📱Щоб дізнатись більше корисної інформації, не забудьте підписатись на канал. Слідкуйте за новинами та підтримуйте Україну💙💛.

🔸Постанова Третього ААС щодо стягнення додаткової винагороди пропорційно часу участі у бойових діях та стягненні витрат на правову допомогу – https://forum.antiraid.com.ua/topic/16284-postanova-tretyogo-aas-shhodo-stjagnennja-dodatkovoyi-vinagorodi-proporcijno-chasu-uchasti-u-bojovih-dijah-ta-stjagnenni-vitrat-na-pravovu-dopomogu/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⭐️ зарядження та підтримку каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ст. 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. У Правилах адвокатської етики також зазначається не вичерпний перелік обставин при встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

Не погодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Адвокат має право вимагати від клієнта та/або особи, яка уклала договір в інтересах клієнта, попередньої виплати гонорару та/або компенсації можливих витрат, пов’язаних з виконанням доручення.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу  України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Є вже доволі стала практика Верховного Суду щодо питань гонорару успіху та розподілу компенсації цих видів витрат при прийнятті рішення. Зокрема, суди найчастіше розмежовують компенсацію витрат на правничу допомогу та витрати на компенсацію гонорару успіху, зважаючи на те, що правнича допомога яка надається, вона є фактичною надається клієнту за оплачується за певний перелік послуг які підтверджуються розрахунковими документами та заявляється до суду. У свою чергу, гонорар успіху, зазвичай, це процентна сума від ціни позову  або сума за домовленістю яка виплачується в разі виграшу справи. Тому суд розцінює як  додаткові особисті домовленості між клієнтом та адвокатом, які не підлягають судовому розгляду.

Справа № 904/4507/18  Постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року. Зафіксувала основні положення які стали сталою практикою для прийняття іншими судами рішення.

Велика Палата Верховного Суду вирішила виключну правову проблему щодо можливості віднесення до судових витрат «гонорару успіху» адвоката і чітко встановила законність існування гонорару успіху адвоката та наголосила на необхідності визначення сторонами розумних меж такого гонорару.

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Велика Палата Верховного Суду відзначає, що у цій справі підставою для звернення із заявою про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є приписи статей 126, 129, 244 ГПК України, і вимога сторони обумовлена саме необхідністю вирішити питання про розподіл сплачених ним судових витрат (визначених як професійна правнича допомога), що відповідно до вказаних норм процесуального права підлягають розподілу між сторонами.

Відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн, передбаченому додатковою угодою, суди не врахували, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат, не навели доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача. При цьому загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, складає 12 000 грн, що не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару. тОтже, додаткове судове рішення про відмову в стягненні 5 000 грн слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відшкодування позивачу цих витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18  також зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з “гонораром успіху”.

В зазначеному рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок сплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

 Справа № 922/1689/21 Додаткова постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08 вересня 2022 року

Цікава позиція про одноразовість сплати гонорару успіху: «Оскільки сторони погодили, що «гонорар успіху» сплачується одноразово і це питання було предметом розгляду судом першої та судом апеляційної інстанцій  у Верховного Суду відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про розподіл та стягнення судових витрат в частині стягнення «гонорар успіху» в розмірі 237 795,00 грн у суді касаційної інстанції.

Доводи, викладені у запереченнях позивача про необхідність повної відмови у стягненні з неї витрат на правову допомогу не заслуговують на увагу, адже повною відмовою у їх стягненні нівелюється одна з основних засад (принципів) господарського судочинства – відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, передбачена п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України».

 Справа № 922/3783/20 постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08 грудня 2021 року

Позиція щодо необхідності фактичного доведення гонорару успіху: «Разом з тим, Верховний Суд доходить висновку, що відповідач не довів понесення витрат на правничу допомогу в частині гонорару успіху.

“Гонорар успіху” відповідно до ст.30 Закону “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” є складовою гонорару адвоката і належить до судових витрат. Тому порядок стягнення з позивача на користь відповідача “гонорару успіху” як складової витрат на професійну правничу допомогу (судових витрат) визначається ГПК. Як зазначалось, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив що, до витрат на правничу допомогу також входить гонорар успіху у розмірі “7% від суми задоволеного позову”.

У цій справі у позові було відмовлено. Таким чином, договір, наданий відповідачем, і який передбачає оплату гонорару у розмірі “7% від суми задоволеного позову” формально не містить підстав для виплати гонорару успіху. Оскільки витрати на правничу допомогу у розмірі 40 000 грн були відповідачем належним чином підтверджені та передбачений ГПК порядок їх заявлення був дотриманий, то Верховний Суд доходить висновку, що відповідна сума підлягає стягненню з позивача».

 Справа № 915/294/21 постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 вересня 2022 року

У даній справі порушується питання пропорційності та розміру фактичних витрат на правничу допомогу, про неможливості зміни  судом процентного розміру гонорару успіху.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат заявлена до стягнення сума гонорару в розмірі 10 відсотків від суми незадоволених позовних вимог не може оцінюватись судом виходячи суто з такої домовленості сторін у договорі про надання правничої допомоги, у спосіб її зменшення до якогось іншого відсотку, у даному випадку до 5 відсотків від суми незадоволених позовних вимог відповідно, а повинна оцінюватись на предмет її пропорційності, необхідності, неминучості порівняно з фактично понесеними витратами на правничу допомогу. Колегія суддів при цьому звертає увагу, що самим адвокатським бюро складено акти про надання клієнтові юридичних послуг з урахуванням складності цієї справи, які вартують 29400 грн, з яких за висновками судів лише 24000 грн можуть бути віднесені на позивача.

Тобто колегія суддів виходить з того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат (відшкодування їх за рахунок іншої сторони) у формі “гонорару успіху”, суд повинен виходити не з договору між адвокатом та клієнтом, який створює саме для них права та обов`язки, та погодженого ними розміру гонорару (в даному випадку вирахуваного ними у відсотковому співвідношенні від суми незадоволених позовних вимог), а й з пропорційності цих витрат фактично понесеним судовим витратам, безпосередньо пов`язаним з розглядом справи, які визначені адвокатським бюро та оцінені судом, зокрема з точки зору складності цієї справи та розумної необхідності цих судових витрат для даної справи. Адже саме розмір витрат, понесених відповідачем на фактично надані реальні та неминучі послуги на правничу допомогу, і саме з метою досягнення певного правового результату вирішення конфлікту сторін – відмови позивачеві у позові, кореспондується з витратами, які має право відшкодувати на свою користь відповідач як судові витрати, понесені ним на сплату гонорару успіху, за рахунок позивача.

Отже, колегія суддів вважає, що за результатами розподілу судових витрат витрати в формі “гонорару успіху” не можуть бути стягнуті в розмірі, який на понад 98% перевищує вартість фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки це не відповідає критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також принципам справедливості, пропорційності та верховенства права.

Підсумовуючи, Верховний Суд виходить з того, що судові витрати, які за своєю суттю є додатковою оплатою за успішне завершення справи в суді (“гонорар успіху”) до оплати за фактично надані послуги, про яку сторони договору про надання правової допомоги також домовились у договорі про надання правової допомоги, не можуть покладатись на сторону, на яку судові витрати іншої сторони мають бути віднесені відповідно до процесуальних норм про розподіл судових витрат, виходячи лише зі зменшення судом гонорару, який визначено сторонами цього договору на власний розсуд, без одночасної оцінки його розміру всім критеріям судових витрат на правничу допомогу, які унормовані у главі 8 “Судові витрати” ГПК України, у їх сукупності. Тобто не буде правомірним просте зменшення судом таких судових витрат у спосіб встановлення іншого (меншого) відсотку від того відсотку, який обумовлено в договорі про надання правничої допомоги щодо бази його (відсотку) нарахування.

Враховуючи наведене та визначені, зокрема, частиною п`ятою статті 129 ГПК України критерії для здійснення розподілу судових витрат, безпосередньо та причинно пов`язаних з розглядом справи, колегія суддів дійшла висновку, що не стверджуючи про нульову кореляцію витрат у формі “гонорару успіху” фактично понесеним витратам, за оцінкою колегії суддів розумним та справедливим у даному випадку буде віднесення на позивача витрат у формі “гонорару успіху” в розмірі 24000,00 грн, які відповідають (1) і фактичним витратам на правову допомогу, які відповідач планував понести в суді, виходячи з обсягу запланованої правової допомоги та складності справи; (2) і витратам, які фактично поніс відповідач, відповідно до актів наданих послуг; (3) і витратам, які за оцінкою суду підлягають віднесенню на позивача, виходячи з оцінки самим відповідачем та фахівцями у сфері права, з якими він мав домовленості щодо певного результату розгляду справи, з точки зору її складності, та розумної необхідності і реальності понесених судових витрат.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на правничу допомогу в загальній сумі 42618,08 грн, з яких 18618,08 грн витрати на професійну правничу допомогу (пропорційно задоволених вимог), безпосередньо пов`язані з розглядом справи, та 24000 грн витрати у формі “гонорару успіху”, опосередковано пов`язані з розглядом справи, втім які за оцінкою колегії суддів саме в такій сумі знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку (у пов`язаності)з розглядом справи .

 Справа № 873/54/22 постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08 листопада 2022 року

Дана справа визначає, що гонорар успіху є умовною угодою та не може встановлюватися в акті приймання-передачі виконаної правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи в пунктах 5.1 та 5.3 Договору від 07.12.2020 № 07-12-2020 зазначено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами в акті здачі-приймання виконаної правової допомоги, який є невід`ємною частиною цього договору і враховує обсяг та складність правової допомоги, тривалість часу, необхідного для її виконання, досвід, кваліфікацію адвоката, строки, ступінь терміновості виконання правової допомоги та інші суттєві обставини. Акт здачі-приймання виконаної правової допомоги підписується сторонами і фіксує факт надання правової допомоги, яка передбачена цим договором.

Виходячи зі змісту зазначеного Договору, в акті приймання-передачі виконаної правової допомоги розмір гонорару визначається в залежності від обсягу та складності правової допомоги, тривалості часу, необхідного для її виконання, строків, тощо, у той час як “гонорар успіху” від зазначених критеріїв не залежить, а залежить від результатів вирішення відповідного спору – тобто є умовною угодою та не може встановлюватися в акті приймання-передачі виконаної правової допомоги.

Аналогічних правових висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 11.11.2021 у справі № 873/137/21 та від 18.08.2022 у справі № 873/33/22.

Отже, висновок Північного апеляційного господарського суду про необґрунтованість заявлених ТОВ “Нор-Ест Агро” до стягнення судових витрат на загальну суму 7 500,00 грн в якості “гонорару успіху” є правомірним та таким, що відповідають матеріалам справи.

Цікава позиція щодо гонорару успіху визначена  не у позиції Верховного Суду а міського суду, Справа № 908/3092/21 Додаткове рішення Господарсього суду Запорізької області від 11 лютого 2022 року.

Слід зазначити, що витрати за надану правничу допомогу в разі підтвердження обсягів наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справ незалежно від того, чи їх вже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Судом встановлено, що відповідна сума, обумовлена адвокатом та клієнтом до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.

Суд врахував, що позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення відповідно до п. 4 Додаткової угоди суму гонорару успіху в розмірі 5 % задоволеної суми основного боргу по справі № 908/3092/21, яка склала 965 грн. 34 коп.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства ст. 134 закріплює також порядок розподілу витрат на правничу допомогу. Витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя» № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Справа № 818/716/15 Постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 липня 2021 року

Однією із підстав для касаційного оскарження слугував довід позивача про безпідставну відмову судів попередніх інстанцій у компенсації «гонорару успіху» та не врахуванні правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Відмовляючи у цій частині позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що витрати позивача на сплату гонорару за договором про надання правової (професійної правничої) допомоги від 15 травня 2018 року №б/н в розмірі 56159 грн 25 коп, що становить 10% від ціни позову, фактично не є судовими втратами понесеними позивачем під час розгляду справи в розумінні положень статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд зауважує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19 та від 16 березня 2021 року у справі № 520/12065/19 і Верховний Суд у цій справі не вбачає підстав відступати від неї.

В той же час при постановленні рішень у цій справі судами попередніх інстанцій не надано оцінку доводам відповідачів наведеним у їх клопотаннях від 09 червня 2020 року та 10 червня 2020 року щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами та не зазначено які саме із цих доводів було враховано судами при постановленні оскаржуваних рішень. Проте встановлення цих обставин також має значення для правильного вирішення цієї справи.

Аналогічна норма з господарським та адміністративним судочинством щодо витрат на правничу допомогу закріплена у Цивільно процесуальному кодексі статті 137.

Справа № 520/10409/18 Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від  03 серпня 2022 року

Таким чином зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату «гонорару успіху» не є обов`язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат та покладення таких витрат на іншу сторону справи, оскільки в такому випадку суд застосовуючи відповідні положення процесуального законодавства, зокрема частин четвертої – п`ятої статті 137 ЦПК України, може оцінювати необхідність, розумність та інші критерії співмірності цих витрат.

Однак вищенаведене не означає, що такі зобов`язання між адвокатом та клієнтом не є обов`язковими для сторін договору про надання правової допомоги, у разі якщо такий договір є дійсним.

Рада адвокатів зважаючи на неусталену норму щодо гонорару успіху винесла Рішення №35 Ради адвокатів України «Про розгляд звернення адвоката Дроздова О.М. щодо «гонорару успіху» адвоката за надану правничу (правову) допомогу» від 12.04.2019 р. Враховуючи положення Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського співтовариства, застереження щодо pactum de quota litis, легальність та поширеність «гонорару успіху» в багатьох іноземних країнах, Рада адвокатів України роз’яснила, що адвокат має право отримувати «гонорар успіху» за надану правничу (правову) допомогу, розмір якого чинним законодавством не обмежений та визначається договором про надання правової допомоги між адвокатом та клієнтом, а також що адвокату не рекомендується заявляти в судовому порядку вимогу щодо відшкодування сплаченого йому «гонорару успіху» за надану правничу (правову) допомогу.

Отже, зважаючи на вищевикладені норми, слід зауважити як для адвоката так і для клієнта, що для компенсації гонорару успіху стороною необхідно навести суду документальні докази його понесення, прописати чітко у договорі порядок сплати, аргументацію розміру, попередити клієнта, що навіть у разі виграшної справи гонорар успіху зважаючи на практику Верховного Суду може не належеати до витрат на правничу допомогу або може бути зменшеним зважаючи на обставини справи.

Симонок Дар’я,

адвокат Адвокатського Об’єднання «Кравець і партнери»

+380-44-229-6950

АО «Кравець І Партнери»

🔸Постанова ВП ВС про залишення в силі зразкової справи щодо нарахування і випалити службі судової охорони з 24.02.2022 додаткової винагороди у 30 000 грн щомісячно (без пропорційності в розрахунку на місяць) – https://forum.antiraid.com.ua/topic/14935-postanova-vp-vs-pro-zalishennja-v-sili-zrazkovoyi-spravi-shhodo-narahuvannja-i-vipaliti-sluzhbi-sudovoyi-ohoroni-z-24022022-dodatkovoyi-vinagorodi-u-30-000-grn-shhomisjachno-bez-proporcijnosti-v-rozrahunku-na-misjac/

🔸Рішення ВС-КАС у Зразковій справі про незаконність ненарахування і невиплати додаткової винагороди працівникам Служби судової охорони передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 – https://forum.antiraid.com.ua/topic/14436-rishennja-vs-kas-u-zrazkovij-spravi-pro-nezakonnist-nenarahuvannja-i-neviplati-dodatkovoyi-vinagorodi-pracivnikam-sluzhbi-sudovoyi-ohoroni-peredbachenoyi-postanovoju-kabinetu-ministriv-ukrayini-vid-28-ljutogo-2022-roku-168/#comment-245318

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Не забудьте приєднатись до телеграм каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

Стаття 180 Сімейного кодексу визначає обов’язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. У свою чергу, ст. 181 Сімейного кодексу визначає, що можна утримувати дитину за домовленістю батьків в грошовій і (або) натуральній формі,  або у судовому порядку, коли рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Стаття 199 закріплює також обов’язок  батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, то батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Який розмір аліментів

На розмір аліментів, які призначає суд, впливає вік дитини та розмір прожиткового мінімуму. Тому є мінімальний гарантований розмір аліментів, сума якого не може бути меншою ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Також є мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

 У 2023 році прожитковий мінімум  відповідно до  ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023» є таким:

– для дітей до 6 років – 2 272 грн (сума аліментів на таку дитину не може бути меншою ніж 1136 грн);

– для дітей від 6 до 18 років – 2 833 грн (мінімальний гарантований розмір аліментів буде 1416,5 грн).

 У разі якщо аліменти призначає суд, то сума виплат не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, тому  в такому випадку максимальний розмір аліментів за рішенням суду на дитину до 6 років може бути 22 720 грн, а на дитину від 6 до 18 років – 28 330 грн.

Щодо відсотку стягнення аліментів з військовослужбовців, то відповідно до ч. 5 ст. 183 Сімейного кодексу, то вони стягуються в таких розмірах від доходу:

• ½ частина на одну дитину;
• ⅓ частина на двох дітей;
• ½ частина на трьох та більше дітей.

У тому випадку, коли батьки  дитини самостійно домовилися між собою про виплату аліментів (тобто не звертаючись до суду), то обмежень на суму аліментів немає, може навіть перевищувати максимальний розмір встановлений законодавством.

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках.

Слід враховувати той факт, що у справах про перерахунок розміру аліментів суд не завжди може збільшити його. Адже призначення аліментів залежить від багатьох чинників:

1) стан здоров’я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3^-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3^-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Також в Сімейному кодексі закріплено положення щодо додаткових витрат батьків на дитину, зокрема той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

З яких виплат військовослужбовця нараховуються аліменти

Відповідно до ч. 1 ст. 9 до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять:

• посадовий оклад, оклад за військовим званням;
• щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
• одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб зазначений в постанові Кабінету Міністрів України № 146 від 26 лютого 1993 року “Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб”. Відповідно до п. 8 Переліку, затвердженого Постановою № 146, з військовослужбовців Збройних Сил України, інших військ, Держспецзв’язку, поліцейських, осіб рядового й начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, ДСНС та Державної кримінально-виконавчої служби аліменти утримують з усіх видів грошового забезпечення, надаваного щомісячно:

– оклад за штатною посадою;

– оклад за військове або спеціальне звання;

– відсоткова надбавка за вислугу років;

– вчене звання й науковий ступінь;

– кваліфікація та умови служби.

Водночас відповідно до п. 12 згаданого Переліку аліменти з військовослужбовця не утримують серед іншого з:

– вихідної допомоги в разі звільнення з військової служби;

– тих видів грошового забезпечення, які не мають постійного характеру.

Тобто, кошти для виплати аліментів потрібно утримувати з усіх видів фінансових надходжень, за винятком додаткової винагороди, оскільки така винагорода має тимчасовий характер.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1263 від 11 листопада 2022 р. внесено зміни до пункту 8 переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 146, доповнено його після слів «з усіх видів грошового забезпечення» словами «інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану».

Тобто, раніше стягнути аліменти можна було лише із зарплати військовослужбовця. Однак відповідно до постанови КМУ від 11.11.2022 №1263 додаткову винагороду військовослужбовців зарахували до переліку виплат, з яких можна утримати аліменти. Згідно з цими нормами, з військовослужбовців ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв’язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.

Період за який можна стягнути аліменти

Щодо виплати аліментів з усіх видів грошового забезпечення зокрема додаткової винагороди військовослужбовців, – то згідно з положеннями статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України Конституційним Судом, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

З наведеного вбачається, що утримання аліментів здійснюється з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім тих виплат, що не мають постійного характеру або інших випадків, передбачених законом. Водночас постанова № 1263 поширює свою дію на правовідносини, що виникають з моменту набрання її чинності, тобто з 16 листопада 2022 року, а отже, утримання аліментів з додаткової винагороди повинно здійснюватися з моменту виникнення відповідних правовідносин та за період після набрання вказаною постановою чинності.

Щодо загальних норм, то відповідно до ст. 191 Сімейного кодексу аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу – із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім’ї, у якій виховується дитина, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідальність за несплату аліментів

Законодавство передбачає такі санкції до осіб які не сплачують аліменти:

• У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
• Адміністративна відповідальність за ст. 183-1 КУпАП, згідно якої несплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім’ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, – тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.
• Кримінальна відповідальність за ст. 164 КК України, згідно з якою злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, – карається громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Дар’я Симонок, адвокат

Адвокатське об’єднання Кравець і партнери

АО «Кравець І Партнери»

🔸Постанова КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану (з останніми змінами № 836 від 09.08.2023) – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/168-2022-%D0%BF#Text

🔸ЗУ від 28 червня 2023 року № 3161-IX Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов’язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3161-20#n52

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Не забудьте приєднатись до телеграм каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

Про це i-ua.tv заявив адвокат Ростислав Кравець, пише АНТИРЕЙД.

«Отримав відповідь від Верховного суду щодо виплати суддівської винагороди екс-голові цього суду, Всеволоду Князєву, якого затримали з хабарем у 2,7 млн доларів. Ми просили надати інформацію, чи продовжує станом на дату звернення нараховуватись та виплачуватись суддівська винагорода Всеволоду Сергійовичу Князеву, судді Верховного Суду. Фактично, з відповіді т.в.о. керівника апарату, який на мою думку також міг бути причетний до цих оборудок і який вже намагався прикрити незаконне призначення Князєва на посаду голови суду слідує, що Князєв продовжує отримувати свою необґрунтовану винагороду. А якщо взяти до уваги, що він отримав відпускні та знаходиться в оплачуваній відпустці, то думаю виплата там була з 1 млн грн. А може і більше з врахуванням практики надання оздоровчих. Тобто платники податків платять, окрім того, що його за власний кошт утримують в СІЗО, ще й платять мільйони винагороди особі яка не виконує те за що ця винагорода призначена. Що заважає зупинити виплати окрім кругової поруки та страху бути викритим Князєвим? Особисто я проти виплати цій особі будь-яких виплат коштом українських платників податків. Хай йому іноземці платять, що його туди призначили», — каже Р. Кравець.

Він підкреслив, що виплати винагороди екс-голові Верховного суду пов’язані з низьким фаховим рівнем працівників НАБУ та САП або це свідчить про домовленості, які існують на сьогоднішній день між правоохоронцями та представниками Верховного суду.

«Припинити виплати Князєву можливо у разі його відсторонення від правосуддя та зверненням з відповідним клопотанням до вищої Ради правосуддя. Однак в НАБУ та САП цього не зробили, хоча в інших випадках роблять це дуже швидко. Вважаю, що відповідна домовленість між НАБУ, САП та Князєвим. Зокрема, що ці структури залишають його шалені мільйонні виплати, а він продовжує з ними співпрацювати та надавати інформацію стосовно, які судді були замішані та схеми розглядалися. Це вигідно іноземцям, які керують НАБУ та САП», — підкреслює Р. Кравець.

За словами адвоката, навряд чи справа Князєва буде доведена до кінця.

«З огляду на те, що пройшов місяць, а Князєву та іншим суддям крім підозри, обвинувачення не було, свідчать про те, що цю справу просто закриють», — каже Р. Кравець.

На запитання чи може на це вплинути громадськість він відповів:

«Насправді в Україні не існує громадськості. Громадянське суспільство утримується за рахунок іноземних платників податків. Те, що їм скажуть, вони й будуть робити та писати про це у своїх соцмережах. Поки ми бачимо, що жодна з громадських організацій, які опікуються реформами, мовчать з приводу справи Князєва, так само, як і посли G 7. Тому вважаю, що було прийнято рішення про закриття цієї справи та уникнення відповідальності всіх причетних осіб», — резюмує адвокат.

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»

Бажаєте бути в курсі важливих змін в законодавстві України? Підписуйтесь на канал і запрошуйте друзів:
https://bit.ly/2G12dHy

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»