можливість доводити свою невинуватість. А власне санкційний механізм в оцій українській інтерпретації є позасудовим покаранням (а не обмеженням впливу та засобом економічного тиску, як це має бути) і, відтак виглядає квазікримінальним механізмом. В цьому проблема. Все має бути перенесено в поле кримінального права — щоб особа, яку звинувачують, могла використати право на захист. Бо невідомо, яким чином особу вносять до санкційного списку і якою є процедура вилучення такої особи і списку. Про здійснення незалежного нагляду за цим процесом мова не йде”, – говорить Павліченко.

В свою чергу, адвокат Ростислав Кравець вважає, що законопроєкт у нинішній редакції містить низку серйозних проблем і становить загрозу для прав людини.

“Мова йде про санкції, що застосовуються до громадян України, які перебувають в Україні. Людей фактично позбавляють усього — навіть можливості нормально існувати, купувати одяг, отримувати медичну допомогу. Тому я розглядаю цей законопроєкт не як запобіжник, а як геноцид власних громадян”, – заявляє Кравець.

Він наводить приклад: якщо підсанкційна особа зламає ногу й звернеться до лікарні, їй можуть відмовити у наданні допомоги, щоб потім не нести відповідальність за сприяння обходу санкцій. Це, за словами адвоката, є грубим порушенням основоположних прав людини.

“Навіть у в’язниці людям надають медичну допомогу. А тут виходить, що вина встановлюється лише санкціями, без суду й слідства, а людину позбавляють можливості існувати. Більше того, намагаються карати навіть тих, хто спробує їй допомогти”, – наголошує він.

Окрему небезпеку, на думку Кравця, становить відповідальність третіх осіб, які можуть навіть не знати, що надають допомогу підсанкційній особі, але все одно будуть притягнуті до відповідальності.

“То що нам тепер робити? Вводити якісь “жовті зірки” чи татуювання на лобі для підсанкційних, щоб усі навколо знали, що їм не можна надавати допомогу. Це абсурд. І найстрашніше — ми не бачимо жодної публічної реакції чи бодай елементарних заперечень з боку омбудсмена з прав людини або правозахисних організацій.”, – підсумовує адвокат.

Крім того, Кравець наголошує ще на одній серйозній загрозі: під ризик покарання можуть потрапити навіть адвокати, які надають правову допомогу підсанкційним особам.

“Якщо дійде до того, що адвокатів притягатимуть до відповідальності просто за виконання професійного обов’язку, – я навіть не знаю, з чим це можна порівняти. Навіть у найбільш тоталітарних державах не було прикладів, коли юристів карали лише за те, що вони захищають своїх клієнтів”, – зазначає Кравець.

Колишній голова Верховного Суду Всеволод Князєв зазначає, що, попри формальну логіку посилення контролю, сам законопроєкт містить серйозні загрози вибіркового застосування — через розмитість ключових понять.

“Дії держави по криміналізації такого обходу тут виглядають з одного боку достатньо логічними, з іншого боку занепокоєння викликає недостатньо чіткі формулювання понять порушення та обхід санкцій, що можуть стати підставою для вибіркового застосування кримінальної відповідальності з політичних міркувань”, – зауважує Князєв.

Він також звертає увагу на те, що законопроєкт фактично узаконює позасудову практику покарання, яка раніше застосовувалася без належної юридичної процедури. Тепер цим справам надається статус повноцінного кримінального провадження.

“Тобто якщо раніше щодо громадянина України були застосовані так звані позасудові механізми притягнення до фактично кримінального (за критеріями Енгеля) рівня відповідальності, сумнівність яких очевидна, в тому числі, думаю, і для міжнародних судових інституцій, то тепер такі особи отримають вже кримінальну справу, зареєстровану і розглянуту по всіх процесуальних процедурах та вирок справжнього суду. Тобто позасудові механізми відповідальності фактично будуть закріплюватися вироком суду”, – говорить Князєв.

Ризики для законного бізнесу

Втім, на ризиках для фізичних осіб проблеми законопроєкту не вичерпуються. Потенційно він може серйозно вдарити й по бізнесу – особливо в умовах, коли ключові поняття залишаються нечіткими, а відповідальність може наставати навіть без прямого порушення.

На це звертає увагу адвокат Олена Доненко, яка вважає, що розмитість формулювань, зокрема відсутність чіткого визначення “підсанкційних активів”, створює особливо небезпечні умови для підприємств, які лише опосередковано пов’язані з особами під санкціями.

На її думку, це створює величезні ризики для легального бізнесу, який може опинитися під ударом лише через часткову присутність у структурі власності особи, що перебуває під санкціями.

Щоб проілюструвати цю проблему, вона наводить приклад:

“Уявімо компанію, яка вирощує огірки. Її акціями частково володіє підсанкційна особа. Продукція цієї компанії постачається в торговельні мережі. Зрозуміло, що магазини можуть не знати про структуру власності, і тим більше, про наявність підсанкційного співвласника. Але ж сума поставки може перевищити поріг у 150 тисяч гривень, визначений у законі. То що супермаркет має відмовитися від постачання? Або як їм дізнатися, хто серед співвласників компанії під санкціями? Що далі? Ці товари мають зникнути з полиць? А саме підприємство звільнити всіх працівників і оголосити банкрутство лише через частку одного зі співвласників?”, – говорить адвокат.

Крім цього, Доненко критикує положення даного законопроєкту щодо банкрутства, зокрема, розділ “доведення до банкрутства”, який, за її словами, може бути використаний проти добросовісних кредиторів.

“Там є окремий розділ, який називається “доведення до банкрутства”, і це взагалі якась нісенітниця. Наприклад, підприємство має підсанкційного власника й не розраховується з кредитором. У звичайному порядку кредитор має право звернутися до суду з вимогою визнати боржника банкрутом, аби повернути кошти. Але згідно з новим законом, якщо сторонній кредитор подасть позов після його ухвалення, це можуть розцінити як “штучне доведення підсанкційного підприємства до банкрутства з метою виведення активів”. Який кредитор наважиться звернутися до суду в такій ситуації? Очевидно, ніхто. Усі просто сидітимуть і мовчатимуть, щоб не отримати кримінальну відповідальність”, –підсумовує адвокат.

Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко також звертає увагу на ризики, які можуть виникнути у разі притягнення до відповідальності не лише підсанкційних осіб, а й третіх сторін, які можуть бути в позасудовому порядку обвинувачені в “обході санкцій”.

“Щодо запропонованих у парламенті змін щодо обходу санкцій цікавим є запропоноване формулювання поняття “обхід санкцій”, яке полягає у набутті або переміщенні активів від підсанкційної особи або у доведенні до банкрутства суб’єкта господарської діяльності, щодо якого застосовано санкцію. Проблематика суто фінансового моніторингу, і цілком лежить у площині забезпечення права власності, що має розглядатись в контексті дотримання статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини і можна очікувати за кілька років відповідних справ у ЄСПЛ з рішеннями проти України”, – говорить Павліченко.

На його думку, механізм формування списку підсанкційних може стати полем для маніпуляцій:

“Є ризик, що до них можуть потрапити “незручні” для влади люди – ті, на кого потрібно, м’яко кажучи, або натиснути, або навіть розправитися з ними”, – говорить він.

На переконання Павліченка, такі підходи виштовхують Україну з умовного поля верховенства права, в якому вона перебувала досі, — у простір, де рішення ухвалюються в ручному режимі у неправовий спосіб:

“Такі рішення не можуть вважатись правовими”, наголошує він.

Перспективи в залі Парламенту

Попри те, що законопроєкт про криміналізацію обходу санкцій вже підтримано в першому читанні, його остаточна редакція досі залишається під питанням.

Голова Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності Сергій Іонушас зазначає, що наразі ще зарано говорити про конкретні терміни розгляду законопроєкту в другому читанні.

“У нас є 14 днів для подачі правок. Відповідно, очікуємо спливу цього терміну. Після того як ми зрозуміємо, яка кількість буде правок, ми зможемо спрогнозувати, як вони будуть опрацьовані депутатами та комітетами”, – говорить Іонушас.

Він також додав, що підтримує даний законопроєкт.

Наразі у парламенті триває активне обговорення, і, як зазначає народний депутат від фракції “Батьківщина” Сергій Власенко, не всі з тих, хто голосував “за”, підтримають документ у другому читанні.

За словами Сергія Власенка, до другого читання готуються ключові поправки, які мають встановити чіткі критерії щодо того, в яких саме випадках до громадян України можуть застосовуватися санкції.

“Йдеться про дві категорії осіб: ті, хто перебуває на окупованих територіях, та ті, хто проживає в країні-агресорі. Єдине, в чому я переконаний майже на 100%, — що ми не досягнемо консенсусу по цьому питанню. Я думаю, що “Слуги народу” не підуть на це — зі зрозумілих причин. Але в усіх інших поправках точно буде дискусія, і законопроєкт точно буде змінений. Який він буде — це питання інше. За це буде певна боротьба в сесійній залі, і якісь поправки будуть голосуватися, якісь — провалюватися”, – зазначає Власенко.

Окремо Власенко прокоментував застосування санкцій до громадян України, які перебувають на підконтрольній державі території.

“Чи повинні потрапляти під санкції громадяни України, які перебувають на території, що контролюється українською владою? Ні, не повинні. Бо у держави є інші механізми впливу. Якщо ви вважаєте, що особа вчинила правопорушення – застосовуйте правоохоронну систему”, – пояснює він.

Джерело: obozrevatel.com

АО «Кравець І Партнери»

🔸Рішення ВОАС про зобов’язання ТЦК розглянути заяву про виключення з військового обліку раніше засудженого за тяжкий злочин – https://forum.antiraid.com.ua/topic/15854-rishennja-voas-pro-zobovjazannja-tck-rozgljanuti-zajavu-pro-vikljuchennja-z-vijskovogo-obliku-ranishe-zasudzhenogo-za-tjazhkij-zlochin/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»