Зрозуміло, що за цей час я перезнайомився практично з усіма бодай трохи помітними інженерами людських душ – з кимсь очно, з кимсь заочно, та знав поіменно не тільки столичних, але багатьох регіональних журналістів. Але до 14 липня 2025 року я ніколи не чув про існування такої «видатної журналістки» як Катерина Коберник, яка, як тепер з’ясувалось, на гроші Коломойського та, одночасно, з щедрот дідуся Сороса, редагує мало кому відоме інтернет-видання «Бабель». Про це повідомляє АНТИРЕЙД з посиланням на «Хроніки Українських Йолопів».

Я знав хто така Іванна Коберник (навіть якось разом з Іванною та Віталієм Портніковим брав участь у передачі радіо «Свобода»), але про існування Катерини Коберник не здогадувався. Уявляєте, що це за нікчемна мандавошка, якщо про її існування не знала людина, яка пропрацювала в журналістиці понад три десятки років?

Так ось, про цю мандавошку (перепрошую, про цю нікчемну мандавошку) я вперше довідався напередодні обрання слідчим суддею Печерського районного суду Києва запобіжного заходу моєму, так би мовити, бойовому побратиму Шабуніну, який півтора року, з 25 лютого 2022 року по 2 листопада 2023 року, фіктивно рахувався на військовій службі в моїй 241 окремій бригаді ТрО (точніше – у 207 окремому батальйоні ТрО 241 окремої бригади ТрО), але жодного разу в своєму підрозділі не з’явися, обов’язків військової служби не виконував, військову присягу не складав, курс базової загальновійськової підготовки не проходив і, взагалі, проживав удома в той час, як його батальйон знаходився в зоні бойових дій.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Втім, це не заважало Шабуніну шахрайським шляхом щомісяця отримувати на свою банківську картку грошове забезпечення солдата (23 тисяч грн) та додаткову винагороду за виконання бойових/спеціальних завдань (30 тисяч грн), а за квітень 2022 року – навіть «бойові» в розмірі 100 тисяч грн на місяць за, начебто, участь у боях по звільненню Київської області. Ба більш того, колишній командир батальйону підполковник Юшко продав… перепрошую, подарував солдату Шабуніну довідку форми №6 про безпосередню участь у бойових діях, необхідну для отримання посвідчення ветерана війни – учасника бойових дій.

Таких мертвих душ у 207 окремому батальйоні ТрО 241 окремої бригади ТрО було понад 20 осіб, зокрема, разом з Шабуніним фіктивно рахувався на службі призваний за мобілізацією «активіст» Шерембей, тричі засуджений за квартирні крадіжки, який також купив… перепрошую, отримав у Юшка довідку про безпосередню участь у бойових діях і також жодного разу за півтора року не з’явився в своєму підрозділі. Довідавшись про це, я домігся реєстрації низки кримінальних проваджень стосовно Шабуніна, Шерембея та їхнього командира Юшка.

Цей процес розтягнувся надовго – з грудня 2023 року й до вересня 2025 року. Зрозуміло, що вносити мої повідомлення про злочин у Єдиний реєстр досудових розслідувань у Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань у м.Києві відмовлялись, тому кожного разу доводилось звертатись зі скаргою до суду, за що я вдячний адвокатові Ростиславу Кравцю, який погодився безкоштовно представляти в судах справжнього учасника бойових дій, доки я був на фронті.

Але навіть після реєстрації кримінальних проваджень ніякі слідчі дії не проводились – бо заборонив Офіс Президента. Не допомагали ані мої скарги в суд на слідчого, ані скарги в Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів на процесуального керівника.

Більш того: одного разу, коли процесуальний керівник спробував був дати вказівки слідчому, трапилась істерика в тодішнього заступника генерального прокурора Антона Войтенка, який, посилаючись на Вищі Інстанції (себто на заступника керівника Офісу Президента Олега Татарова), верещав, що закатає прокурора в асфальт. І це не дивно, бо Шабунін своїм ротом обслуговував найбрудніші корупційні оборудки попсуй-міністра Умєрова (власне, за це Шабуніну й давали можливість фіктивно «служити»).

Тим не менш, за півтора року цю справу мені таки вдалось зрушити з місця й Шабунін з Юшком опинились на лаві підсудних.

До речі, на обвинуваченого Юшка можна подитивись ось на цьому відео. Оскільки колишньому командиру 207 окремого батальйону ТрО (а нині – заступникові командира 162 окремої механізованої бригади) підполковнику Юшку обраний запобіжний захід у вигляді застави, Віктор Васильович за давньою звичкою ганяє п’яним за кермом свого автомобіля. 8 грудня 2025 року обвинувачений Юшко знову був зупинений поліцією в м.Фастів у вигляді, що ображає людську гідність, а відео з колишнім командиром Шабуніна широко розійшлось у соціальних мережах.

Полюбуйтесь на цю п’яну мерзоту, яка 8 грудня 2025 року, упившись до втрати людської подоби, знову сіла за кермо автомобіля. Це – підполковник Юшко Віктор Васильович, колишній командир 207 окремого батальйону ТрО (військова частина А7376), якого зараз судять разом з колишнім солдатом цього батальйону Шабуніним:

19 лютого 2025 року військовослужбовець, призваний за мобілізацією, Шабунін після трьох років фіктивної «служби» у Києві був несподівано для нього «висланий» зі столиці та призначений командиром відділення польового механізованого хлібозаводу продовольчого складу 218 об’єднаного центру забезпечення Сил логістики ЗСУ (військова частина А1361) у м.Харків. А наступного дня слідчий Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, повідомив про підозру в зловживанні службовим становищем колишньому командиру 207 окремого батальйону ТрО підполковнику Віктору Юшку.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Хлібопекарним виробництвом Шабунін завідував недовго: 10 липня 2025 року він був переміщений на посаду головного сержанта взводу забезпечення 43 окремої механізованої бригади (військова частина А4698) з місцем дислокації в с.Коробчиному Чугуївського району Харківської області. Наступного дня Шабуніну було повідомлено про підозру в ухиленні від військової служби (у подальшому Шабунін ще й отримав підозру в шахрайстві).

На цій історичній фотографії зафіксований процес вручення Шабуніну письмового повідомлення про підозру. Найбільше мені сподобався антикорупційний календар, який прикрашав оселю нашого сонечка.

І тоді 14 липня 2025 року на арені з’явилась «видатна журналістка» К.Коберник, про існування якої я раніше не знав. Вона провела ціле «розслідування», у ході якого встановила, що заявник у «справі Шабуніна» – зовсім не старший сержант Збройних Сил України (на момент написання цих рядків – вже колишній: за два місяці до врученню Шабуніну підозри я був звільнений у відставку в зв’язку з досягненням граничного віку після 3 років 2 місяців і 5 днів служби в тих місцях, про які К.Коберник, хіба, читала в зведеннях Генштабу) Володимир Бойко, а «проросійський блогер» Володимир Бойко, найнятий ледь не особисто Путіним, який виконує політичне завдання по переслідуванню так званих «борців з корупцією». 14 липня 2025 року К.Коберник написала про це в своєму «Бабелі», а з 17 липня почала розганяти брехню в соцмережах.

Прочитавши цю срань, опубліковану К.Коберник (ставлю крізь її ініціал, щоби ніхто не подумав, що я маю на увазі Іванну Коберник) на Фейсбуці та в її осоружному виданні «Бабель», я, звісно, поцікавився в знайомих журналістів: а хто це така? На що обізнані люди мені розповіли, що К.Коберник – це медіа-шалава, яка в 2009-2014 роках дописувала в російських виданнях, але була змушена залишити журналістську роботу через профнепридатність і пішла працювати адміністратором до олігарха Ігоря Коломойського. Упродовж 2014-2019 років К.Коберник була заступницею департаменту новин у належній Коломойському телерадіокомпанії «1+1» і займалась тим, що вела табель обліку робочого часу для видачі зарплатні «у конвертах». А також керувала сайтом ТСН.ua, на якому технічні працівники розміщували нарізки телевізійних передач.

Показавши себе вправним адміністратором, «видатна журналістка» вирішила очолити якийсь самостійний медіа-проєкт і випросила в Коломойського грошей на сайт «theБабель», власником якого був Ігор Валерійович, а шеф-редактором – К.Коберник, що продовжувала працювати на «плюсах».

З щедрот Коломойського 10 травня 2018 року було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальність «Бабель», код ЄДРПОУ 42125532, з розміром статутного фонду 200 000,00 грн. У засновники ТОВ «Бабель» увійшли два представники редакції, що мали по 25% – Гліб Гусєв і Катерина Коберник, та два представники Коломойського – Олександр Ткаченко (генеральний директор телерадіокомпанії «1+1» і майбутній міністр культури) та Ярослав Пахольчук (виконавчий директор телерадіокомпанії «1+1»).

Технічне створення сайту «theБабель» було доручено ТОВ «Ідейл» (код ЄРДРПОУ 39361616), зареєстрованому в м.Луцьк у будинку №30 на проспекті Перемоги, яке раніше для телерадіокомпанії «1+1» створило сайт ТСН.ua. Чому «плюси» залучили для створення своїх сайтів провінційну компанію здогадатись нескладно. Власником ТОВ «Ідейл» є Вадим Михайлович Махомед 1981 року народження, який у дитинстві мешкав у Луцьку в будинку №1 по бульвару Дружби Народів. А виконавчий директор телерадіокомпанії «1+1» Ярослав Пахольчук, усе того ж 1981 року народження, проживав на відстані кількох будинків від Вадима Махомеда, по все тому ж бульвару Дружби Народів у Луцьку в будинку №8А, і вчився з Махомедом у одному класі середньої школи.

Директором ТОВ «Бабель» був призначений Дмитро Новак, який має таке ж відношення до журналістики, як і К.Коберник, зокрема з 2016 року він займається торгівлею автомобілями та є власником Приватного підприємства «АйДжі» (код ЄДРПОУ 40434891) – запам’ятаймо назву цього підприємства, вона нам ще знадобиться. Втім, люди, які мають ділові контакти з п.Новаком, кілька разів записували його номер телефону як «Укргаздобича» і один раз – «від Ткаченка».

І знову дивовижний збіг: своє дитинство Дмитро Володимирович Новак, який також народився в 1981 році, провів у Луцьку в тому самому будинку №8А, у якому проживав майбутній директор телерадіокомпанії «1+1» Ярослав Валерійович Пахольчук.

Як нескладно здогадатись, і розробник сайту «theБабель» Вадим Махомед, і директор ТОВ «Бабель» Дмитро Новак були однокласниками довіреної особи й медіа-менеджера Коломойського Ярослава Пахольчука, з яким проживали на одній вулиці, а у випадку Новака – навіть у одному будинку.

20 травня 2019 року відбулось те, що Коломойський назвав «нашою з Аваковим спільною перемогою» – у кабінет Президента України на вулиці Банковій в’їхав артист розмовного жанру, повністю зобов’язаний своєю політичною кар’єрою Коломойському й телерадіокомпанії «1+1». У зв’язку з обранням Олександра Ткаченка народним депутатом України його частка в ТОВ «Бабель» перейшла в серпні 2019-го Пахольчуку, який став одноосібним представником Коломойського.

Але в тому ж таки серпні 2019 року в нашої героїні трапилась неприємність: К.Коберник, яка ніколи в житті не мала відношення до справжньої журналістики, прийняла за чисту монету розіграш, вчинений заступником керівника Офісу президента Кирилом Тимошенком. Тимошенко жартома надіслав у кілька видань з орбіти Коломойського заяву тодішнього глави держави Андрія Богдана (адвокат Коломойського, якого Ігор Валерійович призначив регентом при неосудному монарху) про звільнення з посади керівника Офісу Президента. Заява була без дати (згідно з українськими традиціями, такі заяви чиновники пишуть при призначенні на посаду), але К.Коберник не тільки здуру цю заяву опублікувала, але ще й оприлюднила джерело інформації. А коли Тимошенко спробував був спростувати свою причетність до розіграшу, К.Коберник опублікувала своє з ним листування.

Після цього Тимошенко, цілком природно, зажадав від Коломойського «прибрати цю ідіотку» і олігарху нічого не залишалось, як звільнити К.Коберник з телерадіокомпанії «1+1» та офіційно відхреститись від ТОВ «Бабель», припинивши фінансування цієї медіа-помийки, про що К.Коберник розповіла волелюбному українському народові 27 грудня 2019 року на своїй фейсбук-сторінці.

Нехай читацьку громадськість не дивує, що К.Коберник публічно послуговується російською мовою й при цьому називає «проросійським блогером» людину, яка в 1989 році стала одним із засновників Донецького осередку Товариства української мови та в 1990-му – Донецької обласної організації Народного руху України, усе своє життя відстоювала незалежність нашої держави, займалась військово-патріотичним вихованням молоді та розвитком військово-прикладних видів спорту, а з перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем пішла на фронт. Це у них – у підстилок Коломойського – так прийнято.

Але свою улюбленицю Ігор Валерійович напризволяще не кинув: наприкінці 2019 року Пахольчук, щоби не дратувати Офіс Президента, вийшов з числа засновників ТОВ «Бабель», а його частка в березні 2020 року була оформлена на підставних осіб, які представляли інтереси все того ж Коломойського.

Що стосується К.Коберник, то вона поміняла назву сайту з «theБабель» на просто «Бабель» (пояснити цю назву може, хіба, досвідчений психіатр або сексопатолог), стала директором ТОВ «Бабель» замість Новака й оголосила, що тепер буде брати гроші лише в урядової американської агенції USAID та належного дідусю Соросу Міжнародного фонду «Відродження». Але, насправді, К.Коберник як смоктала в Коломойського, так і смокче донині за обидві щоки.

Новим засновником «Бабеля», якому від Пахольчука повністю перейшла частка Коломойського, стала словацька компанія «АйДжі», назва якої збігається з назвою українського приватного підприємства, що належить Дмитру Новаку. А наступного 2021 року цій словацькій компанії перейшла й частка Гусєва. Таким чином, «словаки» отримали 75% статутного фонду «Бабеля».

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Закономірне запитання – для чого словацькій фірми знадобилось мало кому відоме українське інтернет-видання «Бабель», яке очолює подруга скандального олігарха? Утримувати інтернет-видання, навіть таке паплюжне як «Бабель», коштує чималих грошей. Навіщо автодилерам з іншої країни витрачати кровно зароблені євро на якусь там К.Коберник, яка має таке ж відношення до журналістики, як нафталін до виробництва тістечок?

Відповідь очевидна й не містить жодних несподіванок. Власниками словацької компанії «АйДжі» в рівних частках є вже знайомі нам: попередній директор ТОВ «Бабель» Дмитро Новак, який проживав у Луцьку в одному будинку з топ-менеджером Коломойського Ярославом Пахольчуком та разом з ним ходив у один клас середньої школи,

розробник сайту «Бабеля» й, за сумісництвом, колишній однокласник Пахольчука Вадим Махомед, та їхні давні партнери з Луцька Сергій Мостенець і Дмитро Мельник.

Зокрема Новак, Махомед і Мостанець з давніх-давен були партнерами в словацькій компанії DiMel, s. r. o.

Решта 25% належить директору ТОВ «Бабель» К.Коберник.

Як розповіла на своїй Фейсбук-сторінці ця любителька великої мови Коломойського та Авакова, «Бабель» купили підприємці, які, бачте, «читали» це провідне видання та дізнались про закриття від спільних знайомих. При тому частка цих «читачів» мала б зменшитись. Насправді вона зросла з 50% до 75%, а, крім «читачів», бенефіціарами також стали друзі дитинства топ-менеджера Коломойського.

Будь-яке господарське товариство створюється з метою отримання прибутку, а частки засновників у статутному фонді, власне, і означають, у якій пропорції цей прибуток буде ділитись. Але який прибуток може приносити сайт, наповнений брехнею, наклепами на учасників бойових дій та оспівуванням шахраїв та ухилянтів від військової служби на кшталт того ж Шабуніна? Невже «словацькі» підприємці спокусились на гроші, які К.Коберник отримує за розміщення примітивної заказухи?

Відповідь очевидна: ніяких прибутків від діяльності ТОВ «Бабель» колишній директор ТОВ «Бабель» Новак не отримує та отримувати не може, тим більше, що розцінки «Бабеля» за публікацію джинси є мінімальними з огляду на репутацію цього, з дозволу сказати, видання. Новак виконує ту ж функцію, яку виконував і раніше, коли офіційно очолював ТОВ «Бабель» – він представляє реального власника «Бабеля» і передає гроші від Пахольчука (себто, від Коломойського) на утримання дружного колективу цього взірця чесної та непідкупної української журналістики.

А оскільки К.Коберник не подобається, коли її називають медіа-шалавою та натякають на особливі відносини з Ігорем Валерійовичем, вона 10 лютого 2023 року зареєструвала ще й громадську організацію «Бабель» (код ЄДРПОУ 45061440), на рахунок якої отримує за допомогою все того ж Шабуніна гроші від іноземних грантодавців «на розвиток вільної журналістики».

Але гранти, ясна річ, не можуть забезпечити безбідне життя К.Коберник, а гроші, отримувані від Коломойського, треба якось легалізувати. І тут К.Коберник згадала, звідкіля ввійшов в ужиток вислів «відмивання грошей».

У 30-х роках минулого століття американський мафіозі Аль Капоне мав величезні прибутки від нелегальної торгівлі спиртним, але не міг ці гроші витратити на, наприклад, придбання нерухомості чи інші операції, які перебували під контролем поліції та податкової служби. І тоді Аль Капоне створив величезну мережу пралень з низькими цінами, які працювали цілодобово. Через касу цих пралень у нічний час вносились готівкою гроші, отримані злочинним шляхом, які після сплати податків становили легальний дохід власника мережі. Маючи такий приклад, К.Коберник розмістила на сайті «Бабеля» оголошення про збір грошей на підтримку, так би мовити, вільної журналістики.

Закономірне запитання: а з якою метою, у такому разі, до складу засновників ТОВ «Бабель» увійшли так звані словацькі підприємці, якщо вони не дають грошей на існування цього проєкту і директорка їхньої фірми змушена жебракувати?

Зрозуміло, що ніхто з читачів платити цій медіа-помийці не буде, сенс збору грошей «на підтримку вільної журналістики» – це примітивна легалізація коштів, отриманих від Коломойського, а сайт «Бабель» виконує для К.Коберник ту ж роль, що й нічні пральні для Аль Капоне.

Щоправда, у 2023 році ГО «Бабель», маючи одного співробітника, отримала лише 1 млн. 315 тис грн «безповоротної фінансової допомоги на здійснення статутної діяльності», але в 2024 році – вже 8 млн. 335 тис грн.

А ще й Новак передає від Коломойського «на булавки». Жити можна.

Громадська організація «Бабель», він імені якої К.Коберник збирає гроші, має чотирьох засновників – саму Катерину Василівну, співробітницю ТОВ «Бабель» Марину Колесниченко, співробітницю ТОВ «Бабель» Галину Гордієнко і такого собі Попова Євгена Андрійовича, який, напевно, є уособленням чесної та непідкупної української журналістики. Принаймні, цей Попов не заперечував, коли К.Коберник називала учасника бойових дій проросійським блогером і людиною Медведчука, найнятою для дискредитації Шабуніна.

Напевно, присутність Попова, що контролює гроші, які К.Коберник кладе на рахунок під виглядом безповоротної фінансової допомоги від «читачів», виявилась обтяжливою для Катерини Василівни, і вона (точніше – все та ж сама співробітниця ТОВ «Бабель» Галина Гордієнко, яка очолює ГО «Бабель») 15 травня 2025 року зареєструвала ще одну псевдо-громадську організацію – ГО «Бабель медіа фундейшн» (код ЄДРПОУ 45691937) за тією ж самою адресою на Старонавдоницькій вулиці в Києві, за якою зареєстровані ТОВ «Бабель» і ГО «Бабель». Тож слід очікувати, що тепер саме на рахунок цієї ГОшки надходитимуть кошти для утримання медіа-проєкту Коломойського-Пахольчука.

От тільки цікаво – а чи знають правоохоронні органи США, що дідусь Сорос видає гранти інтернет-виданню, яке фактично належить Ігорю Коломойському через підставних осіб? І чи входять ті суми, які К.Коберник отримує від Ігоря Валерійовича, у ліміт видатків, встановлений для олігарха Високим судом Лондона?

Не менш цікавою є також та обставина, що «ПриватБанк», який розшукує активи підсанкційного Коломойського по всьому світу, не бачить, що коїться під носом.

Ну і, головне: відмивання коштів особи, яка перебуває під санкціями, це злочин з точки зору українського законодавства. Тож не здивуюсь, якщо К.Коберник пройде шляхом Шабуніна – від наклепів у Фейсбуці до лави підсудних.

Джерело: volodymyrboyko.wordpress.com

АО «Кравець І Партнери»

1. Загальні поняття та нормативне регулювання форс-мажору

З початком повномасштабного вторгнення рф на території України питання щодо форс-мажорних обставин стало доволі гостро. Для всіх є очевидним, що війна стала для всіх українців великою трагедією та зачепила всі сфери – соціальну та економічну. Бізнес не став виключенням та зазнав значних збитків, враховуючи окупацію територій, ракетні обстріли та інші жахи війни. А отже, питання щодо форс-мажорних обставин стало одним із мейнстримів як у медіа-просторі, так і в судовій практиці.

Регулювання форс-мажору здійснюється одразу декількома нормативно-правовими актами. Це, зокрема, Цивільний кодекс, Господарський кодекс, Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні». Визначення форс-мажору міститься в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Відповідно до ч. 2 ст. 14¹ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Також визначення щодо форс-мажору наявне в Регламенті засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (надалі – Регламент). Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) – це надзвичайні та невідворотні обставини, які об’єктивно впливають на виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків за законодавчими та іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Дія таких обставин може бути викликана:

– винятковими погодними умовами і стихійним лихом (Acts of God) (епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо);

– непередбаченими обставинами, що відбуваються незалежно від волі і бажання заявника (загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго), дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дія суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, обмеження комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту тощо);

– умовами, регламентованими відповідними рішеннями та актами державних органів влади, закриттям морських проток, ембарго, забороною (обмеження) експорту/імпорту тощо.

Вищезазначений перелік обставин не є вичерпним.

Відповідно до п. 3.2 Регламенту не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.

Відповідно до Регламенту саме торгово-промислові палати уповноваженні на засвідчення настання обставин непереборної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 14¹ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Таким чином, у разі виникнення форс-мажорних обставин слід звертатись до торгово-промислової палати задля отримання сертифіката про форс-мажорні обставини. Звертаємо увагу, що відповідно до Регламенту існує розмежування у компетенції Торгово-промислової палати України та регіональних ТПП. Розмежування відбується у такому порядку: Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини із зовнішньоекономічним елементом або міжнародні договори, регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини за договорами/угодами між резидентами. Виключенням є передбачення в угоді (договорі), яка саме ТПП має засвідчувати форс-мажорні.

2. Форс-мажор як інструмент допомоги бізнесу

Так у чому ж саме полягає допомога бізнесу від форс-мажору? Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Подібні положення наведені в ч. 2 ст. 218 ГК України: учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, ч. 1 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачають звільнення особи від відповідальності за невиконання зобов’язання у разі настання обставин непереборної сили.

Як і зазначалось вище, ведення господарської діяльності несе у собі багато ризиків, у тому числі ризик не виконати належним чином своє зобов’язання перед контрагентом, що знову ж таки є передумовою настання відповідальності та інших несприятливих наслідків у вигляді судових спорів, а можливо навіть і банкрутства.

Настання форс-мажорних обставин хоча і не припиняє зобов’язання, проте рятує суб’єкта господарювання від сплати, наприклад, неустойки (штрафу та пені), що значно полегшує процес відновлення після настання несприятливих обставин. Відсутність загрози необхідності сплати штрафних санкцій надає необхідний час і простір задля відновлення становища, яке було до настання обставин непереборної сили. Окрім того, відсутність загрози необхідності сплати штрафу позбавляє контрагента важеля впливу та можливості погроз настання відповідальності передбаченою договором або законом.

Обставини непереборної сили також звільняють суб’єкта господарювання від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень (несплата податків тощо). Відповідно до пп. 112.8.9 п. 112.8 ст. 112 ПК України обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).

Більше того, відповідно до пп. 6 п. 2 Розділу ІІ Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків (затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 220 від 28.07.2022) податковий борг платника податків, що виник внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), – станом на дату, що настає за граничним строком сплати грошових зобов’язань за період, на який припадає дата, зазначена в документі, що засвідчує факт форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Такий факт форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) підтверджується сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Таким чином, окрім відповідальності за договірними відносинами, обставини непереборної сили (форс-мажор) звільняє особу також від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень, а також є підставою для списання податкової заборгованості, яка виникла внаслідок дії обставин непереборної сили.

3. Позиції Верховного Суду щодо форс-мажору

Після початку повномасштабного вторгнення рф до України посилання на неможливість виконати свої зобов’язання у зв’язку із війною набули значного поширення. Не можна стверджувати, що це дивно, адже війна дійсно зачепила абсолютно всіх українців. Проте, як це завжди буває, знаходяться ті, хто може зловживати цим.

Так, листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили) для всіх суб’єктів господарської діяльності.

У перші дні війни такий підхід був виправданий і обумовлений невизначеністю та нерозумінням, що роботи надалі із наявними зобов’язаннями перед контрагентами. Однак, зі стабілізацією ситуації така позиція мала змінитись у зв’язку з тим, що багато суб’єктів господарювання сприйняли вищевказаний лист як законний спосіб не виконувати свої зобов’язання. Надалі ситуація була взята під контроль, що відобразилось у актуальній судовій практиці.

Так, Верховний Суд у постанові від 05.10.2022 у справі № 911/589/21 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

У постанові Верховного Суду від 30.05.2022 по справі № 922/2475/21 Верховний Суд констатує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов’язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таким чином, судова практика вкотре підтвердила висновок, що саме по собі введення воєнного стану та війна не є і не може бути правовою підставою для звільнення особи від відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов’язань.

Окремо слід звернути увагу на ст. 625 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду від 10.04.2018 року по справі № 914/1033/17).

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов’язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов’язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов’язань (зазначений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18)).

При цьому у ст. 617 ЦК України встановлені загальні підстави для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов’язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов’язання.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 09.11.2016 у справі № 3-1195гс16. Згідно з наявною судовою практикою стягнення визначених у судовій практиці платежів підтверджується. Подібні висновки Верховний Суд робив неодноразово (постанова КГС ВС від 24 вересня 2020 року у справі № 915/2095/19, постанова КГС ВС від 05 липня 2019 року № 905/600/18).

Зазначаємо, що наразі суди перших інстанцій застосовують по різному положення ст. 625 ЦК України. У деяких випадках, наприклад у справі за № 756/2960/23, суд першої інстанції відмовив у стягненні інфляційних втрат та 3% річних, посилаючись на те, що в силу настання форс-мажорних обставин, відповідно до статті 617 ЦК України, відповідач звільняється від відповідальності за прострочення грошових зобов’язань. Разом з тим, у справі № 756/10138/22 суд першої інстанції за аналогічних обставин задовольнив позов та у тому числі стягнув інфляційні втрати та 3 % на користь позивача.

4. Висновки

Як підсумок слід зазначити, що у випадку, коли суб’єкт господарювання не може виконати своє зобов’язання за договорами або податкові зобов’язання (сплата податків та мита) через настання обставин непереборного характеру, то в такому випадку до нього не будуть застосовуватись штрафні санкції, передбачені договором або законом. Звільнення від відповідальності дозволяє суб’єктові господарювання ретельно та ґрунтовно підійти до виправлення ситуації та поновлення становище задля ефективного виконання своїх зобов’язань перед контрагентами, не побоюючись при цьому за настання негативних наслідків у вигляді штрафних санкцій. Якщо говорити про договірні відносини, то слід зазначити, що відповідно до фундаментальних принципів чинного законодавства форс-мажорні обставини хоча і звільняють від відповідальності за невиконання /неналежне виконання зобов’язань, проте не звільняють від виконання самого зобов’язання. Водночас, кажучи про фінансову відповідальність, яка настає за порушення норм податкового законодавства, слід зазначити, що форс-мажор не тільки звільняє від відповідальності, але є може бути підставою для списання податкового боргу, що значно полегшує подальше відновлення після настання обставин непереборної сили.

Антон Сідяк,

адвокат адвокатського об’єднання «Кравець і партнери» для ЮРЛИГИ

АО «Кравець І Партнери»