Війна створила безліч проблем для банківського сектору, одна з яких – знищення або перебування заставного майна позичальників на тимчасово окупованій території. Віднедавна почали з’являтися оголошення про проведення банками аукціонів з продажу прав вимоги по кредиту компаній, застава яких залишилася на тимчасово окупованій частині України. Передусім, звісно, йдеться про заставу підприємств у вигляді нерухомості. Delo.ua розповідає, у чому сенс таких торгів, наскільки вони ефективні і хто в результаті лишається в найбільшому виграші.

Якщо бізнес, заставне майно якого опинилося в окупації, не може повернути банку кредит, то можливі два варіанти. Перший – компанія домовляється з позикодавцем про реструктуризацію боргу або кредитні канікули. Тут банк розцінює ситуацію як таку, коли кредит є, застави по суті немає, але клієнт все ж хоче виплатити борг, хоча і на переглянутих умовах. Другий – банк не має бажання судитися з боржником за інші його активи та аби бодай частково повернути суму боргу намагається продати право вимоги за кредитом іншим особам.

Проблема з непрацюючими кредитами (NPL) в банківському секторі не нова. За даними НБУ, на 1 вересня цього року обсяг кредитів, виданих юрособам становив майже 806 млрд грн. Проблемними з них є 360 млрд грн або 44,72%. За час повномасштабної війни обсяг NPL збільшився на 60 млрд грн. Однак зазначений НБУ рівень неробочих кредитів не має вводити в оману. Він поки що не такий критичний, як може здатися на перший погляд, адже регулятор враховує у цей показник і дуже старі NPL, наприклад, що виникли внаслідок фінансової кризи 2008-2009 років, та інших банківських криз.

Наприклад, якщо взяти банки з іноземним або приватним капіталом, то в їхніх портфелях рівень проблемної заборгованості традиційно коливається на рівні 8-12%, як нагадав нам нещодавно голова Асоціації українських банків Андрій Дубас. 

Як кажуть опитані нами юристи й банкіри, поки що продаж банками прав вимоги по кредитах з заставним майном під окупацією – явище доволі рідкісне. Хоча чіткої статистики і немає, показово, що такої практики ще не застосовують найбільші держбанки – Приватбанк та Ощадбанк. Перший – оскільки не має бізнес-позичальників з великими майновими комплексами у заставі. Другий – до таких торгів тільки готується.

“У нас немає, що продавати. У нас взагалі немає заставних кредитів великим корпораціям. У нас немає такої практики. Єдиний раз, коли ми щось продавали, так це – право вимоги за пакетом споживчих карткових кредитів з величезним строком давності. Це була наша єдина практика. У нас великих кредитів немає”, – каже нам прессекретар “Привату” Олег Серга.

Своєю чергою речник “Ощаду” Леонід Зябрев також зазначає, що хоча банк і не застосовує такої практики, проте “стратегія по таких об’єктах наразі в стадії розробки”.

Особливо яскравим поки що залишається кейс державного Укрексімбанку, який оголосив аукціон з продажу прав вимоги по кредиту із заставою на окупованих територіях. Банк продає права вимоги за кредитом, який у нього взяла відома компанія з виробництва коньяку. Активи, що забезпечують виконання зобов’язань цієї компанії перед “Укрексімом”, перебувають у Новій Каховці та низці сіл, які на сьогоднішній день українською владою не контролюються.

В самому Укрексімбанку нам повідомили, що “банк прийняв рішення щодо виставлення на продаж прав вимоги низки проблемних активів на умовах англійських аукціонів, які передбачають проведення торгів з підвищенням ціни від початкової вартості активу, яка дорівнює сумі заборгованості”.

При цьому в банку додали, що Кабмін через відповідну постанову дозволяє продавати з дисконтом проблемні борги банкам, державна частка яких в статутному капіталі перевищує 75%. Але рішення про продаж активів зі зниженням ціни банком наразі не приймалось.

Цікаво, що стартова ціна аукціону з продажу прав вимоги складає майже 433 млн грн. Втім, як каже у коментарі нам керуючий партнер юридичної компанії “Кравець і партнери” Ростислав Кравець, для банку буде перемогою, якщо він продасть ці права вимоги бодай за 3-4 млн грн. Найбільш вірогідний варіант – проведення постійних невдалих торгів, які можуть тягнутися без кінця.

З одного боку, банк вимушений проводити такі аукціони, оскільки має скорочувати обсяг проблемних кредитів, не чекаючи на деокупацію об’єктів. З іншого боку, оскільки застава за кредитом розташована на окупованій території, він навряд може розраховувати на вдалий продаж. Однак тут відразу виникає запитання, які інтереси в такому випадку може переслідувати потенційний покупець.

Викупити власний кредит можливо – вигода очевидна

Сьогодні на згаданий аукціон Укрексімбанку, який має пройти 9 листопада, значиться тільки один покупець, можливість участі якого в торгах ще розглядається. Через те, що заставне майно перебуває під окупацією, вигода потенційного покупця на перший погляд не очевидна, але давайте розберемося у наявних варіантах. 

Перший варіант – новий кредитор сподівається на деокупацію територій і отримання від компанії-боржника застави. Це відбудеться у випадку, якщо компанія-боржник не зможе розрахуватися з новим власником прав вимоги по кредиту у повному обсязі. 

Тож з цього погляду інвестиція хоч і є ризикованою, але потенційно прибутковою:  

1. Заплативши банку з дисконтом, можна вимагати та зрештою отримати від боржника всю суму боргу; 
2. В перспективі можна задешево отримати заставне майно після деокупації; 
3. Якщо майно вціліло, то після звільнення воно може вирости в ціні;
4. Якщо майно зруйноване, можна розраховувати на подорожчання землі, на якій розташовано заставну нерухомість.

Тобто у багатьох випадках, навіть не отримавши від боржника живих грошей після звільнення територій заставу можна буде перепродати, здати в оренду, відновити із залученням міжнародних грантів на відновлення тощо. 

Другий варіант – покупцем прав вимоги по кредиту виступить сама компанія-боржник банку.

“Викупити у банка свій же кредит за безцінь – дуже вигідна для боржника історія. У кращому випадку застава ще й лишається на своєму місці. При цьому й банк “закриває” кредитні зобов’язання. Я переконаний, що йдеться саме про власників, які таким чином намагаються за безцінь викупити свій же кредит”, – каже нам Ростислав Кравець.

Припущення Кравця поділяє адвокат, керуючий партнер ЮК “Альянс Правових Сил” Віталій Собкович. Однак він додає, що боржник в такому випадку має всі легітимні механізми, щоб затягнути процес якнайдовше, отримуючи від того додаткову вигоду.

Вигода боржника – в затягуванні часу

На думку юриста, автора каналу про дохідну нерухомість Monitor.Estate Володимира Копотя, намір банків продати право вимоги по кредиту, забезпеченому заставою, що опинилась на окупованій території, може натикатися на непередбачувані труднощі: якщо такий правочин (перепродаж прав вимоги) відбувається, то власник заставного майна зможе оскаржити в суді право банку продавати право вимоги третім особам.

“Банк може будь-якому продати цей борг. Боржнику так само має бути все одно, кому віддавати борг. Але тільки тоді, коли він безспірний. Якщо ж борг є спірним, то боржник має всі важелі затягнути процес продажу права вимоги іншим особам”, – говорить юрист.

Віталій Собкович також акцентує, що у власника майна відтак є можливість оскарження перепродажу права вимоги. З одного боку, боржникові справді має бути все одно, кому віддавати кредит чи заставне майно по ньому, але з іншого – у нього з’являється нагода для затягування часу через процедуру оскарження.

“Після деокупації, на яку вже потрібен час, ще піде час на судові спори, протягом якого боржник матиме в розпорядженні майно і зможе ним користуватись. Якщо ви зможете довести, що така угода з переуступки відбулася з порушенням, ви зробите неможливим стягнення з вас як компанії майна новим кредитором”, – каже Віталій Собкович.

Виникає ситуація, коли банк вже не може забрати майно, бо продав право вимоги по кредиту третій особі, а новий власник кредиту не може цього зробити через оскарження власником дій банку з продажу кредиту у суді. У будь-якому випадку банк виходить з історії фіксуючи збиток але позбавляючись проблемного кредиту і необхідності формувати під нього резерви, тобто вивільняючи кошти для активних операцій. Може виграти і покупець: чи третя особа, чи компанія-боржник, бо за порівняно невелику суму отримує можливість дочекатися деокупації та отримати доступ до майнового комплексу, що залишався у заставі. 

АО «Кравець І Партнери»