Велика палата 10 березня 2026 року ухвалила Рішення № 2-р/2026 за конституційним поданням Верховного Суду. 

Автор клопотання звернувся до Конституційного Суду України щодо перевірки на відповідність частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України частини другої статті 3, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“ від 8 липня 2011 року № 3674–VІ зі змінами (далі – Закон) в частині справляння судового збору „за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвали суду“, постановлені у порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс).

Частиною другою статті 3 Закону визначено перелік заяв, за подання яких судовий збір не справляють. Підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону передбачено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду, – 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб.

У конституційному поданні Верховний Суд навів аргументи щодо невідповідності Конституції України оспорюваних приписів Закону. Зокрема, Верховний Суд обґрунтовує свою правову позицію тим, що виконання судового рішення є невід’ємною стадією правосуддя, а тому покладення на особу додаткового фінансового тягаря у вигляді судового збору за вчинення процесуальних дій, спрямованих на реалізацію такого рішення, не узгоджується з приписами Конституції України, зокрема її статей 8, 55, 129-1.

Автор клопотання зазначає, що оспорювані приписи Закону у взаємозв’язку з іншими нормами процесуального законодавства можуть створювати ситуацію, за якої право на звернення до суду або на виконання судового рішення фактично залежить від майнового стану особи, що, на переконання Верховного Суду, суперечить принципам верховенства права, рівності перед законом і судом та доступу до правосуддя.

Дослідивши конституційне подання та долучені до нього матеріали, Конституційний Суд України ухвалив Рішення, яким визнав неконституційними частину другу статті 3, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору „за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду“, постановлені в порядку статей 382, 383 Кодексу.

Зокрема, у Рішенні вказано, що оспорюваними приписами Закону встановлено необґрунтоване втручання у право особи на доступ до суду. Обов’язок сплати судового збору „за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду“, постановлені в порядку статей 382, 383 Кодексу, не можна вважати справедливим елементом механізму контролю за виконанням судового рішення, що є невіддільним складником права на доступ до суду, оскільки особа, яка сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви та домоглася ухвалення на свою користь обов’язкового судового рішення, повинна додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення.

Конституційний Суд України наголошує, що держава не може покладати на особу додатковий фінансовий тягар за свій обов’язок щодо забезпечення виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Отже, частина друга статті 3, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення цього Рішення.

Суддя-доповідач у справі – Оксана Грищук.

▪️Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду 11 березня 2026 року.

Джерело: supreme.court.gov.ua

АО «Кравець І Партнери»

Сьогодні в електронний суд отримали ухвали:

🟢коротку про продовження запобіжного заходу Вячеславу Богуслаєву;
🟢про виправлення описки в короткій ухвалі про продовження запобіжного заходу Вячеславу Богуслаєву;
🟢повну про продовження запобіжного заходу Вячеславу Богуслаєву;

Я вже писав, що головуюча у цій справі суддя Солом’янського районного суду міста Києва Ада Михайлівна Педенко ймовірно підробила ухвали, провела самостійно засідання по виправленню описки не тільки не запросивши сторін, як це прямо передбачено нормами КПК України, а навіть і без бокових суддів, які при свідках та журналістах вже покинули приміщення суду і там фізично не знаходились, тому розповідати, що вони брали участь не вийде.

І от отримали документи в електронний суд де зафіксовано дату та час підпису всіх цих ухвал і так:

⌛коротка ухвала від 11.02.2026 про продовження запобіжного заходу Вячеславу Богуслаєву, підписали:

Педенко Ада Михайлівна 11.02.2026 18:41:58
Сергієнко Ганна Леонідівна 12.02.2026 14:20:06
Кравченко Ярослава Володимирівна 19.02.2026 12:21:07

⌛ухвала про виправлення описки від 11.02.2026 в короткій ухвалі про продовження запобіжного заходу Вячеславу Богуслаєву, підписали:

Педенко Ада Михайлівна 11.02.2026 19:03:11
Сергієнко Ганна Леонідівна 12.02.2026 14:20:40
Кравченко Ярослава Володимирівна 19.02.2026 12:20:33

⌛повна ухвала від 11.02.2026, але проголошена 16.02.2026 про продовження запобіжного заходу Вячеславу Богуслаєву, підписали:

Педенко Ада Михайлівна 17.02.2026 12:58:33
Сергієнко Ганна Леонідівна 17.02.2026 16:38:32
Кравченко Ярослава Володимирівна 19.02.2026 12:20:13

От і ще одні докази для правоохоронців та ВРП щодо підробки документів суддями і фактично змові колегії суддів задля приховання злочину Ади Михайлівни Педенко, як на мене.

Таке воно реформоване іноземцями політичне правосуддя в Україні.

Підтримати канал ⭐️
Зарядити канал https://t.me/boost/rkravetsUA

@rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

Адвокат нагадав, що Богуслаєв перебуває під вартою вже понад 1040 днів, і суд постійно подовжує йому запобіжний захід, не враховуючи стан його здоров’я та ефективність менш суворих альтернатив. 

“ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що будь-яке подальше утримання особи під вартою може вважатися виправданим лише за наявності конкретних ознак справжньої суспільної потреби, яка, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. У справі Богуслаєва В.О. таких ознак не встановлено. Аналіз ухвал суду та клопотань прокурора свідчить про шаблонність підходу: з більш ніж 20 ухвал жодна не містить індивідуалізованої оцінки стану здоров’я або обґрунтування неможливості застосування альтернативного заходу. Ситуація ускладнюється тим, що йдеться про особу похилого віку з інвалідністю, перенесеними тяжкими захворюваннями, втратою слуху та клінічною смертю. За наявності таких обставин подальше тримання під вартою без належного медичного супроводу потенційно виходить за межі статті 5 і наближається до сфери дії статті 3 Конвенції”, — зазначає адвокат Ростислав Кравець.

“Таким чином, експерти моніторингової місії IAC ISHR приходять до висновку, що продовження тримання Богуслаєва В.О. під вартою об’єктивно не відповідає вимогам індивідуального підходу, не демонструє реальної переоцінки ризиків з урахуванням плину часу, та є прикладом системного автоматизму, що суперечить як практиці ЄСПЛ, так і фундаментальним принципам Конвенції”, — додає адвокат.

Джерело: ukranews.com

АО «Кравець І Партнери»