Чи спрацюють заклики до українців, які перебувають за кордоном, повертатися додому для допомоги державі? Чи зміниться ситуація, якщо влада розробить спеціальні правові механізми повернення чоловіків з-за кордону до України? Видання “Коментарі” з цими питаннями звернулося до експертів. 

Держава не може якимось чином змусити чоловіків повернутися до України Адвокат, кандидат юридичних наук, громадський діяч Сергій Войченко відразу зауважив, що на всі запитання буде негативна відповідь.

“Почати потрібно з того, що за кордоном є три категорії українців. Перша – це ті, кого війна застала за кордоном. Друга – це ті, хто встиг виїхати, поки не закрили кордон у перші дні. І третя категорія – це ті, хто через, умовно кажучи Тису, покинув територію України. Тобто ті, хто фактично, грубо кажучи, незаконно перетнув кордон України. Щодо перших, вони там були і працюють. Давайте об’єктивно, статистика, яка є – 60% українців, які знаходяться за кордоном, вже знайшли собі роботу. Чи повернуться вони після війни? Точно – ні. А під час війни – однозначно ні. Друге питання: перша категорія точно не повернеться. Друга категорія: чим ви їх зацікавите? Точно нічим. Третя категорія, яка незаконно перетнула Україну. На питання, коли вони повернуться в Україну постає питання – як вони покидали Україну. Якщо не буде якогось механізму амністії, то ці люди однозначно не повернуться”, – зазначив експерт.

Він продовжує, наразі українці перебувають в Європі під тимчасовим захистом. Це спільне рішення, яке ухвалювали країни ЄС. Тобто заяви Шольца гарно звучать, але на фоні того, що особа отримала тимчасовий захист, правових механізмів позбавити її тимчасового захисту немає.

“Єдиний правовий механізм – це екстрадиція. І, як адвокат, який практикує в галузі кримінального права, я думаю, ви всі бачите, у нас дуже часто, до речі, з’являються повідомлення, що з Німеччини то одного, то іншого видають. Спілкувався з колегами з Німеччини. Там дійсно є негласна вказівка всіх українців, не важливо чоловіків чи жінок, якщо є така можливість, максимально відправляти в Україну. Є підстави, нема підстави – неважливо. Якщо зробили запит на екстрадицію, суди навіть не дивляться на це питання. Казки про демократію, свободу слова відходять на другий план. На фоні цих всіх моментів, що запропонувати чоловікам, які повертаються в Україну? Єдине, що можна їм запропонувати, точно не штурмові підрозділи”, – говорить адвокат.

Сергій Войченко пояснює, можна чоловікам запропонувати гарантовані робочі місця, тобто, що вони будуть заброньовані і їх не відправлять на фронт. Це єдиний варіант, де б можна було із сотні, або і з тисячі може одного зацікавити.

“Звичайно, країни Європейського Союзу можуть скасувати так званий тимчасовий прихисток і тоді частина цих чоловіків перейде на нелегальне становище, тому що не буде правових механізмів їм надалі знаходитися за кордоном. Наразі вони законно знаходяться на території Європейського Союзу, у тому числі Німеччині. Виконують всі вимоги закону. Які правові підстави того чи іншого чоловіка відправляти назад до України? Німеччина хоче отримати в Європейському суді з прав людини сотні рішень Петренко, Сидоренко, Півненко і так далі? Очевидно, що навряд чи. І це не лише стосується Німеччини”, – зазначив Сергій Войченко.

Підсумовуючи експерт зауважив, що на сьогоднішній день держава, на жаль, не може якимось чином і змусити, і зацікавити тих людей, які перебувають за кордоном, повернутися до України.

“При цьому проблема трудових ресурсів в Україні надзвичайно велика. Не лише військових, а й трудових ресурсів, тому що успішні дії військ на фронті – це економіка в тилу. Україна досить залежна від міжнародних поставок, і ми це бачимо. Розвиваючи власну економіку, ми попитаємо в певну залежність. Грубо кажучи, ми гуляємо на чужі”, – констатував адвокат.

Жодна країна світу не буде видавати українських чоловіків. Голова профспілки Український незалежний фонд юристів, голова АТ “Кравець та партнери”, адвокат Ростислав Кравець так прокоментував ситуацію:

“Те, що ми бачимо – це намагання владних ЗМІ маніпулювати. Німеччина неодноразово зазначала публічно, як на рівні і міністра закордонних справ, так і на рівні безпосередньо самого канцлера про те, що ніхто не буде видавати українських чоловіків, які мають відповідні захисти в країнах Європи, тим більше направляти їх для того, аби вони служили у ЗСУ. Це фактично буде порушення вимог конвенції, і жоден німецький суд не прийме відповідне рішення. Тому такі заяви, які періодично лунають, не більше, ніж певне намагання маніпулювати і на свій розсуд трактувати заяви, які були зроблені на Заході”.

Ростислав Кравець пояснив, треба ще раз зрозуміти, що жодних екстрадицій українських чоловіків за кордоном жодна країна світу саме з метою наповнення Збройних сил України здійснювати не буде. Це порушення не тільки Європейської конвенції з прав людини, це порушення міжнародних конвенцій, які гарантують права людини в усьому світі. “Тому я впевнений, що жодна країна світу цього робити не буде. Якщо мова йде про злочини, які були вчинені кимось, то звичайно така ситуація може бути щодо екстрадиції. І то, як ми бачимо, з огляду на рішення міжнародних судів Франції, Австрії, тієї ж Німеччини, Польщі, вони відмовляють Україні в екстрадиції з огляду наненалежне розслідування кримінальних проваджень, відсутність неопередженого суду, у першу чергу, це пов’язано з антикорупційними справами, і відсутністю належного утримання в СІЗО, а також небезпекою, яка загрожує цим особам у зв’язку з війною в Україні”, – підсумував співрозмовник порталу “Коментарі”.

Джерело: society.comments.ua

АО «Кравець І Партнери»

У листопаді підозри за нею отримали 8 фігурантів, а днями вручили й дев’яту – ексміністру енергетики Германові Галущенку, якого затримали на спробі перетину кордону.

В оприлюднених сьогодні плівках НАБУ ви Галущенка не почуєте, але з діалогів зрозуміло: схема відкатів, так званий “шлагбаум”, працювала під його керівництвом. Її суть – контрагенти державного “Енергоатому” мали платити “данину”, аби з ними розрахувалися за виконаними контрактами.

За версією слідства, гроші відмивали через зареєстровані в офшорних зонах компанії. Їх оформили на дружину та дітей. Щоправда, сам Галущенко запевняє: мовляв, і “Сигізмунд” не я, і “шлагбаум” не мій, та й загалом він “не професор, а доцент”. Докладніше про одкровення нужденного ексміністра і детективів НАБУ розповість Ніна Коломієць.

АО «Кравець І Партнери»

Про це в коментарі заявив адвокат Ростислав Кравець. 

«І брешуть ті ж самі люди, які розповідали, що треба продавати українську землю і прийдуть інвестиції. Тож де ці обіцяні інвестиції? Тому все це суцільна брехня. А люди, які ці говорять вчиняють державну зраду та сприяють знищенню суверенітету Україні. Тому говорити про якісь американські інвестиції не варто. Це не подарунок. Люди прийдуть сюди заробляти. Вони і так тут заробляють. А надавати американцями переваги та пільги по відношенню до України — вважаю державною зрадою. Адже Україна продасть свій суверенітет та майбутнє дітей США», — каже адвокат.

На думку адвоката Ростислава Кравця, з України намагаються створити — failed state. Тобто неспроможну та залежну державу, яка втратила контроль над своєю територією.

Нагадаємо, що Президент Володимир Зеленський повідомив, що одним із ключових аспектів майбутньої мирної угоди є масштабний пакет економічного відновлення України під назвою «Prosperity Package» (Пакет процвітання). За словами Зеленського, президент США Дональд Трамп особисто фокусується на тому, щоб після війни українці отримали робочі місця з кардинально вищим рівнем оплати праці.

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

Про це юрист сказав у ранковому ефірі Ранок.LIVE.

АО «Кравець І Партнери»

На тілі померлого знайшли сліди тяжких тілесних ушкоджень, які він отримав, перебуваючи в слідчому ізоляторі. Тобто Мізрах був просто побитий у СІЗО. І, як стверджують лікарі, від отриманих травм він загинув.

Цей випадок набув резонансу в ЗМІ. Однак значно більше вбивств, побиття, тортур в українських в’язницях відбуваються без розголосу і всіма силами заміняються.

Вбивства, тортури, вимагання

Ми вже писали про обставини смерті Ігоря Мізраха.

“Вперше Мізрах звернувся до медпункту 25 липня, він скаржився на біль у животі. Але лікарям Мізрах заявив, що травмувався з власної необережності ще 21 липня, коли виходив із душу у своїй камері №214а. У камері Мізрах перебував ще з п’ятьма в’язнями. Провівши огляд Мізраха, лікарі виявили синці на правому плечі та грудній клітці 26 липня о 22:00 Мізраха перевели в іншу камеру №243, причини його переведення ще встановлюються. Під час другого огляду лікарі вирішили госпіталізувати Мізраха до лікарні, де у нього була виявлена закрита травма живота, розрив тонкої кишки в області гастроінтерозу. гнійний перитоніт”, – розповіло джерело у правоохоронних органах.

За його словами, висновок лікарів вказує на те, що ушкодження, які були виявлені на тілі Мізраха, “свідчать про отримання тяжких тілесних ушкоджень”. Тобто причиною смерті стали насильницькі дії проти Мізраха.

За фактом смерті було відкрито кримінальне провадження за ч.2, ст.121 – умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть.

Проте з того часу (тобто через кілька місяців) ні про які зрушення з розслідування цієї справи не чути. На питання “Країни” представники правоохоронних органів відповідають дуже скупо. А офіційно – майже нічого не говорять. Інформацію, яку опублікувала “Країна” щодо обставин смерті Мізрахі, ми отримали від своїх джерел неофіційними каналами. За неофіційною інформацією, яка курсує у правоохоронних органах, Мізраха “замовили” його недоброзичливці, яким він раніше “перейшов дорогу”.

Але, повторимося, офіційно жодних новин майже нема.

Складається враження, що справу хочуть покласти “під сукно” та зам’яти.

При тому, що, здавалося б – випадок кричущий. По суті, вбивство сталося у стінах СІЗО. Тобто установи, де ув’язнені перебувають під щільним наглядом держави. А значить і знайти винних не складає великих труднощів.

Але, насправді, природно, це не так.

Джерела “Країни” у пенітенціарній системі та серед ув’язнених стверджують, що побиття та тортури у в’язницях поставлені на потік. У цьому задіяні як представники криміналітету, так і керівництво в’язниць, що забезпечує безкарність злочинців.

Тому лише невеликий відсоток із них фіксується офіційно.

У відомчих телеграм-каналах українських силових служб часто з’являється інформація про побиття у в’язницях.

Наприклад, убивця журналіста Веремія бандит Юрій Крисін у 2021 році, перебуваючи у Торецькій виправній колонії, отримав підозру щодо тероризації інших ув’язнених. Разом з тими, хто дивиться по колонії, він бив ув’язнених і вимагав з них гроші в “злодійський общак”.

У січні 2023 року в одеському СІЗО затримали ціле угруповання ув’язнених, які били інших арештантів.

Тюремна банда працювала під “брендом” злодія у законі Омара Уфимського. Бандити обклав “даниною” заарештованих, а отримані суми спрямовував на підтримку ув’язнених, які відбувають покарання у виправних установах за скоєння тяжких та особливо тяжких злочинів.

2020 року Державне бюро розслідувань заявило про розслідування справи щодо вбивства людини в Одеському СІЗО. За інформацією слідства, за сприяння працівників ізолятора двох арештантів було незаконно допущено в камеру до третього, якого вони побили. Після цього працівники СІЗО перенесли побиту людину в карцер, де вона незабаром померла. Попередньо було встановлено, що серед причетних до цього злочину опинився начальник одного із відділів СІЗО.

Терор у в’язницях, поставлений на потік, вигідний не лише кримінальним кланам, а й адміністраціям СІЗО та колоній. Оскільки українські виправні установи давно стали “дійними коровами”, які приносять прибуток багатьом отримувачам.

Найчастіше ув’язнених б’ють, щоб отримати від їхніх родичів гроші.

Про це “Країні” розповіли кілька колишніх засуджених, які пройшли у в’язницях та СІЗО жорсткий пресинг. Особливо це стосується заможних людей.

“У СІЗО першоходи потрапляють під своєрідний “моніторинг”. Адміністрація пробиває спроможність і матеріальний рівень новачка, що прибув. Якщо з нього можна збити хоча б трохи грошей, первохід відразу потрапляє під прес. Адміністрація зливає інформацію про фінанси та матеріальну підтримку арештанта з волі, якщо у нього його є багата рідня або друзі.Або він сам “коммерс”.Первохода інформують, що він повинен попросити рідню перевести гроші на картку.Суми можуть стартувати від тисячі – двох тисяч доларів до нескінченності. Справа в тому, що давши грошей одного разу, першохід стає одразу “дійною коровою” і буде платити постійно. Якщо арештант раптом спробує відмовитися, його можуть жорстко пресанути – побити, або опустити в камері. Він уже “терпіла”, який “накивав” грошей на общак. Все це робиться руками співкамерників, але з грошей “корови” завжди отримує відсоток адміністрація ізолятора”, – розповів “Країні” Георгій Ш., який рік тому зазнав вимагання у СІЗО.

“Запущено конвейєр насильства”

Заможні ув’язнені автоматично підпадають під спільний пресинг тюремної адміністрації та тюремних бандитських угруповань.

“Ще до попадання в хату (камеру в СІЗО – Ред. ), там уже було все відомо про мене та мої підприємства. Дивлячі по корпусу знали заздалегідь, хто мене може підтримати з волі, а також скільки грошей я можу платити щомісяця. Як тільки я зайшов до хати, блатні одразу мені запропонували платити щомісяця по три тисячі доларів – типу, треба підтримати “общак”. і занурити обличчям у поштовх (унітаз – Ред. ).Наступного дня я спробував поскаржитися в адміністрацію СІЗО, але мені недвозначно натякнули, що вони в курсі і мені краще погодитися платити. “. Тоді я зрозумів, що адміністрація СІЗО в частці з блатними. Я погодився і платив усі півроку, які я провів під слідством у СІЗО”, – розповів Країні підприємець із Київської області Олексій К.

Після початку повномасштабного вторгнення ситуація ще більше погіршилася, оскільки загалом країною різко зріс тиск силовиків на бізнес.

“До війни був важливий запобіжник у вигляді судів. Суди влади та силовики повністю не контролювали. І з питань, які не належать до політично важливих, там можна було захиститися від взяття під варту, якщо тебе зробили підозрюваним у кримінальній справі. Але після 24 лютого. ситуація різко змінилася Суди стали дуже слухняними І рідко тепер відхиляють клопотання про взяття під варту У результаті силовики побачили в цьому для себе справжню золоту жилу і зараз повально відкривають кримінальні справи за різними статтями проти підприємців, вимагаючи з них гроші, або погрожуючи відправити у в’язницю. А тих, хто не погоджується і потрапляє до СІЗО, тих максимально жорстко там пресують. Це вже цілий конвейєр насильства та здирництва”, – сказав “Країні” один з відомих адвокатів, у минулому – співробітник силових структур.

Статистика підтверджує зростання кількості справ проти підприємців, з боку різних правоохоронних органів України. Починаючи від Бюро економічної безпеки та закінчуючи Нацполіцією, НАБУ, ГБР та СБУ.

“Для проведення обшуків у бізнесменів силовики часто використовують статті, не пов’язані з економічними злочинами. Йдеться про статті 190 (шахрайство) або 110 (посягання на територіальну цілісність). Так, у січні-серпні 2023 року за статтею 190 ККУ зареєстровано майже справ, що вдвічі більше, ніж за аналогічний період 2021 року З цією ж метою використовують формально економічну статтю 209 ККУ (легалізація (відмивання) майна, отриманого злочинним шляхом) За останні п’ять років кількість таких справ зросла у п’ять разів до 684. Правоохоронці користуються можливістю відкривати не завжди перспективні кримінальні справи, щоби тримати компанію “на гачку”, лише 6% кримінальних проваджень проти бізнесу доходять до суду”, – написав у своєму телеграм-каналі нардеп Ярослав Железняк.

Дослідження, яке провели серед українських підприємців у квітні та червні цього року за участю Офісу з розвитку підприємництва та експорту, національного проекту “Дія.Бізнес”, Мінекономіки та інших установ свідчить про різке зростання занепокоєння бізнесу тиском з боку держави.

У розділі “Проблеми бізнесу” найбільше зростання відзначалося серед відповідей “Непередбачувані дії держави, які можуть погіршити стан бізнесу” та “Перешкоди з боку регуляторних та/або фіскальних органів”.

Посилення тиску держорганів на бізнес (що часто призводить до взяття підприємців під варту навіть у абсолютно безперспективних кримінальних справах) якраз і створює живильне середовище для зростання насильства та здирництва у в’язницях.

Статистика тюремного свавілля

Тим часом побиття, тортури та здирництво ув’язнених за рідкісним винятком залишаються за рамками офіційної статистики Генеральної прокуратури, поліції та Пенітенціарної служби України.

У Кримінальному кодексі України є дві суто “тюремні” статті, які безпосередньо стосуються відносин адміністрацій в’язниць із ув’язненими. Це ст.391 КК – злісна непокора вимогам адміністрації з боку ув’язнених, та ст.392 КК – дії, які дезорганізують роботу установ виконання покарань, а саме – терор засуджених та/або напади на адміністрацію.

Стаття 391 КК, судячи з реєстру судових рішень України, дуже популярна у пенітенціарних установах, у реєстрі ми нарахували багато вироків щодо неї.

Найчастіше фабула таких справ проста – начальство колонії чи СІЗО вимагає від ув’язненого прибрати у камері, арештант, у свою чергу, відмовляється. Потім суд накидає додатковий строк ув’язненому за відмову. Популярність цієї статті в колоніях пояснюється просто: за тюремними традиціями – “поняттями” – ув’язнений, взявши швабру або віник до рук, стає ізгоєм і автоматично переходить у нижчу касту – “масть опущених” або “чушків”. Тобто, завдяки статті 391 КК, адміністрації українських в’язниць завжди мають можливість тиску на ув’язнених – умови життя “нижчих каст” в ізоляторах і колоніях добре всім відомі.

Натомість стаття 392 КК безпосередньо, здавалося б, відноситься до взаємин засуджених між собою, а саме, терору, здирництва, побиття. Проте “Країна” знайшла у реєстрі буквально поодинокі вироки за цією статтею. І, як правило, вони стосуються тюремних бунтів та нападів на адміністрацію.

Майже повна відсутність в офіційній статистиці правоохоронців випадків побиття одних ув’язнених зовсім не означає, що терору в українських в’язницях не існує. Українські правозахисники стверджують, що збирання такої інформації для статистики просто невигідне пенітенціарникам.

“Відповідь відомства не містить жодного слова і про наявність такої статистичної інформації. Напевно, тому, що будь-які звіти чи інформація про виявлені ушкодження у в’язнів не готуються, бо не збираються. Керівництво відомства свідомо уникає впровадження процедури виявлення, фіксації та дослідження цієї сторони тюремної” життя”, – зазначає український правозахисник Олександр Букалов факт повної відсутності інформації про побиття одних засуджених іншими в українських в’язницях.

“Найчастіше випадки вбивств маскуються під смерті від хвороб чи травм, не пов’язаних із насильством. На побиття ув’язнених взагалі, за дуже рідкісним винятком, ніхто уваги не звертає. Окремі справи, якщо й заводяться, то, в основному, внаслідок розбирань усередині керівництва СІЗО або колоній.Коли хтось когось хоче підсидіти – тоді й підсвічується ситуація.Ще варіант -якщо почався бунт у в’язниці.У будь-яких інших випадках, розслідування заминається всіма силами, тому що адміністрації знаходяться, як кажуть, “в темі та в частці “з бандитами, які займаються насильством у в’язницях”, – каже один із колишніх працівників пенітенціарних установ.

“Керівництву колоній, СІЗО вигідно мати “чорний” дохід від верхівки злочинного світу в обмін на умовний “порядок” – відсутність бунтів, погромів. Інші ж порушення – тортури, здирства з боку “коронованих”, покриваються керівництвом. Там, де амбітні керівники місць позбавлення волі бажають навести лад “залізною рукою” самі, без допомоги злочинних керівників, там терор “органів”. Але часто там справа закінчується бунтом, якщо керівництво виявилося слабшим за злочинців. Загалом же всю правоохоронну систему такий порядок влаштовує. Тому розголосу надаються тільки коли ситуація виходить з-під контролю (бунти, погроми), решта “не помічаються” і прямо покривається”, – каже одеський адвокат Валерій Судаков.

Проблеми з екстрадицією

Тим часом ситуація в українських в’язницях може мати наслідки для України та на міжнародному рівні.

Після початку повномасштабного вторгнення в Європі почастішали випадки відмови Україні в запитах на екстрадицію з обґрунтуванням – у країні йде війна, а тому безпека осіб, які видаються, не може бути гарантована.

Приклад – відмова французького суду в екстрадиції підприємця Костянтина Жеваго.

Суд ухвалив, що “запитувана держава, яка перебуває у стані війни в невизначеній ситуації, не в змозі зберегти суд, який гарантує основні свободи”.

І це далеко не поодинокий подібний випадок.

Насильство щодо ув’язнених в українських в’язницях може додати ще більш вагомі аргументи європейським судам для відмови Україні в екстрадиції.

“Випадки насильства в українських в’язницях поповнюють “скарбничку” НП, які змушують європейських правоохоронців ретельно зважувати всі за і проти, ухвалюючи рішення про екстрадицію на запит України. Це, безумовно, ще одна нагода замислитися для нашого міністра юстиції. Бо якщо так піде далі, Україні взагалі не видаватимуть підозрюваних”, – говорить у коментарі “Країні” голова адвокатського об’єднання “Кравець і партнери” Ростислав Кравець.

СТРАНА

АО «Кравець І Партнери»

Посол США в Україні Бріджіт Брінк офіційно передала українській стороні пропозиції своєї країни щодо реформ. Своєю чергою Київ представив Вашингтону свої плани з цього питання. Про це повідомив прем’єр-міністр України Денис Шмигаль. Раніше з’явилися повідомлення, що український Кабмін на основі американських пропозицій готовий підвищувати тарифи на газ та електроенергію для населення. Про що говорить посилення тиску Заходу на Київ щодо реформ та тарифів? Чому виникла така ситуація? Як події можуть розвиватись далі? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Від нас вимагають посилення інституцій, особливо антикорупційних

Народний депутат України IX скликання від партії “Голос”, перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Ярослав Железняк пояснює:

“Проблема в тому, що Україна дуже повільно рухається з багатьох питань, пов’язаних із реформами. Причому йдеться про пункти, які ми зобов’язалися виконати перед МВФ та Світовим банком, перед ЄС, іншими донорами. І наявність плану реформ (з певними дедлайнами), власне, цих рекомендацій з боку Заходу – це наслідок невиконання Україною взятих на себе зобов’язань. Підписаних, зокрема, керівництвом нашої країни”.

За словами нардепа, не слід концентруватися на пропозиції щодо підвищення тарифів на електроенергію та газ. Це, на його думку, може обговорюватися з партнерами.

“Набагато важливіше те, що від нас вимагають посилення інституцій, особливо антикорупційних (НАЗК, НАБУ, САП). Концентрація влади в руках офісу президента призвела до того, що нашим партнерам довелося прописувати норму про посилення цих інституцій”, – констатує Ярослав Железняк.

Захід потребує реальних реформ

Аналітик “Центру розумних рішень” В’ячеслав Черкашин вважає, що колективний Захід чітко вбачає небажання, а іноді й нездатність нашої влади проводити подальші непопулярні реформи. Тому підштовхує до них.

“Суди, система контролюючих та правоохоронних органів – зухвало корумповані та гнітюче неефективні. Єдиний розумний вихід для союзників – подальша фінансова та політична підтримка України лише в обмін на реальні реформи”, – зазначає аналітик.

Він наголошує, що запропонована система стимулювання вже проявила свою ефективність.

“Нещодавно відкриті для суспільства декларації чиновників та зміна топ-менеджменту міністерства оборони досить яскраві тому підтвердження”, – аргументує В’ячеслав Черкашин.

Україні слід займати жорсткішу позицію

Голова профспілки Українська незалежна фундація юристів, голова АО “Кравець та партнери”, адвокат Ростислав Кравець поділився таким коментарем:

“Я вважаю, що подібні звернення США до України порушують усі міжнародні угоди та міжнародні норми щодо невтручання у суверенітет інших країн – незалежних та суверенних. Наша громадська організація вже направила звернення до Верховної Ради, до МЗС щодо неприпустимої поведінки (всупереч міжнародному законодавству) представників США. У діях українського уряду, який практично все, що нам кажуть через океан, “бере під козирок”, я вбачаю державну зраду. Це фактично згода на зовнішнє управління, як би мене не критикували за таку позицію (мовляв, це кремлівські наративи)”.

Експерт вважає, що вказівки на кшталт “лібералізації” тарифів шляхом їх підвищення абсолютно не мають відношення ні до економіки, ні до кредитування. На його думку, йдеться виключно про заробіток транснаціональних корпорацій.

“І фактично про спробу тих осіб, які стоять за подібними пропозиціями, остаточно зруйнувати економіку України. Щоб продукція, яку випускає наша країна, була не конкурентоспроможною на світових ринках, – уточнює Ростислав Кравець. – За більшістю пропозицій, які нам “викатали”, проглядається саме таке бажання – знищити українську економіку, підірвати суверенітет та незалежність. Слід не намагатися якось згладити ті чи інші американські “пропозиції” (висловлені у формі ультиматуму), передаючи у відповідь якісь свої, а – займати жорсткішу позицію. Нагадуючи країнам-партнерам, Україна, незважаючи на нинішнє важке становище через війну з Росією, залишається суверенною дивною. І наша держава має насамперед захищати інтереси власних громадян”.

На думку адвоката, заяви про нібито наявність коштів на субсидії (з одночасним наголосом, що субсидування скорочуватиметься) – це про нові кредити, а також про продовження відмови держави від своїх соціальних функцій та гарантій. І, якщо ми продовжимо йти таким шляхом, на Україну чекає величезний соціально-економічний, енергетичний колапс, попереджає Ростислав Кравець.

Джерело: comments

АО «Кравець І Партнери»

“Шлях” до Європейського союзу

В умовах військового стану чоловікам віком 18–60 років заборонено виїзд із території України. Проте прикордонна служба надає певний перелік осіб, кому дозволяється перетинати державний кордон.

Категорії громадян, яким дозволяється виїзд із України:

• Зняті з військового обліку за станом здоров’я
• Тимчасово непридатні до військової служби (при тимчасовій непридатності до військової служби строком до 6 місяців виїзд дозволено за наявності документів, що підтверджують)
• Батьки трьох і більше дітей
• Чоловіки, які самостійно виховують неповнолітніх дітей
• Чоловіки з інвалідністю І-ІІІ групи
• Супроводжуючі інваліди
• Супроводжуючі на лікування
• Чоловіки з постійним місцем проживання за кордоном
• Водії та волонтери

Система “Шлях” дозволяє чоловікам-водіям легально перетинати кордон під час воєнного стану. Головна умова використання системи “Шлях” – українець зобов’язаний звітувати про ведення волонтерської діяльності. Для цього потрібне обґрунтування від організацій, установ, які збирають чи передають гуманітарну допомогу.

Спочатку система була створена з метою запобігання корупційним ризикам під час видачі дозволу на перетин кордону. Але вже за кілька місяців анонімні Телеграм-канали стали пропонувати виїзд через систему “Шлях”. Вартість такої послуги становила від 700 до 2000 доларів.

8 березня у прес-центрі СБУ повідомили , що відомство заблокувало 26 Телеграм-каналів, які допомагали чоловікам призовного віку залишити Україну. Незважаючи на рішучі дії силових органів, згідно з інформацією тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, понад 9 тисяч чоловіків не повернулися до України після того, як виїхали до ЄС за допомогою системи “Шлях”.

У коментарі Фокусу голова адвокатського об’єднання “Кравець і партнери” Ростислав Кравець заявив, що українським чоловікам до ЄС не загрожує екстрадиція, оскільки в законі не передбачено норм, які забороняють виїзд із країни.

“Також немає норми, яка б покладала на цих чоловіків якусь кримінальну чи адміністративну відповідальність. На початку військового стану деякі депутати намагалися вносити зміни щодо кримінальної відповідальності за неповернення чоловіків. Але такого не сталося. Подібні заяви прикордонної служби — це маніпуляція, бо для українців вони хочуть, щоб це звучало як “чоловіки, які виїхали і не повернулися”, а для міжнародної спільноти, щоб звучало як “чоловіки, які незаконно перетнули кордони, минаючи пункт пропуску”, – розповідає юрист.

Квоти для осіб з доглядом за інвалідами

Оформлення догляду за інвалідами-родичами – один із офіційних способів залишити Україну під час воєнного стану, підстави для якого складно підробити незаконним шляхом. Після російського вторгнення, чоловіки, які бажають виїхати до ЄС, почали оформлювати догляд за родичами з інвалідністю.

Але якщо статус опікуна інваліда дозволяє виїжджати з країни невизначену кількість разів, то людина, яка отримала право на догляд, може перетнути державний кордон лише одного разу.

Влітку 2022 року Олексій (ім’я змінено), оформивши догляд за двоюрідним дядьком-візочником, виїхав з України. 25-річний чоловік, який зараз перебуває в Європейському Союзі, розповідає про неочевидну, але офіційну процедуру виїзду.

“Спочатку треба прийти до виконкому населеного пункту і подати документи для оформлення догляду — так я і вчинив. Через два тижні мені надійшла відповідь міської ради з дозволом на догляд та наступний виїзд. Вже дорогою до ЄС виник конфлікт, коли військові на блокпосту, який знаходиться за кілька кілометрів до кордону, стали мені заперечувати і говорити, що двоюрідний дядько – це недостатній ступінь спорідненості для оформлення виїзду і треба повертатися назад, ми сперечалися, хто має рацію, нас пропустили на пропускний пункт, де прикордонники спокійно поставили штамп і ми виїхали”, – розповідає чоловік.

За його словами, зараз родич, завдяки якому він перетнув кордон, перебуває в іншій країні ЄС. Олексій спілкується з дядьком, але не приховує, що відхід оформлявся не через турботу, а задля можливості в’їхати до Європейського Союзу. Офіційна процедура оформлення дає впевненість у тому, що його не повернуть назад.

“Знаю, що зараз з’явилося все більше охочих виїжджати завдяки “квоті” інвалідів, намагаючись оформити догляд. Я не хвилююся, що через ажіотаж спробують повернути назад, бо я не маю умов обов’язкового повернення. Навіть якщо закон про інвалідів змінять, то він не має зворотної сили, до мене не можуть застосовуватися норми, які, припустимо, будуть прийняті в майбутньому, та й вважаю, що зміни стосуватимуться тих, хто виїжджав через “Путь”, – каже співрозмовник.

Олексій розповідає, що у ЄС спілкується з українцями, які виїхали з країни після вторгнення Росії, але тему повернення вони не обговорюють. За його словами, працевлаштування – це не основна мета міграції до Європи.

“Знаходжуся тут через банальне відчуття безпеки, стабільний психологічний стан та прогнозованість дій. Я – людина, яка не має найменшого розуміння військової справи, не бачу себе на фронті. Здебільшого чоловіки виїжджають не з метою заробити, а просто щоб намагатися жити. Виїхавши з України, я змінив свій світогляд. У мене немає бажання прив’язуватися до якогось місця і волію більше подорожувати, поки дозволяє вік. Я не виключаю, що повернуся додому, коли закінчиться війна”, – зізнається Олексій.

Прикордонна служба повідомляє, що виїзд дозволяється чоловікам, які оформили догляд за інвалідами І-ІІІ групи.

Олена разом із двома неповнолітніми дітьми та 35-річним чоловіком живе у Києві. У коментарі Фокусу жінка розповідає, як медична комісія відмовила чоловікові в оформленні догляду за її матір’ю з інвалідністю II групи для дозволу на виїзд з України.

“У законі не прописано жодних деталей. Тому лікарі від себе, мабуть, у зв’язку з “попитом”, вирішили, що інвалід повинен не тільки бути офіційно інвалідом і мати відповідні документи, а й, наприклад, не бути здатним до самостійного вживання їжі, не може тримати ложку. Хоча у моєї мами когнітивні порушення та психіатричний діагноз. До чого тут ложка? – каже співрозмовниця.

За словами Олени, оформлення відходу комісії розглядають лише виходячи із фізичного стану інваліда. Не береться до уваги, що це може бути людина з психіатричним діагнозом, яка з часом погіршиться, якщо близькі люди перестануть контролювати стан хворого.

“Це популярна історія у нашій психіатрії. Лікарів не хвилює майбутнє, оцінюють лише нинішню картину. Моя особиста думка – їхнє завдання не дозволяти виїжджати тим, хто може виїхати. Вони оцінюють те, що моя мати сама їздить до лікарні та сама приймає ліки, але їх не хвилює, що так було не завжди, що це наша праця та контроль. Людина ніяк не зможе прожити у столиці без нашої фінансової та моральної підтримки”, – підсумовує жінка.

Втеча через окуповані території

Один із найнебезпечніших, при цьому неконтрольованих прикордонною службою способів виїхати з України – нелегальні перевезення через окуповані Донецьк, Луганськ та Крим.

Так, 16 лютого Служба безпеки України затримала організатора та керівника однієї з подібних компаній-перевізників. За інформацією СБУ, щотижня десятки чоловіків скористалися поїздками на окуповані території. Вартість послуги для одного пасажира складала 250 євро на один бік. Повідомляється, що частину одержаних доходів організатори “рейсів” перераховували до бюджету “ДНР” у вигляді “податків” за комерційну діяльність.

Як розповідає у коментарі Фокусу 40-річний Євген (ім’я змінено), який скористався такою “путівкою” через окуповані міста, автобус на українських номерах доїжджає до певного місця у сірій зоні, після чого пасажири пересідають до автобуса з російськими номерами. Також, з його слів, на блокпостах російські військові влаштовують фільтраційні заходи. Час перевірки не обмежений і може тривати від години до кількох днів.

“Після початку повномасштабної війни я відправив свою родину до Європи. Згодом, коли виникли проблеми з роботою в Україні, ухвалив рішення переїхати до сім’ї – шукав різні варіанти, і мені запропонували виїзд через Крим. Для мене головне — сім’я, тож ризикнув і поїхав “Було страшно, бо це може бути поїздка в один кінець. Почистили зайву інформацію в телефоні, тому що розуміли, що росіяни їх перевірятимуть. Деяких чоловіків затримували та проводили співбесіди. Примушували записувати на камеру відео, в якому вони розповідали, що нібито” підтримують російську агресію та так звану “СВО”. Після запису відео відпускали. З боку громадянина – це не найкращий вчинок, але люди робили це заради родини”, – розповідає Євген.

Співрозмовник не переймається, що міграційні служби Європейського Союзу повернуть його назад до України.

“У такому разі, треба буде повертати всіх чоловіків, які виїжджали з окупації, а їх тисячі. І розділити, хто з них виїжджав із окупованого міста, а хто користувався маршрутами, щоб приїхати до родини, неможливо. Хтось тут уже розпочав нову життя”, – каже Євген.

Втеча з окупованих територій – через Росію

Багато українських чоловіків потрапляють до Європи не за власним бажанням, а внаслідок окупації РФ рідного міста.

Максим (ім’я змінено) виїхав із окупованої Луганської області у серпні 2022 року. 26-річний чоловік зізнається – міг виїхати раніше, але після публікації злочинів російських військових проти цивільного населення в Ірпені та Бучі переживав за літніх батьків. Як розповідає співрозмовник – працювати під контролем загарбників відмовився принципово, але коли гроші почали закінчуватися, вирішив мігрувати до Європи транзитом через Росію.

“Разом із друзями вирішили, що виїжджатимемо, бо ситуація погіршувалась. На кордоні з РФ нас затримали і відправили на допит ФСБ. Перше, що вони вимагали – роздягтися, перевіряли татуювання. Постійно психологічно атакували, ображали українську владу та історію. Забрали всі документи і залякували, що я маю підписати контракт для служби в “ДНР”. Але через годину таки відпустили”, – каже Максим.

Після перевірки російськими окупантами чоловік разом із друзями провів ніч у Воронежі та наступного дня поїхав рейсовим автобусом до Латвії. За його словами, того дня в салоні були лише українці.

“Це були не лише жителі східних регіонів, а й люди із Західної України, які на момент вторгнення перебували у родичів у Запорізькій чи Херсонській області. До Литви ми практично не спілкувалися, не питали історію один одного, бо боялися, що нас можуть у Будь-який момент затримати росіяни. Коли опинилися на території ЄС – стало легше. Після отримання британської візи переїхав працювати на ферму до Норвіча. Тут разом зі мною працюють десятки українців”, – каже Максим.

Більшість чоловіків не мають наміру повертатися в Україну навіть після закінчення війни, розповідає співрозмовник. А ті, хто перетинав кордон нелегально, не переймаються тим, що держава ініціює їхнє повернення.

“Якщо я буду зобов’язаний повернутися в Україну – я це зроблю. Але поки що я тут. Це моя мрія з дитинства – побувати в “футбольній” країні. Але важко морально тут перебувати, коли батьки живуть в окупації, а найближчі друзі або на фронті, або під обстрілами… Щоранку докоряю собі за те, що я тут, а не в Україні, але розумію, що поки що тут заробляю, то можу допомогти своїм друзям, сім’ї та армії… Я обов’язково повернуся, хоч і розумію, що потрібно буде пройти через неприємні моменти засудження”, – наголошує співрозмовник.

По горах і вплавь – на власний ризик

Намагаючись виїхати з України військовозобов’язані чоловіки часто вдаються до нестандартних та небезпечних методів.

Так, 27 серпня 2022 року українські прикордонники затримали чоловіка, який під час перетину кордону видавав себе за багатодітного батька, пред’явивши підроблені документи неіснуючих дітей.

27 січня 2023 року прикордонники відділу “Вилок” затримали ухиліста, який вдавав жінку.

16 березня 2023 року українець, який намагався нелегально перетнути кордон з Румунією, потонув у річці Тиса. Також 13 грудня 2022 року було затримано чоловіків, які намагалися переплисти Тису за допомогою надувних дитячих кіл.

Незважаючи на регулярні затримання, “піші тури” до Європейського союзу продовжуються. У коментарі Фокусу 50-річний Миколай (ім’я змінено) розповідає, як потрапив на територію Словаччини.

“На початку березня ми з дружиною та донькою поїхали до Ужгорода, після чого вони поїхали машиною до Угорщини. А я через місцевих знайшов провідників через гори. Ти йому платиш певну суму (у моєму випадку — 2 тисячі доларів), і ви разом йдете до кордону Словаччини.Ішли вночі через гори.Було дуже страшно і фізично важко.По дорозі кілька разів прощався з життям.Гори, ніч, світить місяць, а в голові думки, що не дійду.Наразі ми з сім’єю знаходимося в Німеччині, оформили документи і нам тут все подобається. Повертатися поки що не плануємо”, – каже Микола.

Як пояснюють чоловіки, які зуміли перебратися на територію ЄС, відсутність штампу про виїзд у закордонний паспорт не є проблемою. У Європі можна послатися на загублений документ. Олександр розповідає як його товариш полями переходив кордон України з Румунією

“На кордоні провідник показує маршрут/карту, де, за його словами, немає прикордонників. Це все на власний страх і ризик. Якщо в результаті виходить дістатися країни ЄС, то ти маєш варіант піти в українське представництво і повідомити про втрату закордонного паспорта. Також можна платно отримати печатку про в’їзд до ЄС під час реєстрації тимчасового посвідки на проживання”, – розповідає Олександр.

Чоловіки впевнені, що у разі успішного оформлення нового закордонного паспорта чи ВНП дізнатися про нелегальне перетинання кордону практично неможливо. Тому співрозмовники сумніваються у тому, що Україна зможе повернути їх назад під час воєнного часу.

Ніхто нікуди не їде. Позиція держави

Незважаючи на періодичні обговорення у соціальних мережах, Україна поки що не має наміру пом’якшувати правила виїзду для чоловіків.

Ще у травні 2022 року президент Володимир Зеленський різко відреагував на петицію про дозвіл на виїзд чоловікам, заявивши, що “петиція має адресуватися батькам, які втратили синів – воїнів, які ціною свого життя захистили Україну”.

З недавніх пір заборона про виїзд поширюється не лише на пересічних українців, а й на політиків. 23 січня Володимир Зеленський підписав указ , який передбачає обмеження на виїзд за кордон для депутатів та міністрів.

За словами секретаря РНБО Олексія Данилова, держава навпаки навмисно ускладнить умови перетину кордону після того, як деякі артисти безповоротно залишили країну, скориставшись дозволом від Міністерства культури.

Чиновник заявив, що такі українці не поважають законів і не повертаються з відряджень за кордон.

Заяви прикордонної служби щодо повернення чоловіків з-за кордону юрист Ростислав Кравець називає порушенням Конституції.

“Це перевищення службових повноважень. Слова про повернення – це не більше, ніж вкрай небезпечна заява, що дискредитує Україну в очах міжнародної спільноти. Україна не є тоталітарною країною. З такими заявами вони фактично перетворюють нашу країну на подобу Північної Кореї. Міжнародна спільнота може лише висловити глибоке занепокоєння професійним рівнем українських чиновників”, – каже Кравець.

Співрозмовник припускає, що після перемоги у війні проти Росії на державну прикордонну службу чекають реформи — за прикладом правоохоронних органів та судової системи.

ФОКУС

АО «Кравець І Партнери»

Бажаєте бути в курсі важливих змін в законодавстві України? Підписуйтесь на канал і запрошуйте друзів:
https://bit.ly/2G12dHy

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»