Про це в коментарі i-ua.tv заявив адвокат Ростислав Кравець.

«Наші антикорупційні органи треба перейменувати. Адже вони займаються так званою спортивною риболовлею, як на каналі Діскавері. Все це відбувається через профанацію правозахисної діяльності. Все це говорить, що наші антикорупційні органи абсолютно є некомпнетеними та не потрібними Україні. Адже вони не виконують покладених на них функцій. Ми це бачили на прикладі чиновників з Нацбанку та інших, яким давали виїхати, а потім висували підозру. Тому посадки Чернишова не буде», — каже адвокат.

На його думку, не варто очікувати прозорого розслідування проти Віцепрем’єра Чернишова, а також компенсації.

«При цьому антикорупційні органи будуть вішати на себе медалі, що вони дійшли до Топ-чиновників. Однак він втік, тому ми нічого не можемо вдіяти», — резюмує адвокат.

Нагадаємо, що віцепрем’єру — міністру національної єдності Олексію Чернишову повідомили про підозру у зловживанні службовим становищем та одержанні неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб.

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

“Відбулось чергове засідання (5 березня 2025 року – ред.) у справі 86-річного генерального конструктора вертолітної техніки, якого третій рік тримають під вартою без жодної альтернативи. За цей час все його майно було конфісковано без встановлення його вини. Підстава для конфіскації – указ президента України, де навіть його ім’я написали з помилкою”, – зазначив Кравець.

Він повідомив, що його підзахисний майже втратив слух, тому засідання прийшлось перенести.

“Вважаю, що всі судді та прокурори, що причетні до катування та знищення виробництва вертолітної техніки повинні понести відповідальність, разом з представниками Мін’юсту, які в цьому катуванні брали участь. На сьогодні його позбавили навіть пенсії і суд цинічно не дає можливості її оформити”, – заявив юрист.

КОНТЕКСТ

У жовтні 2022 року СБУ повідомила про затримання Богуслаєва. Він обвинувачується за чотирма статтями Кримінального кодексу України. 24 жовтня 2022 року суд відправив Богуслаєва до СІЗО, де він залишається донині.
З моменту затримання та обрання запобіжного заходу В’ячеслав Богуслаєв перебуває під вартою без винесення вироку вже більше 2 років, при цьому його вина досі не доведена в суді.

1 квітня 2023 року президент Володимир Зеленський запровадив санкції проти Богуслаєва. У квітні 2024-го ВАКС задовольнив позов Мін’юсту про застосування санкції щодо Богуслаєва у вигляді стягнення активів.

На початку грудня 2024 року ЄСПЛ відкрив справу за скаргою захисників Богуслаєва. Захист Богуслаєва вважає, що арешт генерального конструктора вертолітної техніки призвів до перерозподілу контролю над одним із стратегічних підприємств України, а вся кримінальна справа про державну зраду “має всі ознаки рейдерства”.

Джерело: podrobnosti.ua

АО «Кравець І Партнери»

Другий сенат Конституційного Суду України 19 червня 2024 року на пленарному засіданні ухвалив Рішення у справі за конституційними скаргами Бичкова Сергія Андрійовича та Бая Анатолія Анатолійовича щодо конституційності частини шостої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України.

Заявники просили Суд перевірити на відповідність Конституції України частину шосту статті 176 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс), згідно з якою „під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114.2, 258-258.6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті‟, а саме тримання під вартою.

Із матеріалів справи вбачається, що автори клопотань обвинувачуються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України. У судовому засіданні обом особам суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Суб’єкти права на конституційну скаргу переконані, що за частиною шостою статті 176 Кодексу підозрюваний, обвинувачений фактично позбавлений права заявляти клопотання про звільнення з-під варти і застосування до нього альтернативного запобіжного заходу, тому оспорюваний припис Кодексу не забезпечує підозрюваному, обвинуваченому належного захисту від свавілля та не відповідає статті 29 Конституції України.

Конституційний Суд України визнав, що частина шоста статті 176 Кримінального процесуального кодексу України є конституційною.

Суд вважає, що під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177 та 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м’який запобіжний захід. Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.

 У Рішенні Суд висновує, що зазначена норма Кодексу забезпечує посилені гарантії захисту конституційного права на свободу та особисту недоторканність особи від свавільного втручання, що їх визначено частиною другою статті 29 Конституції України.

Судді-доповідачі у цій справі – Віктор Городовенко та Володимир Мойсик.

Текст Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду 20 червня 2024 року.

Джерело: ccu.gov.ua

АО «Кравець І Партнери»

Зниження мобілізаційного віку з 27 до 25 років підтримає здатність української армії відновлювати та реконструювати наявні підрозділи та створювати нові. Втім, вирішальною для українців на фронті є західна допомога.

Як повідомляє Інститут вивчення війни (ISW), зниження мобілізаційного віку є одним із багатьох заходів, які Україна розглядає в рамках зусиль, спрямованих на створення стійкого апарату генерування сил воєнного часу.

Водночас всіх мобілізованих військовослужбоців необхідно забезпечити зброєю. Тривалі дебати в США щодо військової допомоги Україні та затримки в наданні західної допомоги можуть вплинути на швидкість, з якою Україна зможе відновити виснажені та створити нові підрозділи.

Аналітики ISW зауважують, що західні матеріальні засоби залишаються найважливішим вирішальним фактором для здатності української армії відновлювати і нарощувати свою бойову потужність.

Зниження призовного віку в Україні

Як повідомляв УНІАН, в Україні знизили призовний вік з 27 до 25 років. Відповідний законопроект підписав президент України Володимир Зеленський 2 квітня. Закон набуває чинності на наступний день після публікації.

За даний закон парламент проголосував 30 травня 2023 року. 304 депутати підтримали тоді законопроект з реєстраційним номером 9281.

Законопроект ініціювало Міністерство оборони України. Вони зазначали, що під час дії правового режиму воєнного стану нема потреби в перебуванні громадян на військовому обліку призовників до 27 років. Адвокат Тарас Никифорчук зазначав, що після зниження граничного віку призовників до 25 років з’явиться досить серйозна велика група молодих людей, яких можна буде призвати до Збройних Сил України.

В той же час адвокат Ростислав Кравець зазначав, що українців до 25 років, які не служили в армії та мають статус призовника, можуть мобілізувати лише за їхньою згодою. Він наголошував, що мобілізовувати примусово чоловіків до 25 років, які не проходили службу, заборонено.

Втім, якщо чоловік має статус військовозобов’язаного, то мобілізувати його до 25 років цілком мають право. Поняття “призовник” та “військовозобовʼязаний” часто плутають, вважаючи їх одним і тим самим. Проте це не зовсім так.

УНІАН

АО «Кравець І Партнери»

Поїздка радника глави Офісу президента Сергія Лещенка на Всесвітній економічний форум у Давосі обернулася гучним скандалом — через інтерв’ю, яке він дав швейцарському виданню Tages-Anzeiger. Заклик Лещенка до українських біженців повертатися на батьківщину, бо це, мовляв, безпечно, багато хто сприйняв як цинізм, особливо на тлі ракетної атаки, що сталася 23 січня.

NV розповідає, що сказав радник Андрія Єрмака швейцарській газеті і як коментують його вислови в Україні.

Лещенко — вимушеним переселенцям: «Ваші гроші відсутні в економіці»

Інтерв’ю у свого колишнього колеги провідні автори Tages-Anzeiger Катрін Босс і Клара Ліпковскі взяли у кулуарах Всесвітнього економічного форуму. Воно вийшло 20 січня, його можна прочитати за цим посиланням.

Поряд із запитаннями про ситуацію на фронті, підготовку до мобілізації, події на Близькому Сході і США та їх вплив на Україну, кореспонденти поцікавилися думкою Сергія Лещенка про українців, котрі виїхали на Захід від бойових дій. Відповіді приголомшили.

За словами співбесідника Tages-Anzeiger, зараз в Україні небезпечно перебувати хіба що за п’ять кілометрів від лінії фронту. Але в містах за 30−40 кілометрів від передової, до яких російська артилерія не може добити, наприклад у Краматорську, «зароджується нова економіка», сказав Лещенко.

«Такі міста є хабами для військових. Там госпіталь для бійців. Вони також хочуть мати можливість піти до перукарні, придбати ноутбук або смартфон у магазинах. Також є багато закладів харчування з шашликами, гамбургерами, суші та кавою, а також нові готелі, де, наприклад, зупиняються дружини солдатів чи офіцерів, які відвідують своїх чоловіків на кілька днів. Все це створює робочі місця», — виклав радник ОП свою теорію.

Наступний фрагмент інтерв’ю наводимо без купюр.

T-A: Одні люди втекли з України, інші залишилися. Це роз’єднує українське суспільство?

С.Л.: До певної міри. Все важче знаходити спільну мову. Тому що люди, які виїхали з України, ніколи не зрозуміють людей, які залишилися. Я вважаю, що приймаючі країни повинні припинити підтримку біженців, щоб вони могли повернутися додому (курсив NV).

Т-А: Як ви збираєтеся переконати цих людей, що вони будуть в безпеці в Україні?

С.Л.: У нас у Києві живе 3 мільйони людей, у тому числі сотні тисяч дітей. Аргумент про те, що це небезпечно, — нісенітниця (курсив NV). Тим, хто повернеться, не доведеться воювати в окопах. Але вони можуть купувати українські продукти в супермаркеті в Україні, платити за оренду квартири в Києві, користуватися поліклініками та аптеками, платити податки, щоб ми могли фінансувати школи. Ваші гроші відсутні в економіці. І ситуація стає дедалі складнішою.

Сергій Лещенко на цьому не зупинився і висунув біженцям ще одну претензію: «Українці, які живуть за кордоном, не беруть участі у підтримці армії через сплату податків і купівлю споживчих товарів. Що гірше, їхні діти тепер навчаються в європейських країнах і стають все більш інтегрованими. Тому ймовірність того, що вони повернуться, стає все меншою. І ми втрачаємо ціле покоління молоді».

«Вершина цинізму». Реакція в Україні

Фрагменти інтерв’ю з’явилися в українських медіа 22−23 січня. І не залишилися поза увагою.

«Ми з Сергієм Лещенком, мабуть, живемо в різних Києвах», — відгукнувся голова правління Українського кризового медіа-центру Валерій Чалий у коментарях до посту журналіста Сергія Руденка, який поцікавився, чи можна вважати слова радника офіційною позицією президента Володимира Зеленського.

«Не дуже зрозуміло, чому людина, яка нібито займається боротьбою з фейками, коментує досить чутливе та суперечливе питання про повернення українців з-за кордону», — зазначили в Русі Чесно.

Відомий юрист Ростислав Кравець обурився: «Якщо сьогодні його не буде звільнено з посади радника Офісу президента України та не звільнено з посади в Укрзалізниці і всіх інших посад, де він отримує кошти за рахунок платників податків, можна вважати, що і президент України підтримує таку політику».

За словами радника міського голови Маріуполя Петра Андрющенка, головним питанням повернення людей в Україну не є ракетна небезпека, а питання де жити.

«Це просто цинізм знущатися з людей, які позбавлені всього. Кожен маріуполець позбавився всього того, що він накопичував усе своє життя. Так само позбавились всього бердянці, мелітопольці. Велика кількість людей перебуває в країнах ЄС. Вони допомагають фронту більше, ніж деякі люди в Україні. А Сергій Лещенко виходить і каже, що треба повертатися додому, що люди не інтегруються. Це вершина цинізму», — сказав Андрющенко в ефірі Еспресо.

Депутат Запорізької міськради Андрій Согорін відреагував на слова про безпеку у прифронтових містах: «Якщо так прекрасно, то перереєструйтесь та перенесіть офіс Укрзалізниці та інших держпідприємств у Запоріжжя, покажіть приклад. Може, у містах і ситуація з бюджетом покращиться».

«Які такі права і свободи? Свобода пересування і право на обрання громадянства і місця для проживання? Свобода самим визначати свою долю? Дурня! Українці — це власність держави! Кріпаки, які належать чиновникам держапарату. І якщо вони втекли за кордон від своїх хазяїв, то чиновники інших держав повинні їх повернути законним власникам — українській владі», — перефразував вислів Лещенка політтехнолог Сергій Гайдай.

Журналіст Віталій Ковач вважає, що його ексколега «пробив нове дно», закликавши країни-партнери не допомогати переселенцям з України. «Якщо припинити підтримку — що робити жінкам і дітям, літнім? Багатьом просто немає куди повертатися, бо знищено все руснею. Але Сірожа про то не знає. Адже треба якось двигати ідею президента в європейські маси, що українці мають повертатися і або воювати, або працювати. Нє, ідея правильна. От тільки коли за неї беруться отакі виконавці — виходить як в тій приказці: „Застав дурного Богу молитися, то він і лоба розіб’є“», — написав він у Facebook.

Ще більше критики пролунало 23 січня після ранкової атаки РФ на Київ, Харків і Павлоград, коли загинуло дев’ять людей, десятки були поранені.

«Сергію, ти хочеш, аби нашим біженцям припинили виплати, хочеш повернути людей додому, аби вони піднімали економіку й купували смартфони у Краматорську? Розкажи про це родині з Харкова. Запитай думку маріупольців», — запропонувала журналістка і мисткиня Наталя Амірова.

«Передайте хтось в ОП, що жити в найбільш захищеному ППО місті, працювати в найбільш захищенному ППО місці та проводити дозвілля в нічних клубах, — то не вся Україна. Вкурвило, вибачте», — написав волонтер Роман Донік.

Науковець Антон Сененко зауважив, що «поради іншим людям, як чинити в безпековому плані, інколи можуть закінчитися смертю цих людей».

«Я не знаю, яких саме біженців бачив Лещенко, в яких нічних клубах з ними тусувався, як давно він приїздив хоча б у Харків, чи він взагалі розуміє, що це таке — виживати, гарувати на роботі і двох підробітках, не мати вихідних, не мати домівки і жодних перспектив при поверненні. Я розумію, що він сказав цю дичину через призму своїх відчуттів і оточення. Що йому дійсно ніщо, ніде і ніколи не загрожувало. Що він нікого не ховав і не оплакував. Що він просто відробляє потрібну повєсточку, — написав він у Facebook. — Але коли країни-партнери вимушені будуть скорочувати і припиняти допомогу біженцям, ці біженці почнуть повертатися на згарища і під ранкові обстріли, всі пам’ятатимуть, що владні голови України самі ж про це просили. Замість того, щоб, навпаки, подякувати і попросити продовжити програми підтримки».

Що каже Лещенко

Чиновник, чиї слова викликали резонанс, увечері 23 січня опублікував у Facebook допис, який назвав «постом подяки».

Лещенко дякує співвітчизникам, які платять податки і купують товари, книги, одяг, квіти та квитки на потяг та в кіно в Україні. З українців за кордоном він шанує тих, хто «пересилають кошти додому, не забувають національну культуру, є амбасадорами України, донатять на потреби українського війська, українського суспільства, допомагають берегти українське за кордоном і памʼятають, що у нас є лише одна Україна — тут, куди ми всі маємо повернутись і повертаємось».

«А тим, хто влаштував сьогодні черговий спалах ненависті, ніхто дякувати не хоче і не буде. Ті, хто почав моїм словам давати токсичні інтерпретації або взагалі вигадувати дурість. Тим, хто намалював яскраві картинки з цитатами, висмикуючи мої слова з контексту. Тим, хто роками живе, примножуючи хіба що хейт та переводить будь-яку дискусію в розвішування ярликів», — заявив радник Єрмака.

Не перший скандал Лещенка

Сергієві Лещенку 43 роки. Він здобув популярність як автор Української правди, з якою співпрацював з 2000 по 2016 рік. Відомий розслідуваннями щодо корупції в українській політиці.

2014 року був обраний до Верховної Ради від Блоку Петра Порошенка. У 2019 році вийшов із фракції, хоча ще задовго до того висловлював незгоду з її політикою.

Того ж року став членом наглядової ради Укрзалізниці.

З 28 лютого 2022 року — радник керівника ОП Андрія Єрмака. Проводить регулярні брифінги в Офісі, спеціалізуючись на розвінчанні російських фейків.

Гучна скандальна історія, пов’язана з Лещенком, датована 2016 роком. Він придбав квартиру в новобудові в центрі Києва площею 192 м² за 7,5 млн грн (понад 300 тис. доларів за тогочасним курсом). За словами політика, половину суми внесла як позику засновниця Української правди Олена Притула, частина коштів — його заощадження, а решта — гроші його тодішньої нареченої, DJ Анастасії Топольської. У 2017 році Національне агентство з питань запобігання корупції закрило справу «за відсутністю складу адміністративного правопорушення».

У 2021 році Лещенко виправдовував гастролі своєї дружини Топольської у Москві тим, що вона популяризувала Україну. Невдовзі після повномасштабного вторгнення подружжя розлучилося.

NV

АО «Кравець І Партнери»

Судова справа, в якій підозрюваним проходить колишній керівник державної компанії «Нафтогаз України» Андрій Коболєв, виявилася глевким млинцем для молодої антикорупційної системи. Бо, після гучного звинувачення у привласненні майна у великих розмірах і зловживанні службовим становищем слідство навіть на початковій стадії не спромоглося у судах відстояти зібрані докази.

Натомість фігурант, не без допомоги мастистих адвокатів і солідної групи підтримки, зухвало втер носа антикорупційній системі. У тому числі й Вищому антикорупційному суду, на рахунок якого вніс менше половини визначеної грошової застави. Застави, яка, здавалось, була єдиною рятівною соломинкою для фігуранта від потрапляння до СІЗО. Як так сталося, з’ясував «Главком».

Справа Коболєва

За версією слідства, Андрій Коболєв, перебуваючи на посаді голови правління НАК «Нафтогаз України», виплатив собі премію, сума якої перевищувала максимальний річний розмір преміювання, передбачений контрактом і урядовою постановою №859. Цей документ постійно цитувався сторонами процесу, зокрема, прокуратура наполягала: підозрюваному дозволялося претендувати на премію не більше 37,5 млн грн.

Натомість, за згодою наглядової ради «Нафтогазу», Андрію Коболєву було виплачено 260,9 млн грн винагороди ($ 10 млн). Виплату здійснено за перемогу у газовій справі наприкінці 2017 року. Сума переплати премії Коболєву, яку називає слідство, становить 229,2 млн грн.

Нагадаємо, згідно з рішенням трибуналу при Арбітражному інституті торгової палати Стокгольму, з російського «Газпрому» на користь НАК «Нафтогаз України» присуджено стягнути $ 4,6 млрд компенсації за заподіяні збитки. Окрім Коболєва, премію отримали ще 40 співробітників «Нафтогазу». Між ними було розподілено 330,6 млн грн.

Всього, за даними правоохоронців, протягом 2017-2022 років Андрію Коболєву нараховано понад 413 млн грн доходів. Що цікаво: коли у квітні 2021-го підозрюваного «пішли» з «Нафтогазу», йому на прощання виплатили ще 338,6 млн грн премії! При цьому станом на 2017 рік керівник НАК «Нафтогаз України» вважався одним із найбільш високооплачуваних керівників енергетичних компаній Європи й отримував середню місячну зарплату у еквіваленті 31,5 тис. євро, що у 136 разів більше за середню заробітну плату по країні.

Арешт. Місія нездійсненна?

Майже три місяці учасники процесу «буцалися» у судах довкола спроби взяти під варту іменитого фігуранта. Тричі Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) і НАБУ просили Антикорупційний суд арештувати Коболєва і визначити заставу у розмірі 365,6 млн грн. 1 березня Апеляційна палата антикорупційного суду частково задовольнила клопотання прокурорів. Призначила Коболєву запобіжний захід у вигляді застави на суму 229,2 млн грн! Кошти необхідно було зібрати за п’ять днів.

Також суд зобов’язав підозрюваного здати всі паспорти і заборонив виїжджати з Києва без дозволу детективів та прокурорів.

У підсумку рішення суду не було виконано. За Коболєва внесли лише 107 млн грн застави (46,71% від визначеної судом суми). З них сам фігурант дав на заставу лише трохи більше 1 млн грн.

Сторона обвинувачення знову пішла до суду з бажанням арештувати екстопменеджера «Нафтогазу». Суддя, яка розглядала клопотання, залишила в силі ухвалу Апеляційної палата Вищого антикорупційного суду від 1 березня з невеличким доповненням: зобов’язала Коболєва носити електронний засіб контролю.

«Коболєв не був під вартою. Тому й не виконав повністю ухвалу про заставу. В іншому випадку його не випустили б із СІЗО, оскільки мав би пред’явити з судової адміністрації виписку, що вся сума є на рахунку. Суддя мудро описала всі ризики. І зазначила, що ця сума вже є достатньою. А її невнесення не є підставою для зміни запобіжного на варту. Водночас суд визнав, що існують ризики. Зокрема, врахував, що нова дружина Коболєва часто виїжджає за межі України. Тому додали ще електронний браслет. Думаю, що при такому обґрунтуванні, підозрюваний не вноситиме усієї суми застави», – так розтлумачило перебіг подій у справі джерело «Главкома» у суддівській системі.

Несподівано, але Спеціалізована антикорупційна прокуратура змирилася з цим ляпасом у судах. На журналістський запит пресслужба відомства повідомила: «На цей час стороні обвинувачення факти порушення вказаним підозрюваним обов’язків, покладених на нього ухвалами Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду та слідчого судді, невідомі. За таких обставин, а також з урахуванням того, що факту невнесення в повному обсязі застави слідчим суддею вже було надано оцінку та визнано недостатнім для зміни запобіжного заходу на більш суворий, сторона обвинувачення наразі повторно не ініціювала питання зміни запобіжного заходу».

Натомість адвокат і голова профспілки «Українська незалежна фундація правників» Ростислав Кравець побачив у цій ситуацію справжню сенсацію. У коментарі «Главкому» він зазначив, що на його пам’яті справа Коболєва – перший випадок у судовій системі, коли підозрюваному, який не виконав рішення суду і не вніс повну суму застави, не змінили міру запобіжного заходу на взяття під варту. Вищий антикорупційний суд мав би показати приклад усім іншим, «не таким антикорупційним» судам України, у питанні дотримання букви Закону, впевнений правник. Але стався збій…

«На мою думку, на справу Коболєва чиниться зовнішній вплив. При цьому САП у своїй роботі демонструє ті вади, які притаманні корумпованій генпрокуратурі часів узурпації влади Віктором Януковичем. Тому не варто очікувати на повернення до державного бюджету 229 млн грн, які Коболєв отримав незаконно. Зрештою, обвинувальний акт щодо колишнього голови правління «Нафтогазу», навряд чи, потрапить до суду. Скоріше за все, кримінальне провадження буде закрито на підставі закінчення термінів притягнення до відповідальності, а сама фабула звинувачення буде змінена на менш тяжку, строки за якою спливуть чи в суді, чи ще на досудовому розслідуванні. Відповідно, вини Коболєва не буде доведено. Думаю це може бути підтверджено й найближчим часом, коли строки досудового розслідування у цій нескладній справі будуть продовжені, а особа що підозрюється у вчинені злочину не буде оскаржувати саму підозру. В цілому, це може свідчити про домовленість з САП та НАБУ», – припустив Ростислав Кравець.

Іншої думки адвокат Дмитро Бузанов. Він звернув увагу, що тримання під вартою – це винятковий запобіжний захід, до обрання якого суд має підходити обережно, з дотриманням усіх процесуальних вимог. «Процесуальна поведінка підозрюваного демонструє, що ризики в частині його переховування не підтверджуються. Він з’являється до суду, а, отже, запобіжний захід досяг мети», – висловив своє бачення у бесіді з «Главкомом» правник.

Заставу Коболєва – у держбюджет!

А ось адвокат ГО «Платформа прав людини» Євген Воробйов вважає, що висновки Вищого антикорупційного суду є помилковими, оскільки підозрюваний  не надав доказів, що він намагався виконати ухвалу про внесення повної суми застави у розмірі 229,2 млн грн.

«Вбачаю, що прокурор у кримінальному провадженні повинен був звернутись до суду з клопотанням про звернення частини заставленої суми (107 млн грн – «Главком») у дохід держави. А також оскаржити в апеляції ухвалу антикорупційного суду від 14 березня. Невчинення цих дій може бути розцінене як бездіяльність прокурора в кримінальному провадженні, а керівництво повинно ініціювати службове розслідування із з’ясуванням обставин такої бездіяльності», – вважає адвокат Воробйов.

Нагадаємо, що на початку березня близькі та друзі Андрія Коболєва, який заробив у «Нафтогазі» понад 700 млн грн, у соціальних мережах оголосили збір грошей на заставу. Левову частину коштів (101 млн грн) перерахувала київська фірма «Конкорд Консалтинг». Вона належить бізнесмену Ігорю Мазепі, товаришу Коболєва.

«Озвучені в суді офіційні доходи дозволяли сплатити заставу, але Коболєв пояснював, що не може сплатити всю суму застави, тому що іноземний банк нібито заблокував його рахунки через підозру від НАБУ. Але він так і не сказав, які суми заблоковані, на яких рахунках і в якому банку. А головне – не було документального підтвердження такого блокування. Навряд комплаєнсслужба банку (внутрішня перевірка клієнта банком – «Главком») без правових підстав так довго блокуватиме рахунки клієнта, навіть підозрюваного у корупційному злочині. Адже він є невинуватим, поки інше не буде встановлено вироком суду і безпідставне блокування рахунків є порушенням його прав», – звертає увагу на ще одну деталь юрист «Центру протидії корупції» Вадим Валько.

У коментарі «Главкому» правник зазначає: через те, що ексголова правління НАК «Нафтогаз України»  не виконав рішення суду і не сплатив заставу у повному обсязі, прокуратура пішла до суду і попросила арешт із заставою у 365 млн грн. «Суд додав електронний браслет. Фактично це було компромісне рішення, яке, схоже, влаштувало як захист, так і прокуратуру», – робить висновок представник «Центру протидії корупції».

Разом з тим захист Коболєва спробував зіграти у піжмурки. 23 березня Верховний суд розглянув клопотання захисника ексглави правління «Нафтогазу». Він просив перевірити ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, яка зобов’язала його клієнта  внести 229,2 млн грн застави. Однак Феміда відмовила у відкритті провадження, наголосивши: Кримінальний процесуальний кодекс не передбачає оскарження рішень апеляційної інстанції.

До речі, Апеляційна палата у своєму рішенні чітко про це вказала: «Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає».

***

А вже цього тижня орган досудового розслідування зазнав ще одного фіаско. Вищий антикорупційний суд витратив три дні на розгляд клопотання детектива НАБУ щодо продовження термінів розслідування, в якому підозрюваним проходить колишній голова правління НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв. Слідство просило додаткових шість місяців на збір доказів у цій кримінальній справі. Це при тому, що справа триває з 2018 року.

Водночас сторона захисту та підозрюваний в унісон заявили: готові доводити невинуватість. Натомість правоохоронці, на їхню думку, затягують передачу обвинувального акту до суду.

«Слідство затягує час і це має для мене конкретні наслідки. Зокрема, йдеться про відмову у нормальній бізнес-активності, яка корисна, у тому числі й державі», – поскаржився Коболєв слідчому судді на обмеження у пересуванні.

Далі він детальніше розкрив суть своєї бізнес-активності. Як з’ясувалося, близько року Коболєв опікується проєктом із розміщення систем енергозбереження. Окрім комерційної складової, зиск від цього, за твердженням підозрюваного, матиме й держава, коли енергосистема відчуватиме пікові навантаження. Але на заваді такій «благородній справі» стало слідство, яке відмовилося відпускати Коболєва за межі столиці. Така версія підозрюваного.

«Ми направили запит (правоохоронцям – «Главком»), який підкріпили листом американської колеги щодо надання мені дозволу на подорож у межах трьох областей України. Це необхідно для проведення перемовин із власниками земельних ділянок. На великий подив мені було відмовлено у поїздці. Причини – необхідність продовження розслідування і проведення процесуальних дій… Отже, відбувається свідоме блокування моєї діяльності», – наголосив Коболєв.

У підсумку Феміда відмовила детективу НАБУ у продовженні термінів досудового розслідування. Це відбулося 12 квітня. Того ж дня у НАБУ вирішили продемонструвати, що не здаються, і повторно закинули до суду клопотання про продовження розслідування на пів року. Документ підписав старший детектив, який погодив керівник САП.

Віталій Тараненко, «Главком»

АО «Кравець І Партнери»