🔸Текстовий варіант огляду з посиланнями на всі рішення – https://antiraid.com.ua/articles/oglyad-praktyky-vs-vid-rostyslava-kravtsya-shho-opublikovana-z-31-travnya-po-04-lypnya-2025-roku/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність нового перегляду у зв’язку з тим, що суди не вирішили питання компенсації при перерахунку пенсії

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про відсутність підстав для перегляду у зв’язку з встановленням виключно порушень у вигляді тривалості судового розгляду

💥 Постанова ВП ВС про неможливість звільнення судді за вчинення істотного дисциплінарного проступку у разі звільнення суддя з посади раніше або припинення його повноважень з визначених законом підстав

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸Огляд судової практики ВС-КАС за квітень 2025 року

🔸Огляд судової практики ВС-КЦС за квітень 2025 року

🔸Огляд судової практики ВС у кримінальних провадженнях щодо корупційних та пов’язаних з корупцією кримінальних правопорушень (рішення за 2024 рік)

🔸Огляд судової практики ВС-ККС за травень 2025 року

🔸Огляд судової практики ВЦ-КЦС щодо застосування Закону України «Про міжнародне приватне право» з 2018 по 04.2025 року

🔸Дайджест судової практики ВП ВС за квітень – травень 2025 року

🔸 Огляд практики Суду справедливості ЄС за березень 2025 року

🔸 Огляд практики Суду справедливості ЄС за квітень 2025 року

🔸Огляд судової практики ВС-КГС за травень 2025 року

💥 Постанова Подільського районного суду міста Києва про закриття провадження у справі про адмінправопорушення за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України

💥 Постанова ШААС якою залишено в силі рішення КОАС про визнання протиправним та нечинним рішення КМР в частині розміщення компаній, що надають ритуальні послуги

💥 Рішення Деснянського районного суду Києва про скасування постанови про адмінправопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та штрафу в розмірі 25500,00 грн за нез’явлення за повісткою

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність нового перегляду у зв’язку з тим, що суди не вирішили питання компенсації при перерахунку пенсії

Справа № 302/698/14-а (2-а/302/44/14)

Велика палата зазначила:

46. Велика Палата Верховного Суду вважає, що належним заходом індивідуального характеру для відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який заявниця мала до порушення Конвенції, буде повторний розгляд справи судом першої інстанції.

47. До того ж оскільки констатовані ЄСПЛ порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, що полягали в нерозгляді позовної вимоги про компенсацію втрати частини доходів, допущені як судом першої інстанції, а саме Міжгірським районним судом Закарпатської області під час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у цій справі, так і судами апеляційної та касаційної інстанцій при перегляді рішень судів попередніх інстанцій за заявою позивачки про ухвалення додаткового рішення, про перегляд рішень яких за виключними обставинами просить заявниця, то саме суд першої інстанції може виправити порушення, які установив ЄСПЛ.

48. Оскільки відповідно до статті 19 КАС України у редакції з 15.12.2017 окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті, зокрема й про перерахунок та виплату пенсії з компенсацією, то цю справу слід передати на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про відсутність підстав для перегляду у зв’язку з встановленням виключно порушень у вигляді тривалості судового розгляду

Справа № 1-459/12

Велика палата зазначила:

9.Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ, Суд) 14 листопада 2024 року ухвалив рішення у справі «Мадзігон та інші проти України» (Case of Madzigon and others v. Ukraine, заява № 37778 /23 та 2 інші заяви), яке набуло статусу остаточного (далі – Рішення).

10.Суд констатував порушення Україною пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) у зв’язку з надмірною тривалістю кримінального провадження та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим.

67. Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що у заявах захисники ОСОБА20 і ОСОБА21 вказують про наявність ознак провокації злочину, до того ж захисник ОСОБА20 зазначає про порушення матеріального закону, недопустимість доказів, порушення вимог КПК під час апеляційного розгляду, які не були предметом розгляду ЄСПЛ і щодо яких Суд не встановлював порушень національними судами вимог Конвенції.

68. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що підставою для втручання в остаточні рішення національних судів є саме встановлення ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов’язань за Конвенцією. Тому питання, що не були предметом дослідження міжнародної судової установи, перебувають поза межами перегляду справи за пунктом 2 частини третьої статті 459 КПК України (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2023 року, справа № 1-7/12).

69. У зв’язку із цим інші наведені у заявах захисників ОСОБА20 і ОСОБА21 доводи виходять за межі визначеного законом предмета перегляду судових рішень і не можуть бути підставою для перегляду за виключними обставинами судових рішень та їх скасування.

Постанова ВП ВС про неможливість звільнення судді за вчинення істотного дисциплінарного проступку у разі звільнення суддя з посади раніше або припинення його повноважень з визначених законом підстав

Справа № 990SCGC/8/25

Нарешті Велика палата визнала очевидні речі щодо неможливості дисциплінарної відповідальності судді у разі припинення його повноважень з визначених законом підстав. Суд зазначив:

106. Набуття суддею громадянства іншої держави є підставою для припинення повноважень цього судді (пункт 2 частини сьомої статті 126 Конституції України).

107. Водночас вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді є підставою для звільнення судді, визначеною у пункті 3 частини шостої статті 126 Конституції України, про що зазначалося вище.

108. Отже, стаття 126 Конституції України визначає підстави як для звільнення судді, так і для припинення його повноважень.

116. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що звільнити з посади судді можна особу, яка є суддею в розумінні статті 52 Закону № 1402-VIII, зокрема займає штатну суддівську посаду в одному із судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

117. Звільнення особи з посади судді у випадку, коли вона цю посаду вже не займає у зв’язку з припиненням повноважень судді з передбачених статтею 126 Конституції України підстав, не здійснює правосуддя і відрахована зі штату відповідного суду, не узгоджується з вимогами зазначеної статті Основного Закону України та наведених вище норм законів України № 1402-VІІІта № 1798-VIII.

118. Не зайвим буде нагадати і норми Регламенту ВРП, який згідно з його преамбулою регулює процедурні питання здійснення Радою повноважень, визначених Конституцією України, законами України № 1402-VІІІ та № 1798, іншими законами України, порядок підготовки, розгляду і ухвалення Радою та її органами рішень.

119. Так, відповідно до положень пункту 13.39 Регламенту ВРП якщо на момент розгляду дисциплінарної справи суддя звільнений з посади або його повноваження припинені з визначених законом підстав, дисциплінарне провадження закривається ухвалою Ради, Дисциплінарної палати.

120. Рішення про закриття дисциплінарного провадження у зв’язку зі звільненням судді або припиненням його повноважень має містити тільки посилання на ці обставини (пункт 13.43 Регламенту ВРП).

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд судової практики ВС-КАС за квітень 2025 року

В огляді відображено правові позиції судових палат, колегій суддів КАС ВС, які матимуть значення для формування єдності судової практики при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема про:

✅ індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018–2020 роки;

✅ преюдиційність судового рішення щодо анулювання спеціального дозволу на користування надрами;

✅ несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в умовах воєнного стану;

✅ правомірність підписання наказу про проведення позапланової перевірки, визначення її підстав і меж;

✅ дійсність договору позики з нерезидентом та можливість підтвердження реальності господарських операцій поза межами податкової перевірки;

✅ умови застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань та доведення умислу платника;

✅ обов’язок підприємств-балансоутримувачів вести облік зелених насаджень;

✅ повноваження Національної поліції України при обстеженні об’єктів дозвільної системи;

✅ повноваження Служби безпеки України при прийнятті рішень про заборону в’їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства.

Крім того, Верховний Суд сформував правову позицію у зразковій справі щодо здійснення доплат до пенсії в розмірі 2000,00 грн та індексації пенсії військовослужбовця у зв’язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду висловив висновок про умови врахування мобілізації як поважної причини для поновлення процесуальних строків.

Упродовж квітня 2025 року КАС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, з якими можна ознайомитися в огляді судової практики.

Огляд судової практики ВС-КЦС за квітень 2025 року

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:

– у спорах, що виникають із питань захисту права власності, звернено увагу, що сплата коштів за договором оренди державного майна та перерахування орендної плати не може вважатися викупом такого майна у власність за відсутності дотримання встановленої законом процедури відчуження державного майна та доказів набуття права власності в передбаченому законом порядку;

– у спорах, що виникають із земельних правовідносин, зауважено, що для встановлення належності земельної ділянки до земель водного фонду недостатньо лише факту її розташування біля водного об’єкта. Необхідно визначити вид водного об’єкта (озеро чи ставок) і встановити, чи знаходиться земельна ділянка в межах прибережної захисної смуги з урахуванням розміру такої смуги для конкретного виду водного об’єкта;

– у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, вказано, що договір іпотеки не може створювати перешкоди для повернення майна власнику, якщо воно вибуло з його володіння поза його волею. Можливість доступу фізичної особи – позикодавця до відкритих державних реєстрів, факт неодноразової зміни власника протягом короткого періоду часу свідчать про те, що до спірних правовідносин концепція «добросовісний іпотекодержатель» незастосовна;

у разі наявності судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором із позичальника, яке перебуває на виконанні, повторне стягнення тієї ж заборгованості зі спадкоємця боржника є неприпустимим. Захист прав кредитора в такому випадку здійснюється шляхом заміни боржника у виконавчому провадженні на його правонаступника;

– у спорах, що виникають із трудових правовідносин, констатовано, що звільнення працівника у зв’язку з відмовою від продовження роботи через зміну істотних умов праці (п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України) є окремою підставою припинення трудового договору, що не належить ні до звільнення за ініціативою працівника, ні до звільнення за ініціативою роботодавця. Якщо трудовим договором передбачено виплату матеріальної компенсації в разі припинення трудових відносин через зміни в організації виробництва і праці, працівник має право на таку компенсацію, оскільки проведення таких змін є виключним повноваженням власника;

– у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, зауважено, що при встановленні факту батьківства після смерті особи суд може брати до уваги результати молекулярно-генетичної експертизи як основний доказ, що підтверджує походження дитини від конкретної особи, навіть за відсутності інших доказів спільного проживання чи визнання батьківства за життя;

– у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, вказано, що заповіт, посвідчений при свідку, який є близьким родичем (рідним дядьком) спадкоємця за заповітом, складений з порушенням вимог щодо його форми й посвідчення згідно з п. 3 ч. 4 ст. 1253 ЦК України та є нікчемним;

– щодо застосування норм процесуального права звернено увагу на те, що в разі якщо експертна установа не наділена правом проводити певні види експертиз, суд має самостійно визначити іншу експертну установу для проведення необхідної експертизи, якщо сторони не відмовилися від її проведення і вона необхідна для правильного вирішення справи. Такий підхід відповідає принципу справедливого судового розгляду та забезпечує ефективний захист прав учасників процесу;

– щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС зазначено, що передача на підставі постанови та акта виконавця стягувачу частки в праві спільної часткової власності на заставлений автомобіль, яка належала боржнику та визначена ухвалою суду, не приводить до припинення застави такого автомобіля. Стягувач, приймаючи таку частку, набуває статусу співзаставодавця. При цьому слід розмежовувати автомобіль як неподільну річ і частку в праві спільної часткової власності на нього.

Огляд судової практики ВС у кримінальних провадженнях щодо корупційних та пов’язаних з корупцією кримінальних правопорушень (рішення за 2024 рік)

Це видання підготовлено за результатами проведеного узагальнення судової практики касаційної інстанції відповідно до підпункту 3.3.1.3.1 п. 3.3.1.3 очікуваного стратегічного результату проблеми 3.3.1 підрозд. 3.3 «Кримінальна відповідальність» розд. 3 «Забезпечення невідворотності відповідальності за корупцію» Державної антикорупційної програми на 2023–2025 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2023 року № 220.

В огляді містяться ключові висновки ККС ВС з кримінального та кримінального процесуального права щодо корупційних правопорушень.

Огляд судової практики ВС-ККС за травень 2025 року

Огляд судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду – за травень 2025 року, в якому відображено важливі правові позиції з кримінального та кримінального процесуального права

У сфері кримінального права акцентовано, що:

– спеціальна конфіскація не може бути застосована до автомобіля, якщо у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, відсутнє посилання на використання обвинуваченим цього транспортного засобу як знаряддя злочину;

– за наявності єдиної спільної мети та узгодженості дій обвинувачених, що свідчать про їхню попередню домовленість саме на вчинення розбою, виконання кожним з обвинувачених під час нападу різних дій (завдання ударів, вилучення речей) не може бути підставою для кваліфікації вчиненого за статтями закону, які передбачають відповідальність за окремі злочинні дії;

– залежно від конкретних обставин кримінальних правопорушень та з урахуванням диспозиції ч. 1 ст. 110 та ч. 2 ст. 109 КК України особа може нести кримінальну відповідальність за замах на вчинення цих злочинів.

У сфері кримінального процесуального права вказано, що:

– оскільки перелік дій психолога під час розгляду кримінального провадження, у якому потерпілою є малолітня особа, не визначений, психолог під час допиту такої особи, враховуючи її вік, може вчиняти дії, які прямо не заборонені для з’ясування істини;

– використання доказів та відомостей, одержаних від запитуваної сторони в результаті виконання запиту про міжнародну правову допомогу, у виділеному кримінальному провадженні без додаткового узгодження з державами, які такі відомості надали, відповідає вимогам ч. 1 ст. 553 КПК України.

Упродовж травня 2025 року ККС ВС сформулював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.

Огляд судової практики ВЦ-КЦС щодо застосування Закону України «Про міжнародне приватне право» з 2018 по 04.2025 року

Огляд присвячений дослідженню й аналізу правових позицій, які формують підходи до вирішення конкретних ситуацій щодо врегулювання суспільних відносин цивільного, сімейного, трудового та цивільно-процесуального характеру, в яких наявний іноземний елемент.

Перший розділ огляду містить загальні положення щодо змісту іноземного права, способів здобуття та державних механізмів отримання інформації про іноземне право. Зосереджено увагу, зокрема, на правових наслідках неможливості встановлення судом у розумні строки змісту норм іноземного права. Виокремлено питання стосовно правової концепції публічного порядку. Розглянуто загальні положення щодо легалізації документів, виданих уповноваженим органом іноземної держави, як передумови визнання їх дійсними в Україні, процедури їх визнання тощо.

У другому розділі звернено увагу на колізійні норми щодо правового статусу фізичних і юридичних осіб, особистого закону фізичної особи, яка є громадянином двох або більше держав, колізійні норми сімейного та спадкового права, проаналізовано способи вирішення питання, право якої держави підлягає застосуванню для врегулювання відносин з іноземним елементом. Досліджено питання щодо договірних правовідносин з іноземним елементом та колізійні норми речового права.

Третій розділ огляду присвячено міжнародному цивільному процесу, зокрема поняттям, видам та порядку встановлення міжнародної підсудності, конкуренції юрисдикцій. У ньому йдеться про підсудність справ щодо відібрання та утримання дитини, а також про відсутність судового імунітету в Російської Федерації у справах про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України.

Проаналізовано специфіку розгляду справ про визнання та виконання рішень іноземних судів, можливість визнання укладеною сторонами спору угоди про утримання як різновиду іноземного судового рішення.

Дайджест судової практики ВП ВС за квітень – травень 2025 року

Дайджест охоплює правові висновки Великої Палати ВС у спорах:

– що виникають із земельних правовідносин (щодо права обласної (військової) адміністрації вимагати розірвання договору тимчасового довгострокового користування лісовою ділянкою, навіть якщо вона не є стороною договору);

– щодо захисту права власності (про розмежування поділу майна та виділу частки зі спільної власності, визначення наслідків для колишніх співвласників цього майна, зокрема й щодо підстав припинення права спільної власності);

– пов’язаних із нарахуванням суддівської винагороди (щодо припинення її виплати судді, призваному на військову службу під час мобілізації);

– щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного (приватного) виконавця (про відсутність підстав зняття арешту з майна після повернення виконавчого документа стягувачу) тощо.

Огляд практики Суду справедливості ЄС за березень 2025 року

В огляді, серед іншого, відображено низку рішень ЄСПЛ щодо дотримання Державами-учасницями прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Звернемо увагу на деякі з них.

Рішення у справі L. AND OTHERS v. France. Три заявниці скаржилися, що у Франції законодавство і практика його застосування не забезпечують ефективного захисту від зґвалтування, а також що їхній статус неповнолітніх та вразливе становище не були належним чином враховані. ЄСПЛ встановив, що у справах усіх трьох заявниць слідчі органи та національні суди не забезпечили належного захисту, не оцінили належним чином впливу всіх обставин, не врахували, чи були заявниці здатні розуміти й давати згоду на статеві стосунки з огляду на вік і вразливість. Також ЄСПЛ підкреслив важливість уникнення поширення гендерних стереотипів, використання висловлювань, що викликають почуття провини та применшення гендерно зумовленого насильства, у своїх рішеннях.

ЄСПЛ констатував порушення статей 3, 8 Конвенції та статті 14 Конвенції у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конвенції.

Огляд практики Суду справедливості ЄС за квітень 2025 року

В оглядах, серед іншого, відображено низку рішень ЄСПЛ щодо дотримання Державами-учасницями прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Звернемо увагу на деякі з них.

Рішення у справі STĂVILĂ v. the Republic of Moldova. Заявник, якому належало 70 % активів компанії, за результатом судового розгляду позову міноритарного власника був виключений зі складу асоційованих членів. Позивач вважав, і з цим погодилися суди, що заявник ошукав компанію та свідомо й навмисно діяв на її шкоду, продаючи належні компанії квартири та автомобіль за нижчою ціною.

ЄСПЛ установив, що втрата заявником контролю над своєю компанією становила втручання в його право, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Таке втручання було передбачене законом і могло переслідувати законну мету — захист прав міноритарного власника в приватних компаніях. ЄСПЛ вважав, що шкода, заподіяна власній приватній компанії, сама по собі не є підставою для втручання Держави. З огляду на скаргу міноритарного власника Держава мала позитивне зобов’язання захистити його право власності від зловживання з боку мажоритарного власника, дотримуючись при цьому принципу пропорційності.

Проте національні суди, ухвалюючи рішення про виключення заявника, що є найсерйознішою формою втручання в його право, не оцінили його пропорційності, не розглянули інших способів захисту прав міноритарного власника, не провели аудиту або іншої експертної оцінки дійсного економічного стану компанії та не перевірили, наскільки дії заявника справді ставили під загрозу існування компанії, що це вимагало б фактично її відібрання.

ЄСПЛ констатував порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Огляд судової практики ВС-КГС за травень 2025 року

В огляді висвітлено низку правових позицій в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції.

✔️Зокрема, у постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки щодо:

▪️закриття провадження у справі про банкрутство з підстав, визначених у п. 14 ч. 1 ст. 90 КУзПБ — «в інших випадках, передбачених цим Кодексом»;

▪️скасування заходів забезпечення позову, який залишено судом без розгляду, у зв’язку з поданням позивачем заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про неплатоспроможність.

✔️У постановах у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством, містяться висновки про:

▪️неможливість застосувати рекомендації АМК як джерело правозастосовчої практики в розумінні ч. 4 ст. 236 ГПК України;

▪️використання загальновживаного позначення в торговельній марці на медичний препарат.

✔️У постановах у справах щодо корпоративних спорів та корпоративних прав сформульовано висновки стосовно:

▪️відсутності порушених прав колишнього учасника ТОВ рішенням загальних зборів товариства, що стосується прав / інтересів колишнього директора ТОВ;

▪️обсягу документів, які можуть бути витребувані учасником у ТОВ відповідно до статей 5, 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»;

▪️того, чи може свідчити про зловживання процесуальними правами збіг в одній особі позивача та директора відповідача.

✔️У постанові в справі щодо земельних відносин та права власності міститься правовий висновок про:

▪️належний спосіб захисту прав територіальної громади, порушених неправильним визначенням цільового призначення орендованої земельної ділянки комунальної власності, яке спричинило встановлення орендної плати в меншому розмірі.

Постанова Подільського районного суду міста Києва про закриття провадження у справі про адмінправопорушення за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України

Справа № 758/8994/24

Це наша справа. Суд дуже ретельно розібрався у питаннях оформлення скрапленого газу та ніби порушень, які вважала митниця наявними і не знайшов жодного їх підтвердження. Зокрема суд зазначив:

Разом з тим, суд вважає, що до протоколу про адміністративне правопорушення митницею не додано будь-яких належних доказів, які б свідчили про подання ОСОБА1 митному органу документів, одержаних незаконним шляхом. При митному оформленні товару декларантом були подані документи, оформлені у встановленому чинним законодавством порядку та містили всі реквізити, необхідні для ідентифікації товару.

В судовому засіданні не знайшли своє підтвердження доводи, які конкретні дії повинен був вчинити ОСОБА1 з метою перевірки правдивості зазначених у документах відомостей та які саме дії ним у зв’язку з цим не було вчинено, що вказувало б на наявність в його діях суб’єктивної сторони інкримінованого йому порушення митних правил.

Отже, вищезазначені обставини унеможливлюють встановити наявність умислу в діях ОСОБА1 .

Постанова ШААС якою залишено в силі рішення КОАС про визнання протиправним та нечинним рішення КМР в частині розміщення компаній, що надають ритуальні послуги

Справа № 320/61587/24

Це наша справа. Апеляція залишила в силі рішення першої інстанції де встановлені грубі порушення при прийнятті оскаржуваного рішення Київської міської ради. Раджу з ним детально ознайомитись щодо всіх підстав та порядку прийняття рішення на сесії Київради.

Рішення Деснянського районного суду Києва про скасування постанови про адмінправопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та штрафу в розмірі 25500,00 грн за нез’явлення за повісткою

Справа №754/5148/25

Це наша чергова справа де суд знову звертає увагу на відсутність доказів належного вручення повістки. Суд зазначив:

Крім того, докази повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ІНФОРМАЦІЯ6» в матеріалах справи відсутні.

Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов’язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов’язку.

Вказані обставини піддають розумним сумнівам належне повідомлення позивача про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ1 .

Крім того, суд зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ІНФОРМАЦІЯ6 необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов’язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов’язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

Оцінюючи оскаржене рішення на відповідність вимогам ст.. 2 КАС України, суд вважає, що відповідач прийшов передчасного висновку щодо визнання винуватості позивача у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не враховано об’єктивні обставин по справі, такі як необізнаність позивача з фактом направлення йому повістки та неможливість отримання або уточнення даних самостійно ІНФОРМАЦІЯ6 (досягнення мети виклику без особи, або неможливість досягнення за відсутності особи).

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

• в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
• в Viber: Правники, адвокати, судді
• в Telegram:
  • Персональний канал Ростислава Кравця;
  • Група «Правники, адвокати, судді»;
  • Група «Адвокати України»;
  • Канал АО «Кравець і партнери»;
  • Канал Профспілки «Українська незалежна фундація правників»
• в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
• в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
• в Reddit: Правники, адвокати, судді
• та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2025

АО «Кравець І Партнери»

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

💥 Постанова ВП ВС щодо підстав зняття арешту у виконавчому проваджені яке завершено та відсутності підстав зняття арешту при поверненні стягувачу виконавчого документа

🔸 Постанова ВП ВС у зразковій справі про можливість Кабміну та Верховної ради України здійснювати зменшення існуючих виплат, які прямо не гарантовані Конституцією України

🔸 Постанова ВП ВС про порядок припинення правовідносин, які виникають із договору довгострокового тимчасового користування лісами та належного способу захисту

🔸 Постанова ВП ВС щодо повернення у власність КПУ подарованого майна, застосування строків позовної давності, нікчемності договору та можливості суду самостійно збирати докази

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Огляд судової практики ВС-ККС за квітень 2025 року

🔸 Огляд судової практики ВС-КГС за квітень 2025 року

💥 Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області про визнання незаконним наказу про відсторонення Укрзалізниці і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв’язку з відмовою в участі у медичному експерименті

💥 Постанова ШААС про залишення в силі ухвали КОАС щодо забезпечення позову шляхом зупинення наказу МОН про реорганізацію ОЮА і забороні комісії вивільняти працівників

💥 Рішення Рівненського ОАС про зобов’язання УДМС України в Рівненській області оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки

💥 Постанова Сьомого ААС про визнання протиправною та скасування постанови ТЦК про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та стягнені витрат на правову допомогу

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС щодо підстав зняття арешту у виконавчому проваджені яке завершено та відсутності підстав зняття арешту при поверненні стягувачу виконавчого документа

Справа № 2/1522/11652/11

Дуже дивне рішення особливо в частині висновків, що не стосуються суті справи. Суд зазначив:

87. Законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов’язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:

– у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);

– у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Законодавством не передбачено обов’язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження та у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.

Повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за виключенням випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII).

Постанова ВП ВС у зразковій справі про можливість Кабміну та Верховної ради України здійснювати зменшення існуючих виплат, які прямо не гарантовані Конституцією України

Справа № 440/14216/23

Дуже шкода, що судді досить вибірково розуміють норми Конституції України, що забезпечують існуючі соціальні гарантії та заборону їх зменшення. Суд зазначив:

183. Здійснивши позивачу грошову виплату в розмірі 2 900 грн, ГУ ПФУ застосувало правила частини п’ятої статті 13 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983-ІХ, яка є чинною як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час вирішення справи, неконституційною не визнавалася, що підтверджує те, що ГУ ПФУ діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом.

184. З огляду на те, що чинне законодавство України не передбачає виплату позивачу разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про задоволення позову постановлене з неправильним застосуванням норми матеріального права і порушенні норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

185. Аналізуючи наведені вище норми законів № 3551-ХІІ й № 2983-ІХ, приписи Конституції України, а також зміст спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що стаття 22 Конституції України, яка за своїм змістом адресована органу законодавчої влади, у цій справі не є застосовною, оскільки щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни безпосередньо не передбачена в Конституції України та визначається спеціальним законом, а тому на неї не поширюються й визначені статтею 22 Конституції України гарантії щодо заборони скасування чи звуження змісту та обсягу прав.

186. Суд першої інстанції допустив порушення процесуальної норми частини четвертої статті 7 КАС України, помилково застосувавши до спірних правовідносин частину п’яту статті 13 Закону № 355-ХІІ у редакції Закону № 367-XIV, яка не є чинною.

Постанова ВП ВС про порядок припинення правовідносин, які виникають із договору довгострокового тимчасового користування лісами та належного способу захисту

Справа № 902/111/24

Велика палата зазначила:

129. Обов’язок повернути лісову ділянку та привести її в придатний для подальшого використання за призначенням стан у строки, визначені договором, невід’ємно пов’язаний з настанням певного юридичного факту ? припинення дії договору.

130. Отже, суб’єкти правовідносин можуть врегулювати питання щодо повернення лісової ділянки в придатному для подальшого її використання за призначенням стані в добровільному (позасудовому) порядку на підставі положень договору та приписів законодавства України.

131. У зв’язку із наведеним під час звернення до суду з позовом про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами від позивача не вимагається вчинення дій, що передбачені положеннями статті 376 ЦК України, та не є обов’язковим пред’явлення вимоги про знесення самочинного будівництва особою, яка його здійснила, або за її рахунок та/або визнання за власником (користувачем) земельної ділянки права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

132. За таких обставин позовна вимога про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами є належним та ефективним способом захисту.

Постанова ВП ВС щодо повернення у власність КПУ подарованого майна, застосування строків позовної давності, нікчемності договору та можливості суду самостійно збирати докази

Справа № 924/971/23

Велика палата зазначила:

183. Укладаючи спірний договір, КПУ знала про звернення Мін’юсту з позовом про заборону діяльності КПУ та усвідомлювала наслідки можливого задоволення адміністративного позову (втрата контролю над майном та іншими активами партії). Внаслідок вчинення правочину відбулося відчуження майна, призначеного для здійснення статутної діяльності політичної партії, всупереч закону, з умислом на укладення правочину з протиправною метою.

184. Виходячи з обставин справи, сторони спірного договору дарування усвідомлювали протиправність вчинення такого правочину і суперечність його мети публічному порядку (публічно-правовим відносинам, які визначають основи суспільного ладу держави) та свідомо допускали настання протиправних наслідків.

185. Підсумовуючи викладене вище слід дійти висновку, що укладаючи спірний договір дарування КПУ діяла всупереч вимогам статті 14, частини другої статті 23 Закону України «Про політичні партії в Україні». Як діяльність політичної партії, яка завдає шкоди державній безпеці, так і розпорядження майном політичної партії не у спосіб і не для мети, визначеної законом, є порушенням публічного порядку.

186. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що нікчемний правочин є недійсним уже в момент свого вчинення (ab initio) і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто ні для кого не зумовлює переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.

266. Відповідач 1 у касаційній скарзі зазначає, що заборона політичної партії станом на момент укладення спірного договору не передбачала своїм наслідком передання майна, коштів або інших активів партії у власність держави. Застосовуючи положення Закону України від 03.05.2022 № 2243-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони політичних партій» до спірного договору, позивач порушує положення частини першої статті 58 Конституції України.

267. Здійснюючи правову кваліфікацію спірного договору у цій справі, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що спірний договір є нікчемним на підставі приписів частин першої, другої статті 228 ЦК України як такий, що порушує публічний порядок. Правовим наслідком недійсності нікчемного договору є повернення кожною із сторін одержаного за таким правочином. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам в контексті недійсності спірного договору Велика Палата Верховного Суду керувалася Законом України «Про політичні партії в Україні» в редакції, чинній на дату укладення спірного договору.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд судової практики ВС-ККС за квітень 2025 року

В огляді за квітень 2025 року відображено важливі правові позиції та висновки з кримінального і кримінального процесуального права, які матимуть значення для формування єдності судової практики.

У сфері кримінального права акцентовано, що:

– якщо при призначенні неповнолітньому покарання з урахуванням положень статей 99–102 КК України таке покарання буде нижчим від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, додатково посилатись на ст. 69 КК України не потрібно;

– кримінальна відповідальність медичного працівника за неналежне виконання ним своїх професійних обов’язків виключається, якщо він не мав можливості виконати свої обов’язки належним чином через неявку пацієнта на прийом, що було важливим для встановлення правильного діагнозу та проведення належного лікування, за умови інформування пацієнта про можливі ускладнення в разі недотримання лікарських рекомендацій.

У сфері кримінального процесуального права зроблено висновки про те, що:

– суд касаційної інстанції може самостійно перевірити процесуальні документи, які стосуються наявності у слідчого чи прокурора повноважень на здійснення певних процесуальних дій у разі надання таких документів стороною обвинувачення під час касаційного перегляду судових рішень, якими особу було притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення;

– положення ч. 1 ст. 461 КПК України, згідно з якими заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини, підлягають застосуванню як у разі коли в заяві йдеться про обставини, які підтверджують вчинення особою більш тяжкого кримінального правопорушення, ніж те, за яке її було засуджено, або спростовують висновки про її невинуватість (частини 2, 3 вказаної статті), так і в разі коли в заяві йдеться про обставини, що підтверджують невинуватість засудженого або вчинення ним менш тяжкого кримінального правопорушення (ч. 4 ст. 461 КПК України).

Упродовж квітня 2025 року ККС ВС сформулював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.

Огляд судової практики ВС-КГС за квітень 2025 року

В огляді висвітлено низку правових позицій в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції.

Зокрема, у постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки щодо:

▪️відмінності між вирішенням судом «спору про право» та вирішення судом про відкриття провадження у справі про банкрутство;

▪️відсутності повноважень розпорядника майна боржника (за відсутності припинення повноважень органів управління заявника) звертатися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство іншої особи.

У постанові у справі, пов’язаній з антимонопольним та конкурентним законодавством, міститься висновок щодо:

▪️застосування забезпечення позову у спорі про заборону вчиняти дії, направлені на підготовку до введення в цивільний обіг лікарського засобу, та відмову в державній реєстрації лікарського засобу.

У постановах у справах щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів містяться висновки стосовно:

▪️правових наслідків невнесення до ЄДР відомостей щодо змін у складі учасників товариства;

▪️неефективності вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів АТ, яке стало підставою для обов’язкового викупу акцій, за умови, що спірним є лише питання про вартість акцій;

▪️прав учасника ПП на отримання інформації про діяльність підприємства і проведення аудиту фінансової звітності останнього під час дії арешту корпоративних прав ПП у кримінальному провадженні.

У постанові у справі щодо земельних відносин та права власності викладено правовий висновок про:

▪️можливість витребування трансформаторної підстанції як самостійного об’єкта власності.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області про визнання незаконним наказу про відсторонення Укрзалізниці і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв’язку з відмовою в участі у медичному експерименті

Справа № 505/4433/21

Це наша справа, яка завдяки USAID активістам та іншому зброду реформаторів розглядалась в суді першої інстанції майже 4 роки. Суд дуже ретельно обгрунтував своє рішення і зокрема зазначив:

Таким чином, вакцинування для працівників з наведеного вище переліку наказу МОЗ №2153 є обов’язковим, не робити його можуть лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Проте, згідно з ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

При цьому уст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»чітко визначено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт у разі відмови або ухилення від обов’язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом. Тобто відмова цих працівників від обов’язкових профілактичних щеплень має відбутись саме у такому порядку, який встановлений законом.

Отже, із змістуст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»вбачається, що відсторонюються від виконання робіт працівники у разі, коли вони від обов’язкових профілактичних щеплень відмовилися або ухилилися саме у порядку, встановленому законом.

Пунктом 2.5 Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, визначено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов’язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання.

Отже, посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби зобов’язані вносити подання про усунення працівників від роботи у визначений законодавством спосіб.

Відповідно вказаному, за відсутності у роботодавця належним чином оформленого подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, відсторонення ним від роботи працівника, який відмовляється або ухиляється від профілактичних щеплень, вбачається неправомірним.

Суду не надано достатніх належних та допустимих доказів того, що роботодавцем при відстороненні позивача від роботи у зв’язку із відсутністю у нього щеплення проти COVID-19 дотримано вимог ч. 6ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»в частині отримання письмового лікарського підтвердження про відмову від обов’язкового профілактичного щеплення чи акту, складеного у присутності свідків, в разі відмови дати таке підтвердження, а також вимог ч. 2ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»щодо не допуску позивача до роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Постанова ШААС про залишення в силі ухвали КОАС щодо забезпечення позову шляхом зупинення наказу МОН про реорганізацію ОЮА і забороні комісії вивільняти працівників

Справа № 320/9326/25

Це наша справа і дуже приємно двічі, що не дивлячись на явний політичний підтекст цієї справи, судді не злякались та захистили права викладачів й студентів. Суд зазначив:

Як вірно встановив суд першої інстанції, станом на момент подання позивачем заяви про забезпечення позову процес реорганізації університету розпочато та здійснюються активні дії щодо його втілення.

Зважаючи на положення оскаржуваного наказу та зокрема його підпункту 4 пункту 8, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про існування реальної загрози вивільнення позивача у зв’язку із скороченням його посади внаслідок здійснюваної реорганізації.

Таким чином, у разі задоволення позовних вимог у даному спорі фактичне виконання судового рішення буде суттєво ускладнене або ж взагалі неможливе, оскільки повернення до початкового стану потребуватиме проведення комплексних заходів зворотної реорганізації, практичне здійснення яких обґрунтовано поставлено судом першої інстанції під сумнів.

Більше того, внаслідок здійсненої та завершеної на виконання спірного наказу реорганізації, права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не будуть фактично захищені у разі задоволення позовних вимог, що суперечить завданню адміністративного судочинства. У цьому випадку позивачу доведеться вживати додаткових заходів для захисту своїх прав у судовому порядку, що істотно ускладнить їх поновлення.

Сама лише наявність механізму поновлення на роботі неправомірно звільненого працівника та можливість його поновлення на «рівнозначній» посаді у новій установі не унеможливлює застосування заходів забезпечення позову у даному спорі, а навпаки, свідчить про те, що поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, буде істотно ускладнене або ж взагалі неможливе.

Зважаючи на це, без вжиття заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам працівників, до кола яких належить і позивач, до ухвалення судового рішення у даній справі, а відновлення таких прав буде істотно ускладнене чи взагалі неможливе у разі задоволення позову після проведеної реорганізації Національного університету “Одеська юридична академія”.

Виходячи із конкретних обставин даної справи, колегія суддів вважає, що обраний позивачем та застосований судом першої інстанції спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Рішення Рівненського ОАС про зобов’язання УДМС України в Рівненській області оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки

Справа №460/7221/25

Це чергова наша справа щодо отримання паспорта громадянина України у вигляді книжечки. Суд зазначив:

Відповідно до ст.14 Конвенції, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою – статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі “Х’ю Джордан проти Великої Британії” сформулював таку позицію: “Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу”.

Таким чином, позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі – у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Крім того, законодавець, приймаючи Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України” №1474-VIII від 14.07.2016, яким внесено зміни до Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” №5492-VI від 20.11.2012, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.

Постанова Сьомого ААС про визнання протиправною та скасування постанови ТЦК про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та стягнені витрат на правову допомогу

Справа № 279/1441/25

Це чергова наша справа про оскарження незаконних штрафів ТЦК. Суд ретельно розібрався у нормах законодавства та зазначив:

Пунктом 40 Порядку № 560 передбачено, що під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.

Згідно з п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов’язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки – особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов’язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.

Відповідно до пункту 40 Порядку № 560 у разі відмови резервіста або військовозобов’язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.

Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.

Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Утім, в матеріалах справи не міститься жодних доказів відмови ОСОБА1 від отримання повістки.

Частиною 5 ст. 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених зокрема ст. 210-1 цього Кодексу, разом з тим в постанові зазначено, що інкриміноване позивачу правопорушення підтверджується актом відмови від отримання повістки та протоколом про адміністративне правопорушення.

Проте самого протоколу про адміністративне правопорушення позивачем матеріали справи не містять, як і акту відмови від отримання повістки.

Єдиним доказом вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення у даній справі є лише сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення.

Однак, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб’єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

• в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
• в Viber: Правники, адвокати, судді
• в Telegram:
  • Персональний канал Ростислава Кравця;
  • Група «Правники, адвокати, судді»;
  • Група «Адвокати України»;
  • Канал АО «Кравець і партнери»;
  • Канал Профспілки «Українська незалежна фундація правників»
• в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
• в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
• в Reddit: Правники, адвокати, судді
• та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2025

АО «Кравець І Партнери»

🔸Текстовий варіант огляду з посиланнями на всі рішення – https://antiraid.com.ua/articles/oglyad-praktyky-vs-vid-rostyslava-kravtsya-shho-opublikovana-z-24-po-30-travnya-2025-roku/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження каналу💙

АО «Кравець І Партнери»

Звичайно, винні виключно ми самі — українці й виправити це можемо виключно ми самі, а от чи будемо ми робити це, то це виключно в наших руках і іноземці зі своїми посіпаками нам тут не помічники. Окремо варто відзначити і постанову ВП ВС після ЄСПЛ яка ставить логічну крапку у кар’єрі Дмитра Луспеника, який на моє переконання, давно забув свою присягу.

🔸Текстовий варіант огляду з посиланнями на всі рішення – https://antiraid.com.ua/articles/oglyad-praktyky-vs-vid-rostyslava-kravtsya-shho-opublikovana-z-17-po-23-travnya-2025-roku/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

Огляд вийшов доволі великим, тому формат трохи змінюю.

Перелік рішень, які включені до огляду:

💥 Постанова ВП ВС щодо скасування рішення ВРП про притягнення судді до відповідальності за ніби порушення правил самовідводу і наявності незаконного рішення НАЗК про конфлікт інтересів

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо оцінки правомірності втручання у мирне володіння земельною ділянкою яка належить до земельної ділянки залізничного транспорту

🔸 Постанова ВП ВС про юрисдикцію спору щодо визнання недійсними правочинів, що суперечать інтересам держави та суспільства за позовом податкової

💥 Постанова ВП ВС про застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року

🔸 Постанова ВП ВС щодо порядку розгляду справ про поділ майна та виділення частки зі спільної власності

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про відсутність підстав для перегляду у зв’язку зі встановленням виключно надмірної тривалості провадження

💥 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо звільнення директора школи у разі реорганізації навчального закладу шляхом його об’єднання з іншим навчальним закладом

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Огляд судової практики ВС-КЦС щодо окремих питань застосування положень ЦПК України за період 01.2024 по 03.2025 року

🔸 Огляд практики Суду справедливості ЄС за листопад – грудень 2024 року

🔸 Огляд практики Суду справедливості ЄС за січень – лютий 2025 року

💥 Рішення Оболонського районного суду міста Києва про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та стягненні з ТЦК витрат на правову допомогу

💥 Рішення КОАС про визнання протиправними дій військовослужбовців Управління державної охорони України щодо не допуску судді Конституційного суду України до приміщення Конституційного Суду України

💥 Рішення Солом’янського райсуду Києва про відмову Приватбанку у стягненні заборгованості по іпотечному договору у зв’язку з пропуском позовної давності та стягнення витрат на правову допомогу

💥 Рішення КОАС про скасування рішення ЦМУ ДМС у м. Києві про відмову оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням у зв’язку з відсутністю документа про припинення іноземного громадянства

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС щодо скасування рішення ВРП про притягнення судді до відповідальності за ніби порушення правил самовідводу і наявності незаконного рішення НАЗК про конфлікт інтересів

Справа № 990SCGC/27/24

Це наша справа і це фундаментальне рішення для всіх суддів в Україні щодо врегулювання конфлікту інтересів під час розгляду справи. Велика плата зазначила:

97. Велика Палата Верховного Суду виходячи із системного аналізу положень законів № 1700-VII та № 1402-VІІІ висновує про відсутність повноважень як Національного агентства з питань запобігання корупції так і Ради суддів України щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів у діяльності суддів у разі, якщо він може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законом.

98. Таким законом, що регламентує порядок врегулювання конфлікту інтересів у судді під час здійснення правосуддя, є відповідні процесуальні кодекси, які хоча не містять визначення поняття конфлікту інтересів, однак визначають коло випадків, які свідчать про упередженість і заінтересованість суддів у розгляді конкретної справи та відповідно є підставами для їх відводу (самовідводу) [частини перша, третя статті 36, стаття 37 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), частини перша, третя статті 35, стаття 36 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), частини перша, третя статті 36, стаття 37 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), статті 75, 76 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України)].

99. Слід наголосити, процесуальними кодексами передбачено що порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення в ухваленні якого брав участь суддя, якому було заявлено відвід ,і підстави його відводу визнано судом апеляційної / касаційної інстанції обґрунтованими (пункт 2 частини третьої статті 376, пункт 2 частини першої статті 411 ЦПК України, пункт 2 частини третьої статті 277, пункт 2 частини першої статті 310 ГПК України, пункт 2 частини третьої статті 317, пункт 2 частини третьої статті 353 КАС України, пункт 2 частини першої статті 415 КПК України).

100. У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду звертає також увагу на рішення Ради суддів України № 46 від 07 вересня 2017 року, у якому наголошено, що порушення правил відводу або самовідводу може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності відповідно до статті 106 Закону № 1402-VІІІ. Складання уповноваженими державними органами протоколів про притягнення судді до адміністративної відповідальності за порушення правил відводу або самовідводу у зв’язку з конфліктом інтересів у розгляді певних справ містить ознаки втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя.

101. Окрім того, Рада суддів України у рішенні від 28 січня 2022 року № 7 «Щодо складення НАЗК протоколів на суддів», з-поміж іншого, звертала увагу НАЗК на необхідності утриматися від розміщення інформації про вчинення суддями адміністративних правопорушень у сфері запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів як встановленого факту до рішення суду; надсилати відповідні матеріали у повному обсязі на адресу Ради суддів України для їх розгляду в порядку, визначеному чинним законодавством, перед прийняттям рішення щодо складання протоколу за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів відносно суддів.

Тепер є всі підстави для притягнення до кримінальної відповідальності двох суддів, що незаконно розглядали адмінпротокол на суддю та втручались таким чином у правосуддя, співробітників НАЗК, прокурорів та членів ВРП, що все це підтримували, як на мене.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо оцінки правомірності втручання у мирне володіння земельною ділянкою яка належить до земельної ділянки залізничного транспорту

Справа № 466/2086/14-ц

Чергове подвійне ставлення до вирішення аналогічних спорів і відсутність висновків про застосування строків позовної давності у цій категорії спорів. І тут вже вирішили про можливість перегляду зі спливом 10 років. Суд зазначив:

101. У справі, що переглядається, суди вирішили спір, який стосувався втручання у право власності ОСОБА1 на спірну земельну ділянку. Суд першої інстанції, крім інших висновків по суті спору, вважав неприпустимим позбавлення відповідача права власності на майно, отриманого на підставі рішення органу місцевого самоврядування, оскільки позбавлення його права власності лише з тих підстав, що цей орган порушив вимоги закону буде суперечити статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Проте, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не аналізував питання щодо пропорційності втручання у право ОСОБА1 на мирне володіння майном та співвідношення такого втручання із суспільними інтересами. Таких обставин не перевіряв і суд касаційної інстанції. Зазначене й призвело до встановлення ЄСПЛ порушень міжнародних зобов’язань під час вирішенні цієї справи національними судами, а саме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

104. Для ухвалення рішення у цій справі з урахуванням висновків ЄСПЛ, сформульованих у рішенні від 24 жовтня 2024 року у справі «Дроздик та Мікула проти України», визначальними є обставини законності та пропорційності втручання у право ОСОБА1 на мирне володіння майном і співвідношення такого втручання із суспільними інтересами, що у цій справі не було предметом дослідження і перевірки судом апеляційної інстанції.

107. Оскільки метою позову є втручання у право власності ОСОБА1 на спірну земельну ділянку, проте апеляційний суд не перевіряв питання дотримання всіх критеріїв трискладового тесту згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, то порушення, констатовані ЄСПЛ, може виправити саме суд апеляційної інстанції в межах наданих йому повноважень через повторний розгляд справи.

Постанова ВП ВС про юрисдикцію спору щодо визнання недійсними правочинів, що суперечать інтересам держави та суспільства за позовом податкової

Справа № 420/12471/22

Велика палата досі вирішує питання юрисдикції і це дуже сумно:

133. Системний аналіз положень пункту 5 частини першої статті 19 КАС України, пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України і статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі – КУзПБ) [яка згадує справи щодо визнання недійсними правочинів банкрута] дозволяє дійти висновку, що стаття 7 КУзПБ не скасовує дію статті 20 ГПК України, що містить пряму норму про винятки щодо спорів, пов’язаних з недійсністю правочинів, які, на думку контролюючих органів, спрямовані на приховування об’єктів оподаткування.

134. Саме недотримання податкових правил дозволяє податківцям обґрунтовувати суперечність правочинів фіскальним інтересам держави, а позовні вимоги органів Державної податкової служби України мають обов’язково бути підкріплені нормами ПК України. Отож відповідна категорія спорів виникає не із самих норм цивільного чи господарського права. Тобто відсутній юридичний факт, який би призводив до виникнення будь-яких цивільних прав та обов’язків між контролюючими органами та платниками податків. Втручання у відносини між учасниками правочину можливе лише тоді, коли існування відповідного правочину порушує публічний порядок у галузі оподаткування, якщо спірний правочин створює об’єктивні перешкоди в здійсненні функцій органів Державної податкової служби України – заважає правильно встановити розмір податкового обов’язку, унеможливлює чи ускладнює стягнення податкового боргу тощо. Власне, задля належного забезпечення своїх управлінських функцій контролюючий орган через суд прагне усунути перешкоду у вигляді відповідного правочину і в такий спосіб забезпечити належну поведінку невладного суб’єкта – платника податків.

135. Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду висновує, що справи за позовами контролюючого органу про визнання правочинів, укладених підприємствами, які не здійснювали господарської діяльності, що встановлено вироком суду, недійсними та застосування визначених законом наслідків їх недійсності підлягають розгляду адміністративними судами за правилами КАС України, оскільки такі спори пов’язані з реалізацією органами Державної податкової служби України компетенції щодо здійснення податкового контролю, а отже, є публічно-правовими.

Постанова ВП ВС про застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року

Справа № 240/9028/24

Велика палата зазначила:

111. З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначає про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

112. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.

Постанова ВП ВС щодо порядку розгляду справ про поділ майна та виділення частки зі спільної власності

Справа № 357/3145/20

Велика палата зазначила:

7.6. Велика Палата Верховного Суду у розділі 6 цієї постанови виснувала, що поділ майна та виділ частки зі спільної власності мають різну процедуру та наслідки для колишніх співвласників цього майна, зокрема й щодо підстав припинення права спільної власності, а також щодо випадків виділення колишнім співвласникам окремих приміщень.

7.7. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає доводи колегії суддів Касаційного цивільного суду достатньо обґрунтованими та такими, що дозволяють конкретизувати висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 344/8200/14-ц, з урахуванням правового висновку, викладеного в розділі 6 цієї постанови, який полягає у тому, що:

– у результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному зі співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об’єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень – також з урахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК України, частини першої статті 50 Житлового кодексу України;

– поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що в разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається;

-за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об’єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві;

– за наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. У цьому випадку суд, застосовуючи приписи статті 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно (колишня частка у праві спільної власності) позивача та залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів, які в подальшому за бажанням можуть поділити це майно добровільно на власний розсуд або в судовому порядку;

– винятком із цього правила є випадки, коли всі співвласники або всі, крім одного, бажають поділу майна. У такому випадку суд має визначити частки всіх співвласників та провести поділ майна із зазначенням у резолютивній частині рішення конкретних окремих об’єктів нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать кожному з колишніх співвласників. У цьому разі право спільної власності припиняється.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про відсутність підстав для перегляду у зв’язку зі встановленням виключно надмірної тривалості провадження

Справа № 758/8567/17

Велика палата зазначила:

59. Оскільки рішення ЄСПЛ від 16 січня 2025 року у справі «Воленшчак та інші проти України» стосується винятково надмірної тривалості провадження у справі та відсутності у заявниці ефективного засобу юридичного захисту саме від цього порушення, то бракує передбаченої у пункті 2 частини третьої статті 423 ЦПК України юридичної підстави для перегляду судових рішень за виключними обставинами.

60. Недотримання «розумного строку» розгляду справ судами, на жаль, є системною проблемою. У керівній справі «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine), заява № 3853/02, рішення від 30 листопада 2006 року, ЄСПЛ виснував, що «розумна» тривалість провадження повинна оцінюватись у контексті конкретних обставин справи та таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади, важливість для заявника питання, що розглядалося (рішення у справі Frydlender v. France [GС], заява № 30979/96, пункт 43, ECHR 2000-VII). Саме національним судам належить організовувати свої провадження так, щоб вони були швидкими і ефективними.

61. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що порушення «розумних строків» розгляду справи, встановлене ЄСПЛ, не можна усунути шляхом скасування рішень національних судів, оскільки ЄСПЛ зробив висновки лише щодо часу, протягом якого суди вирішували цей спір, а не стосовно висновків по суті спору.

64. Хоча ОСОБА1 і могла зазначити у своїй скарзі до ЄСПЛ додаткові аспекти, такі як невмотивованість рішень чи неналежна оцінка її заперечень проти зустрічного позову, але рішення ЄСПЛ від 16 січня 2025 року у справі «Воленшчак та інші проти України» не містить жодних висновків щодо цих питань. Відповідно, ці аргументи заявниці не можуть бути підставою для перегляду судових рішень за виключними обставинами, оскільки вони виходять за межі того, що було встановлено ЄСПЛ як порушення Україною міжнародних зобов’язань під час вирішення судами цієї справи.

65. Порушення статті 13 Конвенції полягає в тому, що у законодавстві України немає дієвих запобіжників, які б унеможливлювали розгляд справи судом протягом строків, які не є «розумними».

66. До того ж ЄСПЛ, констатуючи порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції, присудив достатню і справедливу сатисфакцію у зв’язку з надмірною тривалістю розгляду справи та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту, а тому Велика Палата Верховного Суду не встановила підстав для скасування судових рішень.

67. Отже, ураховуючи встановлене в рішенні ЄСПЛ у справі «Воленшчак та інші проти України» порушення правил Конвенції, Велика Палата Верховного Суду виснувала про брак підстав для застосування додаткових заходів індивідуального характеру шляхом скасування судових рішень, оскільки можливість їх перегляду обумовлюється змістом констатованих ЄСПЛ порушень.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо звільнення директора школи у разі реорганізації навчального закладу шляхом його об’єднання з іншим навчальним закладом

Справа № 125/1514/20

Це рішення було б найбільш логічним завершенням кар’єри Дмитра Луспеника. Велика палата зазначила:

111. Велика Палата Верховного Суду повторює, що у рішенні від 24 листопада 2024 року у справі «Гадасюк проти України» (Case of Gadasyuk v. Ukraine) ЄСПЛ констатував, що суд не розглянув питання, чи були дотримані відповідні гарантії при звільнені заявниці, зокрема щодо того, чи заявниці запропоновані інші вакантні посади. ЄСПЛ виснував, що заявниця була позбавлена свого права на вмотивоване судове рішення, та встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв’язку з необґрунтованістю або недостатньою вмотивованістю судового рішення.

112. У постанові від 12 липня 2023 року у справі № 125/1514/20, про перегляд за виключними обставинами якої просить ОСОБА1 , суд звернув увагу на те, що під час виникнення спору між працівником і роботодавцем він не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення, тобто з’ясовує, чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників та дотримання відповідної процедури.

113. Ухвалюючи нову постанову про відмову в позові, суд дійшов висновку про дотримання роботодавцем процедури звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням та про законність такого звільнення ОСОБА1 з посади директора навчального закладу.

114. Втім у постанові не зроблено висновків про дотримання роботодавцем саме частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника.

126. Тож Велика Палата Верховного Суду на підставі обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, дійшла висновку про невиконання відповідачем вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування позивачки, а відтак й про незаконність звільнення ОСОБА1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

127. Ураховуючи незаконність звільнення позивачки, Велика Палата Верховного Суду має розглянути позовні вимоги про поновлення ОСОБА1 на посаді директора Митківського НВК, який на день її звільнення з посади – 31 серпня 2020 року мав назву – Митківська ЗОШ, та про стягнення з роботодавця на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

142. З огляду на те, що термін дії контракту від 01 липня 2020 року закінчився 01 липня 2021 року, угоди щодо продовження його дії на новий строк укладено не було, а також враховуючи, що ОСОБА1 не брала участі в конкурсі на зайняття посади директора в новоствореному закладі освіти, позивачка не може бути поновленню на посаді директора Митківського НВК, оскільки таку посаду вона могла б обійняти лише за результатами конкурсу.

143. Водночас незаконне дострокове розірвання контракту з ініціативи роботодавця у зв’язку з порушенням процедури звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України та закінчення контракту 01 липня 2021 року, відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України, є підставою для зміни формулювання і зазначення про звільнення ОСОБА1 з посади директора Митківської ЗОШ з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України – у зв’язку із закінченням терміну дії контракту з 01 липня 2021 року. Зміна дати та підстав звільнення за обставинами цієї справи є єдиним можливим способом поновлення трудових прав заявниці.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд судової практики ВС-КЦС щодо окремих питань застосування положень ЦПК України за період 01.2024 по 03.2025 року

В огляді відображено важливі правові позиції КЦС ВС, які формують підходи до вирішення конкретних процесуальних ситуацій, сприяють формуванню єдності судової практики в застосуванні норм процесуального права, а також впливають на ефективність реалізації права на справедливий суд.

Огляд структурований за ключовими інститутами цивільного процесуального права, що дозволяє системно проаналізувати практичні аспекти реалізації процесуальних норм судами загальної юрисдикції.

У першому розділі розглянуто загальні положення цивільного процесу, звернено увагу на межі реалізації судом принципу jura novit curia, формалізм у цивільному судочинстві, принципи рівності сторін, вибір способу захисту порушеного права та гарантії права на судовий захист.

Другий розділ присвячено питанню юрисдикції – предметної, суб’єктної та територіальної. Досліджено численні специфічні ситуації, що виникають у контексті розмежування підсудності цивільних, господарських, адміністративних судів, а також юрисдикційних спорів за участю іноземного елементу, суб’єктів публічного права, членів громадських і релігійних організацій, а також у справах із питань банкрутства, трудових відносин тощо.

У наступних розділах розглядаються особливості участі суб’єктів у процесі, в тому числі правовий статус представників, правонаступників та вимоги до оформлення документів. Окрему увагу приділено заходам процесуального примусу, доказуванню та оцінці доказів, питанням щодо повідомлення учасників справи, забезпечення позову, подання письмових заяв, зупинення та закриття провадження.

Також ідеться про розгляд справ у порядку спрощеного та окремого провадження, апеляційне оскарження судових рішень і перегляд справ за нововиявленими або виключними обставинами.Особливе значення надається судовій практиці, яка ілюструє неоднозначність або проблемність застосування окремих процесуальних норм.

Огляд практики Суду справедливості ЄС за листопад – грудень 2024 року

Огляд практики Суду справедливості ЄС із зазначенням описів ключових обставин справ та обґрунтування Суду.

Огляд практики Суду справедливості ЄС за січень – лютий 2025 року

Огляд практики Суду справедливості ЄС із зазначенням описів ключових обставин справ та обґрунтування Суду.

Зокрема, звертаємо увагу на такі з них.

25 лютого 2025 року Суд справедливості ЄС (Велика Палата) ухвалив рішення у справах Sąd Rejonowy w Białymstoku та Adoreikė (C-146/23 і C-374/23), які стосувалися гарантій незалежності судової влади у зв’язку з механізмами визначення винагороди суддів у Польщі та Литві. Суд справедливості ЄС уточнив умови, за яких принцип незалежності судової влади не перешкоджає законодавчій та виконавчій владі Держави-члена, по-перше, визначати розмір винагороди суддів і, по-друге, відступати від національного законодавства, яке об’єктивно визначає детальні правила визначення розміру винагороди суддів, шляхом прийняття рішення про збільшення розміру цієї винагороди на суму, меншу ніж передбачено цим законодавством, або навіть про замороження чи зменшення розміру цієї винагороди.

Відступ від загальних правил щодо винагороди суддів має бути передбачений законом, а його положення повинні бути об’єктивними, передбачуваними та прозорими. Він повинен мати об’єктивну мету загального інтересу, наприклад усунення надмірного дефіциту бюджету, бути належно обґрунтованим і не спрямованим конкретно на суддів, а бути частиною загальної системи, щоб впливати на винагороду державних службовців у цілому. Крім того, такий відступ повинен залишатися винятковим і тимчасовим, а його вплив на винагороду суддів не має бути непропорційним до поставленої мети. Водночас, як зауважив Суд СЄС, навіть за умов серйозної кризи рівень суддівської винагороди має залишатися достатнім для забезпечення незалежності суддів. Нарешті, такий відступ повинен підлягати ефективному судовому контролю згідно з процесуальними нормами відповідної Держави.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та стягненні з ТЦК витрат на правову допомогу

Справа №756/16311/24

Це наша чергова справа про скасування незаконного штрафу ТЦК у зв’язку з неявкою за повісткою про яку скаржник не знав. Суд ретельно розібрався в цій справі та зазначив:

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до територіального центру комплектування та соціальної підтримки необхідно довести сукупність наступних обставин: направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов’язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов’язаного, та відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

Так, з наданих відповідачем матеріалів вбачається, що рекомендований лист, яким повістка була направлена на адресу позивача містить позначку «Повістка ТЦК. Вручити особисто».

Втім, суду не надано доказів того, що встановивши відсутність адресата (позивача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об’єкта поштового зв’язку поінформував його за наявним номером телефону та/або вкладав до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «повістка ТЦК».

Невчинення відповідних дій є порушенням Правил надання послуг поштового зв’язку зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 08.10.2024 №1147.

На переконання суду, вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов’язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов’язку. Жодних конкретних доказів, які б достовірно фіксували факт отримання позивачем повістки відповідача або доведення до позивача інформації про необхідність забрати повістку з поштового відділення матеріали справи не містять.

Окрім того, викладене свідчить про неузгодженість дій відповідача та оскаржуваної постанови нормами права, зокрема, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та дає правові підстави для висновку, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності з порушенням встановленої законодавством і гарантованої Конституцією України процедури притягнення до відповідальності.

Рішення КОАС про визнання протиправними дій військовослужбовців Управління державної охорони України щодо не допуску судді Конституційного суду України до приміщення Конституційного Суду України

Справа №640/9788/21

Це наша справа. Знадобилось завдяки іноземцям та їх посіпакам чотири роки аби вирішити цей простий спір. Наслідками цього спору є не тільки те, що УДО діяло неправомірно, а те що заступник голови КСУ Сергій Головатий сприяв порушенню Закону і фактично з 29.03.2021 і до цього часу Конституційний суд України втратив свою легітимність.

Суд зазначив:

Спеціальний закон, який визначає коло повноважень військовослужбовців Управління державної охорони України містить вичерпний перелік підстав для не допуску осіб до приміщення, і виключно настання цих підстав визначає межі повноважень військовослужбовці Управління державної охорони України, вихід за які свідчитиме в тому числі і про порушення принципу законності державної охорони, що визначено статтею 3 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб».

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку жодна з підстав не допуску особи, визначених статтями 9 та 18 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» не мала місця, що не заперечується відповідачем.

Між тим, жодна з підстав не допуску особи, визначених параграфом 68 Регламенту Конституційного Суду України також немала місця, що не заперечується відповідачем.

Відповідно, військовослужбовці Управління державної охорони України діяли без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), оскільки вимагали отримання дозволу Заступника Голови Конституційного Суду України на допуск до приміщення Конституційного Суду України, що не передбачено чинним законодавством.

Також, у контексті доводів відповідача, суд звертає увагу на те, що ні Регламент Конституційного Суду України, ні Закон України «Про Конституційний Суд України» не передбачають необхідності отримання дозволу Заступника Голови Конституційного Суду України на допуск до приміщення Конституційного Суду України.

Враховуючи наведене вище, суд вважає правомірними заявлені позовні вимоги в частині визнання протиправними дії військовослужбовців Управління державної охорони України щодо не допуску ОСОБА1 до приміщення Конституційного Суду України.

Рішення Солом’янського райсуду Києва про відмову Приватбанку у стягненні заборгованості по іпотечному договору у зв’язку з пропуском позовної давності та стягнення витрат на правову допомогу

Справа №760/19100/22

Це наша справа де банки в чергове довели хибність своїх процесів щодо стягнення заборгованості шляхом позасудового стягнення. Суди вже неодноразово у цій справі відмовляли банку і врешті, майже через 10 років банк вирішив просто звернутись з позовом, але з огляду на попрядені невдалі спроби, строк позовної давності вже було пропущено. Суд зазначив:

Звернувшись у липні 2016 року до суду з позовом про стягнення заборгованості, позивач вкотре підтвердив про його обізнаність щодо порушеного відповідачем його права.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності звернення до суду з цим позовом, оскільки позивач звернувся до суду 16 грудня 2022 року, а строк позовної давності сплинув 23 березня 2020 року.

Посилання представника позивача на те, що позов було подано до суду лише після того як стало відомо про порушене право позивача, а саме після отримання постанови Верховного Суду від 19 травня 2022 року, якою було залишено без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову банку про стягнення заборгованості з ОСОБА1 оцінюються судом критично.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи позивач довідався про своє порушене право ще у липні 2011 року, починаючи з того часу та до моменту звернення до суду з цим позовом, ним активно вчинялись дії щодо захисту свого порушеного права, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки як у судовому, так і позасудовому порядку, подання позову про стягнення заборгованості, оскарження рішень суду в судах апеляційної та касаційної інстанції, що підтверджується вищенаведеними рішеннями судів.

Рішення КОАС про скасування рішення ЦМУ ДМС у м. Києві про відмову оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням у зв’язку з відсутністю документа про припинення іноземного громадянства

Справа № 320/13995/25

Це наша чергова справа щодо оскарження неправомірних ДМС, яка ігнорує раніше прийнятті рішення:

Суд зазначає про помилковість висновків відповідача в оскаржуваному рішенні від 13.01.2025 щодо невиконання ОСОБА1 поданого зобов’язання про припинення громадянства російської федерації, оскільки позивачем протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України (18.11.2019-18.11.2021) було вчинено дії щодо припинення громадянства рф, що підтверджується встановленими обставинами в рішенні суду в справі №320/26814/24, зокрема, отриманням довідки з посольства рф в Україні від 25.10.2021 про подання нею пакету документів до консульської установи рф на вихід з громадянства рф за реєстраційним №269100441 та відповіді МЗС рф від 11.10.2022 щодо відсутності прийнятого рішення за її заявою з причини зупинення діяльності російських закордонних установ на території України відповідне рішення не було прийняте.

Також оскаржуване рішення порушує не лише права та законні інтереси ОСОБА1 , а й безпосередньо стосується прав її дитини – ОСОБА2 , яка станом на дату подання позову в цій справі вже є повнолітньою. Враховуючи, що ОСОБА2 народилась в Україні, не набула громадянства російської федерації за народженням, а також була визнана громадянином України відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону № 2235-III та документована паспортом громадянина України, скасування рішення про набуття громадянства негативно впливає на її правовий статус. Отже, дії відповідача мають наслідки для неповнолітньої дитини, що є істотним порушенням її законних прав та інтересів.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність свого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

• в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
• в Viber: Правники, адвокати, судді
• в Telegram:
  • Персональний канал Ростислава Кравця;
  • Група «Правники, адвокати, судді»;
  • Група «Адвокати України»;
  • Канал АО «Кравець і партнери»;
  • Канал Профспілки «Українська незалежна фундація правників»
• в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
• в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
• в Reddit: Правники, адвокати, судді
• та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2025

АО «Кравець І Партнери»

В одному випадку, розуміючи повну безперспективність продовження справи направляють її на новий розгляд, в іншому, отримавши рішення ЄСПЛ щодо порушення яке може бути виправлення шляхом скасування рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, залишають таке рішення в силі, знову вигадуючи за особу, що саме вона хотіла, а не дотримуючись Закону та основоположних прав людини. Саме таке вибіркове правосуддя і знищує довіру до судової влади.

Також до огляду увійшла практика застосування строків позовної давності у кредитних правовідносинах та зверненні стягнення на предмет іпотеки, відшкодування середнього заробітку особам, які відмовились брати участь у медичному експерименті та багато іншого.

🔸Текстовий варіант огляду з посиланнями на всі рішення – https://antiraid.com.ua/articles/oglyad-praktyky-vs-vid-rostyslava-kravtsya-shho-opublikovana-z-03-po-16-travnya-2025-roku/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

Також до огляду увійшла практика застосування строків позовної давності у кредитних правовідносинах та зверненні стягнення на предмет іпотеки, відшкодування середнього заробітку особам, які відмовились брати участь у медичному експерименті та багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо необхідності переглянути постанову слідчого про закриття кримінального провадження у справі про ДТП

Справа № 344/5679/21

Цікаве рішення. Єдине питання тепер в його ефективності і в змозі відновити кримінальне провадження. Складається враження, що випадкові люди в таких не політичних справах вирішили продемонструвати ніби людяність, але це насправді призведе до ще більшої проблеми надалі, бо ця позиція індивідуальна і розраховувати в аналогічних випадках на неї не варто.

31. Суд зазначив, що ця справа має розглядатися з огляду на зобов’язання держави провести ефективне розслідування за процесуальним аспектом статті 2 Конвенції.

32. Відповідні загальні принципи щодо ефективності розслідування наведені також в рішенні від 14 квітня 2015 року у справі «Мустафа Тунч і Феджіре Тунч проти Туреччини» [ВП] (Mustafa Tunc and Fecire Tunc v. Turkey) [GC], заява № 24014/05, пункти 169 – 182). Зокрема, після виникнення зобов’язання провести розслідування, дотримання процесуальних вимог за статтею 2 Конвенції оцінюється на підставі декількох основних критеріїв: належність слідчих дій, оперативність розслідування, залучення членів родини померлого та незалежність розслідування. Ці елементи є взаємопов’язаними і кожен з них окремо не може бути самоціллю (там само, пункт 225).

33. До того ж це зобов’язання не є обов’язком досягнення результатів, а обов’язком вжиття заходів. Суд погоджується, що не кожне розслідування обов’язково має бути успішним або дійти висновку, який збігається з викладом подій скаржника. Проте воно, у принципі, має бути здатним призвести до встановлення фактів справи, а якщо твердження виявляться правдивими – до встановлення та покарання винних осіб (див. рішення у справі «Пол та Одрі Едвардс проти Сполученого Королівства» (Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom), заява № 46477/99, пункт 71, ЄСПЛ 2002-II).

34. Розглядаючи факти цієї справи у контексті зазначених принципів, Суд вважав, що розслідування характеризувалися різними недоліками, які підірвали здатність органів досудового розслідування встановити обставини смерті родичів заявників чи обставини дорожньо-транспортних пригод, які становили загрозу життю заявників або їхніх родичів, а також відповідальних осіб, якщо такі були. Конкретні недоліки вказані в таблиці у додатку.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про відмову у перегляді справи про порушення митних правил з огляду на відшкодування тільки суми штрафу

Справа № 668/10895/15-п

Чергове абсурдне рішення з яким не погодилась частина суддів ВП ВС. Не дивлячись на встановлення ЄСПЛ фактичної відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення ВП ВС вирішила, що достатнім буде компенсація лише штрафу, а конфіскацію автомобіля залишила в силі. Складається враження, що цей автомобіль дістався комусь з близьких цих суддів. Суд зазначив:

ЄСПЛ стосовно фактів зазначив, що йому складно зрозуміти, чому транспортний засіб, який був зареєстрований в Україні на момент виїзду з України та на момент повернення і який був транспортним засобом особистого користування та не був предметом будь-якої комерційної діяльності чи угоди, а тому не був предметом сплати митних зборів, слід було розглядати як «товар» для цілей статті 482 МК. Розбіжностей судової практики з цього питання достатньо для встановлення за обставин цієї справи, що заявник не міг передбачити оскаржуваного втручання у вигляді постанови апеляційного суду та його наслідків, а тому воно було несумісним із принципом законності, закріпленим у статті 1 Першого протоколу до Конвенції (пункт 26 Рішення).

Водночас ЄСПЛ звернув увагу, що заявник не мав змоги усунути двозначність у практиці національного суду, оскільки рішення апеляційного суду було остаточним і оскарженню не підлягало (пункт 25 Рішення).

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Рішення Південного міського суду Одеської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв’язку з незаконним відстороненням з ДП МТП Південний за відмову участі у медичному експерименті

Справа №519/1304/21

Це наша справа. Шкода, що ініціатори цього відсторонення поки не понесли відповідальності за завдану шкоду громадянам України та економіці України в цілому, але це буде обов’язково. Суд зазначив:

18.Верховний суд виснував, що за таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій зробили помилкові висновки, що порушення права позивача на працю відсутнє, про правомірність і законність відсторонення ОСОБА1 від роботи, оскільки дії роботодавця в цьому випадку, щонайменше, були непропорційними переслідуваній легітимній меті, для досягнення якої держава передбачила можливість відсторонення працівника від роботи.

19.Отже, з аналізу зазначеної Постанови вбачається, що Верховний суд встановив порушення прав ОСОБА1 . Державним підприємством «Морський торговельний порт «Південний», який в порушення статті 46 КЗпП України із власної ініціативи (наказом по підприємству) без законних підстав (без індивідуальної оцінки необхідності відсторонення саме Позивача) відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати. Тому, суд відхиляє доводи Відповідача щодо правомірності, законності дій щодо відсторонення ОСОБА1 від роботи.

21.За таких обставин, суд вважає, що позов ОСОБА1 про стягнення у зв’язку з цим середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає задоволенню.

22.Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі – Порядок № 100), і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою. Вказаний правовий висновок закріплено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва про відмову Укрсиббанку у стягненні заборгованості за кредитом у зв’язку з пропуском строків позовної давності

Справа № 759/12220/24

Це наша справа, яка в чергове підтверджує, що свої права потрібно захищати і те що банки діють недобросовісно. Суд зазначив:

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач вказував, що у зв’язку із неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору він має право стягнути заборгованість.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10.02.2016 за №759/5757/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24.05.2016, первісний позов АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА1 , ОСОБА2 про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто з ОСОБА1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором кредиту у розмірі 35 619,92 доларів США і 44 448,18 грн, судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.; у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА2 про стягнення як з поручителя кредитної заборгованості відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА2 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання припиненим договору поруки задоволено, визнано припиненим Договір поруки №26-87G/06-2006И від 07.07.2006.

Постановою Верховного Суду 05.08.2020 ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 24.05.2016 скасовано та передано справу № 759/5757/15-ц на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 01.10.2020 рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10.02.2016 скасовано в частині стягнення заборгованості та судового збору з ОСОБА1 та постановлено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог до відповідача відмовлено.

Звернення банку з позовом, вимогою про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом (заявою) вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Таким чином, позивач скористався своїм правом своїм правом на звернення до суду у 2015 році, справу було розглянуто по суті, отже АТ «УкрСиббанк» самостійно на власний розсуд змінив порядок, умови і строк дії кредитного договору.

Враховуючи викладене, суд критично оцінює посилання позивача на строк дії договору – до 07.07.2027 як доказ звернення до суду із позовом в межах строку позовної давності, оскільки позивачем самостійно при первісному зверненні із позовом строк дії цього договору було змінено.

Більш того, розгляд справи № 759/5757/15-ц про стягнення заборгованості закінчився 01.10.2020 винесенням Київським апеляційним судом постанови, а із новим позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся 06.06.2024, майже через 4 роки після закінчення розгляду справи, будучи достаменно обізнаним про своє порушене та невідновлене право на стягнення боргу. Позивач не скористався протягом 3 років правом на позов, тобто можливістю реалізувати свої права в примусовому порядку.

Таким чином, з урахуванням того, що строк виконання основного зобов’язання було змінено позивачем у 2015 році, а розгляд справи про стягнення заборгованості, яким позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог, закінчився 01.10.2020, суд приходить до висновку про те, що позивач звернувся до суду із даним позовом із пропуском строку позовної давності.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва про відмову ФК Укрфінанс груп у зверненні стягнення на предмет іпотеки у зв’язку з пропуском строку позовної давності

Справа № 755/8567/23

Це наша справа. Суд дуже ретельно розібрався у питаннях позовної давності та зазначив:

Банк скористався своїм правом на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором, звернувшись до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом про стягнення з ОСОБА1 заборгованості за кредитним договором по справі № 2-514/2011, який рішенням від 10 березня 2011 року задовольнив позов у повному обсязі.

Крім того, Банк скористався своїм правом на стягнення всієї заборгованості за кредитним договором, звернувшись до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом ОСОБА2 , третя особа ОСОБА1 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки по справі № 2-5096/11, який рішенням від 20 червня 2012 року задовольнив позов у повному обсязі.

Використовуючи своє право згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, шляхом пред’явлення позову про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором Банк змінив строк виконання зобов’язання.

Виходячи із викладеного, посилання позивача на те, що Банк звертався із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в 2011 році, в 2012 році, а позивач – з декількома заявами та позовом з 2020 року до Дніпровського районного суду м. Києва і таким чином позовна давність переривалась є безпідставними, оскільки звернення до суду з вимогою про стягнення боргу за основним зобов’язанням не перериває перебігу позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Перебіг строку позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки розпочався 10 березня 2011 року року і закінчився 10 березня 2014 року. Пункт 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України набув чинності лише 02 квітня 2020 року. Отже на момент набрання чинності змін до ЦК України щодо продовження позовної давності під час дії карантину позовна давність до вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки вже спливла, а тому позивач дійшов помилкового висновку про продовження позовної давності. Отже, звернувшись до суду із цим позовом у червні 2023 року позивач пропустив позовну давність.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

• в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
• в Viber: Правники, адвокати, судді
• в Telegram:
  • Персональний канал Ростислава Кравця;
  • Група «Правники, адвокати, судді»;
  • Група «Адвокати України»;
  • Канал АО «Кравець і партнери»;
  • Канал Профспілки «Українська незалежна фундація правників»
• в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
• в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
• в Reddit: Правники, адвокати, судді
• та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2025

АО «Кравець І Партнери»

Так буває коли відсутній досвід, є великі та невиправдані амбіції, а знання грунтують на досить сумнівних теоретичних викладках та двотижневих трускавецьких курсах.

Крім того, до огляду увійшла практика ЄСПЛ, ВС-КЦС та ВС-ККС, позиції по захисту честі й ділової репутації та рішення з оскарження розірвання ділових стосунків з банком й багато іншого.

🔸Текстовий варіант огляду з посиланнями на всі рішення – https://antiraid.com.ua/articles/oglyad-praktyky-vs-vid-rostyslava-kravtsya-shho-opublikovana-z-26-kvitnya-po-02-travnya-2025-roku/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

Крім того, до огляду увійшла практика ЄСПЛ, ВС-КЦС та ВС-ККС, позиції по захисту честі й ділової репутації та рішення з оскарження розірвання ділових стосунків з банком й багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність перегляду рішень щодо позбавлення права власності на земельні ділянки, що знаходяться в межах земель залізничного транспорту

Справа № 723/3691/13-ц

Цікаве рішення, яке демонструє відсутність безумовного позбавлення права власності на земельні ділянки спеціального призначення у зв’язку з тривалим користуванням ними. Суд зазначив:

4. Основним висновком ЄСПЛ було те, що національні суди у цій справі, де відбулося втручання у право власності заявниці, не дослідили питання, зокрема, щодо пропорційності такого втручання у мирне володіння майном відповідачки.

5. ЄСПЛ як спосіб restitutio in integrum запропонував уряду України забезпечити належними засобами та протягом розумного строку повне повернення заявниці права власності на відчужені земельні ділянки (і навіть шляхом повторного відкриття провадження на національному рівні), або надання відшкодування у грошовій формі, або надання рівнозначного майна.

32. В оцінці питання законності ЄСПЛ зазначав, що хоча національні суди у своїх рішеннях посилалися на низку законодавчих приписів, одні і ті самі положення дозволили їм дійти різних висновків. Такі розбіжності у підходах зумовлені відсутністю чіткості та ясності у відповідному національному законодавстві.

33. Стосовно законної мети ЄСПЛ визнав, що в принципі, існує загальний інтерес у збереженні охоронних зон вздовж залізничних колій, оскільки вони є заходом безпеки, спрямованим на забезпечення безпечної та ефективної роботи залізничного транспорту та захисту населення. Тим не менш, спірні земельні ділянки розташовані у безпосередній близькості до залізничних колій протягом десятиліть. Більше того, щодо ОСОБА1 , то земля була виділена її чоловікові вже після того, як була побудована залізнична колія. Очевидно, що ОСОБА1 та її чоловікові ніколи не чинилися перешкоди у користуванні цією землею до 2014 року.

34. ЄСПЛ звернув увагу на інформацію органів земельної реєстрації, надану урядом, яка свідчить про те, що ОСОБА1 все ще була зареєстрована як власниця земельних ділянок, про які йде мова. На думку ЄСПЛ, це скоріше свідчить про те, що насправді не було нагальної потреби у визнанні недійсним її права власності.

130. Під час нового розгляду справи суд першої інстанції повинен врахувати висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 24 жовтня 2024 року у справі «Дроздик та Мікула проти України» (Case of Drozdyk and Mikula v. Ukraine), заяви № 27849/15, 33358/15, що набуло статусу остаточного 24 січня 2025 року, і дослідити питання законності та пропорційності втручання у право ОСОБА1 на мирне володіння майном і співвідношення такого втручання із суспільними інтересами. До того ж суд першої інстанції має вирішити питання про правонаступництво третьої особи – Сторожинецького відділу Державного комітету України по земельних ресурсах.

131. Додатково в оцінці неодмінності направлення справи на розгляд саме до суду першої інстанції Велика Палата Верховного Суду враховує, що ЄСПЛ як спосіб restitutio in integrum запропонував Україні забезпечити належними засобами та протягом розумного строку повне повернення заявниці права власності на відчужені земельні ділянки (у тому числі шляхом повторного відкриття провадження на національному рівні), або надання відшкодування у грошовій формі, або надання рівнозначного майна. Саме суд першої інстанції з урахуванням позиції обох сторін у цій справі та з’ясування нових обставин, визначених у рішенні міжнародної судової інституції, має вибрати найбільш прийнятний варіант restitutio in integrum, про здійснення якого наголосив ЄСПЛ у власному рішенні.

Постанова ВП ВС як суду апеляційної інстанції про відсутність можливості оскарження в адмінсуді незаконних перейменувань міст в Україні без дотримання процедури встановленої Законом

Справа № 990/72/25

Це наша справа і висновок, що був зроблений ВП ВС, як на мене, не відповідає Закону. Громадяни позбавлені можливості звертатись напряму до Конституційного суду України, тим більше в цій справі не оскаржується конституційність рішення, а лише порядок його прийняття. Крім того, інший склад суду по іншому місту відкрив провадження і відмовив у його закритті та розгляд продовжує. Суд зазначив:

36. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивачка оскаржує постанову Верховної Ради України з підстав, зокрема, регламентної процедури її прийняття, то перевірка Постанови № 3984-ІХ не може бути здійснена в порядку адміністративного судочинства.

37. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 800/400/16.

38. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що цей позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, є правильним, оскільки, на переконання Великої Палати Верховного Суду, поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів і які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд судової практики ВС-ККС за березень 2025 року

В огляді відображено важливі правові позиції та висновки з кримінального і кримінального процесуального права.

У сфері кримінального права акцентовано, що:

– передання інформації, відомостей, вчинення інших дій, які безпосередньо впливають на суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність, обороноздатність, державну, економічну чи інформаційну безпеку України в одній чи кількох формах, визначених диспозицією ст. 111 КК України, охоплюється складом державної зради. Суб’єктивні переконання особи щодо правильності надання допомоги державі-агресору через незгоду з політикою України як держави не виключають складу злочину державної зради;

– виконання законних вимог правоохоронців не є підставою для визнання порушення ПДР діянням, вчиненим у стані крайньої необхідності (ст. 39 ККУкраїни), оскільки нормативно-правові акти, які регулюють діяльність правоохоронних органів, не передбачають можливості порушення зазначених Правил водієм.

У сфері кримінального процесуального права вказано, що:

– положеннями ст. 335 КПК України передбачено зупинення судового провадження лише у випадках, коли для проходження військової служби під час мобілізації був призваний обвинувачений, однак це положення не поширюється на мобілізацію захисника;

– наданий потерпілою в ході дізнання відеозапис із камер спостереження, встановлених на фасаді будинку, розташованому неподалік від місця вчинення кримінального правопорушення, є допустимим доказом, якщо не встановлено, що він отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Упродовж березня 2025 року ККС ВС сформулював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.

Огляд судової практики ВС-КЦС за березень 2025 року

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:

– у спорах, що виникають із питань захисту права власності, звернено увагу, що майно не підлягає витребуванню від добросовісного набувача, якщо воно було реалізоване на електронних торгах у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень, законність проведення яких встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили;

– у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, вказано, що передання майнових прав на торговельну марку за договором про передання виключних майнових прав потребує обов’язкової реєстрації в державному реєстрі для набуття юридичної сили. Відсутність реєстрації не скасовує дійсність договору, однак до моменту державної реєстрації майнові права інтелектуальної власності в набувача не виникають;

– у спорах, що виникають із трудових правовідносин, констатовано, що встановлення факту наявності трудових відносин можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення йому умов праці та виплати винагороди за виконану роботу;

– у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, зазначено, що перебування особи в зареєстрованому шлюбі унеможливлює встановлення судом факту її спільного проживання з іншою особою однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Суди не вправі покладати в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставин справи;

при визначенні способів участі батька у вихованні дитини, яка перебуває за кордоном, суд може відстрочити виконання рішення в частині особистих зустрічей до закінчення воєнного стану, передбачивши спілкування в режимі відеозв’язку. Тимчасовий виїзд дитини за кордон не повинен використовуватися як спосіб обмеження прав батька на спілкування з дитиною, яке має реалізовуватися задля підтримки родинних зв’язків та емоційного контакту малолітньої дитини з батьком;

– у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, констатовано, що факт неотримання позивачем свідоцтва про право на спадщину та відсутність у законодавстві обмеження строку, протягом якого спадкоємець має оформити свої спадкові права, не свідчить про незастосування позовної давності до таких вимог. Видача свідоцтва про право на спадщину іншому спадкоємцю або особі, яка не є спадкоємцем, порушує права інших осіб, що мають право на спадщину;

якщо позивач не входить до кола спадкоємців, які прийняли спадщину, вона не є особою, за позовом якої можна надавати оцінку законності складеного заповіту, оскільки її права порушені не були;

– щодо застосування норм процесуального права звернено увагу на те, що відповідно до положень ЦПК України представники сторін не належать до складу учасників справи в позовному провадженні, проте наділені правом вчиняти процесуальні дії від імені особи, яку вони представляють. Процесуальні дії, зокрема подання апеляційної скарги, а також заяв щодо усунення її недоліків, можуть бути вчинені безпосередньо стороною у справі. Отже, подання заяви про усунення недоліків апеляційної скарги особисто стороною, а не її представником не є порушенням вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, навіть у випадку, якщо саму скаргу було подано представником;

– щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС вказано, що приватний виконавець має право відкрити виконавче провадження за місцезнаходженням майна боржника, яке зазначене у виконавчому документі та знаходиться у виконавчому окрузі, де здійснює свою діяльність виконавець, незалежно від того, чи перебуває це майно у власності боржника на момент відкриття виконавчого провадження.

Огляд рішень ЄСПЛ за січень 2025 року

В огляді відображено низку рішень та ухвал ЄСПЛ щодо дотримання Державами-учасницями вимог, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Ідеться, зокрема, про:

– рішення ЄСПЛ у справі CANNAVACCIUOLO AND OTHERS v. Italy (№51567/14 та ін.). Справа стосувалася скарги мешканців і асоціацій з регіону Кампанія (Італія), які заявили, що Держава не захистила їх від незаконного скидання, захоронення та спалювання небезпечних відходів, зокрема у відомій зоні «Terra dei Fuochi». ЄСПЛ підтвердив наявність серйозного, справжнього і достовірного ризику для життя заявників, які мешкали на забруднених територіях, і встановив порушення ст. 2 Конвенції. ЄСПЛ зауважив, що італійська влада не вжила своєчасних, адекватних заходів для ідентифікації, моніторингу і ліквідації наслідків забруднення, зокрема не діяла з належною ретельністю, не захистила громадян, не забезпечила прозорої інформації та не гарантувала епідеміологічного нагляду. У рішенні наголошено, що Державі слід розробити комплексну стратегію реагування, створити незалежний моніторинговий орган і забезпечити доступ до єдиної інформаційної платформи;

Огляд рішень ЄСПЛ за лютий 2025 року

В огляді відображено низку рішень та ухвал ЄСПЛ щодо дотримання Державами-учасницями вимог, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Ідеться, зокрема, про:

– рішення ЄСПЛ у справі DENYSYUK AND OTHERS v. Ukraine (№ 22790/19, № 23896/20, № 25803/20 та № 31352/20). Справа стосувалася скарг щодо здійснення негласних слідчих (розшукових) дій за заявниками, а також порушення конфіденційності комунікацій адвоката та клієнтів. ЄСПЛ констатував порушення ст. 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя) та ст. 38 Конвенції (розгляд справи) через відмову Уряду надати запитувані документи, попри наявність обов’язку співпраці з ЄСПЛ. Зокрема, ЄСПЛ встановив, що не було доведено, що заходи спостереження вжиті на законних підставах, що комунікація заявників з їхніми адвокатами не була достатньо захищена від можливих зловживань, що гарантії були недостатніми, що заявники не мали доступу до достатньої інформації та документів для оскарження дозволів про проведення НСРД і що доступні засоби правового захисту в будь-якому разі були неефективними.

Рішення Подільського районного суду міста Києва про визнанн незаконним та скасувати рішення ПУМБ відносно клієнта про відмову від підтримання ділових відносин та проведення фінансових операцій

Справа № 758/8345/23

Це чергова наша справа про визнання незаконним розірвання ділових відносин з банком. Суд зазначив:

Повідомлення банку у листі від 24.05.2023 № КІЕ-50.5/133 про відмову від підтримання ділових відносин з ОСОБА1 та від проведення фінансових операцій, що здійснюються клієнтом чи на його користь у зв’язку з встановленням неприйнятно високого ризику ділових відносин за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є одностороннім правочином Банку про розірвання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 09.11.2022, вчиненим АТ «ПУМБ», а тому позов в цій частині є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Разом із тим, право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.

Право банку, як суб’єкта первинного фінансового моніторингу, відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.

Однак, витяг з розпорядження АТ «ПУМБ» від 25.04.2023 № 169-ФМ не містить зазначення підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом – ОСОБА1 (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини ст. 15 Закону та обставини, які слугували прийняттю такого рішення банком).

АТ «ПУМБ» не надав суду і внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу суб’єкта первинного фінансового моніторингу, на підставі яких банком застосовано ризик-орієнтований підхід для визначення ризиків фінансових операцій відносно клієнта ОСОБА1 .

При визначенні того, чи є підозрілою фінансова операція або діяльність, суб’єкт первинного фінансового моніторингу враховує типологічні дослідження, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, а також рекомендації суб’єктів державного фінансового моніторингу.

Усупереч вимогам зазначеної норми закону, відповідач не надав суду достатнього обґрунтування та належних доказів в частині, які саме фінансові операції позивача є підозрілими, в чому полягає така підозра та на яких доказах вона ґрунтується.

Відповідач не довів обґрунтованість встановлення позивачу неприйнятно високого ризику ділових відносин та підстав припинення ділових відносин з ним, що є порушенням прав позивача.

Свого обов’язку продемонструвати суть процесу застосування ризик-орієнтованого підходу щодо позивача, банк не виконав, оскільки не надав суду навіть внутрішніх документів з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, у відповідності до яких було прийняте оскаржуване позивачем рішення (Пункт 61 Положення).

Відсутність висновку з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону про ПВК/ФТ), як то передбачено Положенням, унеможливлює здійснення судом перевірки додержання відповідачем порядку прийняття рішення про припинення ділових відносин з позивачем.

Постанова Київського апеляційного суду про відмову спростування недостовірної інформації та захист ділової репутації щодо мережі АЗС «БРСМ-НАФТА»

Справа № 759/9966/22

Це чергова наша справ. Ця категорія справ є дуже складною. Разом з визначенням обсягу вимог, треба належним чином підготувати докази та визначитись з позивачем та порушеними правами. Якщо все це в сукупності не дотриматись, то відмова в позові буде найбільш ймовірною, як це сталось у цій справі.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

• в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
• в Viber: Правники, адвокати, судді
• в Telegram:
  • Персональний канал Ростислава Кравця;
  • Група «Правники, адвокати, судді»;
  • Група «Адвокати України»;
  • Канал АО «Кравець і партнери»;
  • Канал Профспілки «Українська незалежна фундація правників»
• в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
• в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
• в Reddit: Правники, адвокати, судді
• та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2025

АО «Кравець І Партнери»