Завдяки цьому, за словами міністра юстиції Дениса Малюськи, можна буде залучити до лав ЗСУ 10 — 20 тисяч чоловіків. Та чи всі засуджені підпадають під мобілізацію? І які ризики можуть бути пов’язані з колишніми в’язнями на передовій?

— Відразу зауважу, що в новому законі не йдеться про примусову мобілізацію засуджених. Це має бути добровільне волевиявлення кожного ув’язненого зокрема, — пояснює адвокатка Віра Тарасенко. — Якщо він забажає служити, то насамперед повинен пройти ВЛК на стан придатності за станом здоров’ям. Далі має бути процедура умовно-дострокового звільнення рішенням суду, де враховуватимуть характеристику з виправної колонії. І лише після цього засуджений зможе підписати контракт із ЗСУ. Тобто не все так просто.

— Чи всі ув’язнені зможуть служити у війську?

● В. Тарасенко:

— Ні. Обмеження діятимуть для тих, хто відбуває покарання або був засуджений за державну зраду та інші злочини проти основ національної безпеки чи пов’язані з тероризмом. Також не підлягають мобілізації засуджені за умисне вбивство двох або більше людей чи вбивство з особливою жорстокістю, за зґвалтування та інші статеві злочини й за порушення правил дорожнього руху у стані сп’яніння, якщо воно спричинило загибель кількох людей. У початковому варіанті законопроекту усунули ризики, на яких наголошував антикорупційний комітет. Зокрема, прибрали право мобілізуватися з тюрми для засуджених депутатів і частини топкорупціонерів.

— Як цей закон, на вашу думку, вплине на процес мобілізації?

— Проблеми з комплектуванням ЗСУ він не розв’яже, — вважає військовий юрист Тарас Боровський. — Тому що дуже мало засуджених буде мобілізовано. По-перше, там великі обмеження стосовно тяжкості скоєних злочинів за окремими статтями Кримінального кодексу. По-друге, не можуть бути мобілізованими ті, у кого залишок невідбутого покарання становить понад три роки. А ті, кому залишилося до кінця терміну менш як три роки, вже мають право на умовно-дострокове звільнення або на заміну покарання більш м’яким. Який їм сенс йти на фронт, коли можуть звільнитися з колонії іншим, набагато простішим шляхом? Та й процедура мобілізації ув’язнених досить складна. У законопроекті спершу передбачалося, що ув’язнений укладає контракт з військовою частиною, а потім вирішується питання щодо його звільнення з в’язниці. Але зрештою депутати ухвалили, що спершу в’язень проходить ВЛК, і якщо його визнають придатним до служби за станом здоров’я, то запускається ціла бюрократична процедура умовно-дострокового звільнення від покарання, по закінченні якої ув’язненого під конвоєм доставляють до ТЦК. А звідти, також під конвоєм, — до військової частини.

З іншого боку зауважу, якщо особа звільняється з місць ув’язнення і мобілізовується до ЗСУ, то вона повинна служити до моменту загальної демобілізації, тобто до завершення дії воєнного стану. Якщо укладає контракт, то його тривалість має бути не меншою, ніж до кінця війни. Мені доводилося спілкуватися з багатьма засудженими. І чимало з них сприймають цей закон схвально. І це можна вважати досить вдалим ходом з боку нашої влади. Адже після закінчення служби засуджені зможуть отримати помилування.

— Дуже багато людей в Україні з певною обережністю ставляться до осіб, які були засуджені за скоєння тих чи інших, особливо тяжких злочинів. Чи варто було владі йти на такий ризикований крок — дозволяти мобілізацію в’язнів?

— Згоден, що може виникнути багато серйозних проблем, — додає військовий юрист Сергій Старенький. — У місцях позбавлення волі чимало ув’язнених, котрі відбувають не перший термін покарання. І вони дуже часто нехтують законами, а живуть за своїми “поняттями”. В армії зовсім інший устрій. Треба вміти підкорюватися, виконувати накази й суворо дотримуватися дисципліни. І недарма багато військових, у яких ми цікавилися думкою щодо мобілізації в’язнів, не давали однозначної відповіді. Вони віддавали перевагу індивідуальному принципу відбору засуджених до ЗСУ, який полягає у тому, щоб прискіпливо вивчати кожну особу, враховуючи її спеціальність, психологічний стан, фізичні можливості й лише після того можна залучати до військової служби. Оскільки закон передбачає створення окремих підрозділів для колишніх в’язнів, то не впевнений, чи кожен командир військового формування захоче, щоб серед його підлеглих були люди, які звикли жити більше за “поняттями”, аніж виконувати наказ. Пригадаймо позицію головнокомандувача ЗСУ генерала Валерія Залужного, який був досить категоричний у цьому питанні. Він вважав, що армія під час війни — це не місце для перевиховання.

— Чи багато в’язнів погодяться воювати? Що прогнозуєте?

● С. Старенький:

— Вважаю заяви деяких посадовців про можливість мобілізувати до війська 10 — 20 тисяч засуджених популістськими. Бо всього в Україні нараховується приблизно 30 тисяч в’язнів. За моїми прогнозами, дією нового закону скористається не більше як 500 — 700 таких осіб.

● Т. Боровський:

— Я також не думаю, що в’язні масово кинуться писати заяви на мобілізацію. Зробити це захочуть не більше як 5% від загального числа засуджених. Та навіть така кількість принесе певний позитивний результат для виправних установ. Насамперед це зменшення навантаження на персонал, скорочення фінансових витрат. Адже утримання одного ув’язненого для колонії обходиться приблизно в 11 000 гривень на місяць.

— Які негативні сторони цього закону?

● С. Старенький:

— Міністерство оборони пропонує для мобілізованих в’язнів створювати окремі загони в складі МВС або взагалі зробити з них окремі підрозділи допомоги, забезпечення та підтримки Сил оборони. Але такий підхід — дискримінаційний. Якщо людина звільнена й проходить службу в ЗСУ, то вона повинна робити це на загальних підставах, як і всі військовослужбовці. А створення якихось окремих підрозділів для певних завдань — то, я думаю, що мали б не депутати в парламенті вирішувати, а командири безпосередньо на місцях.

Набагато ефективнішим було би запровадження мобілізації колишніх засуджених. Тобто тих, які відбули покарання, але мають непогашену судимість. Таких людей в Україні нараховується більше як 100 тисяч. За нині чинними законами, вони не підлягають військовому обліку та мобілізації аж до повного погашення судимості. Скажімо, для засуджених до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин терміни погашення судимості становлять вісім років після звільнення з місць ув’язнення.

● Т. Боровський:

— Певними категоріями кримінально налаштованих громадян ухвалення такого закону може сприйматися як безкарність за свої дії. Мовляв, можна скоювати злочини й не сісти за грати, а окупити свою вину участю у війні. Заголовки деяких ЗМІ по суті так і трактують: кради, грабуй, убивай, а потім замість тюрми зможеш піти в армію. І для багатьох це сприймається як звільнення від відповідальності.

— Закон відкриває лазівки для тих, хто скоїв досить жорстокі злочини й хоче уникнути покарання, — вважає правозахисник Роман Лихачов. — Адже після мобілізації такі особи можуть здатися у полон ворогу або ж просто втекти з поля бою зі зброєю і скоювати нові злочини. Дуже хотілося б, щоб мобілізація засуджених не викликала в людей думки, що армія — це місце для покарання злочинців. Але поки що, на жаль, така думка в суспільстві побутує. Вочевидь тому, що це схоже з практикою російської федерації, де теж мобілізовують в’язнів. І навіть сліпий не побачить паралелі. Тепер треба переконати суспільство у різниці в підходах до такого кроку.

— А я досі не розумію, де і яким чином засуджені мають служити, — каже адвокат Ростислав Кравець. — Законом передбачено, що їх повинні мобілізувати в спеціальні частини. Але що це таке — на сьогодні достеменно не відомо. Скажімо, в нас є бойові підрозділи, штурмові бригади, дисциплінарні батальйони, а спеціальних частин жодним законодавчим актом не прописано. Які завдання будуть ставитися колишнім в’язням та чи будуть давати їм у руки зброю, хто буде їх контролювати — також незрозуміло. Водночас є значні ризики, що ми почуємо, як “людина у формі ЗСУ” вчинила якесь правопорушення, і це автоматично буде сприйматись у суспільстві, як негативний вчинок військового. Тобто битиме по іміджу всієї армії.

Джерело: expres.online

АО «Кравець І Партнери»

Наскільки ефективним може бути даний спосіб збільшення особового складу ЗСУ, чому його не можна порівнювати з вербуванням зеків в ЗС РФі які ризики він в собі несе, “Телеграф” запитував у військових та правознавців. Про це розповідає адвокат Ростислав Кравець.

Вбивць, корупціонерів і педофілів не стосується

Згідно з положеннями нового закону, засуджені можуть стати до лав армії виключно на добровільній основі, підписавши контракт з ЗСУ і отримавши за це умовно-дострокове звільнення. Захищати державу дозволять лише тим, хто скоїв нетяжкі злочини.

Зокрема, в ЗСУ не прийматимуть засуджених за:

• вбивства двох або більше осіб або вбивства, пов’язані із сексуальним насильством
• згвалтування, розбещення малолітніх, статевий зв’язок з неповнолітніми
• скоєння ДТП в стані наркотичного або алкогольного сп’яніння
• злочини проти національної безпеки України, терористичні акти
• особливо тяжкі корупційні правопорушення
• посягання на життя правоохоронців.

Також закон не стосуватиметься тих, хто на момент скоєння злочину займав особливо відповідальне положення: міністрів, депутатів, їх заступників і помічників.

Ще однією умовою є залишок більш ніж трьох років перебування у в’язниці до завершення відбування покарання на момент мобілізації.

Мобілізовані цієї категорії будуть проходити службу в спеціальних підрозділах, а нагляд за ними здійснюватиметься командиром військової частини, куди вони потрапляють. Він же повинен буде дати згоду на прийняття такого бійця до лав армії після отримання відповідного рішення суду.

Всі засуджені, що виявлять бажання укласти контракт із ЗСУ, проходитимуть первинний медичний огляд в пенітенціарному закладі, а потім ВЛК.

За ухилення від служби цій категорії громадян загрожуватиме позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Рішення вірне, але не рятівне

Про те, що засуджені громадяни повинні мати право спокутувати провину перед державою і суспільством не лише шляхом “відсидки”, а й захищаючи Батьківщину від окупантів, військові говорили давно.

Так, за словами офіцера ЗСУ, керівника благодійного фонду “Мир і Ко” Мирослава Гая, мобілізація засуджених – єдиний досвід збільшення чисельності армії, який Україна вже давно мала б частково перейняти у РФ, адже це не лише дозволить поповнити нестачу в підрозділах, а й знизить навантаження на пенітенціарну службу.

– Звісно, ми не можемо сліпо повторювати дії росіян, зганяючи на фронт гвалтівників і людожерів. Крім того, мобілізація засуджених дійсно обов’язково повинна бути добровільною, адже служба в Збройних Силах України – не покарання, а конституційний обов’язок.

Втім, ідея правильна: замість того, щоб роками утримувати за державний кошт людей, які хочуть і можуть приносили користь країні, ми могли б дати їм можливість виконати свій конституційний обов’язок. Мені відомі випадки, коли ув’язнені писали звернення з проханням мобілізувати їх, але отримували відмову, – каже Мирослав Гай в коментарі “Телеграфу”.

З правильністю ідеї мобілізувати українців, що відбувають покарання, погоджується й ветеран війни Євген Дикий. За його словами, найбільшою прогалиною у цьому питанні є заборона на службу в армії для тих, хто має погашену судимість. Якщо громадянин відбув покарання за ненасильницький злочин і має мотивацію захищати свою країну, відмовляти йому у цьому в умовах тотального дефіциту людей на фронті – просто нелогічно.

– Водночас, і цей спосіб поповнення особового складу ЗСУ не стане вирішенням проблеми з мобілізаційною кампанією. Справа в тому, що на відміну від Росії, яка має у розпорядженні мільйонний ГУЛАГ, в Україні покарання відбувають близько 60 тисяч ув’язнених.

Якщо відняти жінок, непридатних за станом здоров’я чи віком чоловіків, а також засуджених за тяжкі злочини, призвати в армію вдасться близько 6 тисяч осіб, що не матиме суттєвого впливу на обороноздатність ЗСУ, – зазначає Євген Дикий в коментарі “Телеграфу”.

Проблем може бути більше, ніж користі

За підрахунками авторів закону, кількість потенційних службовців з числа ув’язнених все ж дещо більша. Так, голова парламентської фракції “Слуга народу” Давид Арахамія заявив, що станом на сьогодні загальний ресурс засуджених, які можуть підпадати під визначені критерії, складає 15-20 тисяч осіб.

Втім, враховуючи, що далеко не всі з них вирішать підписувати контракт із ЗСУ, підрахунки Євгена Дикого все ж можуть відповідати дійсності.

Ефективність нововведення — не єдине запитання, що хвилює українців у зв’язку з ухваленням норми. Одним з принципових моментів є й корупційні ризики, пов’язані зі звільненням ув’язнених.

За словами Арахамії, саме для того, аби запобігти можливим порушенням, в закон й додали положення про неможливість заміни відбування покарання на проходження служби для осіб, що вже були пов’язані з корупційними злочинами, а також тих, хто до засудження займав посаду при владі.

Джерело: news.telegraf.com.ua

АО «Кравець І Партнери»

Що відомо про мобілізацію ув’язнених в Україні 2024 – читайте на Фактах ICTV.

Чи можуть мобілізувати ув’язнених в Україні

В Україні немає закону, який би давав можливість мобілізовувати осіб, які відбувають покарання, запевняє експерт.

– Ба більше, українським законодавством заборонено мобілізовувати осіб, які вчинили тяжкі або особливо тяжкі злочини. Ці чоловіки взагалі повинні бути виключені з військового обліку. Щодо всіх інших осіб, які відбувають покарання, то взагалі підстав для їх залучення до лав ЗСУ наразі немає, – каже Ростислав Кравець.

Зокрема, експерт нагадав, що на початку повномасштабної агресії Росії проти України була відповідна програма, за якою президент Володимир Зеленський помилував певних осіб. Тоді деяких з них умовно достроково звільнили, і вони були мобілізовані.

– Потім цей процес призупинили і наразі справді є велика кількість осіб, які відбувають покарання, але готові йти замість відсиджування у стінах в’язниці захищати Україну. Однак програми такої немає, і, я так розумію, що просто відсутня особа, яка б була готова взяти на себе за відповідальність за мобілізацію такої категорії населення, – сказав юрист та адвокат.

Тобто людина, яка відбуває покарання, навіть за великого бажання не може долучитися до лав ЗСУ, доки не відсидить у в’язниці за свої злочини визначений судом термін.

– А поки, як засвідчує практика, засуджені пишуть листи, де просять про помилування, щоби мати змогу піти захищати Україну від російської навали. Є велика кількість звернень, в яких вони наголошують, що готові таким чином спокутувати провину. Особливо це стосується осіб, які вчинили корупційні або службові злочини. Таких дуже багато. Вони пишуть на Офіс президента звернення із проханням про помилування і з проханням про амністію. На жаль, це питання наразі перебуває у підвішеному стані, – наголошує Ростислав Кравець.

Чи можуть в Україні почати мобілізовувати ув’язнених у 2024 році

В Україні цього року можуть почати мобілізовувати ув’язнених лише у тому разі, якщо на це буде політична воля.

– Звичайно, суто теоретично це (розпочати процес мобілізації ув’язнених, – Ред.)  можна зробити. Якщо політичної волі не буде, то навряд чи ситуація зміниться. Попри те, що передумови є, оскільки фронт потребує військових. Та чи візьме хтось на себе відповідальність за осіб, які повинні нести покарання? Поки що я не чув, що є якість плани, програми щодо запуску такого механізму, – додає експерт.

Зокрема, Ростислав Кравець зазначив, що у новому законопроєкті про мобілізацію № 10378 деякі з парламентарів пропонують дозволити призивати осіб, які відбувають умовне покарання або були достроково звільненні.

– Але я не думаю, що це виправить якимось чином ситуацію і насправді хтось ухвалить відповідний закон із таким пунктом, оскільки ми бачили, яке ставлення до ув’язнених, які мобілізували в Російській Федерації.

Тобто у підрозділах, створених з осіб, які повинні відбувати покарання і за умисне вбивство, і за інші тяжкі злочини, є зовсім не статутні відносини. І ви ж бачили, як там за якісь зради просто молотом розбивали голову. Я так розумію, що це робиться для того, щоби тримати в’язнів у страху. Але це ж не демократична країна. В Україні ніхто так, звісно, не робитиме, – розповідає Ростислав Кравець.

Тут і постає питання, хто візьме на себе відповідальність за осіб, які відбувають покарання за злочини, оскільки у в’язницях сидять і вбивці, і ґвалтівники, і наркомани.

– Звичайно, можна виокремлювати економічні злочини, корупційні злочини, ДТП якісь, тілесні ушкодження ненавмисні. Але хто цим буде займатися – наразі це відкрите питання, яке і не дає можливість запустити процес мобілізації ув’язнених, – пояснює юрист та адвокат.

Отже, наразі в Україні мобілізація ув’язнених не є законною, а запропонований пункт нового законопроєкту щодо призову умовно звільнених від покарання осіб ще розглядається.

– Наразі в Україні немає ні військових суддів, ні військових прокурорів, ні військових слідчих. Тож те, що пропозицію у новому законі ухвалять,  я сумніваюсь, – додав Ростислав Кравець.

АО «Кравець І Партнери»