Оскільки спеціальний закон не встановлює жодних винятків щодо звільнення прокурорів з посад у період їх тимчасової непрацездатності, то в разі звільнення таких осіб слід дотримуватись імперативної заборони на звільнення в період тимчасової непрацездатності, яка є складовою конституційного права кожного на працю та збереження робочого місця в особливий період (перебування на лікарняному).

Отже, Законом № 113 було звужено обсяг прав та спеціальних гарантій для прокурорів щодо збереження робочого місця на період їх тимчасової непрацездатності, що не відповідає частинам другій, третій статті 22 Конституції України.

Суд дійшов висновку, що абзац шостий пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113, в частині згідно з якою перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту, суперечить частинам першій, другій, шостій статті 43 Конституції України.

Суд вважає, що на законодавчому рівні допущено неоднакове правове регулювання порядку звільнення прокурорів з посади в період їх тимчасової непрацездатності, що не відповідає вимозі юридичної визначеності як складовій принципу верховенства права, а тому суперечить частині першій статті 8 Конституції України.

Абзац шостий пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ, в частині згідно з яким перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту, визнаний неконституційним, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Водночас Суд закрив конституційне провадження щодо конституційності абзацу шостого пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113, в частині згідно з яким „перебування прокурора у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту“, на підставі пункту 4 статті 62 Закону України „Про Конституційний Суд України“ – неприйнятність конституційної скарги.

Судді-співдоповідачі у цій справі – Віктор Кичун і Олександр Петришин.  Текст Рішення буде оприлюднено на офіційному вебсайті Суду 3 жовтня ц.р.

Джерело: Конституційний Суд України

АО «Кравець І Партнери»

🔸Постанова ВС-КЦС про законність звільнення за п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України (нез`явлення на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності) – https://forum.antiraid.com.ua/topic/15213-postanova-vs-kcs-pro-zakonnist-zvilnennja-za-p5-ch1-st40-kzpp-ukrayini-nezjavlennja-na-roboti-protjagom-bilsh-jak-chotiryoh-misjaciv-pidrjad-vnaslidok-timchasovoyi-nepracezdatnosti/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

За інформацією від нашого джерела, ТСК – це швидше інструмент для точкових рішень в окремо взятих питаннях, ніж спроба системно вирішити давно перезрілі проблеми у земельних відносинах на місцях.

Як прокоментував ситуацію для AgroPolit.com старший партнер адвокатської компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець, робота ТСК може суттєво нашкодити не лише АПК чи вдарити по підсиленню державних інститутів. Якщо комісія почне зловживати своїми функціями, це може спричинити розкол та спробу федералізації окремих регіонів.

З огляду на те, що сьогодні багато нардепів не демонструють бажання виконувати навіть присягу, яку вони давали народу України, то особисто я бачу загрози, які може нести громадам ця комісія. Комісія може стати інструментом, який дозволить віднімати землю у громад або тиснути на осіб, які не хочуть виконувати якісь угоди поза законом або не хочуть співпрацювати з людьми, які можуть стояти за депутатами. Наприклад, комісія може визначити, що якась громада неналежним чином використовує землі, і тому потрібно ці землі передати у держвласність. Або вона може встановити, що певна ділянка забруднюється і, відповідно до закону, законсервувати цю землю, не даючи можливість використовувати угіддя у подальшому. Механізмів є дуже багато, включаючи і прямий тиск за допомогою правоохоронних органів. Якщо такі зловживання виникнуть, це може призвести до протидії з боку громади за допомогою територіальної оборони. Що, у свою чергу, може призвести до розпаду країни на невеликі анклави. І такий крок може стати шляхом до роз’єднання країни», – повідомляє про ризики Ростислав Кравець.

Наостанок варто додати, що відкриття ринку землі та впровадження реформи децентралізації сприяло передачі з державної до комунальної власності територіальних громад значного обсягу земель. Поряд з цим існує низка фактів про незаконну передачу у власність та користування земель державної власності, а також повідомлення про незаконне та неефективне користування та розпорядження комунальними землями сільськогосподарського призначення.

AgroPolit.com

АО «Кравец и Партнеры»