Квартири, за даними платформи Restate, продаються в середньому по 169 тис. рублів за кв.м ($ 2,3 тис за офіційним курсом). Водночас, це все ще дорожче, ніж квартири в новобудовах бізнес-класу Києва, який зазнає атак дронов і ракетних обстрілів агресора. За даними сервісу ЛУН, у січні придбати житло у столиці можна, в середньому, за 72,4 тис. грн за кв. м., тобто за $ 1,8 тис. за кв.м

Втім, нерухомість у Криму, ймовірно, дешевшатиме й далі цього року, що пов’язано з різким падінням кількості угод. ЗСУ мають намір деокупувати Крим, США надають Україні ракети GLSDB дальністю 150 кілометрів, які дозволять завдавати ударів по військових цілях на півострові.

Квартири в Криму дешевшають

Останні кілька років житло на півострові дорожчало — його скуповували росіяни, які завжди мріяли про квартиру біля моря та переїжджали до Криму після його окупації.

Представник Президента України у Криму Таміла Ташева каже, що незаконно на півострові перебуває близько 800 тис. громадян країни-агресора. Зростання цін спостерігалося й у першій половині року. Наприклад, якщо у січні минулого року, за даними Restate, житло в новобудовах коштувало 197 тис. рублів ($ 2,66 тис.), то вже у травні – 199 тис. рублів ($ 2,69) за кв. м.

Ринок готувався подолати психологічну позначку в 200 тис. рублів за кв м восени, коли попит зазвичай зростає. Але натомість ціни пішли вниз. Падіння на 27% восени порівняно з початком року зафіксували аналітики кримської рієлторсько-консалтингової компанії REM Navigator.

Російська статистика бреше, неодноразово раніше говорив екс-міністр курортів та туризму Криму Олександр Лієв. Але навіть вона змушена визнавати, що на півострові почалися проблеми та нерухомість почала дешевшати.

Охочих купити квартиру в Криму помітно поменшало. За даними консалтингової компанії Idem, на яку посилається Радіо Свобода, у червні минулого року кількість угод скоротилася на 52% порівняно з січнем 2022-го та на 72% – з аналогічним місяцем позаминулого року. Очевидно, що така тенденція спостерігається і зараз.

За даними сайту Мир квартир, зараз у Криму на продаж виставлено близько 33 тис. об’єктів нерухомості. Стільки ж було і у вересні минулого року. Зазвичай поза сезоном скорочується не тільки попит, а й кількість пропозицій. Керуючий партнер консалтингової компанії SV Development Сергій Степенко каже, що купувати квартири на півострові ніхто не хоче.

Пора додому

Кримський ринок нерухомості перестав зростати у травні-червні минулого року, саме тоді, коли російські окупаційні війська під тиском ЗСУ змушені були піти з передмістя Києва. Весною 2022-го стало зрозуміло, що план російського диктатора Володимира Путіна захопити столицю та поміняти керівництво країни реалізувати не вдалося. А потім ЗСУ вдалося деокупувати Харківську область та правий берег Херсонської області. Але головне — почалися атаки на військові об’єкти та об’єкти інфраструктури, включаючи Кримський міст, на території півострова, який раніше вважався недоторканним.

«Крим буде деокуповано, тому деякі росіяни мають намір переїхати до інших регіонів своєї країни. Нерухомість на острові виставляють на продаж. Зростання пропозиції та скорочення попиту призводить до зниження цін», — каже директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин.

Росіяни розуміють, що можуть втратити свою нерухомість. Усі угоди купівлі-продажу, будівництво нових будинків та їх введення в експлуатацію за час окупації частини Донецької, Луганської областей та Криму можуть бути визнаними недійсними, каже старший партнер адвокатського об’єднання Кравець та партнери Ростислав Кравець. «Ті, хто купуватиме квартири за копійки, розуміють усі ризики», — каже він. І додає, що продавцям та покупцям, ймовірно, доведеться переоформлювати усі об’єкти за вимогами українського законодавства.

Джерело

АО «Кравец и Партнеры»

Проблема євроблях – нерозмитнених авто, завезених з-за кордону, в Україні так досі й не вирішена. Останнім часом депутати тільки відтерміновують введення жорсткіших санкцій за використання блях. Тепер же з’явилися пропозиції вирішити проблему настільки глобально, що це торкнеться всього автомобільного ринку в країні.

Що придумали депутати

У Раді зареєстрували відразу три законопроекти (№3704, 3705 і 3706), які пропонують з 1 січня звільнити від сплати акцизного податку автомобілі, ввезені в Україну з-за кордону.

Законопроектами передбачено пільги для власників автомобілів на єврономерах, які вже знаходяться на території України: протягом 180 днів з дня набрання законами чинності вони зможуть розмитнити автомобілі без застосування штрафних санкцій, але за умови сплати всіх митних платежів та добровільної сплати 8,5 тисячі гривень до держбюджету.

За оцінкою авторів законопроектів, станом на 1 травня 2020 року в Україні в режимі тимчасового ввезення або транзиту перебуває 750 тисяч євроблях, у тому числі, 500 тисяч – з порушенням термінів та умов цих режимів.

Також пропонується звільнити від сплати акцизу вже в 2020 році учасників та ветеранів АТО, які ввозять один легковий автомобіль (або вантажний повною масою до 3,5 тонни, або автобус, або причіп) для особистого користування.

Цю ж категорію громадян пропонується також звільнити від сплати ПДВ при ввезенні авто, але за умови, що вартість митних платежів не перевищить 43 розміру мінімальної зарплати (близько 200 тисяч гривень) та транспортний засіб не вироблено країною-агресором.

Крім того, передбачається і проведення з 1 січня 2021 року для старих авто, що не відповідають нормам Євро-4, обов’язкового техогляду протягом трьох місяців з моменту реєстрації і надалі не рідше одного разу на два роки.

Як це змінить ціни

Раніше євробляхарі скаржилися на занадто великі суми за розмитнення. Нерідко вони перевищували вартість самої машини. Цінник накручував, головним чином, акциз, який залежить від вікового коефіцієнта. І якщо в попередніх проектах пропонувалося просто прибрати віковий коефіцієнт, то в новому – взагалі скасувати акциз для авто, імпортованих в Україну до 1 травня цього року в режимі тимчасового ввезення.

Таким чином, наприклад, 10-річний автомобіль з дизельним двигуном у 2,5 літра подешевшає в розмитненні майже на 1900 євро. Чим старше і потужніше авто – тим більше, в результаті, зможе заощадити його власник.

Якщо ж розмитнити всі 750 тисяч євроблях, бюджет отримає більш як 17 млрд гривень.

Нові схеми

Найбільш корупційною пропозицією є пільгове ввезення авто для певних категорій громадян.

“Ввезення авто під пільговиків може стати зручною схемою для тих, хто хоче заощадити на податках. Свого часу у нас вже були аналогічні схеми з оформлення імпортних машин на чорнобильців та афганців. Саме введення нових пільг викликає питання, так як був заявлений курс на монетизацію пільг. Тобто, громадяни окремих категорій повинні отримувати бюджетну допомогу, а вже як вони нею скористаються – куплять авто чи витратять на інші цілі – окреме питання. Але, виходить, що цим проектом, навпаки, пропонується розширення пільг”, – говорить президент адвокатської компанії Кравець і партнери Ростислав Кравець.

“Елітний податок”

Є, наприклад, у депутатів і пропозиція переглянути принципи нарахування так званого “податку на розкіш” – 25 тисяч гривень на рік, які сьогодні платять власники елітних автомобілів. Автори законопроекту хочуть знизити планку “елітності” машин майже удвічі. Якщо цей пункт пройде, платити щорічний податок доведеться і власникам авто середнього класу.

Зараз елітний податок платять власники авто, вартість яких вища за 1,8 мільйона гривень. Податок нараховується на машини до 5 років.

Автори проекту хочуть включити до списку платників транспортного податку також власників мотоциклів, водного транспорту (яхти, судна, човни, моторні катери).

Але головне – пропонується знизити поріг елітності транспортних засобів до 944,6 тисячі. Тобто, під оподаткування потраплять нові машини вартістю до 31,5 тисячі євро. А це не тільки люксові моделі.

Нові мита

Подали депутати вже і альтернативні пропозиції. На сайті Ради з’явився новий законопроект 3704-1, який суттєво підвищує оподаткування нових авто. На сьогодні, в середньому, мито на популярні нові авто становить 5% від вартості авто (тобто, 350-1000 євро). Пропонується брати мито 0,75 євро з 1 куб см. обсягу двигуна авто, тобто, 900-2250 євро в авто 1,2-3 літри. Сьогодні акциз на нові авто становить 50-200 євро. Пропонується брати акциз 0,1 євро з 1 куб см об’єму двигуна, тобто, 120-300 євро на авто 1,2-3 літри.

Якщо цей законопроект приймуть, то нові авто в Україні подорожчають на 1-1,5 тисячі євро, відзначає автомобільний експерт Олег Назаренко.

Корреспондент.net

АО «Кравец и Партнеры»

Але рутина спортклубів докорінно зміниться. Нещодавно головний санітарний лікар опублікував “Проект тимчасових рекомендацій для організації протиепідемічних заходів”, згідно з яким працівникам залів знадобляться маски, а деяких відвідувачів впускати відмовляться. 

Чи зможуть клуби впровадити всі рекомендації, скільки грошей вони втратили на карантині і чи будуть вони підвищувати ціни на абонементи – в нашому матеріалі.

Чи готові клуби до нових правил роботи 

Згідно з новими рекомендаціями, на самостійні заняття в зали будуть впускати обмежену кількість людей. Максимум відвідувачів буде залежати від площі спортклубу: на кожні 10 квадратних метрів дозволяється тренування одного клієнта. Для групових занять норматив більш жорсткий: одна людина на 5 квадратів, і не більше 10 осіб. Всі вони допускаються на тренування лише за попереднім записом.  

Директор з розвитку однієї зі столичних мереж фітнес-клубів розповідає, що подібне обмеження – не проблема. 

“Складно уявити ситуацію, щоб займалося одразу 50 осіб – це не про нашу бізнес-модель”, – каже Ігор Брандін.  

Проте маленьким клубам складніше. За площі приміщення в 80 квадратів у “годину пік” зможуть займатися лише 8 осіб. В одному із спортклубів, який знаходиться у житловому масиві на околиці Києва, нам розповіли: зал розділено на чотири кімнати, і в кожній з них за новими правилами може перебувати не більше двох осіб, які тренуються.  

Для дітей до 14 років групові заняття і зовсім на паузі. Звідки взялася така вимога – незрозуміло, адже діти не перебувають в особливій групі ризику захворюваності на коронавірусну інфекцію. Ба більше, дані дослідників, навпаки, показують, що діти навіть менше ризикують після хвороби Covid-19 “підхопити” ускладнення.  

Що ж стосується температурного скринінгу співробітників і відвідувачів, Брандін припускає, що його буде легко проводити, – точно так само, як це зараз працює і в деяких торгових мережах. Безконтактні термометри вже закуплено, тому співробітників із підвищеною температурою допускати до роботи не будуть, як і відвідувачів. Щоправда, в ефективності такого заходу теж є сумніви, адже коронавірус може протікати і безсимптомно, а такі термометри часто схильні помилятися. Недарма ж після запуску метро обов’язковий скринінг так і не запровадили. Епідеміологи ж взагалі кажуть: краще, щоб адміністратор просто проводив візуальний огляд. 

Також клуби повинні стежити за дотриманням дистанції між відвідувачами. Як це зробити – до кінця не зрозуміло. 

“Із спірних моментів є те, що в клубах не допускається скупчення людей в окремих зонах. Але тут питання до свідомості людей, щоб вони самі розуміли, що не потрібно один до одного підходити впритул. Я слабо уявляю, як ми повинні чинити, якщо вони стануть порушувати ці вимоги”, – розповідає Брандін. 

Тренажери для кардіотренувань повинні бути за 2,5 метри один від одного. Подібне обмеження діє і в Гонконгу. Але там площі використовують більш раціонально. Між тренажерами, які щільно стоять, у тому числі і біговими доріжками, встановлюються перегородки. Як вмістити в маленькому залі тренажери з таким радіусом – загадка. 

Працівники спортзалів мають бути в масці/респіраторі й одноразових рукавичках. В “Атлетіко” нам розповідають, що для співробітників вже закуплено 5-денний запас засобів захисту, як це і було рекомендовано. Перед змінами для персоналу будуть проводити навчання про те, як ними користуватися і правильно утилізувати. А в деяких клубах збираються видавати рукавички ще і відвідувачам, щоб полегшити подальшу дезінфекцію. У згаданому ж Гонконгу це і зовсім обов’язкова вимога.  

Але рука в рукавичці потіє, ковзає, тому займатися в таких умовах не зовсім безпечно. Окрім того, останні дослідження показують, що еластичні рукавички не тільки пропускають частинки вірусу, але і затримують його в своїх “порах”. Тому, якщо голою рукою доторкнутися до тренажера, на якому займався хворий на коронавірус, а потім почухати ніс, це може становити навіть меншу загрозу, ніж якщо зробити це в рукавичці. Втім, поки що конкретних висновків епідеміологів з цього приводу немає. 

Зал за новими вимогами необхідно дезінфікувати кожні 2 години і відразу після занять. Антисептики повинні розташовуватися на вході в приміщення та біля тренажерів. Представники спортклубів коментують: цих норм дотримувалися ще до закриття на карантин, бо турбувалися про здоров’я відвідувачів. Також вони розраховують на свідомість громадян, що вони стануть протирати після себе контактні частини тренажерів. 

Провітрювати приміщення необхідно не менше 15 хвилин до відкриття і протягом дня. Для більшості мереж це стандартна процедура. Існують міжнародні норми, згідно з якими повітря в приміщенні змінюється кожні 10 хвилин завдяки механічній вентиляції. Якщо працює тільки один кондиціонер, він сушить слизові оболонки, й організм більш чутливий до вірусів. 

Душ і роздягальні може бути заповнено лише на 50%. Багаторазові тканинні рушники видавати більше не будуть – доведеться користуватися паперовими. Спеціально для їх утилізації встановлять спеціальну тару. Щоправда, найпевніше, можна буде користуватися і своїми індивідуальними рушниками – про це в рекомендаціях нічого не сказано. 

Також клубам доведеться прибрати рекламні брошури, журнали. Передбачається, що через них зараження може відбуватися швидше. Фітнес-бари, SPA, масаж – під забороною. А от щодо басейнів все неоднозначно.  

У рекомендаціях від травня їхню роботу заборонено, але 26 травня головний санлікар Віктор Ляшко заявив: їхню роботу все ж таки дозволять. Це було б логічно, адже вода в басейнах хлорується, тому коронавірус в ній не виживе. А постійна комісії з питань техногенно-екологічної безпеки КМДА вирішила басейни поки не відкривати.  

Сьогодні-завтра на сайті МОЗ повинні будуть розмістити уточнені рекомендації. Як спортклубам встигнути за кілька днів адаптуватися до нових правил – незрозуміло.  

Деякі спортзали планують впроваджувати і власні обмеження заради збереження здоров’я відвідувачів та персоналу. Один із маленьких клубів поки запускає тільки індивідуальні тренування. У деяких роздягальнях планують закрити частину шаф. Від нижніх і верхніх шафок ключі видавати не будуть, щоб люди могли дотримуватися дистанції. Мережа “Атлетіко” буде тимчасово усувати від роботи людей старше 60-річного віку.

Що буде із порушниками нових правил 

Далеко не всі зали готові до нових правил роботи. У спортклубі “5 елемент”, наприклад, нам відповіли, що тільки побачили постанову від 18 травня, і поки її вивчають. А в мережі фітнес-клубів “Дії” коментувати ситуацію відмовляються, поки немає офіційних даних про те, на яких умовах і з якої дати дозволяється робота. 

Чи будуть штрафувати тих, хто не встигне запровадити нові стандарти до 1 червня, якщо правила залишаться без змін? І чи доведеться тим клубам, які не будуть здатні виконати рекомендації, працювати “за зачиненими дверима”? 

Поки йдеться лише про рекомендації. З юридичної точки зору спортзали не зобов’язані неухильно виконувати всі приписи від Ляшка. Тим паче, що аргументації для багатьох обмежень немає. 

“Це лише рекомендації. У нас взагалі немає санітарно-епідеміологічної служби. Протоколи про штрафи, якщо їх буде виписано, можна буде легко оскаржити. На мій погляд, самі ці обмеження зовсім безглузді. Навіщо забороняти конкретно басейни – незрозуміло. В душових і спортзалах вірус, мабуть, не поширюється. Абсурд за абсурдом. Враховуючи те, з якою системністю у нас впроваджувалися карантинні обмеження, найпевніше, нас чекає друга хвиля захворюваності”, – ділиться думкою адвокат Ростислав Кравець. 

Щоб оскаржувати штрафи, спортзалам доведеться заплатити судовий збір мінімум у 420 гривень, відповідно до зміненої практики Верховного суду. Але це навряд чи стане проблемою. 

Однак, якщо згадати про те, як впроваджувався масковий контроль у магазинах, який теж мав лише характер рекомендацій, можна зробити висновок, що спортзали все ж будуть дотримуватися нових правил. В умовах “посткарантинної депресії” для маленьких спортзалів штраф у 51 тисячу гривень може виявитися вбивчим, тому, найімовірніше, вони будуть дотримуватися всього, навіть необов’язкових приписів. 

Але набагато більше на мережі тиснуть не нові рекомендації, а фінансовий ефект від минулих 2,5 місяців. Всі опитані нами клуби заявили, що абонементи було продовжено на строк карантину. А це означає суттєві збитки. 

Середній мережевий клуб із басейном за день простою втрачає близько 100 тисяч гривень, за час карантину – до 8 мільйонів гривень. Утім, це лише приблизні оцінки. Багато що залежить від розташування точок, їхньої кількості, вартості оренди й інших нюансів. Навіть приблизні дані про втрати українські компанії називати відмовляються.  

“Є прямі і непрямі втрати. За 2,5 місяці того, як зали було закрито, ми не змогли заробити. Окрім того, карантин якраз припав на пік сезону. Перед спокійнішими річним місяцями, коли відбувається природний спад, нам не вдалося підготуватися і заробити”, – каже Ігор Брандін. 

Але великі мережеві клуби не постраждали від карантину занадто критично, оскільки в них є запас міцності за рахунок річних абонементів відвідувачів. Особливо це стосується елітних мереж, клієнти яких платоспроможні. Деякі клієнти взагалі увійшли в становище залів і сплатили абонементи авансом.  

Що ж стосується маленьких залів, то достатніх “подушок безпеки” у них не було. Власник одного із таких залів розповідає, що виручка від нього невелика. За будні дні зал тільки відбиває оренду та податки, і близько 8 днів на місяць приносить прибуток. Ніякої підтримки від держави дрібні фітнес-гравці не отримують. Під час карантину банки відмовляли їм у кредитах, тому власникам такого бізнесу доводилося позичати гроші у знайомих, щоб виплачувати хоча б частину грошей співробітникам. 

“Ми зараз у роздумах, чи є сенс відкриватися. За період карантину були суттєві фінансові втрати, і витрати зараз тільки зросли. Але і закрити зал – нереально, адже є зобов’язання перед клієнтами. Абонементи на період карантину було заморожено, і тепер ми просто зобов’язані надати оплачений час. Будемо раді, якщо вийдемо в нуль. Найпевніше, будемо в мінусі все літо. А про осінь і страшно думати”, – розповідає власник столичного клубу на Правому березі.

Чи зростуть ціни на абонементи 

Нові правила передбачають і зростання витрат: закупівлю дезінфекційних засобів та засобів індивідуального захисту, обладнання для температурного скринінгу. І це в умовах обмежень на відвідуваність. Окрім того, саме фітнес-бари, SPA-послуги, масажі, які тепер під забороною, зазвичай приносять спортклубам значну частину доходу. Зали не зможуть заробити на салатах, батончиках, коктейлях, спортивному харчуванні.  

Теоретично, зали повинні були б тепер підвищити вартість своїх послуг. Тим паче, що зростання цін назріло і раніше. Протягом останніх двох-трьох років багато спортзалів практично не розуміли ціни, орієнтуючись насамперед на масовість відвідувань.  

Спортзали дають різні оцінки повернення клієнтів. Більшість представників мереж прогнозує, що через місяць послугами спортзалів буде користуватися близько 80% від колишньої кількості клієнтів. Імовірно, що замість купівлі річних абонементів вони будуть частіше звертати увагу на місячні абонементи або, як і під час карантину, продовжать бігати в сусідньому парку і переглядати відеоуроки.  

Однак у нинішній ситуації зростання цін навряд чи можливе, вважає Ігор Брандін.  

“Звичайно, збільшаться накладні витрати. Але наша робота залежить від ситуації на ринку. Не думаю, що він дозволить спокійно підвищити ціни, оскільки платоспроможний попит населення впав. Окрім того, частина людей утримається від купівлі річних абонементів з побоювань другої хвилі епідемії. Не виключено, звичайно, що для мережі не залишиться іншого виходу, як підвищувати розцінки. Але це вже крайній випадок, коли інших варіантів для виживання не буде”, – говорить він. 

А маленькі клуби і зовсім ставлять на повернення лише 30% від весняної кількості клієнтів. Підвищувати ціни не планують: побоюються, що тоді точно втратять і тих клієнтів, які є зараз. Деякий час збираються протриматися на плаву без прибутку. 

Деякі спортзали планують переходити на нові формати роботи. Наприклад, замість річного абонемента планують пропонувати картку на обмежену кількість візитів. Багато популярних мереж світу вже зараз відмовляються від “вільного відвідування” і переходять до запланованого. З допомогою запису клуби зможуть краще розподіляти навантаження. 

Така практика використовувалася і для обходу карантинних правил. Не секрет, що двері деяких спортклубів було відчинено перед постійними клієнтами. Розрахунок відбувався тільки готівкою або ж здійснювалися перекази на картку. У деяких мережах нелегальні послуги стали дорожчими. 

Один зі спортзалів розіслав усім своїм постійним клієнтам запрошення вступити до чату у “Вайбері”. Там оголосили, що до кінця карантину клуб працює з 9-ї до 21-ї, і запропонували людям записуватися на певний час. Таку практику вирішили залишити і після пом’якшення обмежень. 

Таблиця запису відвідувань одного із маленьких столичних клубів.  

“Суворого обмеження за часом немає. Виходимо з розрахунку середнього відвідування в півтори години. Якщо збираєтеся довше – просто записуйте час з – до. Нам головне розвести потоки відвідувачів”, – пише в чаті адміністратор клубу.

Такі онлайн-таблиці, до речі, можуть скорочувати витрати клубів на адміністраторів. На тренування клієнти можуть записатися самі, отже, потреба в людському ресурсі відпадає. Також онлайн можна продовжити, заморозити свій абонемент.

Заняття із тренером у новому форматі 

Окрім запланованих відвідувань, деякі спортклуби розмірковують над продажем абонементів відразу в комплексі з індивідуальними тренуваннями і персональним онлайн-супроводом від тренера. Це необхідно, щоб підтримати працівників, які тривалий час перебували “на мілині”. Справа в тому, що частина клубів підтримувала деяких співробітників на карантині, але зробити цього для всіх фінансово не могли. 

“Біль сфери полягає в тому, що заборона на роботу клубів у карантин виявилася абсолютно безглуздою. Рівень заражуваності особливо не знизився, люди ввечері в транспорті їздять битком і зі спущеними масками. Тим часом як ще два тижні тому не можна було зайти в паркову зону, а люди, які могли годувати себе і свої сім’ї, залишилися безробітними без будь-яких соціальних виплат”, – ділиться думкою про запуск спортзалів фітнес-тренер мережі Sportlife.  

Деякі спортклуби влаштовували онлайн-марафони, щоб хоч якось монетизувати роботу тренерів на час карантину. Але особливим попитом вони не користувалися, адже домашні тренування є у відкритому доступі в інтернеті. Успішними виявилися лише проекти з двостороннього зв’язку, коли тренер міг бачити своїх підопічних і коригувати техніку вправ. Тренування адаптували, тому люди можуть займатися на невеликій площі із власною вагою. 

Багато тренерів стали вести клієнтів самостійно, активніше розвивати свої сторінки в instagram, продавати плани харчування, приїжджати до людей додому. Деякі були змушені порушувати протиепідеміологічні заходи. 

“Спершу дістав TRX-петлі і тренував небагатьох своїх клієнтів у парку. Потім парки закрили, я докупив гантелі, вішав ті ж петлі на перила на вулиці і тренував у себе у дворі. У нас двір закритий, земля не муніципальна, тому ніхто нічого мені там робити заборонити не міг. Коли нам повідомили що відкриття не буде ледь не до липня, то я плюнув і пішов тренувати в інший зал, який працює по-тихому в карантин. Туди підтягнулися більшість моїх підопічних. Решта ж чекають офіційного відкриття нашого клубу з 1 червня. Я відносно безболісно все це пройшов. Загальна картина гірша, ніж із моїх слів”, – розповідає тренер.  

Однак співробітники спортклубів насторожено ставляться до обіцянки відкрити спортзали з початку літа. Через колишні заяви вже виникали проблеми з організацією роботи, бо карантинна політика влади постійно змінювалася.  

“Велика частина співробітників після оголошення карантину виїхала зі столиці. Дізнавшись про те, що з 23 числа нам дозволено працювати, ми попросили їх повернутися, багато хто купив квитки. Але виявилося, що це був фальстарт. Вийшли накладки. Ситуація вимушена, на владі лежить велика відповідальність, і ми це розуміємо”, – каже Ігор Брандін.  

Чи приживеться практика купівлі абонементів разом з індивідуальними заняттями – невідомо. Самі тренери розповідають, що всі їхні постійні клієнти вже “стають у чергу”, тому потреби в ній немає. Вартість індивідуальних тренувань поки також підвищувати не планують. 

Що ж до обмежень, то їх тренери не критикують. Маски особливо заважати не будуть, оскільки є досить легкими і невідчутними. За їхніми словами, набагато важливіше, щоб фітнес-бізнес не стали “кошмарити” перевірками і штрафами. Решта – дрібниці. 

Анна Пєшкова, 112.UA

АО «Кравец и Партнеры»

На ринку зведення нового житла — високий попит і вже значно знижені порівняно з 2014—2015 роками ціни (на 30—70% у доларах). Проте чимало покупців не здогадуються про вдвічі-втричі більші ризики придбання такої нерухомості. Одиниці з них перевіряють компанію-забудовника на чесніть: чи викупив землю (або взяв в оренду), чи є всі дозвільні документи, чи не перепродано кілька разів право на майно (тобто чи не укладено такі угоди не лише з ним, а й з іншими інвесторами-фізособами), чи не відкрито карну справу на керівників тощо. Цей перелік можна продовжувати.

Як колись зазначав «УК», за інформацією правників, такі ретельні перевірки зголошуються робити лише 5% потенційних інвесторів. І з них 70—80% — юристи.

Автор знає чимало цікавинок щодо таких підводних течій не від когось, а від родичів, які нещодавно майже «клюнули» на цікавий варіант у місті-супутнику столиці Вишгороді.

Квартира, яку їм пропонували, мала непоганий метраж (до 75 кв. м), просторі коридори, велику кухню. Та ще й ремонт у ній було проведено. За це все компанія просила до 35 тисяч доларів, що для цього варіанта й справді небагато.

Коли здається, що все гаразд…

Однак автор все-таки переконав близьких найняти юриста з нерухомості, щоб ще до підписання договору завдатку (до 10 тисяч гривень) вони могли ретельно перевірити все про цього забудовника і саму квартиру. Житло продавали на правах переуступлення прав на майно від ще однієї фізособи — первинного інвестора.

Юрист перевіряла довго: з документами на останнього все було гаразд. І начебто радості не було меж. Проте в останню мить правник знайшла ухвалу суду, який відкрив крімінальну справу на певних осіб, зокрема керівників компанії-забудовника. І вона було дуже свіжою — кінець 2015 року. Річ у тому, що забудовник зобов’язувався перед місцевою владою, що він, зводячи великий житловий комплекс, або відбудує соціальний об’єкт на користь міста, або надасть до 2 тисяч квадратних метрів житла городянам. Однак ні першої, ні другої умови він так і не виконав. Юрист категорично не рекомендувала купувати таке житло, доводячи, що потім можуть виникнути великі проблеми з його оформленням у власність.

Як зазначив «УК» старший партнер юридичної фірми «Кравець та партнери» Ростислав Кравець, тим, хто вже купив такі помешкання, знадобиться чимало часу на оформлення на них права власності.

«Упевений, що місто може через суди позбавити такого права і тих, хто вже оформив його. Можливо, навіть мешканців можуть виселяти з квартир. Звісно, компанія-забудовник повинна їм в цьому разі повернути гроші, проте може цього і не зробити. Відповідь буде така: коштів немає, все вкладено в будівництво», — зазначає він. Ось таким печальним може бути фінал цієї історії.

Тут подиву немає меж: чому вже після порушення кримінальної справи стосовно керівників компанії-забудовника вона і надалі продає житло?

Пайові порушення

І таких випадків чимало. Що ще порушують забудовники і як з’являються проблемні будинки, серії та цілі мікрорайони?

Компанії не виконують законодавства України у частині сплати внесків за так звану пайову участь забудобників. Річ у тому, що ситуація, описана «УК», стосувалася окремих угод між компаніями та місцевими органами влади, які вони підписували ще до ухвалення Закону «Про регулювання містобудівної діяльності». Тоді забудовники не виділяли коштів для місцевої влади, як це регулює цей документ, а обумовлювали з нею створення об’єктів соціальної інфраструктури або передачу певної кількості житла місту.

Після 2013 року вони вносять на ці потреби лише певну кількість грошей, а місто вже само перераховує їх на зведення тих чи інших об’єктів.

Як зазначили «УК» у Конфедерації будівельників України, згідно з ч. 7 закону, органам місцевого самоврядування заборонено вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. У конфедерації вважають, що «чорного списку» забудовників, які не повною мірою виконують свої зобов’язання перед органами місцевого самоврядування, не існує, але їх структура ще у 2015 році почала збирати інформацію щодо недобросовісних забудовників і найближчим часом планує оприлюднити її для громадськості. Щось довго формують такі переліки, чи не так?

Однак компаній-забудовників, які не виконують своїх зобов’язань щодо пайової участі, лише в Києві з десяток, і можна вважати їх усіх недобросовісними, які несуть певні ризики для інвесторів-фізосіб, що вклали гроші в зведення того чи іншого будинку.

«Зекономлена» якість

Ще одна велика проблема для всіх — вкрай низька якість будівельних матеріалів, з яких останнім часом зводять будинки. До речі, цього не заперечують самі будівельники та девелопери. Керівник відділу продажу ЖК Park Stone Дмитро Шостя вважає, що чергова девальвація національної валюти, яку спостерігаємо протягом останнього місяця, може стати приводом для того, що чимало компаній не надаватимуть повної інформації про матеріали, з яких зводитимуть будинок. «У періоди, коли зростає курс нацвалюти до долара, питання якості стін, енергоощадних технологій і навіть інсоляції приміщень можуть відходити на другий план. А це може коштувати майбутнім власникам житла здоров’я та нервів після заселення до помешкань», — констатує він.

Це зрозумів і кореспондент «УК», спілкуючись із мешканцями різних будинків — новозведених і тих, де живуть по 2—3 роки. Чимало з них скаржаться на брак шумоізоляції, псування будівельних матеріалів за короткий термін, виникнення тріщин стін, просідання грунту під будинками, заливання верхніх поверхів водою тощо. На форумах із будівництва можна знайти яскраві приклади всіх цих негараздів. Там закликають потенційних інвесторів-фізосіб не наступати на ті самі граблі, називають конкретні компанії, які зводять неякісне житло.

Конфедерація будівельників вважає, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України, на яку покладено контролювати дотримання виконання державних будівельних норм, пильно стежить за додержанням якості будматеріалв та будівництва.

Та як бачимо, такий контроль не завжди достатній.

Від редакції. Перед тим як обрати квартиру в того чи іншого забудовника, не поспішайте укладати попередні договори на майбутнє придбання житла. Краще заплатіть юристові з нерухомості від 1000 до 1600 гривень, щоб він ретельно перевірив законність будівництва, прибдання у власність або оренду земельної ділянки, а головне — чи не порушено кримінальної справи проти забудовника. Витрачені кошти на юридичний супровід вам видадуться краплею в морі порівняно з тими сотнями тисяч гривень, які вкладете у сумнівне підприємство і не побачите вже ніколи. Або у вас виникнуть нескінченні проблеми з оформленням житла у власність, які розв’язуватимете роками, витрачаючи гроші та псуючи нерви.

Олег ГРОМОВ, УК

Адвокатская компания Кравец и Партнеры