Дізнайтеся більше про останні новини з цього приводу.

📱Щоб дізнатись більше корисної інформації, не забудьте підписатись на канал. Слідкуйте за новинами та підтримуйте Україну💙💛.

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження та підтримку каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

Підтримай канал, придбай мерч – https://merch.knpartners.com.ua/shop/

АО «Кравець І Партнери»

Численні випадки “бусифікації” українців на вулицях, фактичне викрадення людей остаточно зіпсувало репутацію військкоматів. Скандали не залишили владі іншого вибору, окрім як замислитися над ліквідацією структури. У зв’язку з цим у Верховній Раді кілька днів всерйоз обговорюють ідею розпуску ТЦК і передання мобілізаційних повноважень ЦНАПам і рекрутинговим центрам ЗСУ.

Українські нардепи говорили, що відправлення чинних працівників ТЦК в армію на посилення бойових частин ЗСУ — найкращий варіант вирішення проблеми. За словами депутатки Юлії Яцик, з воєнкомів можна створити щонайменше десять бригад. З адміністративними функціями військового обліку цілком впораються ЦНАПи та численні інструменти диджиталізації: “Дія”, “Армія+”, “Резерв+” і реєстр “Оберіг”.

Чисельність бригади ЗСУ може доходити до 8 000 військовослужбовців. Відповідно, ЗСУ отримають додатково 80 000 бійців, якщо мобілізувати воєнкомів. Озвучені вищим командуванням плани мобілізувати ще 160 000 осіб для відсічі російській агресії вже не здаються настільки нереальними.

За відомостями нардепа Мар’яни Безуглої, у ТЦК і рекрутингових центрах працюють до 100 тисяч осіб. Щонайменше 50 тисяч військовослужбовців ТЦК могли б поповнити бойові підрозділи. На доказ неефективної роботи ТЦК вона навела враження людей, які законно хотіли оформити відстрочку від призову. Виявилося, що зробити це практично неможливо.

“Потрапити в ТЦК із заявою на відстрочку — неабияка проблема. Вільних QR-кодів постійно немає, охорона не пропускає просто так. Під воротами стоїть натовп чоловіків, охочих отримати відстрочку. Вони ведуть неофіційні списки черги із сотнями людей. Отримати відстрочку за законним порядком практично неможливо: постой у черзі, спробуй потрапити всередину, а потім, всупереч закону, тебе направлять на ВЛК. Після цього чекай не 7 днів, а цілий місяць довідки. Ширяться переконливі чутки, що комфортне проходження цього шляху коштує 2 000 доларів”, — описує вона процес роботи організації.

Військовозобов’язаний, за її словами, очікував на запуск цифрової відстрочки і 9 листопада скористався новою послугою в застосунку “Резерв+”. Бажаного він домігся до кінця доби.

Хвиля захисту ТЦК: начальство прикриває своїх

Після заяв депутатів про можливий розпуск ТЦК представники військового крила стали публічно захищати їх. У Міністерстві оборони спростували дані про роздутий штат українських військкоматів. Як говорив речник Міноборони Дмитро Лазуткін, у ТЦК працює лише 36 000 осіб, серед яких майже 7 000 — цивільні та ще 18 500 осіб — обмежено придатні, які пройшли війну.

Начальник зі зв’язків із громадськістю Полтавського ТЦК Роман Істомін згодом сказав, що в ТЦК взагалі працюють переважно цивільні. Створити бойові частини з них не вийде, можна розраховувати виключно на будівельні бригади. Водночас заступник начальника ТЦК Київської області Андрій Примаченко 6 листопада заявив, що 99% співробітників ТЦК мають бойовий досвід.

“Ті, хто думає, що в ТЦК працюють військовослужбовці, які не проходили військову службу, це оманлива і фейкова інформація. За останні півтора року оновився майже весь склад ТЦК. З бойових частин переведено особовий склад, який має обмеження за станом здоров’я”, — сказав він.

За особистими спостереженнями члена комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Олександра Федієнка, у низці ТЦК Києва та області цивільні працюють бухгалтерами, юристами та діловодами, причому більшість із них — жінки не у військовій формі.

Нардеп у спілкуванні з Фокусом розповів, як у працівника ТЦК стався нервовий зрив після спілкування з військовозобов’язаними. Очевидно, він повернувся з гарячої точки і має контузію, але його розподілили на службу у військкомат.

“Чи всі місця в українських ТЦК зайняті фронтовиками? Чесно, не буду тут говорити. Я особисто бачив людей із пораненнями та навіть ампутаціями. Перед популістичними заявами про розформування військкоматів варто вивчити предмет розмови”, — каже депутат.

Що робити з “вуличними бійцями” ТЦК?

Люди у військовій формі та масках, які діють на вулицях, — це здебільшого службовці в ротах охорони ТЦК і члени добровольчих формувань територіальних громад (ДФТО). Їхні вчинки, за словами Олександра Федієнка, часто викликають питання. Карати їх потрібно згідно з нормами кримінального кодексу, а не відправленням на фронт, щоб не демотивувати решту українців.

“Якщо людина в масці, без відзнак обмежує рух людини — це злочинець. Неможливо одразу визначити, хто ховається під маскою. Може член ворожої ДРГ прорвався. Коли люди в камуфляжі та масках діють разом із поліцією, то варто наголосити, що тільки поліцейський у межах законодавства може проводити затримання”, — зауважує депутат.

Механізм мобілізації має залишатися під час повномасштабної війни. Функції ТЦК, як стверджує Федієнко, вимушено передоручать новій структурі в разі розформування. ЦНАПи з військовими завданнями точно не впораються, а рекрутингові центри треба розширювати з обов’язковою умовою непорушення правил роботи.

“Непоодинокі випадки, коли людина рекрутується в ЗСУ на певну посаду, опиняється в навчальному центрі і потім її переводять в іншу бригаду. Я розумію вказівку в пріоритеті відбору в ДШВ [десантно-штурмові війська], але в підсумку з операторів дронів роблять кулеметників. Порушено екосистему рекрутингу, через що в суспільстві сформувалася недовіра до служби в ЗСУ”, — пояснює Федієнко.

З “бусифікаторів” — в інструктори

Розформування всіх ТЦК може відповідати запитам суспільства, але виявитися неефективним. Військкоми, які вчинили кримінальні та корупційні злочини, не понесуть покарань. Президент України Володимир Зеленський у серпні 2023 року вирішив звільнити всіх обласних воєнкомів у межах боротьби з корупцією і продажем звільнень від призову до ЗСУ, але результати не справдилися, вважає старший партнер адвокатської компанії “Кравець і Партнери” адвокат Ростислав Кравець.

“Раджу Міноборони провести аудит і всіх винних притягнути до відповідальності. В Україні з 2017 року діє закон про запуск єдиного реєстру призовників і військовозобов’язаних, але чому працівники ТЦК його не вели? Зараз вони перекладають відповідальність за це на громадян України. Усі виписані штрафи нехай оплатять зі своєї кишені”, — ділиться думкою юрист.

Реформа ТЦК, на його переконання, передбачає відправлення на фронт людей у масках і військовій формі, які ходять вулицями і перевищують повноваження. Якщо вони пройшли війну, можна відправити інструкторами до бойових частин, попри їхній стан здоров’я. Обмінюватися досвідом із військовослужбовцями буде корисніше, ніж займатися “бусифікацією”.

“Кажуть, що в них немає здоров’я, але вони так швидко бігають. Давайте повторно відправимо їх на ВЛК, де їх визнають усіх придатними, як це роблять із цивільними. Більша частина виявиться придатною до служби та участі в боях”, — міркує він у бесіді з Фокусом.

Службовці в ротах охорони потрапляють під кримінальну відповідальність за самовільне залишення військової частини.

“На якій підставі вони стоять на блокпостах або перекривають дороги, якщо вони повинні ТЦК охороняти? Наведення порядку одразу поліпшить процес мобілізації до ЗСУ”, — каже адвокат.

Окреме покарання стосується працівників цивільних у ТЦК. Їм може загрожувати штраф за статтею 186-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення за незаконне носіння військової форми.

Джерело: focus.ua

АО «Кравець І Партнери»

Проект Закону №9665 від 01.09.2023 про внесення змін та доповнень до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо вдосконалення відповідальності за правопорушення у сфері лісокористування та протидії незаконному обігу деревини – https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/42658

Важлива та перевірена інформація від адвоката

Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

Невтомна «слуга народу» Мар’яна Безугла, яка в щоденному режимі генерує резонансні дописи в соцмережах, днями відмітилася черговою скандальною ініціативою. Політикиня влаштувала соцопитування у своїй соцмережі з приводу того, як діяти з громадянами, які підлягають призову, але виїхали за кордон. У разі їхнього неповернення у визначений термін депутатка запропонувала своїм підписникам обрати з двох опцій, причому обидві «драконівські» – позбавити таких осіб громадянства або арештувати активи (плюс – інші обмеження на вибір).

Безугла є заступником голови парламентського оборонного комітету і саме такий її статус не дозволяє пропускати повз вуха будь-які її ініціативи, пов’язані з мобілізацією.

За добу з двох тисяч реакцій-емодзі на цей пост в «фейсбуці» майже половина були обурливими, 400 з гаком – іронічними, і решта – з піднятим вгору пальцем.

Тобто такі кардинальні заходи підтримала лише чверть підписників нардепки.

Більшість коментарів (якщо відсіяти численні персональні випади на адресу самої пані Мар’яни) були, м’яко кажучи, скептичними.

Більшість коментаторів не повірили в ідею Безуглої

скріншоти з інтернет-сторінок

 

Екстравагантну ідею Безуглої можна було б списати на її особисту ініціативу, проте намагання щось зробити з «закордонними» українцями давно не давало спокою владі. Так, на самому початку великої війни колега Безуглої по комітету з безпеки та національної оборони Федір Веніславський зареєстрував законопроєкт, згідно з яким осіб, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, пропонувалося карати позбавленням волі на строк від 5 до 10 років за неповернення в Україну. А наприкінці літа цього року голова монобільшості Давид Арахамії заявив, що люди, які під час війни незаконно втекли за кордон, відповідатимуть за давання хабаря, підробку документів та ухилення від мобілізації. До відповідальності їх пропонувалося притягати через екстрадицію з тих країн, де вони зараз перебувають.

Але швидко стало зрозуміло, що наразі зрозумілого та швидкого механізму для примусового повернення тисяч ухилянтів на Батьківщину не існує, так само, як і списків військовозобов’язаних, що вирушили за межі держави. «Коли з’явиться відповідна законодавча база для повернення українців з-за кордону, тоді можна буде більш предметно поговорити з цього приводу», – розводять руками співрозмовники «Главкома» в одному з європейських посольств. Юристи з Офісу президента також пояснили Арахамії безперспективність такої затії, і це питання зависло на рівні прожекту.

Тепер за українських чоловіків, що втекли від війни за кордон (за даними Євростату, в країнах ЄС, Швейцарії, Ліхтенштейні та Норвегії перебуває 650 тис. біженців призовного віку), пропонується взятися з іншого боку.

Депутатка від «Слуги народу» Мар’яна Безугла, яку пов’язують безпосередньо з Офісом президента, останнім часом є головним генератором «хайпу» у Верховній Раді

фото з відкритих джерел

Російськими слідами?

Очевидно, що сама згадка про позбавлення громадянства не витримує критики і такий підхід не можна виправдати навіть реаліями воєнного часу. Стаття 25 Конституції чітко твердить, що «громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство», а стаття 22 додає, що «при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

Приналежність активів захищає стаття 41 Основного Закону: «Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним». Хоча тут є нюанси. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, але за умови попереднього і повного відшкодування їхньої вартості. А в умовах воєнного чи надзвичайного стану допускається примусове відчуження таких об’єктів з їхнім відшкодуванням постфактум (наприклад, після завершення воєнного стану). У Конституції зафіксовано також розповсюджене в кримінальних провадженнях поняття як «конфіскація майна» – цей захід може бути застосований виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Щоправда, у тій же Росії, де об Конституцію давно витерли ноги, був прийнятий закон про те, що позбавляти громадянства, попри заборону в Конституції, в особливих випадках все-таки можна. І вже навіть були перші прецеденти застосування нової норми. Але навряд чи це – той приклад для наслідування, на який варто рівнятися, особливо в світлі наших нових європерспектив. До того ж, вносити зміни до української Конституції під час воєнного стану забороняє сама Конституція.

«На жаль, двотижневі курси Трускавецької школи права не дали депутатам від «Слуги народу» можливість усвідомити таку норму Конституції, що особу не може притягати до відповідальності двічі за одне й те ж порушення, – каже старший партнер адвокатської компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець. – Наприклад, якщо особа незаконно перетнула кордон поза пунктами пропуску, за це передбачена адміністративна відповідальність і запровадження ще якихось додаткових санкцій буде порушенням Конституції та міжнародних норм. Це саме стосується й ухилення від мобілізації».

Крім того, правник Кравець вважає, що, занурившись у пошуки закордонних ухилянтів, депутати можуть вийти самі на себе: «В березні 2022 року, вже після початку широкомасштабної війни, депутати прийняли зміни до закону, якими забороняється їхня мобілізація. До речі, закон цей був про звільнення від військової служби осіб, які доглядають за хворими дітьми. Чи є це голосування ухиленням від служби з точки зору стороннього спостерігача? Я вважаю, що є. І обмежувальні норми, якими депутати можуть обмежити чиїсь права, можуть торкнутися них самих».

Запровадити більш м’які обмеження, ніж явно неконституційне позбавлення громадянства, для осіб, які зараз перебувають за кордоном та таким чином уникають мобілізації, цілком можливо. Наприклад, може йтися про заборону займати державні посади протягом певного терміну, як це вже було з «жертвами» закону про люстрацію. Проте тоді така суб’єктивна вибірковість викликала жорстку критику західних партнерів і тепер, коли Україна увійшла в початок переговорів про вступ в ЄС, гратися з подібними нормами буде зовсім «не комільфо».

Політтехнологія чи зайва балакучість?

Під резонансним постом Безуглої в дискусію вступила її колега із монобільшості Юлія Яцик, яка іронічно поцікавилась: «Які ще рейдерські способи захоплення майна може запропонувати комітет нацбезпеки?». Нардепка вважає, що подібні історії будуть тривати, аби стравлювати пар суспільства.

«Але всі ці позбавлення громадянства, примусове вилучення майна, примусове притягнення назад до України – неконституційні речі, які юридично просто не можуть бути проголосовані Радою, – впевнена Яцик. – Звісно, жоден нардеп не обмежений правом зареєструвати якусь дурню, але її винесення в зал, я впевнена, не відбудеться. Думаю, Мар’яна діє більше як рупор Офісу президента, який намагається таким чином якось знизити градус незадоволення суспільства. Яке обурене, що «ми тут працюємо, волонтеримо, а хтось десь за кордоном відпочиває». І це все й далі однозначно буде виноситися на публіку, в ЗМІ, в соцмережі, щоб люди могли виговоритися, а потім якось їхньою думкою маніпулювати. Можливо, навіть якийсь законопроєкт зареєструють, який зал ніколи не побачить. Принаймні мені це схоже на таке загравання».

Нардепка від «Слуги народу» Юлія Яцик вважає, що через Безуглу Офіс президента намагається знизити градус невдоволення суспільства. Часом, чи не виходить навпаки?

фото з відкритих джерел

 

Політтехнологічну версію у «соцдослідженнях» Безуглої бачить й політичний експерт Андрій Золотарьов. Проте у дещо іншому ракурсі. Політтехнолог нагадує старий анекдот про рабина, який порадив єврею купити козу, а потім виселити і порівняти, як полегшилося його життя. «Тобто максимально налякати жахами мобілізації, щоб потім, коли доведеться йти на якісь «зрадницькі» мирні перемовини, вони не вважалися абсолютно неприйнятними та неприємними і були «меншим злом», – припускає Золотарьов. – Інакше настане інша реальність: «всіх мобілізують», «імпорт перекриють», «айфони» будуть по $ 5 тис»… Але зрозуміло, що мотивацію захищати Батьківщину заяви Безуглої руйнують сильніше, ніж будь-яка російська пропаганда».

Варто згадати, що зараз у Верховній Раді обговорюється великий законопроєкт про мобілізацію. І чим більше подібних екзотичних пропозицій з’являтиметься в ході підготовки, тим компроміснішим і м’якшим можна буде явити світу остаточний варіант, звідки всі вони будуть викинуті.

Втім політолог Володимир Фесенко не вірить в хитрі комбінації і вважає, що проблеми влади – зокрема, через надмірну самостійну балакучість її спікерів, яких вона не може вгамувати. І Безугла – №1 в цьому хіт-параді.

«Кожна нова заява Безуглої – це новий рекорд шкоди для країни, – емоційно каже Фесенко. – Зараз проблема не в ухилянтах, а в тому, як провести ефективну мобілізацію. А такі заяви не тільки не вирішують цю проблему, а ще й створюють додаткову соціальну напругу і посилюють недовіру до влади».

Політолог радить владі на певний час ізолювати Безуглу від інтернету і ЗМІ, це, на його думку, пішло би всім на користь. «Я взагалі не поділяю версію, що Банкова робить це спеціально: помилок там багато, але там же не вороги собі робити речі, які прямо б’ють по владі і тільки зменшують рейтинги президента, – впевнений Фесенко. – Звісно, якщо це не свідома диверсія. Припускаю, що у випадку з критикою Залужного Мар’яна, яка любить всіх повчати, навіть генералів, просто відчула настрої в Офісі президента і вирішила надягти на себе лавровий вінок за те, що зняла самого Залужного. Але у випадку з ініціативами щодо мобілізації і ухилянтів, думаю, це суто її ініціатива. Своїми шкідливими заявами про мобілізацію жінок Мар’яна лише створює ланцюгову реакцію негативних емоцій, зокрема, і стосовно президента».

А тим часом невгамовна Мар’яна Безугла влаштувала у себе на сторінці нове опитування. Тепер її зацікавило, чи готові чоловіки задля уникнення мобілізації самостійно відмовитися від українського громадянства…

Павло Вуєць, «Главком»

АО «Кравець І Партнери»

Війна створила безліч проблем для банківського сектору, одна з яких – знищення або перебування заставного майна позичальників на тимчасово окупованій території. Віднедавна почали з’являтися оголошення про проведення банками аукціонів з продажу прав вимоги по кредиту компаній, застава яких залишилася на тимчасово окупованій частині України. Передусім, звісно, йдеться про заставу підприємств у вигляді нерухомості. Delo.ua розповідає, у чому сенс таких торгів, наскільки вони ефективні і хто в результаті лишається в найбільшому виграші.

Якщо бізнес, заставне майно якого опинилося в окупації, не може повернути банку кредит, то можливі два варіанти. Перший – компанія домовляється з позикодавцем про реструктуризацію боргу або кредитні канікули. Тут банк розцінює ситуацію як таку, коли кредит є, застави по суті немає, але клієнт все ж хоче виплатити борг, хоча і на переглянутих умовах. Другий – банк не має бажання судитися з боржником за інші його активи та аби бодай частково повернути суму боргу намагається продати право вимоги за кредитом іншим особам.

Проблема з непрацюючими кредитами (NPL) в банківському секторі не нова. За даними НБУ, на 1 вересня цього року обсяг кредитів, виданих юрособам становив майже 806 млрд грн. Проблемними з них є 360 млрд грн або 44,72%. За час повномасштабної війни обсяг NPL збільшився на 60 млрд грн. Однак зазначений НБУ рівень неробочих кредитів не має вводити в оману. Він поки що не такий критичний, як може здатися на перший погляд, адже регулятор враховує у цей показник і дуже старі NPL, наприклад, що виникли внаслідок фінансової кризи 2008-2009 років, та інших банківських криз.

Наприклад, якщо взяти банки з іноземним або приватним капіталом, то в їхніх портфелях рівень проблемної заборгованості традиційно коливається на рівні 8-12%, як нагадав нам нещодавно голова Асоціації українських банків Андрій Дубас. 

Як кажуть опитані нами юристи й банкіри, поки що продаж банками прав вимоги по кредитах з заставним майном під окупацією – явище доволі рідкісне. Хоча чіткої статистики і немає, показово, що такої практики ще не застосовують найбільші держбанки – Приватбанк та Ощадбанк. Перший – оскільки не має бізнес-позичальників з великими майновими комплексами у заставі. Другий – до таких торгів тільки готується.

“У нас немає, що продавати. У нас взагалі немає заставних кредитів великим корпораціям. У нас немає такої практики. Єдиний раз, коли ми щось продавали, так це – право вимоги за пакетом споживчих карткових кредитів з величезним строком давності. Це була наша єдина практика. У нас великих кредитів немає”, – каже нам прессекретар “Привату” Олег Серга.

Своєю чергою речник “Ощаду” Леонід Зябрев також зазначає, що хоча банк і не застосовує такої практики, проте “стратегія по таких об’єктах наразі в стадії розробки”.

Особливо яскравим поки що залишається кейс державного Укрексімбанку, який оголосив аукціон з продажу прав вимоги по кредиту із заставою на окупованих територіях. Банк продає права вимоги за кредитом, який у нього взяла відома компанія з виробництва коньяку. Активи, що забезпечують виконання зобов’язань цієї компанії перед “Укрексімом”, перебувають у Новій Каховці та низці сіл, які на сьогоднішній день українською владою не контролюються.

В самому Укрексімбанку нам повідомили, що “банк прийняв рішення щодо виставлення на продаж прав вимоги низки проблемних активів на умовах англійських аукціонів, які передбачають проведення торгів з підвищенням ціни від початкової вартості активу, яка дорівнює сумі заборгованості”.

При цьому в банку додали, що Кабмін через відповідну постанову дозволяє продавати з дисконтом проблемні борги банкам, державна частка яких в статутному капіталі перевищує 75%. Але рішення про продаж активів зі зниженням ціни банком наразі не приймалось.

Цікаво, що стартова ціна аукціону з продажу прав вимоги складає майже 433 млн грн. Втім, як каже у коментарі нам керуючий партнер юридичної компанії “Кравець і партнери” Ростислав Кравець, для банку буде перемогою, якщо він продасть ці права вимоги бодай за 3-4 млн грн. Найбільш вірогідний варіант – проведення постійних невдалих торгів, які можуть тягнутися без кінця.

З одного боку, банк вимушений проводити такі аукціони, оскільки має скорочувати обсяг проблемних кредитів, не чекаючи на деокупацію об’єктів. З іншого боку, оскільки застава за кредитом розташована на окупованій території, він навряд може розраховувати на вдалий продаж. Однак тут відразу виникає запитання, які інтереси в такому випадку може переслідувати потенційний покупець.

Викупити власний кредит можливо – вигода очевидна

Сьогодні на згаданий аукціон Укрексімбанку, який має пройти 9 листопада, значиться тільки один покупець, можливість участі якого в торгах ще розглядається. Через те, що заставне майно перебуває під окупацією, вигода потенційного покупця на перший погляд не очевидна, але давайте розберемося у наявних варіантах. 

Перший варіант – новий кредитор сподівається на деокупацію територій і отримання від компанії-боржника застави. Це відбудеться у випадку, якщо компанія-боржник не зможе розрахуватися з новим власником прав вимоги по кредиту у повному обсязі. 

Тож з цього погляду інвестиція хоч і є ризикованою, але потенційно прибутковою:  

1. Заплативши банку з дисконтом, можна вимагати та зрештою отримати від боржника всю суму боргу; 
2. В перспективі можна задешево отримати заставне майно після деокупації; 
3. Якщо майно вціліло, то після звільнення воно може вирости в ціні;
4. Якщо майно зруйноване, можна розраховувати на подорожчання землі, на якій розташовано заставну нерухомість.

Тобто у багатьох випадках, навіть не отримавши від боржника живих грошей після звільнення територій заставу можна буде перепродати, здати в оренду, відновити із залученням міжнародних грантів на відновлення тощо. 

Другий варіант – покупцем прав вимоги по кредиту виступить сама компанія-боржник банку.

“Викупити у банка свій же кредит за безцінь – дуже вигідна для боржника історія. У кращому випадку застава ще й лишається на своєму місці. При цьому й банк “закриває” кредитні зобов’язання. Я переконаний, що йдеться саме про власників, які таким чином намагаються за безцінь викупити свій же кредит”, – каже нам Ростислав Кравець.

Припущення Кравця поділяє адвокат, керуючий партнер ЮК “Альянс Правових Сил” Віталій Собкович. Однак він додає, що боржник в такому випадку має всі легітимні механізми, щоб затягнути процес якнайдовше, отримуючи від того додаткову вигоду.

Вигода боржника – в затягуванні часу

На думку юриста, автора каналу про дохідну нерухомість Monitor.Estate Володимира Копотя, намір банків продати право вимоги по кредиту, забезпеченому заставою, що опинилась на окупованій території, може натикатися на непередбачувані труднощі: якщо такий правочин (перепродаж прав вимоги) відбувається, то власник заставного майна зможе оскаржити в суді право банку продавати право вимоги третім особам.

“Банк може будь-якому продати цей борг. Боржнику так само має бути все одно, кому віддавати борг. Але тільки тоді, коли він безспірний. Якщо ж борг є спірним, то боржник має всі важелі затягнути процес продажу права вимоги іншим особам”, – говорить юрист.

Віталій Собкович також акцентує, що у власника майна відтак є можливість оскарження перепродажу права вимоги. З одного боку, боржникові справді має бути все одно, кому віддавати кредит чи заставне майно по ньому, але з іншого – у нього з’являється нагода для затягування часу через процедуру оскарження.

“Після деокупації, на яку вже потрібен час, ще піде час на судові спори, протягом якого боржник матиме в розпорядженні майно і зможе ним користуватись. Якщо ви зможете довести, що така угода з переуступки відбулася з порушенням, ви зробите неможливим стягнення з вас як компанії майна новим кредитором”, – каже Віталій Собкович.

Виникає ситуація, коли банк вже не може забрати майно, бо продав право вимоги по кредиту третій особі, а новий власник кредиту не може цього зробити через оскарження власником дій банку з продажу кредиту у суді. У будь-якому випадку банк виходить з історії фіксуючи збиток але позбавляючись проблемного кредиту і необхідності формувати під нього резерви, тобто вивільняючи кошти для активних операцій. Може виграти і покупець: чи третя особа, чи компанія-боржник, бо за порівняно невелику суму отримує можливість дочекатися деокупації та отримати доступ до майнового комплексу, що залишався у заставі. 

АО «Кравець І Партнери»

Більш детально про призначення судді, який критикує судову владу і ставить під сумнів законність остаточних судових рішень розповів у себе на сторінці Фейсбук відомий адвокат Ростислав Кравець.

Як і обіцяв, швиденько розповім про чудо яке трапилось вчора.

https://t.me/rkravetsUA/10162

Ні, це не про те як ОЗУ ВП ВС визнала всіх суддів без повноважень такими, що втратили статус суддів і це не про те як окрема думка Всеволода Князєва, який перебуває у СІЗО потрапила до реєстру.

Це про суддю Бахмацького райсуду Чернігівської області Павло Пархоменко, якого вчора без конкурсу та додаткового добору було рекомендовано призначити суддею Касаційного цивільного суду у складі незаконно зареєстрованого Верховного суду (не України).

Шлях його був тернистим та на мою думку досить сумнівним, але красивим.

І так, все по черзі.

06.03.2019 ВККСУ приймає рішення № 637/вс-19 Про надання рекомендації щодо призначення кандидата Пархоменка Павла Івановича на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 серпня 2018 року № 185/зп-18

20.03.2019 ВРП приймає рішення № 884/0/15-19 Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення Пархоменка П.І. на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

ВРП послалось на скаргу в якій зазначалося, що 2 березня 2018 року суддею Бахмацького районного суду Чернігівської області Пархоменком П.І. на замовлення фізичних осіб – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено «Експертний висновок Павла Пархоменка» (далі – Висновок) для Високого суду Британських Віргінських Островів. Скаржник ОСОБА_3, посилаючись на Висновок, копію якого надав, вказує, що Пархоменко П.І. склав його на замовлення приватних осіб. До того ж у Висновку всупереч вимогам Закону № 1402-VІІІ та Цивільного процесуального кодексу України, статті 12 Кодексу суддівської етики він публічно піддає сумніву судові рішення, які набрали законної сили, а саме: рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 листопада 2014 року; ухвалу апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2015 року; рішення Подільського районного суду міста Києва від 8 травня 2017 року; ухвали суду касаційної інстанції (п. 425, с. 101; п. 429, c. 102; п. 436, c. 103; п. 444, с. 104 Висновку).

Рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 березня 2019 року № 773/1дп/15-19 відмовлено у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Бахмацького районного суду Чернігівської області Пархоменка П.І., водночас дисциплінарним органом Вищої ради правосуддя встановлено, що вказані дії судді є такими, що суперечать нормам суддівської етики, зокрема пункту 12 Кодексу суддівської етики.

У пункті 10 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року та 13 грудня 1985 року, закріплено, що особи, відібрані для судових посад, повинні мати високі моральні якості і здібності.

Положення міжнародних документів та законодавства України визначають, що суддя має дотримуватись високих стандартів поведінки та не вчиняти дій, які підривають авторитет правосуддя.

Враховуючи наведене, Вища рада правосуддя вважає, що поведінка кандидата та його ставлення до такої поведінки викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності Пархоменка П.І. критерію професійної етики та є обставиною, яка може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у разі його призначення на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

За результатами голосування Вища рада правосуддя вирішила відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення Пархоменка П.І. на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

14.06.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Берназюка Я.О., суддів: Гімона М.М., Желєзного І.В., Стеценка С.Г., Шарапи В.М., відмовляє у задоволені позову Пархоменко в якому він просив:

визнати протиправним рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 березня 2019 року № 773/1дп/15-19 по скарзі ОСОБА_2 від 16 серпня 2018 року № А-4914/0/7-18, яким було відмовлено у притягненні судді Бахмацького районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, в частині встановлення обставин, що дії судді є такими, що суперечать нормам суддівської етики;

визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 20 березня 2019 року № 884/0/15-19 про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду;

зобов`язати Вищу раду правосуддя розглянути питання та внести Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

06.07.2023 Велика Палата Верховного Суду у складі Головуючого судді Уркевича В. Ю., судді-доповідача Гриціва М. І., суддів Власова Ю. Л., Воробйової І. А.,Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва C. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., визнає протиправним та скасовує рішення Вищої ради правосуддя від 20 березня 2019 року № 884/0/15-19 про відмову внести Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Зобов’язує Вищу раду правосуддя повторно розглянути питання щодо внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Рішення по справі готує суддя Ткачук О.С. це той кого вчора в судовому засіданні цікавили три букви (ОЗУ) в моїх постах у фейсбуці, а не суть справи, на скільки я зрозумів.

Варто відзначити, що 13.05.2019 виходить стаття ГО ДеЮре де відомі бідосі пишуть, що Павло Пархоменко був єдиним, кого не пропустила Вища рада правосуддя. Він — один з найкращих суддів України, він впроваджує нові стандарти в правосудді для дітей. Він стільки всього зробив, його в приклад всім суддям треба ставити.

Павло Пархоменко хвалебно сприймають разом з Ларисою Гольник та Віктором Фоміним.

І от вчора 07.09.2023 при тому, що встановлено, що його дії фактично підривають довіру до судової гілки влади все ж рекомендують не незаконно зареєстрованого суду.

Які можна зробити висновки?

В мене один поки висновок. Нова ВРП та ОЗУ ВП ВС разом з бідосями намагаються призначити суддю який буде продовжувати підривати довіру до судової гілки влади.

От Вам і вся реформа та її мета, яку вчора вже ніхто не приховував.

Вірю у ЗСУ, незалежний суд України та перемогу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

Історія з ліквідацією Айбокс Банку унікальна тим, що вона свідчить про повернення тієї ж практики, яка мала місце за колишнього керівника Національного банку України (НБУ) Валерії Гонтарєвої, коли в результаті банкопаду, часто з сумнівних приводів, було ліквідовано понад 100 банків. Таку думку висловив голова адвокатського об’єднання “Кравець і партнери” Ростислав Кравець.

“Виходячи з того, що зараз війна, а стабільність фінансової системи в принципі є однією з основ незалежності держави, я можу сказати, що фактично такими діями продовжується дорога Гонтарєвої щодо знищення фінансової стабільності України”, – сказав юрист .

Він звертає увагу, що навіть у самому прес-релізі Національного банку сказано, що Айбокс Банк займає лише 0,1% ринку, тому ліквідація платоспроможного банку не була необхідною.

“Крім того, як показує практика, особливо при сьогоднішньому підході дій Національного банку, що склалася протягом кількох років, я не виключаю певних особистих мотивів щодо ліквідації цього банку та спроби заволодіти “одноіменною” фінансовою компанією, так її назвемо, у зв’язку з тим , що не домовилися про щось, як я можу припустити, чи просто вирішили під цим виглядом її собі забрати”, – припускає Ростислав Кравець.

За його словами, саме фінансова компанія, яка тримає тисячі терміналів самообслуговування – “айбокси”, є “ласим шматком”.

“Фінансова компанія, яка загалом давно себе зарекомендувала на ринку, виконує свої зобов’язання, має величезну мережу терміналів. І я підозрюю, що має велику можливість щодо інкасації коштів, тому що ми чудово розуміємо, що для того, щоб інкасувати таке велике кількість цих “айбоксів”-терміналів, ймовірно, довелося реєструвати і свою інкасаторську компанію, – вважає голова адвокатського об’єднання.

Він наводить як приклад історію з Ерде Банком, який зазнав рейдерської атаки у 2012 році “за Януковича” якраз за допомогою Національного банку та Фонду гарантування вкладів саме з метою захоплення інкасаторського бізнесу банку. І не виключає, що подібні мотиви рухали і тими, хто стояв за ліквідацією Айбокс Банку.

“Тут я не виключаю, що в принципі основною метою всієї цієї історії були особисті інтереси тих, хто стоять за ухваленням рішення ліквідації банку. Об’єктивно скажемо, скарг на нього не було, а ті аргументи щодо порушень фінмоніторингу, на мою думку, свідчать, що “Будь-який банк можна в цьому звинуватити. У Ощадбанку можна знайти десятки операцій, Приватбанк, Укргазбанк “відмивали” гроші”, – зазначив Ростислав Кравець.

Нагадаємо, ліквідація Айбокс Банку супроводжувалася “масками-шоу”, коли у київському офісі та вдома у співробітників банку провели обшуки співробітники СБУ та БЕБ.

UBR

АО «Кравець І Партнери»

Чому навіть через два роки після легалізації прийняті не всі закони, які дозволяють існувати операторам без порушень? І хто може опинитися наступним у черзі на санкції

Партнер «Ювентусу», «Лестера», «Евертона», очевидний приятель Конона Макгрегора, Майка Тайсона, Олександра Усика… Після публікації фото, на якому Володимир Зеленський дякує амбасадору Усику і  Паріматч за допомогу Україні для цієї компанії, здавалось, відкриті усі двері. Логотипи прикрашають всі станції метро, саме Паріматч підтримує засновану президентом платформу United24, а влітку гучно трубить про скандальний Меморандум про співпрацю з Міносвіти…

Букмекерську діяльність та азартні ігри компанія Parimatch організовує в інтернеті. Бренд присутній у Великій Британії, Індії, Бразилії, Танзанії, Казахстані та ще у 20 країнах. В Україні бренд представлено з березня 2021-го, коли ТОВ “Паріматч” отримало ліцензії на провадження букмекерської діяльності та онлайн-казино.

НЕСПОДІВАНКА РОКУ

В ніч на 11 березня на сайті президента з’явився указ про введення санкцій проти 120 фізичних осіб і 287 компаній. Серед російських ТОВ “Спортлото”, ТОВ “Перша міжнародна букмекерська компанія”, ТОВ “Бет.Ру”, ТОВ “КредитСервіс” та українських фінансова компанія “Лео” і ПокерматчUA опинився і ТОВ “Паріматч”.

Рішення президента і РНБО підтримали голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев та його заступник Ярослав Железняк. До речі, з початку року ані Данило, ані Ярослав не відповідали на прохання Gaming Capital про коментар щодо ситуації з масштабними перевірками казино по країні. Останнє інтерв’ю Данило Гетманцев давав журналістам нашого ресурсу ще у листопаді, але вже тоді обіцяв штрафи і кримінальні справи для більшості операторів за несплату податків. До слова, за даними Паріматч, компанія за два роки роботи сплатила 850 млн грн податків. Але, судячи з усього, вирішальним став саме факт співпраці з росією, про що після накладення санкції писав і Гетманцев у своєму Телеграмі.

«Безперечно, не можна не вітати введення санкцій відносно операторів азартних ігор, фінансових компаній та фізичних осіб, які співпрацювали з росіянами, одночасно організовуючи масштабну схему з ухилення від оподаткування в Україні», – з Телеграму Данила Гетманцева.

Президент назвав рішення про санкції таким, яке готувалось довгий час і грунтовно пропрацьоване.

У Паріматч до санкцій готові не були, хоч і заявили про постійний тиск з боку працівників СБУ і інформаційні атаки з боку ЗМІ ще з літа. Компанія повністю припинила свою роботу, її сайт заблоковано, а на рахунках заморожені 250 мільйонів гривень клієнтів компанії. Під час брифінгу для преси генеральний директор холдингу Parimatch Максим Ляшко відкинув усі звинувачення в бік компанії про несплату податків і співпрацю з країною-агрессором. І натякнув на економічні переслідування.

«Все вказувало на те, що можливо нас до чогось схиляють. До чогось розчищають», – Максим Ляшко, генеральний директор холдингу Parimatch.

Вже більше тижня суперечки між експертами щодо реальних причин накладення санкцій не вщухають. Публічно доказів вини Паріматча ніхто не оприлюднив. Тому, за словами експертів, немає гарантії, що завтра на його місці не опиниться хто-небудь ще.

ПРОВАЛЕНА ЛЕГАЛІЗАЦІЯ ЧИ ПОШУК КРАЙНЬОГО?

Маніпулювати делікатною темою грального бізнесу просто. Тим паче, коли за цей рік ситуація з накладенням санкцій на компанію, що обслуговувала 50% українського ринку ставок – не перша резонансна.

Усе почалося в січні, коли правоохоронці раптом викрили масштабну схему міскодингу, яка допомагала обходити податки. Там були замішані оператори грального ринку разом із банками. На початку березня боротьба з нелегальним гемблінгом докотилась до криптовалютних бірж. Учасники торгових майданчиків втратили можливість поповнювати свої торгові рахунки та безпосередньо знімати з них кошти…

80% українського інфопростору щодо грального бізнесу займають повідомлення про викриття злісних порушників галузі азарту. Або новини щодо «затягування пасків» неслухняних учасників ринку.

Пригадати лише історію про скасування права операторів грального бізнесу перебувати на спрощеній системі оподаткування. Така можливість дивним чином з’явилась у представників бізнесу на початку повномасштабного вторгнення. За тогочасними підрахунками, казна втрачала близько 160 тисяч гривень на день недоплачених податків. Вже у січні новинна стрічка майоріла «переможними» заголовками: спрощенки для гемблінгу більше не буде завдяки Верховній Раді. От тільки кому саме з депутатів прийняття спрощенки на початку повномасштабної війни було вигідно – історія приховує. Як і ті факти, що перебували на ній усього четверта частина тих, хто міг скористатися правом. В тому числі і через відсутність того самого прибутку, з якого мав платити податок український гральний бізнесу.

Доречно тут пригадати і історію з накладенням санкцій на скандального російського букмекера 1xbet, у причетності до якого підозрювали навіть близьких осіб до Президента Володимира Зеленського. Правоохоронним органам, які розслідували справу щодо російського сліду, було куди важче у нього повірити. Не поспішають притягати до відповідальності і членів Комісії з регулювання азартних ігор і лотерей, які видали ліцензію на роботу тут бізнесу із країни-агресора.

Так же мирно, як і 1xBet в Україні перші шість місяців, функціонують без жодних дозволів і сплат податків чорні зали. Ті, які за заклеєними вікнами обслуговують тисячі гравців за ніч, возять кеш у сумках без жодних тобі GGR-ів, працюють в комендантську годину. За подачку. Раз на місяць. Потрібній людині у органах. За словами таємного інформатора Gaming Capital, який працює у одній з найбільших мереж нелегальних гральних залів столиці, вказівка від керівництва менеджерам закладів конкретно зараз: мінімум провокацій, максимум обережності. За кілька місяців у «чорнушників» очікують повний штиль і максимально сприятливі умови для заробітку. Бо вже навіть приймають на роботу нових співробітників…

Тим часом експерт в сфері антикорупційної політики Олександр Лємєнов на своїй сторінці у Фейсбук пише про роботу над звітом про функціонування нелегальних гральних закладів.

«В ході проведення слідчих дій за адресами незаконного надання послуг у сфері грального бізнесу встановлено, що заклади працюють в автономному режимі, підключення до мережі Інтернет здійснюється через систему Starlink. Чому про це пишу? Готую грандіозний звіт про роботу окремих органів правопорядку, включаючи тематику протидії незаконній «ігорці», –  зі сторінки у мережі Facebook Олександра Лемєнова.

«Правоохоронні органи отримують з того відповідні грошові вигоди. Це ні для кого не секрет. Ми бачимо, що раз на півроку якісь активісти прийдуть, щось, погромлять. Ми чули всі ці історії, коли накривали гральні термінали, а потім вони за 20 чи за 10 тисяч доларів викупали це обладнання назад. Правоохоронці не скриваючи цього заробляють на чорних залах кошти. І поки не буде єдиного рішення у державі – нічого не зміниться. Народні обранці, які думають більшістю, говорять, що потрібні закриття всіх гральних закладів… Я вважаю, що скоріше всього вони і є ключовими особами, які отримують вигоди від роботи гральних закладів»,  – розповідає для Gaming Capital правозахисник Ростислав Кравець.

ЗАБУТИ НЕОБХІДНЕ ЧИ НЕОБХІДНО ЗАБУТИ?

Але всі вищезгадані «зашквари» по важливості поступаються історії, яка такого резонансу не мала. Саме податки стали головним аргументом, через який гемблінг в Україні виводили у білу. Тоді, ще 2019-го, ініціатори законопроекту №2285-д про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор писали в пояснювальній записці, що прямі втрати державного бюджету через заборону казино та тоталізаторів становлять близько 10 млрд грн на рік. Антимонопольний комітет, аналізуючи ситуацію з підпільними азартними іграми у 2018 році, взагалі називав цифру в 30 млрд грн. Дивно, що такі уявлення про тіньові обороти бізнесу не спонукали до якомога швидшого врегулювання механізму сплати податків. Адже на цьому поприщі досі у галузі гемблінгу справжня плутанина.

Податкове законодавство, що зараз діє для грального бізнесу, написане ще в 2012 році. Це – загальні підстави – за ставкою податку на прибуток у розмірі 18%. Після легалізації ринку у 2020-му податкові правила потрібно було оновити: ввести поняття «онлайн-казино» (його немає в старому податковому кодексі), вирішити питання із податком на виграш, а також встановити рівний для всіх видів діяльності податок із GGR (податок на суму ставок гравців за вирахуванням виграшів розміром у 10%). Лишати все як є для грального бізнесу означало свідомо дати волю операторам платити податки, як вони самі вважають за потрібне. Другий рік їхні прохання врегулювати хоча б деякі норми – ігноруються. По-перше, невизначеність із податками – це чудова можливість «тримати на гачку» тих, хто придбав дороговартісну ліцензію. По-друге, залізний захист від появи на ринку конкурентів з-за кордону, які б вже давно могли зайти на ринок і платити податки за зрозумілою формулою, тим самим наповнюючи казну чесно.

«Я думаю, ніхто найближчим часом 2713-д не проголосує. Тому що це не вигідно, це ж легалізує гральний бізнес і від цього постраждають оці тіньові особи, які мають зиск від цих тіньових закладів. Зараз бізнес свідомо не до кінця легальний», –  вважає правозахисник Ростислав Кравець.

Ще один доказ слів правозахисника Ростислава Кравця – гра у мовчанку влади з бізнесом після викриття схеми з міскодингом. Експерти певні: ті, в кого були подібні схеми давно їх прикрили, але як діяти далі, якщо закону про податки – немає?

САНКЦІЇ: ХТО НАСТУПНИЙ?

Експерти досі не вірять у російський слід і ухилення від податків, як в єдину причину для вигнання Паріматч. Вже є кілька версій, чим він міг заважати силам “вищим”, що ще раз доводить: у нашій країні поки важко говорити про системний підхід вирішення проблем особливо у “грошових” галузях, з яких “годуватись” не проти всі, кому не лінь.

Громадськість не втішна з іншого приводу: хоч санкції РНБО і очистили на якийсь час гральний ринок від сірих букмекерів, але не повністю. Натякають на тих, у кого “рильце в пушку”, а заробіток – на повну. Через зникнення головного конкурента.

Водночас, голова податкового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев вже озвучив назву компанії, яка фігурує у наступному санкційному списку від РНБО.

«Є ціла низка компаній, які за якимось дивним збігом обставин не потрапили до списку. Такі, як фінкомпанія Hunter чи гральна компанія Pin-Up, яка, згідно з розслідуванням журналістів, має російське коріння. Ми в ТСК уважно стежимо за тим, що відбувається, і не допустимо, щоб ті люди, які ініціюють списки санкцій, звільняли ринок від одних шахраїв на користь інших», – заявив Гетманцев у коментарі виданню Mind.

У компанії PIN-UP на заяви (попередження?) головного податківця відреагували моментально, звинувативши у всьому… конкурентів, які замовляють статті з викривленням змісту. За декілька годин після публікації щодо можливих санкції інтернетом поширилась інформація про сплачені компанією податки – 300 млн гривень від загальної суми 730. Неперевершена тактика для публічних торгів за право лишатись «під сонцем». А якщо раптом вдасться домовитися про викреслення зі списку РНБО – звинуватити у всьому ЗМІ, які просто не перевіряли джерел інформації щодо можливих підсанкційних компаній…

Ексклюзивно для Gaming Capital

АО «Кравець І Партнери»

У середу, 1 лютого, Україну накрила низка гучних обшуків та відставок. Працівники СБУ обшукували будинок бізнесмена Ігоря Коломойського в рамках розслідування щодо махінацій у компаніях “Укртатнафта” та “Укрнафта”. Слідчі органи завітали до екс-глави МВС Арсена Авакова в рамках відпрацювання однієї з робочих версій причин січневої трагедії у Броварах, в якій загинуло керівництво внутрішніх справ України. Обшуки також проходили у податковій, у нардепа-забудовника Столара. Крім того було звільнено весь керівний склад митниці. Експерти проаналізували те, що відбувається, спеціально для видання “Коментарі”.

Нам дали останню нагоду зберегти свій суверенітет в антикорупційній боротьбі, показати, що ми самі на щось здатні

На думку експерта Аналітичного центру “Об’єднана Україна” Олексія Куща, не те, щоб масові обшуки та вручення підозри стали чимось несподіваним.

“Президент Зеленський неодноразово попереджав, що буде досить жорстка реакція на факти корупції, особливо у найвищих ешелонах влади. Давно були обіцянки щодо деолігархізації, очищення влади. Тож сказати, що все тут з неба впало – не можна. Але є й додаткові хвилі, – наголошує експерт. – Вони полягають у тому, що формат відносин України із західними партнерами у 2022 році через російську агресію серйозно змінився. Але багато хто цього – чи не помітили, чи зробили вигляд, що не помітили”.

Раніше, пояснює Олексій Кущ, нам допомагали здебільшого міжнародні фінансові організації. Як той же МВФ, який періодично виділяє кошти країнам, які перебувають у кризі і мають при цьому високий рівень корупції.

Але з минулого року ситуація для України змінилася. Ми маємо величезні кошти у вигляді грантів – безповоротних грошей, своєрідних подарунків. І це вже є міждержавна допомога. Допомога платників податків Німеччини, Франції, США та інших країн, які нас підтримують у цей складний час.

“Така ситуація серйозно ускладнює внутрішньополітичну дискусію у цих країнах. Наприклад, так зване трампістське крило республіканців на проміжних виборах до Конгресу США минулої осені побудувало свою передвиборчу програму значною мірою на критиці так званого “бланкового” (незабезпеченого) фінансування України. Коли називали це фінансуванням із незабезпеченими чеками. І тим самим американським політикам доводиться пояснювати своєму народу, чому замість того, щоб виділяти гроші на соціальні програми всередині своєї країни (освіта, медицина тощо), десятки млрд доларів витрачаються на Україну. Це вже бюджетні гроші. Американські, європейські, канадські тощо”, – наголошує Олексій Кущ.

А розкрадання таких засобів – загрожує, наголошує він. В американців діє правило екстериторіальності. Тобто незалежно від того, де стався злочин, якщо він стався з доларом, США вас дістануть скрізь.

“З огляду на все це з’явилися прямі лінії у Штатах, куди можна повідомляти про факти української корупції. США дали зрозуміти: чи Україна самостійно почне, нарешті, якісно боротися з корупцією, чи після дедлайну (а тут уже не останнє китайське, а останнє американське попередження) ловити наших корупціонерів будуть уже американські правоохоронці. І тоді все буде набагато жорсткішим. Фактично нам дали останню можливість зберегти свій суверенітет в антикорупційній боротьбі, показати, що ми самі на щось здатні. А довести ми це зможемо лише у випадку, якщо будуть спіймані “великі риби”, їх буде багато і справа закінчиться реальними термінами. Мова про десятки людей, якщо не про сотні”, – пояснює експерт.

Ситуацію, за його словами, можна порівняти з тим, як колись точилася боротьба з італійською мафією. Суспільство повірило в реальність такої боротьби не тоді, коли ловили одного-двох “цапів-відбувайлів”, яких мафія ж і здавала. А коли на лаві підсудних виявлялося 20-30 умовних “хрещених батьків” та сотні членів злочинних угруповань, включаючи чиновників, правоохоронців, суддів, прокурорів тощо.

“Наші західні партнери повірять, що в Україні триває реальна боротьба з корупцією, коли, умовно кажучи, на лаві підсудних опиниться вже 20-30 наших, але не “хрещених батьків”, а “кумів”. І відповідно 200-300 продажних чиновників, суддею, прокурорів, поліцейських тощо. Потрібні і точковість, і масовість”, – констатує Олексій Кущ.

Розміщення “телефонів довіри” представниками США в Україні спрацювало

Голова профспілки Українська незалежна фундація юристів, голова АО “Кравець та партнери”, адвокат Ростислав Кравець міркує так:

“Активізація наших правоохоронних органів, швидше за все, пов’язана із розміщенням “телефонів довіри” представниками США у себе в країні – щодо фактів корупції в Україні. Думаю, це стало певним поштовхом для наших правоохоронців провести певну публічну видимість роботи”.

Обшуки у Коломойського, як відомо, пов’язані з Укрнафтою. Але справа триває роками. І проводити саме зараз обшук у нього вдома має досить дивний вигляд, вважає експерт.

Не менш дивно, на його думку, виглядає обшук у екс-міністра внутрішніх справ Авакова щодо закупівель гелікоптерів, зроблених ще 2016 року. І він сам вказує на таку безглуздість.

“Це більше нагадує спробу створити видимість того, що щось робиться в рамках розслідування авіакатастрофи в Броварах, в якій 18 січня загинуло все керівництво МВС. Чому це не було зроблено через лічені дні після трагедії? – запитує Ростислав Кравець. – Адже вже тоді, гадаю, стало ясно, що основні причини авіакатастрофи – технічний стан вертольота… З огляду на все це, вважаю, що подібні обшуки не пов’язані з реальними проведеннями розслідувань, а більше – з неприємною традицією самопіару, яка вже прижилася в Україні. Замість власне розслідування. Почали цю традицію представники НАБУ, потім підхопили НАЗК, тепер ось використовує СБУ і не лише. Головне показувати, що щось робиться, а результат (власне “посадки”) при цьому не обов’язковий”.

Comments.ua

АО «Кравец и Партнеры»