Бажаєте бути в курсі важливих змін в законодавстві України? Підписуйтесь на канал і запрошуйте друзів:
https://bit.ly/2G12dHy

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»

АО «Кравец и Партнеры»

Про це пише Резонанс із посиланням на відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу.

За результатами перевірки оспорюваних положень Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину першу статті 37, частину першу статті 94, пункт 3 частини третьої статті 135 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193–IX, пункти 4, 5, 6, 7, 9, 10 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193–IX, частину третю статті 24, статтю 281, частину восьму статті 31, частину першу статті 42, частину третю статті 47, частину четверту статті 48 Закону України „Про Вищу раду правосуддя“ від 21 грудня 2016 року № 1798–VIII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193–IX.

Конституційний Суд України закрив провадження у справі в частині перевірки на відповідність Конституції України (конституційність)

частин другої, четвертої статті 24 Закону України „Про Вищу раду правосуддя“ від 21 грудня 2016 року № 1798–VIII.

Також на підставі частини першої статті 97 Закону України „Про Конституційний Суд України“ Конституційний Суд України встановив у рішенні порядок його виконання та рекомендував Верховній Раді України невідкладно привести положення законодавства України у відповідність.

«Надійшла інформація, що закон, який скорочує суддів Верховного суду (без України) до 100 чоловік, КСУ сьогодні визнав неконституційним. Залишається тоді питання, а що робити з касаційними фільтрами, які і були введені для зменшення навантаження на 100 суддів, які лишилися? І друге питання, а що робити взагалі з цим ВС, коли фактично і попередня судова реформа є неконституційною?» — написав у соцмережі адвокат Ростислав Кравець.

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Лектор виокремив таке законодавство, яке регулює захист прав споживачів: Закон України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року №1023-XII, рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011, Закон України «Про захист прав покупців сільськогосподарських машин» від 5 червня 2003 року №900-IV, Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VIII, а також Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» №1085-1.

Вельми цікавою виявилася судова практика щодо стягнення з авіакомпаній. Спікер звернувся до відомого кейсу однієї авіакомпанії. Так, скасовуючи рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення компенсації за відмову у перевезенні пасажирів і задовольняючи позовні вимоги в цій частині, апеляційний суд порахував, що з вини перевізника ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» пасажири втратили можливість «стикування» з рейсом перевізника «Emirates Airline», який анулював їм бронювання на зворотний рейс, про що ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» пасажирів не повідомила. Тому виключається солідарна відповідальність за компенсацію за відмову в перевезенні. Про це ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» було відомо, що пасажири втрачають «стикування» і зворотне бронювання, а тому товариство мало можливість проінформувати про це як пасажирів, так і агента «Emirates Airline», однак цього зроблено не було.

Доказів того, що це не було зроблено з технічних причин, немає. Тому, як встановив апеляційний суд, позивачі мають право на передбачену статтею 104 Податкового кодексу України компенсацію, яка підлягає стягненню з ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» (рішення Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року №761/18 854/14-ц).

Спікер також звернувся до судової практики щодо можливості визнання кредитного договору недійсним. Умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, порушення принципу добросовісності (пункт 6 частини 1 статті 3, частина 3 статті 509 Цивільного кодексу України); по-друге, заподіяння суттєвого дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін; по-третє, заподіяння шкоди споживачеві.

Визнаючи договір недійсним у цілому з підстави несправедливості його окремих умов, суд не встановив, чи змінює визнання окремим пунктом договору суть правовідносин сторін та істотних умов договору, а також не оцінив інших умов договору в контексті наявності всіх складових щодо існуючих між сторонами правовідносин (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 1 листопада 2017 року №6-2864цс16).

Закінчуючи доповідь, пан Кравець зазначив, що, незважаючи на не надто позитивну судову практику, себе треба поважати і не боятися захищати свої права.

LHS

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Адвокатская компания Кравец и Партнеры