Окремо розповім про те, що ще приховали в проголосованому законопроекті, який просувають під виглядом вимог МВФ для вступу в ЄС, що насправді не відповідає дійсності. Підписуйтесь на канал для щотижневих юридичних розборів складних справ, та напишіть у коментарях, з якими проблемами ви стикалися найчастіше.

🔸Проєкт Закону №15111-д від 06.04.2026 Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо впровадження міжнародного автоматичного обміну інформацією про доходи, отримані через цифрові платформи, та оподаткування таких доходів – https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/69816

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження та підтримку каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

Нещодавно Мінфін оприлюднив новий законопроєкт, який передбачає низку резонансних податкових нововведень — ПДВ для фізичних осіб-підприємців, податок для тих, хто продає товари й послуги через цифрові платформи (так званий «податок на OLX»), оподаткування посилок із-за кордону вартістю до 150 євро (які наразі не обкладаються жодними зборами), а також військовий збір у розмірі 5% «назавжди» (а не лише до скасування воєнного стану).

Нагадаємо: нещодавно Верховна Рада провалила голосування за практично ідентичний проєкт. Однак влада взяла на себе зобов’язання щодо запровадження цих податкових новацій в оновленому меморандумі з Міжнародним валютним фондом — це структурний маяк, який Україна має виконати вже у березні.

Тому новий проєкт Мінфіну фактично подано як заміну тому, який депутати не підтримали. Втім, не факт, що цього разу знайдуться голоси «за».

Навіть у фракції «Слуга народу» досить скептично оцінюють перспективи успішного голосування.

«Прем’єр роздала близько сорока мільярдів, а тепер хоче, щоб Рада підвищила податки, аби зібрати ще близько 60 (саме така сума зазначена як очікувані додаткові надходження до бюджету в пояснювальній записці до нового законопроєкту — ред.). Щоб потім їх також роздати», — написав у своєму Telegram народний депутат Максим Бужанський.

Голова парламентського комітету з питань податкової політики Данило Гетманцев зазначає, що «маяк уже зірвано».

У своєму Telegram він описав хронологію «великого податкового проєкту»: «Осінь 2025 — уряд домовляється про програму з МВФ та її умови. Грудень 2025 — уряд публікує законопроєкт про скасування пільги з ПДВ для ФОП. Січень 2026 — уряд занурюється в дискусії та провалює prior action, законопроєкт не подає. Лютий 2026 — прем’єр-міністр повідомляє, що вносити законопроєкт не буде. Кінець лютого 2026 — підписується меморандум із МВФ, де податковий законопроєкт має бути повністю ухвалений до кінця березня. Березень 2026 — законопроєкт навіть не внесено. 20 березня 2026 — законопроєкт усе ще не внесено, але його публікують на сайті Мінфіну, що спричиняє нову хвилю дискусій і критики. Маяк уже зірвано. І тепер питання: навіть якщо забути про глибоку політичну кризу, які шанси підтримки будь-якої законодавчої ініціативи в парламенті, що пройшла стільки коливань, сум’яття та драм у самому уряді».

«Єдине, про що не сказав Данило Гетманцев: уся ця епопея Кабміну, що триває з осені 2025 року, відбувалася без жодних спроб обговорити її з Радою. Якщо в Кабміні є якісь свої голоси, не пов’язані з парламентом — добре. Якщо ні — теж добре. Немає так немає», — додав Бужанський.

Водночас, за словами керівника секретаріату Ради підприємців при Кабміні Андрія Забловського, для МВФ виконання структурного маяка щодо податків є принциповим. У Фонді вже натякали, що можуть призупинити нову кредитну програму (до якої прив’язані не лише кошти МВФ, а й близько 90 млрд від ЄС). Тобто виникають значні ризики для й без того дефіцитного українського бюджету.

З іншого боку, ухвалення нових податкових ініціатив не вирішить системних проблем із бюджетним дефіцитом і зниженням боргового навантаження на економіку, а лише посилить тиск на громадян і бізнес, вважає Забловський.

Розглянули, що саме пропонує Мінфін у новому законопроєкті та чи можуть його зрештою ухвалити.

Друга спроба щодо «податку на OLX», посилок і військового збору плюс ПДВ для ФОП

«Страна» вже писала про спроби уряду підвищити податки для населення та бізнесу. Ще торік до Ради подали проєкт щодо оподаткування продажів через цифрові платформи («податок на OLX»). Спочатку виглядало так, що податки доведеться сплачувати майже всім продавцям, навіть тим, хто продає власні вживані речі. Народна депутатка Ніна Южаніна тоді заявила про спробу запровадити «податок на старі туфлі».

Пізніше до проєкту внесли зміни, визначивши, що податок у 5% мають сплачувати ті, хто продає товари й послуги через онлайн-платформи на суму понад еквівалент 2 тисяч євро на рік.

Згодом, за результатами домовленостей із МВФ, до проєкту додали норми щодо скасування пільг для закордонних посилок і «безстрокового» військового збору. А норму про запровадження ПДВ для ФОП уряд планував подати окремо.

Однак голосів за ці податкові нововведення в парламенті не знайшлося. Тому Кабмін розробив новий законопроєкт, який нещодавно оприлюднили на сайті Мінфіну.

У ньому об’єднані всі податкові новації, передбачені оновленим меморандумом із МВФ:

1. Оподаткування цифрових платформ («податок на OLX»).
   Цифрові платформи стають податковими агентами й зобов’язані звітувати перед податковою службою. Під контроль потрапляють операції з оренди нерухомості, надання послуг, продажу товарів і оренди транспорту.
   Продавці повинні відкривати спеціальні банківські рахунки, доступ до яких матиме податкова.
   Виняток — фізособи, які здійснюють до 30 операцій на рік на суму до 2 тисяч євро.
   Ставки:
   — до 7,2 млн грн обороту: 5% + 5% військового збору.
   — понад цю суму: 18% + 5% військового збору.

2. Військовий збір «назавжди».
   Пропонується зробити ставку 5% безстроковою, прибравши прив’язку до воєнного стану.

3. Оподаткування закордонних посилок.
   Безподаткове ввезення залишать лише для посилок між фізособами вартістю до 45 євро.
   Усі покупки з маркетплейсів (навіть дешевші) обкладатимуться ПДВ 20% і митом.

4. ПДВ для ФОП.
   ПДВ зобов’яжуть сплачувати підприємців із річним доходом понад 4 млн грн.
   Передбачено певні послаблення:
   — звітний період — 3 місяці.
   — символічні штрафи на початку.
   Нові правила можуть запрацювати з 1 січня 2027 року.

«Старт масового податкового тиску»

У Мінфіні очікують, що закон дасть бюджету додатково близько 60 млрд грн щороку.

Водночас експерти вказують на ризики: зростання тіньової економіки, падіння споживання та посилення тиску на бізнес.

Особливо критикують ПДВ для ФОП — це ускладнить ведення бізнесу, змусить наймати бухгалтерів і може призвести до зростання цін до 25%.

Також під загрозою опиняються продавці на онлайн-платформах і покупці закордонних товарів.

Чи ухвалять закон

Перспективи ухвалення залишаються невизначеними.

Депутати заявляють, що уряд не обговорював із ними документ. Крім того, підвищення податків відбувається на тлі значних бюджетних витрат на різні програми.

Багато парламентарів побоюються негативної реакції виборців і не готові підтримувати такі рішення.

Однак ключовим фактором залишається позиція МВФ, адже від неї залежить міжнародне фінансування, без якого Україні буде складно втримати бюджетну стабільність.

Джерело: strana.today

АО «Кравець І Партнери»

Дізнайтеся, кого торкнуться зміни після ухвалення законопроєкту 14005 та які є механізми захисту:

1. Чому взагалі з’явився цей законопроєкт
2. Як працюватиме автоматична система
3. Чи заберуть єдину квартиру за 340 гривень штрафу
4. Чи можна продати авто, щоб погасити борг
5. Які є механізми захисту від помилок
6. Чи вплине закон на ринок авто та нерухомості
7. Що з персональними даними
8. Коли закон запрацює

Парламент підтримав у першому читанні скандальний законопроєкт 14005 про спрощення виконавчого провадження. У соцмережах одразу піднялася паніка: люди бояться, що тепер через будь-який борг можуть залишитися без квартири чи автомобіля. Документ передбачає автоматичне внесення боржників до спеціального реєстру, після чого нотаріуси не зможуть оформлювати угоди, банки блокуватимуть рахунки, а МВС заборонить реєстрацію транспорту.

“Телеграф” розповідає, що насправді зміниться з ухваленням закону, чи справді у людей забиратимуть єдине житло та які є механізми захисту від помилок.

Чому взагалі з’явився цей законопроєкт

Більш як за 30 років незалежності частина українців так і не звикла до відповідальності, вважає адвокат, кандидат юридичних наук Сергій Войченко. У коментарі “Телеграфу” він пояснює: фраза “хочеш – іди зі мною судись” стала синонімом відмови платити борги. Боржники з’являються з різних причин — хтось набрав мікрокредитів, хтось боргів у друзів, хтось не платить за шкоду спричинену ДТП, дехто ігнорує аліменти чи комунальні платежі.

Ми живемо не в Радянському Союзі. Капіталізм передбачає відповідальність. Хочете жити на Печерську — платіть. Нема грошей — продайте трикімнатну квартиру за 300 тисяч доларів, купіть однокімнатну на Троєщині за 70 тисяч, а на різницю живіть в достатку далі, — каже експерт.

Виконати рішення суду в Україні надзвичайно складно. Боржники швидко скидають майно на родичів, живуть у квартирах на Печерську, користуються дорогими автомобілями і при цьому офіційно не мають нічого. Про це ми розповімо детальніше трохи нижче.

Європейська конвенція з прав людини прямо говорить: тривале невиконання рішення суду порушує Статтю 6, яка гарантує право на справедливе судове провадження, включаючи право на виконання судового рішення. Держава зобов’язана створити інструменти для виконання судових рішень. Саме тому і з’явився цей законопроєкт.

Як працюватиме автоматична система

Адвокат Валентина Литвин у розмові з “Телеграфом” розповідає, кому насамперед вигідний документ. Це банки, кредитні спілки та комунальні служби, які роками не можуть отримати свої гроші. Доки кредитори звертаються до виконавців, люди встигають сховати кошти або переписати майно на родичів.

Система запрацює так: в електронному суді з’являється рішення, спливає 30 днів, воно набуває законної сили. Суддя автоматично виносить виконавчий документ. Стягувач обирає — передати справу державному чи приватному виконавцю. У виконавця з’являється так званий мандат — дозвіл на дії.

Відтепер виконавець отримуватиме всю інформацію з банків, реєстру нерухомості, МВС автоматично. І в електронному режимі все це блокується без зайвої тяганини.

Коли людський фактор прибирається із системи, це показує ефективність та зменшення зловживань, — переконана Валентина Литвин.

Статистика підтверджує проблему: на 100 відсотків виконуються лише 30-35 відсотків судових рішень. Це офіційні дані Міністерства юстиції.

Коли погашається борг — автоматично знімається арешт. Людині не потрібно буде бігати з платіжками до виконавця, просити його зняти обтяження. Система сама сформує повідомлення про закриття боргу та виключить дані з Єдиного реєстру боржників.
Чи заберуть єдину квартиру за 340 гривень штрафу

У соцмережах панікують: мовляв, тепер за будь-який борг можуть залишити без даху над головою. Юристи категоричні: це маніпуляція.

Сергій Войченко пояснює: у законопроєкті нічого не змінюється щодо єдиного житла. Якщо борг менше 20 мінімальних зарплат (160 тисяч гривень на сьогодні) — квартиру не заберуть. Це прописано і зараз у статті 48 закону “Про виконавче провадження”, і залишається в новій редакції слово в слово.

Навіть якщо борг перевищує цю суму, реалізація житла, де живуть діти чи маломобільні особи, відбувається лише за участі органів опіки. Просто взяти і виселити людину неможливо.

Оця вся істерика — це люди які не розбираються її піднімають, — висловлюється Сергій Войченко.

До моменту, коли людина потрапляє до Реєстру боржників, проходить довгий шлях. Спочатку позивач звертається до суду і має довести свою правоту. Відповідач може подати апеляцію, потім касацію, навіть звернутися до Європейського суду. Від подачі позову до виконавчого листа минає півтора-два-три роки, а іноді і більше. І лише тоді відкривається виконавче провадження.

Якщо борг невеликий — можна домовитись з виконавцем про розстрочку. Наприклад, 100 тисяч гривень розділити на 10 місяців по 10 тисяч. Це дозволить не блокувати майно та показати, що людина виконує рішення суду.

Чи можна продати авто, щоб погасити борг

Цікаве питання виникає: людина хоче продати машину, аби розрахуватися з боргом, але на неї вже наклали арешт. Що робити?

Валентина Литвин каже: найімовірніше, доведеться укладати мирову угоду зі стягувачем. Її можна підписати на будь-якій стадії судового провадження, навіть під час виконавчого. Суд затвердить угоду, знімуть арешт із майна, з’явиться строк для погашення боргу. Або можна взяти банківський кредит, погасити заборгованість, зняти арешт і потім продати майно.

Через виконавче провадження продавати невигідно — на аукціонах вартість дуже занижують. Тому краще домовлятися.

Адвокат Ростислав Кравець налаштований критично. У коментарі “Телеграфу” він називає законопроєкт дивним: точно такий самий документ вже вносили у 23-му році, у серпні 25-го Рада відмовила в його прийнятті. А тепер він знову на розгляді — слово в слово, без жодних змін.

Цей законопроєкт майже не має нічого спільного з цифровізацією виконавчого провадження. Він виключно спрямований на задоволення потреб купки осіб, які займаються колекторською діяльністю, — вважає Ростислав Кравець.

На його думку, вся “зрада” в ЗМІ розганяється спеціально. Щоб хтось міг вийти і заспокоїти людей: мовляв, усе це вже існує, не переживайте. І тоді законопроєкт тихенько пройде.

Які є механізми захисту від помилок

Головне побоювання — помилково можуть внести не ту людину. Адже в Україні купа людей з однаковими прізвищами, особливо в селах.

Юристи заспокоюють: система працює не за прізвищем, а за ідентифікаційним номером. Сплутати неможливо. Що робити тим, хто не має ідентифікаційного коду — окреме питання, яке поки не пропрацьоване.

Діяльність виконавця унормована. Якщо він діє незаконно — можна оскаржити його дії до вищестоящого керівника, до суду або подати заяву про кримінальне правопорушення.

Сергій Войченко застерігає: будь-яке правове поле без адвоката — це мінне поле. За все треба платити, безкоштовних речей не буває.

Можна до Одеси дійти пішки, а можна доїхати на гарній машині. І ви, і я доїдемо. Тільки ви через місяць, а я за 4-5 годин, — наводить приклад адвокат.

Чи вплине закон на ринок авто та нерухомості

Ні, не вплине, впевнений Сергій Войченко. Коли купуєте квартиру — все одно перевіряєте, чи немає боргів та арештів. З машиною так само. Якщо на майно боржника наклали арешт — його не зможуть продати. Нічого нового.

Ростислав Кравець підтверджує: закон на ринок не вплине. Для держави він тільки несе шкоду, а реально потрібен окремим особам для вирішення власних питань.

Що з персональними даними

У публічному доступі Єдиного реєстру боржників світитиметься лише прізвище, ім’я, по батькові. Інші дані захищені законом про персональні дані.

Державні органи, банки бачитимуть більше інформації, але доступ фіксується. Якщо хтось незаконно використає дані — передбачена відповідальність, зокрема кримінальна.

Валентина Литвин каже: в реєстрі міститься лише інформація про наявність виконавчого провадження, а не про розмір боргу чи його причини. Плюс телефон виконавця, за яким можна з’ясувати деталі.

Коли закон запрацює

Законопроєкт пройшов лише перше читання. Депутати ще вноситимуть правки, текст не остаточний. Після другого читання документ піде на підпис президенту — він може накласти вето.

Потім потрібні численні підзаконні акти, інструкції, правила. Технічну частину пропрацьовуватимуть Міністерство цифрової трансформації та Міністерство юстиції. Це ті самі люди, які запроваджували “Дію”.

Тобто швидкого запуску чекати не варто. У боржників ще є час розрахуватися або переписати майно на кота.

Сергій Войченко підсумовує: законопроєкт дає можливість виконувати рішення судів. Тому що зараз людина, якій винні гроші, роками витрачає час та гроші на адвокатів, а боржник крутить дулі і сміється. Хто має їй компенсувати ці витрати? Звісно, боржник.

Деякі українці за більш як 30 років незалежності так і не звикли до відповідальності. Настав час це змінити, — резюмує експерт.

Джерело: telegraf.com.ua

АО «Кравець І Партнери»

Автори ініціативи пояснюють це потребою закрити кадрові прогалини, але адвокати наголошують — механізм не гарантує захисту від зловживань ТЦК.

Верховна Рада в першому читанні ухвалила законопроєкт, який дозволяє бронювати чоловіків на критично важливих підприємствах, навіть якщо вони не стоять на обліку в ТЦК або перебувають у розшуку.

Документ №13335 дає підприємствам оборонно-промислового комплексу право на 45 днів бронювати працівників, у яких відсутні або неналежно оформлені військово-облікові документи. Це стосується також тих, хто не уточнив персональні дані чи взагалі не перебуває на військовому обліку.

Законопроєкт підтримали 283 депутати, при цьому строк подання правок для другого читання скоротили. Бронювання для таких працівників обмежується 45 календарними днями з моменту укладання трудового договору і надається лише раз на рік.

Раніше Міністерство оборони України виступило проти законопроєкту, зазначаючи, що надання переваг порушникам мобілізаційного законодавства неприпустиме, пише “Судово-юридична газета”. Однак комітет Верховної Ради з питань національної безпеки рекомендував ухвалити документ у першому читанні, подавши свій висновок пізніше за зауваження Міноборони.

Генеральний директор АО “Українська оборонна промисловість” Герман Сметанін підтримав прийняття законопроєкту у першому читанні. За його словами, законопроєкт спрощує офіційне працевлаштування, даючи змогу врегулювати питання з військово-обліковими документами. Бронювання надається один раз на рік для однієї особи, а у разі невиконання умов воно скасовується, що забезпечує прозорість і справедливість механізму. Також, на його думку, ухвалення законопроєкту №13335 сприятиме швидшому заповненню кадрового резерву, зокрема шляхом залучення українців, які перебувають за кордоном.

Бронювання порушників мобілізації: ризики законопроєкту №13335

За словами адвоката і старшого партнера адвокатської компанії “Кравець і партнери” адвокат Ростислав Кравець, потреба у такому законі виникла через проблеми з бронюванням працівників, які не оновили свої дані в територіальних центрах комплектування або вважали себе виключеними з військового обліку. Часто траплялися випадки, коли таких осіб несподівано поновлювали на обліку, оголошували в розшук, що фактично робило їх порушниками. Це створювало перешкоди для роботи в реальному секторі економіки, адже підприємства не могли офіційно бронювати таких фахівців.

Законопроєкт пропонує рішення: підприємства можуть бронювати працівників на 45 календарних днів, протягом яких вони повинні врегулювати питання з військовим обліком, пройти військово-лікарську комісію (ВЛК) або вирішити проблеми, пов’язані з розшуком. Після цього працівник може продовжити роботу з чинним бронюванням. Бронювання надається лише один раз на рік, що забезпечує прозорість і контроль.

Однак Кравець звертає увагу на ризики, пов’язані з недобросовісною роботою ТЦК.

«Існує ймовірність, що 45 днів буде недостатньо через затримки чи навмисне невнесення даних представниками ТЦК. У такому разі працівник може втратити бронювання, бути звільненим і негайно мобілізованим. Щоб запобігти цьому, необхідно, щоб Генеральний штаб і командування Сухопутних військ посилити контроль за діяльністю ТЦК, забезпечуючи своєчасне внесення даних осіб, які усунули порушення”, — каже Фокусу адвокат.

Військовий адвокат Олег Леонтьєв вважає, що законопроєкт не передбачає чітких гарантій для працівників, яких бронюють на критично важливих підприємствах.

“ТЦК та СП активно працюють над призовом усіх можливих осіб, нерідко ігноруючи бронювання. Навіть заброньованих працівників можуть призвати, що призводить до численних судових позовів”, — розповідає Фокусу адвокат.

Нагадаємо, що відеофіксація ТЦК набрала чинності з 1 вересня. Міністерство оборони України запровадило обов’язкову відеофіксацію ТЦК для всіх своїх працівників, які взаємодіють з громадянами.

Також Фокус писав, що 1 вересня Верховна Рада України зареєструвала законопроєкт № 13634-1, який може забрати відстрочку у частини студентів, старше 25 років.

Джерело: focus.ua

АО «Кравець І Партнери»

В першому читанні за основу було прийнято законопроєкт № 10225 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо врегулювання обороту віртуальних активів в Україні”. Сталі зрозумілі основні засади, що пропонуються для виводу з тіні того, що називають віртуальними активами й токенами, які вже потроху аналізують фахівці. “Телеграф” зібрав думки експертів. 

Не лише криптовалюти. Що описує законопроєкт

Хоча в повсякденному вжитку законопроєкт охрестили криптовалютним, він оперує більш загальним поняттям — “віртуальні активи” (ВА). Це активи, які “визначені індивідуальними ознаками у вигляді унікального, незамінного цифрового контенту, що можуть передаватися та зберігатися з використанням технології розподіленого реєстру або іншої подібної технології та які можуть містити цифрове відображення об’єктів інтелектуальної власності або посилання на нього”. Таке офіційне визначення.

Згідно з законопроєктом, віртуальні активи поділяються на три види:

• Токени з прив’язкою до активів.
• Токени електронних грошей.
• Інші токени, які не входять у два перших пункти, види для яких згодом будуть визначені регулятором ринку ВА.

5% на перехідний період та врегулювання обігу NFT. Як пропонується оподатковувати

Для приватних інвесторів (фізосіб) передбачена податкова пільга по ПДФО на першому році. Як відомо, базова ставка з податку на прибуток фізичної особи становить 18%, але для крипти її попервах знижують до 5% на перехідний період — на 2026 рік. Водночас ніхто не скасовує воєнний збір в 5%. Тож загалом людині з доходу доведеться сплатити 10%.

Та вже з наступного, з 2027 року, все повернеться до повного оподаткування: 18% ПДФО + 5% воєнного збору, тобто 23% загалом.

“Кращим варіантом для легалізації криптовалютного ринку була б нульова декларація, від якої можна було б відштовхуватися. Й 10% на початку — це багато, а потім взагалі 23%, якщо нічого не зміниться. За таких умов, думаю, менше вдасться легалізувати”, — дав “Телеграфу” першу оцінку податковій пропозиції фінансовий аналітик Андрій Шевчишин.

При цьому всі податкові обов’язки покладаються на людину. Криптовалютні біржі не будуть адмініструвати ці податки: обраховувати, стягувати й відправляти звіти до Державної податкової служби. Власникам віртуальних активів все доведеться робити самотужки через подачу стандартної майнової декларації до 1 травня року, наступного за прибутком.

“Обов’язок сплати податків покладається на користувача, біржа не є податковим агентом, тобто не утримує і не сплачує податки за них, а отже, користувач самостійно визначає свої зобов’язання з декларування та сплаті податків. При цьому важливо, що оподатковується тільки прибуток, тим самим при збитках по операціях з криптовалютою податок с користувача не буде стягуватися. Це може бути додатковим стимулом для виходу учасників з тіні”, — зазначив “Телеграфу” керуючий партнер адвокатського об’єднання “Етернікс” Олександр Ромасєв.

Податки сплачуватимуться з чистого прибутку. Тобто можна буде вирахувати з загального доходу витрати й не платити податки зі збиткових операцій. До того ж збитки минулих періодів враховуються до повного погашення — обрахуєте всі витрати по роках і почнете платити податки, тільки коли вийдете в плюс.

Водночас не вдасться вести бізнес з ВА на спрощеній системі оподаткування. Вона забороняється як для криптобірж, обмінників й інших профучасників, що обслуговують угоди з віртуальними активами, так і для приватних інвесторів — ФОП (фізособи-підприємці) не зможуть здійснювати покупки/продажі токенів.

Є й інші виключення й пільги:

Не будуть оподатковуватися доходи від продажу криптовалюти в розмірі однієї мінімальної зарплати, яка на тепер становить 8 тис. грн.
Не будуть оподатковуватися доходи від обміну одного активу на інший, тобто коли не відбувається обміну через гривню чи долар/євро, іншу класичну валюту. Виключення робиться тільки для NFT-токенів, які можуть виступати в формі картинок, пісеньок тощо.
Не буде оподатковуватися майнінг, тобто видобуток віртуальних активів.

Щодо оподаткування юридичних осіб лишаються питання. Для них поки не передбачається жодних пільг, тож заробітки на ВА, якщо вони раптом виникнуть, мають оподатковуватися за загальною ставкою податку з прибутку підприємств — 20%.

“Виходить, що доходи з операцій з ВА мають оподатковуватися на загальних підставах. Але донині юрособи ще не ставили віртуальні активи на баланс, тому до кінця не зрозуміло, як це робити. Треба проробляти основні засади й регламенти”, — переконаний Андрій Шевчишин.

Біржі й обмінники. Офіційна реєстрація та відповідальність за ухилення від обов’язків

Згідно з законопроєктом № 10225, всі постачальники послуг ВА, що працюють в Україні, мусять офіційно зареєструватися у регулятора — біржі, обмінники й інші фінансові організації. А потім подавати звіти й проходити перевірки, як це тепер роблять банки та небанківські фінансові установи. Якщо хтось спробує ухилятися від цих обов’язків, то передбачена низка штрафів, яка прописана в документі з перших кроків.

Також профучасники мають слідкувати, щоб кожен віртуальний актив належним чином описувався для користувачів для усунення зловживань і шахрайства.

“Новим для учасників ринку є запровадження білої книги, яка є обов’язковим документом для публічної пропозиції. Це орієнтований на користувача документ, у якому міститься інформація щодо віртуального активу, його характеристик, та ризиків пов’язаних з його придбанням. Таким чином користувачі будуть мати гарантований доступ до всієї необхідної інформації про розміщувані віртуальні активи, що є дуже важливим враховуючи наші реалії”, — підкреслив Олександр Ромасєв.

А ще додав, що законопроєктом встановлюються вимоги щодо реклами ВА.

“Що має на меті мінімізацію ризиків щодо введення в оману потенційного користувача. При цьому варто зауважити, що ризики залишаються все ж таки за користувачем”, — заявив Ромасєв.

Розкриття інформації та фінмоніторинг: як контролюватимуть власників крипти

Повна регламентація й розкриття інформації передбачена не тільки для профучасників крипторинку, але й для інвесторів, попри всю їх любов до анонімності. Оскільки в законопроєкті передбачений обов’язковий фінансовий моніторинг при переказі ВА.

“Фінмоніторинг — ну куди ж без нього? Це частина нашої синхронізації зі світовим законодавством, хоча процедури ще потребують уточнень до другого читання законопроєкту. Як зараз розумію, поточні вимоги: фінмоніторинг виникає в момент переходу гривні в криптовалюту й навпаки. Решта лишається поза моніторингом”, — розповів Андрій Шевчишин.

Фінмоніторинг під час операцій з ВА майже повністю повторює поточний банківський. Встановлюються всі дані власників криптогаманців при переказах:

1. прізвище, ім’я та по батькові;
2. місце проживання або фактичного перебування;
3. дата, місце народження або номер та серія паспорта;
4. адреса розподіленого реєстру відправника (ініціатора);
5. номер рахунку віртуальних активів відправника (ініціатора).

Ці дані будуть в біржі, й вона мусить ними ділитиметься за відповідними рішеннями суду й не тільки. Приміром, Службі безпеки Україні достатньо буде надіслати листа — письмову вимогу СБУ, якщо йдеться про розслідування справ щодо боротьби з тероризмом і фінансуванням терористичної діяльності.

“Банківську таємницю в Україні вже помножили на нуль — правоохоронні органи в межах кримінальних справ вільно отримують всю потрібну інформацію від банківських і небанківських установ без рішень судів. А тепер те саме планують запровадили й для криптовалютних інструментів, хоча однією з переваг, що в них цінилися високо, була саме анонімність. Ліквідується право на приватність і прибирається судовий контроль, що є в правових державах”, — відзначив у розмові з “Телеграфом” старший партнер адвокатської компанії “Кравець та партнери” адвокат Ростислав Кравець.

Відкритість даних про власників криптогаманців пов’язують із міжнародними вимогами.

“Коли адвокат зараз в межах справи в інтересах клієнта робить інформаційний запит до західної біржі, то йому надається повна інформація про власників криптогаманців. Дійсно розкриваються всі дані про людину, аж до фотографії”, — визнав Кравець.

Хто контролюватиме криптовалютний ринок

Важливим питанням лишається — хто в Україні контролюватиме профучасників і увесь ринок віртуальних активів. Раніше в ЗМІ називали кількох кандидатів: Нацбанк, Нацкомісію з цінних паперів і фондового ринку (НКЦПФР), Мінцифри. Й у кожного було своє бачення на цей сегмент, яке деякі навіть оформлювали у відповідні документи.

В законопроєкті № 10225 поки що вказаний один регулятор — Національний банк. Буквально, що він “здійснює державне регулювання та нагляд на ринку віртуальних активів у межах та відповідно до компетенції, визначених Законом України “Про ринки віртуальних активів”. Та експерти припускають, що це не останнє слово й в цій главі можуть бути зміни.

“Слід зазначити, що наразі тривають дискусії щодо визначення остаточного регулятора/регуляторів. В даному законопроєкті попередньо за Нацбанком вже закріплена роль одного з регуляторів, і він може залишитись або єдиним регулятором, або Кабмін за погодженням з НБУ мають визначити другого регулятора. Серед потенційних кандидатів НКЦПФР і Мінцифри. Але головною проблемою для НКЦПФР є необхідність реформування цього органу, при цьому саме Комісія має досвід на ринку цінних паперів, який характеризується певними спільними рисами з ринком віртуальних активів. А Мінцифри володіє розумінням ринку та процесів, але має занадто ліберальний підхід, про що неодноразово зазначалося”, — пояснив ситуацію Олександр Ромасєв.

При цьому в законопроєкті № 10225 прописується робота з ВА наших банків і небанківських фінустанов, що зараз є перепоною, через що фінансисти часто-густо блокують українцям рахунки після операцій на криптобіржах. В документі ж чітко вказано, що “банк має право розпочати надання послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів, за умови проходження процедури авторизації діяльності”.

Також обмін ВА на валютні активи офіційно визнається валютною операцією, а регламент їх здійснення згодом має бути затверджений Нацбанком. Та в банках поки що обережно коментують питання блокувань рахунків.

“Скоріш за все, норми законопроєкту будуть значно перероблені та доопрацьовані до наступного читання, і не зрозуміло, коли друге читання відбудеться. Тому поки що говорити про якісь зміни на ринку передчасно. Нагадаю, що зараз фізичні особи можуть абсолютно законно вкладати кошти у віртуальні активи, але обсяг цих операцій обмежений вимогами постанови НБУ № 18: до 100 тис. грн на календарний місяць з усіх рахунків фізичної особи в одному банку. Блокуватись можуть рахунки тих клієнтів, які намагаються обходити вимоги НБУ та використовують для цього операції р2р (перекази коштів між двома особами, що здійснюються за участі електронних сервісів. – Ред.)”, — зазначила в коментарі “Телеграфу” перша заступниця голови правління Глобус Банку Олена Дмітрієва.

Окремо також виписано, що віртуальні активи можуть арештовуватись і стягуватися у судовому порідку. Відповідні зміни вносяться в закон “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, де ВА визнається рухомим майном разом із грошами, валютними цінностями, цінними паперами.

Ще передбачено декларування віртуальних активів — як тих, що належать суб’єкту декларування, так і членам його родини. До декларації прописано вносити дані про вид активу, його найменування, розмір, вартість на дату набуття права у гривні, а також ідентифікатор адреси або рахунку розподіленого реєстру, на якому містяться декларовані ВА тощо.

Чи відбудеться легалізація крипторинку? Експерти вказують на “білі плями”

Певно, що питань і аспектів роботи з віртуальними активами в законопроєкті № 10225 прописано багато, утім, як зазначають фахівці, ще далеко не все.

“Поки це оболонка, із загальними напрямками та побажаннями. До другого читання вони можуть змінитися і стати якіснішими. Приміром, не визначено, що входить в документарне підтвердження купівлі/обміну/безкоштовного отримання/емісії віртуального активу. А це наріжний камінь для визначення видаткової частини для легалізації або розрахунку результату для оподаткування. До того ж не зрозуміло, як враховувати комісію мережі, у яких документарних підтвердженнях”, — навів приклади Андрій Шевчишин.

Його колеги також очікують зауважень і непростих узгоджень.

“В цілому в законопроєкті № 10225-д враховано необхідні ключові моменти, однак наразі перед законодавцем стоїть виклик, що полягатиме у проведенні ефективної роботи для врахування всіх наявних зауважень та узгодження пропозицій органів державної влади, які акцентують увагу на проблемних аспектах цього законопроєкту. Серед таких органів є Держана податкова служба України, Мін’юст, Мінекономіки, Мінфін тощо. Більш гостро буде стояти питання не в доповненнях до законопроєкту, а саме в узгодженні пропозицій до вже наявних напрацювань”, — вважає Олександр Ромасєв.

До того ж всі наголошують на тому, що після прийняття закону певний час піде на розробку великої кількості підзаконних актів, тож він не запрацює одразу. Навіть при тому, що Україна застосовуватиме світовий досвід і передусім європейські принципи. Саме синхронізація з принципами ЄС — одна з причин появи законопроєкту, що визнають у Верховній Раді.

“Україна входить в число країн, де стрімко зростає суттєвий обсяг користувачів віртуальних активів, але немає запроваджених чітких правил гри для всіх учасників ринку, що гарантував би захист їх прав. Немає одностайності розуміння для всіх учасників ринку, також не відбувається наповнення бюджету. Така правова невизначеність, негативно впливала як на звичайних користувачів криптовалют, так і на великих гравців на ринку. Зокрема, варто зазначити, що через таку правову невизначеність у 2025 році з українського ринку вийшла низка криптовалютних бірж”, — зазначив Ромасєв.

Він нагадав, що наразі в Європейському Союзі діє Регламент про ринки віртуальних активів (Markets in Crypto-Assets, MiCA) — це нормативно-правова база, прийнята ЄС для регулювання випуску, надання послуг, пов’язаних з віртуальними активами. MiCA покликана сприяти інноваціям, одночасно захищаючи споживачів та учасників ринку віртуальних активів. Цей регламент встановлює правила та ліцензійні вимоги для постачальників послуг, пов’язаних з віртуальними активами, які працюють на території ЄС.

Нещодавно дослідники помістили Україну на четверте місце у світі за накопиченою криптовалютою з 463 51 біткоїном в активі. Причому вивчаючи тільки ті ВА, що задекларували наші держслужбовці різних щаблів і активи інших держав, які арештовувала влада. Оцінка приблизна й навіть суперечлива, та все одно доводить велику прихильність українців до таких інвестицій.

Утім, фахівці не очікують швидкої й активної легалізації хоча б цих (“засвічених”) криптоактивів.

“Поки на легалізацію підуть, по-перше, ті, хто вирішив легалізуватися за будь-що, по-друге, — ті в кого заробіток на крипті понад 10%. Масовість у легалізації може з’явитися, коли почнеться обмін інформацією між іноземними біржами, податковими органами різних країн та нашою Державною податковою службою. Або між українськими криптобіржами та ДПС”, — спрогнозував Андрій Шевчишин.

Його ж колеги не виключають зміну настроїв у рядах криптовалютників.

“Думаю, що на початку, тобто за перехідний період, що становить один рік, навіть буде суттєвий обсяг учасників ринку, що вийдуть з тіні, оскільки цей період передбачає спеціальну ставку оподаткування у розмірі 5% ПДФО та 5% військового збору. Потім оподаткування буде здійснюватися за звичайною ставкою у розмірі 18% та 5% відповідно. Таким чином, після завершення перехідного періоду є ризик повернення значної частини користувачів ринку в тінь”, — припустив Олександр Ромасєв.

В банках окремо зазначають другий бік легалізації крипторинку — пояснення походження грошей, яке доведеться давати інвесторам.

“Для рядових продавців/покупців збільшуються можливості з погляду проведення легальних операцій та отримання легальних доходів, але з’являється оподаткування операцій з криптовалютами та необхідність показати походження коштів постачальнику послуг, який буде виступати суб’єктом первинного фінансового моніторингу”, — сказала Олена Дмітрієва.

Та зазначила, що профучасники разом із можливостями отримають і великі виклики.

“Обсяг операцій з віртуальними активами стрімко зростає та дає можливість отримання значного прибутку, але непрозорість цього ринку та його волатильність будуть вимагати від учасників ринку адекватної оцінки ризиків та життєздатної бізнес-моделі”, — підкреслила Дмітрієва.

Прийняття ж законопроєкту № 10225-д в цілому, за різними очікуваннями, може затягнутися до листопада-грудня 2025 року. Та все ж має відбутися цьогоріч, оскільки воно входить у вимоги МВФ, з яким Україна проводить не прості перемовини щодо нової програми розширеного кредитування.

Джерело: telegraf.com.ua

АО «Кравець І Партнери»

Автори ініціативи пояснюють це потребою закрити кадрові прогалини, але адвокати наголошують — механізм не гарантує захисту від зловживань ТЦК.

Верховна Рада в першому читанні ухвалила законопроєкт, який дозволяє бронювати чоловіків на критично важливих підприємствах, навіть якщо вони не стоять на обліку в ТЦК або перебувають у розшуку.

Документ №13335 дає підприємствам оборонно-промислового комплексу право на 45 днів бронювати працівників, у яких відсутні або неналежно оформлені військово-облікові документи. Це стосується також тих, хто не уточнив персональні дані чи взагалі не перебуває на військовому обліку.

Законопроєкт підтримали 283 депутати, при цьому строк подання правок для другого читання скоротили. Бронювання для таких працівників обмежується 45 календарними днями з моменту укладання трудового договору і надається лише раз на рік.

Раніше Міністерство оборони України виступило проти законопроєкту, зазначаючи, що надання переваг порушникам мобілізаційного законодавства неприпустиме, пише “Судово-юридична газета”. Однак комітет Верховної Ради з питань національної безпеки рекомендував ухвалити документ у першому читанні, подавши свій висновок пізніше за зауваження Міноборони.

Генеральний директор АО “Українська оборонна промисловість” Герман Сметанін підтримав прийняття законопроєкту у першому читанні. За його словами, законопроєкт спрощує офіційне працевлаштування, даючи змогу врегулювати питання з військово-обліковими документами. Бронювання надається один раз на рік для однієї особи, а у разі невиконання умов воно скасовується, що забезпечує прозорість і справедливість механізму. Також, на його думку, ухвалення законопроєкту №13335 сприятиме швидшому заповненню кадрового резерву, зокрема шляхом залучення українців, які перебувають за кордоном.

Бронювання порушників мобілізації: ризики законопроєкту №13335

За словами адвоката і старшого партнера адвокатської компанії “Кравець і партнери” адвокат Ростислав Кравець, потреба у такому законі виникла через проблеми з бронюванням працівників, які не оновили свої дані в територіальних центрах комплектування або вважали себе виключеними з військового обліку. Часто траплялися випадки, коли таких осіб несподівано поновлювали на обліку, оголошували в розшук, що фактично робило їх порушниками. Це створювало перешкоди для роботи в реальному секторі економіки, адже підприємства не могли офіційно бронювати таких фахівців.

Законопроєкт пропонує рішення: підприємства можуть бронювати працівників на 45 календарних днів, протягом яких вони повинні врегулювати питання з військовим обліком, пройти військово-лікарську комісію (ВЛК) або вирішити проблеми, пов’язані з розшуком. Після цього працівник може продовжити роботу з чинним бронюванням. Бронювання надається лише один раз на рік, що забезпечує прозорість і контроль.

Однак Кравець звертає увагу на ризики, пов’язані з недобросовісною роботою ТЦК.

«Існує ймовірність, що 45 днів буде недостатньо через затримки чи навмисне невнесення даних представниками ТЦК. У такому разі працівник може втратити бронювання, бути звільненим і негайно мобілізованим. Щоб запобігти цьому, необхідно, щоб Генеральний штаб і командування Сухопутних військ посилити контроль за діяльністю ТЦК, забезпечуючи своєчасне внесення даних осіб, які усунули порушення”, — каже Фокусу адвокат.

Військовий адвокат Олег Леонтьєв вважає, що законопроєкт не передбачає чітких гарантій для працівників, яких бронюють на критично важливих підприємствах.

“ТЦК та СП активно працюють над призовом усіх можливих осіб, нерідко ігноруючи бронювання. Навіть заброньованих працівників можуть призвати, що призводить до численних судових позовів”, — розповідає Фокусу адвокат.

Нагадаємо, що відеофіксація ТЦК набрала чинності з 1 вересня. Міністерство оборони України запровадило обов’язкову відеофіксацію ТЦК для всіх своїх працівників, які взаємодіють з громадянами.

Також Фокус писав, що 1 вересня Верховна Рада України зареєструвала законопроєкт № 13634-1, який може забрати відстрочку у частини студентів, старше 25 років.

Джерело: focus.ua

АО «Кравець І Партнери»

Про це в коментарі заявив адвокат Ростислав Кравець.

«Що стосується законопроєкту, то норми Кримінального кодексу містять статтю непокора. Однак є виправдувальні вироки суддів за цими статтями. Адже командири перевищують повноваження та не виконують статути. А поява цього законопроєкту говорити про абсолютну необізнаність його авторів з військовим статутом», — каже адвокат.

За його словами, за Конституцією України ніхто не може бути притягнений до відповідальності за виконання завідомо злочинного наказу.
«Тому, якщо наказ буде завідомо злочинний, або буде порушувати вимоги статуту чи командиром не буде дотримано прав військовослужбовців, а також вимог до статуту та закону, то яку ж відповідальність не встановили, її все одно не буде. Тому це черговий законопроєкт з намаганням підвищити соціальну напругу та просто відволікти увагу суспільства, щоб вчергове продемонструвати недолугий підхід до питань військової служби. Це може мати на меті умисний підрив довіри суспільства, органів держвлади та органів військового управління. Тому СБУ треба більш ретельно вивчити законодавчі ініціативи та те, на що вони дійсно направлені. Адже ініціатива, щодо підвищення відповідальності окрім підриву довіри у питаннях мобілізації та військової служби, нічого доброго не принесе», — підкреслює адвокат.

За його словами, автори цього проєкту мають прочитати 402 статтю карного Кодекса про непокору та пояснити чим вона їх не влаштовує.

«З чим пов’язана необхідність внесення цього законопроєкту? Є якість дослідження чи пропозиції від правоохоронних органів? Чи не вистачає кваліфікації для притягнення винних осіб до відповідальності. Або ж це фейкова законотворчість, яка в умовах війни дорівнює державній зраді. Адже це обурює суспільство, ЗСУ та підриває мобілізацію. Адже саме такі законопроєкти впливають на кількість СЗЧ, коли люди думають, що краще піти у СЗЧ та сісти на 5 років, ніж не виконати наказ та сісти на 10 років. Так може депутати почнуть думати головою? Або вони намагаються заробити бали невідомо перед ким, або ж прямо працюють на ворога, щоб вчергове дестабілізувати ситуацію в Україні та демотивувати військовозобов’язаних та військовослужбовців. Може це і є мета цього законопроєкту? Тож у меті цього законопроєкта мають детальніше розібратися правоохоронні органи», — резюмує адвокат.

Нагадаємо, що за вчинення військовослужбовцем непокори, тобто відмову виконати наказ командира, а також інше умисне невиконання наказу, суд не зможе призначити більш м’яке покарання, аніж від 5 до 10 років в’язниці, або покарання з іспитовим строком. Відповідний законопроект 13452, який зареєстрували у Верховній Раді народні депутати Сергій Іонушас, Максим Павлюк, Владлен Неклюдов та інші, 27 серпня планує розглянути Комітет Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності.

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

Що стоїть за цією ініціативою, та чим може обернутися перезавантаження антикорупційної системи для України. 

Масові обшуки у співробітників Національного антикорупційного бюро України, які відбулися 21 липня, стали не лише гучною подією у правоохоронному полі, а й сигналом можливого зламу всієї антикорупційної архітектури держави. Вперше за роки існування НАБУ одночасно було проведено близько 70 обшуків у регіональних офісах бюро. За офіційною версією, йдеться про розслідування державної зради та, зокрема, про зв’язки окремих співробітників з депутатом забороненої ОПЗЖ, нині фігурантом справ ФСБ, а також про начебто схему збуту наркотиків до Дагестану.

Але на цьому скандал не завершується. У Верховній Раді готуються розглядати законопроєкт №12414, який може кардинально змінити підходи до роботи НАБУ і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). За словами нардепів, документ передбачає передачу реального контролю над САП генеральному прокурору, який отримає повноваження визначати прокурора у конкретних справах НАБУ. Ба більше, генпрокурор зможе вилучати справи у детективів НАБУ та передавати їх іншим органам. Це не просто технічна зміна — це крок до повного підпорядкування бюро вертикалі виконавчої влади.

Паралельно з цим скасовується норма, яка забороняє вилучати справи з НАБУ, а підозри топчиновникам фактично можна буде підписувати без участі антикорупційного прокурора. Тобто ключові механізми, які забезпечували незалежність розслідувань — особливо проти високопосадовців — можуть бути зруйновані.

Народний депутат Ярослав Железняк назвав ситуацію початком кінця незалежних антикорупційних органів. За його словами, такі рішення повертають країну у часи повного політичного контролю над слідством. Його колега, депутатка Анастасія Радіна, наголосила: це катастрофа для реформ, що впроваджувалися з 2015 року. Вона також звернула увагу на жорсткі дії силовиків під час обшуків у НАБУ, заявивши про можливе застосування сили та грубі порушення процедури.

Зі свого боку, у НАБУ також відреагували на законодавчі ініціативи, заявивши, що у разі їх ухвалення, незалежність бюро буде лише формальністю. Водночас антикорупційна прокуратура втратить можливість самостійно вести розслідування, а її керівник стане фігурою без реального впливу.

“Було знищено антикорупційну інфраструктуру. Те, що створювалось як запит Євромайдану, як запит суспільства, як запит на боротьбу з високопосадовою корупцією сьогодні було знищено”, — сказав на брифінгу директор НАБУ Семен Кривонос.

Своєю чергою посли країн G7 заявили про серйозну стурбованість ситуацією та закликали українську владу зберегти незалежність антикорупційних органів. А посол ЄС Катаріна Матернова прямо наголосила: від цього рішення залежить як продовження реформ, так і подальша підтримка України Заходом — політична, фінансова та оборонна.
Генпрокурор — монополіст: чим обернеться нове підпорядкування НАБУ та САП

Колишній співробітник СБУ Іван Ступак звертає увагу, що йдеться про поправки, які, судячи з усього, вносилися на рівні комітету, тому ще рано говорити про повну ліквідацію бюро.

“Я особисто не підтримую цю історію і вважаю її шкідливою. В нас є орган — НАБУ — який працює за зрозумілою процедурою. А тепер пропонують надати Генеральному прокурору повноваження вилучати справи, зупиняти розслідування, змінювати підслідність. Це, на мою думку, неправильно.

Обшуки, які відбулися, — окрема історія. Ми вже обговорювали це раніше. Так, у НАБУ можуть бути проблеми, і якщо є питання до окремих співробітників, їх треба вирішувати. Але це не підстава, щоби законодавчо “різати” всю структуру. Я вважаю, що бюро має залишитись, але працювати над помилками. Варто вдосконалити правила набору кадрів, доступу до матеріалів, внутрішнього контролю. Але руйнувати цю систему — недалекоглядно”, — каже Фокусу Ступак.

І НАБУ і САП створювалися саме для того, щоби уникнути перетинів і впливу один на одного. Особливо в умовах, коли є антикорупційні прокурори. А тепер система повертається до старої моделі, від якої колись і намагалися відійти.

“Я не кажу, що не треба реагувати на помилки. Але робити це треба обережно. Не треба відразу всіх звільняти чи ліквідовувати орган. Нехай внутрішньо працюють, вносять зміни, проводять кадрову ревізію. Жодна структура не ідеальна — ні МВС, ні СБУ, ні прокуратура, які існують десятиліттями. Але в них же не виникає бажання одразу закрити все повністю. Йдеться не про ліквідацію, а про адекватну реакцію на помилки.

Бо зараз складається враження, що систему просто хочуть розрізати “під ніж”. А це надто радикально. І це викликає занепокоєння”, — продовжує Ступак.

За його словами, у разі ухвалення законопроєкту, генпрокурор отримає монопольний контроль. Він зможе вирішувати, що НАБУ розслідує, а що — ні. Це загроза незалежності.

“Моя позиція проста: залишити НАБУ як є, але підкоригувати його роботу без законодавчих змін. Це як у випадку, коли людина вибігає на червоне світло, а їй кажуть: давай тепер руку відріжемо і приш’ємо в інше місце — це ж нібито виправлення”, — каже експерт.

Ветеран війни, громадський активіст і юрист Олег Симороз також вважає, що цими правками НАБУ та САП фактично втрачають незалежність.

“Тепер всі важливі процесуальні дії — підозри, юрисдикція, негласні слідчі дії — потребуватимуть погодження з генеральним прокурором, який є людиною з оточення президента. Ба більше, тепер генпрокурор матиме право вилучати справи з НАБУ і передавати їх іншим силовим структурам — що повністю підриває фундамент системи, створеної після Майдану”, — каже Фокусу Симороз.

За його словами, коли генпрокурором була Ірина Венедіктова, справа проти заступника голови Офісу президента Олега Татарова, підозрюваного у корупційній схемі з забудовником Микитасем, була вилучена з НАБУ і передана до СБУ. Але в результаті, через рік справу було закрито, попри вагомі підстави для підозри.

“Саме до цього все йде. Це антидемократична ініціатива, яка віддаляє Україну від європейських стандартів правосуддя. Ми вже бачимо негативну реакцію наших міжнародних партнерів, зокрема з боку ЄС. У той час, як ми ведемо війну з Росією, всередині країни ухвалюються рішення, які наближають нас до російської моделі, а не до цивілізованої Європи”, — вважає Симороз.
“НАБУ та САП мають працювати в межах держави, а не поза нею”: аргументи прихильників законодавчих змін

Попри хвилю критики, деякі експерти не бачать нічого небезпечного у законопроєкті, що змінює принципи роботи НАБУ і САП. Навпаки — переконані: ці зміни потрібні, щоб упорядкувати систему і повернути її у правове поле.

“Я бачу в цьому лише позитив. Розмови про те, що комусь “зменшують повноваження” — це маніпуляції. Жодного зменшення фактичного впливу не буде. Просто суспільству намагаються нав’язати думку, ніби в Україні є держава, а є окремо НАБУ і САП — і ці органи мають бути незалежними навіть від самої держави. Але такого немає в жодній країні світу”, — каже Фокусу адвокат Ростислав Кравець.

Він підкреслює, що в Україні є Конституція, яка чітко визначає, як працює прокуратура. Тому зміни до законодавства, які зараз пропонуються, — це не загроза, а просто спроба привести закони у відповідність до Основного Закону. І твердження, що після цього НАБУ і САП нібито не зможуть ефективно працювати — це, на його думку, відверта маніпуляція.

“Вони мали повну свободу. То де результат? Де вироки, а не підозри, які роками лежать у Вищому антикорупційному суді? До речі, сам цей суд — теж проблема. Він має спеціальний статус, що прямо суперечить Конституції. Я вважаю, що наступним кроком має стати його ліквідація. У нас не може існувати “спецсудів”, це прямо заборонено”, — зазначає адвокат.

Він додає, що діяльність антикорупційної інфраструктури, на яку витрачено мільярди гривень, не виправдала себе. Натомість, за його словами, саме ці структури стали джерелом скандалів, провокацій, падіння довіри до державної влади.

“Подивіться самі — кожна друга справа НАБУ побудована на тому, що їхній агент сам ініціює передачу хабара. Тобто, створюється ситуація, щоб потім відзвітувати: ми зловили чиновника. Це не боротьба з корупцією, а гра в провокації. І найгірше — це вже стало нормою. Суспільство вже навіть не дивується, коли НАБУ говорить про “корупцію”. А виявляється — це не чиновники в міністерствах, а директори комунальних підприємств, завгоспи, лісники. Хіба для цього створювали НАБУ?” — продовжує Кравець.

За його словами, розслідування в НАБУ можуть тягнутися роками, і при цьому витрати на зарплати детективів і прокурорів іноді у десятки разів перевищують ту шкоду, яку завдали засуджені. І саме тому, вважає він, запропоновані зміни — це спроба навести лад.

“Цей закон змусить НАБУ і САП не вигадувати злочини й не провокувати їх, а нарешті почати виконувати свою пряму функцію — боротьбу з реальною корупцією. Якщо вони не здатні це робити, тоді справді постане питання про їх ліквідацію”, — підсумовує позицію адвокат.

Обшуки у співробітників НАБУ — як вони проходили?

Співробітники Служби безпеки України та Офісу генпрокурора 21 липня влаштували серію обшуків у різних регіонах України у кількох детективів НАБУ, яких підозрюють у державній зраді.

Спецслужба заявляла про факти неофіційного впливу російських агентів на НАБУ. Як стверджується, депутат від забороненої партії ОПЗЖ Федір Христенко міг впливати на роботу відомства, перебуваючи за кордоном.

У СБУ також повідомляли, що глава регіонального управління НАБУ Руслан Магамедрасулов допомагав своєму батькові продавати коноплю в російський Дагестан.

У НАБУ заявили про проведення майже 70 обшуків щодо щонайменше 15 працівників органу.

Джерело: focus.ua

АО «Кравець І Партнери»

Про це під час ефіру на i-ua.tv заявив адвокат Ростислав Кравець.

«Законопроєкт № 10311 прямо порушує Конституцію України. Зокрема, статтю 17, де зазначено, що ЗСУ, а також будь-які інші військові формування заборонено застосовувати для обмеження прав та свобод громадян. Якщо ми відкриємо закон про Нацгвардію, то це військове формування. І використовувати його проти обмежень прав та свобод українців прямо заборонено Конституцією. Тож навіщо давати Нацгвардії такі необмежені повноваження? Адже цей законопроєкт дозволить застосувати зброю проти українців. Для чого його хочуть прийняти, можемо тільки фантазувати та здогадуватися», — каже Р. Кравець.

Він не виключає, що можливо законопроєкт № 10311 можуть протягнути під зовнішнім впливом.

«Закон повинен працювати. Він має бути один для всіх, і тому не припустимо порушувати Конституцію», — резюмує адвокат.

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

📱 Поширюйте та підписуйтесь на канал.

@rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»