У Держгеокадастрі, який роками роздавав у власність державні наділи, немає реєстру осіб, котрі скористалися правом на безоплатне отримання земель сільськогосподарського призначення. Один із наслідків – численні порушення при отриманні українцями передбачених законодавством 2 гектарів – індивідуальної частки “головного народного багатства”. Коли одні громадяни через відсутність загальнодержавного обліку отримали по кілька ділянок у різних регіонах країни і тепер розпоряджаються десятками гектарів. А іншим часто-густо відмовляють у безоплатному отриманні наділів – через нестачу “вільної” держземлі. Про таку проблему розповів в інтерв’ю “Українському радіо” голова Державної служби з питань геодезії, картографії і кадастру Роман Лещенко. Посадовець запевнив, що незабаром такий реєстр буде сформовано. А імена порушників стануть відомими широкому загалу – списки таких “спритників” оприлюднять. “Суспільство має знати правду про своїх “героїв” і про те, що за роки розпорядження землями Держгеокадастром тисячі гектарів кращих земель України були розграбовані. Йдеться про прибережні зони, рекреаційні угіддя Причорномор’я і Приазов’я, а також про прекрасний природно-заповідний фонд, починаючи від мальовничих Карпат і закінчуючи Пуща-Водицею під Києвом”, – наголосив Роман Лещенко…

Знання, як-то кажуть, знаннями. Та чи матиме це юридичні наслідки? Чи повертатимуть незаконно отриману землю в держвласність, чи змушуватимуть тих, на кого оформлені “понаднормові” наділи, заплатити за них? Чи притягуватимуть до відповідальності винних посадовців?

Безплатні наділи – тільки для багатих, терплячих і “обраних”?

Кожен громадянин України, якому виповнилося 18, має право безоплатно отримати п’ять ділянок землі для різних потреб: спорудження будинку, розміщення гаража, для садівництва, для ведення особистого селянського господарства і для будівництва дачі. Загалом можна безплатно приватизувати 2,28 гектара землі (стаття 121 Земельного кодексу України). Левова частка – саме наділи, призначені для ведення особистого селянського господарства. Згадані вже 2 гектари. Отримати ділянку можна в будь-якому регіоні країни – незалежно від місця проживання. Єдина умова – наявність вільних площ. Якщо така земля є – залежно від того, де вона розташована, – і треба звертатися із заявою про її безоплатне надання до самоврядних органів міста, села чи району. Зрозуміло, що переважна більшість ділянок, призначених для ведення селянського господарства, розташовані за межами населених пунктів. Ними і розпоряджаються територіальні відділення Держгеокадастру. І тут починається найцікавіше. Хоча за саму землю і справді людина нічого не платить, оформлення права власності на наділ може “влетіти в копієчку” (від 2 до 10 тисяч гривень, а то й більше). А ще – процес оформлення доволі тривалий. Іноді, кажуть, аж до 2 років. Цим, а також тим, що, подаючи заяву на приватизацію землі, людина має попередньо сама знайти собі вільну ділянку (приміром, через сайт “Публічна кадастрова карта України”) й пояснюється те, що мільйони українців не поспішають і навіть не розглядають можливості скористатися правом на безплатну землю. Вважаючи, що “шкурка вичинки не варта”.

Такою пасивністю і користуються активні ділки, для яких приватизація землі стала своєрідним бізнесом. Мова і про тих, кому вдалося приватизувати кілька наділів у різних регіонах країни (через згадану вже відсутність єдиної бази даних), і про “консультантів”, які – за окрему плату – допомагають вирішити “земельне” питання.

У сільській місцевості ступінь поінформованості про “земельні можливості” набагато вищий. Як на порядок більший і відсоток громадян, котрі скористалися правом безоплатно отримати землю. Тож щойно дитині виповниться 18, кожна родина намагається отримати наділ і на неї – навіть, якщо чадо навчається в місті і у село повертатися не збирається. Якщо не для того, щоб самим господарювати, то щоб здавати в оренду фермерові чи сільгосппідприємству, або й просто – “аби було”. У своєрідну чергу по “душі” новоспечених повнолітніх стоять і місцеві орендарі. Користуючись згаданою вже проблемою нестачі у багатьох селян коштів на оформлення землі, вони беруть фінансові витрати й паперові “питання” на себе. В обмін на зобов’язання майбутніх власників наділів щонайменше на 5-10 років передати їх в оренду саме “благодійникові”. При цьому “агробарони” оформляють такі наділи одразу десятками. І займає цей процес у них, зазвичай, лічені тижні, а не роки, як у “звичайних смертних”. Тож безплатною землею фактично користуються виключно орендарі (іноді номінальним власникам навіть документи на руки не видають). А вигода для власників – орендна плата. Для агрохолдингу кілька тисяч гривень на рік – дрібниця. Для багатьох же домогосподарств – ледь не єдиний поряд із веденням індивідуального господарства вид заробітку. І в більшості випадків йдеться про “сірий” кеш – без жодних податків і зобов’язань.

“Зайву” землю відберуть. Порушники ж відбудуться “легким переляком”

Отже, багаторазове отримання у власність безплатних гектарів української землі – лише один із видів порушень і зловживань. Ліквідація цієї “лазівки”, як очікується, допоможе повернути державі й місцевим громадам тисячі гектарів ріллі. А також зробити жорсткішим контроль у сфері орендних відносин на селі.

“Така ситуація виникла через непрозорі й заплутані процедури надання землі. Ніхто на місцях роками не був зацікавлений у тому, щоб вносити інформацію про надання безоплатних ділянок до якогось єдиного реєстру, – пояснює в коментарі Укрінформу експертка із земельного й аграрного права кандидатка юридичних наук Анна Федун. – Тому ідею створення такого реєстру або відображення інформації про безоплатну приватизацію у чинних реєстрах вважаю дуже корисною. Адже, враховуючи попередній досвід, ми зможемо виявити й проаналізувати такі випадки. Що унеможливить зловживання в майбутньому”.

Стосовно реакції на порушення, то лише оприлюдненням прізвищ учасників махінацій вона не обмежиться, – переконаний адвокат, голова Адвокатського об’єднання “Кравець і партнери” Ростислав Кравець. На його думку, відсутність реєстру свідчить, по-перше, про неготовність влади до реформування земельних відносин і відкриття ринку землі. По-друге, про системне ігнорування закону місцевою владою, територіальними органами Держгеокадастру і громадянами. “Адже в більшості випадків люди свідомо ішли на порушення. Вони знали, що повторно (а отже – незаконно) звертаються по отримання землі. Але користувалися цим для збагачення, – коментує адвокат. – Тому, якщо при інвентаризації цих земельних ділянок маніпуляції з боку їх власників підтвердяться, попередні рішення, як на мене, мають визнавати недійсними. А землю повертати або в державну, або в комунальну власність. Громадяни ж зможуть взяти участь в земельних аукціонах, викуповуючи ці ділянки уже за гроші. Те ж стосується і вилучення незаконно отриманих ділянок із користування орендарів. Вони повинні укладати нові орендні договори із новими власниками – державою чи місцевими громадами”.

Кравець не відкидає й того, що за чинним законодавством маніпуляторів можуть притягнути до кримінальної відповідальності. Щонайменше – за підробку документів. Адже перед оформленням “понаднормових” земельних ділянок люди писали заяви, в яких підтверджували й засвідчували підписом, що правом на безоплатну приватизацію готові скористатися вперше. “Однак з огляду на те, що більшість випадків зловживань сталися вже давно, строк давності за цими справами уже сплив. Тому реальних термінів ніхто не отримає. Суди закриватимуть провадження. Навряд чи реальні терміни отримають і ті, хто, приміром, одержав такі ділянки у 2018-2019 роках. Максимально можливе покарання для них – до трьох років умовно. Хоча в окремих випадках може йтися і про конфіскацію майна”, – каже Ростислав Кравець. Але дрібні земельні ділки, за висновками експертів, відбудуватимуться, переважно, “легким переляком”. Єдиним фінансовим покаранням для них стане хіба що неповернення грошей, витрачених на оформлення “безоплатних” ділянок.

На думку ж Анни Федун, “теоретично” можна притягнути до відповідальності деяких посадових осіб, якщо вдасться довести факт зловживання ними службовим становищем. Але для цього треба передбачити практичні механізми захисту інтересів держави та місцевих громад. “Навіть, вносячи зміни до законодавства, що б зробило можливим притягнення посадовців до відповідальності. Потрібно також передбачити додаткові компетенції для органів державної влади, які займатимуться наведенням ладу в цій сфері. І кожна справа має вирішуватися в індивідуальному порядку – в рамках кримінальних проваджень та слідчих дій”, – каже експертка із земельного й аграрного права. Водночас позитивом, на думку Анни Федун, буде анонсоване Романом Лещенком оприлюднення інформації про порушників. Це сприятиме поінформованості населення й формуванню запобіжників від повторення подібних зловживань у майбутньому.

Ще одне завдання – пришвидшення бюрократичних процедур

Для мінімізації корупційних ризиків Держслужба з питань геодезії, картографії і кадастру також змінює підходи до процедури реєстрації земельних ділянок, щоб уникнути зловживань і “стимулювання” зловмисниками посадовців до незаконних дій. Третього липня стартував експеримент із визначення земельних реєстраторів для оформлення тієї чи іншої ділянки за принципом екстериторіальності. “При поданні документів система самостійно обирає структурний підрозділ Держгеокадастру, який їх розглядатиме. Це може бути підрозділ із будь-якого регіону. Нівелюється корупційна складова особистих домовленостей між земельним реєстратором і тим, хто подає документи”, – пояснив голова Держслужби Роман Лещенко. Ще однією з проблем, які, за його словами, вдалося розв’язати у рамках експерименту, стало зменшення часу розгляду документів. Нині цей термін не перевищує 7 днів. Однак уся процедура оформлення земельної ділянки у власність усе ще залишається доволі тривалою:

• за законом, до місяця заяву про надання земельної ділянки розглядатиме орган місцевого самоврядування;
• від півроку до року знадобиться для розробки землевпорядною організацією проєкту відведення землі (заплатити за це доведеться від 2 до 10 тисяч гривень);
• тиждень (замість двох) тепер займе процес державної реєстрації ділянки територіальним органом Держгеокадастру й отримання витягу із кадастру про ділянку із зазначенням кадастрового номера;
• місяць-півтора триватиме затвердження проєкту розпорядником землі – місцевою радою чи адміністрацією, реєстрація права власності Мінюстом та ухвалення органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади рішення про передачу землі у власність;
• ще до 2 тижнів знадобиться на реакцію місцевих органів Державної реєстраційної служби або державного кадастрового реєстратора управління земельних ресурсів на заяву про державну реєстрацію права власності на ділянку.

Погодьтеся, така процедура справді багатьох може відлякати. І при цьому вона не заважає порушникам та не унеможливлює зловживань, через які держава зазнає мільярдних збитків… Щось явно не так у нашій “земельній консерваторії”. І добре, що за зміну цієї системи нарешті серйозно взялися. Головне, щоб і цю реформу, як у нас водиться, “не заговорили”…

Владислав Обух, УКРІНФОРМ

АО «Кравец и Партнеры»

Пошли за сотками

В Украине идет активная подготовка к снятию моратория на продажу земель сельхозназначения и открытию рынка земли. Соответствующий закон ВР рассмотрит уже в начале ноября. И учитывая настроения нынешней Рады, с высокой долей вероятности он будет принят.

Тем временем, как рассказывают «Вестям» адвокаты, украинцы все чаще сейчас массово штурмуют органы Госгеокадастра и местных советов с ходатайствами о выделении им бесплатной земли. Люди надеются, что после запуска рынка земли сельхозназначения возрастет цена и на другие земли, которые можно будет впоследствии выгодно продать. Кроме того, панику вызвали недавние сообщения правительства и экспертного сообщества о том, что неплохо было бы вообще прекратить раздавать земли бесплатно.

Напомним, в Украине каждый совершеннолетний гражданин имеет право бесплатно получить в собственность несколько земельных участков на различные цели. Такое право закреплено в Земельном кодексе Украины и предусматривает возможность получить землю для: ведения фермерского и сельского хозяйства (по 2,0 га), садоводства (0,12 га), постройки гаража (0,01 га), возведения дома (от 0,10 до 0,25 га), постройки дачного домика (0,10 га).

Естественно, под словом «бесплатно» имеется в виду, что не придется оплачивать непосредственно цену земельного участка. Однако надо будет понести официальные расходы на оформление необходимой документации — в среднем 5–10 тыс. грн. А еще запастись терпением и временем, поскольку вся процедура может занять от полугода до нескольких лет.

Что нужно делать

Как рассказал «Вестям» глава адвокатской компании «Кравец и Партнеры» Ростислав Кравец, формально земельный участок можно получить в любой точке Украины, независимо от места регистрации. Но на деле успех данного мероприятия не в последнюю очередь будет зависеть от выбора места расположения земельного участка.

«Для этого нужно написать заявление в органы исполнительной власти. Можно не по месту регистрации. И вам должны выделить участок«, — сказал «Вестям» Кравец.

Отметим, что к заявлению стоит сразу приложить копию документа, удостоверяющего личность, и выкопировку из кадастровой карты, на которой следует отметить желаемое место расположения земельного участка и его размер. Ее можно либо заказать в районном или городском управлении земельных ресурсов, либо распечатать самостоятельно с сайта Госгеокадастра. Заявление и прилагаемые материалы должны рассматриваться в органах местного самоуправления не более месяца. Если местная власть позволит выделить землю, необходимо будет выполнить еще ряд процедур: начиная от разработки проекта и заканчивая регистрацией права собственности.

Гектаров не хватает

Но на практике, как говорят эксперты, получить бесплатную землю не так просто, как кажется на первый взгляд. «В большинстве случаев чиновники отказывают украинцам еще на стадии рассмотрения заявления. Мотивируют они это тем, что нет свободной земли«, — говорит «Вестям» Кравец.

При этом, по данным Госгеокадастра, свободной земли в Украине действительно осталось не так много. В государственной собственности числится порядка 10,5 млн га. То есть теоретически их можно разделить почти на 5,3 млн граждан. «В крупных городах — Киеве, Одессе, Харькове и прочих — земли уже нет давно. Да и в пригороде найти свободные участки практически невозможно«, — отмечает президент ассоциации «Земельный союз Украины» Андрей Кошиль.

К тому же, по его словам, выделение земли в стране крайне коррумпировано. «Особенно это касается пригородов больших городов и курортных зон. Шанс получить бесплатно свои два гектара — мизерный, в 99% случаев людям попросту отказывают или требуют деньги«, — говорит Кошиль.

Взятки за «бесплатное» выделение участка могут составлять от 10% до 70% его потенциальной рыночной стоимости. Скажем, в Закарпатской области нужно будет заплатить примерно $ 400 за гектар (то есть за два гектара — всего $ 800). А за землю, расположенную в 20–50 км от Киева или Одессы, могут потребовать «благодарность» от $ 2 тыс. и выше, в зависимости от близости к городу и наличия коммуникаций.

Сколько можно будет выручить

Впрочем, по словам адвоката Тараса Никифорчука, если унять аппетиты и написать заявление на получение земли на расстоянии более 200 км от районного центра, то шансы на успех увеличиваются в разы. «Я советовал бы искать землю в 150–200 км, а то и 300 км от областного центра. Там земля для вас, скорее всего, найдется«, — говорит Никифорчук.

Но даже на такой земле можно будет заработать, сдавая ее в аренду или продав. Тем более что, по прогнозам Кабмина, после запуска рынка земли ее стоимость увеличится.

Как ранее рассказал в интервью «Вестям» советник премьер-министра Алексей Мушак, самые дорогие земли будут в Полтавской и Черкасской областях. «Нормальная начальная стоимость одного гектара в Полтаве будет 60–70 тыс. грн, а в Херсоне — порядка 25 тыс. грн. Все зависит от плодородности земли и конкуренции в регионе. Но в среднем гектар земли в Украине будет стоить примерно 50 тыс. грн«, — сказал «Вестям» Мушак.

К слову, по данным Минрегиона, наиболее «урожайные» земли располагаются в Ивано-Франковской, Винницкой, Черновицкой, Львовской и Киевской областях. А наименее продуктивными угодьями оказались земли в Закарпатской и Николаевской областях.

Тем временем, желающим получить бесплатную землю стоит поторопиться. В экспертной среде и даже Кабмине все чаще звучит идея, что бесплатную раздачу земли пора прикрывать.

 «Я считаю правильным ограничить количество граждан, которые могут получить бесплатно землю от государства, участниками АТО/ООС, военными, которые воевали на Донбассе. Это было бы справедливо. Остальные граждане могут получить выгоду от рынка земли в виде поступлений в бюджет и, например, от реализации целевых проектов«, — говорит Мушак. Впрочем, пока рынок не открыли, шансы получить свои бесплатные два гектара все же остаются.

Антон Дранник, ВЕСТИ

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Однак за час з моменту обрання його Президентом та початку роботи нової Верховної ради, дії провладної партії нагадують, особисто мені, пригоди ще з радянського мультфільму «Так сойдёт!».

Повністю неузгоджені дії, відсутність стратегії та розуміння використання інвестицій, що надійдуть, відсутність запобіжників та контролю за використанням сільськогосподарських земель в Україні підштовхують до думки, що це не ринковий підхід, а реальна державна зрада, як би це не звучало пафосно.

З огляду на ситуацію, що зараз відбувається на фінансовому ринку, ревальвацію курсу гривні, валютних послаблень, продажем ОВДП під 18-20% річних, що вже не прикрито виглядає як зухвале ошукування українців, потрібно очікувати не надходження інвестицій, а чергову фінансову кризу, яку будуть вирішувати коштом української землі.

Зараз, намагаючись зіграти на довготривалих очікуваннях громадян, які отримали сподівання швидко та за будь-яку ціну продати те, що їм безоплатно передала держава в користування, провідники земельної реформи не думають про майбутнє країни.

Якщо ми все ж таки звернемо хоча б невеличку увагу на Конституцію України, стане зрозуміло, що запропоновані механізми продажу, а скоріше просто розрахунку за отриманні й не зрозуміло на що витрачені кошти, є повністю незаконними та такими, що протирічать національним інтересам.

Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу.

Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону.

Тобто, головний закон прямо зазначає, що земля — це власність всього Українського народу, а не конкретно визначеної особи і кожен громадянин має право саме користуватись нею.

Стаття 14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Законодавець прямо передбачив, що земля є основним НАЦІОНАЛЬНИМ багатством!!!!! А не багатством окремої особи.

Стаття 41. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Стаття 142. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Земля — це основа громади та держави, та всіх громадян, а не окремих осіб, які не готові володіти землею та зберігати землю.

Давайте разом зупинимо цю небезпечну для майбутнього України та українців схему безконтрольного розпродажу української землі.

Це треба робити зараз — потім буде пізно і ці так звані «інвестори» будуть потім розповідати про інвестиції, які виявились звичайнісінькими спекуляціями, що призведуть до повної втрати незалежності України.

Саме наявність сільськогосподарських земель в українців дають останні сили залишатись незалежними, всі інші механізми МВФ, такі як тарифи, знищення освіти та охорони здоров’я виявились неспроможними нас знищити. Останнє, що залишилось в українців це земля.

Адвокат, голова профспілки — Українська незалежна фундація правників, ГО «Правова держава», Віце-президент Світового конгресу українських юристів і Всесвітнього юридичної альянсу, старший партнер Адвокатської компанії «Кравець і партнери»

Ростислав Кравец для Цензор.нет

Адвокатская компания Кравец и Партнеры