Жителі Києва скаржаться на труднощі з доступом до укриттів, облаштованих у підземних паркінгах. Під час повітряної тривоги людей виганяють з місць для паркування, обмежують у пересуванні всередині укриття або взагалі не дозволяють заходити. 

У законі передбачено, що порядок використання захисних споруд має встановлюватись військовими адміністраціями. Але в багатьох регіонах, зокрема у Києві, такі документи або не розробили, або не оприлюднили. Через це навіть офіційно внесені до реєстру укриття часто функціонують за неофіційними “інструкціями” від власників чи керівників ОСББ.

У Києві чимало паркінгів та підземних стоянок внесено до офіційного списку укриттів, але на практиці потрапити та сховатися там може бути не так просто. Журналіст “Телеграфа” зафіксував ситуацію, коли мешканцям багатоквартирного будинку на Оболоні заборонили перебувати у паркінгу на місцях для машин – дозволили лише перебувати у проїзді – про це повідомляється у відповідній “інструкції”.

То що ж насправді має регулювати поведінку людей в укритті, якщо вони розташовані у приватних паркінгах? Чи мають право власники самостійно встановлювати обмеження?

Хто відповідає за роботу укриттів

Відповідно до статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, саме військові адміністрації повинні визначати порядок використання споруд цивільного захисту. Цей порядок має поширюватися на всі укриття незалежно від форми власності — державної, комунальної чи приватної — та регламентувати правила доступу, утримання та експлуатації таких об’єктів. Зокрема, має бути забезпечено:

• готовність укриттів до використання відповідно до законодавчих вимог;
• цілодобовий та безперешкодний доступ до них під час повітряної тривоги;
• відповідальність власника або балансоутримувача за утримання споруди у належному стані.

Якщо об’єкт, зокрема паркінг, внесений до офіційного переліку укриттів, він автоматично стає частиною системи цивільного захисту. Його власник чи балансоутримувач зобов’язаний забезпечити доступ та утримання споруди відповідно до вимог, які має визначити військова адміністрація. На підставі такого порядку свої внутрішні правила можуть розробляти й інші відповідальні сторони — державні установи, місцева влада, ОСББ або компанії, що управляють, у власності або користуванні яких знаходяться ці приміщення.

Однак у разі Києва цей базовий документ досі не затверджений або не оприлюднений, тому більшість укриттів фактично функціонують за неформальними правилами, які не мають чіткої нормативної підстави.

Коментар юриста

Юрист адвокат Ростислав Кравець у коментарі “Телеграфу” пояснив, що порядок перебування людей в укриттях, розташованих у приватних приміщеннях, зокрема паркінгах, наразі не врегульовано жодними окремими нормативними актами.

“Щодо перебування у приватних паркінгах та приміщеннях, які переобладнані або використовуються як укриття, все це регулюється внутрішніми правилами тієї організації, ОСББ або компанії, яка ними керує”, — сказав Кравець.

За його словами, існує загальний Кодекс цивільного захисту, але він не містить конкретних норм щодо правил перебування в укриттях у приватній власності. Отже, всі вимоги, які встановлюють такі організації, як правило, стосуються базових речей — не смітити, не вживати алкоголь, не створювати загрози для інших. Це відповідає загальним принципам безпечної поведінки, але не є окремо визначеними державою нормами.

“Жодних обмежень щодо самого факту перебування людей у таких приміщеннях немає і не може бути. Ні щодо того, де саме стояти в паркінгу, ні щодо наявності, наприклад, засобів пожежогасіння чи запасів води — все це не врегульовано жодним нормативним актом “, — додав юрист.

Кравець наголосив, що ОСББ чи інші уповноважені структури мають право інформувати мешканців про правила поведінки під час перебування у сховищах – зокрема вивішувати відповідні повідомлення. Але такі внутрішні розпорядження не повинні обмежувати доступ до укриття та суперечити правам інших громадян.

Ситуації із життя: вигнали з укриття за ноутбук

Журналіст “Телеграфа”, який особисто користується укриттям у вигляді підземного паркінгу, також підтверджує: жодного затвердженого порядку дій у Києві досі немає. І саме це, за його словами, створює колізії у реальних ситуаціях.

“Я шукав — і не знайшов жодного чинного порядку від Київської міської військової адміністрації. А він мав би бути першим кроком — базовим документом, на який уже могли б орієнтуватися ОСББ або приватні компанії. А поки що його немає, всі ці “внутрішні правила” — це просто папірець без юридичної сили”, — розповів він.

Саме через відсутність регулювання виникають ситуації, коли адміністрація паркінгу забороняє перебування людей на місцях для паркування під час тривоги. За словами журналіста, раніше мешканці відходили з місць для паркування, якщо приїжджала машина, — все вирішувалося домовленістю на місці. Але тепер охорона зганяє людей на проїжджу частину — із формулюванням, що “місця приватні”.

“Якби існував чіткий порядок, де було б сказано: не можна займати паркувальні місця — тоді все зрозуміло, і ніхто не сперечався б. Але поки такого документа немає, адміністрація приймає свої правила на свій розсуд. При цьому сама ж не забезпечує води, елементарних умов або безпеки. А ми не розуміємо, що нам дозволено, а що — ні”, — сказав він.

Окремий конфлікт виник, за його словами, під час чергової атаки дронів на Київ. Люди перебували в укритті, деякі — поряд із автомобілями. Одна з власниць авто заявила, що чоловік, який користувався ноутбуком поблизу її машини “зчитує дані з бортового комп’ютера”, викликала охорону — і з укриття виставили трьох осіб, у тому числі сім’ю з дитиною.

Журналіст також звернув увагу: у Києві є становище, яке регулює доступ до укриття для людей з інвалідністю, але навіть воно виконується не завжди. А для більшості мешканців жодного чинного порядку щодо умов перебування в укритті досі не затверджено.

“Четвертий рік повномасштабної війни, а ми досі не знаємо, що зобов’язаний надати паркінг, що дозволено мешканцям, що заходять в укриття, і за що відповідає адміністрація”, — підсумував він.

Як посилили відповідальність за недопуск в укриття

Водночас із 2025 року набули чинності зміни до законодавства, які передбачають підвищену відповідальність за порушення правил утримання укриттів. Відповідно до закону № 4200-IX та оновлених положень Кодексу України про адміністративні правопорушення:

• за недопуск громадян в укриття передбачено штраф у розмірі 1700–3400 грн ;
• за порушення вимог до утримання захисних споруд — 2250-5100 грн ;
• за повторне порушення — від 5100 до 8500 грн.

Крім того, стаття 270 (2) Кримінального кодексу України передбачає позбавлення волі на строк від 3 до 8 років у разі, якщо через такі порушення особа отримує середню тяжкість або тяжкі тілесні ушкодження, або гине.

У Департаменті муніципальної безпеки КМДА наголосили: всі власники, користувачі та балансоутримувачі укриттів, включених до офіційного фонду захисних споруд цивільного захисту, зобов’язані забезпечити цілодобовий та безперешкодний доступ до них під час повітряної тривоги. У разі недопуску або виявлення інших порушень мешканцям рекомендують повідомляти про це за номером 102.

Раніше “Телеграф” писав, що внаслідок російського обстрілу Києва 16 червня було пошкоджено торговий павільйон та зафіксовано попадання у приватний сектор. Попри це, окупаційні війська продовжують поширювати брехню про те, що завдають ударів виключно з військових цілей.

Джерело: news.telegraf.com.ua

АО «Кравець І Партнери»

«Мінфін» дізнався, як складаються списки розкішних машин під податок, а податківці з юристами розповіли про суперечки з платниками та стягнення боргів.

Перелік авто на 2024 рік ще розширять

Спеціальний податок на дорогі автомобілі затвердили в Україні ще у 2014 році, коли Верховна Рада проголосувала за чергові зміни до Податкового кодексу (закон № 71-VIII від 28 січня). Документ із 1 січня 2015 року скасував збір на першу реєстрацію транспортного засобу та запровадив транспортний податок.

Спочатку потрібну інформацію податківцям надавали органи МВС. Але з лютого 2016 року до цієї роботи підключили Міністерство економіки: Міністерство почало подавати дані про машини, що підлягають оподаткуванню, до Державної податкової служби і регулярно публікувати відповідний перелік на своєму сайті.

Спочатку під транспортний податок потрапляли легкові машини вартістю понад 750 розмірів мінімальних зарплат, із обсягом циліндрів двигуна від 3000 куб. см, із моменту реєстрації яких минуло, щонайменше, 5 років. Ці вимоги діють досі, окрім цінової планки, яку опустили з 750 до 375 «мінімалок».

Тепер цінова вимога коригується пропорційно до щорічного збільшення мінімальної зарплати. Наприклад, на 1 січня 2023 року зарплатна мінімалка становила 6 700 грн, а вже з 1 січня 2024 року — 7 100 грн. Цього року оподаткуванню підлягають машини вартістю від 2,66 млн грн і вище.

Податок сплачується не лише приватними власниками, а й юридичними особами, якщо авто зареєстроване на підприємство.

«Оподаткуванню підлягають лише легкові автомобілі — авто, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для перевезення пасажирів із кількістю місць для сидіння не більше 9, включаючи водія. За вантажні, вантажопасажирські, спеціалізовані автомобілі, автобуси та інші транспортні засоби, які не належать до легкових автомобілів, сплачувати транспортний податок не потрібно.

Інший момент: враховується саме рік випуску машини, а не час її використання. Визначити рік випуску допоможуть супровідні документи на купівлю. Якщо дата не підтверджується в них, то її можна з’ясувати за номером кузова (VIN-коду)”, — уточнив адвокат, радник юридичної фірми Gracers Станіслав Польовий.

Список авто для транспортного податку змінюється щороку. Як пояснили «Мінфіну» у Міністерстві економіки, він складається на основі даних ДП «Держзовнішінформ» за цінами на нові авто.​

«Виробники легкових автомобілів удосконалюють марки та моделі, що призводить до подорожчання вартості нових транспортних засобів», — пояснила пресслужба Мінекономіки в офіційному коментарі «Мінфіну».

Але якщо проаналізувати списки Міністерства за 8 років — до 2024 року включно, то побачимо майже дворазове скорочення списку авто під розкішний податок:

• 2017 рік — 344;
• 2018 рік — 331;
• 2019 рік — 349;
• 2020 рік — 224;
• 2021 рік — 249;
• 2022 рік — 186;
• 2023 рік — 360;
• 2024 рік — 184.

Це помітили не вперше, а спостерігали ще до вторгнення рф.​

«Свого часу ЗМІ наголошували на ситуації, коли великої кількості задекларованих посадовцями розкішних автомобілів не було в списку Міністерства економіки і вони не підлягали оподаткуванню. З погляду українського законодавства, такі авто, як Rolls-Royce Ghost, різноманітні моделі Ferrari та Lamborghini, просто не вкладаються в список розкішних автомобілів від Мінекономіки. Як наслідок, трапляються курйозні ситуації, коли власники автомобілів ціною сотні тисяч доларів не підлягають оподаткуванню податком на розкіш», — зауважив партнер Moris, керівник практики податкового права, адвокат Василь Андрусяк.

Хоча у Міністерстві економіки запевняють, що можуть розширювати свій податковий список для авто на запит Державної податкової служби.

«Перелік легкових автомобілів, що підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2024 році, до кінця року буде розширено», — заявили Мінфіну в Мінекономіки.

Як знаходять платників

25-тисячний транспортний податок необхідно сплатити до 1 липня кожного року після отримання спеціального повідомлення від ДПС. Такі «листи щастя» можуть доставлятися у різний спосіб:

• за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
• особисто власнику чи його представнику.
• через електронний кабінет платника податків (за його наявності).

Але такі листи доходять до адресата не завжди.

«Автовласник може не бачити податкові повідомлення-рішення з різних причин. Якщо, наприклад, не проживає за податковою адресою чи виїхав за кордон. Або він не має доступу до електронного кабінету, скажімо, він проживає на тимчасово окупованій території», — зауважив Станіслав Польовий.

Головне: автовласник не несе відповідальності за несплату податку, якщо його іномарка підпадає під вимоги «розкішного» податку, але повідомлення від податкової не надійшло. Але податківці можуть виставити людині «рахунок» заднім числом і все одно вимагатимуть оплату.

Юристи говорять про такі випадки, і посилаються на ухвалу Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі № 826/15940/18 від 20 червня 2022 року, де йдеться, що при невиконанні контролюючим органом свого обов’язку з надсилання платнику податкового повідомлення-рішення, людина не звільняється від обов’язку сплати податку. А лише позбавляється відповідальності за несвоєчасну оплату.

«Отже, невиконання контролюючим органом свого обов’язку щодо відправлення платнику податкового повідомлення-рішення не є звільненням від податку, а, радше, відстрочкою. Адже трапляються випадки, коли, наприклад, платник в умовному 2023 році отримує декілька податкових повідомлень-рішень відразу за 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік і він змушений їх сплатити», — розповідає Василь Андрусяк.

Хоча іноді за таких нарахувань заднім числом податкове рішення можна опротестувати, також відштовхуючись від вищезгаданого рішення КАС ВС.

«Суд визнав неправомірним та скасував податкове повідомлення-рішення про нарахування позивачу податкового зобов’язання (25 000 грн) із транспортного податку за 2018 рік, оскільки до Переліку легкових автомобілів, які є об’єктом оподаткування у 2018 році, включено автомобіль з такими характеристиками, як у позивача, до 2 років випуску (включно). Оскільки за рік випуску автомобіля позивача взято дату його реєстрації у 2016 році (відповідно до підпункту 14.1.220 п. 14.1 ст. 14 ПК), то цей автомобіль є об’єктом оподаткування лише у 2016 та 2017 роках», — пояснив Станіслав Польовий.

Коли можна не сплачувати податок на розкіш

Податок на розкіш можна не сплачувати під час продажу дорогого авто, або у разі його викрадення. Для цього власнику доведеться зібрати документи, що підтверджують таку подію, та повідомити податкові органи.

«У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого транспортний податок не сплачується з місяця, в якому перший власник втратив право власності. А у разі нелегального заволодіння — не сплачується з місяця, наступного за місяцем, коли мав місце факт незаконного заволодіння за умови підтвердження відповідним документом про внесення відомостей про скоєння кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, виданий державним органом», — йдеться в офіційному роз’ясненні для «Мінфіну» в.о. директора Департаменту оподаткування фізичних осіб ДПС Олександра Корчевного.

Автовласник має право на відстрочку зі сплати транспортного податку та розстрочку за його оплатою. Для цього потрібно подати до податкового органу відповідну заяву та додати до неї економічне обґрунтування. Як пояснив нам Польовий, це може бути:

• Перелік обставин, що свідчать про загрозу виникнення чи накопичення податкового боргу та доказів існування таких обставин.
• Аналіз фінансового стану.
• Графік погашення розстрочених (відстрочених) сум.
• Розрахунок прогнозних доходів платника, які гарантують виконання графіка погашення.

Відстрочку можна отримати, якщо вдасться довести обставини непереборної сили. А також у низці інших обставин:

• Ненадання (невчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов’язань, не перерахування коштів в обсязі, достатньому для своєчасного погашення податкового боргу.
• Загроза банкрутства у разі своєчасної (в повному обсязі) сплати зобов’язання чи погашення податкового боргу.
• Сезонний характер виробництва та/або реалізації товарів (робіт, послуг).
• Виконання заявником державного оборонного замовлення.
• Здійснення інвестицій у створення об’єктів, які мають найвищу енергетичну ефективність, соціальне значення, стратегічне значення для оборони та безпеки держави.
• Виробництво інноваційної продукції, у тому числі створення нових та вдосконалення існуючих технологій, видів сировини та матеріалів широкого застосування тощо.

Податківці розглядають документи та приймають рішення щодо кожного клопотання протягом 30 днів.

Інакше, за прострочення сплати податку доведеться сплатити штраф: 5% від суми, що підлягає сплаті при простроченні до 30 днів, і 10% — від 30 днів і більше.

«Перебування особи за кордоном або її складні обставини (зокрема, зруйноване житло) не є підставою для несплати транспортного податку. Тому нарахування транспортного податку навіть у вказаних випадках є звичайним явищем. Водночас, якщо громадяни України отримували доходи за кордоном та сплатили податки за межами нашої країни, то їм, зазвичай, не доведеться сплачувати податки ще раз. Адже є міжнародні договори щодо запобігання подвійному оподаткуванню», — пояснив Станіслав Польовий.

Як повідомив «Мінфіну» директор Департаменту оподаткування фізичних осіб ДПС Олександр Корчевний, на 1 січня 2024 року загальна сума податкового боргу з транспортного податку становила 95,97 млн грн.

• 90,8 млн грн — борг фізосіб;
• 5,1 млн грн — борг юросіб.

Скільки сплачують транспортного податку

У 2023 році податкові органи відразу в 5,5 разів збільшили кількість виписаних повідомлень за транспортним податком — із 1,4 тис. до 7,5 тис. штук.

До великої війни (на 2021 рік) в Україні було офіційно зареєстровано 10,2 млн транспортних засобів, із яких 8,8 млн — легкові автомобілі. За такої загальної чисельності та 7,5 тис. податкових повідомлень-рішень за 2023 рік зрозуміло, що транспортний податок нараховує менш ніж на відсоток зареєстрованих у країні легковиків — точніше 0,09%.

Фактичні ж збори за ним хоча й помітно зросли (у 2023 році відразу на 55% — до 160,5 млн грн), проте, поступаються показникам до повномасштабного вторгнення.

ДПС надала «Мінфіну» таку динаміку надходжень з транспортного податку:

• 1 січня 2024 року — 160,5 млн грн;
• 1 січня 2023 року — 103,5 млн грн;
• 1 січня 2022 року — 158,4 млн грн;
• 1 січня 2021 року — 202,8 млн грн;
• 1 січня 2020 року — 270 млн грн.

Бізнес активніше за населення сплачував податок на розкіш у 2020 році, а також у 2021-му, та у 2022-му. Причому на початку повномасштабного вторгнення (у 2022 році) платежі від приватних власників скоротилися майже в 6 разів — до п’ятирічного мінімуму — зі 151,1 млн грн до 27,2 млн грн. Але минулого року (як і у 2019-му) фізособи сплатили більше за підприємства — 86,4 млн грн проти 74,1 млн грн.

Водночас, в офіційній відповіді «Мінфіну» Державна податкова служба повідомила, що у 2023 році 2 496 юросіб подали податкові декларації з транспортного податку, а фізособам надіслано за ним 6 803 повідомлень-рішень.

Якщо говорити про населення, то найбільше податкових рішень з податку на розкіш надіслано жителям Києва (1 848), а топ платників має такий вигляд:

1. м. Київ — 1 848;
2. Дніпропетровська область — 988;
3. Харківська область — 503;
4. Одеська область — 426;
5. Київська область — 370;
6. Львівська область — 275;
7. Вінницька область — 218.

Найменше податкових рішень надійшло автовласникам до Луганської (15), Херсонської (46), Чернівецької (46), Житомирської (91) та Тернопільської областей (99).

Ті ж лідери у розрізі компаній: м. Київ (614), Дніпропетровська (244) та Львівська (210) області. А найменше бізнес-платників у Луганській (1), Херсонській (12), Донецькій (15), Чернівецькій (27) та Чернігівській областях (34).

Як позиваються і стягують податок

Далеко не всі власники дорогих машин погоджуються сплачувати з них податки та заперечують податкові повідомлення-рішення в суді. Автовласники позиваються до податківців найчастіше через те, що їхні марки авто відсутні в списках Мінекономіки, або через некоректне застосування критеріїв, наприклад, за обсягом двигунів.

«До 2022 року у своїх списках автомобілів Міністерство економіки вказувало обсяг двигуна, округляючи цифру. Деякі платники податків користувалися цим та оскаржували податкові повідомлення-рішення ДПС на підставі того факту, що їхній автомобіль не був у списку. Прикладом є справа 2020 року, де власник Audi Q7 виграв суд у податківців. Він аргументував неправомірність винесеного податкового повідомлення-рішення тим, що об’єм двигуна його авто не 3, а 2,995 літра, і на цьому аргументі зміг відбитися від податку», — розповів Василь Андрусяк.

Щоправда, він також уточнив, що суди можуть виносити протилежні рішення в однакових ситуаціях, єдиної судової практики немає.

«Вважаю, керівники ДПС виписують податкові повідомлення-рішення на авто, які не підпадають під дію Податкового кодексу, здебільшого, з двох причин. По-перше, через незнання законів. По-друге, через бажання використати непоінформованість простих людей для наповнення місцевого бюджету», — вважає Станіслав Польовий.

У спорах із платниками податків у ДПС негативна судова практика. Вони частіше програвали (ніж вигравали) суперечки як до великої війни, так і після її початку.

Олександр Корчевний надав «Мінфіну» такі дані щодо судових спорів ДПС щодо транспортного податку:

2020 рік — 63 справи, з них рішення прийняті:

• на користь ДПС — 5 справ;
• на користь платників податків — 16 справ.

2021 рік — 34 справи:

• на користь ДПС — 3 справи;
• на користь платників податків — 8 справ.

2022 рік — 4 справи:

• на користь ДПС — 0 справ;
• на користь платників податків — 1 справа.

2023 рік — 9 справ:

• на користь ДПС — 0 справ;
• на користь платників податків — 2 справи.

Що доводить перспективність спорів із податковими органами, коли ті перевищують свої повноваження або припускаються помилок.

При цьому юристи пояснили: коли фіскали не зустрічають спротиву, активно працюють над стягненням податкових боргів.

«Застосовується та ж практика стягнення заборгованості, як і в інших випадках із боргами. Спочатку намагаються стягнути кошти: гроші блокуються і списуються з банківських рахунків. Але якщо їх бракує покриття всієї суми, то стягнення може звертатися на майно боржника. На продаж йдуть квартири та машини, зареєстровані на боржникові. Якщо у людини лише авто, через яке виписувався транспортний податок, і він на ньому виїхав за кордон, то навряд чи його переслідуватимуть там. Судовий виконавець чекатиме на його повернення на батьківщину», — пояснив «Мінфіну» поточну практику старший партнер адвокатської компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець.

Тож, незгодним із нарахуваннями за податком на розкіш радять переносити спір до суду, а не чекати на нарахування штрафів та примусове стягнення заборгованості.

МІНФІН

АО «Кравець І Партнери»