📱Щоб дізнатись більше корисної інформації, не забудьте підписатись на канал. Слідкуйте за новинами та підтримуйте Україну💙💛.

🔸Постанова Третього ААС щодо стягнення додаткової винагороди пропорційно часу участі у бойових діях та стягненні витрат на правову допомогу – https://forum.antiraid.com.ua/topic/16284-postanova-tretyogo-aas-shhodo-stjagnennja-dodatkovoyi-vinagorodi-proporcijno-chasu-uchasti-u-bojovih-dijah-ta-stjagnenni-vitrat-na-pravovu-dopomogu/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⭐️ зарядження та підтримку каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

Бажаєте бути в курсі важливих змін в законодавстві України? Підписуйтесь на канал і запрошуйте друзів:
https://bit.ly/2G12dHy

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»

Бажаєте бути в курсі важливих змін в законодавстві України? Підписуйтесь на канал і запрошуйте друзів:
https://bit.ly/2G12dHy

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»

Набуття статусу потерпілого та його роль в кримінальному провадженні.

Частина 1 ст. 55 КПК України встановлює, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Пунктом 25 ч. 1 с. 3 КПК України потерпілого віднесено до учасників кримінального провадження. Крім того, п. 19 ч. 1 с. 3 КПК України вказує, що у випадках, установлених цим Кодексом, потерпілий, його представник та законний представник може виступати стороною кримінального провадження — з боку обвинувачення.

3вертаю увагу, що дане виключення стосується кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення, які можуть бути розпочатими слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого (ст. 477 КПК України). Так, у випадку, коли прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення в суді, а потерпілий погодився на подальше підтримання обвинувачення, останній набуває всіх прав сторони обвинувачення під час судового розгляду (ч. 4 ст. 340 КПК України). В інших випадках потерпілий згадується окремо від сторін кримінального провадження, тобто не належить до них.

Статусу потерпілого особа може набути шляхом подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Варто зауважити, що чинний КПК України визначає, що права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Тобто особа, набуває цього статусу автоматично, їй вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки потерпілого, водночас жодних інших процесуальних документів при цьому слідчим чи прокурором не виноситься.

Тетяна Бибка

Водночас, на практиці досить часто трапляється так, що слідчий або прокурор відмовляється визнавати за особою статус потерпілого у певному кримінальному провадженні, посилаючись на недоведеність обставин визначених ч. 1 ст. 55 КПК України. В такому випадку він зобов’язаний винести постанову про відмову у визнанні особи потерпілим, яка може бути оскаржена шляхом подання відповідної скарги слідчому судді.

А тому рекомендую, для закріплення статуту як потерпілого в кримінальному провадженні вимагати вручити вам пам’ятку про процесуальні права та обов’язки потерпілого, а у разі відмови — надати процесуальний документ, яким буде оформлена така відмова, що надасть можливість оскаржити її в суді.

Чому ж так важливо отримати статус потерпілого?

Статус особи у кримінальному провадженні, закріплює за нею певний обсяг прав та обов’язків. В даному випадку статус потерпілого дає право не лише відшкодувати шкоду завдану протиправним діянням, а й можливість впливати та контролювати хід досудового розслідування.

Право потерпілого подавати та збирати докази.

Загальний перелік прав потерпілого визначено ч. 1 ст. 56 КПК України. Так, поряд з іншими правами, потеплілий має право подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду. Разом з цим, під час досудового розслідування потерпілий має право, в тому числі, подавати докази на підтвердження своєї заяви.

Разом з цим, ч. 1 ст. 93 КПК України визначає, право потерпілого збирати докази у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Так, ч. 3 ст. 93 КПК України, встановлює, що потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Однак, на практиці реалізувати дані правомочності досить складно, оскільки сам процесуальний механізм збирання доказів потерпілим шляхом витребування та отримання речей і документів положеннями КПК України фактично не визначений.

Крім того, аналізуючи положення чинного законодавства, можна прийти до висновку, що потерпілий може реалізувати своє право на збирання речей і документів, також шляхом витребування та отримання інформації у порядку визначеному законами України «Про звернення громадян», «Про доступ до публічної інформації», а також у випадку залучення адвоката як свого представника – у порядку встановленому законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Водночас, зі змісту ч.ч. 1,2 ст. 100 КПК України вбачається, що речові докази можуть бути надані стороні кримінального провадження добровільно. Тобто потерпілий реалізовує власне волевиявлення щодо передання стороні обвинувачення певних речей або документів (матеріальних об’єктів, які встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин), що, на його думку, мають значення для даного кримінального провадження. Однак, надаючи докази, потерпілий має враховувати такі поняття як належність та допустимість доказів.

Так, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому якщо належністю доказів нібито все розуміло, то щодо допустимості необхідно врахувати наступні умови: докази мають бути одержані із належного процесуального джерела, належним суб`єктом, у належному процесуальному порядку та належно оформленні.

3 огляду на викладене, можна підсумувати, що потерпілий повинен надати речі і документи, які підтверджують факти та обставини викладені ним в заяві про вчинення кримінального правопорушення або заяві про залучення до провадження як потерпілого та щодо яких не виникатиме сумнівів у їх допустимості. Такими доказами в першу чергу є речі та документи, якими володіє або на законних підставах розпоряджається потерпілий. Наприклад, договори, в яких потеплілий є стороною, квитанції на його ім’я, медична документація, яка зберігається у потерпілого тощо.

Подавати докази краще в якості додатків до заяви про вчинення кримінального правопорушення або заяви про залучення до провадження як потерпілого, а також шляхом подачі окремого клопотання про доручення доказів.

Разом з цим, долучені до матеріалів кримінального провадження речі та документи, для можливості їх використання в якості доказів в подальшому, мають бути визнані слідчим чи прокурором речовими доказами на підставі відповідної постанови.

А тому після надання доказів, попросіть у слідчого ознайомитись з постановою про визнання речовими доказами речей та документів, які були вами надані. 

Ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій як дієвий механізм збирання доказів потерпілим.

Як уже вказувалось раніше потерпілий може здійснювати збирання доказів шляхом ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій (ч. 3 ст. 93 КПК України).

Ініціювання потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються ними в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольняються за наявності відповідних підстав (ст. 220 КПК України).

Варто зауважити, що положення КПК України не містять обмежень щодо слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, які можуть бути ініційовані потерпілим.

Про те, перш ніж подати клопотання про ініціювання тої чи іншої слідчої (розшукової) чи процесуальної дії необхідно визначити чи буде проведення такої дії доцільним у певному кримінальному провадженні та встановити порядок її проведення.

Так, наприклад проведення допиту та призначення експертизи здійснюються слідчим чи прокурором самостійно, водночас як тимчасовий доступ до речей і документів та обшук здійснюється на підставі ухвали слідчого судді.

Тобто, в деяких випадках потерпілий може вернутися до слідчого, прокурора з клопотанням про проведення слідчої (розшукової) чи процесуальної дії, а в інших — в своєму клопотанні лише ініціювати питання щодо підготовки та подачі слідчим клопотання до слідчого судді.

Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин — надсилається їй.

Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.

На останок, вважаю за необхідне підсумувати, що в першу чергу потерпілий зацікавлений в позитивних результатах здійснення досудового розслідування, для досягнення яких останній має використовувати всі права надані йому кримінальним процесуальним законодавством. Водночас, враховуючи специфічність процесу, для ефективної реалізації цих прав краще вернутись за професійною правовою допомогою до адвоката.

Тетяна Бибка

Адвокат, Адвокатського об’єднання «Кравець і партнери»

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Діяльність в аграрному виробництві має надзвичайно багато ризиків і законодавча врегульованість страхування врожаю фактично відсутня і це теж є додатковим ризиком, який негативно впливає на функціонування аграрного сектору в цілому.

Цей вид страхування передбачає обов’язок страховика за встановлену договором страхування плату здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування шляхом відшкодування страхувальнику збитку, понесеного ними у зв’язку з пошкодженням, загибеллю чи втратою урожаю.

Отже, головна мета страхування сільськогосподарських ризиків – компенсація страхувальнику часткової або повної втрати врожаю.

Наскільки цей вид страхування в Україні виконує свою основну мету, як працює страхування врожаю та яка участь держави в цьому процесі? Спробуємо проаналізувати дані питання та дати на них відповідь.

Умови договорів страхування

Предметом договору страхування врожаю є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов’язані з відшкодуванням фінансових збитків, понесених страхувальником при вирощуванні та збиранні врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень.

Відповідно до п. 22 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», страхування сільськогосподарської продукції віднесено до добровільних видів страхування.

Істотними умовами договору страхування є: предмет договору, розмір страхового платежу (вартість страхування) та страхової суми (очікувана вартість урожаю), застраховані ризики, страховий випадок, строк дії договору та порядок виплати страхового відшкодування.

Договори страхування сільськогосподарської продукції укладаються на один сезон вирощування сільськогосподарської культури і строк дії договору не може бути довшим терміну збирання застрахованого врожаю.

Відразу слід наголосити на тому, що при укладенні договору страхування врожаю землевласник бере на себе, додаткові зобов’язання перед страховиком. Ці зобов’язання зазвичай полягають в більш високих вимогах до догляду за посівами та зобов’язують страховика періодично обстежувати посіви і своєчасно повідомляти страховика про зміни, які можуть вплинути на врожай, своєчасно вносити необхідні пестициди та добриво, вчасно здійснювати меліорацію земель (цілеспрямоване покращення властивостей ґрунту з метою оптимального використання його потенціалу, наприклад, осушення, зрошування, закріплення ярів, регулювання стоків вод і т.д.), виконувати норми/, стандарти та правила вирощування врожаю. Крім того, страхувальник бере на себе обов’язок при зміні обставин, які впливають на ступінь ризиків страхування своєчасно повідомляти страховика про таку зміну (тут також, як правило, передбачається необхідність проведення додаткових оглядів і фіксація стану землі та посівів відповідними актами)

Строки страхування, зазвичай, розділяють на три групи: на весь період вирощування; на період перезимівлі; на весняно-літній період.

Як правило, договір страхування набирає чинності з дня внесення страхового платежу на поточний рахунок страховика, і, наприклад, при страхуванні посівів на період перезимівлі діє до 20 квітня наступного року, але не пізніше дозрівання рослин застрахованої сільгоспкультури у відповідному регіоні навесні.

Страхові ризики

Як вже зазначалось, страхування врожаю є дуже ризиковим і здійснюється від таких ризиків, як:

• надлишкові опади;
• град;
• вогонь;
• удар блискавки;
• буря, ураган;
• землетрус, зсув;
• заморозки;
• крижана кірка, вимерзання;
• посуха чи зневоднення на землях, що підлягають зрошенню;
• розвиток хвороб рослин, розмноження шкідників;
• земельні чи земельно-водні селеві потоки;
• злива, повінь, паводки;
• протиправні дії третіх осіб.

Цей перелік є орієнтовним, оскільки існують різні види програм страхування. Наприклад, при страхуванні посівів на період перезимівлі врожай страхують на випадок загибелі внаслідок вимерзання, випрівання, випирання, льодової кірки, вимокання, зимової посухи, протиправних дій третіх осіб тощо.

Існують навіть програми страхування, за якими страхують від ризику зниження цін на врожай після його збирання. Звичайно, кількість ризиків прямо впливає і на вартість страхування (розмір страхового платежу), тому це потрібно враховувати при укладенні договору.

Страховий платіж та страхова сума

Розмір страхового платежу при страхуванні сільськогосподарських культур залежить від наявності багатьох факторів, що впливають на ступінь ризиків: розміру страхової суми, кількості застрахованих ризиків, стану посівів, виду сільськогосподарської культури, розміру франшизи, середньої врожайності за останні роки, сертифікатів якості посівного матеріалу, результатів оглядів та аналізів стану земель та інших факторів.

Наразі в мережі Інтернет існують сайти, де можна порахувати розмір страхового платежу для конкретного випадку. Зручний калькулятор знаходиться, наприклад, за посиланням: http://grainsurance.com/uk/отримати-ціну-на-страхування/. Крім того, на даному сайті є хороший шаблон договору, зручно подана інформація про погодні умови для врожаю.

Розміри франшизи можуть коливатись в діапазоні 20% – 50% від страхової суми (та близько 10% при страхуванні багаторічних насаджень).

Страхова сума при страхуванні врожаїв встановлюється у розмірі вартості майбутнього врожаю і визначається шляхом проведення таких розрахунків: середня врожайність за останні 3-5 років в даному господарстві або районі множиться на площу посівного поля, яке буде страхуватися і множиться на вартість одиниці врожаю.

Страховий випадок і сума страхового відшкодування

Збитками при страхуванні врожаю є втрати землевласника від недобору врожаю у результаті його повної або часткової загибелі, або від втрати врожаю при настанні страхового випадку внаслідок застрахованих договором ризиків.

При цьому недобором вважається різниця між застрахованою вартістю врожаю, яка зазначена в договорі страхування та вартістю фактично отриманого врожаю після настання страхового випадку.

Як правило, повною загибеллю врожаю вважається пошкодження або знищення більше ніж 70% рослин на застрахованій площі. При страхуванні посівів на час перезимівлі, загибеллю вважаються зменшення густоти стояння рослин, які не можуть відновити вегетацію навесні, більше ніж на 50 %.

Загибель врожаю фіксується після здійснення його огляду сторонами договору страхування шляхом підписання акту.

Якщо відбулась часткова чи повна загибель врожаю на ранньому періоді його дозрівання і є можливість здійснити підсів або пересівання, то землевласник зобов’язаний це зробити за власний рахунок і лише після складення відповідного акту обстеження, який підписується обома сторонами договору страхування страхова компанія буде здійснювати пов’язані з підсівом чи пересіванням витрати. Якщо страхувальник цього не виконає, то при настанні страхового випадку страховик відніме від загальної суми збитку вартість врожаю, який міг би додатково вирости.

Про факт настання страхового ризику аграрій зобов’язаний невідкладно повідомити страхову компанію шляхом направлення заяви про настання страхового випадку, після отримання якої сторони договору здійснюють огляд посівів і страховик виносить акт про настання страхового випадку, який є підставою для виплати страхового відшкодування. Сам факт настання страхового випадку може бути підтверджений компетентними органами, наприклад, Українським Гідрометцентром, підрозділом Міністерства з надзвичайних ситуацій, Державною службою рятування, Службою захисту рослин.

Не вважається страховим випадком загибель врожаю, яка настала у разі:

• подій, які не передбачені договором страхування.
• грубих порушень страхувальником агротехнічних, санітарних чи інших вимог, дотримання яких передбачено договором страхування.
• навмисних дій або бездіяльності страхувальника, що призвели до втрати чи загибелі культур.

Державна підтримка в агрострахуванні

Страхувати агарні ризики складно та часто не вигідно, тому в жодній з розвинених країнах цей вид страхування не розвивається без підтримки держави, яка найчастіше полягає у частковому відшкодуванні (до 90%) аграріям витрат на страхування. Така форма підтримки все частіше замінює звичні форми прямих субсидій аграріям.

Однак механізм надання державної підтримки в страхуванні сільськогосподарської продукції  має бути прозорим та дієвим і з метою запровадження цієї підтримки у 2012 році було прийнято Закон України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою», який був спрямований на забезпечення стабільності виробництва в сільському господарстві.

Цей закон передбачав, що державна підтримка полягає в наданні сільськогосподарському товаровиробнику з державного бюджету грошових коштів у вигляді субсидій для оплати частини страхового платежу. Однак встановлювався ряд передумов, які мали бути дотримані сторонами договору страхування. Наприклад, передбачалось, що вони повинні використовувати тільки стандартні договори страхування, тобто договори, які за своїм змістом відповідають всім критеріям, що встановлені цим законом.

Страховиків, які здійснюють страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою, законом зобов’язано вести облік договорів страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою в порядку та на умовах, визначених законодавством.

Також закон передбачав граничні розміри, структуру, порядок застосування страхових тарифів; порядок визначення збитку у разі настання страхового випадку; порядок повідомлення про страховий випадок та оформлення страхового акту; порядок виплати страхового відшкодування і загалом встановлював жорстке централізоване державне регулювання (в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України) умов страхових договорів та взаємовідносин страховика і страхувальника. Передбачалось, що страховики, які мають ліцензію на здійснення страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою, зобов’язані утворити Аграрний страховий пул, що є юридичною особою, неприбутковою організацією та утримується за рахунок коштів страховиків.

Закон було прийнято, Аграрний страховий пул було створено, однак схема державної підтримки так і не запрацювала. По-перше, в державному бюджеті не передбачалось виділення коштів на компенсацію сплачених аграріями страхових внесків; по-друге, Кабміном так і не було затверджено перелік культур та види страхових ризиків, на які поширюється дія державної підтримки.

Отже, доводиться констатувати, що отримати компенсацію за страхування врожаю на даний момент не вдасться. За таких умов аграрії продовжують страхувати урожай, як правило, на вимогу банків чи інших фінансових установ, які надають їм доступ до фінансових ресурсів і не часто роблять це за власною ініціативою.

Отже, з викладеного можна зробити висновок про те, що в Україні аграрне страхування перебуває на стадії становлення і функціонує в умовах відсутності належного нормативно-правового регулювання. Хоча загалом сільськогосподарська галузь розвивається швидкими темпами, проте обсяги застрахованого врожаю лишаються мізерними – близько 5%.

Створення системи та відслідковування усіх ризиків агрострахування є масштабним та складним завданням.

Страхування врожаю має розвиватись шляхом вдосконалення чинного законодавства України, яке регулює даний вид страхування та обов’язкового надання сільськогосподарським виробникам державної підтримки при страхуванні; покращення спроможності держави здійснювати свої функції у сфера агрострахування (зокрема, шляхом передбачення в державному бюджеті витрат на компенсацію витрат на страхування); розробка дієвих механізмів та правил державної підтримки страхування; стимулювання сільгоспвиробників до участі у страхуванні; затвердження типових форм договорів страхування та інших потрібних нормативно-правових документів; встановлення ефективної системи моніторингу застрахованого врожаю. Без здійснення цих завдань система ефективного страхування в Україні буде відсутня.

Юрій Бабенко

Адвокатське об`єднання Кравець і партнери для Юридичної газети

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Адвокатская компания Кравец и Партнеры