Доброзичливий сусід, усміхнений перехожий цілком може бути завербований ФСБ. Так кажуть в Службі безпеки України.

Тож, чому громадяни стають російськими агентами і які методи тиску застосовують російські спецслужби, аби здобути собі нових “кротів”? З’ясовував Михайло Манилюк.

Михайло Манилюк, кореспондент:

Росіяни б’ють ракетами та дронами по українських енергооб’єктах, складах з боєприпасами, важкій техніці та місцях базування українських військовиків. Аби завдати влучних ударів, рф застосовує розвідувальні безпілотники. І нерідко їм у цьому допомагають коригувальники ворожого вогню!

Ростислав Кравець, адвокат:

Вони можуть знаходитись, давати координати, розміщувати відповідні маяки для того, аби більш точно влучали рашистські ракети в ці об’єкти, і таким чином вони коригують вогонь, або знаходяться там в певному місці, і коли відбуваються відповідні обстріли, вони в режимі онлайн повідомляють ворогам про те, куди треба стріляти.

Михайло Манилюк, кореспондент:

Коригувальники живуть серед нас. І ми можемо навіть не підозрювати, що людина, яку знаєш, здатна на зраду. Це можуть бути правоохоронці, науковці, лікарі. Навіть, самі військовики, які мали б знищувати ворога, натомість допомагають йому знищувати своїх побратимів!

Днями СБУ затримала військовослужбовця, який під час боїв за Часів Яр наводив російську артилерію на свою ж бригаду! 22-річного оператора дронів торік завербувало ФСБ. Зрадник “зливав” позиції українських дронярів, які заважали прориву військ рф до Часового Яру. Окрім цього, агент намагався передати російським спецслужбам координати інших підрозділів ЗСУ в районі міста.

Євген Корецький, психолог:

Впливати на людину одну якусь, просто її витягнути з натовпу соціального і натиснути на неї – це взагалі ніяких проблем не становить.

Загалом правоохоронці виділяють три причини, чому громадяни співпрацюють з ворожою агентурою.

Артем Дехтяренко, речник СБУ:

Перша – це ідеологічна, тобто коли фігуранти підтримують ідею про руський мир і підтримують окупантів. Друга категорія – це ті, хто працює на ворога за гроші або за обіцяні посади. І третя категорія – це громадяни, яких ворог схиляє до співпраці шантажем і погрозами.

Ось цей зрадник жодних грошей у ворога не просив. Каже: у його жилах тече російська кров.

– Навіщо передавав? – Гроші. – Ні, не гроші. Ідея. – Ідея яка? – Я руський.

Михайло Манилюк, кореспондент:

“Руський” – один із чотирьох членів агентурної мережі російського ГРУ, яку торік контррозвідка Служби безпеки знешкодила на Миколаївщині. Двоє представників угруповання працювали на оборонному підприємстві, де ремонтували техніку Збройних сил України.

– За що затримали? – За шпигунство. – Шпигунство на чию користь? – На користь росії. – Що передавав? — Дані про завод. – Окрім заводу? – Дані про те, що відбувається у місті.

Михайло Манилюк, кореспондент:

Викрити коригувальників буває досить просто: вони постійно крутяться навколо стратегічних об’єктів та щось фотографують. Тож їх часто ловлять “на гарячому”. Але постає питання, як російським спецслужбам вдається завербувати людину?

Ростислав Кравець, адвокат:

Зазвичай це відбувається за допомогою там соціальних мереж. Знаходять якісь групи чи знаходять неблагонадійних осіб через знайомих, пропонують їм досить невеличкі кошти, аби ті допомагали рашистським окупантам слідкувати за стратегічними об’єктами, наводити туди ракети, щоб російська армія влучала безпосередньо в ті об’єкти критичної інфраструктури, які вони собі помітили.

Михайло Манилюк, кореспондент:

Звісно ж, гроші для зрадників мають велике значення! І їм байдуже, що це гроші зароблені на крові! Адже за кожним повідомленням, кожним фото, яке отримують кремлівські спецслужби від українських поплічників, стоїть зруйнована школа чи дитсадок, лікарня чи житловий будинок. А головне загиблі чи поранені люди.

Днями Служба безпеки затримала двох агентів російських спецслужб, які коригували ворожий вогонь, зокрема, у Полтавській та Сумській областях. Фігуранти встановлювали приховані відеокамери поблизу потенційних цілей. Завдяки чому окупанти в онлайн-режимі відстежували наслідки “прильотів”, а також коригували повторні вогневі атаки.

Інна Усова, речниця Управління СБУ в Полтавській області:

Спочатку агенти знаходили потрібні об’єкти, а потім встановлювали й замасковували мобільні телефони, що здійснювали онлайн-трансляцію. Для безперебійної роботи гаджетів протягом тривалого часу до них під’єднували зовнішні акумулятори. Контррозвідка СБУ поетапно задокументувала підривну діяльність агентів і затримала їх на гарячому, коли вони встановлювали шпигунський пристрій поблизу військового об’єкту.

Артем Дехтяренко, речник СБУ:

Винагорода, яку російські спецслужби обіцяють коригувальнику або зраднику за передачу даних, залежить від важливості цієї інформації – це, по-перше. І сума може варіюватися від кількох сотень до кількох тисяч гривень.

Але це ще не означає, що винагорода буде виплачена.

Євген Пазюк, адвокат:

Вони виконують завдання агентури, після чого хочуть отримати кошти, але кошти не приходять, або в не тій сумі, яку їм обіцяли. Залякують, кажуть, що здамо в поліцію, здамо в СБУ. Роби далі те, що нам потрібно, але безкоштовно, і вони роблять далі всі ці злочини вже без грошей, але під примусом.

Михайло Манилюк, кореспондент:

Без грошей і без свободи! За коригування ворожого вогню закон передбачає позбавлення волі. Усе залежить від наслідків злочину. Можна загриміти до в’язниці навіть довічно!

Артем Дехтяренко, речник СБУ:

Несанкціоноване поширення інформації про Збройні сили України залежно від обставин злочину карається позбавленням волі від 3 до 12 років. При цьому відповідальність за державну зраду, була значно посиленою. Якщо раніше максимальний термін ув’язнення за цей злочин складав 15 років, то зараз мова йде про державну зраду в умовах воєнного стану, і це вже довічне ув’язнення із конфіскацією майна.

Упродовж повномасштабної війни Служба безпеки України чи не щодня викриває і затримує зловмисників, які допомагають ворогу. Результати роботи вражають.

Михайло Манилюк, кореспондент:

За майже три роки Служба безпеки відкрила понад три тисячі кримінальних проваджень щодо державної зради. Понад три тисячі громадян отримали підозру, ще майже шістсот засуджено. Правоохоронці наголошують: людина, на яку виходять російські спецслужби, має чітко усвідомлювати, що рано чи пізно інформація про співпрацю з ворогом випливе. І зрадника буде покарано.

Джерело: podrobnosti.ua

АО «Кравець І Партнери»

🔸Постанова КМУ від 27 січня 1995 р. № 57 Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF#Text

🔸Постанова КСУ від 13 червня 2023 р. № 597 Про внесення зміни до пункту 1 Правил перетинання державного кордону громадянами України – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/597-2023-%D0%BF#n2

🔸п.6 ст.14 ЗУ Про прикордонний контроль – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1710-17#n169

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Не забудьте приєднатись до телеграм каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

Судова справа, в якій підозрюваним проходить колишній керівник державної компанії «Нафтогаз України» Андрій Коболєв, виявилася глевким млинцем для молодої антикорупційної системи. Бо, після гучного звинувачення у привласненні майна у великих розмірах і зловживанні службовим становищем слідство навіть на початковій стадії не спромоглося у судах відстояти зібрані докази.

Натомість фігурант, не без допомоги мастистих адвокатів і солідної групи підтримки, зухвало втер носа антикорупційній системі. У тому числі й Вищому антикорупційному суду, на рахунок якого вніс менше половини визначеної грошової застави. Застави, яка, здавалось, була єдиною рятівною соломинкою для фігуранта від потрапляння до СІЗО. Як так сталося, з’ясував «Главком».

Справа Коболєва

За версією слідства, Андрій Коболєв, перебуваючи на посаді голови правління НАК «Нафтогаз України», виплатив собі премію, сума якої перевищувала максимальний річний розмір преміювання, передбачений контрактом і урядовою постановою №859. Цей документ постійно цитувався сторонами процесу, зокрема, прокуратура наполягала: підозрюваному дозволялося претендувати на премію не більше 37,5 млн грн.

Натомість, за згодою наглядової ради «Нафтогазу», Андрію Коболєву було виплачено 260,9 млн грн винагороди ($ 10 млн). Виплату здійснено за перемогу у газовій справі наприкінці 2017 року. Сума переплати премії Коболєву, яку називає слідство, становить 229,2 млн грн.

Нагадаємо, згідно з рішенням трибуналу при Арбітражному інституті торгової палати Стокгольму, з російського «Газпрому» на користь НАК «Нафтогаз України» присуджено стягнути $ 4,6 млрд компенсації за заподіяні збитки. Окрім Коболєва, премію отримали ще 40 співробітників «Нафтогазу». Між ними було розподілено 330,6 млн грн.

Всього, за даними правоохоронців, протягом 2017-2022 років Андрію Коболєву нараховано понад 413 млн грн доходів. Що цікаво: коли у квітні 2021-го підозрюваного «пішли» з «Нафтогазу», йому на прощання виплатили ще 338,6 млн грн премії! При цьому станом на 2017 рік керівник НАК «Нафтогаз України» вважався одним із найбільш високооплачуваних керівників енергетичних компаній Європи й отримував середню місячну зарплату у еквіваленті 31,5 тис. євро, що у 136 разів більше за середню заробітну плату по країні.

Арешт. Місія нездійсненна?

Майже три місяці учасники процесу «буцалися» у судах довкола спроби взяти під варту іменитого фігуранта. Тричі Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) і НАБУ просили Антикорупційний суд арештувати Коболєва і визначити заставу у розмірі 365,6 млн грн. 1 березня Апеляційна палата антикорупційного суду частково задовольнила клопотання прокурорів. Призначила Коболєву запобіжний захід у вигляді застави на суму 229,2 млн грн! Кошти необхідно було зібрати за п’ять днів.

Також суд зобов’язав підозрюваного здати всі паспорти і заборонив виїжджати з Києва без дозволу детективів та прокурорів.

У підсумку рішення суду не було виконано. За Коболєва внесли лише 107 млн грн застави (46,71% від визначеної судом суми). З них сам фігурант дав на заставу лише трохи більше 1 млн грн.

Сторона обвинувачення знову пішла до суду з бажанням арештувати екстопменеджера «Нафтогазу». Суддя, яка розглядала клопотання, залишила в силі ухвалу Апеляційної палата Вищого антикорупційного суду від 1 березня з невеличким доповненням: зобов’язала Коболєва носити електронний засіб контролю.

«Коболєв не був під вартою. Тому й не виконав повністю ухвалу про заставу. В іншому випадку його не випустили б із СІЗО, оскільки мав би пред’явити з судової адміністрації виписку, що вся сума є на рахунку. Суддя мудро описала всі ризики. І зазначила, що ця сума вже є достатньою. А її невнесення не є підставою для зміни запобіжного на варту. Водночас суд визнав, що існують ризики. Зокрема, врахував, що нова дружина Коболєва часто виїжджає за межі України. Тому додали ще електронний браслет. Думаю, що при такому обґрунтуванні, підозрюваний не вноситиме усієї суми застави», – так розтлумачило перебіг подій у справі джерело «Главкома» у суддівській системі.

Несподівано, але Спеціалізована антикорупційна прокуратура змирилася з цим ляпасом у судах. На журналістський запит пресслужба відомства повідомила: «На цей час стороні обвинувачення факти порушення вказаним підозрюваним обов’язків, покладених на нього ухвалами Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду та слідчого судді, невідомі. За таких обставин, а також з урахуванням того, що факту невнесення в повному обсязі застави слідчим суддею вже було надано оцінку та визнано недостатнім для зміни запобіжного заходу на більш суворий, сторона обвинувачення наразі повторно не ініціювала питання зміни запобіжного заходу».

Натомість адвокат і голова профспілки «Українська незалежна фундація правників» Ростислав Кравець побачив у цій ситуацію справжню сенсацію. У коментарі «Главкому» він зазначив, що на його пам’яті справа Коболєва – перший випадок у судовій системі, коли підозрюваному, який не виконав рішення суду і не вніс повну суму застави, не змінили міру запобіжного заходу на взяття під варту. Вищий антикорупційний суд мав би показати приклад усім іншим, «не таким антикорупційним» судам України, у питанні дотримання букви Закону, впевнений правник. Але стався збій…

«На мою думку, на справу Коболєва чиниться зовнішній вплив. При цьому САП у своїй роботі демонструє ті вади, які притаманні корумпованій генпрокуратурі часів узурпації влади Віктором Януковичем. Тому не варто очікувати на повернення до державного бюджету 229 млн грн, які Коболєв отримав незаконно. Зрештою, обвинувальний акт щодо колишнього голови правління «Нафтогазу», навряд чи, потрапить до суду. Скоріше за все, кримінальне провадження буде закрито на підставі закінчення термінів притягнення до відповідальності, а сама фабула звинувачення буде змінена на менш тяжку, строки за якою спливуть чи в суді, чи ще на досудовому розслідуванні. Відповідно, вини Коболєва не буде доведено. Думаю це може бути підтверджено й найближчим часом, коли строки досудового розслідування у цій нескладній справі будуть продовжені, а особа що підозрюється у вчинені злочину не буде оскаржувати саму підозру. В цілому, це може свідчити про домовленість з САП та НАБУ», – припустив Ростислав Кравець.

Іншої думки адвокат Дмитро Бузанов. Він звернув увагу, що тримання під вартою – це винятковий запобіжний захід, до обрання якого суд має підходити обережно, з дотриманням усіх процесуальних вимог. «Процесуальна поведінка підозрюваного демонструє, що ризики в частині його переховування не підтверджуються. Він з’являється до суду, а, отже, запобіжний захід досяг мети», – висловив своє бачення у бесіді з «Главкомом» правник.

Заставу Коболєва – у держбюджет!

А ось адвокат ГО «Платформа прав людини» Євген Воробйов вважає, що висновки Вищого антикорупційного суду є помилковими, оскільки підозрюваний  не надав доказів, що він намагався виконати ухвалу про внесення повної суми застави у розмірі 229,2 млн грн.

«Вбачаю, що прокурор у кримінальному провадженні повинен був звернутись до суду з клопотанням про звернення частини заставленої суми (107 млн грн – «Главком») у дохід держави. А також оскаржити в апеляції ухвалу антикорупційного суду від 14 березня. Невчинення цих дій може бути розцінене як бездіяльність прокурора в кримінальному провадженні, а керівництво повинно ініціювати службове розслідування із з’ясуванням обставин такої бездіяльності», – вважає адвокат Воробйов.

Нагадаємо, що на початку березня близькі та друзі Андрія Коболєва, який заробив у «Нафтогазі» понад 700 млн грн, у соціальних мережах оголосили збір грошей на заставу. Левову частину коштів (101 млн грн) перерахувала київська фірма «Конкорд Консалтинг». Вона належить бізнесмену Ігорю Мазепі, товаришу Коболєва.

«Озвучені в суді офіційні доходи дозволяли сплатити заставу, але Коболєв пояснював, що не може сплатити всю суму застави, тому що іноземний банк нібито заблокував його рахунки через підозру від НАБУ. Але він так і не сказав, які суми заблоковані, на яких рахунках і в якому банку. А головне – не було документального підтвердження такого блокування. Навряд комплаєнсслужба банку (внутрішня перевірка клієнта банком – «Главком») без правових підстав так довго блокуватиме рахунки клієнта, навіть підозрюваного у корупційному злочині. Адже він є невинуватим, поки інше не буде встановлено вироком суду і безпідставне блокування рахунків є порушенням його прав», – звертає увагу на ще одну деталь юрист «Центру протидії корупції» Вадим Валько.

У коментарі «Главкому» правник зазначає: через те, що ексголова правління НАК «Нафтогаз України»  не виконав рішення суду і не сплатив заставу у повному обсязі, прокуратура пішла до суду і попросила арешт із заставою у 365 млн грн. «Суд додав електронний браслет. Фактично це було компромісне рішення, яке, схоже, влаштувало як захист, так і прокуратуру», – робить висновок представник «Центру протидії корупції».

Разом з тим захист Коболєва спробував зіграти у піжмурки. 23 березня Верховний суд розглянув клопотання захисника ексглави правління «Нафтогазу». Він просив перевірити ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, яка зобов’язала його клієнта  внести 229,2 млн грн застави. Однак Феміда відмовила у відкритті провадження, наголосивши: Кримінальний процесуальний кодекс не передбачає оскарження рішень апеляційної інстанції.

До речі, Апеляційна палата у своєму рішенні чітко про це вказала: «Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає».

***

А вже цього тижня орган досудового розслідування зазнав ще одного фіаско. Вищий антикорупційний суд витратив три дні на розгляд клопотання детектива НАБУ щодо продовження термінів розслідування, в якому підозрюваним проходить колишній голова правління НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв. Слідство просило додаткових шість місяців на збір доказів у цій кримінальній справі. Це при тому, що справа триває з 2018 року.

Водночас сторона захисту та підозрюваний в унісон заявили: готові доводити невинуватість. Натомість правоохоронці, на їхню думку, затягують передачу обвинувального акту до суду.

«Слідство затягує час і це має для мене конкретні наслідки. Зокрема, йдеться про відмову у нормальній бізнес-активності, яка корисна, у тому числі й державі», – поскаржився Коболєв слідчому судді на обмеження у пересуванні.

Далі він детальніше розкрив суть своєї бізнес-активності. Як з’ясувалося, близько року Коболєв опікується проєктом із розміщення систем енергозбереження. Окрім комерційної складової, зиск від цього, за твердженням підозрюваного, матиме й держава, коли енергосистема відчуватиме пікові навантаження. Але на заваді такій «благородній справі» стало слідство, яке відмовилося відпускати Коболєва за межі столиці. Така версія підозрюваного.

«Ми направили запит (правоохоронцям – «Главком»), який підкріпили листом американської колеги щодо надання мені дозволу на подорож у межах трьох областей України. Це необхідно для проведення перемовин із власниками земельних ділянок. На великий подив мені було відмовлено у поїздці. Причини – необхідність продовження розслідування і проведення процесуальних дій… Отже, відбувається свідоме блокування моєї діяльності», – наголосив Коболєв.

У підсумку Феміда відмовила детективу НАБУ у продовженні термінів досудового розслідування. Це відбулося 12 квітня. Того ж дня у НАБУ вирішили продемонструвати, що не здаються, і повторно закинули до суду клопотання про продовження розслідування на пів року. Документ підписав старший детектив, який погодив керівник САП.

Віталій Тараненко, «Главком»

АО «Кравець І Партнери»

Знову судді послались на нерелевантні рішення ЄСПЛ, суть яких просто повиривали з контексту, щоб прикрити чиновників МОЗ на мою думку. Узагальнений висновок — судді повинні замість головних санітарних лікарів, всупереч закону, самі встановлювати необхідність відсторонення від роботи, а щодо позбавлення засобів для існування та взагалі порушення прав людини, то тут перевернули рішення Конституційного суду щодо прав самих суддів, коли їх позбавляли зарплат (винагород) з ніг на голову. Соромно коли читаєш такі рішення.

Бажаєте бути в курсі важливих змін в законодавстві України? Підписуйтесь на канал і запрошуйте друзів:
https://bit.ly/2G12dHy

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»

В українському законодавстві існує термін: бронювання військовозобов’язаних під час війни. Він означає, що компанія чи фірма може бронювати своїх працівників. Це, у свою чергу, надає їм відстрочки від мобілізації.

У звʼязку з нещодавно ухваленою постановою Кабміну, військовий облік чоловіків тепер проводитимуть і за кордоном.

У 2023 році низку обов’язків щодо обліку українців поклали на дипломатичні установи України за кордоном. Вони мають повідомляти таких громадян про початок чергового призову та сприяти їх поверненню до України.

Факти ICTV дізнавалися, чи може закордонна компанія забронювати чоловіка в Україні.

Бронювання військовозобовʼязаних: чи може це зробити іноземна компанія

Розібратися у  цьому питання Фактам ICTV допоміг юрист та адвокат Ростислав Кравець. За його словами, закордонні компанії справді можуть бронювати українців, які досягли призовного віку та підлягають мобілізації.

– Така можливість справді є. Тобто іноземні компанії можуть звертатися із запитами про бронювання своїх українських працівників. Однак потрібно одразу попередити, що шанси на задоволення такого звернення дуже малі, – каже експерт.

Утім, експерт додає, якщо іноземна компанія має стратегічний характер чи повʼязана з відповідними структурами або впливає на український уряд, то шанси задоволення рішення про бронювання українця цілком високі.

– Якщо ж говорити про якусь звичайну компанію, яка просто працює, я сумніваюся, що уряд задовольнить це клопотання щодо бронювання особи, – додає Кравець.

Юрист додає, що бронювання працівника відбувається не більше ніж на шість місяців. Тому кожні шість місяців бронювання потрібно подовжувати та доводити, що конкретна особа дуже потрібна на робочому місці.

Куди звертатися іноземній компанії для бронювання особи

– В такому разі необхідно буде звертатися до МЗС. А МЗС буде звертатися до Міністерства економіки, де буде видана відповідна довідка про бронювання військовозобов’язаного українця, – каже Кравець.

Також юрист нагадує, що бронювати можна не усіх працівників. Військовозобовʼязаний має відповідати одному з таких критеріїв:

• бронювати можна лише військовозобов’язаних осіб;
• до бронювання допускаються тільки наймані працівники – забронювати вдасться лише осіб, які працюють у компанії на підставі трудового договору або контракту;
• забронювати можна тільки осіб, які раніше проходили військову службу.

Якщо чоловік має дефіцитну військово-облікову спеціальність (певні ракетні, артилерійські, танкові, радіотехнічні, мінні та протимінні або інші спеціальності), його не зможуть забронювати.

Свою військову спеціальність слід шукати у військовому квитку.

Забронювати також неможливо тих осіб, які мають відстрочку від призову на час мобілізації та воєнний час.

ФАКТИ

АО «Кравец и Партнеры»

Если видео будет для вас полезным, не забывайте поставить лайк, подписаться на канал и поделиться ссылкой со своими друзьями. А также присоединяйтесь к каналу Ростислава Кравца в Телеграм.

✔ Запись на консультацию: https://wa.me/380442296950 (сам номер телефона +380-44-229-6950) или по электронной почте info@knpartners.com.ua

АО «Кравец и Партнеры»

За даними НБУ, 70% скарг споживачів за 2019 рік стосувалося оманливої реклами банківських депозитів та маніпуляцій з кредитними ставками. З 1 вересня банки мають надавати споживачам детальну інформацію про свої послуги — зокрема, на сайтах фінустанов мали б запрацювати калькулятори для розрахунку витрат за користування споживчою позикою чи доходів від розміщення коштів на депозит. Та чи запрацювали? Перевірмо це!

Заходжу на сайт державного банку. Обираю послугу “кредит кешем” — хочу взяти 10 тисяч гривень на 24 місяці. Онлайн-калькулятор (так, він є!) показує, що мій щомісячний платіж за кредитом становитиме 701 гривню, і попереджає, що при оформленні позики доведеться сплатити разову комісію за надання кредиту — 500 гривень. Загальна вартість кредиту — 17 333 гривні. Тобто, позичивши 10 тисяч гривень, за два роки банкові треба буде віддати 7333 гривні відсотків. Банк пише, що реальна річна процентна ставка за цим кредитом становитиме 79%. Ого-го, недешево!

На сайті іншого державного банку перевіряю умови надання розрекламованої владою програми “Іпотека під 10%”. Цікаво, чи розкаже банк правду про кредит на житло?

Іпотечну позику фінустанова надає на термін від 12 до 240 місяців. Читаю, що у перший рік процентна ставка справді становитиме 9,99%. А от у наступні роки залежатиме від індексу ставок за депозитами фізичних осіб (UIRD) за останні 12 місяців плюс 4%. Тобто якщо індекс зростатиме, то й кредитна ставка — також. До речі, протягом останнього року індекс перебуває в межах 8,5%. Якщо до нього додати 4%, то процентна ставка вже буде 12,5%. І це ще не всі витрати. Позичальникові, який сьогодні захоче взяти іпотечний кредит, доведеться сплатити ще страхування іпотеки (0,5% вартості нерухомості), особисте страхування (0,5% суми основної заборгованості за кредитом), 1% разової комісії, близько 12 тисяч гривень — за послуги нотаріуса, приблизно 3500 — за оцінку нерухомості… Тобто реальна процентна ставка за таким кредитом виходить не 10%, а набагато більше!

Реальна процентна ставка за таким кредитом виходить не 10%, а набагато більше!

Великий український банк з іноземним капіталом також встановив на своєму сайті кредитний онлайн-калькулятор. Він показує: якщо я, наприклад, захочу взяти 20 тисяч гривень кредиту на 12 місяців, то щомісячний платіж становитиме 2170,37 гривні. Реальної річної процентної ставки банк так і не вказує. Лише зазначає, що “остаточна сума щомісячного платежу потребує уточнення менеджером банку”.

Перепрошую, а як же вимога НБУ надавати споживачам повні дані про кредит?!

Інформацію про депозитні ставки банки розкривають краще. Обираю на сайті великого комерційного банку вклад “Ощадний” у гривні. Читаю, що процентна ставка з урахуванням податків за цим депозитом — 5,5%. Якщо покладу на депозит 100 000 гривень на 12 місяців, то за рік отримаю 5500 гривень прибутку. Депозитний калькулятор показує, що з цієї суми доведеться сплатити 1072,50 грн ПДФО та військового збору. Отож чистий прибуток за вкладом дорівнюватиме 4427,50 грн, а процентна ставка з урахуванням сплати податків — 4,43%.

Отже, проаналізувавши дані на сайтах державних і комерційних банків, ми з’ясували, що досі не всі фінустанови розкривають детальну інформацію про свої кредити.

“Нові вимоги щодо розкриття банками інформації на сайтах — це більше показовий крок, — вважає адвокат Ростислав Кравець. — На жаль, найбільша проблема в тому, що немає контролю за дотриманням банками умов, скажімо, кредитного договору. Ніхто їх не перевіряє, щоб притягти згодом до відповідальності за недотримання цих умов”.

ОФІЦІЙНО

“Усі банки на своїх сайтах повинні публікувати інформацію про споживчі кредити, автокредити, іпотеку та депозити в єдиному уніфікованому форматі. Тобто клієнт, зайшовши на вебсайт будь-якого банку, повинен мати змогу переглянути або завантажити один файл зі всіма умовами послуги, — розповідають у Нацбанку у відповідь на запит “Експресу”. — Також банки мають вказувати витрати за кредитом єдиною річною ставкою. Ставка повинна включати абсолютно всі витрати клієнта.

Також банки мають чітко вказувати наслідки для клієнта у разі невиконання ним умов договору. Адже до набуття чинності вимог НБУ ця інформація могла бути прихованою за різними примітками та попередженнями”.

Чи передбачено відповідальність за невиконання цих вимог?

“Якщо НБУ виявить, що той чи інший банк не дотримується вимог та не розкриває повної інформації про послуги, ми звертатимемося до банку з вимогою усунути порушення. Якщо він не усунув його, застосовуємо штраф — від 300 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне порушення (5100 — 13 600 грн)”.

газета Експрес

АО «Кравец и Партнеры»