Україна входить до топ-5 країн, за кількістю громадян, які займаються благодійністю. Про це свідчить свіже глобальне опитування про благодійність, волонтерство та допомогу тим, хто її потребує, від Gallup. Згідно з опитуванням, 65% українських респондентів повідомили, що займаються такою діяльністю, що поставило Україну на 4 місце у рейтингу.

Підтримати жертводавців депутати вирішили податковими стимулами. Як зазначив голова профільного комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев, відповідний закон відкриває нові можливості для розвитку благодійної діяльності у країні. Тобто, за ідеєю, і люди, і бізнес тепер почнуть донатити ще більше.

Що зміниться для бізнесу та волонтерів

Законопроєкт № 1238-д, яким встановлюються нові правила сплати податків для благодійників, наразі перебуває на підписі у Президента. Йдеться про досить великі суми. Наприклад, лише 50 найбільших компаній країни на допомогу армії та постраждалим від російського вторгнення громадянам спрямували близько 60 млрд грн.

Але нинішні податкові правила дуже обмежують можливості бізнесу збільшувати пожертвування. Наразі без сплати податків з цією метою можна спрямовувати лише 4% від прибутку підприємства. Законопроєкт збільшує цю частину до 8%. При цьому не сплачувати податок на прибуток із сум, що перераховуються на благодійність, компанії зможуть лише в тому випадку, якщо одержувачами виступають благодійні організації, внесені до спеціального реєстру.

«Простіше кажучи, тепер юрособи матимуть змогу надавати допомогу благодійним організаціям у розмірі 8% свого прибутку за минулий рік без негативних податкових наслідків для свого бізнесу. Таке правило діятиме до кінця календарного року, в якому скасують військовий стан», — пояснив «Мінфіну» керівник практики податкового права ПФ «Ілляшев та партнери» Іван Маринюк.

«Багато компаній в Україні зареєстровані платниками податку на прибуток. Під час його сплати вони використовують спеціальні коригування. За загальним правилом, такий бізнес може передавати на безоплатній основі свої гроші та інші активи неприбутковим організаціям, у тому числі благодійним фондам, тобто займатися благодійністю.

Така передача визнається витратами бізнесу, за рахунок яких він має право зменшувати податок на прибуток. Але щоб уникнути зловживань, законодавством обмежена можливість визнання таких витрат у межах певного ліміту. Все, що вище, — не визнається витратами.

Донедавна такий ліміт становив 4%, у новому законі його підвищили до 8%. Але таке збільшення буде доступне лише бізнесу, який понад 4% із цих 8% передав благодійним фондам”, — каже керівний юрист практики податково-транзакційного та міжнародного оподаткування юридичної компанії Arzigner Денис Єрсой.

Водночас певні обмеження все ж таки залишилися.

«Якщо платник податку на прибуток минулого року отримав збитки, ліміт на благодійні витрати буде нульовим. Винятки — щодо надання допомоги армії (ЗСУ, Нацгвардії та інших військових підрозділів) — вона враховуватиметься у витратах без обмежень», — додав голова секретаріату Ради підприємців при Кабміні Андрій Забловський.

Є ще одне важливе нововведення. «Це стосується волонтерів, які збирають донати. У законі прописано, що такі кошти не оподатковуватимуться. Це великий плюс, оскільки фактично виводить волонтерів із-під ризиків роками позиватися щодо податків за зібрані на благодійність кошти», — уточнює адвокат Ростислав Кравець, старший партнер ЮФ «Кравець і Партнери».

Для одержувачів допомоги

Також, за словами Забловського, новий закон зрівняв підходи до оподаткування благодійної допомоги у грошовій та не грошовій (товарами та послугами) формах. Ця зміна прописана для отримувачів благодійної допомоги.

За словами Дениса Єрсоя, за чинними правилами не потрібно сплачувати податок із допомоги, наданої в грошовій формі благодійними організаціями, Товариством Червоного Хреста, а також за рахунок державного та місцевих бюджетів на користь громадян, які постраждали від збройної агресії рф. Новим законом уточнено, що не повинна оподатковуватись також благодійна допомога, надана громадянам у не грошовій формі, та спрямована на відновлення втраченого житла, вирішення житлових, соціальних та побутових проблем.

«Наприклад, якщо цивільні особи, які постраждали від ракетного удару чи атаки дронів, отримали допомогу від громадських організацій чи благодійних фондів, то грошова допомога не оподатковується, відповідно до чинного законодавства. Раніше будь-яка допомога у натуральній формі, скажімо, забезпечення фанерою для тимчасового закриття вікон, оподатковувалася», — пояснила суть новації депутатка Галина Васильченко.

Таким чином, отримані пересічними українцями від благодійників будматеріали або, наприклад, нові квартири (а така практика теж існує) вже не вважатимуться доходом, відповідно, з їхньої вартості не потрібно буде віддавати до скарбниці 18% ПДФО.

При цьому певна недомовленість щодо цієї частини все ж таки залишилася. «Закон не уточнює, чи має оподатковуватись така благодійна допомога, надана до набуття ним чинності», — зазначив Денис Єрсой.

Більше донатів чи податкова оптимізація

Чи почне український бізнес справді донатити ще більше після набуття чинності нових податкових правил?

Голова концерну «Ярослав» Олександр Барсук каже, що прописані в законі нововведення — «це загалом непогано». І багатьох вони дійсно простимулюють допомагати ще більше.

«Можна за рахунок них заощаджувати на податках, особливо на товарному еквіваленті. Благодійність стає цікавішою в рази. Але, з іншого боку, втратить бюджет щодо недоотриманих податкових відрахувань. Не зовсім зрозуміло, навіщо це робиться, особливо за умов війни. Можливо, для великих прозорих підприємств, зокрема, іноземних, яким нововведення дозволять легально „оптимізувати“ податки», — каже Барсук.

Ростислав Кравець також говорить про те, що нові податкові пільги можуть стати «схемою».

“У частини великих компаній є свої благодійні фонди. Тобто, проганяючи через них кошти, вони зможуть вдвічі збільшити економію на податках. Тим паче, що в законі не прописано, як контролюватимуть витрати цих благодійних внесків і припинятимуть зловживання.

Також не надано економічних розрахунків — скільки втратить бюджет. Щодо волонтерів, то теж залишаються питання. Наприклад, не прописано ані спеціального статусу для рахунків, куди збирають донати, ані спеціального режиму витрачання цих коштів. Для несумлінних людей такі послаблення можуть стати можливістю ухилення від сплати ПДФО”, — додав юрист.

Втім, певний контроль, звісно ж, буде.

«У новому законі зазначено, що у разі надання допомоги громадянам податковий агент (компанія — ред.) має відображати вартість такої допомоги у податковій звітності та надсилати її до податкової служби. Не виключено, що Міністерство фінансів таким чином хоче відслідковувати, які суми не обкладаються податком, та оцінювати потенційні “втрати” бюджету», — каже Денис Єрсой.

Але як надалі контролюючі органи можуть використовувати таку інформацію, і чи не піде вона на шкоду бізнесу, поки що незрозуміло.

Джерело: minfin.com.ua

АО «Кравець І Партнери»

Термін «корупція» має латинське походження та являє собою негативне суспільне явище, що знаходить свій прояв у злочинному використанні службовими особами, громадськими і політичними діячами їх посадових можливостей для особистого неправомірного збагачення. Організація «Transparency International» щорічно публікує рейтинг “Індекс сприйняття корупції”, в якому 180 держав отримують відповідні бали які ґрунтуються на оцінках підприємців та аналітиків. Відповідно до рейтингу за 2022 рік, Україна посіла 116-те місце, ставши однією з небагатьох країн, яким вдалось покращити свої показники відносно попередніх років. Наприклад, у 2021 році ми посідали 122-ге місце, а у 2013 році, який передував прийняттю Закону України «Про запобігання корупції», ми посідали 144-те місце. Це свідчить про позитивну динаміку в результатах роботи державних органів, метою яких є боротьба з корупційними злочинами. Хто ж в Україні займається даною сферою злочинів та яка відповідальність визначена діючим законодавством? Розберемось детально.

Отже, в нашій державі діючим є Закон України «Про запобігання корупції» прийнятий у 2014 році, метою якого є вдосконалення протидії корупції до рівня провідних європейських держав. Закон перш за все чітко розмежовує та систематизує поняття, які пов’язані з цим видом злочинів, зокрема поняття «корупційне правопорушення» та правопорушення, пов’язане з корупцією. Так, згідно із частини 1 статті 1 цього Закону, корупційне правопорушення – це діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, які перелічені  у 3-й статті цього Закону, за яке встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. В свою чергу, правопорушення, пов’язане з корупцією – це діяння, що не містить ознак корупції, однак порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження. Положеннями частини 1 статті 65 Закону України “Про запобігання корупції” встановлено, що за вчинення корупційних або пов’язаних із корупцією правопорушень особи, зазначені в ч. 1 ст. 3 цього Закону, підлягають притягненню до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності. Вбачається, що основними відмінностями між цими двома поняттями є наявність саме ознак корупції, а також те, що за вчинення корупційного правопорушення не може наставати адміністративна відповідальність.

Тепер більш детально розглянемо кожну з них.

В суспільстві прийнято вважати, що кримінальна відповідальність завжди є найбільш жорсткою, та відповідно, ефективною. Чи дійсно це так?

Згідно до Кримінального кодексу України, до корупційних кримінальних правопорушень можна віднести передбачені статтями:

• 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем),
• 262 (викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем),
• 308 (викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем),
• 312 (викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем),
• 313 (викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням),
• 320(порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів),
• 357 (викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження),
• 410 (викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем),
• 210(нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням),
• 354 (підкуп працівника підприємства, установи чи організації),
• 364 (зловживання владою або службовим становищем),
• 364-1 (зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми),
• 365-2 (зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги),
• 368 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою),
• 368-3 (підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми),
• 368-4 (підкуп особи, яка надає публічні послуги),
• 368-5 (незаконне збагачення),
• 369 (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі),
• 369-2 (зловживання впливом).

Слід зазначити, що відповідальність за вказаними статтями буде наставати у випадку, якщо в сукупності порушено вимоги Закону України «Про запобігання корупції» та містяться ознаки складу кримінального правопорушення, визначених особливою частиною Кримінального кодексу України. Покарання, передбачене санкціями вказаних статтей є достатньо обширним. Найменш тяжким є накладання штрафу, а за найбільш тяжкі випадки передбачено позбавлення волі строком до 15 років. В тому числі, для посадових осіб передбачено позбавлення займаної посади.

Адміністративна відповідальність, як було зазначено вище, не може наставати за вчинення корупційного правопорушення, а тому цей перелік стосується лише правопорушень, пов’язаних з корупцією. В Кодексі України про адміністративні правопорушення корупційні правопорушення виділені в окрему главу (13-А), зокрема:

• 172⁴(порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності), 
• 172⁵(порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків), 
• 172⁶(порушення вимог фінансового контролю), 
• 172⁷(порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів), 
• 172⁸(незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових або інших визначених законом повноважень), 
• 172^8-1(порушення встановлених законом обмежень після припинення повноважень члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), 
• 172⁹(невжиття заходів щодо протидії корупції) 
• 172^9-1(порушення заборони розміщення ставок на спорт, пов’язаних із маніпулюванням офіційним спортивним змаганням), 
• 172^9-2(порушення законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля).

За кожне з цих правопорушень санкціями перерахованих статтей передбачене покарання у вигляді адміністративного стягнення (штрафу), мінімальний розмір якого варіюється від 50 до 2500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян,  додатковий вид адміністративного стягнення у вигляді конфіскації коштів, які були одержані внаслідок скоєного правопорушення, та/або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком на 1 рік.

На відміну від інших видів відповідальності, рішення про притягнення до дисциплінарної приймається не судом, а наказом керівника установи чи підприємства, в підпорядкуванні якого перебуває службова особа та де мало місце відповідне правопорушення. У зв’язку з відсутність єдиного нормативного акту, який би регулював настання дисциплінарної відповідальності, у нашій державі такими є Кодекс законів про працю України, дисциплінарні статути, положення, закони для відповідних категорій службових осіб тощо.

До видів правопорушень, за які особу може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності можна віднести передбачені Закону України “Про запобігання корупції” статті:

• 22 (обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища),
• 23 (обмеження щодо одержання подарунків),
• 25 (обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності),
• 26 (обмеження після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування),
• 27 (обмеження спільної роботи близьких осіб),
• 28 (запобігання та врегулювання конфлікту інтересів).

Щодо видів дисциплінарної відповідальності, вищезгаданим Кодексом передбачено застосування до працівника за порушення трудової дисципліни такого заходу стягнення, як догана або звільнення.

І на кінець, діючим законодавством України також передбачено застосування цивільно-правової відповідальності, яка настає виключно у випадках, коли відповідні правопорушення, як наслідок мають негативні наслідки у вигляді завданої матеріальної та/або моральної шкоди.

Підсумовуючи вищевикладене, прийняття у 2014 році Закону України «Про запобігання корупції» можна розцінювати як відправну точку на шляху до подолання проблем з корупцією. Очевидно, що повністю позбавити державу корупції є чимось фантастичним, адже навіть аналізуючи системи протидії у найбільш провідних державах світу, неможливо виокремити універсальний  ідеально-діючий механізм. Однак, вектор, який було обрано під час прийняття вказаного закону задав вищезгадану мною позитивну динаміку в цьому напрямку, з моменту створення Національного агентства з питань запобігання корупції, метою діяльності якого є забезпечення формування та реалізації державної антикорупційної політики. Вдосконалення відповідальності є надважливим фактором для боротьби з корупцією та запобіганню її проявів у майбутньому.

Владислав Сітайло, юрис

Адвокатське об’єднання «Кравець і партнери»

АО «Кравець І Партнери»

Про це пише АНТИРЕЙД з посиланням на Коментарі.

В Україні сьогодні, згідно із законом про Торгово-промислову палату, форс-мажор

Виконавчий директор Спілки споживачів України Максим Несміянов вважає, що на сьогоднішній день прав споживача фактично немає. Залишився мінімальний набір, переважно щодо харчових продуктів. І навряд чи споживачі відчують зміни після початку дії нового закону, зазначає експерт.

“В Україні сьогодні, згідно із законом про Торгово-промислову палату, форс-мажор. Тобто підприємці не виконують своїх зобов’язань перед споживачами – і не несуть за це відповідальності до закінчення війни”, – пояснює Максим Несміянов.

За його словами, те, що в новому законі прибрали обмінний фонд – погана ініціатива.

“Простий приклад. Ви купуєте нові ноутбук або телефон, а потім виявляєте, що товар — із заводським браком. Однак наразі такий товар обміну не підлягає. Відтепер його спершу відправляють у сервіс, там розбираються, хто винен у поломці – і лише після цього вирішують, чи повернути вам гроші чи ремонтувати товар, – розповідає експерт. – Історія про те, що через 14 днів товар можна обміняти – теж така собі… Якщо ми подивимося на чинний закон, там і так було прописано, що споживач має право повернути товар, якщо у того виявлено суттєвий недолік (з вини виробника). Що змінилося тут – мені незрозуміло”.

Те, що вирішили трохи зайнятися електронною комерцією, – правильний хід, зазначає Максим Несміянов. На сьогоднішній день, за його словами, у нас більше 80% інтернет-магазинів ніким не контролюються.

“Але є побоювання, що надалі так і буде, – зізнався експерт. – Те, що надається право Держпродспоживслужбі вимагати від провайдера відключити той чи інший магазин – ідея непогана. Питання реалізації”.

У новому законі проглядаються чергові міфічні прикриття необхідністю відповідати законодавству ЄС в ім’я євроінтеграції

Голова профспілки Українська незалежна фундація юристів, голова АО “Кравець та партнери”, адвокат Ростислав Кравець поділився таким коментарем:

“З кожною новою зміною законодавства щодо захисту прав споживачів – захистити ці права стає все складніше. Закон, який був прийнятий 1991-го, містив значно більше можливостей для захисту прав споживачів, ніж усі зміни, усі варіанти, що були після. З нього раз у раз виключали цілі розділи, наприклад, моменти, що стосуються кредитів. Фактично споживачі постійно втрачали все більше можливостей захищати свої права. Зникла відповідальність виробника, немає можливості визнання договорів недійсними, немає можливості притягнути до відповідальності особу, яка надає неякісні товари чи послуги”.

На думку експерта, у новому законі проглядаються чергові міфічні прикриття необхідністю відповідати законодавству ЄС в ім’я євроінтеграції. Проте, акцентує він, якщо вчитатись у документ, виявляється, що цілі пласти споживачів випадають з-під його дії.

“Наприклад, особи, які займаються професійною діяльністю. Ті ж самі нотаріуси, адвокати, приватні виконавці, навіть приватні підприємці, – уточнює Ростислав Кравець. – Тобто я як адвокат, купуючи телефон у магазині, не маю права бути захищеним від неякісного товару? Сумніваюсь, що у європейському законодавстві закладено подібні норми. Швидше за все, тут річ у тому, що розробкою законів у нас, на жаль, все частіше займаються особи, які є далекими від українського законодавства, від юриспруденції як такої. Що вони роблять, то це на три з мінусом (по п’ятибалці) переводять іноземні закони, навіть не намагаючись адаптувати їх під українські реалії та вітчизняне законодавче поле. При цьому вони незрозуміло, куди витрачають мільярди в рамках освоювання різних грантів на реформування. Самі ж, по суті, мабуть, через гугл-перекладач переводять іноземні закони і намагаються впровадити у нас, не розуміючи навіть суті того, що там написано”.

У новому законі з’являється контроль за маркетплейс (від англ. online marketplace, online e-commerce marketplace; електронний торговий майданчик, віртуальний торговий майданчик). Але в тому ж законі 1991 року була, наголошує експерт, норма про продаж товарів на відстані. І були прописані відповідні правила таких продажів, які захищали споживачів значно більше, ніж нові норми.

“Додано в новому законі також можливість професійним псевдогромадським активістам займатися незаконним переслідуванням бізнесу, – розповідає Ростислав Кравець. – Констатуючи: запропоновані зміни, схоже, ухвалені у зв’язку із закінченням фінансування групи осіб, яка його готувала. І необхідністю надати звіт про використані кошти, виділені на розробку нового законодавства. Хоч ніякою розробкою – у професійному значенні слова – тут і близько не пахне”.

АО «Кравець І Партнери»