📱Щоб дізнатись більше корисної інформації, не забудьте підписатись на канал. Слідкуйте за новинами та підтримуйте Україну💙💛.

🔸Постанова ВС-КЦС про відсутність підстав для застосування ч.2 ст. 625 ЦК України до невиконаного судового рішення при відсутності відкритого виконавчого провадження – https://forum.antiraid.com.ua/topic/16377-postanova-vs-kcs-pro-vidsutnist-pidstav-dlja-zastosuvannja-ch2-st-625-ck-ukrayini-do-nevikonanogo-sudovogo-rishennja-pri-vidsutnosti-vidkritogo-vikonavchogo-provadzhennja/

🔸 Постанова ВП ВС про відсутність підстав для застосування ч.2 ст. 625 ЦК у разі спливу строку на пред’явлення виконавчого документа до виконання або відмові у поновленні цього строку – https://forum.antiraid.com.ua/topic/16338-postanova-vp-vs-pro-vidsutnist-pidstav-dlja-zastosuvannja-ch2-st-625-ck-u-razi-splivu-stroku-na-predjavlennja-vikonavchogo-dokumenta-do-vikonannja-abo-vidmovi-u-ponovlenni-cyogo-stroku/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження та підтримку каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

📱Щоб дізнатись більше корисної інформації, не забудьте підписатись на канал. Слідкуйте за новинами та підтримуйте Україну💙💛.

🔸Виправдувальний вирок у справі за обвинуваченням за ч.5 ст. 407 КК України – https://forum.antiraid.com.ua/topic/15950-vipravduvalnij-virok-u-spravi-za-obvinuvachennjam-za-ch5-st-407-kk-ukrayini/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження та підтримку каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

Чергові зміни у розумінні КПК України, вигадування неіснуючих норм та обхід закону в частині дійсності судового рішення та наслідки відсутності нарадчої кімнати на вимогу активістів й профанів-мандрівників, нескінченної відповідальності суддів КСУ та можливість визнання їх рішень недійсними залежно від політики в країні.

Крім того, до огляду включена практика ЄСПЛ, ВС-КАС та ВС-КГС з вирішення господарських спорів в умовах воєнного стану, чергове рішення з визнання незаконним відсторонення від роботи у зв’язку з відмовою в участі у безвідповідальному медичному експерименті і багато іншого.

📱Щоб дізнатись більше корисної інформації, не забудьте підписатись на канал. Слідкуйте за новинами та підтримуйте Україну💙💛.

🔸Текстовый вариант обзора со ссылками на все решения – https://antiraid.com.ua/articles/oglyad-praktyky-vs-vid-rostyslava-kravtsya-shho-opublikovana-z-14-po-20-bereznya-2026-roku/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження та підтримку каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

Універсальній господарській юрисдикції, що постійно, як на мене, вигадує не існуючи норми закону, не вистачає прихильників.

До огляду увійшли позиції щодо встановлення факту, який має юридичне значення, досить сумнівна постанова про пріоритетність закону про держбюджет при визначенні надбавок, чергова позиція щодо поновлення строків на апеляційне оскарження, але вже після ЄСПЛ, практика ВС-КЦС у спорах щодо визначення місця проживання дитини, практика ВС-КАС у справах щодо військової служби, практика ЄСПЛ, оскарження штрафів ТЦК й багато іншого.

📱Щоб дізнатись більше корисної інформації, не забудьте підписатись на канал. Слідкуйте за новинами та підтримуйте Україну💙💛.

🔸Текстовый вариант обзора со ссылками на все решения – https://antiraid.com.ua/articles/oglyad-praktyky-vs-vid-rostyslava-kravtsya-shho-opublikovana-z-07-po-13-bereznya-2026-roku/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження та підтримку каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

📱Щоб дізнатись більше корисної інформації, не забудьте підписатись на канал. Слідкуйте за новинами та підтримуйте Україну💙💛.

🔸 Постанова ВП ВС про відсутність підстав для застосування ч.2 ст. 625 ЦК у разі спливу строку на пред’явлення виконавчого документа до виконання або відмові у поновленні цього строку – https://forum.antiraid.com.ua/topic/16338-postanova-vp-vs-pro-vidsutnist-pidstav-dlja-zastosuvannja-ch2-st-625-ck-u-razi-splivu-stroku-na-predjavlennja-vikonavchogo-dokumenta-do-vikonannja-abo-vidmovi-u-ponovlenni-cyogo-stroku/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження та підтримку каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

У листопаді підозри за нею отримали 8 фігурантів, а днями вручили й дев’яту – ексміністру енергетики Германові Галущенку, якого затримали на спробі перетину кордону.

В оприлюднених сьогодні плівках НАБУ ви Галущенка не почуєте, але з діалогів зрозуміло: схема відкатів, так званий “шлагбаум”, працювала під його керівництвом. Її суть – контрагенти державного “Енергоатому” мали платити “данину”, аби з ними розрахувалися за виконаними контрактами.

За версією слідства, гроші відмивали через зареєстровані в офшорних зонах компанії. Їх оформили на дружину та дітей. Щоправда, сам Галущенко запевняє: мовляв, і “Сигізмунд” не я, і “шлагбаум” не мій, та й загалом він “не професор, а доцент”. Докладніше про одкровення нужденного ексміністра і детективів НАБУ розповість Ніна Коломієць.

АО «Кравець І Партнери»

І. Адміністративна юрисдикція

ВП ВС визначилася щодо сумісності статусу фіктивного підприємства з легальною підприємницькою діяльністю

На практиці такий підхід створював «преюдиції» невизнання податкових наслідків операцій із підприємствами з ознаками фіктивності, що чинило тиск на сумлінних платників податків – контрагентів такого підприємства. 

ВП ВС вирішила відступити від такого правового висновку ВСУ, визначивши, що суб’єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб’єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності.

Вирок щодо посадової особи контрагента за ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею у зв’язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду в податковому спорі при встановленні реальності господарських операцій платника податків з таким контрагентом, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретних обставин щодо дій чи бездіяльності платника податків.

Такі вирок чи ухвалу суду за результатами розгляду кримінального провадження адміністративний суд має оцінювати разом із наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв’язку з господарською діяльністю платника податків і можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

ВП ВС наголосила, що якщо інша особа внесла до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо були наявні інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися в тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Постанова ВП ВС від 7 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/105852864.

КАС ВС роз’яснив, що несвоєчасне звернення батьків за допомогою при народженні дитини не повинне призводити до порушення її інтересів

У справі позивачка — внутрішньо переміщена особа — народила дитину на тимчасово окупованій території Луганської області. У зв’язку з проведенням антитерористичної операції (АТО) вона разом із малолітньою дитиною була вимушена переїхати на постійне місце проживання до м. Суми, де звернулася до органу соціального захисту населення із заявою про призначення допомоги при народженні дитини.

Однак орган соціального захисту населення відмовив у призначенні допомоги, посилаючись на недійсність свідоцтва про народження, виданого на тимчасово окупованій території. Після отримання відмови позивачка одразу звернулася до суду із заявою про встановлення юридичного факту народження дитини та на підставі відповідного судового рішення отримала дійсне свідоцтво про народження – більш ніж через рік після народження дитини.

Такий формальний підхід органів соціального захисту створював передумови для системних відмов у виплатах внутрішньо переміщеним особам, оскільки документи, видані на неконтрольованих територіях, визнавалися недійсними, а неможливість їх своєчасного переоформлення фактично позбавляла дітей гарантованої державної підтримки. Це призводило до порушення прав дитини та покладало надмірний тягар на заявників, які були змушені залишити своє місце проживання через АТО.

Крім того, позиція органів соціального захисту ґрунтувалася на буквальному тлумаченні норми Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», яка передбачала обов’язок звернутися за допомогою протягом 12 місяців з дня народження дитини.

КАС ВС наголосив, що затримка в поданні повного пакета документів не залежала від волі позивачки й була зумовлена об’єктивними обставинами збройного конфлікту.

Суд підкреслив, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

У цьому випадку неможливість своєчасного звернення одним із батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивачка всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення на сході України бойових дій (що мало наслідком неможливість своєчасного оформлення відповідних документів та звернення за отриманням допомоги), виходячи із завдань адміністративного судочинства, КАС ВС дійшов висновку про наявність підстав для зобов’язання органу соціального захисту призначити соціальну допомогу при народженні дитини.

Постанова КАС ВС від 14 лютого 2018 року у справі № 591/610/16-а – https://reyestr.court.gov.ua/Review/72289105.

ІІ. Господарська юрисдикція

ВП ВС змінила підхід до нарахування банками процентів як плати за користування кредитом після настання строку його погашення

За обставинами справи банк надав кредит підприємству, з остаточним строком повернення не пізніше як 6 жовтня 2015 року. Після відкриття провадження у справі про банкрутство підприємства банк заявив грошові вимоги, що включали заборгованість за простроченим кредитом, інфляційні втрати, 3 % річних та пеню.

ВП ВС за результатами касаційного перегляду справи дійшла таких висновків.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов’язання.

Постанова ВП ВС від 4 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/89083008.

ОП КГС ВС наголосила на обов’язку гаранта платити за гарантією, якщо вимога та додані документи за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії

Відповідно до обставин справи гарант відмовив бенефіціару в задоволенні вимог за банківською гарантією, посилаючись на закінчення строку її дії. Кредитор (бенефіціар), не погоджуючись із відмовою гаранта, подав до господарського суду позов про стягнення грошової суми відповідно до виданої банком гарантії.

ОП КГС ВС за результатами касаційного перегляду дійшла таких висновків.

Договір між принципалом і гарантом зв’язує лише принципала і гаранта, але не бенефіціара. Односторонній правочин щодо видачі гарантії створює обов’язки лише для гаранта (ч. 3 ст. 202 ЦК України), а бенефіціар є кредитором у відповідному грошовому зобов’язанні.

Отже, забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром і принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром і гарантом виникає окреме грошове зобов’язання, що не залежить від зобов’язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконано саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром і принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов’язання за договором між бенефіціаром та принципалом і, відповідно, чи припинене основне зобов’язання виконанням, гарант не має права.

Кредитор-бенефіціар має право вимоги як за основним зобов’язанням, так і за незалежною від цього зобов’язання гарантією. Якщо бенефіціар не отримає виконання за основним зобов’язанням, то він, пред’явивши вимогу гаранту, отримає виконання.

Постанова ОП КГС ВС від 17 травня 2024 року у cправі № 910/17772/20 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/119618126.

ІІІ. Кримінальна юрисдикція

ВП ВС визначила ознаки суб’єкта злочину, передбаченого ст. 437 КК України, і сформулювала висновки щодо кваліфікації дій, вчинених під час збройного конфлікту

У справі № 415/2182/20 ВП ВС вирішувала питання щодо можливості притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 437 КК України осіб, які не здійснюють військового та політичного керівництва державою-агресором.

ВП ВС дійшла висновку, що діяння, визначені у ст. 437 КК України, здатні вчиняти особи, які з огляду на службові повноваження або фактичне суспільне становище спроможні здійснювати ефективний контроль за політичними чи воєнними діями або керувати ними, та/або істотно впливати на політичні, військові, економічні, фінансові, інформаційні та інші процеси у власній державі чи за її межами, та/або керувати конкретними напрямами політичних або воєнних дій. До таких осіб належать, зокрема, глави держав та урядів; члени парламенту; лідери політичних партій; дипломати; керівники спецслужб; командири збройних сил, підпорядкованих державі, а також незаконних воєнізованих чи збройних формувань тощо.

ВП ВС також зауважила, що вчинені в умовах збройного конфлікту дії, які охоплюються заборонами, встановленими нормами міжнародного гуманітарного права, і становлять їх серйозне порушення, кваліфікуються лише за ст. 438 КК України і додаткової правової оцінки за іншими статтями цього Кодексу не потребують. Кваліфікуватися за іншими статтями Особливої частини КК України можуть діяння, які хоч і вчинені під час збройного конфлікту, проте не охоплюються заборонами, передбаченими нормами міжнародного гуманітарного права.

ВП ВС звернула увагу й на те, що у ст. 438 КК України встановлено відповідальність не за акт агресії, а за порушення під час уже триваючого збройного конфлікту законів і звичаїв війни незалежно від її правомірності або протиправності як такої.

Постанова ВП ВС від 28 лютого 2024 року у справі № 415/2182/20 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/117555176.

ККС ВС визначив ознаки суб’єкта кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України, у разі отримання неправомірної вигоди членами колегіального органу за вчинення дій, що входять до компетенції такого органу

У справі № 726/776/17 ККС ВС вирішував питання про те, чи є суб’єктами кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України, члени колегіального органу, які отримують неправомірну вигоду за прийняття рішень, вчинення дій, що входять до компетенції такого органу.

Колегія суддів ККС ВС дійшла висновку, що дії особи, яка є членом колегіального органу, можуть кваліфікуватися за ст. 368 КК України і в тих випадках, якщо вирішення питання, за яке передавалася неправомірна вигода, ухвалюється цим колегіальним органом спільним рішенням за результатами голосування. До того ж не має значення, яке рішення було ухвалене таким колегіальним органом (таке, що цікавило надавача неправомірної вигоди, або ж навпаки, тобто позитивне чи негативне). Адже кримінальна відповідальність у ст. 368 КК України встановлена за конкретні діяння, серед яких є й одержання неправомірної вигоди, без конкретизації успішності досягнення бажаного результату надавачем неправомірної вигоди.

Таким чином, члени колегіального органу, які отримують неправомірну вигоду за прийняття рішень, вчинення дій, що входять до компетенції такого органу, є суб’єктами відповідних корупційних правопорушень.

Постанова ККС ВС від 23 квітня 2024 року у справі № 726/776/17 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/118689047.

IV. Цивільна юрисдикція

ВП ВС встановила критерії, за яких суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника

За результатами касаційного перегляду справи ВП ВС дійшла висновку, що встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Разом із тим критерії, сформульовані в постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, за яких суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, не відповідають меті компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця і які розумно можна було б передбачити.

На думку ВП ВС, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов’язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов’язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов’язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Окрім того, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі, чи частково.

Постанова ВП ВС від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц – https://reyestr.court.gov.ua/Review/87952206.

ОП КЦС ВС зауважила, що касаційне оскарження судових рішень у справах за скаргами на дії виконавця допускається незалежно від ознаки малозначності справи

У справі № 176/1715/23 ОП КЦС ВС вирішувала питання, чи впливає малозначність основної справи на право сторони подати касаційну скаргу у провадженні за скаргою на дії виконавця.

За результатами касаційного перегляду справи ОП КЦС ВС дійшла висновку, що касаційне оскарження судових рішень у справах за скаргами на дії державного виконавця допускається незалежно від ознаки малозначності справи. У таких справах не застосовуються обмеження щодо ціни позову, які передбачені для малозначних справ, а касаційне оскарження здійснюється на загальних підставах відповідно до ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Стадія судового контролю за виконанням судових рішень є наслідком виконання або невиконання судового рішення як завершальної стадії судового процесу. Судовий контроль за виконанням судових рішень має свої властивості, що відрізняються від розгляду справ у порядку позовного, окремого та наказного проваджень. Предметом судового розгляду в таких справах є додержання вимог законодавства про виконавче провадження державними виконавцями, іншими посадовими особами органів державної виконавчої служби або приватними виконавцями.

Парламент у п. 2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України визначив перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку. Зокрема, ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця після їх перегляду в апеляційному порядку (п. 27 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).

Якщо предметом виконання є судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п’ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України при касаційному оскарженні судових рішень у справі за скаргами на дії державного виконавця не підлягає застосуванню.

Право на касаційне оскарження судових рішень у справі за скаргами на дії державного виконавця відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України існує незалежно від такої ознаки, як малозначність справи і розгляд її в порядку спрощеного позовного провадження. Посилання на випадки, передбачені підпунктами «а»–«г» п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не мають значення в цих ситуаціях, оскільки не потребують використання цих зазначених у ЦПК України спеціальних підстав для оскарження. Таке касаційне оскарження допускається на загальних підставах, передбачених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Постанова ВС у складі ОП КЦС від 5 травня 2025 року у справі № 176/1715/23 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/127423071.

Джерело: so.supreme.court.gov.ua

АО «Кравець І Партнери»

📱Щоб дізнатись більше корисної інформації, не забудьте підписатись на канал. Слідкуйте за новинами та підтримуйте Україну💙💛.

🔸Рішення КСУ 1-р/2025 щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат – https://forum.antiraid.com.ua/topic/16244-rishennja-ksu-1-r2025-shhodo-strokiv-zvernennja-pracivnika-do-sudu-pro-stjagnennja-zarobitnoyi-plati-ta-inshih-nalezhnih-pracivnikovi-viplat/

🔸ст. 233 КЗпП – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження та підтримку каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

11 грудня 2025 року, Перший сенат Конституційного Суду України розглянув справу за конституційними скаргами Гасяка Віталія Валерійовича, Диняка Сергія Васильовича, Маклашевського Віталія Вікторовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 14-3, частини другої статті 132-1, частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 279-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – Кодекс). 

За результатами розгляду Суд ухвалив Рішення № 7-р(І)/2025, яким визнав конституційними частину першу статті 14-3, частину другу статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 14-3 Кодексу адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені, зокрема частинами другою і третьою статті 132-1 Кодексу, зафіксовані в автоматичному режимі, несе відповідальна особа – фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу – належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, – особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

За частиною другою статті 132-1 Кодексу перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу <…>.

Суд закрив конституційне провадження у справі щодо відповідності Конституції України частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 279-5 Кодексу у зв’язку зі зверненням до Суду неналежним суб’єктом.

Суддя-доповідач у справі – Олександр Петришин.

Рішення, його резюме та окремі думки суддів Суду Алли Олійник та Петра Філюка будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду.

Суд визнав неконституційним встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат

Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі – Кодекс) та ухвалила Рішення № 1-р/2025.

Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу „працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті“.

Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Суд виснував, що оспорюваний припис Кодексу в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є таким, що не відповідає Конституції України.

У Рішенні наголошується, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.

Суд постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.

Суддя-доповідач у справі – Галина Юровська.

Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду 12 грудня 2025 року.

Джерело: ccu.gov.ua

АО «Кравець І Партнери»

Так, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (без України) від 05.11.2025 року по справі №910/16012/24 вирішувалось питання про застосування п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ.

Цитований зміст п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ є таким:

«На два роки з дня набрання чинності цим Законом вводиться мораторій на повернення страховикам, які припинили членство в МТСБУ, залишку базового та додаткового гарантійних внесків, сплачених такими страховиками до централізованих страхових резервних фондів МТСБУ, розрахованого МТСБУ відповідно до цього Закону та рішень органів управління та контролю МТСБУ».

Особливу увагу в даній нормі викликає саме слово «Закон», яке вжите з великої літери, загальноприйнятим є те, що якщо законодавець вживає слово «Закон» з великої літери, то мова йде про індивідуально визначений закон, а не закон в його широкому розумінні як форми нормативно-правового акту.

Тобто, мало б бути очевидним, навіть для студентів перших курсів правничих спеціальностей, що в нормі п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ мова йде про мораторій на повернення залишку, розрахованого відповідно до Закону, а саме – Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ.

Проте Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (без України) (судді – Зуєв В.А. (головуючий), Берднік І.С., Міщенко І.С.) вважає по-іншому у справі №910/16012/24, встановивши, що предмет спору – повернення частинку залишку за Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV (п. 5.3, 5.8 постанови), а не Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ, суд в п. 5.42. робить наступний висновок (цитовано):

«… По-друге, словосполучення “розрахованого МТСБУ відповідно до цього Закону” має функціональний, а не часовий характер. Його зміст спрямований на визначення саме предмета регулювання пункту 9 Розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” відповідного Закону, тобто об’єкта, щодо якого запроваджується мораторій (залишку гарантійних внесків, обчисленого МТСБУ у порядку, що відповідає вимогам закону)…»

Досить цікаво, коли суд під кінець речення вживає слово «закон» вже з маленької літери, а в кінцевому результаті робить висновок про поширення мораторію за Законом №3720-ІХ, на залишок, розрахований за Законом №1961-IV, адже і то, то – закон, тим більше, коли суд для власної зручності вживає його з маленької літери і поширює таким чином дію мораторію на залишок, розрахований за будь-яким законом, саме так одна літера змінила хід справи в руках Верховного Суду, який замість законодавця вирішив, що має бути саме «закон», а не «Закон».

Замість законодавця Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (без України) придумав і виправдану мети прийнятого мораторію.

Так, в п. 5.41 постанови вказано (цитовано):

«…Суд звертає увагу, що законодавець свідомо виокремив пункт 9 Розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” №3720-ІХ як такий, що підлягає негайному застосуванню, адже його метою було запобігти дестабілізації фінансового балансу централізованих страхових фондів МТСБУ у перехідний період впровадження нового правового регулювання системи обов’язкового страхування…»

Так, сам Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ не містить мети його прийняття.

В пояснювальній записці до законопроекту, за яким було прийнято Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ йшлося про те, що метою законопроекту є вдосконалення системи обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі – ОСЦПВ), приведення норм законодавства щодо системи захисту потерпілих осіб у дорожньо-транспортних пригодах у відповідність із чинними положеннями Директиви 2009/103/ЄС, включаючи поступове збільшення страхових сум до розмірів, встановлених у країнах Європейського Союзу, вдосконалення механізмів відшкодування шкоди потерпілим особам, розширення можливостей застосування електронних технологій під час укладення та виконання договорів ОСЦПВ, а також удосконалення та осучаснення підходів в побудові системи управління МТСБУ та державного нагляду за його діяльністю.

https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/CardByRn?regNum=8300&conv=9

Тобто, звідки взялась мета – запобігти дестабілізації фінансового балансу централізованих страхових фондів МТСБУ у перехідний період, сам Верховний Суд (без України) не вказав, що ймовірно є його власним інтуїтивним розумінням законодавчих процесів в країні, за рахунок прав приватних осіб на повернення власних коштів.

В підсумку маємо постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (без України) від 05.11.2025 року по справі №910/16012/24, а також маємо вже добру традицію відступу від висновків Верховного Суду, тому кожен сам для себе прийме рішення – велика чи маленька літера має вирішити справу або знову застосує закляття з Гаррі Поттера вигадані непрофесійним суддею цієї є юрисдикції на кшталт – per incuriam аби виправдати чи то власну некомпетентність чи то зухвале ігнорування Закону в інтересах потрібної сторони спору.

Анна Мартиненко

Адвокат, партнер АО Кравець і партнери

Ростислав Кравець

Адвокат, старший партнер АО Кравець і партнери

АО «Кравець І Партнери»