Наразі до нього включено всі продукти Товариства з обмеженою відповідальністю “1С” (бухгалтерія, бюджет, управління, склад і т.д.). Роз’яснення від голови АО “Кравець і партнери” Ростислава Кравця.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 4 Закону України “Про основні засади забезпечення кібербезпеки України”:

Обов’язковою умовою використання програмного забезпечення та комунікаційного (мережевого) обладнання в інформаційних, електронних комунікаційних та інформаційно-комунікаційних системах, в яких обробляються державні інформаційні ресурси або службова інформація та інформація, що становить державну таємницю, а також на об’єктах критичної інформаційної інфраструктури є відсутність таких продуктів та обладнання у відкритому переліку забороненого до використання програмного забезпечення та комунікаційного (мережевого) обладнання.

Таким чином, заборона на використання внесених до переліку продуктів поширюється на об’єкти критичної інформаційної інфраструктури, а також на системи, в яких обробляються державні інформаційні ресурси, службова та таємна інформація.

Підтримати канал ⭐️

@rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

Національна асоціація адвокатів України провела круглий стіл на тему «Проблемні питання формування конкурсної комісії з відбору членів ВККС: виклики чи блокування?». Асоціація є організатором заходу, а її вищим представницьким органом у період між з’їздами є Рада адвокатів України — саме вона, відповідно до закону, виступає одним із суб’єктів формування конкурсної комісії з добору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів. 

До дискусії були запрошені всі передбачені законом суб’єкти формування конкурсної комісії. Однак, окрім адвокатури, участь взяла Президія Національної академії правових наук України в особі її представника — першого віцепрезидента Олександр Бандурка. Також до обговорення долучилися народні депутати — члени профільних комітетів Верховної Ради, Тимчасової слідчої комісії з питань розслідування можливих фактів корупції в органах правопорядку та правосуддя, а також науковці.

Голова НААУ, РАУ Лідія Ізовітова нагадала учасникам, що перший склад конкурсної комісії, що діяв за участю міжнародних експертів, завершив свої повноваження 1 червня 2025 року. І відповідно до ст. 95-1 Закону «Про судоустрій і статус суддів», ВРП мала протягом п’яти днів оприлюднити повідомлення в «Голосі України» та на своєму сайті, а також письмово звернутися до формуючих суб’єктів (Ради суддів України, Ради прокурорів України, Ради адвокатів України та Президії Національної академії правових наук України) з пропозицією подати кандидатури. Але цього не було зроблено.

І РАУ, яка у визначений законом строк не отримала повідомлення від ВРП, звернулася до неї з проханням повідомити причини затримки. Відомо, що 17 червня ВРП на своєму засіданні мала заслухати питання формування КК. Принаймні воно було у проекті, але не потрапило до остаточного порядку денного, тож не розглядалося. Натомість НААУ отримала лист за підписом заступниці голови ВРП, у якому йшлося про обговорення можливих методик чи критеріїв добору, хоча закон цього не передбачає.

Свідоме ухилення від виконання закону – так поведінку ВРП охарактеризував голова Ради адвокатів Київської області Петро Бойко. «ВРП не виконує закон і вона робить це свідомо. І це порушення є очевидним», — наголосив він. При цьому відповідь ВРП про розробку методичних рекомендацій щодо добору кандидатів очільник РАР назвав маніпулятивною: «Єдина одна є приємність — їм ще соромно. І вони свої сороміцькі дії прикриваються таким фіговим листочком: «Давайте ми розробимо методичку».

Також Л.Ізовітова звернула увагу на появу 18 червня законопроекту №13382 щодо удосконалення процедури конкурсу на зайняття посади члена ВККС, який передбачає відновлення роботи попередньої конкурсної комісії.

Питання національної безпеки

З критикою бездіяльності Вищої ради правосуддя, яка не виконала передбачених законом дій для формування нового складу конкурсної комісії, виступив голова Професійної спілки «Українська незалежна фундація правників» адвокат Ростислав Кравець. Саме він звертався до всіх суб’єктів формування КК та став одним з ініціаторів проведення круглого столу.

«Жодних підстав для відкладення немає, окрім того, що Вища рада правосуддя вирішила переступити закон і погодитись на пропозиції одного з членів — почекати. Чого почекати — незрозуміло», — зазначив адвокат.

На його переконання, йдеться не лише про порушення строків, а й про загрозу національній безпеці через спроби продовжити участь міжнародних експертів у доборі членів ВККС, попри завершення повноважень попереднього складу конкурсної комісії. «Складається жахливе і загрозливе для національної безпеки питання щодо впливу іноземців на формування органів державної влади в Україні», – пояснив він.

Також Р.Кравець закликав привернути увагу парламенту до ситуації і розглянути питання відкликання членів ВРП, які ігнорують закон. На його думку, адвокатура має запропонувати власну ініціативу щодо законодавчого механізму реагування на таку бездіяльність.

Назвати речі своїми іменами

Член Комітету ВР з питань правової політики Сергій Власенко назвав дії Вищої ради правосуддя актом саботажу.

«Я особисто вважаю, що це називається, гарною українською мовою, словом «саботаж». Інакше це ніяк не називається. І ті люди, які на сьогоднішній день блокують створення конкурсної комісії задля того, щоб добрати нового члена ВККС, — здійснюють саботаж», — заявив парламентар.

Парламентар зауважив, що в самій ВККС уже є нестача членів. І комісія неодноразово зверталася до парламенту з проханням спростити конкурсні процедури через перевантаження. «З одного боку вони не встигають це робити, а з другого – хтось свідомо блокує призначення ще одного члена ВККС», – пояснив він.

Особливу увагу народний депутат приділив ролі міжнародних експертів у складі конкурсної комісії. Він нагадав, що Венеційська комісія у своїх висновках підкреслювала, що застосування міжнародних експертів є винятковим заходом, який має бути короткостроковим і одноразовим. Саме з цієї позиції, за його словами, виходила Верховна Рада у 2021 році, коли відновлювала роботу ВККС і визначала нову модель формування КК.

Один із авторів проекту про відновлення ВККС – член Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді Максим Дирдін звернув увагу на розрив між намірами парламенту та подальшим застосуванням закону. «Це окрема, на моє переконання, ситуація, коли законодавець складає одне розуміння — те, що він приймає, і те, що обговорюється на комітетах серед колег, і як воно голосується, — а потім на рівні виконання воно перетворюється на геть іншу історію», — зауважив він. Такий викривлений підхід до реалізації закону, на думку депутата, також є важливим чинником, який не можна ігнорувати.

Відповідальність за блокування

Представник Комітету НААУ з питань захисту прав людини Ігор Фомін, який певний час був членом ВРП, охарактеризував ситуацію, що склалася, як результат цілеспрямованих дій, а не випадкової недбалості. «Це не тому, що є певна недбалість членів Вищої ради правосуддя, а є бажання заблокувати дію закону. І це послідовно ми бачимо», — заявив він.

На його думку, формальний привід для затягування процедури використовується для впровадження моделі, в якій контроль за формуванням судової влади фактично переходить до зовнішніх груп впливу. «Це ж не питання обрання судді, який має здійснювати правосуддя. Це питання створення певної гілки влади, яка б мала можливість цими діями керувати», — зауважив І.Фомін. Він підкреслив, що адвокатура як складова правосуддя має брати участь у формуванні ВККС через своїх представників. «Ніхто не має права блокувати ці дії. Я в цьому глибоко впевнений», — наголосив він.

Заступник голови Комітету ВР з питань правоохоронної діяльності, член ТСК Григорій Мамка звернув увагу на ширший контекст — потребу законодавчого врегулювання відповідальності членів конкурсних комісій і запровадження чітких строків виконання повноважень. Він також розкритикував практику залучення міжнародних експертів до добору посадовців, вказавши на сумнівну ефективність таких рішень. На його думку, держава має забезпечити механізм контролю і реагування на випадки блокування роботи органів, зокрема шляхом звернень до правоохоронних органів і встановлення відповідальності за бездіяльність.

Сумніви у неконституційності

Правову оцінку проекту закону №13382 дала заступник голови Комітету законотворчих ініціатив з питань адвокатської діяльності НААУ Марія Чернуха. Вона звернула увагу на те, що законопроект суперечить Конституції та базовим положенням чинного закону, який не передбачає можливості продовження повноважень попередньої конкурсної комісії. За її словами, з 1 червня 2025 року ця комісія вже не має правового статусу і не може здійснювати жодних дій. «Йдеться про те, щоби конкурсна комісія, яка зараз закінчила своє існування, продовжила свою діяльність, продовжила мандат. Але вона ж уже фінішувала. Все. Це нереальні речі», — заявила адвокатка. На її думку, така спроба є порушенням ст. 8 Конституції України, яка закріплює принцип верховенства права.

До того ж сам законопроект зʼявився вже після завершення діяльності комісії, тому не може розглядатись навіть за строками.

На думку С.Власенка, конкурсна модель, яка діяла в Україні впродовж останніх восьми років, повністю себе дискредитувала. Він зауважив, що спроба запровадити такий механізм не виправдала очікувань: «Міжнародники, які працюють у цих комісіях з 2017 року, теж себе повністю дискредитували. Ми не отримали жодного прориву в органах, у яких вони роблять вигляд, що допомагають».

Він закликав визнати помилки і рухатися далі. «І треба це визнати. І треба визнати, що це так. Верховна Рада спробувала це зробити, спробувала цей шлях. Цей шлях – хибний. Його треба зупиняти», – зазначив народний депутат. Більше того, політик уважає, що модель конкурсів не лише не забезпечила якісного добору, а й підмінила волевиявлення держорганів: «система підмінила конституційні органи якимись дорадчими групами, рішення яких є обов’язковими для конституційних органів».

С.Власенко також повідомив, що подавав до Конституційного Суду подання щодо неконституційності інституту міжнародних експертів. І справа наразі фактично заблокована через самовідводи суддів – вони також були відібрані міжнародними експертами і вбачали у цьому конфлікт інтересів. «Суддя-доповідач — самовідвід, і ще четверо суддів — самовідвід. Із одинадцяти залишилось шестеро. Зараз семеро — але їх недостатньо для кворуму». Як зауважив депутат, подібна ситуація може виникати й надалі.

«Я вважаю, що треба зупиняти конкурси в такому вигляді, в якому вони є», — резюмував С.Власенко.

Тренд на згортання конкурсів

Але сумніви щодо ефективності конкурсної моделі добору кадрів не обмежуються прикладом ВККС. Нещодавно Кабінет Міністрів відмовився призначати переможця відкритого конкурсу на посаду директора Бюро економічної безпеки — попри те, що кандидатуру обрала конкурсна комісія. А новопризначений Генеральний прокурор скасував кадровий резерв органів прокуратури, сформований за результатами конкурсного добору з участю міжнародних експертів, — попри те, що добір майже завершився.

Обидва рішення стали символічними прикладами розчарування в конкурсній процедурі, яка подавалася як стандарт прозорості та доброчесності. І це не лише симптом втоми від наявних процедур – можливо саме через це представники Вищої ради правосуддя, Ради суддів України та Ради прокурорів України, розуміючи очевидність проблеми, відмовилися від участі в її обговоренні. І це може бути ознакою системної кризи довіри до самої ідеї добору через конкурси, яку донедавна нав’язували як безальтернативну.

Тут варто нагадати, що чинний склад ВРП був також відібраний міжнародними експертами. Відтак, знаходиться у певному конфлікті інтересів, коли виникне потреба визначатись з принципового питання. А вона обовʼязково виникне, адже там мають надати парламенту висновок на проект закону №13382, який стосується судоустрою і статусу суддів. І цей конфлікт інтересів – потенційний предмет вивчення Тимчасовою слідчою комісією ВР з питань розслідування можливих фактів корупції в органах правопорядку та правосуддя.

Якщо не змінити орган, який призначає членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів, цей конфлікт буде відтворюватися знову і знову.

У такому контексті висловлена низкою учасників ідея ліквідації конкурсної комісії з добору членів ВККС (як напрям удосконалення законодавства), передання повноважень напряму суб’єктам формування виглядає як потенційний новий напрям реформи. Це реальна спроба повернутись до природної, суверенної моделі добору.

Як було анонсовано під час дискусії, у Національній асоціації адвокатів України підготують відповідний законопроект та нададуть всі необхідні матеріали парламентським комітетам з питань правової політики та з питань правоохоронної діяльності для подальшого вивчення та внесення як законодавчої ініціативи в порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради.

Джерело: unba.org.ua

АО «Кравець І Партнери»

🔸Постанова КМУ від 15 квітня 2025 р. № 449 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884 і від 14 травня 2024 р. № 550 – https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-vnesennia-zmin-do-postanov-kabinet-2016-r-884-i-vid-14-travnia-2024-r-550-i-449

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження каналу💙

АО «Кравець І Партнери»

За своїм змістом зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України). Аналогічне визначення, з урахуванням предмету регулювання, надає і Господарський кодекс України.

Таким чином, зобов’язанням є правовідносини які виникають між двома сторонами – кредитором і боржником. В той же час, в межах одного зобов’язання може як декілька боржників так і декілька кредиторів. За загальними принципами зобов’язання не може породжувати обов’язки для третьої особи, окрім випадків встановлених Цивільним кодексом.

Цивільне законодавство визначає низку джерел із яких випливає обов’язок вчинити певні дії (або утриматись від них). До таких джерел можуть відноситься: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; акти цивільного законодавства (у деяких випадках); акти органів державної влади та місцевого самоврядування (деякі випадки); інші юридичні факти (стаття 11 ЦК України).

Зобов’язання має виражатися у гривні, проте сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Стаття 526 Цивільного кодексу визначає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальними принципами (умовами) наведеним у Цивільному кодексі, належність виконання зобов’язання визначається: виконанням зобов’язання належними сторонами (ст. 527 ЦК України); виконанням в належний спосіб (ст.529 ЦК України); належний строк (термін) виконання зобов’язання (ст.530 ЦК України); належне місце виконання зобов’язання (ст.532 ЦК України), а також щодо належного предмета. У постанові від 10 березня 2020 року у справі № 924/1107/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зауважив: ч. 1 ст. 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Як вказує Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (постанова від 10 квітня 2019 року у справі № 904/6455/17) відповідно до абзацу 1 частині 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі якщо строк (термін) виконання боржником зобов’язання не зазначений то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. В такому випадку боржнику надається строк у 7 днів для належного виконання зобов’язання.

До способів виконання зобов’язання, відповідно до Цивільного кодексу, належить:

виконання зобов’язання внесенням боргу в депозит нотаріуса, нотаріальної контори або на рахунок ескроу (ст. 537 Цивільного кодексу України); зустрічне виконання зобов’язання (ст. 538 Цивільного кодексу України); виконання альтернативного зобов’язання (ст.539 Цивільного кодексу України);

Питання яке дуже часто з’являється на практиці – як же все таки стимулювати боржника виконувати своє зобов’язання перед кредитором належним чином. Законодавець визначив широкий спектр інструментів для того щоб змусити/стимулювати боржника до належного виконання свого зобов’язання.

До них відносяться, зокрема передбачення договором каральних мір, тобто неустойки. Неустойка може бути у вигляді штрафу або пені. На практиці існує колізія у застосування норм Цивільного кодексу України щодо стягнення штрафу так пені одночасно за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань. Конституцією України передбачена заборона на застосування більше ніж одного виду юридичної відповідальності за одне і теж правопорушення.

Так в одному з рішень Верховний Суд установив, що в жодному нормативно-правовому акті та акті судової практики не закріплено висновку про те, який же вид неустойки (штраф чи пеня) підлягає стягненню в разі посилання суду на ст. 61 Конституції України та який критерій потрібно застосовувати для його вибору. Водночас суд дійшов висновку, що тлумачення ст. ст. 3 та 549 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що під час вибору виду неустойки (штраф чи пеня), який належить стягнути, потрібно враховувати принципи справедливості та розумності (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України). Тому в кожному випадку окремо необхідно визначити, стягнення якого виду неустойки (штрафу чи пені) є нерозумним і несправедливим, зокрема, з урахуванням їхнього розміру.

В окремих випадках судді керуються лише принципом свободи договору та доходять висновку, що «…у разі встановлення у договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за різні порушення його умов, одночасне застосування таких заходів відповідальності не свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення». Таку позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі  №523/14713/15-ц з посиланням на постанови ВСУ від 06.11.2013 р. у справі № 6-116цс13, від 19.03.2014 р. у справі № 6-20цс14, від 23.11.2016 р. у справі № 6-2134цс16.

Слід, також, зазначити, що у випадку коли договором не передбачено нарахування неустойки то відповідальність за порушення зобов’язання наступає за статтею 625 Цивільного кодексу України.

До найбільше дієвих способів забезпечення виконання зобов’язання можна віднести поруку та заставу.

За договором поруки третя сторона бере на себе обов’язок щодо виконання перед кредитором зобов’язання боржника. Слід зазначити, що розрізняють фінансову поруку, де предметом договору поруки є саме грошові кошти, а також майнову поруку, де предметом договору поруки є визначене договором майно. Майнова порука за своєю юридичною природою є саме заставою.

Застава, в свою чергу, може мати форму іпотеки. Відмінність полягає у виді майна, яке передається у заставу. Іпотека відрізняється тим, що предметом договору іпотеки є нерухоме майно, а також відрізняється за наслідками укладання. Так, при договорі застави предмет застави може бути, зокрема відчужений і особа, яка придбала, вважається добросовісним набувачем у розумінні Цивільного кодексу України. При укладанні договору іпотеки нерухоме майно вноситься у відповідний реєстр речових прав із забороною на відчуження і на обтяження на таке майно. Саме іпотека є одним із найефективніших способів забезпечення зобов’язання, адже несе найбільш негативні наслідки для боржника у вигляді звернення стягнення на іпотечне майно, що має спонукати останнього до належного виконання.

Цивільний кодекс містить також низку інших способів забезпечення виконання зобов’язання, а саме: гарантія (ст.560 Цивільного кодексу України), завдаток (ст.570 Цивільного кодексу України), притримання (ст. 594 Цивільного кодексу України) та довірча власність.

Як висновок можна зазначити наступне. В залежності від правовідносин завжди треба визначати у відповідному договорі (якщо мова саме про договірні відносини) способи мотивування боржника виконати своє зобов’язання. Визначати штраф за невиконання/неналежне виконання чи укладати відповідні договори застави (іпотеки). Саме можливість настання негативних наслідків буде стимулювати до належного виконання взятих на себе обов’язків. Також, не слід відкидати системний аналіз свого контрагента перед тим як укладати будь-які договори з ним. Наразі, із відкритих джерел (реєстрів) можна дізнатися багато корисної інформації адже недобросовісний контрагент навряд буде належним чином виконувати свої зобов’язання.

Антон Сідяк, адвокат

Адвокатське об’єднання «Кравець і партнери»

АО «Кравець І Партнери»

Про це пише АНТИРЕЙД з посиланням на Суспільне.

Дев’ятий рік поспіль волонтерять учасниці фонду “Волонтери Дніпровського”, розповіла волонтерка Любов Здоровенко. Це зараз у них зареєстрований благодійний фонд, раніше — просто зібралися разом і допомагали:

“Ми розпочали працювати з 2014 року: плели сітки, шкарпетки, виготовляли устілки, рукавиці з двома пальцями, шили рукавиці, шили маскувальні костюми, варили вареники, готували вітамінні суміші. Ми гроші не тримали в руках нам все приносили люди, що люди нам давали, що ми збирали самі на полі, ми його переробляли і відправляли хлопцям в АТО, в ООС”.

Додала: тоді жодних волонтерських документів не мали.

“Знайомий юрист підказав, що «Любов Петрівна — ви дограєтеся»! В нас немає коштів! Тут всі пенсіонери, в нас нема бізнесменів, ми не закупляємо машини чи дрони тощо”.

Нині пані Любов зареєструвала благодійний фонд. Та, пояснила, уникнути оподаткування може тільки закуповуючи ті речі, які є в 112 постанові Кабміну від 2016 року.

“Це ще перелік 16-го року, тканини різні, а то що нам потрібно, то ні. От замки, ми шиємо сумочки під аптечки, і замки потрібні, їх тут немає, а вони коштують не копійка, й не дві. Не на все, єсть великий перелік, але в той перелік не входить. Саме як для нас таких волонтерів, ми плетемо дуже багато сіток. І раз на місяць ми закупляємо на 25 тисяч гривень основу для сіток”.

Адвокат Ростислав Кравець розповів: на сьогодні ці списки не змінені.

“Дійсно, Кабінет Міністрів розглядав це питання і Міністерство фінансів навіть, на мій погляд, намагалося дізнатись думку громадськості з цього приводу. Роблячи досить сумнівні заяви, одразу отримавши відповідь від волонтерів”.

Спроба оподаткувати волонтера Ігоря Луценка, який у межах програми “Люті пташки” зібрав на дрони більше ніж 20 мільйонів гривень, їх обурила, розповів військовий у запасі Ярослав Нищик.

“Ні про яку дурість тут не може бути й мови, це спланована операція, щоб прибрати людський фактор від впливу на ЗСУ. Є замполіти, вони й мають збирати потреби. Обрізати контакт військовослужбовців від незалежної допомоги, змусити зробити так, щоб військовослужбовці були залежні від постачання командування”.

У перший день повномасштабного вторгнення Ярослав Нищик став до лав Збройних Сил України, воював у складі 158 батальйону, на посаді командира стрілецького відділення. Тоді, розповів, допомагали переважно рідні та волонтери.

“90% тих людей, які мені донатили, я знаю, — це люди, з якими я рідше або частіше в своєму житті перетинався, це родичі людей, з якими я служив чи інших військовослужбовців. Бували випадки, коли військовослужбовці з інших частин, які не знаходились в той час в зоні бойових дій, а були на ротації, то кидали нам – на ремонт, на придбання, на все інше. Потім я придбав автомобіль, потім я звільнився в запас – почали звертатись і вийшло так, що у мене зараз 118 бригада, два батальйони, 72, 82, … танкова, ССОшна, мінімум сім підрозділів, яким я допомагаю або автомобілями, чи розхідними матеріалами, які ні Збройні Сили, ані держава не надає”, – поділився Ярослав Нищик.

Нині волонтерів, які зареєструвались до 2023 року, не оподатковують, пояснив начальник управління оподаткування фізичних осіб головного управління державної податкової служби в Черкаській області Володимир Жаврид.

“Станом на сьогодні є всього дві форми волонтерської діяльності без оподаткування: перша – реєстрація неприбуткової організації і друга – фізособи-волонтера оподаткування не буде тих рахунків, які надходять на рахунки волонтера”.

Разом з тим, податкова служба України може запитати у волонтера відомості щодо походження коштів і їх використання, чи провести фінансовий моніторинг, додав адвокат Ростислав Кравець.

“Жодним чином поки не втручаються в діяльність волонтерів, тих, які збирають на власні картки, звичайно пропонується зареєструвати відповідні рахунки в податковій, повідомити податкову, що ця картка використовується для збору. Єдине, надалі, дуже важко довести витрачання. Волонтери розраховують готівкою і скуповують відповідне обладнання, щоб зручніше було в побуті та захищатися”.

А ще люди прагнуть допомагати швидко, додала волонтерка Любов Здоровенко.

“Якщо людина перераховує 20, 40, 200 грн – вона не буде йти в банк і перераховувати. Людина вдома з карточки на карточку – це зручно їм і нам. Банк буде в податкову звітувати, кожен тиждень по наших карточках, скільки поступило нам коштів і по цьому закону новому ми повинні будемо платити 19% податків”.

Та поки в міністерствах не вирішили, чи оподатковувати волонтерів і як саме це робити, пояснив Ростислав Кравець.

“На сьогодні схема не розроблена і, говорячи об’єктивно, розробити її в сучасних умовах практично неможливо, з огляду на підхід, який робить і податкова і міністерство фінансів, то вбити можна весь цей рух. Однак допомогти його, вберегти його і якось впорядкувати буде вкрай важко. Бо він працює, він допомагає дійсно”.

Тому добросовісних волонтерів так зачіпає спроба держави в будь-який спосіб обкласти їх податком, додав Ярослав Нищик.

“Для мене ця ситуація дуже образлива, бо в перший день війни я взяв до рук зброю і пішов захищати державу. Після поранень, після контузій, після того, як я опинився у цивільному житті, державі я, вибачте на слові, нафіг не здався”.

“Якщо вже люди платили податки, коли отримували зарплату. Вони нам перераховують, а тепер ще нас будуть брати, а я з цих коштів ні копійки не беру, ще з пенсії докладаю”, розмірковує волонтерка Любов Здоровенко.

Тим часом міністр фінансів Сергій Марченко відреагував на ситуацію, яка склалася. На своїй сторінці у фейсбук він написав:

“Хочу запевнити, що жодних податків з тих товарів, які передаються ЗСУ, сплачувати не потрібно. Це чинна норма Податкового кодексу. Тут не може бути жодних інших тлумачень. Наголошую, ті волонтери, хто офіційно ведуть свою діяльність для допомоги армії — не сплачує жодних податків!

АО «Кравець І Партнери»