На жаль, щодо питань захисту незалежності суддів та об’єктивного й неупередженого добору, Випадкові люди в цьому складі, ще не продемонстрували зразкового судочинства без припущень та натягування сови на глобус.

Крім того, до огляду увійшла практика ВС-КАС у питаннях перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, практика ЄСПЛ, чергова практика з оскарження штрафів ТЦК і постанова щодо належності й перевірки електронних доказів та багато іншого.

📱Щоб дізнатись більше корисної інформації, не забудьте підписатись на канал. Слідкуйте за новинами та підтримуйте Україну💙💛.

🔸Текстовий варіант огляду з посиланнями на всі рішення – https://antiraid.com.ua/articles/oglyad-praktyky-vs-vid-rostyslava-kravtsya-shho-opublikovana-z-27-veresnya-po-03-zhovtnya-2025-roku/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження та підтримку каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

Крім того, до огляду увійшла практика ВС-КАС у питаннях перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, практика ЄСПЛ, чергова практика з оскарження штрафів ТЦК і постанова щодо належності й перевірки електронних доказів та багато іншого.

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Постанова ВП ВС щодо дій виконавця та порядку оскарження правочинів вчинених з метою ухилення від виконання рішення, а також можливості касаційного оскарження ухвал незалежно від результату їх перегляду судом апеляційної інстанції

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Огляд практики ЄСПЛ за липень 2025 року

🔸 Огляд судової практики ВС-КАС щодо перебування іноземців та осіб без громадянства на території України за 2022 – 2025 роки

💥 Рішення Подільського райсуду Києва про скасування постанови про притягнення до адміністративної за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та стягнення витрат на правничу допомогу

💥 Постанова ПАГС якою залишено в силі рішення Господарського суду Києва про відмову ТОВ «Метінвест-СМЦ» у позові про витребування безпідставно набутого майна

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС щодо дій виконавця та порядку оскарження правочинів вчинених з метою ухилення від виконання рішення, а також можливості касаційного оскарження ухвал незалежно від результату їх перегляду судом апеляційної інстанції

Справа № 367/252/24

Велика палата прийшла до висновку:

Щодо застосування статей 42, 56 ЦПК України у поєднанні з приписами статей 9, 18 Закону № 1404-VIII

158. Формою звернення виконавця до суду з вимогою про визначення частки боржника у майні, яким він спільно володіє з іншими особами, є подання (стаття 443 ЦПК України). Водночас оскільки передбачена наведеною статтею процедура не спроможна врегулювати існуючий спір про право на майно та не забезпечує дотримання засад змагальності судового процесу, то в разі наявності спору про право на відповідне майно виконавець може звернутися до суду з вимогою про визначення частки боржника в ньому в порядку позовного провадження (шляхом пред’явлення відповідного позову).

159. Наявність спору про право під час вирішення подання виконавця має оцінюватися судами не формально, а з дослідженням усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення цього процесуального питання. Саме лише посилання іншого співвласника на невизнання ним наявності у боржника частки в праві спільної власності на майно не є безумовним підтвердженням існування спору про право, адже такий спір має бути реальним, а не гіпотетичним. Суд повинен ураховувати, зокрема, поведінку боржника та співвласників такого майна за критерієм її добросовісності.

160. Оскільки в статті 9 Закону № 1404-VIII врегульовано алгоритм дій не учасників виконавчого провадження, а безпосередньо виконавця та уповноважених органів і установ, до яких звертається боржник, то правочини щодо майна боржника, які призвели до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, можуть бути визнані недійсними судом за позовом виконавця, у провадженні якого перебуває виконавче провадження щодо конкретного боржника.

161. Діяльність виконавця обумовлюється необхідністю підтримання принципів законності і верховенства права, а не інтересом конкретного учасника виконавчого провадження. Забезпечення найбільш сприятливої ситуації для досягнення виконання судового рішення відповідає не лише інтересам суспільства, яке, безумовно, зацікавлене в підтриманні правопорядку в державі, а й майновим чи немайновим інтересам стягувача у виконавчому провадженні. Тому виконавець вправі звернутися до суду з позовами про визначення частки боржника у спільному майні та про оспорення фраудаторного правочину саме в інтересах стягувача (а не боржника) у виконавчому провадженні.

162. Пред’явлення виконавцем позову в інтересах боржника має наслідком або повернення позовної заяви заявникові на підставі пункту 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України, або (якщо провадження вже відкрите) залишення її без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 цього Кодексу.

Щодо застосування пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України (частини другої статті 328 КАС України, пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України)

163. Ухвали суду першої інстанції, перелік яких міститься у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України (частині другій статті 328 КАС України, пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України), після їх перегляду в апеляційному порядку є предметом касаційного оскарження незалежно від результату їх перегляду судом апеляційної інстанції.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд практики ЄСПЛ за липень 2025 року

Огляд містить опис 12 справ, у яких порушуються питання дотримання державами-членами прав, гарантованих різними статтями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, починаючи зі ст. 2 (право на життя) (LEVON v. Lithuania), завершуючи ст. 3 Першого протоколу до Конвенції (право на вільні вибори), та стверджуваного втручання росії в парламентські вибори у Сполученому Королівстві й реакції уряду на це (BRADSHAW AND OTHERS v. the United Kingdom).

Три справи стосуються України:

OPALENKO v. Ukraine – стверджуване порушення ст. 6 Конвенції через відсутність захисника на ранніх стадіях кримінального провадження. Враховуючи ретельний аналіз усіх обставин кримінального провадження, а також те, як відповідний недолік було компенсовано надалі, ЄСПЛ не встановив порушення цього аспекту ст. 6, натомість констатував надмірну тривалість кримінального провадження;

KORNIYETS AND OTHERS v. Ukraine – вже доволі відома справа про так звані невідкладні обшуки, які проводилися без ухвали слідчого судді з наступним судовим контролем. У цій справі ЄСПЛ констатував низку недоліків, зокрема те, що національне законодавство не передбачає участі особи, в якої проводився обшук, у засіданні з розгляду клопотання про наступний судовий контроль, а також недоліком визнано неможливість апеляційного оскарження відповідної ухвали слідчого судді;

TOMENKO v. Ukraine – важлива політична справа, у якій ЄСПЛ констатував порушення ст. 3 Першого протоколу до Конвенції (право на вільні вибори) через припинення повноважень депутата внаслідок його виходу з політичної фракції.

Окрім наведеного, огляд містить опис важливого рішення Великої Палати ЄСПЛ SEMENYA v. Switzerland, в якій порушувалося питання щодо судового контролю над рішеннями спортивного арбітражу. Легкоатлетка намагалась оскаржити умови участі в змаганнях, які, на її думку, впливали на її тілесну і психологічну цілісність та ідентичність, право на самовизначення і право на здійснення професійної діяльності (вона була змушена знизити свій природний рівень тестостерону, щоб отримати дозвіл на участь у міжнародних змаганнях у жіночій категорії).

Огляд судової практики ВС-КАС щодо перебування іноземців та осіб без громадянства на території України за 2022 – 2025 роки

Тематичний огляд висвітлює актуальну судову практику, зокрема щодо:

✅ гарантій правового захисту комбатантів після закінчення контракту;

✅ критеріїв визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту;

✅ обов’язку міграційного органу здійснювати оцінку ризиків під час прийняття рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання та примусове повернення особи до країни походження;

✅ обов’язку іноземця вчиняти дії щодо легалізації свого перебування в Україні незалежно від сімейного статусу такої особи;

✅ важливості врахування строків, обставин і фактів обґрунтованості побоювань переслідування особи, яка звертається до Державної міграційної служби України із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Рішення Подільського райсуду Києва про скасування постанови про притягнення до адміністративної за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та стягнення витрат на правничу допомогу

Справа № 758/8349/25

Це чергова наша справа про скасування штрафу ТЦК. Суд зазначив:

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Отже, на час винесення оскаржуваної постанови, відповідач не мав достовірних даних про належне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не забезпечив дотримання порядку притягнення особи до відповідальності та забезпечення реалізації особою, яка притягується до відповідальності, прав, визначених ст. 268 КУпАП, що у свою чергу позбавило позивача можливості підготуватися до розгляду справи та надати свої докази.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, вина ОСОБА1 щодо порушення вимог статті 22 Закону № 3543-XII не доведена належними та достатніми доказами, а відтак, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова ПАГС якою залишено в силі рішення Господарського суду Києва про відмову ТОВ «Метінвест-СМЦ» у позові про витребування безпідставно набутого майна

Справа № 910/9915/24

Це наша справа. Судді дуже ретельно підійшли до її розгляду. Сама справа дуже цікава з погляду доказів, включаючи дослідження в судовому засіданні і електронних доказів щодо відвантаження товару та поставки вагонів. Позивач, маючи укладений договір обрав спосіб захисту – витребування безпідставно набутого майна. Не дивлячись на це, позивач так і не надав суду докази отримання відповідачем зазначеного товару, а ті документи що були надані, містили суперечливі дані та не були підписані взагалі. Крім того, суд дослідив і спосіб отримання товару та документи за якими, відповідно до Закону товар можна вважати поставленим.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

• в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
• в Viber: Правники, адвокати, судді
• в Telegram:
  • Персональний канал Ростислава Кравця;
  • Група «Правники, адвокати, судді»;
  • Група «Адвокати України»;
  • Канал АО «Кравець і партнери»;
  • Канал Профспілки «Українська незалежна фундація правників»
• в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
• в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
• в Reddit: Правники, адвокати, судді
• та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2025

АО «Кравець І Партнери»

Крім того, випадкові люди досить дивно вирішили і питання з антирейдерською комісією Мін’юсту, існування якої прямо протирічить Конституції України, чим дали можливість рейдерам успішно втілювати всі свої фантазії.

До огляду увійшла практика Верховного Суду з військових питань, огляди практики ВС-КАС та ВС-ККС, тематичний огляд щодо заміни сторони у виконавчому провадженні, судова практика виключення з військового обліку та оскарження штрафів ТЦК й багато іншого.

📱Щоб дізнатись більше корисної інформації, не забудьте підписатись на канал. Слідкуйте за новинами та підтримуйте Україну💙💛.

🔸Текстовий варіант огляду з посиланнями на всі рішення – https://antiraid.com.ua/articles/oglyad-praktyky-vs-vid-rostyslava-kravtsya-shho-opublikovana-z-13-serpnya-po-26-veresnya-2025-roku/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження та підтримку каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

До огляду увійшла практика Верховного Суду з військових питань, огляди практики ВС-КАС та ВС-ККС, тематичний огляд щодо заміни сторони у виконавчому провадженні, судова практика виключення з військового обліку та оскарження штрафів ТЦК й багато іншого.

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про відсутність підстав для перегляду у зв’язку з встановленим виключно тривалим розглядом справи

🔸 Постанова ВП ВС щодо належних відповідачів та способу захисту у справах про оскарження рішень антирейдерської комісії Мін’юсту в частині реєстрації майна та майнових прав

🔸 Постанова ВП ВС про можливість укладення договору цесії (уступки вимоги) за рішенням суду на стадії виконавчого провадження

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Судова практика Верховного Суду з військових питань

🔸 Огляд судової практики ВС-КАС за серпень 2025 року

🔸 Огляд судової практики ВС-ККС за серпень 2025 року

🔸 Дайджест судової практики Верховного Суду щодо заміни сторони у виконавчому провадженні з 2018 по червень 2025 року

💥 Постанова ПАГС про відмову прокурору у позові про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та зобов’язання повернути земельну ділянку

🔸 Рішення Одеського ОАС про зобов’язання ТЦК внести дані в реєстр “Оберіг” про виключення з військового обліку раніше виключеного у зв’язку з досягненням граничного віку перебування в запасі

💥 Рішення Подільського райсуду Києва про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв’язку з неявкою за повісткою

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про відсутність підстав для перегляду у зв’язку з встановленим виключно тривалим розглядом справи

Справа № 305/1164/16-ц

Велика палата в цій категорії справ зазначила:

45. ЄСПЛ ухвалив рішення в справі «Баран та інші проти України» щодо скарг за пунктом 1 статті 6 і статті 13 Конвенції лише стосовно надмірної тривалості провадження у справі поза межами «розумного строку» та відсутності ефективного засобу юридичного захисту від такої тривалості (пункт 6 підрозділу 3 розділу «Право» Рішення ЄСПЛ). Порушення інших статей Конвенції чи протоколів до неї в скаргах, викладених в об’єднаних заявах, серед яких заява ОСОБА1 від 9 травня 2023 року № 21553/23, ЄСПЛ не встановив.

46. Зміст повного тексту рішення ЄСПЛ не дає підстав для висновку, що встановлені ЄСПЛ порушення можна виправити лише через повторний розгляд справи за позовом про стягнення заборгованості, тобто не можна зробити висновок про те, що зміст ухвалених у цій справі судових рішень, які заявник просить переглянути, суперечить Конвенції або що в основі визнаного ЄСПЛ порушення лежали допущені судами під час розгляду цієї справи суттєві процедурні помилки, які поставили під серйозний сумнів результат такого розгляду.

47. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що немає законних підстав для застосування додаткового заходу індивідуального характеру, як-от повторний розгляд справи позивача. Зокрема, немає підстав для перегляду рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 січня 2022 року та ухвали Верховного Суду складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду від 23 січня 2023 року у зв’язку з виключними обставинами за пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України та скасування цих судових актів.

Постанова ВП ВС щодо належних відповідачів та способу захисту у справах про оскарження рішень антирейдерської комісії Мін’юсту в частині реєстрації майна та майнових прав

Cправа № 910/2546/22

Рішення, хоча і за самою суттю спору вірно, але висновки, що зроблені, досить сумніві й внесуть великі проблеми у правозастосуванні. Велика палата зазначила:

9.48. Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за змістом абзацу другого частини третьої статті 26 Закону у чинній редакції в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, відповідні права припиняються. У разі якщо в Реєстрі, у тому числі в його невід’ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, припинені у зв’язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав.

Крім того, чинний абзац третій частини третьої статті 26 Закону містить вказівку на те, що в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, відповідні права повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Мін’юсту, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Мін’юсту. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, що були припинені у зв’язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Реєстрі, у тому числі в його невід’ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, якщо суд дійшов висновку, що речове право позивача було порушене та підлягає поновленню зі скасуванням рішення Мін’юсту, прийнятого згідно з пунктом 1 частини сьомої статті 37 Закону, посадова особа Мін’юсту на підставі судового рішення повинна повернути таке право позивача у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації на користь позивача змін чи набуття зазначеного речового права.

Разом з цим Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судове рішення про задоволення вказаних вище позовних вимог є підставою для державної реєстрації відповідного речового права за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою. У подібних спорах вжиття заходів забезпечення позову (глава 10 розділу І ГПК України) може не допустити подальший перехід речових прав, тим самим забезпечивши позивачу ефективну можливість захистити свої права без необхідності повторного звернення до суду [див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 116, 120, 127-132 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].

9.52. Натомість для забезпечення ефективного функціонування відносин у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також єдності та передбачуваності судової практики Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах КГС ВС від 18.06.2024 у справі № 910/6143/23, від 25.06.2024 у справі № 910/3017/23, від 04.06.2024 у справі № 910/12439/22, від 16.04.2024 у справі № 910/20417/21, від 10.04.2024 у справі № 910/8568/23, від 17.04.2024 у справі № 910/2438/23, від 31.10.2023 у справі № 910/3134/22, від 17.05.2023 у справі № 910/12859/20, оскільки сформульований у них підхід, за якого в подібних спорах єдиним відповідачем може бути Мін’юст, суперечить викладеним у цій постанові висновкам з посиланням на інші висновки Великої Палати Верховного Суду, від яких вона не відступала, зокрема про склад сторін такого спору.

9.53. Також Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків КГС ВС, викладених у постановах від 09.08.2023 у справі № 910/18929/21 та від 17.04.2024 у справі № 640/14353/19, про те, що позовна вимога про оскарження наказу Мін’юсту в разі її задоволення не приводить до повного захисту прав позивача, а судове рішення про визнання незаконним чи про скасування такого наказу само собою не може бути підставою для державної реєстрації речових прав, оскільки з урахуванням конкретних обставин справи таку вимогу можна інтерпретувати як спрямовану на введення позивача у володіння шляхом державної реєстрації відповідного речового права на підставі судового рішення згідно з положеннями частини третьої статті 26 Закону. Відтак зазначена вимога не має щоразу розцінюватись судами як неналежний спосіб захисту з відмовою в її задоволенні виключно з формальних міркувань.

Постанова ВП ВС про можливість укладення договору цесії (уступки вимоги) за рішенням суду на стадії виконавчого провадження

Справа № 369/13444/20

Досить дивне рішення, яке, на мою думку, свідчить про нерозуміння випадковими людьми процедури відступлення права вимоги та її природи, а також неможливості укладати такі угоди між фізичними особами. Велика палата зазначила:

98. Чинне законодавство не пов’язує припинення зобов’язання з ухваленням судового рішення щодо нього чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність актів правосуддя про стягнення заборгованості не припиняє зобов’язань сторін. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов’язання та підстав виникнення відповідного боргу.

99. Ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором не є підставою заміни зобов’язання за договором – новим зобов’язанням за рішенням суду, а вказує лише на охоронний характер таких правовідносин, яким надано захист судовим рішенням. Таке судове рішення не змінює обсягу прав та обов’язків сторін зобов’язання, а лише підтверджує їх наявність та надає можливість примусового виконання цивільного зобов’язання у процедурах виконавчого провадження.

100. Оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, а відступлення права вимоги допускається на будь-якій стадії судового процесу, то договір відступлення права вимоги кредитор може укласти і після ухвалення судового рішення, яким вирішено спір між сторонами матеріальних правовідносин (зобов’язання), до моменту виконання боржником зобов’язання або настання інших обставин, що є підставою для його припинення.

101. Незалежно від того, як сторони договору відступлення права вимоги охарактеризували (найменували) наявне зобов’язання: як таке, що належить кредиторові на підставі правочину, чи таке, що випливає із судового рішення, яким вирішено спір з приводу виконання відповідного правочину, – зазначена обставина не змінює правової природи наявного зобов’язання. У зв’язку із наведеним укладення договору цесії після ухвалення судового рішення так само має наслідком заміну сторони у матеріальних правовідносинах.

102. Під час розгляду заяви про заміну стягувача у виконавчому листі (сторони виконавчого провадження, сторони у справі) суд не може порушити межі судового розгляду і вийти за межі вирішуваного процесуального питання, констатувати (встановлювати) недійсність договору відступлення прав вимоги, який не є нікчемним згідно з імперативним приписом закону або не визнаний судом недійсним за наслідками вирішення відповідного спору.

103. Суд має з’ясувати, чи загалом належало первісному кредиторові право вимоги до боржника станом на момент його відступлення, перевірити чинність вимоги на час звернення до суду з відповідною заявою, а також дослідити, чи закон не встановлює заборони на відступлення права вимоги у конкретних правовідносинах.

104. Висновки у цій справі стосуються відступлення кредиторами прав за оборотноздатними вимогами.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Судова практика Верховного Суду з військових питань

В умовах повномасштабної збройної агресії проти України та запровадженого воєнного стану правозастосовна практика набула нового змісту й особливого значення. Верховний Суд як найвища судова інстанція відіграє ключову роль у формуванні сталої та передбачуваної судової практики, що враховує специфіку правовідносин зокрема і у період дії воєнного стану.

З огляду на велику кількість спорів, що виникають у сфері військової служби, соціального захисту військовослужбовців, їхніх родин, а також у кримінальних та адміністративних провадженнях щодо військовозобов’язаних осіб, надзвичайно важливо забезпечити систематизацію правових позицій Верховного Суду, які стосуються цих питань.

У цьому збірнику представлені актуальні правові позиції Верховного Суду, сформульовані в процесі розгляду справ, що безпосередньо пов’язані в тому числі з дією воєнного стану.

Для зручності користувачів правові висновки згруповано за юрисдикціями та тематичними категоріями, зокрема:

• військовий облік та призов на військову службу;

• прийняття та звільнення з військової служби;

• призначення і виплата грошового, пенсійного забезпечення та допомог;

• пільги військовослужбовцям;

• проходження військової служби в особливий період;

• юридична відповідальність військовослужбовців;

• юрисдикція спорів;

• реалізація соціальних гарантій родинами загиблих військових;

• процесуальні питання розгляду справ з військових питань.

Джерелом добору судової практики є рішення Верховного Суду (як Касаційних судів у його складі, так і Великої Палати). Збірник створено на основі матеріалів аналітично-правової системи ZAKONONLINE, що гарантує достовірність, повноту і своєчасність інформації.

Видання призначене для практикуючих адвокатів, суддів, військових юристів, представників органів державної влади, а також усіх правників, які здійснюють правовий супровід у справах, що виникають у період дії воєнного стану

Огляд судової практики ВС-КАС за серпень 2025 року

В огляді відображено правові позиції колегій суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді, які матимуть значення для формування єдності судової практики при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема про:

✅ правомірність податкової вимоги, сформованої на підставі самостійно задекларованого та несплаченого податкового зобов’язання в умовах воєнного стану;

✅ відсутність обов’язку зі сплати орендної плати за земельну ділянку в разі відсутності чинного договору оренди;

✅ критерії класифікації алкогольної продукції для цілей акцизного оподаткування;

✅ припинення зобов’язань за зовнішньоекономічними контрактами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог;

✅ наслідки зарахування закладом вищої освіти осіб на навчання понад ліцензований обсяг;

✅ дотримання процедури голосування під час проведення дистанційного засідання місцевих рад в умовах воєнного стану;

✅ правове значення ідентифікації та закріплення меж територій природно-заповідного фонду;

✅ недопустимість звільнення держслужбовця лише через зміну назви органу чи посади;

✅ відсутність у виконавця обов’язку перевіряти цільове призначення рахунків боржника до накладення арешту.

Огляд судової практики ВС-ККС за серпень 2025 року

У сфері кримінального права акцентовано, що:

– кримінальна відповідальність за одержання неправомірної вигоди, як і за вчинення інших альтернативних діянь, визначених у диспозиції ст. 368 КК України, настає незалежно від факту вчинення або невчинення певних дій одержувачем неправомірної вигоди в інтересах іншої особи (інших осіб);

– військовослужбовець, який вперше вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, під час дії воєнного стану, може бути звільнений, в тому числі судом касаційної інстанції, від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України за умови добровільного звернення до суду з відповідним клопотанням та згоди командира військової частини на подальше проходження засудженим військової служби в цій частині.

У сфері кримінального процесуального права вказано, що:

– якщо досудове розслідування здійснюється в межах компетенції одного органу досудового розслідування, однак іншим територіальним підрозділом, то правил підслідності не порушено;

– перебіг строку досудового розслідування зупиняється з моменту належного повідомлення підозрюваних про завершення досудового розслідування та надання доступу до його матеріалів. Подальше повідомлення захисників про завершення досудового розслідування не впливає на факт його зупинення, оскільки повторне зупинення строку досудового розслідування КПК України не передбачено;

– стан здоров’я особи та необхідність у застосуванні того чи іншого примусового заходу медичного характеру має бути встановлено саме на момент судового розгляду. Надалі доцільність у застосуванні таких заходів перевіряється через кожні 6 місяців.

Дайджест судової практики Верховного Суду щодо заміни сторони у виконавчому провадженні з 2018 по червень 2025 року

Виконавче провадження – завершальна стадія судового процесу, і саме від його ефективності залежить реальне виконання судових рішень. Одним із найважливіших питань, що виникають на цій стадії, є заміна сторони у випадках смерті фізичної особи, ліквідації чи реорганізації юридичної особи, заміни кредитора чи боржника тощо.

Правильне та своєчасне вирішення цих питань забезпечує безперервність виконавчого провадження, відсутність невиправданих затримок у виконанні рішень, а також захист прав учасників виконавчого провадження.

Впродовж своєї діяльності ВС сформував ключові підходи щодо:

– заміни сторони виконавчого провадження, яке було закінчене виконавцем, зокрема у зв’язку зі смертю боржника;

– заміни сторони виконавчого провадження в разі смерті ФОП;

– заміни первісного боржника у виконавчому провадженні в разі створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника;

– заміни божника у виконавчому провадженні у справах про звернення стягнення на предмет іпотеки, право власності на який перейшло до іншої особи;

– заборони заміни стягувача у виконавчому провадженні для юридичних осіб, пов’язаних із державою-агресором, тощо.

Окрему увагу ВС приділив вирішенню проблемних питань у різних видах правовідносин, зокрема щодо заміни сторони виконавчого провадження в разі смерті матері дитини, на користь якої стягнуто аліменти на утримання дитини, або ж у разі смерті пенсіонера, на користь якого судовим рішенням були стягнуті пенсійні виплати, а також визначенню юрисдикції та процесуальних особливостей, пов’язаних із заміною сторони виконавчого провадження. Усі ці та інші правові висновки систематизовано в дайджесті.

Особливістю дайджесту є те, що він містить ключові правові висновки як Великої Палати, так і касаційних судів ВС (КАС, КГС та КЦС), які комплексно демонструють підходи до вирішення найбільш дискусійних питань заміни сторони у виконавчому провадженні.

Постанова ПАГС про відмову прокурору у позові про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та зобов’язання повернути земельну ділянку

Справа № 910/5698/23

Це наша справа і висновки зроблені в ній є дуже важливими і для інших правовідносин. Найголовніше, суд зазначив, що розглядати правовідносини і встановлювати факт самочинного будівництва потрібно на час його здійснення і відповідно законодавчого регулювання, а не на момент розгляду справи чи його реєстрацію І друге, це знову ж застосування закону на момент правовідносин в частині відсутності обов’язку передавати земельні ділянки в оренду тільки на підставі торгів.

Зокрема суд зазначив:

Натомість, відповідно до ч. 3 ст. 105 ЦК УРСР, чинної на момент будівництва гаражів, господарські і побутові будівлі та споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів зносяться громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що самочинним вважалось будівництво без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил. Відведення земельної ділянки під будівництво не було визначальним для віднесення будівлі до самочинної.

У зв’язку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора у цій частині, відповідно висновки суду першої інстанції про протилежне, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду спору.

Надаючи власну оцінку формулюванню абз. 13 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, колегія суддів переконана, що продажу на конкурентних засадах підлягають земельні ділянки призначені саме для будівництва, обслуговування та ремонту об’єктів дорожнього сервісу, тобто стосуються новостворених обєктів дорожнього сервісу, а не автомобільних стоянок, будівництво яких відбулось задовго до введення у дію цієї норми. Така логіка законодавця видається зрозумілою та передбачуваною, а також відповідає принципу верховенства права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що право користування на земельну ділянку, вільну від забудови, що не знаходиться під об’єктом нерухомості Кооператив міг набути лише на конкурентних засадах у порядку, передбаченому ст.134, 135 Земельного кодексу України.

За таких обставин, а також оскільки лише цей висновок було покладено судом першої інстанції як підставу для задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 16.12.2021 №4139/4180 та визнання у зв’язку з цим недійсним договору оренди, укладеним на його виконання та повернення спірної земельної ділянки Раді, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог Прокурора і у цій частині.

Отже, доводи Кооперативу та Ради про неправильне застосування судом першої інстанції ст. 134 ЗК України є обґрунтованими.

Рішення Одеського ОАС про зобов’язання ТЦК внести дані в реєстр “Оберіг” про виключення з військового обліку раніше виключеного у зв’язку з досягненням граничного віку перебування в запасі

Справа № 420/60/25

Чергове рішення про протиправність поновлення військового обліку особам, які раніше були виключені з військового обліку, зокрема, у зв’язку з досягненням граничного віку перебування в запасі. Чуд зазначив:

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України “Про військовий обов’язок та військову службу” в редакції, яка діяла станом на 04.01.2008, військовозобов’язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком:1) перший розряд – до 35 років; 2) другий розряд:рядовий склад – до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини – до 45 років; прапорщики і мічмани – до 50 років.

Згідно з ч. 4 вказаного Закону граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 зазначеного закону, військовозобов’язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.

У військовому квитку НОМЕР1 наявний запис про виключення з військового обліку 04.01.2008, тобто набув статусу особи, яка вже не є військовозобов’язаною.

Позивач по досягненню ним граночного віку перебування в запасі, перестав відноситися до жодної з цих двох категорій, тож перестав перебувати на військовому обліку автоматично.

Отже, після виключення з військового обліку особа перестає бути військовозобов’язаним, а тому на неї не поширюються закони про військовий обов’язок та військову службу. Зокрема, така особа не може бути призвана під час мобілізації, не зобов’язана проходити ВЛК, оновлювати облікові дані, їй не можна вручити повістку. Рішення про виключення з військового обліку є остаточним – особа не повинна знову ставати на військовий облік, окрім випадку, коли вона робить це добровільно. Заяву на взяття його на військовий облік позивач до ТЦК та СП не подавав. Обов’язку самостійно оновити персональні дані для виключених з військового обліку осіб нормативно-правовими актами не встановлено. Уточнення даних в за стосунку “Резерв+” не означає постановку на військовий облік.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України “Про військовий обов’язок та військову службу” взяттю на військовий облік військовозобов’язаних підлягають громадяни, які були зняті, звільнені, але не виключені з військового обліку.

Оскільки позивач був саме виключений з військового обліку, то повторному взяттю на такий облік він не підлягає.

Рішення Подільського райсуду Києва про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв’язку з неявкою за повісткою

Справа № 758/7867/25

Це чергова наша справа про скасування незаконного штрафу ТЦК. Суд зазначив:

Суд установив, що оскаржувана постанова не містить посилання на докази, що підтверджують отримання позивачем повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ1, або надіслання такої повістки позивачу засобами поштового зв’язку тощо, а так саме, такі докази не надані відповідачем суду. Позивач у позовній заяві зазначив, що жодних повісток він не отримував, та на адресу його місця реєстрації та проживання такі повістки не надходили.

З огляду на відсутність у справі доказів надсилання на адресу місця проживання позивача належним чином оформленої повістки, у суду є обґрунтований сумнів в тому, що ця повістка взагалі існувала, так само і щодо належної форми її направлення позивачу.

Отже, після набрання чинності змінами до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, особа вважається належним чином повідомленою про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ1, якщо повістка про виклик згенерована в електронному вигляді, підписана кваліфікованим підписом керівника ІНФОРМАЦІЯ1, направлена рекомендованим листом з описом вкладення за адресою, повідомленою військовозобов’язаним під час оновлення облікових даних, однак не була отримана військовозобов’язаним, про що працівниками Укрпошти проставлено відповідну відмітку: «відмова отримати поштове відправлення» чи «відсутність адресата за адресою».

У конкретному випадку не вбачається, що працівниками пошти здійснювалася спроба вручити позивачу повістку ІНФОРМАЦІЯ1. Матеріали справи не містять доказів про те, що позивач взагалі був обізнаний про те, що на його адресу надійшла така повістка.

Суд виходить з того, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ІНФОРМАЦІЯ1 необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов’язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов’язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

Сам по собі той факт, що повістка була сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду, не дає підстав констатувати належність повідомлення відповідно до підпункту 2) пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.

З трекінгу відправлення № 0600293818778 та копії відміток з конверту вбачається, що поштове відправлення 07.10.2024 було відправлено з відділення пошти 04108 а вже 15.10.2024 працівниками пошти було проставлено відмітку «адресат відсутній за вказаною адресою» та ніяких відомостей про спроби вручення даної повістки відповідач суду не надав, а тому наведене вище не дає підстав констатувати належність повідомлення позивача відповідно до підпункту 2) пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.

Відтак, суд вважає позов ОСОБА1 обґрунтованим, а відтак таким, що підлягає задоволенню.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

• в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
• в Viber: Правники, адвокати, судді
• в Telegram:
  • Персональний канал Ростислава Кравця;
  • Група «Правники, адвокати, судді»;
  • Група «Адвокати України»;
  • Канал АО «Кравець і партнери»;
  • Канал Профспілки «Українська незалежна фундація правників»
• в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
• в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
• в Reddit: Правники, адвокати, судді
• та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2025

АО «Кравець І Партнери»

До огляду увійшло останнє рішення КСУ, декілька тематичних оглядів судової практики щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення, під час дії воєнного стану та щодо розгляду справ у спорах, пов’язаних з примусовим відчуженням нерухомого майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, практика ВС-КЦС, ВС-КГС, ВС-КАС та ВП ВС, постанова щодо конфіскації коштів у разі їх недекларування при перетині кордону та чергова практика з оскарження штрафів ТЦК й багато іншого.

📱Щоб дізнатись більше корисної інформації, не забудьте підписатись на канал. Слідкуйте за новинами та підтримуйте Україну💙💛.

🔸Текстовий варіант огляду з посиланнями на всі рішення – https://antiraid.com.ua/articles/oglyad-praktyky-vs-vid-rostyslava-kravtsya-shho-opublikovana-z-30-serpnya-po-12-veresnya-2025-roku/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження та підтримку каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

До огляду увійшло останнє рішення КСУ, декілька тематичних оглядів судової практики щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення, під час дії воєнного стану та щодо розгляду справ у спорах, пов’язаних з примусовим відчуженням нерухомого майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, практика ВС-КЦС, ВС-КГС, ВС-КАС та ВП ВС, постанова щодо конфіскації коштів у разі їх недекларування при перетині кордону та чергова практика з оскарження штрафів ТЦК й багато іншого.

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо непропорційності конфіскації незадекларованих коштів при перетині кордону і достатності штрафу за ст. 471, 472 МК України

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Огляд судової практики ВС-КАС за липень 2025 року

🔸 Огляд судової практики ВС-КЦС за липень 2025 року

🔸 Огляд судової практики ВС-КГС за липень 2025 року

🔸 Дайджест судової практики ВП ВС за липень 2025 року

🔸 Огляд судової практики розгляду цивільних справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, під час дії воєнного стану (коментований)

🔸 Огляд судової практики ВС-КАС щодо розгляду справ у спорах, пов’язаних з примусовим відчуженням нерухомого майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності з 03.2018 по 06.2025

🔸 Рішення КСУ 4-р(ІІ)/2025 щодо оприлюднення актів органів адвокатського самоврядування

💥 Рішення Дніпровського райсуду Києва про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв’язку з порушенням порядку

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо непропорційності конфіскації незадекларованих коштів при перетині кордону і достатності штрафу за ст. 471, 472 МК України

Справа № 163/1065/15-п

Велика палата зазначила з врахуванням рішення КСУ від 21 липня 2021 року N 3-р(ІІ)/2021:

39. Суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які свідчили б про те, що заявник міг завдати серйозної шкоди державі: він не ухилявся від сплати мита або будь-яких інших зборів і не завдав державі будь-якої іншої матеріальної шкоди. Велика Палата вважає, що стягнення у вигляді конфіскації не було направлено на відшкодування матеріальної шкоди, оскільки держава не зазнала жодних втрат внаслідок недекларування заявником коштів, а конфіскація грошових коштів була стримуючою та каральною за своїм призначенням [«Гирлян проти Росії» (Gyrlyan v. Russia), пункт 29].Таким чином, межі проведеного національними судами розгляду справи були занадто вузькими, щоб відповідати вимозі встановлення «справедливого балансу», притаманній другому абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

40. За цих обставин конфіскація незадекларованих коштів, на думку Великої Палати, поклала індивідуальний і надмірний тягар на заявника та була непропорційною вчиненому правопорушенню [«Габріч проти Хорватії» (Gabric v. Croatia), пункт 39, «Ісмаїлов проти Росії» (Ismayilov v. Russia), пункт 38, та рішення у справі «Танасов проти Румунії» [Комітет] (Tanasov v. Romania) [Committee], заява № 65910/09, пункт 28, від 31 жовтня 2017 року].

41. Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу ОСОБА22 , мали у своєму розпорядженні практику ЄСПЛ у подібних справах (Gabric v. Croatia, Gyrlyan v. Russia) і як національні суди були зобов’язані застосовувати Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерела права, проте цього зроблено не було, що призвело до порушення положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

42. Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 21 липня 2021 року № 3 р(II)/2021 у справі № 3-261/2019(5915/19), визнано такими, що не відповідають Конституції України окремі положення абзацу другого статті 471 МК в частині конфіскації товарів, які стали безпосередніми предметами порушення. Конституційний Суд України в цьому рішенні дійшов висновку, що обов’язкова конфіскація валютних цінностей не забезпечує справедливого балансу між публічними інтересами та захистом права власності особи та не узгоджується з принципом верховенства права.

43. З метою приведення положень статті 471 МК у відповідність із рішенням Конституційного Суду України від 21 липня 2021 року N 3-р(ІІ)/2021 та врегулювання питання притягнення до адміністративної відповідальності громадян за порушення встановленого МК та іншими актами законодавства України порядку переміщення товарів через митний кордон України Законом України від 16 лютого 2022 року № 2058-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо адміністративної відповідальності громадян за порушення митних правил» внесено зміни до МК. Зокрема, статтю 471 МК «Недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами» викладено в новій редакції, яка передбачає адміністративну відповідальність у вигляді штрафу за недекларування товарів, усуваючи непропорційне стягнення, пов’язане з обов’язковою конфіскацією. Водночас, нова редакція статті 471 МК зберігає можливість конфіскації – але лише у відношенні певної категорії товарів (обмежених або заборонених) і лише як альтернативу штрафу, а не як обов’язковий захід.

44. Таким чином, у новій редакції статті 471 МК реалізуються підходи ЄСПЛ щодо забезпечення пропорційності стягнень у справах щодо порушення митних правил.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд судової практики ВС-КАС за липень 2025 року

В огляді відображено правові позиції колегій суддів КАС ВС, які матимуть значення для формування єдності судової практики при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема про:

✅ право дитини, народженої після загибелі батька-військовослужбовця, на отримання одноразової грошової допомоги;

✅ призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника членам сім’ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин;

✅ неприпустимість надмірного формалізму при розгляді звернення у формі адвокатського запиту щодо перерахунку пенсії;

✅ дисциплінарну відповідальність державного службовця за прогул;

✅ збереження статусу платника єдиного податку четвертої групи сільгоспвиробником у разі наявності форс-мажору;

✅ визнання непридатною для проживання житлової нерухомості як підставу для звільнення від сплати податку на нерухоме майно.

Огляд судової практики ВС-КЦС за липень 2025 року

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:

✅ у спорах, що виникають із питань захисту права власності, звернено увагу, що право власності на службове житло не може бути набуте за набувальною давністю, оскільки проживання в ньому як члена сім’ї працівника на підставі ордера не є безтитульним і добросовісним володінням. Тривале користування квартирою, її утримання та проведення ремонтів не створюють підстав для набуття права власності;

✅ у спорах, що виникають із земельних правовідносин, зауважено, що для поновлення договору оренди землі орендар зобов’язаний до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір його поновити та надати проєкт додаткової угоди. Укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди після спливу строку його дії без дотримання встановленої законом процедури не може вважатися правомірним поновленням договору та є підставою для визнання такої угоди недійсною;

✅ у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, вказано, що якщо договором про надання освітніх послуг передбачено декілька етапів навчання (теоретичний та практичний), а також право замовника на відмову від занять до їх початку з поверненням сплачених коштів, то замовник має право відмовитися від продовження навчання до початку кожного з етапів. При цьому виконавець зобов’язаний повернути кошти за ненадані послуги, якщо не доведе фактичний початок відповідного етапу навчання;

✅ у спорах, що виникають із трудових правовідносин, констатовано, що роботодавець зобов’язаний заново здійснити нове персональне попередження працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці, одночасно запропонувати всі наявні вакантні посади, а також отримати нове погодження уповноваженого органу, якщо воно вимагається. Використання документів (попередження, погодження тощо) з попереднього звільнення, яке вже було визнане судом незаконним, є порушенням трудового законодавства та підставою для поновлення працівника на роботі;

✅ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, зауважено, що шлюб визнається неукладеним, якщо встановлено, що один із наречених фізично не міг бути присутнім при реєстрації шлюбу та не ставив особистого підпису в заяві про державну реєстрацію шлюбу, що підтверджено висновком експертизи. У такому випадку актовий запис про шлюб підлягає анулюванню;

✅ у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, вказано, що при визначенні розміру обов’язкової частки у спадщині враховуються лише спадкоємці, які є живими на час відкриття спадщини. Якщо один із спадкоємців першої черги помер до відкриття спадщини, він не враховується при визначенні розміру обов’язкової частки. Розмір обов’язкової частки становить половину частки, яка належала б непрацездатному спадкоємцю при спадкуванні за законом з урахуванням лише живих на момент відкриття спадщини спадкоємців першої черги;

✅ у справах окремого провадження зауважено, що встановлення особи в судовому порядку для видачі документів, що посвідчують особу, можливе лише після проведення процедури ідентифікації та за наявності доказів неможливості встановлення особи компетентними органами в позасудовому порядку. Для звернення до суду із заявою про встановлення особи обов’язковими документами є свідоцтво про народження і документи щодо неможливості встановлення особи після проведення процедури ідентифікації;

✅ щодо застосування норм процесуального права звернено увагу на те, що дитина, яка досягла 14 років, але не була залучена як сторона або третя особа у справі про позбавлення батьківських прав і не пред’являла самостійного позову, не має права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки таке рішення не вирішує питання про її права, свободи, інтереси та обов’язки в розумінні ст. 352 ЦПК України.

Огляд судової практики ВС-КГС за липень 2025 року

В огляді висвітлено низку правових позицій в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції.

✔️Зокрема, у постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки щодо:

▪️відкриття провадження у справі про банкрутство ОСББ за заявою кредитора, який обґрунтовує свої вимоги до боржника первинними документами, щоскладені в період, коли від імені ОСББ діяли особи, повноваження яких скасовані (визнані недійсними) в судовому порядку;

▪️застосування позовної давності до майнових вимог кредиторів, заявлених до боржника у справі про його банкрутство;

▪️заборони використання процедури банкрутства для обходу санкцій щодо осіб, пов’язаних з державою-агресором.

✔️У постановах у справах, пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством, містяться висновки про:

▪️визначення відносин контролю у зв’язку з притягненням групи осіб до відповідальності за неправомірну антиконкурентну поведінку;

▪️сукупну оцінку наведених у рішенні АМКУ доказів з огляду на їх вірогідність.

✔️У постановах у справах щодо корпоративних спорів, корпоративних прав наведено висновки стосовно:

▪️визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі за відсутності підтвердження повноважень представника в умовах воєнного стану;

▪️юрисдикції спору за позовом акціонера банку, що перебуває в процесі ліквідації, про скасування рішень, якими затверджено зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

✔️У постановах у справах щодо земельних відносин та права власності викладено правовий висновок про:

▪️позаконкурсне отримання земельної ділянки комунальної власності для будівництва і обслуговування розміщеної на ній споруди (автостоянки), що вимагає проведення земельних торгів;

▪️набуття права власності за набувальною давністю особою, яка володіє майном за волею власника, що можливе лише за наявності сукупності визначених законом умов.

Дайджест судової практики ВП ВС за липень 2025 року

Цього разу дайджест містить правові висновки Великої Палати ВС у:

✅ спорах, що виникають із земельних правовідносин (щодо правового режиму земельних ділянок, які розташовані в межах прикордонної смуги, а також щодо належного способу захисту прав власника земельної ділянки, яка передана на підставі договору оренди, строк якого після його попередньої пролонгації на момент звернення з позовом до суду закінчився);

✅ спорах, що виникають з податкових правовідносин (щодо строків звернення до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення після процедури їх адміністративного оскарження);

✅ спорах, що виникають з договірних правовідносин (щодо меж зменшення судом розміру процентів річних, передбачених ст. 625 ЦК України) тощо.

Огляд судової практики розгляду цивільних справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, під час дії воєнного стану (коментований)

Народження або смерть особи на території, на якій ведуться активні бойові дії, або на тимчасово окупованій території; проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу; факт родинних відносин з померлим військовослужбовцем, який встановлюється з метою захисту цивільних прав та отримання соціальних виплат та допомог; батьківство померлого військовослужбовця щодо дитини; загибель особи саме внаслідок агресії рф. Особливості провадження у справах про встановлення цих та безлічі інших важливих фактів, що мають юридичне значення, систематизовано в огляді.

Крім того, на основі витягів із судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і постанов Верховного Суду детально проаналізовано нюанси розгляду справ про встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, під час воєнного стану. Зокрема, в огляді ви знайдете відповіді на такі запитання: які особи можуть бути заявниками у справах про встановлення таких фактів; з якою метою вони встановлюються, а також у чому полягають особливості доказування в таких справах.

Огляд судової практики ВС-КАС щодо розгляду справ у спорах, пов’язаних з примусовим відчуженням нерухомого майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності з 03.2018 по 06.2025

Спори з питань відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності належать до актуальних і водночас складних, що зумовило зарахування їх до окремої категорії справ з особливим процесуальним порядком судового розгляду.

Рішення КСУ 4-р(ІІ)/2025 щодо оприлюднення актів органів адвокатського самоврядування

З аналізу приписів Закону вбачається, що рішення та інші акти органів адвокатського самоврядування застосовні лише щодо визначеного і професійно обумовленого кола осіб – адвокатів, які добровільно обрали професію правника та статус адвоката й, як наслідок, мають підпорядковуватись самоврядним механізмам регулювання адвокатської діяльності.

Рішення та інші акти органів адвокатського самоврядування внормовують професійну діяльність адвокатів та не визначають їхніх прав і обов’язків у розумінні частин другої та третьої статті 57 Конституції України та інших її приписів.

У рішенні також зазначається, що дата набрання чинності рішеннями органів адвокатського самоврядування, що є нормативними актами, не може передувати дню їх ухвалення та оприлюднення. У разі потреби має бути запроваджено перехідний період (vacatio legis) для набуття чинності цими актами, що надає змогу адвокатам пристосувати свою діяльність до нового нормативного регулювання.

Конституційний Суд, здійснюючи конституційний контроль, керується тим, що можливість неоднозначного тлумачення норми закону не є достатньою підставою для визнання її неконституційною, якщо ця норма допускає конституційно узгоджене (конформне) тлумачення, що забезпечує її розуміння та застосування у спосіб, сумісний із приписами Основного Закону України.

Рішення Дніпровського райсуду Києва про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв’язку з порушенням порядку

Справа № 755/15879/25

Це чергова наша справа про скасування штрафу ТЦК, суд зазначив:

Разом з тим, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що відповідачем порушено процедурний порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА1 , оскільки в матеріалах справи відсутні докази вручення відповідачу повістки про день, час та місце розгляду адміністративного матеріалу за три дні до такого розгляду. При цьому, будь-яких доказів належного повідомлення позивача у інший спосіб та у порядку, встановленому процесуальним законодавством про розгляд справи про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять.

Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб’єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.

Виходячи із норм викладених в частині 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, розгляд справ відбувся за відсутності позивача, якого не було своєчасно сповіщено про розгляд справ, що в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.

Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

• в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
• в Viber: Правники, адвокати, судді
• в Telegram:
  • Персональний канал Ростислава Кравця;
  • Група «Правники, адвокати, судді»;
  • Група «Адвокати України»;
  • Канал АО «Кравець і партнери»;
  • Канал Профспілки «Українська незалежна фундація правників»
• в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
• в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
• в Reddit: Правники, адвокати, судді
• та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2025

АО «Кравець І Партнери»

Також до огляду увійшов тіньовий звіт стану судової реформи підготовлений за гроші іноземців Бідосями, Поганцями та КАКами послів G7, рішення КСУ щодо трудових прав прокурорів, практика ВС-КГС, тематичний огляд щодо експертизи, низка рішень, що стосуються оскарження незаконної відмови у наданні відстрочки від мобілізації та виключення зі складу військової частини, військового обліку й визнання незаконним відсторонення від роботи у зв’язку з відмовою в участі у медичному експерименті та багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС про адміністративну юрисдикцію спору з оскарження розміру додаткових витрат виконавчого провадження відкритого за рішенням суду

Справа № 310/2210/21

Велика палата продовжує блукати у трьох соснах куди її завели випадкові люди з хворими амбіціями та невмінням читати прямі норми Закону. Не дивлячись на те, що виконавче провадження відкрите за рішенням суду, але дії виконавця зі стягнення додаткових витрат поки що оскаржуються в адміністративному суді чим зводиться на нівець судовий контроль за виконавчим провадженням і прямо протирічить не тільки Закону, а й здоровому глузду.

Суд зазначив:

11.1. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону № 1404-VІІІ).

11.2. За правилами адміністративного судочинства належить розглядати скарги на дії виконавця щодо винесення постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, а також визнання протиправною та скасування відповідної постанови.

Постанова ВП ВС про визнання торгів недійсними у разі встановлення порушень при оцінці майна та заниження ціни, що вплинула на результат торгів, а також неможливість суду самостійно визначати предмет позову

Справа № 554/154/22

Велика палата зробила перший крок у наведені ладу у тій створеній ній самою вакханалії з встановлення способу захисту та вигадування за позивача, що він хотів та що для нього буде ефективним замість розгляду справи по суті.

Суд зазначив:

78. На переконання Великої Палати Верховного Суду,реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати істотних збитків стягувачу у виді неотриманого доходу, а боржнику – у виді передачі майна на реалізацію за значно нижчою від ринкової вартістю.

79. Велика Палата Верховного Суду висновує, що в разі встановлення такої обставини, як реалізація майна за заниженою ціною, такі торги є несправедливими та не можуть створити для його учасників правомірні наслідки.

80. Ураховуючи викладене, а також фактичні та преюдиційно встановлені обставини справи, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що права позивача під час проведення електронних торгів були порушені, однак не з тієї підстави, що він не був повідомлений про проведення торгів, а з тієї підстави, що реалізація на торгах майна за необґрунтованою, заниженою ціною безпосередньо впливає на результати торгів та зачіпає і порушує права та інтереси боржника, оскільки ціна, за якою майно реалізується на торгах, впливає на обсяг зобов’язань, які будуть погашені під час відповідного виконавчого провадження.

81. Тож оскільки оспорювані торги відбулися з порушенням правил їх проведення і є несправедливими, а позивач довів, що ці порушення вплинули на результати торгів та його права порушено оспорюваними торгами, оскільки він є власником згаданої квартири, яку реалізовано на торгах за неправильно визначеною ціною, що преюдиційно встановлено ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26 серпня 2021 року, яка набрала законної сили, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА1 , проте з інших мотивів.

87. У процесуальному законодавстві принцип диспозитивності реалізується через засадниче правило «ne eat judex ultra petita partium» – немає суду за межами вимог сторін. Тобто у судовому процесі потрібно виходити з того, що саме стороні належить право обрати та визначити цілі свого звернення до суду. Суд не вправі змінювати обране особою спрямування, а помилка у праві має наслідком відмову у задоволенні вимог процесуального звернення або інші несприятливі правові наслідки.

88. Вихід суду за межі заявлених доводів та вимог процесуального звернення конкурує з принципом змагальності, оскільки жодна сторона судового процесу не повинна спростовувати те, на що інша сторона не посилалася.

89. Межі касаційного розгляду завжди є вужчими за межі позовних вимог. Межі позовних вимог називають матеріальними межами судового процесу, й це стосується як розміру позовних вимог, так і способу захисту, про застосування якого просить позивач. Матеріальні межі, за загальним правилом, є нездоланними для суду, тобто суд за власною ініціативою не вправі вийти за такі межі, за винятком випадків, прямо передбачених законом. Інші межі касаційного розгляду справи судом є процесуальними. Матеріальні межі розгляду є абсолютними, а процесуальні – відносними.

97. Отже, вихід за межі доводів та вимог касаційної скарги здійснюється у разі встановлення таких обов’язкових підстав для скасування судових рішень, як-от: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі; а також усі випадки порушення правил юрисдикції загальних судів. Цей перелік не підлягає розширювальному тлумаченню.

98. Окремо у частині третій статті 400 ЦПК України застережений той випадок, коли після подання касаційної скарги Верховний Суд вперше виклав правовий висновок, якому суперечать висновки судів першої та апеляційної інстанцій. Це є самостійною підставою вийти за межі доводів касаційної скарги, винятком з принципу диспозитивності цивільного процесу, що зумовлено потребою у забезпеченні єдності судової практики шляхом застосування актуальної, станом на момент вирішення спору судом касаційної інстанції, правової позиції.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Тіньовий звіт до розділу 23 «Правосуддя та фундаментальні права» Звіту Європейської комісії щодо України у 2023 році

Pвіт підготовлено в межах реалізації Проєкту ЄС «Право-Juctice» за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст звіту є виключною відповідальністю авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

Рішення КСУ 9-р(І)/2024 щодо неконституційності законодавчого припису, що уможливлює звільнення працівників у період тимчасової непрацездатності

Суд зауважує, що у разі звільнення з посади на прокурора поширюються лише ті загальні гарантії трудового законодавства (lех generalis), що не охоплені нормами спеціального закону (lех specialis). Оскільки спеціальний закон не встановлює жодних винятків щодо звільнення прокурорів з посад у період їх тимчасової непрацездатності, то в разі звільнення таких осіб слід дотримуватись імперативної заборони на звільнення в період тимчасової непрацездатності, яка є складовою конституційного права кожного на працю та збереження робочого місця в особливий період (перебування на лікарняному).

Отже, Законом № 113 було звужено обсяг прав та спеціальних гарантій для прокурорів щодо збереження робочого місця на період їх тимчасової непрацездатності, що не відповідає частинам другій, третій статті 22 Конституції України.

Суд дійшов висновку, що абзац шостий пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113, в частині згідно з якою перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту, суперечить частинам першій, другій, шостій статті 43 Конституції України.

Суд вважає, що на законодавчому рівні допущено неоднакове правове регулювання порядку звільнення прокурорів з посади в період їх тимчасової непрацездатності, що не відповідає вимозі юридичної визначеності як складовій принципу верховенства права, а тому суперечить частині першій статті 8 Конституції України.

Абзац шостий пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ, в частині згідно з яким перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту, визнаний неконституційним, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Огляд судової практики ВС-КГС за серпень 2024 року

В огляді висвітлено низку правових позицій в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції.

✅ Так, у постановах у справах про банкрутство сформульовані правові висновки щодо:

▪️вжиття заходів забезпечення заяви розпорядника майна боржника про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника за незадоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство;

▪️можливості оскарження ухвали про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство в касаційному порядку.

✅ У постановах у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством наведено висновки про:

▪️реєстрацію торговельної марки, об’єктом якої є колір;
зупинення нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного органом АМКУ за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

✅ У постановах у справах щодо корпоративних спорів, корпоративних прав містяться висновки стосовно:

▪️укладення договору дарування акцій за відсутності в повіреного повноважень на укладення такого договору;

▪️відсутності інтересу товариства у відновленні корпоративних прав учасника цього товариства.

✅ У постанові у справах щодо земельних відносин викладено правовий висновок про:

▪️необхідність документального підтвердження виконання орендарем обов’язку з повідомлення орендодавця про намір реалізувати право на укладення договору оренди землі на новий строк.

✅ У постановах у спорах, що виникають із правочинів, зроблено висновок щодо:

▪️субсидіарної (додаткової) відповідальності органу місцевого самоврядування за боргами теплопостачального комунального комерційного підприємства;

▪️можливості зменшення судом неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України;

▪️обов’язку постачальника повернути суму ПДВ, сплачену покупцем за товар, у разі втрати ним статусу платника ПДВ після укладення договору, який визначав ціну товару з урахуванням ПДВ.

Тематичний огляд ВС-ККС щодо проведення освідування особи та відібрання зразків для експертизи за період з 2018 року по липень 2024 року

У виданні зібрані ключові правові позиції щодо особливостей проведення таких слідчих дій, як освідування особи та отримання зразків для експертизи. Приділено увагу наданню доступу до медичної документації для проведення експертизи. Також в огляді відображено окремі аспекти відібрання біологічних зразків для встановлення стану алкогольного сп’яніння. Акцентовано на змивах з рук.

Наведений огляд буде корисним як для фахівців у сфері кримінального процесу, так і для всіх, хто цікавиться такою проблематикою.

Постанова ВС-КЦС про протиправність відсторонення від роботи у ДП Морський торговельний порт “Южний” у зв’язку з відмовою в участі в медичному експерименті

Справа № 519/1304/21

Це наша справа. Черговий приклад того, що боротись треба до кінця. Не дивлячись на відмову у першій та апеляційній інстанції, касація задовільнила позовні вимоги. Ще є судді, які поважають та розуміють, що таке права людини. Суд зазначив:

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій посилалися на те, що ОСОБА1 як електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування 6 розряду дільниці з ремонту та технічного обслуговування електрообладнання кранів ВРР-2, внутрішньопортової механізації, через службову необхідність має контактувати з іншими працівниками підприємства. Проте суди не взяли до уваги, що роботодавець не вирішив питання про забезпечення працівника роботою у такий спосіб, щоб працівник міг виконувати свою роботу з мінімальним ризиком, не врахував об’єктивної можливості організації для позивача роботи в іншому вигляді.

З огляду на займану позивачем посаду електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 6 розряду дільниці з ремонту та технічного обслуговування електрообладнання кранів ВРР-2, внутрішньопортової механізації та характер його роботи відповідач не надав належних доказів того, що позивач весь свій робочий час працював з людьми, а не технічним обладнанням.

У трудових спорах презумпція вини лежить на роботодавцеві, тому він спростовує заявлені працівником вимоги. Отже, з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюються дії роботодавця, саме відповідач повинен довести, що ці дії вчинені без порушення законодавства про працю.

Відповідач не обґрунтував необхідності та не довів, що позивач створював загрозу для інших працівників підприємства, яка б вимагала вжиття такого непропорційного заходу втручання у право на працю.

Суди не врахували, що у спірних правовідносинах працівник є слабшою стороною й саме на роботодавцеві лежить обов’язок не допускати непропорційного втручання у права останнього. Внаслідок відсторонення від роботи позивач тривалий час не виконував свої посадові обов’язки й не отримував заробітку плату. У свою чергу, відповідач, маючи можливість організувати робочий процес, мінімалізувавши контакти працівників, прийняв рішення про відсторонення позивача від роботи без індивідуальної оцінки зазначених вище факторів.

Відповідачем не доведено, а судами не встановлено фактів, які б об’єктивно підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи, а тому дії роботодавця у цьому випадку не можуть повною мірою вважатися пропорційними переслідуваній легітимній меті, для досягнення якої держава передбачила можливість відсторонення працівника від роботи.

Колегія суддів вкотре наголошує, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Постанова ВААС щодо неправомірності повторної постановки на облік особи, що була у 2000 році виключена з військового обліку за станом здоров’я і необхідність розглянути питання про зняття з військового обліку

Справа № 500/4141/22

Не зовсім зрозуміло чому не було залишити рішення суду першої інстанції в силі і зобов’язувати розглянути питання самостійного зняття з обліку особи, яку незаконно було поставлено на облік.

Суд зазначив:

Колегія суддів вважає, що на момент призову на військову службу Тернопільський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки мав інформацію про проходження позивачем військово-лікарської комісії та про непридатність його до військової служби з виключенням з військового обліку, проте не взяв до уваги, про що свідчить штамп, зроблений 12.07.2022 відповідачем на звороті виданої 06.06.2000 Київським райвійськоматом м. Харкова довідки № 4/14, про взяття ОСОБА1 на військовий облік.

Щодо наявності розбіжності у військово-облікових документах позивача, яка полягає у зазначені дати (Київським райвійськоматом м. Харкова 18.04.2000, а Київським районним ТЦК та СП м. Харкова 07.03.2000) та номеру статті (Київським райвійськоматом м. Харкова стаття 38 «в», а Київським районним ТЦК та СП м.Харкова стаття 86 «а») Розкладу хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України (Додаток № 1 до Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міноборони України від 04.01.1994 №2), то суд вважає за необхідне наголосити, що можливість описки щодо пункту правової норми не спростовує визнання ОСОБА1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Із наданої завіреної копії облікової картки позивача підтверджується факт видання ОСОБА1 взамін військового квитка довідки № 14 про непридатність від 06.06.2000. Дата видачі цієї довідки та складення облікової картки співпадає із датою проставлення 06.06.2000 штампу в паспорті позивача громадянина України Київським райвійськоматом м. Харкова про те, що він є «невійськовозобов’язаним».

Щодо доводів апелянта, що доцільно брати до уваги результати останньої військово-лікарської комісії, а саме довідку ВЛК за №37/5949 від 07.07.2022, то апеляційний суд вважає, що відповідно до приписів пункту 3.3 розділу II Положення №402, повторно оглядаються військово лікарською комісією військових комісаріатів лише військовозобов’язані, а позивач таким не являється, оскільки ще 18.04.2000 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за графою І, статтею 38 «в» Розкладу хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України (Додаток № 1 до Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міноборони України від 04.01.1994 № 2).

З огляду на вказане колегія суддів вважає, що дії Тернопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо взяття на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА1 є протиправними, оскільки вчинені з неповно встановленими обставинами та з порушенням вимог законодавства щодо проведення військово-лікарської експертизи, а вимоги апелянта в даній частині не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а фактично зводяться до не згоди з ним.

Рішення Дніпропетровського ОАС про протиправність відмови у наданні відстрочки у разі наявності дружини з ІІІ групою інвалідності, встановленої внаслідок психічного захворювання

Справа №160/18395/24

Судом в чергове встановлено порушення комісією з надання відстрочки законодавства. Суд зазначив:

При цьому, ст. 23 Закону №3543-XII визначений вичерпний перелік підстав для надання деяким категоріям військовозобов’язаних відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. У кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову або підпадають під умови відстрочки від призову, необхідно надати той обсяг документів, який підтвердить існування обставин, достатніх для того, щоб уповноважений суб’єкт владних повноважень міг прийняти відповідне рішення.

Зокрема, п.12 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані: які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Позивачем дотримано процедуру подання (направлення) документів до уповноваженого районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

На переконання суду, вказані документи підтверджували право позивача на отримання відстрочки від призову під час мобілізації, у зв’язку з чим мали бути враховані відповідачем під час розгляду заяви про відстрочку.

Водночас, спірне рішення, оформлене протоколом №4 від 12.06.2024, не містить чіткої підстави для його прийняття та обґрунтування невідповідності наданих позивачем документів вимогам чинного законодавства, що дають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Невиконання відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії вказує на його протиправність.

Рішення Львівського ОАС про визнання мобілізації 23-річного заброньованого незаконною та зобов’язання виключити його зі списків особового складу частини

Справа № 380/11956/24

Судом в чергове підтвердження протиправність дій керівництва ТЦК при проведені мобілізації. Суд зазначив:

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов’язаний перебуває на військовому обліку (відповідний підрозділ Центрального управління та/або регіональний орган СБУ, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки), на підставі рішення про бронювання військовозобов’язаних зараховує у строк не більше ніж п’ять робочих днів з дня його отримання такого військовозобов’язаного на спеціальний військовий облік.

Тобто, з метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку військовозобов’язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на останніх покладено обов’язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про наявність таких підстав.

Суд звертає особливу увагу відповідача-1 на положення п. 11 Порядку № 76 про те, що витяг, завірений підписом керівника та печаткою (у разі її наявності) відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, є документом, що підтверджує надання військовозобов’язаному відстрочки.

Відтак, на момент винесення начальником ІНФОРМАЦІЯ1 наказу від 13.05.2024 № 396 про мобілізацію ОСОБА1 , відповідно до вимог статті 23 Закону № 3543-XII, позивач мав відстрочку від призову на військову службу у строк до 08.11.2024 включно, а отже не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Проте, відповідачем-1 не було вжито належних заходів щодо з’ясування таких обставин.

З наведеного слід дійти висновку, що обов’язок щодо перевірки наявності відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу та підстав для її надання також покладено й на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а тому відповідач-1 мав перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочку від призову за мобілізацією, ураховуючи відповідне повідомлення збоку позивача.

Таким чином, доводи відповідача-1 про те, що позивачем не надано доказів наявності відстрочки від призову суд оцінює критично, з огляду на наявність доказів протилежного. При цьому, перевірка наявності відстрочки в силу норм Положення № 154 є повноваженнями саме відповідача-1.

Отже, поряд із обов’язком роботодавця повідомити відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про прийняте Мінекономіки рішення про бронювання військовослужбовця, відповідний обов’язок покладено також на Міноборони.

У будь-якому випадку, на переконання суду, позивач не може нести відповідальність за належність доведення до відповідача інформації про відстрочку від призову, оскільки така процедура залежна від комунікації між підприємством, де працює позивач, а не від дій самого позивача.

Зважаючи на те, що призов позивача здійснено протиправно, суд дійшов висновку для відновлення порушеного права позивача, слід зобов’язати Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1.

Рішення Чернівецького ОАС про скасування рішення про відмову у наданні відстрочки та зобов’язання розглянути заяву студента направлену поштою, що навчається в іноземному ВУЗі

Справа № 600/3575/24-а

Приємно коли є судді, що не відносяться до своїх обов’язків формально, а дійсно пам’ятають присягу та захищають права людини. Суд фактично зробив два висновки, по-перше, про можливість направлення заяви на відстрочку поштою, по-друге, про можливість отримання відстрочки у разі не порушення послідовності навчання, якщо навчання відбувається в іноземному ВУЗі. Зокрма суд заначив:

Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов’язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Зокрема, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту”, а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

При цьому суд звертає увагу на те, що Порядком №560 не передбачено такої підстави для відмови військовозобов’язаному у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації як недотримання військовозобов’язаним порядку звернення із заявою, визначеного абзацом першим пункту 58 Порядку №560.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що, надаючи позивачу на подану ним встановленої форми заяву відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з причин недотримання військовозобов’язаним умов щодо особистої подачі заяви, відповідач діяв не у відповідності до Порядку №560, яким, до того ж, не заборонено подавати указані вище заяви засобами поштового зв’язку.

При цьому в ході судового розгляду справи відповідачем не спростовано тверджень позивача про неможливість подання ним саме довідки про здобувача освіти, визначеною у додатку 9 Порядку №560, з огляду на його навчання в закордонному навчальному закладі, що не заборонено законодавством України.

Крім цього, як вбачається зі встановлених судом обставин справи, зазначаючи в оскаржуваному рішенні про невідповідність сертифікату про здобувача освіти за даними ЄДЕБзПО Додатку 9 до Порядку, відповідач усупереч вимогам абзацу першого пункту 60 Порядку №560 не звертався із запитом до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, не використав інформацію з публічних електронних реєстрів.

Щодо доводів позову про те, що позивач, навчаючись на денній формі в ІНФОРМАЦІЯ4 , здобуває перший ступінь вищої освіти (бакалаврський), який є вищий за рівень освіти, здобутий позивачем раніше (фахова передвища освіта), то такі оцінці судом не підлягають, адже, як свідчить зміст оскаржуваного рішення, вказане не було досліджено і оцінено відповідачем на підставі документів, поданих позивачем до заяви від 30 липня 2024 року (зокрема, інформації у Сертифікаті про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, виданого Академією міжнародного та регіонального співробітництва імені Зигмунта Глогера у м. Воломін, і його перекладі на українську мову).

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні такого роду питань доцільно звернути увагу на лист Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 №1/9758-24 «Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти».

Рішення Закарпатського ОАС про визнання протиправним та скасування постанови ВЛК у зв’язку з недотриманням процедури проведення ВЛК, неврахування діагнозів та не проведення обстежень й не підписання самого обстеження військовозобов’язаним

Справа №260/1542/24

Суд не оцінюючи діагнози та не втручаючись у повноваження ВЛК встановив порушення самої процедури її проведення, що і стало підставою для скасування висновку ВЛК. Суд зазначив:

Відповідно до п. 3.2 розділу ІІ Положення № 402 кожний військовозобов’язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями – і лікарями інших спеціальностей.

Згідно з п. 3.4 розділу ІІ Положення № 402 перед оглядом військовозобов’язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов’язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.

Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов’язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК (додаток 4 до цього Положення) у двох примірниках, яка дійсна протягом одного року з дня медичного огляду. Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про тимчасову непридатність або непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягає затвердженню штатною ВЛК. Копія довідки видається особі, яка пройшла медичний огляд.

В той же час, з наданої суду медичної документації вбачається, що позивачу не було здійснено флюорографію органів грудної клітки. Крім того, надана документація не містить відомостей про вимірювання позивачу внутрішньоочного тиску як особі, якій на дату проведення огляду виповнилось більше 40 років.

Водночас, пункт 3.4 глави 3 розділу II Положення №420 передбачає обов’язковість таких методів дослідження.

Вищенаведені обставини в їх сукупності вказують на допущене порушення процедури проведення огляду позивача та є самостійною підставою для скасування рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ2 , оскільки така прийнята відповідачем без урахування усіх передбачених Положенням №420 факторів, що характеризують стан здоров’я позивача.

Рішення Кодимського райсуду Одеської області про відмову у стягненні надмірно виплаченої середньої заробітної плати неправомірно відстороненому вихователю дошкільного закладу та стягнення витрат на правову допомогу

Справа № 503/1048/23

Це наша справа. Ця справа в чергове доводить необхідність захисту своїх прав. Суд зазначив:

Судом встановлено, що виплата відповідачу ОСОБА2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 65102 гривні 97 копійок, здійснена на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 28.11.2022 року, яка набрала законної сили.

Відтак, незважаючи на те, що відповідач ОСОБА2 була поновлена на посаді з 04.03.2022 року, суд вважає доведеними обставини, що: 1) виплата відповідачу коштів у сумі 65102 гривні 97 грн була проведена позивачем добровільно, на законних підставах та за відсутності рахункової помилки з його боку; 2) недобросовісність з боку відповідача не встановлена.

Ретельний обставин цих обставин вказує на те, що відповідач ОСОБА2 на законних підставах набула та отримала грошові кошти, оскільки виплата їй заробітної плати була здійснена правомірно та законно шляхом виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Відтак суд доходить висновку, що передбачені ст. 1212 ЦК України підстави для повернення позивачу коштів відсутні.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов не є обґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

• в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
• в Viber: Правники, адвокати, судді
• в Telegram:
  • Персональний канал Ростислава Кравця;
  • Група «Правники, адвокати, судді»;
  • Група «Адвокати України»;
  • Канал АО «Кравець і партнери»;
  • Канал Профспілки «Українська незалежна фундація правників»
• в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
• в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
• в Reddit: Правники, адвокати, судді
• та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2024

АО «Кравець І Партнери»

Також до огляду увійшла низка постанов та рішень щодо надання відстрочки та визнання неправомірним дій ТЦК, ухвали про забезпечення позову щодо заборони у мобілізації до вирішення спору по суті, огляд практики ВС-ККС та дайджест судової практики у справах, пов’язаних з війною й багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС про повноваження подання позову в інтересах держави та порядок застосування реституції у разі виконання договору визнаного недійсним

Справа № 918/1043/21

Велика палата відійшла від своїх попередніх висновків щодо наявності в законодавстві односторонньої реституції та необхідності заявлення зустрічного позову вигаданого володарем Золотої малини Дмитром Гудимою та зазначила:

10.1. Застосовуючи в контексті спірних правовідносин норми статей 19 та 131-1 Конституції України, а також статті 216 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що визначати, в чому полягає чи може полягати порушення інтересів держави та оспорювати на цій підставі правочин у суді може тільки суб’єкт, наділений у спірних правовідносинах владними повноваженнями (незалежно від наявності статусу юридичної особи), або прокурор, який у встановленому порядку, виконуючи субсидіарну роль, може представляти державу в судовому провадженні замість відповідного компетентного суб’єкта, який усупереч вимогам закону не здійснює захист інтересів держави або робить це неналежно.

10.2. Якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості.

Постанова ВП ВС про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини в позовному проваджені для отримання відстрочки (питання юрисдикції не вирішено)

Справа № 201/5972/22

Як я і підозрював рішення щодо встановлення факту самостійного виховання і утримання дитини Великою палатою вирішено не буде. Передаючи спір на розгляд до Великої палати судом було поставлено питання юрисдикції таких спорів де зацікавлена особа ТЦК, але Велика палата не надала відповідь на це питання, що призведе до нових спорів.

Суд з незрозумілих причин почав аналізувати сімейний кодекс та обов’язки батьків, які за договором вже визначили порядок утримання та навіть отримали рішення про сплату аліментів і замість визначення юрисдикції таких спорів зазначив:

83. З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право – зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов’язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п’ята статті 19 СК України).

87. Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов’язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов’язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов’язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов’язків з виховання дитини.

90. Разом з тим суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини. З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов’язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов’язків виховання дитини, то питання, заявлене ОСОБА1 у цій справі, не може з’ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.

91. Частиною шостою статті 294 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

92. Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, – залишає заяву без розгляду.

Постанова ВП ВС про незастосування додаткових виплат передбачених Постановою КМУ №168 до військовослужбовців відряджених до державних органів, установ та організацій, яким повинні виплати здійснювати відповідно до Постанови КМУ №104 від 07.02.2001

Справа № 640/13029/22

Велика палата поставила крапку в питання виплат військовослужбовців, що були відряджені до державних органів, установ та організацій і яким не передбачена у зв’язку з цим додаткова винагорода, відповідно до постанови КМУ №168.

Тепер військовослужбовець за мобілізацією Шабунін та членкиня ВРП Ковбій у разі отримання таких виплат їх повинні повернути, а також нести кримінальну відповідальність за заволодіння коштами державного бюджету разом з ексголовою НАЗК Новіковим, його замом Ситником та головою ВРП Усіком.

Велика палата зазначила:

70. Системний аналіз наведеного нормативного регулювання підтверджує, що порядок грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в ЗСУ та інших військових формуваннях, відрізняється від порядку грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ організацій. Тобто, розмір грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, врегульовано окремим нормативно-правовим актом, який визначає дещо відмінний порядок та інші складові формування грошового забезпечення відряджених військовослужбовців.

79. Здійснюючи системне тлумачення Постанови № 168, Велика Палата Верховного Суду враховує зміст преамбули цієї постанови в первісній редакції, в якій зазначалося, що ця постанова прийнята на виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію».

80. Урахування преамбули при системному тлумаченні тексту Постанови № 168 є неодмінним, оскільки зміст преамбули визначає основні засади тлумачення усього цього нормативно-правового акта. Преамбула вказує на умови та причини ухвалення цієї постанови та визначає мету її прийняття.

81. Одночасно здійснюючи текстуальне тлумачення Постанови № 168, Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що як текстуальне тлумачення змісту первинної редакції пункту 1 Постанови № 168, так і системне тлумачення цієї постанови з урахуванням умов її прийняття, визначеними у преамбулі, дають підстави для висновку, що виплата додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 гривень повинна здійснюватися як стимулювання винятково тим військовослужбовцям ЗСУ, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України.

82. Отже, пункт 1 Постанови № 168 не поширюється на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, грошове забезпечення яким виплачується відповідно до Постанови № 104.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд судової практики ВС-ККС за серпень 2024 року

В огляді відображено найважливіші правові позиції і висновки з кримінального та кримінального процесуального права, що містяться в постановах Касаційного кримінального суду, ухвалених у серпні 2024 року, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків слід виокремити такі.

У сфері кримінального права:

✅ зроблено висновок про те, що кваліфікуюча ознака, передбачена ч. 2 ст. 309 КК України, – «ті самі дії, вчинені протягом року після засудження за цією статтею», уособлює собою як ознаки спеціальної повторності, пов’язаної з попереднім засудженням особи, так і спеціального рецидиву кримінальних правопорушень. Відповідно до положень ч. 4 ст. 32 та ст. 34 КК України погашення попередньої судимості за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України, вказує на відсутність зазначеної кваліфікуючої ознаки;

✅ констатовано, що звільнення військовослужбовця від відбування покарання з іспитовим строком не є безумовною підставою для його звільнення з військової служби;

✅ зазначено, що словосполучення «те саме діяння», яке використовується в диспозиції ч. 2 ст. 194 КК України, указує на те, що до діяння в цій статті слід відносити тільки знищення (пошкодження) майна, а шкода не є необхідною для кваліфікації за ч. 2 цієї статті при кваліфікації випадків умисного знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом.

У сфері кримінального процесуального права:

✅ вказано, що рецензування висновків експерта не є процесуальною дією, і складений за його результатами документ не має доказового значення, а отже не підтверджує наявності нововиявлених обставин у кримінальному провадженні;

✅ встановлено, що вирок, ухвалений на підставі угоди стосовно однієї з декількох осіб, не має преюдиціального значення для кримінального провадження стосовно інших осіб та не є доказом винуватості цих осіб;

✅ акцентовано на тому, що ухвала про роз’яснення судового рішення або відмову в його роз’ясненні, постановлена під час судового розгляду кримінального провадження, може бути оскаржена в апеляційному порядку особою, яка звернулася із заявою про роз’яснення судового рішення, та учасниками судового провадження.

Упродовж серпня 2024 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.

Дайджест судової практики ВС у справах, пов’язаних з війною за період з 02.2022 року по 09.2024 року

Початок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та введення воєнного стану внесли свої корективи у всі сфери суспільного життя. Реагуючи на виклики воєнного часу, Верховний Суд послідовно формував практику вирішення правових проблем, які виникали при застосуванні як законодавчих змін, так і чинного законодавства в умовах воєнного стану та збройної агресії, а також напрацьовував орієнтири при вирішенні нових категорій спорів.

У дайджесті зібрано всі правові висновки ВП ВС, КАС ВС, КГС ВС, КЦС ВС та ККС ВС, які демонструють найактуальніші підходи Верховного Суду до розв’язання різних категорій спорів в умовах воєнного стану: у цивільній і господарській юрисдикції – щодо відшкодування шкоди, завданої збройною агресією рф, примусового вилучення / відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану, в адміністративній юрисдикції – щодо проходження та звільнення з військової служби (відстрочка від призову на військову службу, грошове забезпечення військовослужбовців), перетину державного кордону; у кримінальній юрисдикції – щодо воєнних злочинів, а також злочинів проти основ національної безпеки.

Для зручності в користуванні дайджест складається з трьох розділів «Приватноправові спори», «Публічні спори» та «Кримінальні правопорушення, пов’язані з війною», в межах яких усі правові висновки Верховного Суду систематизовано за різними категоріями справ.

Постанова ВААС щодо неправомірності повторної постановки на облік особи, що була у 2000 році виключена з військового обліку за станом здоров’я і необхідність розглянути питання про зняття з військового обліку

Справа № 500/4141/22

Не зовсім зрозуміло чому не було залишити рішення суду першої інстанції в силі і зобов’язувати розглянути питання самостійного зняття з обліку особи, яку незаконно було поставлено на облік.

Суд зазначив:

Колегія суддів вважає, що на момент призову на військову службу Тернопільський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки мав інформацію про проходження позивачем військово-лікарської комісії та про непридатність його до військової служби з виключенням з військового обліку, проте не взяв до уваги, про що свідчить штамп, зроблений 12.07.2022 відповідачем на звороті виданої 06.06.2000 Київським райвійськоматом м. Харкова довідки № 4/14, про взяття ОСОБА1 на військовий облік.

Щодо наявності розбіжності у військово-облікових документах позивача, яка полягає у зазначені дати (Київським райвійськоматом м. Харкова 18.04.2000, а Київським районним ТЦК та СП м. Харкова 07.03.2000) та номеру статті (Київським райвійськоматом м. Харкова стаття 38 «в», а Київським районним ТЦК та СП м.Харкова стаття 86 «а») Розкладу хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України (Додаток № 1 до Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міноборони України від 04.01.1994 №2), то суд вважає за необхідне наголосити, що можливість описки щодо пункту правової норми не спростовує визнання ОСОБА1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Із наданої завіреної копії облікової картки позивача підтверджується факт видання ОСОБА1 взамін військового квитка довідки № 14 про непридатність від 06.06.2000. Дата видачі цієї довідки та складення облікової картки співпадає із датою проставлення 06.06.2000 штампу в паспорті позивача громадянина України Київським райвійськоматом м. Харкова про те, що він є «невійськовозобов’язаним».

Щодо доводів апелянта, що доцільно брати до уваги результати останньої військово-лікарської комісії, а саме довідку ВЛК за №37/5949 від 07.07.2022, то апеляційний суд вважає, що відповідно до приписів пункту 3.3 розділу II Положення №402, повторно оглядаються військово лікарською комісією військових комісаріатів лише військовозобов’язані, а позивач таким не являється, оскільки ще 18.04.2000 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за графою І, статтею 38 «в» Розкладу хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України (Додаток № 1 до Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міноборони України від 04.01.1994 № 2).

З огляду на вказане колегія суддів вважає, що дії Тернопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо взяття на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА1 є протиправними, оскільки вчинені з неповно встановленими обставинами та з порушенням вимог законодавства щодо проведення військово-лікарської експертизи, а вимоги апелянта в даній частині не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а фактично зводяться до не згоди з ним.

Рішення Чернівецького ОАС щодо обов’язку надати відстрочку від мобілізації у разі наявності дружини з інвалідністю ІІ групи і відсутності документів на підтвердження наявності інших осіб, що зобов’язані її утримувати

Справа № 600/530/24-а

Цинізм та некомпетентність представників ТЦК просто зашкалює. Само це рішення вже є підставою для притягнення представників ТЦК до відповідальності. Суд зазначив:

Згідно із положеннями абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов’язаних відповідно до закону їх утримувати.

З аналізу абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ, наведеного судом вище, слідує, що військовозобов’язаний має право на відстрочку від проходження військової служби за сукупності таких умов: 1) наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи; 2) такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов’язаних відповідно до закону їх утримувати.

Суд наголошує, що дружина позивача, яка згідно наявних у справі документів, є повнолітньою особою, відповідно у її батьків не має обов’язку, встановленого ст.180 Сімейного кодексу України її утримувати, яка передбачає що батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Поряд із цим, жодним нормативно-правовим актом не передбачено такого документу, в тому числі витягу, який містив би інформацію щодо відсутності у особи працездатних дітей.

Зазначене також підтверджується відповіддю територіального органу РАЦС від 02.01.2024р. №36.5-17/1, де зазначено, що чинним законодавством не передбачено видача відділами державної реєстрації актів цивільного стану підтверджувального документу про наявність або відсутність інформації щодо інших повнолітніх працездатних родичів.

Таким чином матеріали справи містять докази того, що позивач, як на момент звернення з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, так і наразі є єдиною працездатною особою, яка відповідно до закону зобов’язаний утримувати свою дружину з інвалідністю ІІ групи.

Натомість, відповідач очікував від позивача документу, який не передбачений чинним законодавством.

З огляду на встановлені під час розгляду цієї справи обставини, суд доходить висновку про протиправність рішення відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу ОСОБА1 та необхідність задоволення позову у цій частині.

Ухвала Черкаського ОАС про забезпечення позову шляхом заборони ТЦК вчиняти дії, пов’язані з прийняттям наказу про призов та відправлення на військову службу до часу набрання законної сили судовим рішенням

Справа № 580/9124/24

Дуже приємно, що існують судді, які пам’ятають кому вони надавали присягу та захищають права людини. В цій справі цинізм ТЦК також немає меж. При наявності прямої норми для відстрочки, а саме інвалідність дитини до 18 років, вони її ігнорують, вигадують неіснуючу вимогу та відмовляють у відстрочці і відразу намагаються мобілізувати, залишивши дитину-інваліда без батька під час позбавлення матері батьківських прав.

Суд зазначив:

Згідно з посвідченням від 25.09.2017, позивач є законним представником (опікуном) дитини з інвалідністю віком до 18 років ОСОБА3 ІНФОРМАЦІЯ4 .

Також, рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 03.09.2024 у справі №707/2081/24 позбавлено ОСОБА2 батьківських прав відносно сина ОСОБА3 ІНФОРМАЦІЯ4 .

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у разі призову позивача на військову службу по мобілізації, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця та буде направлений для проходження військової служби, що свідчить про порушення права дитини з інвалідністю, сина позивача ОСОБА3 ІНФОРМАЦІЯ4 в контексті необхідності його утримання, догляду, виховання тощо.

Однак, підставою відмови у наданні позивачу відстрочки зазначено ненадання документів, що підтверджують участь у вихованні сина ОСОБА3 ІНФОРМАЦІЯ4 , дитини з інвалідністю до 18 років, що не передбачено вимогами Порядку №560.

На переконання суду, вказане свідчить про наявність достатньо вагомих підстав для сумнівів у правомірності спірного рішення.

Крім того, в подальшому, рішенням у справі від 03 вересня 2024 року №707/2081/24 матір було позбавлено батьківських прав. Джерело: ЄДРСР 121503791

Ухвала Донецького ОАС про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії щодо переміщення до військової частини з метою проходження військової служби при наявності матері інваліда ІІ групи та не розгляду ТЦК заяви про відстрочку

Справа №200/4124/24

Ще один суддя, який не забув свою присягу та яким можна пишатись. Натомість ц справі є всі ознаки перевищення посадовими особами ТЦК своїх повноважень. Суд зазначив:

З аналізу вище зазначених норм випливає, що військовозобов’язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу – військовослужбовці.

При цьому особа, яка має право на відстрочку/бронювання, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.

Таким чином, якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки/бронювання від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.

На цій стадії процесу суд не вправі надавати оцінку правомірності дій ІНФОРМАЦІЯ3 щодо видачі повістки на відправку та прийняття інших дій чи прийняття рішень, однак, в даному випадку суд вважає, що без вжиття заходів забезпечення позову мобілізаційні заходи відносно ОСОБА1 будуть завершені, а тому будь-яке рішення у цій справі не поновить порушені права, про які ним наголошено.

Ухвала Дніпропетровського ОАС про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії ТЦК щодо переміщення особи, що подала заяву про відстрочку до військової частини з метою проходження військової служби

Справа №160/21317/24

Приємно, що є судді і не поодинокі, що пам’ятають присягу та захищають права людини. Суд заначив:

Заявник стверджує, що він, на його думку, має право на відстрочку від мобілізації та не підлягає мобілізації взагалі. З метою отримання відстрочки від призову за мобілізацією відповідно до статті 23 Закону України №3543-XII, так як він є особою, яка здійснює постійний догляд за своїм батьком, заявник звернувся до відповідача із заявою про оформлення відстрочки від призову. Проте, відповідачем було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

З аналізу наведеного вбачається, що військовозобов’язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу – військовослужбовці.

При цьому особа, яка має право на відстрочку, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.

Таким чином, суд робить висновок, що якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.

Отже, наявна підстава для забезпечення позову, яка передбачена пунктом 1 частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

• в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
• в Viber: Правники, адвокати, судді
• в Telegram:
  • Персональний канал Ростислава Кравця;
  • Група «Правники, адвокати, судді»;
  • Група «Адвокати України»;
  • Канал АО «Кравець і партнери»;
  • Канал Профспілки «Українська незалежна фундація правників»
• в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
• в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
• в Reddit: Правники, адвокати, судді
• та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2024

АО «Кравець І Партнери»

Також до огляду увійшла практика ВС-КАС та низка рішень суддів щодо скасування штрафів ТЦК та отримання відстрочки без надання акту догляду, що Законом не передбачений, а також рішення про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення незаконно стягнутих коштів з відсотками й моральної шкоди та багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Огляд судової практики ВС-КАС за серпень 2024 року

В огляді відображено правові позиції Верховного Суду в адміністративних справах, які матимуть значення для формування єдності судової практики при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема щодо:

✅ формування податкового кредиту на підставі тимчасових митних декларацій у контексті застосування принципу «витягнутої руки» в трансфертному ціноутворенні;

✅ відсутності обов’язку в підприємства олійно-жирової галузі враховувати сировинні втрати під час визначення податкових зобов’язань;

✅ рентної плати за рубку деревини;

✅ забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями для постійного проживання;

✅ повноважень начальника військової адміністрації щодо відчуження з комунальної власності земельних ділянок в умовах воєнного стану;

✅ грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України;

✅ складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців;

✅ надання висновків комісії з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок контролюючих органів.

Заслуговують уваги й правові висновки у сфері застосування процесуального закону, зокрема щодо:

✅ умов визнання запровадження воєнного стану в Україні поважною підставою для поновлення процесуального строку;

✅ юрисдикції спорів у справах про організації процесу роботи з добудови проблемного об’єкта будівництва – багатоквартирного житлового будинку;

✅ початку перебігу строку апеляційного оскарження в разі доставлення судового рішення до електронного кабінету;

✅ зупинення провадження в разі призначення судово-економічної експертизи.

Упродовж серпня 2024 року КАС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, з якими можна ознайомитися в огляді судової практики.

Постанова ШААС про визнання протиправної та скасувати постанови про адмінправопорушення за ч. 2 ст. 210 КУпАП у зв’язку з відмовою від проходження ВЛК та стягнення витрат на правову допомогу

Справа № 755/4743/24

Апеляційний суд з посиланням на норми чинного законодавства зазначив:

Разом з тим, колегія суддів враховує, що у виданому направленні №2/253 від 11.02.2024 року відповідачем не було визначено дату на яку позивач зобов’язаний був прибути для проходження медичного огляду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не передбачено відповідальність військовозобов’язаного за відмову від направлення на медичний огляд військово – лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Таким чином, відповідачем не доведено в установленому порядку наявності в діях позивача складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.210 КУпАП, що є підставою для скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення №641 від 21.02.2024.

Рішення ВОАС про обов’язок ТЦК розглянути заяву про відстрочку на підставі абз. 10 ч. 1 ст. 23 ЗУ ПМПМ за правилами на час її подання, вже після отримання мобілізаційного розпорядження

Справа № 140/4960/24

Цей суд також продемонстрував застосування прямих норм Закону без вигадувань та перекручувань. Суд зазначив:

Статтею 23 даного Закону визначено перелік військовослужбовців, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації та яким може бути надана відстрочка від військової служби.

Зокрема такою підставою, що надає право на відстрочку під час мобілізації тим військовозобов’язаним (в редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин), які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду (абз. 10 ч.1 ст.23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію).

Частиною 2 статті 23 даного Закону визначено, що особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому – дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що на час подання позову та на момент розгляду справи по суті, позивач є військовозобов’язаним, оскільки виходячи із змісту вищевказаних нормативних актів, він не є призваним на військову службу.

При цьому, норми вищевказаних нормативних актів не регламентують строк подання такої заяви, а лише вказують за наявності обставин.

Виходячи із змісту нормативних актів суд констатує, що в межах здійснення мобілізаційних заходів та до їх закінчення, позивач за наявності виникнення обставин, що дають право на відстрочку має право подати відповідну заяву до територіального центру комплектування про надання йому відстрочки, що і ним було зроблено 26.03.2024.

При цьому, неподання такої заяви ним до проходження ним ВЛК та вручення йому повістки про направлення до війська 06.03.2024 до закінчення призову, та не набуття ним статусу військовослужбовця, не позбавляють особу в межах мобілізаційної процедури на подання в подальшому такої заяви, за умови виникнення обставин, які надають йому таке право.

Суд зазначає, що підпис особи в отриманні повістки свідчить про її отримання та ніяким чином не констатує згоду особи на те, що він дає згоду на призов її на військову службу.

Відтак підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що отримавши таку заяву з додатками, відповідач, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки, після її отримання, повинен був за наслідком її розгляду по суті прийняти відповідне рішення щодо надання відстрочки або відмови у наданні відстрочки.

Слід зазначити, що зміна порядку оформлення та надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, ніяким чином не впливає на розгляд поданої заяви позивачем, оскільки вона була подана задовго до внесення відповідних змін, а тому реалізація права особи має здійснюватися за нормами, чинними на момент вираження волевиявлення такої особи у формі конкретних дій (звернення до суб’єкта владних повноважень тощо). Розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом.

Відтак, заява позивача про надання відстрочки підлягає розгляду з огляду на ті норми закону, що діяли на момент подання такої заяви.

Рішення ЗОАС про зобов’язання надати відстрочку від мобілізації на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 ЗУ ПМПМ як особі, яка виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років при направленні заяви поштою

Справа № 280/5857/24

Такими суддями та рішеннями можна пишатись. Ніхто не вигадує норми та не натягує сову на глобус, а просто застосовує читкі та зрозумілі положення Закону. Суд зазначив:

Разом з тим, ані положення Закону № 2232-ХІІ, ані положення Порядку № 560 не передбачають обов’язку особистого відвідування особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку. Обов’язок «особисто подати заяву» не означає «особисто прибути».

При цьому у спірних правовідносинах відповідач не ставив під сумнів факт, що заява про відстрочку направлена військовозобов’язаним особисто.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивач, надіславши особисто поштовим зв’язком заяву та документи для вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації дотримався процедури особистого їх подання (направлення).

Отримавши таку заяву з додатками, відповідач, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки, після отримання цієї заяви, повинен був прийняти відповідне рішення за наслідком її розгляду по суті щодо надання відстрочки або відмови у наданні відстрочки.

У даних правовідносинах суб’єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

Крім того, посилання на те, що у заяві позивачем неправильно зазначено норму закону, на підставі якої він просить надати відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, не можуть слугувати підставою для залишення заяви без опрацювання.

Відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

За таких обставин, бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.05.2024 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації підлягає визнанню протиправною.

Рішення ХОАС про зобов’язання розглянути заяву про відстрочку на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ ПМПМ за відсутністю акту догляду не передбаченого Законом

Справа № 520/20878/24

Суд задовільняючи позов послався на Закон, що має вищу силу за постанову КМУ та зазначив:

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов’язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов’язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Щодо посилань відповідача на відсутність у позивача акта про встановлення факту здійснення постійного догляду за батьком з інвалідністю ІІ групи, суд зазначає, що згідно з п. 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII (в редакції чинній на момент звернення відповідача із заявою) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані які мають, зокрема одного із своїх батьків із числа осіб з інвалідністю ІI групи за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані їх утримувати.

Суд установив, що у позивача дійсно є батько ОСОБА_2 , якому установлено ІІ групу інвалідності з 10.06.2024 /а.с. 11,12/.

Тобто, факт наявності у військовозобов’язаного батька із числа осіб з інвалідністю ІІ групи вже є достатньою підставою для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, за наявності лише однієї додаткової умови, а саме відсутності інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані їх утримувати.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих коштів та моральної шкоди, 3% річних за неповернення коштів та витрат на правову допомогу

Справа № 367/6116/23

Це наша справа, підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню було відсутність дотримання порядку вчинення напису, відсутність безспірності, пропуск строків, а найголовніше того, що виконавчі написи на документах, що нотаріально не посвідчені, не передбачені законом.

Дуже шкода, що приватні нотаріуси знаючи достовірно про незаконність таких написів продовжують їх вчиняти, а приватні виконавці достовірно знаючи про відсутність підстав, також продовжують їх виконувати.

В цій справі окрім визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню було стягнуто зі стягувачу стягнуту суму, відсотки за безпідставне утримання коштів, моральну шкоду та витрати на правову допомогу.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

• в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
• в Viber: Правники, адвокати, судді
• в Telegram:
  • Персональний канал Ростислава Кравця;
  • Група «Правники, адвокати, судді»;
  • Група «Адвокати України»;
  • Канал АО «Кравець і партнери»;
  • Канал Профспілки «Українська незалежна фундація правників»
• в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
• в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
• в Reddit: Правники, адвокати, судді
• та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2024

АО «Кравець І Партнери»

Крім того, в огляд включена актуальна практика касаційних судів та дайджест судової практики щодо вирішення спорів у сфері публічних закупівель, рішення щодо оскарження незаконної заборони перетину кордону, примушуванню участі в медичних експериментах, виплати ОГД, оскарження штрафів ТЦК у зв’язку з досягненням граничного віку перебування в запасі та багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ та після рішення КСУ про відмову у перегляді у зв’язку з незаконно проведеним раніше переглядом і порушенням прав тепер інших осіб

Справа № 22-23/321-05-10190

Велика палата настільки вже загралась в справедливість та формалізм, що навіть після рішення ЄСПЛ та Конституційного суду України позбавила сторону права на справедливий суд та толерувала грубі порушення Закону й незаконне рішення ВГСУ поза межами його повноважень. Суд зазначив:

48. Звертаючись із заявою про перегляд судового рішення у зв’язку з ухваленням ЄСПЛ рішення, в якому встановлено порушення Конвенції, особа, на користь якої ухвалено таке рішення, домагається, насамперед, усунення наслідків порушення її прав, гарантованих Конвенцією.

49. Поряд з цим ЄСПЛ залишає за державою свободу у виборі заходів, необхідних для виконання його рішень. Згідно зі стандартами Ради Європи значення кожного з прийнятих ЄСПЛ рішень полягає в тому, що вони не тільки повинні впливати на право конкретного заявника, але також і на розвиток національного законодавства держав-учасниць Конвенції. Заходи поновлення права особи, яка зверталась до ЄСПЛ із заявою, мають значення у контексті відповідальності держави перед певною особою як санкції за порушення її права.

59. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги та погоджується із висновком ЄСПЛ, викладеним у його рішенні від 22 вересня 2022 року у справі «Генеральний будівельний менеджмент» проти України» про те, що мало місце порушення вимоги стосовно справедливого розгляду справи, закріпленої в пункті 1 статті 6 Конвенції, зокрема, за обставин, коли розгляд справи Вищим господарським судом України, за результатами якого ухвалено постанову від 23 жовтня 2008 року, не був проведений згідно з вимогами національного процесуального законодавства (пункти 30 та 31 рішення ЄСПЛ).

68. Водночас, указаному інтересу Приватного підприємства протистоїть інтерес у дотриманні принципу res judicata багатьох осіб, які стали власниками квартир у цьому житловому фонді, набувши статусу співвласників відповідних житлових будинків, та володіли цим майном, реальна вартість якого очевидно є вищою, ніж 1500 грн., протягом багатьох років (вони представлені в цій справі третіми особами: ОСББ «Черьомушки», ОСББ «Кооператор-1», ОСББ «Кооператор-2», ОСББ «Кооператор-11», ОСББ «Манежний», ОСББ «Високий»).

70. Таким чином, враховуючи конкретні обставини цього провадження, ухвалення нового рішення у цій справі, з одного боку, не здатне забезпечити відновлення правового становища Приватного підприємства станом на 20 грудня 2005 року (оскільки існує інше остаточне судове рішення від 15 червня 2007 року в іншій справі), а з іншого – матиме явно непропорційні негативні наслідки для інтересу багатьох осіб у дотриманні принципу res judicata.

Постанова ВП ВС про обов’язок роботодавця у разі скорочення запропонувати всі наявні вакантні посади

Справа № 641/1334/23

Велика палата поки вирішила не змінювати сталу судову практику і зазначила:

127. На прохання працівника строк попередження про наступне його звільнення (за два місяці) може бути скорочено роботодавцем і такого працівника може бути звільнено за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

128. Скорочення двомісячного строку попередження працівника про наступне вивільнення свідчить про те, що сторони домовилися вирішити питання щодо продовження / припинення трудових правовідносин в інший, ніж гарантований трудовим законодавством, строк.

129. Водночас скорочення зазначеного строку не впливає на виниклі у зв’язку зі зміною в організації праці гарантії працівника при вивільненні та не звільняє роботодавця від виконання обов’язку з працевлаштування працівника.

130. Отже, роботодавець зобов’язаний запропонувати такому працівникові всі наявні вакансії, які відповідають його кваліфікації, що існували з моменту попередження працівника про наступне вивільнення до дня розірвання трудового договору з ним, з урахуванням при цьому положень статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці.

131. Відмова працівника від зайняття запропонованих вакансій (у разі наявності пропозицій) чи відсутність відповідних вакансій свідчить про об’єктивну неможливість продовження трудових правовідносин та є передумовою для звільнення такого працівника за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у визначений ним строк. Однак рішення про задоволення заяви про скорочення строку повідомлення про наступне вивільнення та звільнення працівника за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України приймає роботодавець, який не позбавлений права відмовити в задоволенні такої заяви.

132. При цьому необхідно виходити з того, що скорочення двомісячного строку попередження про наступне вивільнення є виправданим при об’єктивній безперспективності очікування працівника на подальше працевлаштування або у випадку безальтернативної відмови працівника на продовження трудових правовідносин на змінених умовах праці, тобто коли працівник відмовляється від продовження роботи на будь-яких посадах у зв’язку зі змінами в організації праці, про що доцільно вказати в його заяві про скорочення строку попередження про наступне вивільнення та звільнення його з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Постанова ВП ВС про відсутність підстав встановлення статусу безробітного та виплати допомоги по безробіттю адвокату діяльність якого не припинена та не зупинена

Справа № 761/38813/21

Велика палата зазначила:

8.5. Положеннями пунктів 1, 2, 8 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що реєстрація безробітного припиняється, зокрема у разі: зайнятості особи; встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

8.6. Відповідно до частини третьої статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

8.7. Частиною третьою статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

8.8. Зважаючи, що ОСОБА1 має роботу і наділений правом на заняття адвокатською діяльністю він не може бути визнаний безробітним. Подання ним недостовірних даних Шевченківській районній філії Київського міського центру зайнятості щодо цього, призвели до безпідставного нарахування та виплати йому допомоги. Виплачені ОСОБА1 кошти підлягають стягненню з нього на підставі частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття» у розмірі визначеному апеляційним судом.

8.9. Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА1 не отримував заробітку (доходу) від адвокатської діяльності, а тому мав право на отримання допомоги по безробіттю, відхиляються Великою Палатою Верховного Суду, оскільки наявність в особи права на заняття адвокатською діяльністю унеможливлює надання їй статусу безробітного та призначення відповідної допомоги.

8.10. Посилання у касаційній скарзі на те, що призначенням допомоги по безробіттю позивач підтвердив відповідність ОСОБА1 всім критеріям статусу безробітного також визнаються неспроможними, оскільки саме відповідач, подаючи заяву про надання йому статусу безробітного, ввів в оману Шевченківську районну філію Київського міського центру зайнятості щодо забезпечення роботою, вказавши «не забезпечую себе роботою самостійно» (т. 1 а.с. 10).

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд судової практики ВС-ККС за липень 2024 року

В огляді відображено найважливіші правові позиції і висновки з кримінального та кримінального процесуального права, серед яких слід виокремити такі.

У сфері кримінального права:

✅ вказано, що під час призначення покарання із застосуванням ст. 69-1 КК України добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди не враховується (відсутність цієї ознаки не є перешкодою для застосування спеціальних правил призначення покарання) тоді, коли такі збитки або шкоду не заподіяно;

✅ встановлено, що відмова Голови Державної авіаційної служби України виконати наказ Міністерства інфраструктури України, виданий поза межами повноважень останнього, відповідала законодавству, що діяло на час подій, і не може розглядатися як дія чи бездіяльність «в порушення законодавства» і «всупереч інтересам служби»;

✅ акцентовано, що відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом настає для всіх співучасників, незалежно від того, що транспортним засобом керував один із них. Те, що інший співучасник не вчиняв активних дій, спрямованих на фізичне переміщення автомобіля, не свідчить про відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

У сфері кримінального процесуального права:

✅ констатовано, що саме особа, якої стосується медична інформація (або її законний представник), має право приймати рішення щодо використання відомостей, які містяться у її медичній картці, що не є порушенням лікарської таємниці;

✅ вказано, що правилами КПК України не передбачено кількаразового призначення слідчого у кримінальному провадженні, яке було виділено або об’єднано з іншим, якщо після початку досудового розслідування вже було визначено слідчого чи групу слідчих для його проведення. Тож слідчий (група слідчих), а також прокурор (група прокурорів) автоматично не втрачають своїх повноважень із моменту виділення матеріалів в окреме кримінальне провадження в разі, коли виділене провадження розслідує той самий підрозділ того ж органу досудового розслідування, а процесуальне керівництво здійснює той самий орган прокуратури до прийняття відповідних рішень уже в окремому провадженні;

✅ зазначено, що положення ст. 214 КПК України не містять вимог про внесення до ЄРДР за окремим порядковим номером відомостей про вчинення кожного з тих діянь, що охоплюються єдиним умислом особи й передбачені відповідною диспозицією як альтернативні форми виявлення суспільно небезпечного діяння.

Упродовж липня 2024 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.

Дайджест судової практики ВС щодо вирішення спорів у сфері публічних закупівель з 2019 року по квітень 2024 року

Дайджест підготовлено з огляду на важливу роль інституту публічних закупівель у розвитку конкурентного середовища в Україні з метою правильного застосування законодавства про публічні закупівлі всіма учасниками та забезпечення ефективного і прозорого здійснення закупівель.

У дайджесті зібрано ключові правові висновки ВП ВС, КАС ВС, КГС ВС та КЦС ВС, які демонструють усталені підходи ВС щодо вирішення найбільш проблемних і актуальних питань, з якими зіштовхуються учасники тендерних процедур: від планування закупівель, оголошення закупівлі, визначення основних вимог до тендерної документації, укладення договору з переможцем до оскарження рішень АМК України та висновків Держаудитслужби.

Окрім того, у дайджесті зосереджено увагу на деяких питаннях щодо юрисдикції спорів, пов’язаних із проведенням публічних закупівель, а також особливостей участі прокурора в таких спорах.

Огляд судової практики ВС-КГС за липень 2024 року

✅ Так, у постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки про:

▪️зобов’язання банку, який перебуває у процедурі ліквідації та є кредитором боржника, з оплати грошової винагороди арбітражному керуючому;

▪️визначення належного позивача у справах про покладення солідарної відповідальності за зобов’язаннями товариства на підставі ч. 4 ст. 50 Закону України «Про господарські товариства».

✅ У постановах у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством наведено висновки щодо:

▪️застосування способів захисту порушеного авторського права;

▪️визнання дій, зокрема, органів місцевого самоврядування антиконкурентними діями.

✅ У постановах у справах щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів містяться висновки стосовно:

▪️дійсності корпоративного договору, укладеного особою до моменту набуття нею статусу учасника ТОВ;

▪️компетенції загальних зборів ОСББ визначати порядок сплати, перелік і розмір внесків та платежів співвласників будинку;

▪️примусового відчуження корпоративних прав та акцій на користь держави в умовах воєнного стану.

✅ У постановах у справах щодо земельних відносин та права власності викладено правові висновки щодо:

▪️наслідків підписання учасником земельних торгів документів електронним підписом, який не є кваліфікованим;

▪️відсутності підстав для встановлення на території островів меж прибережних захисних смуг.

Огляд судової практики ВС-КЦС за липень 2024 року

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:

✅ у спорах про захист честі, гідності і ділової репутації зазначено, що висловлення народним депутатом під час пленарного засідання Верховної Ради України у стверджувальній формі фактичних даних про вчинення особою кримінального (кримінальних) правопорушення (правопорушень) є твердженням про факти, а не оціночним судженням, оскільки така інформація стосується звинувачення у вчиненні злочину, отже, може бути перевірена на предмет дійсності;

✅ у спорах, що виникають із питань захисту права власності, акцентовано, що податкова застава поширюється виключно на майно платника податків, який має податковий борг. Новий власник майна (банк), що придбав спірне майно в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки, не замінює боржника (колишнього власника майна) у правовідносинах щодо погашення заборгованості зі сплати податків, тому процедура звернення стягнення на майно банку в порядку, визначеному ПК України, не може бути реалізована, що є самостійною підставою для скасування (припинення) податкової застави;

✅ у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, вказано, що належне виконання пайовиком своїх зобов’язань за договором про пайову участь у будівництві та невиконання забудовником зобов’язання щодо будівництва житлового будинку і введення його в експлуатацію у строк, визначений договором, є підставою для визнання в судовому порядку за пайовиком, а в разі його смерті – за правонаступниками, права власності на майнові права на об’єкт інвестування;

✅ у спорах, що виникають із недоговірних правовідносин, констатовано, що включення фізичної особи (громадянина України) до міжнародних санкційних списків (застосування санкцій іноземними державами та міждержавними об’єднаннями) без внесення відповідних заборон / обмежень для такої особи до внутрішніх документів банків України не може бути підставою для відмови банком України у здійсненні цією особою банківських операцій;

✅ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, зазначено, що саме лише заперечення одного з батьків проти позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання спілкуватися з дитиною та не є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав;

✅ щодо застосування норм процесуального права вказано, що Міністерство оборони України або відповідні військові частини підлягають залученню до участі у справах про оголошення військовослужбовця померлим або визнання його безвісно відсутнім під час встановлення юридичного факту смерті військовослужбовця;

✅ спори про визнання незаконними та скасування рішень загальних зборів релігійної громади та Управління Єпархії Православної Церкви України не підлягають судовому розгляду;

✅ формування Великою Палатою Верховного Суду нової правової позиції щодо застосування норм права у відповідних правовідносинах не є нововиявленими обставинами у розумінні вимог процесуального закону.

Огляд судової практики ВС-КГС щодо окремих питань застосування положень ГПК України за лютий 2022 року – червень 2024 року

Узагальнення правових позицій здійснюється у форматі «питання- відповідь» із застосуванням переліку за нормами ГПК України.

Постанова ВС-КЦС про визнання протиправним та скасування наказу ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», поновлення допуску до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Справа № 359/1568/22-ц

Це наша справа. Верховний суд погодився з судом апеляційної інстанції, який скасував рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області та задовільнив позов. Суд зазначив:

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» перед виданням оскаржуваного наказу документально не зафіксувало факту проведення медичного огляду позивача перед щепленням та (або) відмови чи ухилення від його проходження і щеплення, і оскаржуваний наказ не містить вказівки на конкретну підставу відсторонення від роботи: відмова чи ухилення від проведення щеплення, тобто не було дотримано порядку відсторонення від роботи згідно з наведеними вище законодавчими актами.

Застосування до позивача такого заходу, як відсторонення від роботи відбулося без жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов’язків. Відповідач в оспорюваному наказі не навів фактів, які підтверджували б нагальність потреби у відстороненні від роботи саме позивача.

Отже, роботодавець не дотримався норм законодавства, а наказ роботодавця, наслідком якого було відсторонення позивача від роботи, не відповідав критеріям сумісності заходу втручання у право на повагу до приватного життя з гарантіями статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Постанова ВС-КАС про обов’язок здійснення одноразової виплати суми ОГД до моменту законодавчих змін

Справа № 280/3308/23

Суд зазначив:

109. Пунктом 8 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671, ІНФОРМАЦІЯ8 в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів КМУ видає накази, організовує і контролює їх виконання. Накази ІНФОРМАЦІЯ8, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов’язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форми власності і громадянами.

110. Варто також зауважити, що згідно статті 58 Закону № 3354-IX пряма дія нормативно-правового акта у часі означає, що його норми поширюються на суспільні відносини, що виникли після набрання ним чинності. Норми нормативно-правового акта поширюються на суспільні відносини, що виникли до дня набрання ним чинності та продовжують існувати на день набрання ним чинності, з дня набрання чинності цим нормативно-правовим актом.

111. При цьому, згідно частин другої та третьої статті 57 Закону № 3354-IX дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання ним чинності, якщо інше не передбачено законом, і закінчується моментом припинення його дії.

Моментом набрання чинності нормативно-правовим актом є 0 годин дня, наступного за днем його опублікування в порядку, встановленому законом, якщо:

1) інше не визначено Конституцією України та (або) законом;

2) більш пізній строк (термін) не встановлено самим нормативно-правовим актом.

112. Вказане у сукупності дозволяє дійти висновку про те, що Порядок № 45, затверджений Наказом ІНФОРМАЦІЯ8 від 25 січня 2023 року № 45, є обов’язковим до виконання з моменту набрання ним чинності і підлягає застосуванню до тих правовідносин, рішення про призначення ОГД (у формі протоколу Комісії ІНФОРМАЦІЯ8) у яких прийнято вже на момент чинності вказаного Порядку, тобто після 31 січня 2023 року.

Постанова 5ААС про залишення в силі рішення Херсонського міськсуду про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення ст.210 КУпАП у зв’язку з досягненням граничного віку перебування в запасі

Справа № 766/10719/19

Апеляційний суд погодився з судом першої інстанції та зазначив:

За ч.4 ст. 28 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (в редакції, чинній на 07 серпня 2007 року досягнення позивачем 40 річного віку) граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

За п.2 ч.2 ст.28 вищевказаного Закону військовозобов’язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу віднесені до другого розряду запасу рядовий склад – до 40 років.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що ОСОБА2 не є суб’єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.210 КУпАП, оскільки станом на 2007 рік досяг граничного віку перебування в запасі, що було підставою для зняття з військового обліку. При цьому, збільшення граничного віку перебування в запасі у 2014 році, з урахуванням вимог ч.1 ст.58 Конституції України, за якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, не є підставою для продовження перебування на військовому обліку.

Окрім того, колегія суддів наголошує, що Верховний Суд в постановах від 15 березня 2019 року у справі №601/788/16 та від 17 липня 2019 року №601/952/16 вказав, що за п.1 ст.22 Закону №3543-ХІІ та ч.10 ст.1 Закону №2232-ХІІ не передбачено обов’язку особи з’являтися на вимогу військового комісаріату для уточнення військово-облікових даних та проходження медичної комісії для визначення ступеня придатності до військової служби.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірності своїх дій, які полягають у притягненні позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.210 КУпАП, оскільки відповідальність за вказаною статтею може наступати у випадку неявки військовозобов’язаної особи чи призовника на виклик до військового комісаріату без поважних причин, включно тоді, коли обов’язок такої явки передбачений законодавством.

Рішення ЛОАС про визнання протиправним і скасування відмови у перетині кордону особі, що раніше була засуджена за тяжкий злочин

Справа № 380/26659/23

Вважаю, що саме таких суддів та такі рішення треба наводити у підручниках про застосування норм права та Закону. Суддя, не дивлячись на рішення Верховного суду (не України) врахував діючі норми законодавства та Конституції України, та задовільнив позов з посиланням в тому числі і на вже відкриті справи проти України в ЄСПЛ.

Зокрема суд зазначив:

51. Оскільки ОСОБА1 30.10.219 був виключений з військового обліку як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ, то з цієї дати він є звільненим від виконання військового обов’язку як особа, що в силу закону вважається непридатною до проходження військової служби. Факт виключення позивача з військового обліку свідчить про те, що ОСОБА1 більше не є військовозобов’язаним та, відповідно, не може бути призваний на військову службу під час мобілізації відповідно до частини першої статті 39 Закону №2232-ХІІ та статті 22 Закону №3543-XII.

52. Суд констатує, що за таких обставин рішення відповідача від 23.09.2023 було втручанням у свободу пересування позивача, котре очевидно не було «необхідним в демократичному суспільстві» з огляду на індивідуальну ситуацію ОСОБА1 , а саме через те, що обмеженням його права залишати територію України неможливо досягнути заявленої легітимної мети інтересів національної безпеки оскільки позивач, як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, звільнений від виконання військового обов’язку та в силу закону не підлягає призову та виконанню інших обов’язків за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

• в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
• в Viber: Правники, адвокати, судді
• в Telegram:
  • Персональний канал Ростислава Кравця;
  • Група «Правники, адвокати, судді»;
  • Група «Адвокати України»;
  • Канал АО «Кравець і партнери»;
  • Канал Профспілки «Українська незалежна фундація правників»
• в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
• в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
• в Reddit: Правники, адвокати, судді
• та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2024

АО «Кравець І Партнери»