📱Щоб дізнатись більше корисної інформації, не забудьте підписатись на канал. Слідкуйте за новинами та підтримуйте Україну💙💛.

🔸Виправдувальний вирок у справі за обвинуваченням за ч.5 ст. 407 КК України – https://forum.antiraid.com.ua/topic/15950-vipravduvalnij-virok-u-spravi-za-obvinuvachennjam-za-ch5-st-407-kk-ukrayini/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

Це стосується і тих, хто не оновлював медогляд понад рік. Штрафи становитимуть від 17 до 25,5 тис. грн.

Черкащани, які мають статус “обмежено придатний”, до 5 лютого мають обов’язково перепройти військово-лікарську комісію. Тим, хто цього не зробить, загрожують штрафи.

Речниця Черкаського обласного ТЦК Аліна Кривошея в коментарі для “Про все” пояснює, що обмежено придатним вручають повісти, аби вони пройшли ВЛК. Водночас є й ті, хто їх не чекає й самостійно йде на комісію.

“Коли людину, наприклад, зустрічаємо під час оповіщення і бачимо, що вона обмежено придатна, то можемо виписати повістку або рекомендуємо звернутися до ТЦК, аби отримати направлення на ВЛК, – розповідає речниця. – Ще є варіант, що військовозобов’язаний може отримати розпорядження від підприємства, на якому працює. Є й чоловіки, які самостійно приходять”.

Вже 6 лютого порушників почнуть штрафувати.

“Є часові обмеження, коли люди мають прийти, – продовжує Аліна Кривошея. – Тобто, на наступний день після визначеного крайнього терміну ми вже можемо притягнути людину до відповідальності за порушення військового обліку. Це загальна стаття і штраф однаковий для всіх: від 17 до 25,5 тисяч гривень. Водночас, під час розгляду постанови начальником ТЦК, якщо буде поважна причина, то штраф можуть і не накласти. Все в індивідуальному порядку”.

Пройти ВЛК мають і військові, аби визначити їхню придатність до подальшої служби.

“Ця норма стосується не лише військовозобов’язаних, а й військовослужбовців, – зауважує речниця. – Якщо було поранення чи обмежено придатний, то вони так само проходять ВЛК. Хто був обмежено придатний і стан здоров’я поліпшився, служитиме й надалі. Хтось отримав поранення, то зможе перевестися в тилові підрозділи або й звільнитися з лав ЗСУ. У нашому, наприклад, підрозділі немає таких, що повністю непридатний, адже непридатні люди за законом не можуть служити ні в бойовому, ні в тиловому підрозділах. Тобто, проходження ВЛК це не тільки проблема військовозобов’язаних. Просто це треба зробити – і все”.

В обласному ТЦК наголошують, що не варто чекати на повістку, а перепройти ВЛК самостійно, аби уникнути ймовірності отримати штраф. Також комісію мають пройти й придатні, якщо востаннє вони там були понад рік тому.

ТЦК НЕ зобов’язані викликати обмежено придатних для перекомісії, вони мають самостійно про це подбати, – речник Полтавського ТЦК Істомін.

▪️«Обмежено придатні повинні повторно пройти ВЛК до 4 лютого, інакше отримають штраф від 17 до 25 тис грн за порушення військового обліку». Істомін каже, що у цьому випадку НЕ працює «з’явитися за викликом ТЦК», бо перекомісію визначено законом.

▪️Тим часом адвокат Ростислав Кравець наголошує, що якраз за законом жодного ОБОВ’ЯЗКУ самостійно приходити немає. Особа має прийти, якщо ТЦК направили повістку. Якщо не прийти за викликом – тільки тоді буде штраф.

ТЦК НЕ зобов’язані викликати обмежено придатних для перекомісії, вони мають самостійно про це подбати, – речник Полтавського ТЦК Істомін.

▪️«Обмежено придатні повинні повторно пройти ВЛК до 4 лютого, інакше отримають штраф від 17 до 25 тис грн за порушення військового обліку». Істомін каже, що у цьому випадку НЕ працює «з’явитися за викликом ТЦК», бо перекомісію визначено законом.

▪️Тим часом адвокат Ростислав Кравець ексклюзивно для Труха⚡️Україна наголошує, що якраз за законом жодного ОБОВ’ЯЗКУ самостійно приходити немає. Особа має прийти, якщо ТЦК направили повістку. Якщо не прийти за викликом – тільки тоді буде штраф: https://t.me/truexanewsua/105239?single

Джерело: week.ukrainianwall.com

АО «Кравець І Партнери»

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

🔸Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження одноразового (спеціального) добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1539-IX#Text

🔸Про внесення зміни до статті 16 Закону України “Про валюту і валютні операції” у зв’язку із внесенням змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1524-IX#Text

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

🔸Постанова ВС-КАС про підстави та розрахунок штрафу за несвоєчасну сплату узгодженого податкового повідомлення-рішення – https://reyestr.court.gov.ua/Review/112616224

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Не забудьте приєднатись до телеграм каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

🔸Постанова ВП ВС про належного позивача та випадку відповідальності реєстратора у разі проведення реєстраційних дій під час дії ухвали про забезпечення позову – https://forum.antiraid.com.ua/topic/14764-postanova-vp-vs-pro-nalezhnogo-pozivacha-ta-vipadku-vidpovidalnosti-rejestratora-u-razi-provedennja-rejestracijnih-dij-pid-chas-diyi-uhvali-pro-zabezpechennja-pozovu/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Не забудьте приєднатись до телеграм каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»

Щоправда, запроваджуючи такі норми, чиновники чомусь забули про людей, які нещодавно перенесли коронавірусну хворобу: їм не можна робити щеплення, а відповідний документ ще на стадії розробки. Це вже не кажучи про те, що вимагати показати такий сертифікат мають право лише правоохоронці, та й то лише за певних умов.

Чи не порушує вимога показати сертифікат про вакцинацію закони України та як правильно поводитись в подібних ситуаціях, розбирались «ФАКТИ».

Від кого і як закон захищає громадян

Останніми днями статистика захворюваності та смертності від коронавірусної хвороби б’є сумні рекорди. Люди біжать до пунктів вакцинації, вистоюючи там довжелезні черги, щоби отримати заповітне щеплення. Проте, якщо одні бояться інфікуватись та померти, інші просто змушені вакцинуватись, адже без відповідного сертифікату їх не допустять до роботи. Власне, й доїхати до неї буде проблематично. Адже з 1 листопада користуватись громадським транспортом можуть лише ті, хто має ПЛР-тест або сертифікат про вакцинацію.

Юристи, чуючи про такі вимоги, хапаються за голову. Так, адвокат Ростислав Кравець наголошує, що у поліції відсутні підстави та можливість для перевірки ковід-сертифікатів. Закон про Нацполіцію таких повноважень не надає, а Кабмін не має права наділяти поліцію додатковими повноваженнями поза законом.

Ростислав Кравець наголошує, що інформація про стан здоров’я, лікування, діагноз захищена медичною таємницею. Відповідно ніхто не має права без рішення суду її отримувати. Тому будь-які вимоги поліції в транспорті, в громадських місцях надати медичні дані — незаконні.

Адвокат Денис Головін погоджується з колегою, додаючи, що вимога показати сертифікат про вакцинацію — це пряме порушення статті 33 Конституції України, яка встановлює право на вільне пересування.

А от щодо торгових центрів та кафе ситуація двояка. З одного боку, дискримінації за фактом вакцинації бути не може. З іншого, торговий центр чи кафе — це приватна власність. По суті, скупчення магазинів в одному місці. Але це особлива категорія громадських місць. Магазин, наприклад, не можна порівняти зі стадіоном чи підземним переходом. Він має свого власника, відповідно, на його території діють свої визначені правила.

Але тут є маленька ремарка. Вже неодноразово згадувався термін «дискримінація». Так ось, як зауважує Денис Головін, що дискримінацією (незалежно від її форми — пряма або непряма) не є обмеження, які встановлюються з правомірною, обґрунтованою метою. В такому випадку забезпечення громадської безпеки та порядку в закладі (магазин, торговий центр тощо), безумовно, є необхідною потребою, умовою для безпечного функціонування установи, тобто фактично розвитку власної комерційної господарської діяльності. І на цю тезу можна також посилатися прихильникам вакцинації та різних обмежень.

«Обмеження свободи пересування можливе тільки в разі обмежень, встановлених Конституцією — в умовах воєнного або надзвичайного стану. Наприклад, стаття 16 закону „Про правовий режим надзвичайного стану“ серед основних заходів правового режиму надзвичайного стану наводить встановлення особливого режиму в’їзду та виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де вводиться надзвичайний стан; обмеження руху транспорту та його огляд. Однак в державі не введено надзвичайний стан», — наголошує адвокат Головін.

У деяких громадян виникає запитання, що робити, якщо в людини немає чи зламався смартфон і неможливо показати навіть наявний сертифікат про вакцинацію?

На переконання Дениса Головіна, не варто забувати, що «Дія» — це не лише додаток на смартфоні, це ще й цілий портал послуг, де, маючи КЕП, можна згенерувати сертифікат вакцинації з QR-кодом. Якщо немає й КЕП, тоді сертифікат можна отримати у вашого терапевта або сімейного лікаря. Щоправда, залишається відкритим питання про перевірки таких сертифікатів на справжність, оскільки вони не мають QR-коду, однак мають підпис лікаря і щонайменше дві печатки медустанови. Мати при собі й друкований варіант — найкраще розв’язання проблеми в цьому випадку.

Як оскаржити штраф невакцинованим пасажирам

Почнемо з кінця: оскаржити можна все, оскільки це конституційне невід’ємне право людини. А у більшості випадків навіть потрібно! Так формується стійка судова практика і збільшуються шанси на справедливе вирішення питання.

Адвокат Головін радить пам’ятати про статтю 55 Основного закону України. Відповідно до останніх змін у постанові № 1236 працівники Національної поліції, Національної гвардії, посадові особи, уповноважені органами місцевого самоврядування, мають право проводити вибіркову перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, а також документів, що підтверджують вакцинацію, негативний результат тестування або одужання особи від зазначеної хвороби. Однак це незаконно, оскільки, наприклад, повноваження Нацполіції можна розширити лише внесенням змін у профільний закон — Закон «Про Національну поліцію», а таких змін не було.

«Ніхто не має права вимагати від вас розголошувати лікарську таємницю. В жодному законі чи підзаконному акті не прописано, що громадянин має носити сертифікат з собою. Підстав для оскарження більше ніж достатньо», — додає Денис Головін.

«Нещеплені літні люди вмирають набагато частіше за щеплених»

Особливо дивно виглядає обмеження прав невакцинованих, враховуючи той факт, що щеплення на 100% не захищає від інфікування. Ба більше, щеплені хворіють і можуть заражати тих, хто оточує, так само, як і невакциновані. Про те, що вакциновані хворіють, свідчить допис у соціальній мережі відомої лікарки Ольги Голубовської, де вона наголошує, що, на жаль, хворіють та помирають у всьому світі всі — і вакциновані, і невакциновані. Щоправда, нещеплені помирають частіше, якщо їм понад 50 років. Також лікарка додає, що зі зростанням кількості вакцинованих осіб у реанімаціях у нас лежатимуть 98% вакцинованих людей, як у країнах з високим рівнем вакцинації. Тільки загальна їх кількість була б меншою, якби спочатку була правильно організована вакцинальна кампанія.

«Зараз, увійшовши до „червоної зони“, почати загрожувати, лякати, зганяти, не пускати на роботу (зокрема й щойно перехворівших), у транспорт, створили ажіотаж, натовпи народу на вакцинацію без протиепідемічного режиму (у „червоній“ зоні!) — все це призведе до вибухового зростання захворюваності найближчим часом. І зупинити цей сніговий ком уже не вийде», — додає Ольга Голубовська.

Лікар-імунолог Андрій Волянський на своїй сторінці у соцмережі Facebook, наводить статистичні дані Великобританії. В цій країні з 1,8 мільйона інфікованих близько 1,0 млн припадає на нещеплених, але більшість із них (733 тисячі) — діти, які не вмирають.

«Летальність у всіх вікових групах, крім дітей, набагато вища серед нещеплених. Причому серед людей віку 60−69 років — 5%, серед 70−79 років — 16%, серед 80+ – ВЕЛИЧЕЗНІ 36%. Звідси простий, багаторазово повторений мною висновок: НЕЩЕПЛЕНІ літні вмирають набагато частіше за щеплених. Тому Дельта-хвиля у Великій Британії, де 90% літніх людей повністю вакциновано, проходить набагато м’якше (близько 4 тисяч летальних випадків на місяць), ніж в Україні, де переважна більшість людей похилого віку неприщеплена (11 тисяч смертей у жовтні). Другий, теж простий і багаторазово сказаний мною висновок: частина вакцинованих не захищена, ці люди хворіють, госпіталізуються та вмирають. МАСОВО!» — наголошує Андрій Волянський.

Не погодитись з практикуючими лікарями складно, адже свідчень про те, що вакциновані хворіють, більш ніж достатньо. Зокрема, нещодавно захворів відомий телеведучий Савік Шустер, який, за його словами, був щеплений 4 рази, ексміністр МВС Арсен Аваков отримав дві дози вакцини — проте він захворів. Так, за їхніми словами, хворобу вони перенесли легко, проте вони ж, так само як і невакциновані, могли когось заразити. Тому постає питання — чому вакцинованим кругом у нас зелена дорога, а на невакцинованих чекають перевірки, якщо як перші, так і другі можуть хворіти та, відповідно, заражати тих, хто оточує. На жаль, відповідь на це питання наразі чиновники не можуть дати.

Насамкінець варто наголосити, що щеплюватись від коронавірусу потрібно, проте це має відбуватись вдумливо: з дотриманням протиепідеміологічних норм та попередньою консультацією у сімейного лікаря. Не допустиме скупчення людей без масок в черзі на щеплення, адже вони можуть отримати не лише вакцину, а й вірус. Бо ж ніхто не знає — чи є інфіковані в тій черзі чи немає.

Ірина ПОЛІЩУК, «ФАКТИ»

АО «Кравец и Партнеры»

Проте, незважаючи ані на стрімке зростання чисельності користувачів Інтернет-ЗМІ, ані на їх роль у формуванні суспільної думки, законодавство України про інформацію, ЗМІ, журналістську діяльність і т.д., на жаль, не встигає “йти в ногу з часом” за інформаційними технологіями. Попри декілька невдалих спроб хоч якось врегулювати це питання на законодавчому рівні, жодних результатів ця нормотворча діяльність, по суті, не дала. Очевидно, що ніхто і не поспішає ввести діяльність інтернет-ЗМІ в правове русло. Адже це змусило б учасників інтернет-простору брати на себе відповідальність за зміст поширюваної ними інформації, перевіряти її перед поширенням та оприлюдненням, відшкодовувати заподіяні збитки внаслідок поширення недостовірної інформації тощо.

Відсутністю належного нормативно-правового регулювання в Україні діяльності як самих інтернет-ресурсів, що розповсюджують відповідний контент, так і діяльності журналістів/авторів/блогерів, які публікуються на цих сайтах, призводить до численних зловживань недобросовісних користувачів та до порушень особистих немайнових прав фізичних та юридичних осіб.

Опираючись на практичний досвід надання правничої допомоги у справах про захист честі, гідності та ділової репутації як фізичних, так і юридичних осіб, фахівці Адвокатського об’єднання “Кравець та партнери” напрацювали алгоритм дій, які необхідно вчинити для належної підготовки до судового процесу в таких справах.

Отже, з метою ефективного відновлення порушених прав особи внаслідок розповсюдження щодо неї компромату в мережі Інтернет, необхідно насамперед:

1. З`ясувати, чи може бути предметом судової оцінки компрометуюча інформація, поширена про особу

Так, відповідно до ч. 1,2 ст. 30 Закону України “Про інформацію” ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних думок та суджень. Верховний Суд під час розгляду справ про захист гідності, честі та ділової репутації уже сформував досить усталену судову практику з приводу того, що:

“- відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб’єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.07.1986 року в справі “Лінгенс проти Австрії”);

– вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з’ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням» (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №98/4136/15-ц).

Отже, судовому захисту у таких справах можуть підлягати лишень твердження про факти. Критика, суб`єктивна оцінка, вживання різного роду емоційно забарвлених мовних зворотів та стилістичних прийомів можуть вказувати на те, що в поширеній інформації йдеться не про конкретні події чи факти, а виражається чиясь точка зору, яку неможливо перевірити на правдивість та спростувати.

Однак в таких випадках всеодно особа не позбавлена інструментів правового захисту. Вона може застосувати інший механізм захисту, коли мова йде про оціночні негативні судження, які шкодять честі, гідності та діловій репутації особи, проте не стосуються конкретних фактів, а саме:

– вимагати право на відповідь, та надати власну оцінку в тому ж ЗМІ, де вона була розповсюджена (ч. 1 ст. 277 ЦК);

– якщо ж оціночні судження висловлені в грубій, образливій формі – претендувати на компенсацію заподіяної їй моральної шкоди (п. 19 постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009 року “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи”).

2. Обрати найбільш ефективний спосіб захисту та перевірити строки позовної давності

Важливу роль у означеній категорії справ відіграє правильно обраний спосіб захисту порушеного права та, відповідно, належним чином сформульований предмет позовних вимог, що збільшує в таких випадках шанси на перемогу та отримання рішення на користь особи. Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканність ділової репутації, належить позивачеві.

Законодавець передбачає декілька таких способів захисту прав, а саме шляхом вимоги:

– визнати інформацію, яка порочить честь, гідність та ділову репутацію особи, недостовірною;

– спростувати таку інформацію;

– вилучити недостовірну інформацію з першоджерела (в т.ч. Інтернет-посилання);

– відшкодувати моральну шкоду, заподіяну внаслідок розповсюдження компромату про особу.

Варто звернути увагу на те, що слід бути особливо уважними при обранні такого способу захисту, як вимога спростувати недостовірну інформацію. Адже для цієї вимоги застосовується спеціальний (скорочений) термін позовної давності – 1 рік з моменту розміщення цих відомостей у ЗМІ або від дня, коли особа довідалася/могла довідатися про ці відомості (пп. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

З цього приводу зазначимо також, що:

– по-перше, навіть якщо недостовірна інформація знаходиться протягом тривалого часу у відкритому доступі в мережі Інтернет, тим не менш законодавство України не покладає на жодну особу обов’язку щодня здійснювати моніторинг всіх видів друкованих, теле-, радіо-, медійних засобів масової інформації та соціальних мереж, або ж всіх публікацій в мережі Інтернет, та вишукувати дані, які стосуються її особи та можуть зачіпати честь, гідність або ж ділову репутацію. За замовчуванням такого обов`язку здійснювати перевірку всіх можливих джерел розповсюдження недостовірної інформації законодавством не передбачено;

– по-друге, застосування наслідків спливу строків позовної давності судом можливе тільки за умови, якщо:

1) було порушено право особи та є підстави для задоволення позову;

2) якщо про це заявляє сторона спору в будь-якій формі до ухвалення судом рішення по суті спору;

3) якщо не було поважних причин пропуску строку давності звернення до суду з цим позовом (див., н-д, постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Таким чином, особі, яка хоче захистити свою честь, гідність та ділову репутацію шляхом зобов`язання в судовому порядку спростувати таку інформацію, слід звертатись до суду своєчасно, щоб не пропустити строк.

У разі, якщо існують побоювання, що скорочений строк давності щодо вимог про спростування інформації згідно з в пп. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України, сплив, то позивач не позбавлений права обрати декілька альтернативних способів захисту, з перерахованих нами вище.

Відповідно до пп. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК України давність на вимоги, що випливають із порушення особистих немайнових прав (крім випадків, встановлених законом), не поширюється. А такі позовні вимоги, як відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок публікації недостовірної негативної інформації про особу, або ж вимога вилучити компрометуючий матеріал із сайту, або ж визнати таку інформацію недостовірною якраз і належать до вимог, які випливають з порушення права на захист честі, гідності та ділової репутації особи, тобто з порушення її особистих немайнових прав.

Тому якщо ж у процесі підготовки до судового провадження виникне необхідність відкоригувати предмет позовних вимог або їх розмір, то в такому разі доцільно збільшити обсяг позовних вимог до початку розгляду справи по суті. Реалізовуючи право на коригування обсягу або розміру позовних вимог, передбачене в ст. 49 ЦПК України, слід враховувати, що: “під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру” (див, наприклад, постанову Верховного Суду від 09.07.2020 року у справі № 922/404/19).Водночас, “позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, якщо Позивач її визначив у грошовому вимірі” (див., зокрема, правові висновки, сформульовані Верховним Судом у постанові від 28.11.2018 року у справі № 761/11472/15-ц).

Насамкінець не слід забувати про те, що згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України “Про судовий збір” в такому разі необхідно буде доплатити судовий збір та надати підтвердження направлення копій відповідних заяв учасникам справи для того, щоб такі заяви в порядку ст. 49 ЦПК України були прийняті судом до розгляду.

3. Правильно встановити відповідача у справі

Перед тим, як звертатись до суду, саме позивачу необхідно належним чином довести, що недостовірна інформація поширена саме цим відповідачем, зазначеним у його позові. Належним відповідачем у разі поширення компромату про особу в мережі Інтернет є автор публікації та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити, а якщо автор невідомий/неможливо його встановити, тоді відповідачем буде лише власник веб-сайту (п. 12 постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009 року). Проте вже на цьому етапі особа, чиї права порушені шляхом поширення про неї компромату в мережі Інтернет, на практиці може зіткнутися із серйозними труднощами.

Так, відповідно до ч. 11 ст. 52-1 Закону України “Про авторське право та суміжні права” власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу зобов’язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) достовірну інформацію про себе.

Однак дуже часто відомості про реєстранта доменного імені/ власника веб-сайту на ресурсах WHOIS – приховані, а відкриті лишень дані про реєстратора. Також інформація про власників веб-сайтів та контактних осіб, яка вказана на таких сайтах, може бути некоректною або відверто неправдивою (із вказівкою неіснуючих юридичних осіб, наприклад, що можна перевірити у відповідних державних реєстрах). Зрештою, найбільш ускладненим є пошук власника веб-сайта, який адмініструється компаніями з-за кордону.

Приховування такої інформації виправдовують законодавством про захист персональних даних не тільки в Україні, але й за кордоном. Отож слід з’ясувати, що робити в таких випадках, коли контактні дані на сайті відсутні або ж вони є неправдивими, а інформація про власника веб-сайту прихована та в загальнодоступних базах на зразок WHOIS, відсутня.

По-перше, необхідно звернутись з адвокатським запитом із вимогами надати інформацію про власника веб-сайту за тими контактами (в електронній та письмовій формах), які указані на самому веб-сайті, де опублікована недостовірна інформація.

По-друге, слід долучити витяг з ресурсу WHOIS з тією інформацією, яка, принаймні, зазначена на цьому сайті і є доступною.

По-третє, Пленум Верховного Суду України у п. 12 вищезгаданої нами постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009 року зазначив, що дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Слід зазначити, що адміністрування адресного простору мережі Інтернет у домені.UA здійснюється недержавною організацією, функції якого здійснює об’єднання підприємств “Український мережевий інформаційний центр” (ч.3 ст. 56 Закону України “Про телекомунікації”, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.03 № 447-р “Про адміністрування домену .UA”).

Однак ОП “Український мережевий інформаційний центр” зазначає, що воно акредитувало Центр компетенції для надання послуг з видачі довідок та звітів з відповідними відомостями. А тому згідно зі статутом об`єднання, не може надавати послуги третім особам у разі, якщо для цього акредитована інша організація.

Наостанок зауважимо, що Центр компетенції є комерційною організацією, яка надає інформацію про власника веб-сайту/реєстранта доменного імені на платній основі відповідно до свого Порядку.

Крім цього, згідно з усталеною практикою у сфері реєстрації і користування доменними іменами у мережі Інтернет, власником веб-сайту може бути інша особа, аніж реєстрант доменного імені, яким адресується такий веб-сайт. Ним може бути отримувач послуг хостингу та/або володілець облікового запису, що використовується для розміщення веб-сайту в мережі Інтернет. Тому на практиці особа реєстранта доменного імені, отримувача послуг хостингу та володільця облікового запису може як співпадати, так і не співпадати, а відносини між цими суб’єктами, врегульовані на договірних засадах.

Таким чином ми бачимо, що роз`яснення Пленуму ВСУ щодо способу встановлення власника веб-сайту в п. 12 постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009 року є не лише застарілими, але, по суті, неефективними для застосування. Адже тягар фінансових витрат, пов`язаних з отриманням цих доказів, покладається на позивача, який зможе повернути ці кошти лише в разі виграшу у справі та розподілу судових витрат на його користь.

Хоч такі довідки Центру компетенції є належним та допустимим доказом встановлення відповідача у справах про захист честі та гідності від компромату, розповсюдженого в Інтернеті, що вже було підтверджено Верховним Судом (див., наприклад, постанову від 26 лютого 2020 року у справі № 742/3812/18), вони також не завжди містять необхідні відомості у зв`язку з їх прихованістю.

По-четверте, зазначимо, що нерідко в контактних даних веб-сайту вказано, що адміністрування цим сайтом здійснюється з території іноземної держави. Така реєстрація зачасту здійснюється якраз з метою приховання та значного ускладнення процесу пошуку та встановлення реальних осіб, які причетні до діяльності відповідного інтернет-ресурсу.

В той же час, в практиці адвокатського об’єднання “Кравець та партнери” є досвід звернення з адвокатськими запитами до відповідних контролюючих органів деяких іноземних держав, зокрема, до Роскомнагляду Російської Федерації. Такі запити були розглянуті по суті згідно з Конвенцією про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах.

Отже, особа, яка бажає захистити свою репутацію від компромату, поширеного щодо неї в мережі Інтернет, повинна надати до суду відповідні докази на підтвердження того, що вона вжила всіх можливих заходів для того, щоб встановити належного відповідача у такій категорії справ. Невжиття ж цих заходів може призвести до того, що суд своєю ухвалою вправі буде відмовити у витребуванні/забезпеченні доказів (зокрема, за невиконання вимог пп.4 ч. 2 ст. 84 ЦПК України).

В судовій практиці зустрічаються випадки, коли суди відмовляють у розгляді заяв за правилами окремого провадження, якщо особа, наприклад, не вжила достатніх заходів для встановлення належного відповідача – власника веб-сайту, проте намагається встановити факт недостовірності поширеної інформації та спростувати її з посиланням на те, що така особа невідома (абз. 3 ч. 4 ст. 277 ЦК України).

Таким чином, з урахуванням розвитку судової практики в України у справах про захист честі, гідності та ділової репутації фізичних та юридичних осіб, а також за відсутності належного нормативно-правового регулювання діяльності інтернет-ЗМІ, найбільш ефективним у таких випадках буде звернення за правничою допомогою до професійних фахівців, які допоможуть вибудувати стратегію захисту, захистити порушені особисті немайнові права особи та отримати грошову компенсацію за ті моральні страждання, яких особа зазнала внаслідок приниження її честі, гідності та компрометування її ділової репутації.

Автор публікації: Аліна Сидор, юрист Адвокатського об’єднання «Кравець та партнери»

Для ПРОТОКОЛ

АО «Кравец и Партнеры»

Пленум Верховного Суду України в постанові від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі – Постанова) вказав, що праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов’язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

До способів захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь, заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права тощо.

До способів захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, відносяться, наприклад:
? спростування недостовірної інформації;
? право на відповідь;
? заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права тощо.

АО «Кравец и Партнеры»