Про це заявила прессекретарка Білого дому Керолайн Лівітт. Після цього український президент В. Зеленський зазначив, що долю атомних електростанцій країни обговорювали, але не в контексті передачі власності.

Адже всі атомні електростанції перебувають у державній власності і належать українському народу. До чого може призвести передача стратегічного активу США, чому Україну розглядають, як розмінну монету та як з цим боротися, будемо говорити під час ефіру.

Гість студії: адвокат Ростислав Кравець.

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

Про це у своєму телеграм-каналі пише адвокат Ростислав Кравець.

Вважаю, що потрібно звільнити всіх кого було призначено на державні посади за участі так званих міжнародних бариг та аферистів й пройдисвітів, яких чомусь називають міжнародні експерти, що фінансувались USAID.

Потрібно повне перезавантаження ВККСУ та ВРП. Крім того, потрібно відновити дію Конституції України до 2016 року, яку було змінено, як на мене, не законно, в тому числі в частині правосуддя та блокового статусу, що протирічить Декларації про державний суверенітет України та було прийнято на вимогу Демпартії США, повернути верховенство Закону, а не права, що виникло внаслідок невдалого перекладу з англійської мови.

При відновлені Конституції треба принципово переглянути квоти формування Вищої ради юстиції (правосуддя), яка повинна складатись з двадцяти одного члена, з яких одинадцять — обирає з’їзд суддів України з-поміж суддів чи суддів у відставці, шість — обирає з’їзд адвокатів України, двох – обирає всеукраїнська конференція прокурорів, двох — обирає з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.

Що стосується перегляду рішень ВРП, то цим повинні займатись виключно судді у відставці, які не залежать від ВРП, що зробить перегляд вільним від тиску, про шо ми з колегами вже неодноразово писали та говорили.

Президента та Верховну раду України потрібно вилучити з тих хто призначає членів ВРП, з огляду на поділ влади. Судді ж не призначають депутатів чи Президента та членів Кабміну.

Крім того, самі процедури призначення суддів на посади потрібно максимально спростити та прибрати непотрібні конкурси аби особа, що виявила бажання стати суддею, після здачі іспиту могла негайно починати виконання обов’язків і далі вже несла відповідальність за порушення Закону.

Всі ці гнійники у вигляді громадських рад треба прибирати, як джерело корупції та іноземного впливу.

Це потрібно робити якомога швидше.

Ростислав Кравець

Адвокат, голова АО Кравець і партнери, ГО Правова держава

АО «Кравець І Партнери»

При цьому у ДБР ці дані не роблять публічними та не пояснюють, чому один з уже колишніх заступників керівника головного слідчого управління ДБР Олександра Удовиченко був або звільнений остаточно, або ж переміщений на іншу посаду.

Так, за даними офіційного сайту ДБР, з початку поточного року у Центральному апараті Бюро відбулося три призначення і чотири звільнення з посад. Про кого саме мова – не уточнюється.

За даними з порталу «Доступ до правди», одне з цих призначень, очевидно, стосується колишнього очільника відділу ДБР з розслідування «справ Майдану» Олександра Буряка. Останній, вірогідно, й став нещодавно саме заступником голови Головного слідчого управління. Вказану інформацію у ДБР не спростували. Однак Бюро відмовилося коментувати, хто ж натомість був звільнений, пославшись на своє право захищати репутацію своїх співробітників.

«Обмеження доступу до таких відомостей, які є інформацією з обмеженим доступом відповідає захищеним інтересам конкретних фізичних осіб – працівників ДБР щодо захисту їх службової репутації», – повідомили в ДБР.

Ці кадрові зміни у Головному слідчому управління цікаві, власне, тим, що сталися вони після гучного початку розслідування справи Гринкевичів.

Нагадаємо, 29 грудня минулого року ДБР інформувало про те, що львівський підприємець Ігор Гринкевич намагався підкупити саме когось із заступників керівника управляння «за $ 500 тис.». Хоч наразі текст цього повідомлення на сайті Бюро вже відсутній.

Скріншот з сайту ДБР

 

За версією слідства, Ігор Гринкевич пропонував пів мільйона доларів «за сприяння у поверненні майна, вилученого у підконтрольних йому компаній в ході розслідування кримінального провадження».

За версію ж Романа Гринкевича, що була ним озвучена під час одного з судових засідань, ДБР утримувало вилучене майно його компанії (форма для ЗСУ) на митниці понад два місяці без жодної судової ухвали про арешт. І відповідні дії Бюро син Ігоря Гринкевича назвав «рейдерством».

«Звинувачення у постачанні неякісного товару не відповідають і не можуть відповідати дійсності. Я переконаний, що мета – це усунути найбільших постачальників Міноборони з ринку. ДБР розпочало розслідування кримінального провадження 12 жовтня 2023 року за абсолютно вигаданою версією за тим фактом, що начебто моїм підприємством було отримано 100% авансу (від Мінобороги) і не поставлено жодної одиниці номенклатури. Саме з цієї причини ДБР виїхало на митницю, де і затримало товар. Я думаю, Ваша честь прекрасно розуміє, що якщо товар затримується протягом двох місяців без ухвали слідчого судді, то це називається рейдерство», – сказав Роман Гринкевич.

Оскільки мова про кадрові зміни всередині головного слідчого управління ДБР на фоні такого гучного корупційного скандалу, то вони не можуть бути секретним, прокоментував «Главкому» вказану ситуацію юрист Ростислав Кравець.

«Тут я вважаю, що якщо ДБР демонструє в інших справах максимальну прозорість – то намагання скрити цю інформацію (про кадрові ротації у ГСУ, – ред.) викликає сумніви в неупередженому розслідуванні взагалі цієї справи (стосовно Гринкевичів, – ред)», – сказав він.

Нагадаємо, Ігоря і Романа Гринкевичів ДБР затримало у грудні та січні відповідно, звинувачуючи їх у розкраданні коштів оборонних контрактів Міноборони. Згодом версія слідства змінилася оскільки дані про отримання компаніями Гринкевичів авансових платежів не знайшли свого підтвердження.

Що стосується епізоду про нібито передачу Ігорем Гринкевичем заступнику голови головного слідчого управління ДБР хабаря, то з текстів судових рішень випливає, що напередодні з Гринкевичем зустрічалися якісь «друзі ДБР» і після неї у своєму смс-листуванні до когось з Бюро він писав так: «Доброго. Мав зустріч з нашими друз все пояснили готов на завтра зустріч. Якщо Ок напишіть де і коли? Дякую».

У ДБР й досі не назвали ані прізвищ своїх представників, що комунікували з Гринкевичем, ані «друзів» також.

Ігор та Роман Гринкевич наразі утримуються в СІЗО.

ГЛАВКОМ

АО «Кравець І Партнери»

Для порівняння: акціонерних товариств лише 13902, приватних підприємств – 200285 (інформація взята зі статистики Держстату України за 2020 рік). То чому саме ТОВки, як між собою називають правники вже згадані товариства з обмеженою відповідальністю, найчастіше обирає український та іноземний бізнес? Які особливості організаційної структури управління товариств з обмеженою відповідальністю? На відповідні запитання спробуємо відповісти в даній публікації.

Чому ТОВ популярні в Україні?

Перед тим як відповісти на дане запитання, варто розібрати критерії, які в основному впливають на вибір організаційно-правової форми (надалі – ОПФ) в Україні. Зокрема, серед таких критеріїв є:

– різновид підприємницької діяльності (тобто чим саме особа бажає займатися, оскільки певні види господарської діяльності вимагають конкретно визначену ОПФ);

– спосіб партнерства (яким чином буде розподілятися чистий прибуток, які внески кожного з партнерів, наявність/відсутність інвесторів);

 – система оподаткування (оскільки в певних випадках, одна ОПФ юридичної особи може мати окрему ставку оподаткування, яка буде оптимальнішою (нижчою) за ставки оподаткування інших ОПФ);

– відповідальність власників/акціонерів/учасників у разі неможливості виконання  зобов’язання їх юридичної особи перед третіми особами (оскільки в залежності від тої чи іншої ОПФ відповідальність, умовно кажучи, власників може різнитися від «в межах суми вкладу» до «відповідальності усім своїм майном»);

– складність організаційних процедур пов’язаних з державною реєстрацією, в тому числі й змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (для прикладу, більшість нотаріусів знають як зареєструвати ТОВ, а ось як зареєструвати повне чи командитне товариство, та навіть й акціонерне, знають одиниці).

На наш погляд, головною перевагою вибору ТОВ серед інших ОПФ є те, що учасники (по суті власники) відповідної юридичної особи несуть відповідальність в межах свого вкладу. Інші критерії, такі як зрозумілість та прозорість структури управління, простота в здійсненні організаційних процедур, на нашу думку, є другорядними причинами обрання відповідної ОПФ. Так, для прикладу, якщо припустимо держава зробить активну інформаційну кампанію з створення акціонерних товариств (опише простою мовою процедуру створення, забезпечить проведення додаткових спецкурсів серед державних реєстраторів, запустить можливість створення через «дію»), це все одно не призведе до того, що український чи іноземний бізнес почне масово замість ТОВ реєструвати акціонерні товариства. Так, дійсно, можливість простої реєстрації ТОВ грає не останню роль у виборі її серед інших ОПФ, оскільки левовій частці починаючих підприємців притаманно бажання зекономити, як свій час, так і свої матеріальні ресурси. Тобто, враховуючи той факт, що ТОВку на модельному статуті (стандартному, текст якого запропонований державою) можна створити безкоштовно не виходячи з дому, наприклад через ДІЮ, а для створення юридичної особи з іншою ОПФ може знадобитися дороговартісний юрист (який саме спеціалізується на реєстрації), то очевидно, що вибір бізнесу падає саме на ТОВ.

Таким чином, популярність ТОВ в Україні зумовлена, на нашу думку, трьома факторами (один головний, інші другорядні):

Головний:

– найменша відповідальність «власника» юридичної особи в порівнянні з іншими ОПФ.

Другорядні:

– простота створення та/або внесення змін (можливість створити ТОВ за допомогою простого інтерфейсу в ДІЇ, переважна більшість нотаріусів реєструють саме ТОВки);

– усталена практика ведення бізнесу саме за допомогою використання ТОВ (674 437 ТОВ станом на 2020 рік).

Які особливості організаційної структури управління товариств з обмеженою відповідальністю?

 Основним нормативно-правовим актом, що регулює діяльність ТОВ є закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Управління товариством з обмеженою відповідальністю чітко визначено в главі 4 вищезгаданого закону. Відповідна глава визначає: органи управління, які можуть бути в ТОВ, їх компетенцію, порядок скликання окремих органів управління, процедуру прийняття рішень і тому подібне. В цілому, норм викладених в законі цілком достатньо для врегулювання питання управління ТОВ (у більшості своїх випадків, в статутах ТОВ йде просто дублювання правових норм, що викладені в законі).

Згідно з статтею 28 закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. В результаті маємо три самостійних органи управління, проте з ієрархічною підпорядкованістю, яка відбувається наступним чином: загальні збори учасників – наглядова рада (у випадку її утворення) – виконавчий орган.

Загальні збори учасників

Вищим органом управління товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, які складаються з учасників Товариства або призначених ними представників. Представники учасника діють на підставі довіреності, виданої відповідним учасником і засвідченої у встановленому законодавством порядку (як правило нотаріально посвідчені).

Статтею 30 закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що входить до компетенції загальних зборів учасників. Варто зазначити, що компетенція загальних зборів є практично необмеженою (якщо звичайно самі учасники не обмежать її в своєму статуті).  Питання, передбачені частиною другою статті 30 закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з цього Закону. На нашу думку, відповідне обмеження такого делегування повноважень є досить розумним, оскільки унеможливлює привласнення повноважень іншими органами товариства, що в свою чергу полегшує розв’язання корпоративних спорів.

Рішення віднесені до компетенції загальних зборів приймаються шляхом участі на них учасників товариства в кількості, що визначена законом або статутом товариства. Як правило, таке рішення оформлюється у вигляді протоколу загальних зборів, який згідно чинного законодавства має підписати голова зборів або інша уповноважена зборами особа з числа учасників товариства або їх представників, якщо інше не передбачено статутом товариства (проте, з цього правила є виняток: протокол, що містить відомості про рішення про зміну керівника товариства, у разі якщо для прийняття такого рішення достатньо голосів не більше 10 осіб, підписується учасниками (їх представниками), які голосували за таке рішення та кількості голосів яких достатньо для прийняття рішення, якщо інше не передбачено статутом товариства). За бажанням, учасники можуть підписати відповідний протокол також (однак це їх право, а не обов’язок).

Слід також звернути увагу на особливості проведення загальних зборів, що мають одного учасника. Вони описані в статті 37 закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Так, у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника. До товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32–36 цього Закону, а інші положення цього Закону застосовуються з урахуванням положень частини першої цієї статті. Відповідна норма, на нашу думку, є цілком логічною, оскільки позбавляє учасника товариства необхідності проведення загальних зборів самим з собою («сам себе послухав» – «сам проголосував»).

Наглядова рада товариства

Відповідно до статті 38 закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» статутом товариства може бути передбачено утворення наглядової ради. За нашими особистими спостереженнями наглядова рада утворюється виключно у великих товариствах, для невеликих відповідний орган є по суті непотрібним.

Наглядова рада в межах компетенції, визначеної статутом товариства, контролює та регулює діяльність виконавчого органу товариства. Зокрема, до компетенції наглядової ради може бути віднесено обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу товариства (всіх чи окремо одного або декількох з них), зупинення та припинення їхніх повноважень, встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства. Порядок діяльності наглядової ради, її компетенція, кількість членів і порядок їх обрання, у тому числі незалежних членів наглядової ради, розмір винагороди членів наглядової ради, а також порядок обрання та припинення їхніх повноважень визначаються статутом товариства.  З кожним членом наглядової ради укладається цивільно-правовий договір або трудовий контракт. Цивільно-правовий договір може бути оплатним чи безоплатним. Договір, що укладається з членом наглядової ради від імені товариства, підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників. Таким чином, члену наглядової ради не обов’язково платити винагороду, хоча, як правило, великі ТОВ які мають такий орган як наглядова рада, забезпечують досить високою винагородою своїх членів. За рішенням загальних зборів учасників повноваження членів наглядової ради можуть бути у будь-який час та з будь-яких підстав припинені або члени наглядової ради можуть бути тимчасово відсторонені від виконання своїх повноважень. У разі припинення повноважень члена наглядової ради за рішенням загальних зборів учасників відповідний договір із цією особою вважається автоматично припиненим.

Виконавчий орган товариства

Правовою основною діяльності виконавчого органу товариства є стаття 39 закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Так, згідно з даною статтею, виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов’язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Таким чином, виконавчий орган в плані управління по своїй суті робить усе, окрім того, що прямо віднесено до компетенції інших органів. Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Як правило, виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є “директор”, якщо статутом не передбачена інша назва (як бачимо, законодавець дав зелене світло для різного найменування директора, в результаті можемо назвати його хоч «король»).

Обрання членів колегіального виконавчого органу та його голови здійснюється голосуванням щодо кожного кандидата окремо, якщо статутом не передбачено обрання членів виконавчого органу та його голови списком, кумулятивним голосуванням чи в іншому порядку. Для прийняття рішень з питань, які віднесені до компетенції виконавчого органу, але виходять за межі звичайної щоденної діяльності товариства, голова колегіального виконавчого органу зобов’язаний скликати засідання виконавчого органу. Статутом товариства можуть встановлюватися обмеження щодо суми, типу, предмета правочинів, для прийняття рішення щодо яких голова колегіального виконавчого органу має скликати засідання виконавчого органу товариства. Порушення вимог цієї частини головою виконавчого органу є підставою для розірвання з ним цивільно-правового або трудового договору (контракту). Повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов’язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов’язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Підсумувавши усе вищевикладене, варто зазначити, що товариства з обмеженою відповідальністю були і залишаються найбільш популярною організаційно-правовою формою. Досить чітко визначена форма управління товариством дозволяє у своїй більшості досягати максимально ефективної роботи механізму корпоративного менеджменту, що в свою чергу призводить до успішного досягнення статутних цілей компанії.   

Мазій Віталій

Адвокат АО “Кравець і партнери”

+380-44-229-6950

АО «Кравець І Партнери»

IDS Ukraine непокоїть, що їхній бізнес може знищити конкурент, якому АРМА передало управління активами.

АО «Кравець І Партнери»

Те що агенти, сумніву немає, а от чи кремля агенти, тут виникають певні складнощі зі сприйняттям реальності. Чуємо одне, а бачимо зовсім інше.

Візьмімо за приклад судову владу і те саме набридле професійним громадським активістам твердження про зовнішнє управління.

Те що судова влада, завдяки судовій реформі, стала незалежна, сумнівів немає, єдине, що у сприйнятті цього слова немає нічого спільного з незалежністю в розумінні — можливості приймати самостійні рішення, які підкоряються власним бажанням та інтересам і не потребують зовнішніх вказівок та наказів.

Після судової реформи 2016 року від судової влади просто нічого не залежить. Саме так виглядає незалежність зараз, на моє переконання. Це намагався зробити Кучма, це намагався зробити Ющенко, це намагався зробити Янукович і от це реально зробили наші іноземні партнери при Порошенко й продовжують робити далі, на мою думку.

І так повертаємося до зовнішнього управління на декількох прикладах.

Етична рада — утворюється з метою сприяння органам, що обирають (призначають) членів Вищої ради правосуддя (далі — ВРП), у встановленні відповідності кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності.

Рішення Етичної ради ухвалюється більшістю голосів від присутніх членів Етичної ради, за умови що воно підтримано двома голосами членів Етичної ради, запропонованих міжнародними та іноземними організаціями.

У разі однакової кількості голосів “за” і “проти” проводиться повторне голосування.

У разі однакової кількості голосів “за” і “проти” під час повторного голосування голоси членів Етичної ради, з яких принаймні двоє запропоновані міжнародними та іноземними організаціями, є вирішальними.

Останнє було доповнено вже при Зеленському.

Тільки після позитивної рекомендації Етичної ради кандидат на посаду члена ВРП має право бути обраним інакше його кандидатуру не розглядають.

Тобто іноземці фактично диктують кого призначити членами ВРП.

Для тих хто не знає, ВРП що це таке, розповідаю — за Законом це колегіальний, незалежний конституційний орган державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Конкурсна комісія з добору кандидатів на посади членів ВККСУ. Тут та сама ситуація. Вирішальне слово за іноземцями.

Фактично іноземці формують не тільки склад Вищої ради правосуддя, а й склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Громадська рада доброчесності — утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.

Члени Громадської ради доброчесності призначаються зборами представників громадських об’єднань. Для участі у зборах громадські об’єднання у п’ятнадцятиденний строк з дня оприлюднення оголошення про скликання зборів представників громадських об’єднань подають зокрема рекомендаційний лист від міжнародної організації з бездоганною репутацією про успішний досвід співпраці або від виконавця проекту міжнародної технічної допомоги.

Тобто потрапити туди можуть тільки громадські організації, що отримують гранти від іноземних урядів.

Що в сухому залишку:

1. Члени ВРП можуть бути призначені тільки після погодження іноземцями, при цьому ОЗУ Великої палати незаконно зареєстрованого Верховного суду (не України) (далі – ОЗУ ВП ВС) заборонило оскаржувати рішення іноземців в будь-яких судах України.
2. Члени ВККСУ можуть бути призначені тільки після погодження іноземцями.
3. Члени ГРД можуть бути обрані тільки ГО які фінансуються іноземцями.

Хто серед цього знайде суверенітет та незалежність України? Питання риторичне.

А тепер не риторичні питання:

Чи є українські судді, призначення та діяльність яких  повністю контролюються іноземцями незалежними та здатними приймати рішення в інтересах України та українців, а не іноземців? Моя відповідь – здатні, але наслідки таких рішень для таких суддів дуже невтішні.

Чи будуть судді незаконно зареєстрованого Верховного суду (не України), що отримують заробітні плати від 200 000 грн до 800 000 грн на місяць і подальше довічне грошове утримання (аналог пенсії) від 120 000 грн до 400 000 грн на місяць незалежними? Моя відповідь – однозначно та категорично – ні.

Чи здатна ОЗУ ВП ВС, 14 суддів з якої замішані за повідомленням НАБУ в отриманні хабарів, за ухвалення рішень і при цьому жоден з яких не отримав підозру, бути незалежним? Моя відповідь – ні.

І тепер на останок. Чи є це все зовнішнім управлінням формування та контролю за судовою гілкою влади? Моя відповідь – так.

Це моя думка. Кожен прочитав це, може зробити власний висновок тепер щодо зовнішнього управління й побудованої «незалежності» судової гілки влади.

Під силу кожному змінити світ на краще. Вірю у ЗСУ, незалежний суд України та перемогу України.

Ростислав Кравець

Адвокат, голова АО Кравець і партнери, голова профспілки Українська незалежна фундація правників

АО «Кравець І Партнери»

10 січня ц.р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про банки і банківську діяльність» щодо визначення особливостей корпоративного управління в банках» від 4 липня 2014 року № 1587-VII (Закон). Як слідує з назви Закону, він має упорядкувати корпоративне управління у банках і в такий спосіб вплинути на їхню внутрішню роботу. Юристи переважно позитивно оцінюють новели Закону і мають сподівання на те, що зміни в корпоративному управлінні банками наблизять вітчизняну банківську систему до європейських стандартів. Але сподівання ці досить стримані, бо є чималі сумніви щодо практичного застосування норм Закону. «Запровадження ефективної системи у банку не може бути здійснене примусово, без зацікавленості акціонерів та менеджменту банку», — вважає Андрій Усенко, керівник департаменту ризик-менеджменту ЮФ Integrites. На думку Ростислава Кравця, старшого партнера АК «Кравець і Партнери», не варто очікувати якихось принципових змін. «Потрібно буде упорядкувати документацію та відпрацювати ті моменти, які запропоновані для внесення Законом. Однак на роботу юристів це не вплине», — вважає експерт. На його думку, з огляду на новели серед юридичних послуг для банків найактуальнішими будуть питання залучення додаткових інвестицій і роботи з кредитним портфелем. У свою чергу, Олена Полякова, старший юрист ЮФ «Авеллум Партнерс», вважає, що зміни збільшать обсяг корпоративної роботи для внутрішніх корпоративних секретарів банків, а також зовнішніх ­консультантів з управління ризиками та корпоративних юристів, які залучатимуться банками для приведення систем корпоративного управління, управління ризиками, комплаєнсу та внутрішнього аудиту у відповідність до вимог банківського законодавства.

Судячи з усього, підвищиться попит і на нові схеми побудови банківського бізнесу, оскільки умови, в яких функціонують українські банки, все ще спонукають їх до пошуків обхідних шляхів, а не до прямого виконання вказівок Закону. Як приклад можна навести ініціативу максимально широкого визначення банківської групи, що має на меті виявлення банків, які мають відношення до неформальних ФПГ та функціонують як казначейство групи, тим самим підвищуючи ризики банківської установи, яка без зацікавленості акціонерів, швидше за все, призведе до нових ідей щодо структурування бізнесу.

Не зовсім зрозумілою є норма статті 42 Закону, яка передбачає, що керівники банку, окрім членів ради, повинні мати повну вищу освіту в галузі економіки, менеджменту (управління) або права, а не менше чверті складу ради банку має складатися з осіб, які мають повну вищу освіту в галузі економіки або права. Вочевидь, законодавець у такий спосіб хоче підвищити рівень управління, але навряд чи цього достатньо. Андрій Усенко переконаний, що не потрібно прописувати вимоги до наявності певної кількості дипломів з економіки чи права, тим паче, добре відомо, що в нашій країні нескладно отримати диплом (саме диплом, а не освіту), тому варто вдосконалювати насамперед якість незалежного та неупередженого нагляду.

Розширені повноваження ради банку

Цікавим нововведенням є також запровадження інституту незалежних директорів, що є поширеним на Заході, особливо серед публічних компаній, — з них має складатися рада банку не менш як на одну чверть. «Проте вірогідність ефективного функціонування такого інституту в Україні наразі низька, особливо шляхом обов’язкового запровадження», — вважає пан Усенко. Вочевидь, власники банків не матимуть бажання допускати до керівництва банками непідконт­рольних їм осіб. Новий Закон суттєво розширює повноваження ради банку: згідно зі статтею 39 Закону до її виключної компетенції належать 28 різних функцій (серед них — затвердження стратегії розвитку банку, його бюджету, бізнес-плану розвитку банку, стратегії та політики управління ризиками, визначення джерел капіталізації та іншого фінансування банку, визначення кредитної політики тощо), а також функцій, що передбачені статутом. До складу ради банку входитимуть не лише його учасники та їхні представники, а й незалежні члени у кількості не менш ніж п’ять осіб. Члени ради банку не можуть входити до складу правління банку, а також бути працівниками цього банку. Така модель необхідна для формування нової, більш врівноваженої, структури управління банками, яка сприятиме тому, що управлінські рішення банків будуть більш виваженими та об’єктивними. Як відзначає Олександр Виговський, адвокат ЮФ «Ілляшев та Партнери», наявність членів, які не пов’язані будь-якими інтересами з даним банком, її менеджментом чи акціонерами, відповідає світовим стандартам корпоративного управління. Вважається, що такі особи будуть більш об’єктивними при оцінці поточної ситуації та неупередженими при прийнятті рішень, ніж мажоритарні акціонери чи їхні представники. На думку ж Крістіни Кольчинської, юриста ЮФ «Гвоздій та Оберкович», відповідно до приписів Базельського комітету з банківського нагляду, рада банку відіграватиме визначальну роль в управлінні ризиками, адже на неї покладено як визначення і затвердження стратегії та політики управління ризиками, процедури управління ними, переліку ризиків, їх граничних розмірів, так і конт­роль за ефективністю управління цією системою.

Відповідно до Закону, на діяльність членів ради банку може впливати Національний банк України (НБУ) — він отримує право вимагати припинення повноважень члена ради банку, якщо він неналежним чином виконує свої функції, а також позачергового скликання засідання ради банку. Яка, у свою чергу, зобов’язується повідомляти НБУ про конфлікти інтересів, що виникають у банку, а також забезпечувати підтримання дієвих стосунків з НБУ. Водночас відкритим залишається питання контролю за такими конф­ліктами інтересів. Пан Виговський звертає увагу на те, що у новій редакції положень Закону немає чіткого визначення поняття «незалежний член ради банку». «Визначені «негативні критерії» такої незалежності є надто вузькими, не встановлюються гарантії впливу незалежних членів на процес прийняття рішень (складаючи одну чверть від складу ради, вони зможуть лише підняти питання на обговорення, але реальних важелів впливу в них не буде), не ­врегульовані особливості обрання та переобрання незалежних членів ради тощо. За таких обставин ефективність запроваджених норм може бути вкрай низькою», — переконаний експерт. Виникають також і питання щодо того, чи є кількість у п’ять членів достатньою для ефективної роботи ради та щодо реального впливу незалежних членів на рішення ради банку. Більш стриманий у своїх оцінках і Ростислав Кравець, який вважає раду банку винятково штучним утворенням, яке не буде суттєво впливати на роботу та керівництво банком.

Відповідальність для голови

Серед надзвичайно актуальних питань, що розкриваються у Законі, пан Кравець називає встановлення відповідальності топ-менеджменту банку за негативний результат діяльності фінустанови. Безумовно, прогресивною є норма, закріплена у статті 40 Закону, згідно з якою голова правління банку несе персональну відповідальність за діяльність банку. «Визначення відповідальності голови правління на законодавчому рівні має значною мірою стимулювати останнього в безумовному дотриманні вимог законодавства та сумлінному виконанні своїх обов’язків», — говорить пані Кольчинська. Разом із тим експерт зауважує, що Закон хоча і містить положення щодо порядку укладення цивільно-правових чи трудових договорів з тими чи іншими керівниками банку, а також вимогу щодо врегулювання в таких договорах заохочувальних і компенсаційних виплат, питання винагороди керівників та вплив результатів їхньої діяльності на такі винагороди залишаються на розсуд банку. З огляду на це можна говорити про те, що, з одного боку, винагорода керівників є одним із найбільших стимулюючих факторів для ефективної роботи керівників банків, але з іншого — відкритим залишається питання про державне регулювання питання залежності доходів керівників банків від ефективності їхньої роботи. Вважається за доцільне більш широке розкриття питання такої персональної відповідальності та її зв’язку з мотивацією.

Євген ПІДЛІСНИЙ, Український юрист

Адвокатская компания Кравец и Партнеры