Законом передбачено, що генерали переходять у розпорядження міністра оборони.

За два тижні до другої річниці початку повномасштабного вторгнення РФ в Україні відбулися великі кадрові зміни. Президент Володимир Зеленський звільнив з посад не лише головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, а й все командування Сил оборони.

“Телеграф” вирішив дослідити, чим займаються колишні топвійськові після кадрових перестановок. Яке майбутнє можуть мати ексголовком Валерій Залужний, колишній командувач Об’єднаних сил ЗСУ Сергій Наєв, екскерівник Генштабу ЗСУ Сергій Шаптала та ще дюжина бойових генералів?

Доля попередників

Питання про те, чим буде займатися Валерій Залужний після відставки, є предметом жвавих дискусій. Адже він й так перебував на найвищому щаблі військової кар’єри, а про його попередників, час яких минув, мало що чути.

Загалом з часів проголошення незалежності України Збройні Сили мали п’ятнадцять головнокомандувачів. І доля колишніх генералів склалася по-різному. Деяким, як Володимиру Замані, оголосили підозру у державній зраді за накази, що нібито послабили протиповітряну оборону країни. Інші ж стали громадськими діячами або навпаки зникли з публічного простору.

Серед головнокомандувачів ЗСУ, які обіймали посаду від початку війни з Росією 2014 року, найдовше протримався Віктор Муженко. Він керував Збройними Силами майже пʼять років. Однак 2019-го Володимир Зеленський звільнив його з військової служби та відправив у запас із формулюванням “проведення організаційних заходів з правом носіння військової форми одягу”.

Причина звільнення Руслана Хомчака, наступного головнокомандувача ЗСУ, полягала у “відсутності взаємодії” з тодішнім міністром оборони Андрієм Тараном.

Гучні чутки про відставку генерала Залужного, які тривали протягом трьох місяців, мали логічне завершення. І от 8 лютого 2024 року президент Зеленський підписав відповідний указ. На посаду головнокомандувача був призначений генерал-полковник Олександр Сирський, який раніше очолював Сухопутні війська.

Що далі?

Як розповів “Телеграфу” адвокат та голова Адвокатського об’єднання “Кравець і партнери” Ростислав Кравець, звільнені екскерівники не сидять вдома.

— Законом передбачено, що генерали переходять у розпорядження міністра оборони Рустема Умєрова. Їхня подальша доля залежить від обставин. Тобто вони можуть продовжити службу та виконувати завдання, поставлені Міністерством оборони та Генеральним штабом. Або очікувати остаточного звільнення за віком, — каже адвокат.

За його словами, граничний вік військового командування — 65 років. Це регулюється статтею 22 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” щодо граничного перебування на військовій службі для військовослужбовців вищого офіцерського складу, до яких належать генерали. Тож фактично всі звільнені посадовці можуть перебувати в розпорядженні міністра оборони до 65 років. А після цього вже займатися викладацькою діяльністю чи чимось іншим.

Ростислав Кравець також прокоментував ситуацію із Залужним та його нібито відмовою від посади секретаря РНБО. Він зазначив, що така інформація надходить лише зі ЗМІ, а сам Залужний публічно це не коментував.

— Можу сказати лише одне: якщо з’явилися такі чутки, то очевидно, що пан Данілов також більше не входить в орбіту Зеленського. Щодо ж відмови Залужного від посади, то варто звернутися по коментар безпосередньо до нього, адже офіційних заяв з цього приводу він не робив, — каже адвокат.

Як ділиться юрист, повністю відпустити Залужного та інших генералів, можливо лише двома способами. Наприклад, за станом здоров’я. Тобто Залужний може пройти військово-лікарську комісію (ВЛК), яка визнає його непридатним до подальшої служби. Або ж за віком, проте в Залужного ще є 15 років.

Також генерали можуть звільнитися за власним бажанням через сімейні обставини.

— Звісно, враховуючи те, що Залужний проходить по контракту, то там значно скорочений перелік підстав для звільнення. Хіба що виховання дитини з інвалідністю до 18 років, необхідність постійного догляду за хворою дружиною чи опіка над недієздатною особою, — каже Кравець.

Врешті-решт, колишні топвійськові залишаються у складі Збройних Сил України. І якщо вони захочуть, умовно, чимось керувати, то це можливо лише за призначенням Генерального штабу або міністра оборони.

— Зараз вони не сидять вдома, а продовжують виконувати обов’язки та ходити на військову службу. Вони не зняті з харчового і речового постачання і мають отримувати заробітну плату. Єдине — не зрозуміло поки, де їх використовують, а де ні, — підсумовує адвокат Ростислав Кравець.

Чи зможуть вони зберегти вплив?

Як стало відомо “Телеграфу” від джерела у військовому керівництві, якщо політичне керівництво країни не зацікавлене в їхній подальшій службі, то може застосувати ряд механізмів для їхнього звільнення з лав Збройних Сил.

— Вони просто зникнуть з горизонту. Після таких звільнень ці люди, скоріше за все, просто звільняться з лав Збройних Сил України. Всі вони підуть на пенсію. І ця “лазівка” — ВЛК, — вважає співрозмовник видання.

Лише після остаточного звільнення з армії екскерівників ЗСУ чекатиме життя на пенсії, де вони можуть займатися викладацькою діяльністю чи будь-чим іншим.

А поки що екскерівників можуть просто відправити у запас. За таких умов їх можуть у будь-який момент знову призвати та призначити на командні посади на кшталт командира бригади чи дивізії або поставити на чолі якогось пов’язаного з обороною державного органу.

Також під них можуть створить тимчасову цивільну або військову посаду для того, щоб вони не сиділи без діла. Зрештою, їм доступний перехід у більшість структур сектору безпеки й оборони, наприклад, Державну прикордонну службу, Міністерство внутрішніх справ чи Національну гвардію.

ТЕЛЕГРАФ

АО «Кравець І Партнери»

🔸ЗУ Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14#n675

🔸ЗУ Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-14#n139

🔸Проект Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за видання явно кримінально протиправного наказу або розпорядження – https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/42131

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

Если видео будет для вас полезным, не забывайте поставить лайк, подписаться на канал и поделиться ссылкой со своими друзьями. А также присоединяйтесь к каналу Ростислава Кравца в Телеграм.

✔ Запись на консультацию: https://wa.me/380442296950 (сам номер телефона +380-44-229-6950) или по электронной почте info@knpartners.com.ua

АО «Кравец и Партнеры»

Також під націоналізацію потрапили: шахти, хімічні, енергетичні компанії. Який вплив ця «націоналізація» буде мати на агросектор України AgroPolit.com спитав народних депутатів, економістів та юристів.

Коментарі:

Олександр Бакуменко, народний депутат (БПП)

«Націоналізація» негативно вплине на економіку агропідприємств

Будь-яке незаконне відчуження майна завжди впливає на економіку. В першу чергу — на економіку підприємства, яке втратило активи. Уявіть собі, що може значити для підприємства з налагодженим виробництвом така ситуація? Наприклад, Миронівський хлібопродукт втратив «Шахтарську птахофабрику», де був у компанії найкращий племрепродуктор у Європі. Так звана ДНР «віджала», зруйнувала там усе. І знадобилося два роки, щоб побудувати нове таке підприємство. Звісно, ця ситуація вплине як фінансово, так і технологічно на виробничий процес агрокомпаній. Таке рішення — незаконне. Україні на рівні уряду потрібно посилювати вплив на «ДНР» та «ЛНР» через міжнародні організації, зокрема, щоб США стали гарантом вирішення конфлікту у цьому процесі. Слід посилювати міжнародні санкції щодо Росії.

Марія Дідух, в.о. генерального директора «Української аграрної конфедерації»

«Націоналізація» агросектору «керівництвом» так званих ДНР/ЛНР допоможе агрокомпаніям у судах

Спочатку окупація агроактивів була лише проблемою компаній, їхніх філій, які мали орні землі там: вони не могли сіяти, збирати врожай спокійно. Багато ферм перестали працювати. Це ситуація не сьогоднішнього дня. Тому суттєвого впливу на економіку України наразі не буде. Можливі незначні коливання, але це, навпаки, навіть може піти на користь агропідприємству — допомогти їм відстояти свої права на компенсацію та повернення втрачених на Донбасі активів. Ця «націоналізація» ще раз підкреслює окупацію Росією території України.

Ростислав Кравець адвокат, старший партнер адвокатської компанії «Кравець і партнери»

Поступкою з боку інвесторів може бути розстрочка зі сплати позик для агрокомпаній

Це більше позначиться на поставках продукції, аніж на діяльності самих підприємств і сплаті ними податків. Можуть виникнути проблеми з поставками міндобрив, які аграріям постачав «Стирол». Якщо блокада продовжуватиметься, тоді це позначиться на агровиробниках. Вони, натомість, будуть змушені думати, що робити і де купувати це добриво. Що стосується інвесторів, то вони добре знають, що на цих територіях триває АТО, тому жодних гарантій на збереження вкладених ними коштів немає. В даному випадку поступкою з боку інвесторів для українських компаній може бути розстрочка зі сплати позик, визнання даного факту форс-мажором, що послужить приводом для скасування виплат за кредитом. Допомогти в цьому може влада, але наразі не робить, бо цим вигідно маніпулювати, а керівництво країни не бачить себе у владі найближчих три-чотири роки.

Андрій Новак економіст

Партнери, інвестори та кредитори вже в курсі цієї ситуації, тому не будуть негативно реагувати

Аграрні активи, які залишились на окупованих територіях, в основному належали групі «СКМ» Ріната Ахметова, є металургійні комбінати, вугільні шахти. Не можна сказати, що націоналізація в так званих ЛНР/ДНР якось суттєво вплине на українську економіку. А вплив на АПК буде мінімальним. На ті українські аграрні компанії, які працюють на вільній частині української території, і ті, котрі зараз збирають урожай на підконтрольній території. Адже ті, що на окупованих, трішки реалізовували свою продукцію на захопленій частині Донбасу чи в Росії. Зараз усе буде залежите від того, у якій формі буде зберігатись ця торгівля. Тема націоналізації виплила як наслідок блокади постачання вугілля з ОРДЛО. Керівництво «ЛНР/ДНР» відчуває фінансовий голод, тому що Росія скоротила їхнє фінансування, блокада перекрила їм фінансовий потік від продажу вугілля і це змусило вдатися до націоналізації. Але одна справа — захопити підприємство, інша — ним управляти, шукати ринки збуту. На мій погляд, все завершиться тим, що поріжуть підприємства на метал, бо навряд чи зможуть налагодити технологічний процес. Партнери, інвестори та кредитори вже в курсі цієї ситуації, тому не будуть негативно реагувати.

Анатолій Величко, AgroPolit.com

Адвокатская компания Кравец и Партнеры