📱Щоб дізнатись більше корисної інформації, не забудьте підписатись на канал. Слідкуйте за новинами та підтримуйте Україну💙💛.

🔸Постанова КМУ від 27 січня 2023 р. № 76 Деякі питання реалізації положень Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” щодо бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/76-2023-%D0%BF#Text

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження та підтримку каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

АО «Кравець І Партнери»

Постанова КМУ від 22 листопада 2024 р. № 1332 Деякі питання бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час – https://www.kmu.gov.ua/npas/deiaki-pytannia-broniuvannia-viiskovozoboviazanykh-na-period-mobilizatsii-ta-na-voiennyi-chas-i221124-1332

Важлива та перевірена інформація від адвоката Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

Вже з 1 квітня 2024 року чималій частині пенсіонерів уряд може призупинити пенсійні виплати.

Зокрема, без пенсій ризикують залишитися:

1. пенсіонери-переселенці, які стали на облік внутрішньо переміщених осіб (ВПО) до повномасштабного вторгнення;
2. хто перебуває на тимчасово окупованій території (ТОТ);
3. хто мешкає за кордоном;
4. хто отримав статус ветерана або особи з інвалідністю до 24 лютого 2022 року.

Нагадаємо, що 27 грудня 2023 року Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про те, що ці категорії населення, мають пройти ідентифікацію до 31 березня 2024 року. Щоб її здійснити, пенсіонер може відвідати відділення АТ “Ощадбанк” або Пенсійний фонд України.

Водночас у ПФУ закликають пенсіонерів, які перебувають за кордоном, проходити ідентифікацію за допомогою так званої відеоідентифікації чи через Портал електронних послуг Фонду.

Але, як зазначають чимало фахівців, це буде технічно зробити дуже складно. Наприклад, від “Дії” повинен надійти код для входу, і якщо людина знаходиться, приміром, за кордоном, цей код надходить через якийсь час (інколи чимало годин та навіть діб), або ж програма дає збій і треба все повторювати.

Пенсіонерам, які нині перебувають на окупованих Росією територіях, перерахування коштів на пенсійні рахунки не припинялось. Але якщо ВПО, які отримали цей статус до повномасштабного вторгнення та не знімали кошти понад півроку, то їм необхідно пройти фізичну верифікацію віддалено.

Зробити це можна за допомогою відеоконференцзв’язку.

Для запису на відеоідентифікацію через веб-портал Пенсійного фонду України, необхідно перш за все подати заяву або заявку.

У багатьох немає як фізичної, так і технічної можливості

Як це робити людям, які перебувають на ТОТ та й всім іншим категоріям? Особливо людям, які не можуть зробити все це технічно?

Як зазначає у коментарі Главреду правозахисниця Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ) Наталія Єсіна, якщо уряд припинить платити пенсії цим категоріям пенсіонерів з 1 квітня 2024 року, то це стане справжньою катастрофою.

“Треба чітко розуміти, що у цих людей часто-густо немає фізичної та технічної можливості зробити те, що вимагає від них уряд. Що вже казати, приміром, про пенсіонерів, які знаходяться на ТОТ та які не брали участі у навчанні, де вони можуть ознайомитися із сучасними цифровими технологіями та передачею даних через інтернет. В окупації це зробити дуже важко. Це навіть часто є великою проблемою і для пенсіонерів, які мешкають у неокупованих регіонах України у селах чи селищах, які знаходяться недалеко від обласних центрів. Якщо у пенсіонера звичайний старий кнопковий мобільний телефон (а таких чимало), то він взагалі нічого не зможе зробити”, – обурюється вона.

Що собою уявляє відеконфренція з пенсіонером? Це хвилин двадцять особистої розмови пенсіонера з представником ПФУ, де він допитується про чимало речей: всі паспортні дані людини, ідентифікаційний код, про родину (дітей, онуків тощо). Однак, якщо фахівець з ПФУ запідозрить щось неладне на його думку, то такій людині можуть відмовити у продовженні надання пенсії.

Утім, як вважають в УГСПЛ, зазвичай, люди, які вже пройшли таку відеоконференцію, не виказували якихось скаршг. Проте інші фахівці зазначають, що відмови є.

Не можна відкрити банківську картку навіть після відеоконференції

Однак чималі проблеми спіткають пенсіонерів, які зараз мешкають за кордоном (крім Росії та Білорусі). Хоча там вони можуть знайти волонтерів в українських діаспорах чи прийти до консульств (посольств), якщо мають фізичну змогу та проживають недалеко від великих міст – там їм нададуть допомогу.

А якщо ж вони мешкають у закордонних провінціях і у них не виходить технічно підключитися (виникають постійні збої), то й їм буде вкрай важко і вони також можуть позбутися пенсій до 31 березня.

Між тим, якщо всі питання, розписані вище людям вдасться вирішити, то є й інші проблеми, які не вирішують усі можливі на сьогодні способи ідентифікації. Наприклад, з допомогою відеоідентифікації не можна відкрити банківську картку для нарахування пенсії.

Хоча успішна ідентифікація людей, які мешкають за кордоном або на окупованій території, і дає право ПФУ продовжувати виплачувати пенсію, не зрозуміло як цим людям отримувати ці кошти.

Дещо заспокоює з цього приводу коментар Главреду від пресслужби Ощадбанку.

“У відповідь на Ваш запит повідомляємо, що Ощадбанк суворо дотримується усіх законодавчих та нормативних регулятивних документів, що стосуються ідентифікації отримувачів пенсій та соціальних виплат. Віддалена ідентифікація, як зазначено у Вашому запиті, проводиться через відповідні сервіси Пенсійного фонду України. Що стосується ідентифікації в Ощаді, то наразі передбачається лише ідентифікацію шляхом особистого звернення до відділення банку”, – зазначають там.

Ощадбанк також планує, що сервіс відеоіндетифікації для нових клієнтів може бути запроваджено до кінця поточного року.

“Водночас вважаємо за потрібне зазначити, що Ощадбанк у зв’язку з воєнним станом продовжив термін дії своїх платіжних карток, який закінчується починаючи з лютого 2022 року, до 31 березня 2024 року. У разі закінчення терміну дії такі картки продовжать повноцінно працювати. Зокрема, ними можна розраховуватись у торговельно-сервісній мережі, знімати з них готівку в банкоматі тощо”, – додають в Ощаді.

Проте Наталія Єсіна зазначає, що більшість питань з картками пенсіонерів не вирішено і заспокійливі твердження Ощадбанку насправді це лише слова. Для отримання картки повинна бути особиста присутність пенсіонера у відділку банку.

“Тут є дуже велика проблема, коли людина-пенсіонер знаходиться за кордоном і є дуже хворою, або взагалі прикута до ліжка, і вона не зможе приїхати сама в Україну та потрапити до відділку Ощадбанку чи іншої фінустанови. Не рятують і так звані генеральні довіреності, які така людина може оформити на своїх родичів чи знайомих. У банках кажуть (і таке було, до речі, ще до повномасштабного вторгнення), що, мовляв, все правильно, все вірно і довіреність є, але треба для отримання картки особиста присутність пенсіонера. Це вже навіть смішно”, – каже вона.

Дедлайн до 31 березня – не гора, можуть посунути

Хоча є гарна новина, яка полягає у тому, що таку відеоідентифікацію можуть продовжити в часі, тобто не до 31 березня включно, а, приміром, до 1 липня 2024 року. Таке вже робилося й не раз.

Але, наприклад, керуючий партнер адвокатської компанії “Кравець і партнери” Ростислав Кравець у своєму коментарі Главреду зазначає, що все робитиметься й надалі таким чином, щоб утворити ще більші проблеми для пенсіонерів та зробити неможливою подальшу виплату їм коштів.

“Це відбуватиметься тому, що уряд вже обрав дороговказ на різке зменшення соціальних виплат, включаючи пенсії. Але люди повинні знати, що всі відмови від виплат пенсій або заморожування коштів на картках цих людей є нічим іншим, як грубим порушенням Конституції України. Якщо таке станеться після 31 березня, то я раджу пенсіонерам подавати скарги на український уряд та ПФУ до Європейського Суду з прав людини”, – каже він.

Олег Громов, спеціально для Главреда

АО «Кравець І Партнери»

Суди приймають рішення на сотні мільярдів гривень. Які шанси на реалізацію цих рішень?

Влистопаді найбільший в Україні приватний енергетичний холдинг ДТЕК Рината Ахметова оголосив про важливу судову перемогу. Міжнародний арбітражний суд в Гаазі повністю задовільнив позов ДТЕК проти Російської Федерації за захоплення активів в незаконно анексованому Криму. “Арбітраж присудив Росії виплатити українській компанії компенсацію збитків в розмірі $ 267 млн, що включає проценти та судові витрати на дату рішення. Нарахування процентів триватиме аж до моменту повної сплати всієї суми збитків. Судовий процес за позовом “ДТЕК Крименерго” проти росії тривав з 2017 року” — вказали з цього приводу в ДТЕК.

В українських судах все відбувається набагато швидше. Звичайно, статус та вага цих процесів не такі, як у Гааги. Рішення на користь ДТЕК підлягає примусовому виконанню відповідно до Нью-Йоркської конвенції 1958 року. І його вже можна задіяти для звернення на іноземне майно Росії. Проте число позовів вже вимірюється сотнями, а суми, які фігурують в них, стають все більшими. І сукупно вони вже точно перевищили 200 млрд грн.

“Телеграф” знайшов декілька найбільш показових прикладів того, як українські компанії отримують потрібні їм рішення, і пояснює, що з ними потім можна робити. І якби Forbes на Bloomberg враховували визнані судами вимоги до Росії, то в Україні вже зараз з’явилися б як мінімум три нові доларові мільярдери.

Талалаївські магнати

Перша — донька скандально відомого лідеру “Всеукраїнського батальйонного братства” В’ячеслава Фурси (був заарештований після заворушень біля будівлі Адміністрації Президента в лютому 2015, є діючим фігурантом “Миротворця”) Аліна Фурса-Сергеєва, та її двоюрідні брат та сестра: Андрій Фурса та Вікторія Драч. Сукупно вони володіють 90% часткою в агропромисловій компанії “Магнат” з Чернігівської області. На момент повномасштабного вторгнення вона була не самим помітним гравцем на аграрному ринку з активами у вигляді 16 000 га орендованої землі та елеватором потужністю зберігання 90 000 т. Ще 10% компанії належать найбільшому аграрному барону України Андрію Веревському (“Кернел”).

Напад Росії та вторгнення, зокрема, в Чернігівську область, завдали АПК “Магнат”, за твердженням компанії, великих збитків. Тож компанія подала позови до господарського суду Чернігівської області, вказавши у якості відповідача Російську Федерацію. Перший позов — про стягнення 68,6 млн грн збитків від пошкодження елеватору — був задоволений у квітні 2023 року. Але виявилося, що це був лише початок. В липні 2023 року цей же суд прийняв рішення про стягнення з Російської Федерації на користь АПК “Магнат” вже 2,652 млрд грн збитків та недоотриманого прибутку за 2022 рік. За весь 2021 рік виручка компанії склала 420,68 млн грн, чистий прибуток — 220 млн грн. А у жовтні-листопаді господарський суд Чернігівської області встановив абсолютний рекорд. Трьома рішеннями він стягнув з Російської Федерації на користь АПК “Магнат” фантастичні 171,5 млрд грн, або еквівалент 4,6 млрд доларів.

Звідки взялись такі суми? Якщо вірити позивачу, то він мав надзвичайно глобальні плани. І от вони не втілились у життя. Так, компанія з Талалаївки заявила, що до початку широкомасштабного вторгнення планувала побудувати у Чернігівської області елеваторні комплекси потужністю 316 000 т та 440 000 т, завод з глибокої переробки кукурудзи потужністю 350 000, та завод з переробки соняшнику потужністю 880 000 т на рік. Звісно що з початком великої війни ніхто ці проєкти не втілив. І компанія оцінила втрачену вигоду більш ніж в 61 млрд грн.

Окрім цього, компанія Фурси заявила, що планувала експансію за кордон. В турецький вільній економічній зоні Текірдаг “Магнат” збирався побудувати завод з рафінації, дезодорації, гідрації і розливу олій потужністю 1,3 млн т на рік. А в Бахрейні — побудувати комбінат для переробки кукурудзи на біоетанол, біометан, органічні добрива потужністю переробки 600 000 тонн на рік. Ба більше, Фурси з Веревським стверджують, що планували реалізацію бізнес-проєкту з купівлі, постачання і продажу нафтопродуктів “з використанням логістичних переваг інтегрованого проєкту Україна-Туреччина та Україна-Бахрейн”. Всі розрахунки недоотриманих прибутків були зроблені маловідомими приватними оцінювачами та експертами на основі так званої “Концепції розвитку Компанії”, за гіпотетичної умови її втілення у життя у мирний час.

Юрій Бойко проти Росії

Ще один яскравий приклад — справа “ТОВ “НВП “Зоря” проти Росії”. 28 листопада господарський суд Запорізької області задовольнив позов цієї компанії та вирішив “стягнути з держави Російська Федерація (119991, м. Москва, вул. Житня, 14, будівля 1) на користь ТОВ “Науково-Виробниче Підприємство “Зоря” в рахунок відшкодування збитків 10,087 млрд грн”. Це 276 млн доларів.

Цей кейс є надзвичайно цікавим через те, що фактичним власником ТОВ “НВП “Зоря” вважається ніхто інший, як екс-співголова забороненої проросійської партії ОПЗЖ Юрій Бойко. “Пособник російських військових злочинців та окупантів. Співучасник злочинів російської влади проти України та її громадян”, — так описує “Миротворець” Бойка. В статусі кандидата в президенти України в березні 2019 року він відвідав Москву разом з кумом Путіна Віктором Медведчуком та на зустрічі з можливо тверезим Дмітрієм Мєдвєдєвим заявив, що Україні треба заключити прямий контракт на постачання газу з РФ.

ТОВ “НВП “Зоря” було створене в 2010 році одразу після обрання президентом Януковича та призначення Бойка міністром палива та енергетики. Згодом ця компанія отримала контроль над активами стратегічного державного підприємства, яке займалося виробництвом вибухівки. Мова про Рубіжанський казенний хімічний заводу “Зоря” з Луганської області. Його директором в 90-х роках працював саме Бойко. Схема була дуже заплутаною, проте в ній засвітився особисто син Юрія Бойка Анатолій. Саме він був власником ТОВ “Хімічні інноваційні технології”, яке передало активи хімзаводу в оренду ТОВ “НВП “Зоря”. А бенефіціаром останньої компанії був записаний Антон Чернецов — син Олександра Чернецова, колишнього голови осередка рубіжанської міської організації Республіканської партії України, яку створив свого часу Бойко.

Перебравши на себе виробництво вибухівки (тротилу) та його постачання “Укроборонпрому”, Східному ГОКу, вугільним підприємствам, ТОВ “НВП “Зоря” достатньо непогано себе почувало. Аж до повномасштабного вторгнення Росії. Виручка компанії в 2021 році склала 760 млн грн. Це небагато, але гроші фактично з повітря, бо компанія використовувала державне майно. І цей “бізнес” закінчився. “Неможливість ТОВ “НВП “Зоря” з 24.02.2022 року провадження господарської діяльності в нормальних умовах обумовлено виключно збройною агресією РФ, направленою на порушення суверенітету України, загарбницькими діями щодо територій України, зокрема й Луганської області. Постійні обстріли, активні бойові дії на території Луганської області у період лютий-червень 2022 року, втрата матеріально-технічної бази (основних засобів), окупація українських територій змусили позивача евакуювати персонал на підконтрольні Україні безпечні території та припинити свою господарську діяльність” — вказано в рішенні суду. Для визначення розміру втраченої вигоди суд визнав втрачену вигоду на період з 24.02.2022 р. по 06.06.2028 р. і вартість майна. Згідно з незалежною оцінкою, ринкова вартість втрачених активів ТОВ “НВП “Зоря” склала 949 млн грн. Втрачена вигода — 9,14 млрд грн.

Втрачений граніт

Схожою логікою суд керувався і в справі “ВКФ “Автодоркомплект” проти Росії”. Недивно, адже її розглядав той самий господарський суд Запорізької області. У вересні він задовольнив позов ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Автодоркомплект” та постановив стягнути з Російської Федерації та державної корпорації розвитку ВЕБ.РФ 242,185 млн євро (або приблизно 9,45 млрд грн). Позивач, якого фактично контролює КУА “Славутич-Інвест” з орбіти власників холдингу “Хлібодар” Бориса Шестопалова та Юрія Чекальського, займався розробкою Анадольського родовища граніту в Донецькій області. І, за його твердженням, 22 листопада 2021 року уклав контракт з австрійською компанією D&D Immobilien Invest (власник — чернігівський бізнесмен Анатолій Долеско) про поставку гранітного щебеню. Згідно з ним, “Автодоркомплект” зобов`язався забезпечити виробництво та поставку щебеню у кількості не менше 290 000 т на місяць, починаючи з 1 травня 2022 року. Вартість річного обсягу товару була встановлена на рівні 51,275 млн євро, а термін дії контракту — 5 років. Проте Росія окупувала частину території Донецької області. Разом з Анадольським родовищем. “Листом від 20.08.2022 компанія D&D Immobilien Invest GmBH, враховуючи продовження окупації окремих територій України, зокрема в Донецькій області, та тривале продовження строку дії воєнного стану, повідомила позивача про те, що не має змоги надалі відтерміновувати строки виконання контракту, оскільки це суперечить інтересам компанії та є економічно невигідним. Угодою від 29.08.2022,у зв`язку з неможливістю виконання зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили, керуючись пунктом 9.2. контракту, позивач і Компанія D&D Immobilien Invest GmBH прийшли до згоди розірвати контракт” — вказано в рішенні суду. Таким чином, розрахунок недоотриманої вигоди виявився досить простим — 256,375 млн євро (5 років по 51,275 млн), а з вирахуванням витрат — 242,185 млн євро.

І що далі?

Легкість, з якою українські суди приймають рішення про стягнення мільярдних сум з країни-агресора, має зворотній бік. “Бізнес-Телеграф” поспілкувався про реалістичність їх виконання з юристами.

Голова адвокатського об`єднання “Кравець і партнери” Ростислав Кравець

Подібні справи є безперспективними для бізнесу. На сьогодні немає механізму, за яким можна змусити державу-агресора визнати рішення українського суду й компенсувати українській компанії завдані збитки. Те саме й з міжнародними судами, рішення яких росія відмовилися визнавати. Залишається хіба що розраховувати, що колись у росії зміниться влада, почнуть визнавати рішення українських судів, і тоді ті, хто вже має їх на руках, стануть першими у чергу за грошима. Проте є й інший нюанс. Якщо українська влада почне виплачувати бізнесу компенсації за завдані війною збитки, рішення суду про стягнення таких збитків з росії може зробити погану послугу позивачу. Є ризики, що українська влада буде відмовляти таким компаніям, мовляв, якщо суд вирішив, що вам винна росія, то в неї й вимагайте гроші. Єдиний плюс з таких рішень — хіба що репутаційний. Бізнес офіційно підтверджує свої втрати від військових дій та їх розміри. Можливо, дехто збирається апелювати цим до кредиторів, у тому числі, іноземних.

Юрист ЮК Winner Євгеній Мурченко

Першочергово слід зазначити, що відповідно до рішення Верховного суду України, та з огляду на те, що в Україні, у зв’язку із військовим вторгненням росії, введено воєнний стан, та постійними обстрілами, тимчасовою окупацією, іншими жахливими злочинами росії, судовий імунітет такої країни має бути скасований, що дозволяє кожному звернутися до суду.

Таким чином, на даний час наявна судова практика, яка зазначає, що суди керуються тим, що дії іноземної держави (російської федерації) вийшли за межі своїх суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну.

Відповідно, причина активності бізнесу з поданням позовів до національних судів України додатково полягає в тому, що рано чи пізно в України запрацює саме чіткий механізм виконання рішень судів та безпосереднє стягнення збитків.

Звернення до національного суду та отримання позитивного рішення це лише перший етап, який можна назвати найлегшим етапом стягнення збитків з російської федерації. Оскільки виграти судовий спір ще не означає, що вам в той же день повернуть стягненні грошові кошти (збитки внаслідок зруйнованого майна). Станом на сьогодні в Україні прийняте законодавство відносно примусового вилучення в Україні майна, яке належить на правах власності російській федерації та її резидентам. Проте дане майно вилучається та переходить у власність держави, а не у власність окремих громадян чи приватних підприємств. Відповідно, першим “розпорядником” даного вилученого майна росії буде саме держава Україна.

Чи буде в подальшому процедура щодо стягнення збитків за рахунок вилученого майна росії, поки не відомо. Оскільки зруйнованого майна внаслідок військової агресії багато, а вилученого майна росії на території України не так вже й достатньо.

Якщо позивач хоче звернутися до іноземного суду після отримання рішення національного суду, першочергово треба зʼясувати, у якій країні може знаходитись майно російської федерації, на яке може бути застосоване стягнення. В подальшому, дотримуючись законодавства іноземної країни, бізнес або звичайні громадяни України можуть ініціювати звернення до іноземних судів із заявами про дозвіл на виконання рішення українського суду.

Проте законодавство кожної країни є індивідуальним, відповідно виконати рішення українського суду на території іншої країни може бути проблематично або взагалі нереально.

Виходячи з нашого досвіду, найоптимальніші можливості щодо стягнення збитків внаслідок військової агресії російської федерації на користь України мають країни, які надають Україні найбільшу допомогу (військову та гуманітарну), а саме Сполучені Штати Америки та Велика Британія.

Марина Рященко, адвокат, радник ЮФ “Ілляшев та Партнери”

За попередніми оцінками, збитки бізнесу внаслідок збройної агресії рф проти України, сягають майже 10 млрд доларів США, а з огляду на триваючий характер війни, ще будуть зростати. На сьогодні законодавство України не передбачає компенсації воєнних збитків для бізнесу, як це, наприклад, визначено для фізичних осіб за пошкоджене чи зруйноване житло. Більш того, не варто очікувати, що такий компенсаційний механізм з’явиться в найближчому майбутньому.

Саме тому, майже одразу після початку повномасштабного вторгнення, українські компанії, які постраждали від агресії рф, почали шукати можливості для відшкодування зазнаної шкоди та притягнення росії до відповідальності. Є декілька варіантів можливих дій проти рф як країни-агресора, в тому числі на міжнародному терені, однак на заваді здебільшого стоїть судовий імунітет останньої (пред’явлення позову до іноземної держави, застосування до іноземної держави та її майна забезпечувальних заходів і звернення стягнення на кошти іноземної держави є неможливими). Проте все змінилося навесні 2022, коли Верховний Суд України буквально дав “зелене світло” для позовів щодо відшкодування шкоди, завданої збройною агресією російської федерації проти України.

Так, у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 Верховний Суд сформулював позицію щодо можливості ігнорування судового імунітету країни-агресора та передачі на розгляд до національних судів України позовів про відшкодування шкоди, де відповідачем є рф. Крім того, Верховний Суд вказав на відсутність необхідності отримання згоди рф бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв’язку з вчиненням рф збройної агресії проти України.

З огляду на цю правову позицію, з осені 2022 кількість позовів проти рф щодо відшкодування збитків стрімко зросла. Відмінною особливістю таких судових процесів є те, що відповідач, рф, не бере у них участь. Судові рішення, винесені у справах за позовами постраждалих компаній буквально встановлюють факт збитків, внаслідок збройної агресії рф, їх розмір, та зобов’язують стягнути з країни-агресора відповідну суму відшкодування.

Проте отримати позитивне рішення суду в Україні — це лише початок довгої боротьби. Росія постійно демонструє зневагу до міжнародного права та своїх зобов’язань за міжнародними договорами. Тож не варто очікувати, що рішення українського суду щодо відшкодування збитків, понесених внаслідок збройної агресії, буде виконано рф в добровільному порядку. Ба більше, можна навіть не намагатися звертатися з заявами про визнання та виконання таких рішень безпосередньо в рф (як це мало б бути за стандартною процедурою).

Але це не означає, що у заявника зв’язані руки. Так, для постраждалих бізнесів у випадку отримання позитивного рішення про стягнення з рф збитків, понесених внаслідок збройної агресії, є можливість звернутися до іноземного суду країни, де у росії є активи, на які можна накласти стягнення. Таке визнання та отримання дозволу на примусове виконання буде відбуватися відповідно до двосторонніх договорів України, а за відсутності такого договору — на підставі принципу взаємності. При цьому, треба бути морально і фінансово готовими, що такий процес буде доволі довгим і непростим, оскільки росія всіма способами буде протистояти та оспорювати українські судові рішення. Крім того, іноземний суд при розгляді справи дотримуватиметься власного законодавства, яке передбачає повагу до судового імунітету іноземної держави і необхідність належного повідомлення відповідача про судовий розгляд.

З позитивних моментів можна зазначити, що за стандартною практикою іноземний суд не переглядатиме рішення українського суду по суті, а отже, якщо отримане вами рішення винесено з дотриманням обов’язкових процесуальних вимог, можна розраховувати на його визнання та подальше виконання і іноземній юрисдикції. У такому разі, виконання рішення щодо стягнення збитків, понесених внаслідок збройної агресії, на користь постраждалої компанії ляже на плечі місцевої виконавчої служби і відбуватиметься відповідно до законодавства країни, де таке виконання відбуватиметься.

Телеграф

АО «Кравець І Партнери»

Щорічно 24 жовтня відзначають День Організації Об’єднаних Націй. На жаль, агресія РФ проти України та низка інших конфліктів показали, що ООН зі своєю роллю запобігання війнам або їхньому швидкому припиненню явно не справляється. Які зміни можуть (повинні) відбутися в ООН – і чи взагалі вона має майбутнє? Видання “Коментарі” із цим питанням звернулося до експертів.

Росія, як країна-агресор, має бути виключена із Ради безпеки ООН

Голова профспілки Українська незалежна фундація юристів, голова АО “Кравець та партнери”, адвокат Ростислав Кравець міркує так:

“Справді, сьогодні ООН, як і її попередниця – Ліга націй – продемонструвала повну нездатність впливати на країни-агресори. Відсутність якихось ефективних міжнародних інструментів, які могли б забезпечити захист тих чи інших держав від агресії інших. Усі резолюції, заяви не мають жодної результативної сили для припинення неправомірних дій тієї чи іншої країни”.

За словами експерта, йдеться не лише про агресію РФ проти України, а й щодо інших воєн, де також брали участь країни, які є постійними членами Ради безпеки ООН.

“Якщо ж говорити саме про російсько-українську війну, дивно, що досі ООН не ухвалила рішення про виключення Росії як країни агресора з Ради безпеки цієї Організації. У результаті та блокує будь-які важливі для припинення війни ініціативи. Що, у свою чергу, підтверджує абсолютну формальність існування ООН як органу, здатного забезпечити глобальну безпеку”, – наголошує Ростислав Кравець.

Він припускає, що у такому вигляді ООН проіснує ще певний період. Але конфлікти по лінії РФ-України, Ізраїль-Палестина, Китай-Тайвань рано чи пізно призведуть до того, що Лігу націй-2 буде розформовано, прогнозує експерт.

“Швидше за все, найбільш ефективним способом врегулювання конфліктів у майбутньому стануть військові та політичні блоки в рамках тих чи інших держав, які беруть на себе зобов’язання захищати одна одну від тієї чи іншої агресії”, – підсумовує Ростислав Кравець.

Реформи не зможуть перетворити ООН на ефективного модератора та регулятора

Політолог, кандидат політичних наук Денис Гороховський наголошує, що будь-яка міжнародна організація з аналогічними функціями ООН може ефективно існувати та працювати лише у двох випадках. Перший – у мирний час. Другий – за умови наявності власної армії, яка буде найсильнішою у світі та незалежною від будь-яких країн.

“Тоді така організація може бути якимось міжнародним поліцейським. Але на це не погодиться ніхто, насамперед, із п’ятірки постійних членів Ради безпеки ООН (США, РФ, Великобританія, США, Франція). У той же час сподіватися на те, що на нашій планеті завжди буде мир, а погляди ключових країн завжди збігатимуться – не доводиться. Тому на виході ми отримуємо ООН як формальну та неефективну організацію, яка в умовах війни перетворюється виключно на медійний майданчик. І кожен учасник конфлікту намагається використати його на свою користь”, – пояснює політолог.

Саме тому, констатує він, якісь реформи не зможуть перетворити ООН на ефективного модератора та регулятора.

“Тим більше Росія продемонструвала всьому світу, що можна відверто начхати на всі міжнародні статути, конвенції тощо і не нести за це жодної відповідальності, – наголошує Денис Гороховський. – Єдиний шлях до притягнення військових злочинців масштабу Путіна до відповідальності – це перемога над його армією на полі бою. Дипломатичні інструменти не працюють. У тому числі саме через боягузтво та заангажованість таких міжнародних структур як ООН”.

Тому, робить висновок експерт, не слід очікувати ні будь-яких радикальних змін у самій ООН, ні того, що ця організація зможе якось впливати на процеси на кшталт агресії РФ проти України.

АО «Кравець І Партнери»

Вступити в силу вони можуть уже з наступного року.

Про що йде мова? Змін цілий список, зокрема, хочуть зменшити терміни проживання в ЄС, які дозволяють людині претендувати на дозвіл на проживання – з п’яти років до трьох. Причому “стаж” європейського життя можна набирати не в одній країні, а в кількох. Тобто наші біженці, які виїхали до Європи в перші дні війни, половину необхідного для посвідки на проживання вже мають.

Також Європа планує прибрати планку щодо доходів претендентів на ВНЖ. Можна буде взагалі не мати стабільного доходу (тобто роботи), але мати, наприклад, “спонсорську допомогу”. Буде також спрощення для дітей.

“Навіщо це робить Європа – зрозуміло. На тлі жорсткої демографічної кризи в ЄС наростає дефіцит робочих рук. Наприклад, у Німеччині з минулого року залишилися незакритими майже 2 млн вакансій”, – каже голова Всеукраїнської асоціації агентств з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник,

Зазначимо, що лінією працевлаштування в європейських країнах паралельно йдуть додаткові спрощення. Наприклад, у тій же Німеччині нещодавно ухвалили закон, який дозволить іноземцям прискорити підтвердження дипломів (а для деяких спеціальностей воно взагалі скасовується) та пошук роботи.

“Все це – додаткові аргументи для наших біженців, щоб залишитися в Європі. Виїжджали всі від війни, головним аргументом тоді була безпека. А ось при поверненні враховуватимуть вже й економічну складову. Навіть якщо завтра війна в Україні закінчиться, це не означає, що Післязавтра наші біженці приїдуть додому. Середня зарплата в Україні – 14 тисяч гривень, а в Німеччині мінімалка 2 тисячі євро. І чим більше перспектив відкриватиметься перед нашими біженцями в Європі, тим важче переконати їх повернутися в Україну”, – каже Воскобойник.

Мешканка Київської області Тетяна, яка вже понад рік перебуває у Польщі та знайшла там роботу, каже, що приїхала в Україну “у відпустку”, на кілька тижнів. Вдома добре, але планує повертатися — на неї чекаю на роботі, а дитина йде до польської школи.

“Якщо буде можливість оформити посвідку на проживання, звичайно, ми це зробимо. Насамперед – заради перспектив для сина”, – каже нам Тетяна.

Розбиралися, як Європа полегшує умови для іноземців і що це означає для наших біженців та України.

“Швидкий” посвідка на проживання та зниження планки для претендентів

Ще минулого року Єврокомісія вийшла з ініціативою спростити здобуття ВНЖ для іноземців. Наразі ця тема знову спливла – готується голосування директиви в Європараменті. Щоправда, нововведення, якщо їх ухвалять, ще мають внести до свого законодавства країни Євросоюзу. Тим не менш, є прогнози, що нова схема з ВНЖ почне працювати вже з 2024 року, або з 2025-го.

Планується кілька нововведень.

1. Зменшення терміну проживання, після якого можна подаватися на ВНП. Нині це п’ять років, буде – три роки. Причому необов’язково жити весь цей час в одній країні Європи можна в різних. Також до “стажу” європейського життя включається студентська віза і навіть трудова віза на сезонну роботу. Тобто наші біженці, які виїхали до Європи на початку війни, половину терміну, необхідного для того, щоб подаватися на ВНЖ, вже мають – статус тимчасового захисту також зараховується.

2. При отриманні ВНЖ людина може переїжджати на роботу в інші країни Європи (зараз має жити і працювати в тій країні, що надала видне проживання), а також виїжджати за межі ЄС на строк до 24 місяців поспіль без втрати статусу (зараз – не більше 6 місяців).

3. Знизять вимогу щодо знання мови – з В1 до А2. При цьому мовні курси повинні надаватися безкоштовно (зараз це правило працює не у всіх країнах Європи).

4. Знизять вимоги щодо рівня доходів. Зараз для претендентів на ВНЖ вони повинні бути не нижчими за мінімальну зарплату в країні, тобто, мається на увазі, що людина вже має роботу. За новими правилами, достатньо буде показати, що є хоч якийсь дохід. Причому не обов’язково це зарплата, може бути накопичення, спонсорська допомога, допомога від третіх осіб тощо.

5. Діти тих, хто отримає ВНЖ, можуть автоматично претендувати на статус довгострокових резидентів без додаткових умов.

6. Заяву про ВНЗ розглядатимуть не довше 60 днів, видаватимуть статус – на п’ять років з автоматичним продовженням після закінчення цього терміну.

“Спрощення готують не просто так. Європа страждає від жорсткої демографічної кризи, і намагається отримати додатковий людський ресурс та робочі руки. Зрозуміло, що нововведення плануються не лише під українців, а для всіх іноземців. Але саме наші біженці можуть стати наймасовішою армією претендентів на Більшість уже прожила в Європі половину терміну, необхідного для подання заяви на статус, Мова на той час також усі освоять, багато хто має роботу, а ті, хто її не має, отримують допомогу з України (наприклад, мамі з дитиною перераховує кошти. працюючих в Україні батько та інші родичі)”, – зазначає Воскобойник.

За його словами, в ході опитувань біженців, які проводила асоціація, з’ясувалося, що залишитися в Європі після війни хоче лише 12%.

“Але коли у людей запитали, чи хочуть вони щоб їхні діти навчалися в Європі, то вже 40% відповіли позитивно. Це якраз і є та цифра “повернення”, адже мама не залишить дитину самої в Європі, житиме з нею., найближчою реперною точкою для нас буде початок нового навчального року.Ті, хто на той час не повернуться в Україну, відкладуть питання повернення ще на 9 місяців, тому що діти підуть до європейських шкіл, і “зривати” їх з місця люди не будуть, навіть якщо, припустимо, війна закінчиться вже завтра, Українці поступово інтегруються в європейську спільноту, а спрощення на проживання може стати ще одним аргументом, щоб залишитися в Європі надовго, навіть після війни. але коли настане час повертатися, включиться ще й економічний фактор – зарплата, рівень та якість життя тощо. І порівняння тут може бути не на користь України”, – додав Воскобойник.

Голова адвокатського об’єднання “Кравець та партнери” Ростислав Кравець зазначає, що після війни підстав для продовження статусу тимчасового захисту українцям у ЄС вже формально не буде. Кожен випадок розглядатимуть індивідуально, залежно від того, чи має людина роботу, які доходи тощо. Тому для тих, хто планує залишитися в Європі, постане питання набуття статусу законного перебування, і спрощення щодо ВНЖ якраз зіграють їм на руку.

“Це справді може стати аргументом залишитися для багатьох наших людей. Тим більше після заяв “а давайте після війни ще на три роки закриємо кордони для чоловіків”. Тобто багато українців захочуть отримати статус законного перебування в Європі – для роботи, на майбутнє і так далі”, – каже Кравець.

Зазначимо, деякі країни паралельно опрацьовують питання спрощення ВНЖ для іноземців на національному рівні.

Наприклад, у Чехії готується законопроект, яким українці у спрощеному режимі зможуть подаватися на ВНЖ на возз’єднання з сім’єю, на роботу (для висококласних фахівців), навчання тощо.

“Інститут тимчасового захисту є і поки що залишається основним інструментом для забезпечення перебування іноземців, у тому числі, українців, що рятуються від війни. Але в міру збільшення тривалості конфлікту доцільно вже зараз дати людям, які захочуть залишитися в Чеській республіці, можливість отримати інший тип дозволу на перебування”, – пояснили в чеському МЗС.

Звати на роботу

Наприкінці червня німецький Бундестаг ухвалили поправки до імміграційного закону від 2020 року. Останній, нагадаємо, давав більше можливостей для працевлаштування висококваліфікованим фахівцям із країн, які заїжджали до Європи за так званою “блакитною картою” (Bluе Card).

Тепер же більше шансів на роботу в ЄС отримують не тільки висококласні фахівці, а й люди з нижчою кваліфікацією або навіть без неї.

Так, біженці, які звернулися до німецької влади з проханням про притулок, поки чекають на відповідь, можуть поміняти свій статус і стати трудовим мігрантом (претендентам на притулок працювати було заборонено).

У Німеччині це нововведення називають “зміною ряду” (Spurwechsel), взявши термін із автодорожньої лексики, пише DW.

Щоправда, щоб не спровокувати неконтрольований наплив іноземців, окремі запобіжники німецьку владу все ж таки залишили. Поки що поміняти статус із “просителя притулку” на “трудового мігранта” можуть лише ті іноземці, які заїхали до 29 березня 2023 року (їх понад 160 тисяч).

Ще одне нововведення — можливості для працевлаштування навіть для іноземців, які заїхали туристичними візами. Якщо людина приїхала “на екскурсію”, але несподівано знайшла роботу, їй дозволять залишитися. Щоправда, йдеться лише про кваліфікованих спеціалістів.

Але головне – знижено вимоги до підтвердження кваліфікації (які в Німеччині були одними з найжорсткіших у Європі). Так, якщо людина, окрім диплома, має ще й два роки стажу роботи з конкретної спеціальності, її можуть брати на роботу без підтвердження диплома. Щоправда, це не стосується, наприклад, таких фахівців як лікарі чи інженери – їм, як і раніше, доведеться підтверджувати дипломи.

Запроваджується “карта шансів” для іноземців – її можуть отримати ті, хто поки що не має пропозицій від німецьких роботодавців, але вважаються перспективними. Ця “перспективність” визначатиметься за системою балів, які отримає претендент (вік, спеціальність, стаж роботи, знання німецької/англійської, наявність зв’язків у Німеччині та ін.). Максимальний бал – 12. Але якщо людина набере хоча б 6, їй дозволять приїхати до Німеччини та протягом року шукати роботу за спеціальністю (і підробляти 20 годин на тиждень на некваліфікованих роботах).

Для претендентів на Blue Card знизили планку із зарплати (з 4 до 3,5 тисяч), а підтверджувати дипломи можна вже у процесі роботи. Для IT-шників прибрали навіть вимогу з диплому про вищу освіту – досить просто досвід роботи зі спеціальності (наприклад, після курсів).

При цьому іноземним спеціалістам дозволили провозити із собою не лише дітей, а й батьків.

За рахунок цих нововведень Німеччина планує хоча б почасти вирішити питання кадрового дефіциту. За даними німецького уряду, кількість вакансій на кінець 2022 року досягла 1,98 млн. Найзатребуваніші — у сфері охорони здоров’я та догляду, у машинобудуванні, на транспорті, у будівництві.

“Великі проблеми – з робочим персоналом. Минулого року німецькі роботодавці не змогли закрити 60% вакансій”, – каже Воскобійник.

За підрахунками уряду, Німеччина потребує додаткового притоку фахівців на рівні 400 тисяч осіб на рік. “Тому, гадаю, будуть і додаткові пом’якшення вимог до іноземців”, – зазначає Воскобойник.

Для українців більша частина цих “спрощень” стане важливою вже після війни, адже зараз вони й так можуть перебувати на території тієї ж Німеччини та влаштовуватись на роботу. “Але коли війна закінчиться, це стане стимулом для нової хвилі трудової міграції, зокрема висококласних фахівців”, – додав Воскобойник.

Втім, норма, що пом’якшує вимогу щодо дипломів, важлива для наших біженців уже зараз – вона спростить пошук роботи за спеціальністю.

До речі, ще на початку війни спростили працевлаштування для наших фахівців та інші європейські країни. Зокрема, в Італії та Литві українські лікарі та фармацевти можуть працювати без підтвердження дипломів, і багато хто вже влаштувався.

“Мене взяли на роботу до державної клініки за спеціальністю і навіть на той момент без знання литовського, але під слово честі, що я його вивчу. Зі спілкуванням з пацієнтами проблем не було, бо всі розуміють російську. Вже отримую додатковий сертифікат на пластичного хірурга “, – розповіла нам київський лікар Наталія Попова, яка працює у Литві.

“Саме чинник роботи може стати тим аргументом, який змусить наших біженців залишитися в Європі. ВНЖ це, звичайно, важливо, але кар’єрні та зарплатні можливості все ж таки в пріоритеті. Приміром, у Німеччині лікар-хірург отримує на руки в середньому до 8-. 10 тисяч євро.У нас офіційно – 20 тисяч гривень.Зрозуміло, що пацієнти дають “подяки”, але далеко не всім. Зрозуміло, що можливість збільшити свої доходи в рази стане вагомим аргументом для українців і без війни – і для біженців, і для тих, хто зараз на батьківщині, але згодом може замислитись про зміну місця проживання”, – каже Воскобойник.

“Не повернеться 60%”

Тим часом, за словами президента Конфедерації роботодавців Олексія Мірошниченка, вже зараз виникає питання – хто відбудовуватиме Україну після війни.

“Ми вивчили питання відновлення Каховської ГЕС, про яке зараз багато говорить уряд. І з’ясувалося, що навіть якщо будуть гроші, у нас просто не вистачить фахівців для реалізації цього проекту (їх потрібно до 6-7 тисяч). Робочих потрібних спеціалізацій немає достатньо. кількості, а ПТУ готують їх у рази менше, ніж того вимагає ринок праці, тобто доведеться хіба що залучати іноземних робітників, і це тільки один проект, а в повоєнній Україні їх буде безліч, хто відновлюватиме країну – питання відкрите., що після війни на нас може чекати нова хвиля трудової міграції”, – каже Мірошниченко.

За даними Мінекономіки, у найближчі 10 дітей, щоб забезпечити зростання ВВП на рівні 7-8% на рік, Україні знадобиться додатково 4,5 млн. працівників.

“Це щодо ситуації на зараз. Але багато наших біженців все ще працюють на українських роботодавців віддалено, деякі повертаються. Але після того, як ці зв’язки розірвуться, цифра кадрового дефіциту може зрости. Зрозуміло, що потрібна масштабна програма щодо повернення українців на батьківщину і вже зараз треба думати, що запропонувати іноземним фахівцям і де їх шукати. Якщо все залишити як є, з Європи, з урахуванням їх послаблень щодо ВНЖ та роботи, не повернеться щонайменше 60% наших біженців”, – додав Воскобойник.

Вже зараз багато наших біженців, навіть ті, хто дуже хоче повернутися додому, запитують, а чи потрібно їм це робити.

“У Польщі і я працюю, і чоловік, якому взимку виповнилося 60, і він зміг виїхати. Старша донька навчається в українському виші на дистанційці та підробляє офіціанткою у польському ресторані, молодший син – у польській школі плюс українська онлайн. У нас великий приватний будинок. у Київській області, а тут винаймаємо маленьку квартиру.Дуже хочеться повернутися, але не впевнена, що навіть коли закінчиться війна ми зможемо це зробити.Тут у нас доходи більше 4 тисяч євро на місяць, в Україні незрозуміло де потрібно працювати, щоб стільки мати. Плюс я б хотіла, щоб син закінчив у Польщі школу і вступив до вишу. Тому поки триматимемося тут”, — розповіла “Країні” Тетяна.

Втім, як уже писала “Країна”, за великим рахунком дискусію на тему “хто буде оббудовувати країну” поки що дуже теоретична.

Ніхто не може точно сказати, коли та чим закінчиться війна, на яких умовах. У якому стані на той час буде українська економіка і чи реальні перспективи інтеграції до ЄС. Без відповіді на ці запитання взагалі неможливо говорити ні про перспективи повоєнної відбудови, ні про те, скільки для цього потрібно людей.

Якщо Україна швидко вступить до ЄС, у країну потечуть інвестиції, створюватимуться нові робочі місця з хорошими зарплатами, то не важко буде повернути на батьківщину мільйони біженців – вони самі збиратимуть валізи і повертатимуться.

Якщо ж інвестицій не буде, а Україна залишиться корумпованою країною з незрозумілими перспективами, то основу економіки становитимуть лише ті галузі та виробництва, які виживуть під час війни, наприклад, сільське господарство, переробка агропродукції, видобуток корисних копалин та інші. А для обслуговування такої економіки навіть тих людей, які зараз залишилися жити в Україні, може бути занадто багато.

АО «Кравець І Партнери»

Ринок землі в Україні під час війни  ціна землі та операції купівлі/продажу  паїв

За 2 роки існування ринку землі в Україні середньозважена ціна 1 га земель для товарного с/г виробництва становить 35,2 тис. грн. За цей період було здійснено 37 783 операцій купівлі-продажу земельних ділянок для товарного с/г виробництва (паї) загальною площею 110 499 га. Про це свідчать аналітичні дані оновленої онлайн-мапи операцій купівлі-продажу земель України, яку запустили AgroPolit.com спільно з Zemelka.ua за підтримки нової земельної агенції Volodar. 

В 2022 році  було укладено 23 178 договорів купівлі-продажу, за 5 місяці 2023 року – 14 605 договорів купівлі-продажу. Це становить 63% від загальної кількості 2022 року (в гектарах в 2022 69 478 га, а за 2023 рік продано 41 021 га, або 59% від загальних продажів 2022 року). 

Розглядаючи операції/купівлі продажу на ринку землі України за 2 роки, бачимо наступну зміну динаміки: змістився фокус продажів зі східних областей України до центральних. 

Розподіл операцій з продажу землі за регіонами     

• Захід: 2022 р – 10 561 договорів і 2023 – 6955 договорів
• Південь: відповідно 8 623 та  4631
• Північ: 12 115 та 8052
• Схід: 20 269 та 9461
• Центр: 18 051 та11922
• Всього: 69 618 та 41 021

Слід зазначити, що не було договорів купівлі-продажу земельних ділянок в Луганській області, та значно скоротились в тих регіонах, де ведуться активні бойові дії за визволення земель із окупації, а саме в Донецька, Херсонська та Запорізька області.

Якщо порівнювати із середніми значеннями кількості договорів за минулий рік, то найбільше ринок землі в Україні зріс в Одеській +114%, Житомирській +95%, Волинській +82% областях. 

За 2023 рік найбільше земельних договорів було укладено в Хмельницькій області – 1623 та Вінницькій області – 1341, а за об’ємом найбільше проданих земель в Дніпропетровській області – 5940 га та Полтавській області – 3912 га.

Середньозважена ціна землі за 1 га на 2023 рік в України становить 39,01 тис. грн, а в 2022 році була 34, 2 грн, що на 12% нижче цього року. В порівнянні 2023 (5 місяці) з 2022 роком, найбільше зменшилась середньозважена ціна за 1 га в Волинській області з 35 тис. грн до 12 тис. грн та Івано-Франківській області з 99 тис. грн, до 45 тис. грн, а найбільше зросли в Львівській — 58 тис. грн за 1 га +53% та Херсонській 37 тис. грн +43%. 

Основні результати роботи ринку землі за 2 роки в Україні

• середньозважена вартість договору за одну ділянку — 35 211 грн;
• загальна кількість операцій купівлі-продажу земельних ділянок для товарного с/г виробництва (паї) — 37 783;
• сумарна площа проданих паїв — 110 499 га;
• середній розмір проданої ділянки — 2,82 га.

ТОП-5 найбільших  земельних договорів за площею за 2 роки

• Миколаївська область – 57 га
• Житомирська область – 50
• Дніпропетровська область – 50 га
• Кіровоградська область – 41 га
• Харківська область – 40 га

ТОП-5 найдорожчих укладених договорів за 2 роки

• Миколаївська область – 2 705 600 грн
• Львівська область – 2 600 000
• Київська область – 2 200 000
• Київська область – 2 000 000
• Харківська область – 1 794 00

Вільний ринок землі України перед і в час війни: плюси і мінуси

Член аграрного комітету парламенту, голова міжфракційного депутатського об’єднання «Депутатська аграрна рада» Андрій Богданець у коментарі AgroPolit.com каже, що за 2 роки роботи ринку всі мали  можливість переконатися, що не сталося апокаліпсису, яким лякали українців.

Ринок поступово запускався, спочатку було сотні угод на місяць, а потім тисячі. Не відбулося жодних цінових несподіванок, як очікували деякі, хоча ціна за гектар поступово зростала. Планувалося, що впродовж 2022-2023 років пройде перший етап земельної реформи, і бажаючі громадяни, фермери та малі аграрії  встигнуть скупити земельні ділянки для господарювання  у розмірі до 100 га на одного громадянина перед допуском на ринок землі з 01.01.2024 року юридичних осіб.  Проте, війна внесла свої корективи. У минулому році майже на три місяці зупинився продаж земельних ділянок, зупинялися реєстри, закривалися доступи до них. На  окупованих територіях ринок землі фактично перестав існувати.  Кількість угод купівлі-продажу земельних ділянок скоротилася в рази.  Повномасштабне вторгнення повністю змінило цінову динаміку ринку. Багато земель сьогодні заміновані або окуповані. Одним словом, через всі ці чинники, наші громадяни не встигнуть скупити землю до 01.01.2024 року. Не забуваємо також  той фактор, що багато наших фермерів отримали великі збитки, або через військові дії, або через неможливість реалізувати свою продукцію із-за проблем з логістикою. Тому у невеликих фермерів не має коштів, щоб викупити землю у «пайовиків». Проте, ці кошти обов’язково будуть у великих агрохолдингів, які змогли скористатися  «зерновим» коридором і  мають доступ до дешевих кредитів», – говорить народний депутат.

Не бачить великих промахів у роботі вільного ринку землі України перед і під час війни ринку старший проектний менеджер із земельної реформи Офісу реформ КМУ, доктор економічних наук Андрій Мартин. У коментарі AgroPolit.com він так оцінює наслідки дворічної роботи ринку:

Ринок сільськогосподарських земель працює без особливих проблем, ніякої «лихоманки», яку обіцяли деякі політики, немає. За виключенням березня-квітня 2022 року, коли не працювали державні реєстри, транзакції із земельними ділянками проводяться навіть попри воєнний час, а сам ринок поволі відновлюється.  Хоча залишилося лише півроку до запуску другого етапу, який передбачає зняття заборони на придбання пайових земельних ділянок юридичними особами, змінювати правила регулювання обігу сільськогосподарських земель навряд чи потрібно».

Партнер ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» Володимир Ігонін наголошує, що ринок землі в Україні працює нормально.

«Не так активно, як сподівалися прихильники вільного ринку і боялися його противники, але певний рух, попри війну, є, і це головне. Добре, що бажаючі продати свою землі отримали таку можливість. Втім, масового продажу земель сільськогосподарського призначення ми не спостерігаємо. 2024 рік обіцяє пожвавити ринок, адже українці і компанії з виключно українськими засновниками зможуть володіти масивами до 10 тис. га сільськогосподарської  землі «в одних руках». Це спростить агрокомпаніям адміністрування земельного банку. Але іноземні інвестори поки чекають з гарбузом на референдум», – говорить він.

На жаль, через неспровоковане широкомасштабне вторгнення росії надати об’єктивну оцінку роботі ринку землі складно, натомість каже у коментарі AgroPolit.com адвокат, керуючий партнер юридичної фірми «Kosovan Legal Group» Анатолій Косован.

Хтось вирішив зберегти оборотні кошти і не вкладатися в земельні інвестиції, а хтось вирішив продати чим швидше за будь-яку суму з переляку. Однак якщо взяти існуючу реальність за константу, то цілковита більшість угод по придбанню земель, які ми спостерігаємо на даний момент – це придбання орендаторами земель, які вони обробляють. Щодо позитивних сторін процесу, то ними і надалі залишається в першу чергу вже сам запуск та цивілізоване налагодження процесу. Також кампанії, які здійснюють вирощування багаторічних рослин, як то сади, виноградники, отримали можливість захистити свої інвестиції через придбання земель. Що стосується негативних сторін, то наданому етапі все відчутніше проявляються попередні намагання умовних покупців обійти мораторій на момент його існування. Так само в подальшому аналогічні наслідки спіткатимуть частину тих покупців, які наразі намагаються обійти заборону на максимальний обсяг земель», – пояснює він свою точку зору.

Старший партнер адвокатської компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець натомість більш категоричний у оцінках. Він вважає, що ринок землі провалився, бо аграрії так і не змогли стати повноцінними розпорядниками землі, а головними вигодонабувачами є іноземні компанії.

За цей час ми пересвідчились: відкриття ринку землі відбулося не для українців, а для іноземців, щоб вони скуповували плодючу українську землю саме за безцінь. І запобіжників цьому немає. Також ми пересвідчилися у тому, що іноземці активно втручаються в діяльність Конституційного суду, на розгляді у якому і знаходиться питання конституційності прийняття закону про ринок землі.  Перед війною були відповідні слухання, але вони були перенесені і наразі ситуація не вирішена», – пояснює Кравець.

Земельні міфи: вал земельних пропозиції, продаж за безцінь та покупці-спекулянти

Співзасновник земельної агенції «Volodar» Володимир Нагорний у коментарі AgroPolit.com розповів про те, як на практиці «провалилися» основні земельні міфи.

Перший міф – 10% людей продаватимуть свою землю не вагаючись і відразу.

«Не продали. Станом на травень 2023 року, із 29 млн пайових земель, угод відбулось на площу трошки більше 388 тис га (1,3 % за два роки!!!). Тобто продають землю в десять разів менше власників ніж очікувалось. Рахую, що це хороший маркер того земля для людей має цінність моральну так і матеріальну (пасивний дохід)», – говорить він.

Другий міф – власники продаватимуть паї за дарма.

Якщо дивитись офіційну статистику про середню вартість одного га в 39 тис грн, говорить Володимир Нагорний, то можна погодитись.

«Але треба зважити наступне – незважаючи ні на що, продавці стараються частенько приховати реальну вартість угод і повідомляють нотаріусу занижену вартість, головне щоб вона не була меншою від нормативної грошової оцінки. Не забуваймо також про той пул земель, які до відкриття ринку були оформленні спекулянтами як емфітевзиси і відразу після 01.07.2021 року попали у статистику як угоди з купівлі продажу, оскільки «сторонам» договору схеми потрібно було узаконити відчуження. Ну й звичайно, що ніхто не резокриває в такому випадку реальну вартість земельної ділянки, а вписують мінімально можливу суму в розмірі НГО», – пояснює він.

Третій міф –  землю скуплять спекулянти

Прошу повірити на слово – 99% покупців земель це фізичні особи та приватні інвестори, каже він.

Купують не заради перепродажу, а заради подальшої передачі в оренду українським аграріям», – пояснює Володимир Нагорний.

Які основні тенденції двох років роботи ринку землі в Україні? AgroPolit.com   разом з експертами нарахував декілька основних.

Ціна гектару землі залишається низькою

Як свідчать аналітичні дані земельної мапи України за 2 роки AgroPolit.com спільно з Zemelka.ua за підтримки нової земельної агенції Volodar ціни нсуттжєво зросли. Хіба на показник інфляції.

Це підтверджують й інші експерти ринку землі.

Під час війни ціни на сільськогосподарські землі у практично не змінилися. Якщо у 2021 році середня ціна коливалась у межах 35-40 тис. грн/га, то у другій половині 2022 року вона становила 38-43 тис. грн/га. Варто відзначити, що у доларовому вимірі, внаслідок інфляції, середня ціна залишилася майже незмінною — приблизно $ 1100-1200  за гектар ріллі. Щодо впливу війни на ціну, то тут скоріше слід відзначити втрачене зростання. До війни власники могли розраховувати на щорічне зростання вартості своєї землі на 5-10 % у валюті, проте наразі фактично відбулася «консервація» ціни. Нагадаю, що «нижньою планкою» для транзакцій із сільськогосподарськими землями є їх нормативна грошова оцінка», — наводить свої оцінки у розмові з AgroPolit.com  старший проектний менеджер із земельної реформи Офісу реформ КМУ Андрій Мартин.

На думку Анатолія Косована, в питанні ціни треба зважати на два моменти.

Перший – втрата вартості грошей. «Тримаючи такий актив, як с/г земельна ділянка, та отримуючи за неї орендну плату власник умовно отримує відсоток зі своєї інвестиції. Велике питання, чи здійснював би продавець будь-які надійні інвестиції, якби продав ділянку, та який відсоток доходу отримував би», — говорить він.

Другий — втрата вартості.

Відповідь на наявність втрати вартості ціни можна дати виключно на момент фактичного продажу земельної ділянки. Наприклад до війни вартість була $ 2 тис. за гектар, а наразі тільки тисяча. Якщо ж власник не піддався паніці та не продав ділянку в перші місяці, то за наявною у нас інформацією відчутного падіння апетитів продавців наразі не спостерігається, тобто потенційні продавці майже в усіх регіонах налаштовані отримати за ділянку вартість не меншу, ніж була перед війною. Щодо прогнозів по ціні на майбутнє, то вони напряму залежатимуть від економічного курсу та успішності реальних реформ в країні. Зрозуміло, що при таких втратах економіки, які спостерігаються в Україні на сьогоднішній день, очікувати суттєвого росту вартості землі точно не варто. При цьому зростання економіки буде залежати від названих мною вище факторів і відповідно потягне за собою і збільшення попиту за землю, і відповідно збільшення її ціни», — пояснює він.

Ринок землі — з обігу випала п’ята частина всіх земель України

 Друга тенденція ринку землі України в час війни — суттєве скорочення площ до продажу.

Андрій Мартин оцінив земельні втрати від воєнної агресії росії проти України так:

Руйнівного впливу війни зазнало 21% території України. Це території до яких змога дотягнутися рука агресора. Хоча завдяки героїзму Збройних сил України, значні території вже звільнено, обстеження на наявність вибухонебезпечних предметів потребують 2,6 млн га сільгоспугідь, а після звільнення всієї території України – орієнтовно ще 3 млн га. Сумарно поза ринковим обігом перебувають землі 310 громад у 8 областях, які знаходяться в зоні бойових дій чи у тимчасовій окупації. Реєстр прав на нерухоме майно та земельний кадастр на цих територіях заблоковані. Крім того, через підрив росіянами греблі Каховської ГЕС постраждали майже 600 тис га земель півдня України залишаться без зрошення. На їх відновлення греблі, повторне заповнення водосховища та каналів і відновлення системи зрошення, скоріше за все, піде десятиріччя. Тому у таких регіонах як Херсонщина, де посушливість клімату збільшуватиметься й надалі і потрібно буде адаптувати сільське господарство до нових реалій, переорієнтуватися на вирощування посухостійких культур, наприклад, сорго».

Другий етап ринку землі – допуск юридичних осіб

Відкрите питання ринку землі – другий етап (запуск юридичних осіб): бути йому чи ні в час військової агресії росії проти України.

Думки учасників ринку розділилися.

Запуск другого етапу ринку землі для юридичних осіб, який намічено на січень 2024 року, необхідно відкласти до того моменту, коли в Україні закінчиться воєнний стан, вважає член аграрного комітету парламенту Андрій Богданець.

«Війна триває, багато галузей економіки нашої держави зруйновано. Тому на сьогоднішній день, так важливо підтримати наших фермерів і аграріїв. Вони не зможуть витримати конкуренцію зі світовим капіталом.  Було б безвідповідально в таких умовах переходити до наступного етапу реформи ринку землі. Вважаю, що в умовах воєнного стану та протягом певного періоду після його скасування чи завершення, необхідно продовжити діючі на сьогодні обмеження. Я вже подав на розгляд парламенту відповідний законопроєкт №9341, ініціативу щодо внесення якого підтримали ще одинадцять колег, і сподіваюсь на його прийняття», — говорить депутат.

За результатами опитування читачів AgroPolit.com, Latufundist.com, Kurkul.com, Elevatorist.com та Zemlak.com, 74% аграріїв України підтримують ініціативу відкладення введення в дію другого етапу ринку землі для юросіб.

Є й противник  такого підходу.

«Особисто я проти цієї ідеї. Адже, перш за все, давайте задамо просте питання – чи стане від цих маніпуляцій комусь краще? Очевидно, що власникам земельних ділянок, які воліли б їх продати, цікава, перш за все, ринкова ціна, за якою вони зможуть провести транзацію. Жодні обмеження, які може запроваджувати держава, цю ціну не збільшать, а спроби надмірного втручання у ціноутворення призводять на практиці лише до тінізації угод – в договорі записується одна «ціна», а реальний розрахунок проводиться все одно по тій ціні, про яку домовилися продавець і покупець. Сільськогосподарські підприємства, де-факто, і зараз беруть активну участь на ринку сільськогосподарських земель, проте придбання пайових ділянок здійснюється на «дружніх» фізичних осіб. На практиці це призводить лише до здорожчання транзакції», – вважає старший проектний менеджер із земельної реформи Офісу реформ КМУ Андрій Мартин.

На його думку, якщо із 1 січня 2024 року сільськогосподарські підприємства зможуть придбавати землю без «посередників», від «економії» на залученні номінального держателя-фізичної особи в кінцевому підсумку виграють і продавець, і покупець. Хочу окремо підкреслити, що юридичні особи із іноземними інвестиціями в принципі не зможуть купувати сільськогосподарську землю в Україні – законодавство в цьому відношенні вельми жорстке, а покарання – включно до конфіскації ділянки.

Адвокат, керуючий партнер юридичної фірми «Kosovan Legal Group» Анатолій Косован так коментує: «Другий етап ринку землі в будь-якому випадку принесе пожвавлення, тобто збільшення угод, а відповідно оплату податків, отримання продавцями доходу та витрати цих коштів в подальшому, які стануть доходом іншого бізнесу, що потягне за собою чергову сплату податків, виплати заробітних плат і знову сплати податків. Я не знаю навіть як ще простіше пояснити вигідність для України у пожвавленні будь якої економічної діяльності на даному етапі і тим більше поповнення державного бюджету, який, нагадаю, є виключним джерелом фінансування оборони України».

Іноземці та основні схеми доступу до української землі

Не можна запускати другий етап, натомість каже Ростислав Кравець, бо це тільки більше розвяже руки для скупки землі іноземцям, хто б що не говорив у владі. Він розповів про існуючі схеми із залученням іноземців для скупки сільськогосподарських земель

За словами Кравця, перша і основна схема скупки землі іноземцями на вільному ринку землі України в час війни  – це здійснює номінальний власник українець, а фактично реальний власник іноземці. «Може бути створена номінальними директорами українська юридична особа, в яку закачуються гроші, яка може отримувати кредити і скуповувати землю. А насправді українець, який є власником цієї компанії, є номінальним власником, а справжні власники – це великі транснаціональні компанії», – переконує він.

Друга схема – зміна цільового призначення  сільськогосподарської землі на землю під забудову чи кооперативів, щоб після цього дати змогу іноземцям володіти цією землею напряму.

Другий етап дозволить робити більш скоріше і без будь-яких проблем для іноземців взагалі. Тобто напряму оформлювати сільськогосподарську землю з іншим цільовим призначенням на іноземні компанії», – прогнозує Ростислав Кравець.

Лобістів ринку землі, на думку Кравця, слід притягнути  до відповідальності за державну зраду з повною конфіскацією всього майна за спрощеною процедурою Вищого антикорупційного суду, тобто справ повинна тривати не більше 10 днів.

Останню схему учасники ринку землі вважають не дієвою. Чому?

Схема із зміною цільового призначення с/г із подальшим її викупом теоретично можлива, але у неї немає економічного підґрунтя, бо це не вигідна схема. Щоб поміняти цільове призначення, потрібно заплатити певні втрати державі, або вони взагалі зараховуються до бюджету територіальної громади. А ці витрати не менші за розмір нормативно-грошової оцінки: у кожній області  її величина не менше $ 1000 доларів за 1 га. Тому юркомпанія, яка викуповує сільськогосподарську землю, потім змінює цільове призначення, а потім ще купує її в людини і оформлює на себе, по фіналу отримує вартість 1 га землі не менше $ 6000. Економічного сенсу у цьому немає. Схема можлива, якщо вам потрібно будувати елеватор, тоді через зміну цільового призначення с/г земель  на землі промисловості, транспорту, зв’язку, чи житлове будівництво – можливо», – розповідає AgroPolit.com один з земельних хедхантерів  України.

При чому, продовжує він, в процесі  другого етапу ринку із самого ринку випаде чимало українських агрохолдингів. «Більшість агрохолдингів – 99,9 % у своїй структурі мають нерезидентів засновників. З першого січня 2024 року ринок землі відкривається лише для юридичних осіб 100% статутного капіталу, яких володіють лише українські фізособи – громадяни України. Тобто якщо у складі компанії є хоча б 1% нерезидента-громадянина іншої держави, або юридичної особи іншої держави, то ці юридичні особи не зможуть купувати землі сільськогосподарського призначення», –розповідає він. 

Стаття 130 Земельного кодексу — корпоративний мораторій для іноземців

Проблема із наявністю сільськогосподарської землі у статутному капіталі компаній уже зараз  відчутна для компаній в Україні, каже у коментарі Agropolit.com партнер ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» Володимир Ігонін.

«Звільнений в 2021 від мораторію український ринок сільськогосподарської землі лишається обмеженим. За статтею 130 Земельного кодексу України (ЗК) «іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (…), які є власниками земель сільськогосподарського призначення». Якщо ця норма порушується – землю можуть конфіскувати. На практиці цей новий «корпоративний мораторій» ускладнює операції не тільки із землею (на що було спрямоване це обмеження), а й на інвестиції в бізнес, якому «не пощастило» мати у власності сільськогосподарську землю», – пояснює він.

Він пояснює, що нова редакція ст. 130 ЗК – це безумовно крок вперед.

Попередній «земельний мораторій» в принципі забороняв будь-який продаж левової частки сільськогосподарської землі в Україні. Скасування багаторічного мораторію вимагало політичних компромісів, щоб набрати необхідні голоси. Я був присутній у Верховній раді під час гарячих дебатів напередодні голосування за т. зв. відкриття ринку землі. Деякі парламентські сили були дуже занепокоєні можливим допуском на ринок землі іноземців – напряму чи через участь в українських компаніях. Як відповідь на ці занепокоєння оновлена стаття 130 ЗК за задумом законотворців мала «захистити» українську сільськогосподарську землю від опосередкованого продажу через корпоративні права в компаніях, які володіють сільськогосподарською землею, насамперед іноземцям. Але цей запобіжник ніяк не обмежили – ані по площі, ані по цільовому призначенню землі. Відтак навіть, якщо компанії належить 1 га сільськогосподарської землі, на якій працює, скажімо, ринок оптової сільськогосподарської продукції, то інвестувати в таку компанію інша компанія не може. «Чистокровна» українська – до 2024 р., а іноземна чи навіть українська, але з бодай 1% іноземного капіталу, – до відповідного дозволу на всеукраїнському референдумі», – пояснює Володимир Ігонін.  

За його словами, вони з цією проблемою вже кілька разів стикалися на практиці. Так, одному клієнту, довелося витратити півроку на зміну цільового призначення крихітної сільськогосподарської ділянки, щоб уможливити продаж компанії іноземному покупцю. «Іноді вдається знайти ефективніший спосіб вирішення цієї проблеми. Але в цілому ситуація вимагає вирішення на законодавчому рівні. Зрозуміло, що поточна редакція ст. 130 ЗК проросла із зерна політичного компромісу. Але це регулювання не є ефективним і створює невиправдані перешкоди», – каже він.

Електронний земельний нотаріат

Чого не вистачає для нормальної роботи ринку землі? Володимир Нагорний звертає увагу на необхідність прискорення цифровізації земельних операцій.

«Однозначно кращого сервісу від нотаріату (Мін’юсту).  Їм однозначно потрібно брати приклад із Мінцифри. Наразі кожен суб’єкт господарювання не зважаючи на його форму власності та організаційно-правову форму може онлайн укласти договір на мільярд, підписати цей документ на спеціальних ресурсах з допомогою електронно-цифрового підпису, виконати цей контракт, підтвердити його виконання теж онлайн, провести податкові накладні і так далі. А от коли Ви виявите бажання купити/продати земельну ділянку за 100 тис грн без «паперу» не обійдетесь. При цьому верифікуватимуть вас фізично. Нотаріус має подивитись на вас, ваш паспорт та  пересвідчитись що Ви це Ви… хоча суспільство вже давно може це робити за допомогою цифрових технологій. Нам би є-нотаріат не завадив», – підсумував він.

АО «Кравець І Партнери»

Президент України Володимир Зеленський взяв у Львові участь у конференції United for Justice, на яку прибули представники країн ЄС, європейських інститутів, Британії, США. Йшлося про необхідність юридичного притягнення РФ до відповідальності за агресію. Україна готує відповідну резолюцію для голосування в Генасамблеї ООН, будуть зроблені й інші кроки. Яка ймовірність притягнення до такого роду відповідальності держави-терориста та її керівництва? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Розмови про міжнародний трибунал – скоріше елемент ідеологічного тиску на Росію з боку Заходу

Керівник Фонду “Українська політика” Костянтин Бондаренко вважає, що перспектива організації аналога Нюрнберзького трибуналу над Російською Федерацією дорівнює нулю – принаймні за збереження нинішнього режиму.Трибунал над Путіним та його соратниками можливий, за словами експерта, у таких випадках:

— Повний розгром Російської Федерації та її капітуляція Росії;

— Зміна режиму і прихід до влади в Москві ставлеників Заходу.

“А ні перший, а ні другий варіант у найближчому майбутньому не вважаю реалістичним, – зізнався Костянтин Бондаренко. – Тому розмови про міжнародний трибунал вважаю елементом ідеологічного тиску на Росію з боку Заходу (стосовно України – елемент пропаганди). Я припускаю, що може бути організований символічний трибунал, але навряд чи він матиме реальні наслідки для Путіна. Я сумніваюся, що до Москви прибуде комісар від Міжнародного трибуналу з ордером на арешт Путіна, Шойгу, Патрушева та інших”.

Виходячи з того, що РФ вже фактично програла цю війну, рано чи пізно до відповідальності буде притягнуто керівництво країни-агресора

Голова профспілки Українська незалежна фундація юристів, голова АО “Кравець та партнери”, адвокат Ростислав Кравець розповів, що притягнення до відповідальності керівників держави вже траплялося в новітній історії.

“Так, Міжнародний кримінальний суд (МКС) приймав таке рішення щодо керівництва республік колишньої Югославії (Милошевич і Ко). А у 2009-му МКС видав ордер на арешт президента Судану – Омара аль-Башира, який підозрюється у геноциді проти трьох етнічних груп (фур, масаліт та загава) у період з 2003 по 2008 рік у суданській провінції Дарфур, – зазначає експерт. 2017-го Омар Аль-Башир прибув до Росії. Досі не заарештовано. Сподіваємося, відповідальність, зрештою, спіткає і його, і тих, хто розв’язав війну проти України”.

На думку Ростислава Кравця, з огляду на те, що РФ вже фактично програла цю війну, довела свою нездатність ні у військовому, ні в політичному плані здолати Україну, рано чи пізно до відповідальності буде притягнуто керівництво країни-агресора.

“А також, – доповнює він, – відповідно до так званих Нюрнберзьких принципів, відповідатимуть за свої діяння не тільки особи, які віддавали накази про військові злочини, а й виконавці, і ті, хто своєю поведінкою сприяв таким злочинам. З відходом Путіна від влади (тим чи іншим способом), заради того, щоб у росіян з’явилося хоч якесь майбутнє, їм доведеться видавати військових злочинців усіх мастей для проведення над ними міжнародного трибуналу та притягнення до відповідальності”.

Джерело

АО «Кравець І Партнери»

Бажаєте бути в курсі важливих змін в законодавстві України? Підписуйтесь на канал і запрошуйте друзів:
https://bit.ly/2G12dHy

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»