Отже, наявність різного роду ризиків є однією з особливостей здійснення господарської діяльності. Для забезпечення сталого функціонування, а також задля  отримання стабільного очікуваного прибутку виявлення та попередження ризиків має суттєве значення.

Одним із видів ризиків, що виникають при здійсненні господарської діяльності, є ризики, які мають місце при укладенні угод з контрагентами.

Безпека договірних відносин завжди залежить від багатьох чинників, як зовнішніх, таких як загальноекономічна ситуація, курс валют, політична стабільність, так і внутрішніх — неблагонадійність конкретного контрагента, несподівані фінансові проблеми в нього.

Слід детальніше розібратись, на яких етапах можуть виникати ризики певного характеру та яким чином можна їх мінімізувати.

Контрагент: вибір, перевірка, комунікація. Перед укладенням будь-якої угоди суб’єкту господарювання слід обдумано підходити до вибору контрагента, а також проводити ретельну перевірку наявності у такого контрагента ризиків невиконання договірних зобов’язань.

Перш за все, перевірку контрагента можна здійснити за допомогою відкритих джерел інформації. Так, дані можна отримати із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Єдиного державного реєстру судових рішень, Автоматизованої системи виконавчих проваджень, Єдиного реєстру боржників, Реєстру платників ПДВ тощо, а також використовуючи інші інформаційні бази даних. Зазначену перевірку можна провести самостійно або ж із залученням відповідних фахівців.

Окремо слід виділити перевірку за соціальними мережами. Так, можна дослідити як сторінку компанії у соціальній мережі (дописи, підписники, коментарі тощо), так і сторінки посадових осіб контрагента, відгуки про працівників контрагента, наприклад, у мережі Facebook, LinkedIn, Glassdoor тощо.

Необхідно зауважити, що у випадку договірних відносин з іноземним елементом варто використовувати пошукові системи, що популярні саме у країні цього контрагента.

Також як на етапі переговорів, так і впродовж співпраці слід перевіряти статутні документи контрагента та підтвердження повноважень осіб, які підписуватимуть угоду або ж виконуватимуть інші юридично значимі дії.

Залежно від предмета договору перевірці підлягає наявність та строк дії дозволів, ліцензій контрагента.

За наслідками перевірки суб’єкт господарювання може отримати важливу та актуальну інформацію про свого потенційного контрагента: адресу місцезнаходження, відомості про керівника, розмір статутного фонду, учасників та кінцевих бенефіціарів, історію усіх реєстраційних змін компанії, актуальний стан контрагента; види діяльності контрагента, інформацію про дату реєстрації контрагента та його взяття на облік платником податків, репутацію контрагента та його посадових осіб, наявність будь-яких судових спорів, у тому числі й відкритих кримінальних проваджень тощо.

Отримана інформація дозволить уникнути ризиків щодо невиконання контрагентом договірних відносин, порушення умов угоди, її розірвання, визнання договору недійсним тощо. Також можна уникнути складнощів із притягненням контрагента до відповідальності, а головне – негативних репутаційних наслідків для бізнесу через неблагонадійність контрагента.

Особливої уваги заслуговує контроль над спілкуванням з контрагентом.

Всю комунікацію з контрагентом обов’язково потрібно регламентувати. Наприклад, доцільною є фіксація усіх засобів зв’язку (адреса електронної пошти, номер телефону тощо) осіб, які уповноважені вести комунікацію від імені сторін та здійснення комунікації лише через такі погоджені контактні дані, Не зайвим є також дійти взаємної згоди, коли повідомлення вважається врученим при кожному способі доставки.

Договір: вибір виду та істотні умови. До укладення будь-якої угоди суб’єкт господарювання повинен визначитись саме із видом такої угоди, виходячи із особливостей ведення господарської діяльності та результату, якого необхідно досягти.

Для уникнення ризиків бажано звернутись до фахового спеціаліста, який допоможе скласти текст договору, в якому буде прописано чіткий алгоритм при вчиненні контрагентом  недобросовісних дій, а також визначено способи вирішення спорів, та й загалом – прописано усі можливі сценарії подій.

У разі неможливості залучення такого фахівця суб’єкту господарювання рекомендується ознайомитись із загальним вимогами щодо змісту та форми договору, передбаченими нормами цивільного, господарського та іншого законодавства.

Вивчення загальних вимог закону дозволить суб’єкту господарювання не лише зорієнтуватися в загальних вимогах для певного виду договору, а також зрозуміти необхідність доповнення його додатковими умовами чи положеннями, що мають значення для досягнення суб’єктом господарювання потрібного економічного результату.

До речі, непоодинокими є випадки виникнення ризиків внаслідок використання типової форми договору, яка є в арсеналі суб’єкта господарювання або ж пропонується контрагентом. Причиною цього є те, що форма типового договору розробляється одним або кількома працівниками компанії та при широкому і тривалому застосуванні, як правило, зміст такого договору не переглядається, що призводить до невідповідності умов договору актуальним змінам у законодавстві. Також зміст типових договорів зазвичай розробляється без належної диверсифікації за групами контрагентів, тому нерідко типовий договір для контрагентів однієї категорії може радикально не підходити для контрагентів з іншої.

Як свідчить практика, сторони часто використовують також шаблони проектів договорів, які є у вільному доступі на різноманітних інтернет-ресурсах, або ж проекти договорів, напрацьовані з іншими контрагентами за результатами здійснення подібних господарських операцій, надані контрагентом.

Отже, використання типових або шаблонних договорів безпосередньо зумовлює виникнення ризиків. Варто наголосити, що обидві сторони повинні чітко визначити зміст договірних зобов’язань, які мають бути врегульовані договором.

Визначення предмета договору, змістовний виклад договірних зобов’язань кожної із сторін з урахуванням очікуваних результатів від їх виконання, детальне встановлення порядку та строків здійснення розрахунків, чітке визначення видів порушень сторонами договірних зобов’язань, їх наслідків і штрафних санкцій, які буде застосовано до сторони, що порушила договірні зобов’язання, уточнення умов, порядку та строків розірвання сторонами договору, зокрема й в односторонньому порядку допоможуть мінімізувати ризики під час укладання договорів.

Податкові ризики. Виникнення цього роду ризиків при укладенні договору  можливе та прогнозоване, коли підприємство, його посадові особи або працівники легковажно ставляться до дотримання норм чинного законодавства при укладенні договору, нехтують правозастосовчою практикою.

Кожна без виключення документальна податкова перевірка починається з вивчення інспектором-ревізором договорів підприємства. І від того, як складені такі договори, які існують додатки до них, залежить не лише подальший перебіг самої перевірки, а й її результати. За небажаного сценарію можна очікувати донарахування грошових зобов’язань за податками та зборами, штрафних санкцій, пені. У ще гіршому випадку посадові особи підприємства можуть буті притягнуті до кримінальної відповідальності.

Загалом, судова практика свідчить про те, що багато вимог податкових органів є необґрунтованими, але платникам податків варто максимально відповідально підійти до дотримання усіх формальностей ще на етапі підготовки до укладення договору.

Отже, при укладенні угод суб’єкту господарювання важливо досягти взаєморозуміння з контрагентами взаєморозуміння, а також вибудовувати ділові відносини з партнерами на принципах взаємної довіри й поваги. При цьому слід завжди пам’ятати про заходи безпеки і здорової обережності, щоб уникнути настання негативних наслідків.

Інна Цесельська, Старший адвокат АО «Кравець і партнери»

АО «Кравець І Партнери»

У свою чергу, законодавець визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Таким чином, наявність різного роду ризиків є однією з особливостей здійснення господарської діяльності. Для забезпечення сталого функціонування, а також задля  отримання стабільного очікуваного прибутку мінімізація ризиків та попередження їх виникнення має суттєве значення.

Одним із видів ризиків, що виникають при здійсненні господарської діяльності, є ризики, які мають місце при укладенні угод з контрагентами.

Безпека договірних відносин завжди залежить від багатьох чинників, як зовнішніх, таких як загальноекономічна ситуація, курс валют, політична стабільність, так і внутрішніх — неблагонадійність конкретного контрагента, несподівані фінансові проблеми в нього.

Існують певні юридичні інструменти, які можуть допомогти мінімізувати окреслені ризики.

Контрагент: вибір, перевірка, комунікація. Перед укладенням будь-якої угоди суб’єкту господарювання слід обдумано підходити до вибору контрагента, а також проводити ретельну перевірку наявності у такого контрагента ризиків невиконання договірних зобов’язань.

Перш за все, перевірку контрагента можна здійснити за допомогою відкритих джерел інформації. Так, дані можна отримати із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Єдиного державного реєстру судових рішень, Автоматизованої системи виконавчих проваджень, Єдиного реєстру боржників, Реєстру платників ПДВ тощо, а також використовуючи інші інформаційні бази даних. Зазначену перевірку можна провести самостійно або ж із залученням відповідних фахівців.

Окремо слід виділити перевірку за соціальними мережами. Так, можна дослідити як сторінку компанії у соціальній мережі (дописи, підписники, коментарі тощо), так і сторінки посадових осіб контрагента, відгуки про працівників контрагента, наприклад, у мережі Facebook, LinkedIn, Glassdoor тощо.

Зверніть увагу, що у випадку договірних відносин з іноземним елементом варто використовувати пошукові системи, що популярні саме у країні цього контрагента.

Також як на етапі переговорів, так і впродовж співпраці слід перевіряти статутні документи контрагента та підтвердження повноважень осіб, які підписуватимуть угоду або ж виконуватимуть інші юридично значимі дії.

Залежно від предмету договору перевірці підлягає наявність та строк дії дозволів, ліцензій контрагента.

За наслідками перевірки суб’єкт господарювання може отримати важливу та актуальну інформацію про свого потенційного контрагента: адресу місцезнаходження, відомості про керівника, розмір статутного фонду, учасників та кінцевих бенефіціарів, історію усіх реєстраційних змін компанії, актуальний стан контрагента; види діяльності контрагента, інформацію про дату реєстрації контрагента та його взяття на облік платником податків, репутацію контрагента та його посадових осіб, наявність будь-яких судових спорів, у тому числі й відкритих кримінальних проваджень тощо.

Отримана інформація дозволить мінімізувати ризики щодо невиконання контрагентом договірних відносин, порушення умов угоди, її розірвання, визнання договору недійсним тощо. Також можна уникнути складнощів із притягненням контрагента до відповідальності, а головне – негативних репутаційних наслідків для бізнесу через неблагонадійність контрагента.

Особливої уваги заслуговує контроль над спілкуванням з контрагентом.

Всю комунікацію з контрагентом обов’язково потрібно регламентувати. Наприклад, доцільною є фіксація усіх засобів зв’язку (адреса електронної пошти, номер телефону тощо) осіб, які уповноважені вести комунікацію від імені сторін та здійснення комунікації лише через такі погоджені контактні дані, Не зайвим є також дійти взаємної згоди, коли повідомлення вважається врученим при кожному способі доставки.

Для уникнення ризиків необхідно також пересвідчитися, що сторони однаково розуміють істотні умови і терміни, зафіксувати таке розуміння. Краще уникати будь-яких усних домовленостей, але якщо не вдалося, то рекомендується за першої можливості закріплювати з контрагентом результати таких домовленостей у письмовій формі.

Договір: вибір виду та істотні умови. До укладення будь-якої угоди суб’єкт господарювання повинен визначитись саме із видом такої угоди, виходячи із особливостей ведення господарської діяльності та результату, якого необхідно досягти.

Для уникнення ризиків бажано звернутись до фахового спеціаліста, який допоможе коректно скласти текст договору, в якому буде прописано чіткий алгоритм дій при вчиненні контрагентом  недобросовісних дій, а також визначено способи вирішення спорів, та й загалом – прописано усі можливі сценарії подій.

У разі неможливості залучення такого фахівця суб’єкту господарювання рекомендується ознайомитись із загальним вимогами щодо змісту та форми договору, передбаченими нормами цивільного, господарського та іншого законодавства.

Вивчення загальних вимог закону дозволить суб’єкту господарювання не лише зорієнтуватися в загальних вимогах для певного виду договору, а також зрозуміти необхідність доповнення його додатковими умовами чи положеннями, що мають значення для досягнення суб’єктом господарювання потрібного економічного результату.

До речі, непоодинокими є випадки виникнення ризиків внаслідок використання типової форми договору, яка є в арсеналі суб’єкта господарювання або ж пропонується контрагентом.

Причиною цього є те, що форма типового договору розробляється одним або кількома працівниками компанії та при широкому і тривалому застосуванні, як правило, зміст такого договору не переглядається, що призводить до невідповідності умов договору актуальним змінам у законодавстві.

Також зміст типових договорів зазвичай розробляється без належної диверсифікації за групами контрагентів, тому нерідко типовий договір для контрагентів однієї категорії може радикально не підходити для контрагентів з іншої.

Як свідчить практика, сторони часто використовують також шаблони проектів договорів, які є у вільному доступі на різноманітних інтернет-ресурсах, або ж проекти договорів, напрацьовані з іншими контрагентами за результатами здійснення подібних господарських операцій, надані контрагентом.

Отже, використання типових або шаблонних договорів безпосередньо зумовлює виникнення ризиків. Варто наголосити, що обидві сторони повинні чітко визначити зміст договірних зобов’язань, які мають бути врегульовані договором.

Чітке визначення предмета договору, змістовний виклад договірних зобов’язань кожної зі сторін з урахуванням очікуваних результатів від їх виконання, детальне встановлення порядку та строків здійснення розрахунків, чітке визначення видів порушень сторонами договірних зобов’язань, їх наслідків і штрафних санкцій, які буде застосовано до сторони, що порушила договірні зобов’язання, уточнення умов, порядку та строків розірвання сторонами договору, зокрема й в односторонньому порядку допоможуть мінімізувати ризики під час укладання договорів.

Страхування ризиків. Коли мова йде про можливість настання негативних для суб’єкта господарювання наслідків, слід звернути увагу на такий додатковий інструмент як страхування ризиків.

Суб’єкт господарювання може застрахувати ризики спричинення йому майнових збитків, витрат з будь-якої причини, наприклад, таких, що настали в результаті непередбачених простоїв виробництва, та роблять неможливим або перешкоджають здійсненню господарської діяльності.

Крім того, можливе страхування ризиків невиконання контрагентами зобов’язань щодо постачання сировини, матеріалів, устаткування, товарів, або ж ризиків недотримання умов і строків виконання контрагентом фінансових зобов’язань за договором (контрактом, угодою) між суб’єктом господарювання й контрагентом.

Страхуванню підлягають також ризики невідповідності поставлених суб’єкту господарювання згідно з умовами договору товарів, сировини, матеріалів або наданих послуг (робіт)  вимогам відповідних нормативних документів

Звичайно, страхування можливе також і від інших ризиків, що виникають в процесі діяльності суб’єкта господарювання, проте всі вони повинні бути прописані у договорі.

Для отримання страхової виплати суб’єкту господарювання необхідно вчинити певні дії: звернутись до страховика із заявою про настання страхового випадку, та надати усі необхідні документи на підтвердження його настання та обґрунтувати розмір завданих збитків.

Такий спосіб захисту від ризиків як їх страхування використовується досить рідко з огляду на те, що при здійсненні додаткових витрат на страхування як правило збільшується ціна на товари, послуги, роботи. Вказане може негативно позначитися на прибутковості бізнесу та його конкурентоспроможності.

Таким чином, при вирішенні питання щодо додаткового захисту від ризиків у вигляді страхування слід оцінити реальну можливість настання ризиків, орієнтовну вартість витрат на послуги страхування та співставити з очікуваним прибутком.

Отже, при укладенні угод суб’єкту господарювання важливо досягти взаєморозуміння з контрагентами взаєморозуміння, а також вибудовувати ділові відносини з партнерами на принципах взаємної довіри й поваги. При цьому слід завжди пам’ятати про заходи безпеки і здорової обережності, щоб уникнути настання негативних наслідків.

Інна Цесельська, адвокат

Адвокатське об’єднання «Кравець і партнери»

АО «Кравец и Партнеры»

CEO визнають угоди M&A найважливішим компонентом майбутнього зростання своїх компаній. Однак, питання фінансування угоди є одним з ключових для прийняття рішення про злиття або поглинання.

Основним і найважливішим етапом для злиття і поглинання є планування, оскільки саме планування формує фундамент подальшої прибутковості та конкурентоспроможності компанії. При цьому власнику бізнесу, який вирішив провести відповідну угоду, необхідна буде компетентна допомога юристів та експертів, які неодноразово здійснювали таку діяльність та мають відповідний досвід.

Враховуючи важливість етапу планування, слід пам’ятати, що в даному випадку планування ділиться на умовно такі етапи:

а) due diligence («забезпечення належної сумлінності») компанії, яка поглинається. Фактично являє собою ряд заходів по формуванню об’єктивного уявлення про об’єкт інвестування. При цьому в якості такого об’єкта може виступати не тільки юридична особа, а й права вимоги, земельна ділянка або об’єкт нерухомості. Експерти повинні перевірити фінансове, економічне, юридичне становище компанії та переконатися в тому, що в подальшому не виникне конфліктів. Крім того, перевірка на даному етапі має на меті і розрахунок ринкової вартості бізнесу, який планується поглинути. Такий розрахунок здійснюється на підставі документів компанії, яка поглинається, з обов’язковим укладенням договору про не розголошення даних.

б) переговори з керівництвом компанії, яка поглинається. Вказаний етап важливий для власників бізнесу, оскільки включає в себе формування тих чи інших умов, а тому як правило все частіше до переговорів залучають відповідних експертів які і відстоюють найбільш вигідні умови для компанії.

в) укладання угоди про намір. Фахівцям, які займаються аналізом даних в конкретній галузі або дослідженнями та узагальненнями в певній сфері діяльності, фактично відкриті двері до звітності компанії, яка увійде до складу бізнесу. І саме з цього моменту експерти визначають об’єктивну ринкову ціну компанії яку поглинають, і розраховують різні варіанти її вартості. До цього моменту експерти можуть назвати лише приблизну ринкову вартість компанії, яка поглинається.

Аналізуючи рахунки, фінансову звітність, експерти розробляють структуру угоди, яка б влаштувала сторін. Після чого сторони узгоджують угоду та визначають наступний порядок дій, в тому числі щодо визначення порядку та способу передачі майна.

З наведеного вбачається, що саме на етапі планування виникає питання щодо фінансування M&A, визначаючи обґрунтованість угоди щодо способу розвитку компанії.

Пройшовши етап проведення due diligence і визначення ціни компанії, яка поглинається, стає зрозумілим те, який обсяг фінансів, необхідний для закриття угоди. А для того, щоб зрозуміти, який обсяг фінансів необхідний для угоди, фахівці як правило звертають увагу на ряд факторів, таких як:

• наявність зобов’язань та вартість акцій і активів компанії, що поглинається;
• потреби бізнесу в оборотних коштах;
• витрати, пов’язані з підготовкою і проведенням самої угоди.

Після визначення необхідного обсягу фінансування угоди злиття і поглинання, можливо перейти до його оптимізації. Вказана дія спрямована на те, щоб зменшити розмір капіталу, який необхідний для угоди, а також віднайти джерела фінансування.

Найчастіше покупців приваблють зовнішні джерела оплати вартості з використанням грошових потоків від придбаної компанії. Як правило на практиці така схема не завжди працює. З огляду на це, спочатку покупцеві доводиться розплачуватися залученими коштами або позиковими. Звичайно така процедура підвищує ризик неплатоспроможності, може навіть знизити рентабельність діяльності і зменшити її розрахункову вартість за рахунок скорочення обсягу чистих грошових коштів. Тому в даному випадку важливим все ж таки залишається грамотно провести оптимізацію фінансування угоди.

Є безліч способів знайти кошти для проведення угоди M&A. І кожен з таких способів сам по собі спрямований на те, щоб оптимізувати процес з урахуванням економічної ситуації та внутрішніх особливостей компаній, які беруть участь в угоді M&A.

Першим способом фінансування угоди M&A є власні кошти компанії. Це найдорожчий спосіб, але він виключає процентні виплати, скорочує тимчасові терміни і не вимагає прозорості бізнесу по конкретній операції. До власного капіталу компанії вдаються нечасто, проте у цього джерела фінансування найменше ризиків. Однак основна проблема все ж таки полягає у відсутності в Україні чіткої організації бізнесу.

Другим способом фінансування угоди M&A є кредити та залучені кошти. Вказаний спосіб має вагомі недоліки, оскільки за цих умов бізнес стає залежним від кредиторів. До того як звернутися до банку, варто прорахувати, яка ситуація очікується в компанії через декілька років. Звідси і виникають питання необхідності такого ризику в боргових зобов’язаннях. Також, слід не забувати про форс-мажорні обставини, оскільки передбачити все неможливо, а тому міцність бізнесу грає важливу роль. Так, банківське кредитування є найпопулярнішим джерелом фінансування угод M&A. Проте кредити, що надаються банками, пов’язані з великими ризиками. Вони завжди довгострокові, тому бізнес стає більш вразливим і залежним від коливання курсу валют, стану кредитора.

Для проведення угод M&A необхідна допомога юристів з багаторічним досвідом в цій сфері, які супроводжуватимуть угоду від початку і до кінця. Звичайно за необхідності можливо залучати експертів і на окремих етапах угоди, які братимуть участь у складанні відповідного плану оптимізації фінансування угоди злиття і поглинання і допомагати з її реалізацією.

Безумовно, сфері злиття та поглинання в Україні потрібен час, щоб бути реальним інструментом підвищення ефективності та конкурентоспроможності нашої економіки. Це пов’язано і з тим, що додаткові складнощі виникають і на законодавчому рівні, які не підлаштовані до реальних процесів ринку капіталу. Перспективи подальшого розвитку ринку пов’язані з можливістю здійснення фундаментальних перетворень на фінансовому ринку і в національній економіці в цілому.

Надія Воронець

Адвокат, Керівник практики по роботі з юридичними особами

Адвокатського об’єднання «Кравець і Партнери» для Юрист&Закон

АО «Кравец и Партнеры»