Про це пише АНТИРЕЙД з посиланням на телеграм-канал адвоката Ростислава Кравця.

На жаль, з другим в Україні є велика проблема та і Європа, як тоді, так і зараз не поспішає втрутитись у ситуацію аби припинити злочини проти людяності.

Аби не бути голослівним, це можна продемонструвати на справі 87-річного пенсіонера, інваліда першої групи Вячеслава Богуслаєва, якого вже 1193 дні тримають безальтернативно під вартою у нелюдських умовах, про які неодноразово у своїх рішеннях пише не тільки ЄСПЛ, а й інші суди європейських країн в рішеннях про відмову у екстрадиції, але в Україні нічого не змінюється роками, не дивлячись на постійні реформи та пафосні звіти про їх виконання.

Все це не пусті слова без фактів адвоката, що направлені на привернення уваги до цього випадку, це підтверджується безпосередньо звітом Моніторингової місії IAC ISHR за 16 грудня 2025 року, де зазначено:

Обґрунтовуючи своє клопотання про зміну запобіжного заходу та заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора, захисник наголосив, зокрема, на такому:

✅в умовах тримання під вартою стан здоров’я обвинуваченого суттєво погіршився, що підтверджується відповідними медичними висновками. Обвинуваченому було проведено оперативне втручання, низку медичних обстежень, у результаті яких виявлено онкологічне захворювання. В умовах установи попереднього ув’язнення неможливо забезпечити належне лікування, оскільки там надається лише первинна медична допомога. Обвинуваченому 87 років, він перебуває у стабільно тяжкому стані здоров’я, має інвалідність групи «Б», а з огляду на прогресування захворювань існує реальна загроза його життю; також зазначалося про випадок клінічної смерті в умовах СІЗО;

✅запобіжний захід у вигляді тримання під вартою неодноразово продовжувався, загальний строк утримання під вартою на дату засідання становить 3 роки 1 місяць і 25 днів, при цьому ризики, на які посилається сторона обвинувачення, залишаються незмінними протягом усього цього періоду та ґрунтуються на тих самих доводах;

✅визначений розмір застави у 757 мільйонів гривень є непомірним для обвинуваченого з огляду на його реальний фінансовий стан, зокрема з урахуванням застосованих санкцій, блокування активів та стягнення майна; окремо захисник звернув увагу на застосування санкцій щодо сина обвинуваченого;

✅ризики, визначені стороною обвинувачення, є необґрунтованими та не підтверджуються належними доказами. Зокрема, обґрунтовуючи ризик переховування, сторона обвинувачення посилається переважно на тяжкість можливого покарання. Також, за твердженням захисника, ризик незаконного впливу на свідків та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення не підтверджені ані доказами, ані показаннями допитаних свідків. З урахуванням тривалого перебування обвинуваченого під вартою реальність таких ризиків є сумнівною;

✅встановлений запобіжний захід є для обвинуваченого фактично безальтернативним.

Врешті, з огляду на загальні заперечення прокурора та повної відстороненості суду й нехтування правами людини, експерти зазначили:

Водночас посилання сторони обвинувачення на тяжкість можливого покарання, а також на ризики незаконного впливу на свідків чи вчинення нового кримінального правопорушення, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, мають бути підкріплені конкретними, актуальними та належним чином перевіреними фактичними даними, релевантними саме на момент розгляду клопотання. Тривалі строки перебування особи під вартою об’єктивно підвищують стандарт обґрунтування, якого має дотримуватися суд, та одночасно зумовлюють обов’язок здійснення реального, а не формального аналізу можливості застосування альтернативних, менш обтяжливих запобіжних заходів.

…

експерти моніторингової місії IAC ISHR не можуть дійти однозначного висновку, що у цьому випадку національний суд у повному обсязі та належним чином оцінив усі релевантні обставини справи та доводи сторони захисту у світлі стандартів Європейської конвенції з прав людини. Зокрема, залишаються обґрунтовані сумніви щодо глибини індивідуалізованої оцінки тривалості застосування запобіжного заходу, критичного стану здоров’я обвинуваченого, його похилого віку, а також фактичної співмірності та реальної альтернативності визначеного розміру застави. За таких умов постає питання, чи було досягнуто справедливого балансу між інтересами кримінального провадження та обов’язком держави забезпечити пропорційне, необхідне й гуманне втручання у права особи відповідно до вимог статей 3 і 5 Європейської конвенції з прав людини.

Врешті суд, як на мене, просто став співучасником злочину проти людяності в сподіванні, що ті прокурори чиї клопотання вони задовольняють їх врятують від відповідальності. Але історія свідчить про протилежне.

Саме така бездіяльність осіб уповноважених на контроль за дотриманням прав людини в сподіванні на безкарність і призвела до Голокосту.

АО «Кравець І Партнери»

“Засідання перенесли через те, що до суду не надійшли матеріали однієї із справ, які були об’єднані в одне провадження. Дату наступного засідання ще не призначили”, — сказав Кравець.

Як повідомлялося, Окружний адміністративний суду Києва об’єднав в одне провадження дві справи щодо оскарження нової редакції правопису та призначив до розгляду по суті.

Нагадаємо, позивачка звернулася до суду в інтересах своєї доньки — учениці 7-го класу — та просить суд визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету міністрів України № 437 від 22 травня 2019 року “Питання українського правопису”.

Також до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов ще один позов до Кабінету Міністрів України щодо визнання незаконною та скасування Постанови Уряду № 437 від 22 травня 2019 року, якою було затверджено український правопис в новій редакції. Позивачем виступає ГО “Правова держава”.

Нова редакція “Українського правопису” набрала чинності 3 червня. Міністерство освіти і науки опублікувало остаточну версію нової редакції “Українського правопису”.

УНН

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Рекомендація обов’язкового штибу

В новітню українську історію вже ввійшли ТСК (Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції) та ГРД (Громадська рада доброчесності). Цілком імовірно, що в підручниках їхню діяльність назвуть проривом і небаченим для України дивом у відновленні довіри до судової влади, однак кожна медаль має два боки.

У цьому випадку зворотним боком є захист прав та інтересів кандидатів у судді й самих суддів. Адже, набуваючи свого статусу, ці особи не позбавляються конвенційних та основоположних прав, таких як право на судовий захист, належний процес та врешті-решт верховенство права, до якого ми так прагнемо.

Водночас, починаючи з 2014 року, коли вперше з’явилися висновки ТСК і ГРД, стало зрозуміло, що ці суб’єкти наділені необмежними дискреційними повноваженнями. При цьому їхній статус залишався невизначеним, бо вони не є ні органом державної влади, ні юридичною особою, ні громадською організацією. Хоча їхні рішення мають так званий рекомендаційний характер, однак вони є обов’язковими до розгляду та впливають на професійну кар’єру суддів чи кандидатів.

Поєднання невизначеного статусу та рекомендаційного характеру рішення має наслідком відсутність ефективного юридичного захисту від порушень, що можуть бути допущені таким органом. Не виключено, що аналогічна ситуація складеться і з діяльністю ГРМЕ.

Ні статусу, ні місцезнаходження

Діяльність та статус ГРМЕ визначено аж двома статтями закону «Про Вищий антикорупційний суд» — стст.8 та 9. Так, згідно із ст.9 закону рада утворюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів, її члени призначаються також нею, достроково повноваження члена ГРМЕ, знову ж таки, припиняє ВККС. Тобто, саме від комісії фактично залежить існування ради та її склад, що вже ставить під сумнів незалежну та неупереджену співпрацю цих двох суб’єктів.

При цьому закон не встановлює, яким чином утворюється рада, на сайті ВККС не опубліковано рішення про заснування ГРМЕ. Отже, неможливо визначити ні строку її діяльності, ні бодай якогось статусу. Навіть місцезнаходження ні ВККС, ні ГРМЕ (на своєму сайті, який недавно було створено) не вказують.

Відсутність місцезнаходження виключає можливість офіційного надання документів ГРМЕ. Електронна адреса, вказана на сайті ради, має сумнівний характер, оскільки у жодному документі не зазначено, кому вона належить, тобто не можна встановити, з ким вестиметься листування за цією адресою.

Самі собі нормотворці

Крім того, законом не визначено форми діяльності ГРМЕ, порядку ухвалення рішення тощо. Зауважимо, що закон не наділив раду правом регулювати ці питання, як і не закріпив за нею право приймати регламент, положення тощо.

Разом з тим на сайті ГРМЕ можна побачити такі документи, як «Критерії оцінки», затверджені протоколом ГРМЕ від 28.12.2018, та «Регламент ГРМЕ», затверджений рішенням ГРМЕ від 4.01.2019.

Проте ці документи не відповідають закону, бо жодних повноважень щодо прийняття подібних актів ГРМЕ не має. Це свідчить про сумніви в доброчесності та бездоганній репутації членів ради, які розпочали свою діяльність з перевищення повноважень та ігнорування норм національного законодавства.

В цьому розрізі особливо актуальною буде практика Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «якість закону». Зокрема того, що чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, аби вони були доступними для розуміння, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні.

До того ж, жоден нормативно-правовий акт не звільняє ГРМЕ від обов’язку дотримуватися національного законодавства та діяти на його підставі.

У разі прийняття рішень з посиланнями на регламент ГРМЕ чи критерії оцінки можна говорити про порушення принципу законності та провести аналогію із застосуванням принципу «плодів отруєного дерева». Адже протиправна поведінка не може породжувати жодних правових наслідків, окрім відповідальності.

Висновки за межами компетенції

Частиною 4 ст.8 закону про ВАКС визначено межі компетенції ГРМЕ, зокрема щодо сприяння у встановленні законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу, наявності знань та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності цього суду.

Втім, закон не містить застереження про те, що поняття «законність джерел походження майна», «відповідність рівня життя кандидата або членів його сім’ї задекларованим доходам», «відповідність способу життя кандидата його статусу» мають автономне значення та не кореспондуються і чинним законодавством.

Водночас аналіз закону «Про запобігання корупції» та низка рішень Верховного Суду свідчать, що виключно НАЗК є єдиним компетентним органом, який може встановлювати факти неправильності заповнення декларацій, зазначення неповної чи неправдивої інформації в них, невідповідності рівня життя доходам, незаконності збагачення тощо. І тільки на підставі документів НАЗК інші органи можуть вживати відповідних заходів.

У цьому випадку подібні законодавчі формулювання є єдиним стримувальним чинником від виходу за межі дискреційних повноважень і саме від їх дотримання залежить, чи не буде процедура відбору свавільною.

Критерії з припущеннями

Критерії оцінки, затверджені ГРМЕ, не відповідають згаданим законодавчим обмеженням. Ось кілька прикладів.

Пункт b, показник 1: поняття «член сім’ї» необхідно застосовувати широко. Закон про ВАКС не пов’язує це поняття винятково з його значенням, передбаченим законом «Про запобігання корупції». З огляду на це воно може охоплювати не лише когось із подружжя і осіб, які живуть разом з кандидатом і пов’язані з ним/нею спільним побутом, як це встановлено ст.1 закону «Про запобігання корупції», але й інших родичів та близьких осіб незалежно від того, чи вони проживають разом.

Пункт d, показник 1: дохід, що не був задекларований в органах державної влади згідно з вимогами відповідного законодавства (наприклад, податкового чи антикорупційного) або був задекларований, проте став інструментом чи результатом незаконної або незадекларованої діяльності, не вважається законним.

Пункт f, показник 1: показниками незаконності походження доходу є з-поміж іншого засоби фінансування за рахунок закордонного доходу; подарунки, спадок, подібні несподівано отримані надходження або позики; сумнівний дохід від недостатньо задокументованого чи закритого бізнесу або від продажу майна.

Подібні вимоги до кандидатів у судді не передбачені жодним чинним нормативно-правовим актом. Про їх існування немає навіть натяку ні в законі про ВАКС, ні в законі «Про судоустрій і статус суддів». Крім того, ці вимоги з’явилися вже в процесі проведення конкурсу, що не відповідає принципам передбачуваності та чіткості, не узгоджується із законодавством України та є прямим перевищенням повноважень.

Ручний режим відбору

Згідно з п.11 (b) Монреальської універсальної декларації про незалежність правосуддя 1983 року не існує єдиного правильного способу обрання суддів; єдиною вимогою є те, що спосіб обрання повинен гарантувати, що призначення суддів не здійснюється з нечесних мотивів.

І це ставить під сумнів чесність мотивів призначення суддів до ВАКС. Це швидше схоже на ручний режим відбору, забезпечений неякісним законом та необмеженими дискреційними повноваженнями суб’єкта з невизначеним статусом.

Демонстрацією високого рівня практичних навичок та умінь, а також здатності бути незалежним і відстоювати свою позицію буде заявлення кандидатами на посади суддів відводів особам, які не дотримуються національного законодавства та не забезпечують неупередженого відбору з чесних мотивів. Адже іншого шансу заявити про свої права чи захистити їх не буде.

Кожному під силу змінити світ на краще…

Анна Мартиненко, Адвокат АК «Кравець і Партнери»,

Ростислав Кравець, Старший Партнер АК «Кравець і Партнери» для Закон і Бізнес

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Досить непомітно у ЗМІ пройшла інформація щодо прийняття Конституційним судом України (надалі – КСУ) рішення у справі за конституційним поданням 57 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про засади державної мовної політики».

Підстави для визнання неконституційним зазначеного закону депутати визначили наступні. По-перше, суб’єкт права на конституційне подання вважає, що названі положення Закону створюють умови для домінування регіональної мови над державною мовою, вибіркового захисту регіональних мов або мов меншин, надають привілеї одним мовним групам (національним меншинам) та обмежують права інших, що має ознаки дискримінації та порушує принцип рівності громадян перед законом, а також не відповідають принципу правової визначеності — складовій верховенства права, надають право місцевим радам вирішувати питання щодо застосування заходів, спрямованих на використання регіональних мов або мов меншин.

По-друге, народні депутати України стверджують, що була порушена встановлена Конституцією України процедура розгляду та ухвалення Закону, оскільки під час розгляду та прийняття Верховною Радою України на пленарному засіданні 3 липня 2012 року проекту Закону України про засади державної мовної політики (реєстр. № 9073) (далі — проект Закону № 9073) були порушені положення частини другої статті 6, частини першої статті 8, частини другої статті 19, частини першої статті 68, статті 82, частин другої, третьої статті 84, статті 93 Конституції України, зокрема щодо права законодавчої ініціативи, особистого голосування народними депутатами України. Автори клопотання зазначають, що під час голосування за проект Закону № 9073 на засіданні Верховної Ради України були відсутні народні депутати України, чиї голоси було враховано при голосуванні за проект Закону № 9073.

В своєму рішенні КСУ в черговий раз заначив, що особисте голосування народного депутата України означає його безпосереднє волевиявлення з питань, які розглядаються парламентом. Незалежно від способу ухвалення рішень парламентом особисте голосування народного депутата України передбачає його особисту участь у процесі голосування та дотримання ним встановлених Конституцією України вимог щодо розпорядження народним депутатом України лише своїм правом голосу, заборони його делегувати, а також заборони примусу до передачі цього права. Недотримання вказаних вимог суперечить природі представницького мандата народного депутата України, який є представником Українського народу у Верховній Раді України, і принципу рівності статусу народних депутатів України.

Що досить важливо, для прийняття зазначеного рішення КСУ дослідив свідчення народних депутатів України VI скликання та матеріали справи, у тому числі:

—              стенограму вечірнього пленарного засідання десятої сесії Верховної Ради України VI скликання від 3 липня 2012 року, згідно з якою розгляд та ухвалення проекту Закону № 9073 тривали з 16:08:47 по 16:10:51;

—              інформацію Державної прикордонної служби України щодо перетину державного кордону України 3 липня 2012 року народними депутатами України, голоси яких були зараховані як присутніх на вечірньому пленарному засіданні Верховної Ради України;

—              інформацію щодо листків непрацездатності народних депутатів України, голоси яких були зараховані на підтримку проекту Закону № 9073;

—              дані про результати письмової реєстрації народних депутатів України, проведеної 3 липня 2012 року на вечірньому пленарному засіданні Верховної Ради України, згідно з якими було зареєстровано 258 народних депутатів України;

—              дані про результати реєстрації народних депутатів України, встановлені за допомогою електронної системи „Рада-3“, на вечірньому пленарному засіданні Верховної Ради України 3 липня 2012 року о 16:00:35, згідно з якими було зареєстровано 363 народних депутати України;

—              результати поіменного голосування народних депутатів України за допомогою електронної системи „Рада-3“ на вечірньому пленарному засіданні Верховної Ради України 3 липня 2012 року за проект Закону № 9073, згідно з якими 248 народних депутатів України проголосували „за“;

—              дані про відсутність розгляду поправок та пропозицій, поданих народними депутатами України до проекту Закону № 9073;

—              дані про відсутність на вечірньому пленарному засіданні Верховної Ради України 3 липня 2012 року під час голосування в цілому за проект Закону № 9073 народних депутатів України, голоси яких були зараховані на його підтримку;

—              дані про неособисте голосування народними депутатами України під час ухвалення проекту Закону № 9073 в цілому;

—              відеозапис пленарного засідання Верховної Ради України 3 липня 2012 року, на якому відбулося остаточне голосування за проект Закону № 9073 та було прийнято Закон.

Проаналізувавши зазначені документи та обставини КСУ зазначив:

—              відсутність підготовленого до другого читання проекту Закону № 9073 у виді порівняльної таблиці, а також висновку комітету щодо нього під час його розгляду та ухвалення;

—              включення проекту Закону № 9073 до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України без зазначення його повної назви, реєстраційного номера, редакції та ініціаторів внесення;

—              відсутність обговорення проекту Закону № 9073 у другому читанні;

—              позбавлення народних депутатів України права на розгляд Верховною Радою України поданих ними поправок та пропозицій до проекту Закону № 9073;

—              перебування народних депутатів України під час ухвалення проекту Закону № 9073 в місцях, які унеможливлюють особисте голосування;

—              блокування народними депутатами України виступаючих, фізичне перешкоджання голосуванню під час ухвалення проекту Закону № 9073 у залі засідань Верховної Ради України, що завадило народним депутатам України особисто голосувати;

—              голосування одних народних депутатів України картками інших, які знаходилися в залі засідань Верховної Ради України під час голосування за проект Закону № 9073;

—              голосування одних народних депутатів України картками Інших, які не знаходились у залі засідань Верховної Ради України під час голосування за проект Закону № 9073.

У зв’язку з цим КСУ дійшов висновку, що порушення конституційної процедури розгляду та ухвалення проекту Закону № 9073 під час його прийняття в цілому на вечірньому пленарному засіданні Верховної Ради України 3 липня 2012 року мали системний характер та Істотно вплинули на остаточний результат прийняття Закону.

Викладене є підставою для визнання Закону неконституційним згідно з частиною першою статті 152 Конституції України.

При цьому, що досить важливо, КСУ взагалі не надав оцінці зміст самого Закону, а зазначив що дотримання встановленої Конституцією України процедури розгляду, ухвалення та набрання чинності законами є однією з умов легітимності законодавчого процесу, у випадку її порушення конституційному контролю підлягає не зміст закону, а встановлена Конституцією України процедура його розгляду та ухвалення.

Таким чином, на сьогодні, фактично, більшість законів, що приймаються Верховною радою України є неконституційними, включаючи безпосередньо зміни до Конституції (щодо правосуддя), призначення Генерального прокурора України, внесення змін до внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів, звільнення суддів, а також сотень інших законів та нормативних актів що приймаються шляхом голосування депутатами один за одного з грубими порушеннями Регламенту Верховної ради та основного Закону.

КСУ своїм рішенням підтвердив неспроможність існуючої законодавчої гілки влади виконувати Закон та продемонстрував усьому суспільству та світу тотальну неконституційність українського законодавства що може призвести до повної втрати незалежності та  знищення правової визначеності в Україні.

Ростислав Кравець

Старший партнер

Адвокатської компанії Кравець і партнери для ЗіБ

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

На початку жовтня він подав до суду на Державну митну службу. Вимагає, щоб паспорт не містив написів російською мовою. Перше засідання було дуже коротке. Суддя попросила у відповідача додаткові документи. Вони захищаються наказом МВС, який нібито змушує дублю­вати інформацію російською мовою. Але два українські закони стверджують, що написи в паспорті мають бути українською. Закони мають вищу силу, ніж наказ міністерства.

Торік Святослав через суд зобов’язав Приватбанк видавати своїм користувачам виписки українською мовою. А влітку змусив компанію «Самсунґ» завозити в Україну пральні машини, марковані українською мовою. Добивався цього майже два роки.

— Побачив, що на купленій через інтернет-магазин пральній машині є тільки російські написи, — згадує. — Пральку повернув, а на імпортера написав заяву. Після того купив собі «Зануссі». Принципово без написів. Інструкція до них теж не українською. Хоч машинки в Івано-Франківську випускають. Правники компанії «Самсунґ» намагалися довести, що слова на панелі — «Хлопок», «Стирка» та інші — не є маркуванням. На це я їм роздобув сім експертних висновків про протилежне, а також фахову експертизу Львівської комерційної академії. На додачу — роз’яснення парламентського комітету, у віданні якого є закон «Про засади державної мовної політики». В коридорі перед останнім засіданням юрист «Самсунґа» показала мені лист, що з 1 липня ввозитимуть пральки з українським маркуванням. Мовляв, немає вже підстав для позову. Це приємна несподіванка, хоч мали б раніше над цим задуматися. Суд установив, що машини без маркування українською не відповідають законодавству. Отож усі такі пральки, що є в Україні, ввозяться підпільно.

Святослав Літинський — старший викладач факультету прикладної математики й інформатики Львівського університету ім. Івана Франка. Володіє російською, польською, голландською, німецькою й англійською мовами. Студенти знають про його судові тяганини. Разом роби­ли публічне відеозвернення до посла США — намагалися через нього змусити американські компанії дотримуватися мовного законодавства.

— Відмова видати паспорт лише українською мовою — законна, оскільки про це діє наказ МВС, — коментує Юрій Бабенко, 28 років, адвокат компанії «Кравець і Партнери». — Починати потрібно з адміністративного позову про визнання незаконним наказу, а не оскаржувати дії Держмитслужби, що мусить йому підпорядковуватися. Можна знайти в законодавстві дуже багато норм, яким суперечить цей наказ, тому є чималі шанси, що позов про визнання його незаконним був би задоволений. Але зараз влада не буде ініціювати оскарження, це не в її інтересах. Громадянам потрібно самим боротися за свої права.

Северин НАЛИВАЙКО, GAZETA.UA

Адвокатская компания Кравец и Партнеры