Що відбувається на ринку “битків” із США, розбиралися Vesti.ua.

Купленого півроку чекають…

Не найкращі часи настали у компаній, що займаються підбором, покупкою та доставкою автомобілів зі США. Раніше налагоджений механізм дав збій у лютому. В Україну не доїхали тисячі куплених у США машин через заблоковані порти в країні. Покупці розгублені, а менеджери, не вдаючись у подробиці, обіцяють усе залагодити.

“Я ще в грудні купив на американському аукціоні Audi А4 2017 року випуску за 9000 доларів. Сказали, що потрібно буде заплатити за доставку 1200 доларів. І досі машини немає. Нещодавно мені повідомили, що нібито в червні вона залишила порт США й ось-ось прибуде до Литви. Але я маю ще доплатити майже 800 доларів, хоча це не остаточна сума. Машини немає, і гроші мені вже не повернуть, як сказали менеджери компанії-продавця”, – каже киянин Сергій.

Водночас, як уточнив Сергій, він звернувся до однієї з найбільших компаній-імпортерів автомобілів в Україні, із гарними відгуками та репутацією. Але, як виявилося, вони працювали ще з двома компаніями-підрядниками, які з кінця лютого перестали виконувати свою роботу, залишивши за собою неоплачені автомобілі та послуги з їх доставки. Зараз компанія-імпортер шукає способи, як вийти з ситуації, що склалася. Кожен конкретний автомобіль та ситуація вимагають додаткової перевірки та обробки. Як розповіли у компанії, у якої киянин купив автомобіль, частина машин приїхала і стоїть у порту Клайпеди. Їх не віддають, тому що компанії-підрядники, які ввозили машини, винні їм великі гроші.

Сьогодні, щоб клієнт зміг забрати автомобіль із порту Клайпеди, необхідно сплатити заборгованість за фрахтом, з урахуванням наземної доставки, стореджа на аукціон та можливих додаткових платежів (наприклад, за переоформлення документів для експорту). А також зробити ще кілька оплат, зокрема компаніям-посередникам, що дасть можливість лише забрати авто з порту.

“До цього ще додадуться вартість експедиторських послуг та стоянки в порту прибуття (а платна стоянка на місяць – не менше 100 доларів), плюс перевезення авто в Україну, брокерські послуги та розмитнення. Але найцікавіше, що кінцевим замовником авто залишаються дві компанії-посередники. Вони залишають за собою право на продаж авто, якщо замовник не сплатить додаткові витрати, але водночас ніхто не говорить про те, що повернуть клієнту гроші, навпаки, склалася ситуація, коли клієнт, якщо хоче забрати машину, має ще заплатити десь від 2000 до 4000 доларів. У кого як вийде”, – розповідає Сергій.

Клієнти збираються до суду

Власне, опинилися в такій ситуації не лише ті, хто ще до війни замовляв автомобілі. Але й ті, хто вирішив скористатися нагодою і привезти машину зі США під “нульове” розмитнення, а також машини, що викупили, у квітні-травні. Не всі компанії спрацювали оперативно.

Клієнти однієї з компаній розповідають, що власник, за їхніми даними, втік за кордон із грошима ще у лютому і не заплатив перевізникам. Проте компанія вирішила продовжити роботу та шукає інших клієнтів, збирає гроші.

“Тим, ​​чиї машини “зависли”, розповідають, що вони стоять у порту Клайпеди. Як мені стало відомо, там справді є автомобілі, заарештовані за борги фірми. Стоять – гниють. І, наскільки я зрозумів, ніхто борги погашати не збирається. Але фірма набирає нових клієнтів, і я ще не чув, щоби вона комусь авто привезла”, – розповідає житель Рівного Іван.

Віктор, який також став жертвою автоділків, каже, що збирається звертатися до суду, якщо вони не вирішать ситуацію і не віддадуть йому його автомобіль, за який він заплатив навіть мито.

“Я теж потрапив на компанію, яка обманює на всьому. Договори нічого не варті, не мають жодної юридичної сили. Годують обіцянками, а результату ніякого. Гроші за автомобіль отримали, а не доставили. Менеджери останні дні взагалі перестали відповідати, просто так це не залишу, позов до суду готується. Тому що це справжнє шахрайство”, – наголосив Віктор.

Адвокат Ростислав Кравець підтверджує: дії цих компаній підпадають під кримінальну статтю “Шахрайство”. Насамперед тому, що договорів на придбання та доставку автомобіля між фірмою та клієнтом ніхто не складав. Вони надавали інформаційні послуги тощо. Тобто компанії не брали на себе обов’язок доставити автомобіль.

“У жодній з цих компаній немає ліцензії та дозволів на торгівлю транспортними засобами. Гроші вони найчастіше отримували готівкою і видавали розписки. По суті, ще до війни ці фірми лопалися. До нас часто зверталися клієнти, яким два автомобілі завозили, а коли вони замовляли ще три, то фірма розчинялася. Тобто заробивши репутацію, вони збирали гроші й зникали. У цивільному порядку з них стягувати нічого – немає доказів. Тільки відкривши кримінальну справу за фактом “Шахрайства”. Але, як правило, в організаторів цих фірм немає майна – нічого. Втішний приз, якщо організатора посадять. Але не варто розраховувати на те, що повернуть гроші”, – зазначив адвокат Ростислав Кравець.

Авто зі США – фінансова піраміда

У компанії, яка не виконує своїх зобов’язань перед клієнтами, запевняють, що вони зробили висновки й тепер доставляють автомобілі через інших надійніших дилерів. І тепер все гаразд і швидко. Хоча зізнаються, що клієнтів поменшало, але не з їхньої вини.

“Так, клієнтів зараз менше. Але це не через те, що нас підставили посередники. По-перше, впав інтерес до авто зі США, як тільки з’явилася можливість швидко завезти авто з ЄС під “нульове” розмитнення. І хоча машини привезли старі, але вони обійшлися дешевше. Адже через океан доводиться чекати. По-друге, сьогодні у більшості на руках залишилося мало грошей, і люди їх бережуть на чорний день, але водночас автомобілі у США значно подешевшали. На них знизилися попит і конкуренція. Українці менше стали їх купувати через проблеми з доставкою. Порти Румунії забороняють вивантажувати техніку з контейнерів і перевантажувати в евакуатори, вимагають забирати з контейнером, а це проблематично. Порти Польщі ще не освоєні. А з Німеччини – дорого і далеко. Поки що реальний шлях через Клайпеду”, – розповідає менеджер з продажу Роман.

Але, як зазначають фахівці з продажу автомобілів, сьогодні бізнес ввезення авто зі США перетворюється на фінансову піраміду. Фірми – після збою та зникнення грошей на початку воєнних дій на території України – намагаються погасити витрати шляхом залучення нових клієнтів та їхніх внесків. Але на певному етапі це все звалиться. І найбільше зальотів у великих компаній, із філіями у різних містах, які працювали через підрядників. Середні фірмочки намагаються не впасти лицем у багнюку, і зі шкіри лізуть, щоб вижити й не втратити клієнтів, яких і так мало.

“Я б не радила нікому сьогодні ризикувати та купувати машини за кордоном, не тільки у США, а й навіть у Європі. Краще шукати варіант на внутрішньому ринку, де машину можна роздивитися і зрозуміти, що купуєш”, – каже директор з розвитку автокомпанії Тетяна Воронюк.

ВЕСТІ

АО «Кравец и Партнеры»

Эта внушительная сумма перекрывает половину доходов госбюджета Украины на 2017 год и более чем в пять раз превышает объём компенсаций вкладчикам лопнувших банков, которые ФГВФЛ выплатил за всю историю своего существования. Однако это богатство существует только на бумаге — независимые аудиторы оценили эти же активы всего в 94 млрд грн.

Куда всё подевалось?

По информации ФГВФЛ, около 80% от стоимости активов неплатёжеспособных банков составляют их кредиты. Их рыночная цена зависит от истории обслуживания. То есть от того, платит или не платит заёмщик по кредиту, поддерживает ли он контакт с банком, не пребывает ли в состоянии банкротства (если это юрлицо) и т. п. Как утверждают в фонде, после краха банков свои обязательства продолжают выполнять только 5% клиентов. Заёмщики по кредитам на общую сумму 40 млрд грн объявили о банкротстве, в том числе и для того, чтобы не возвращать долги. Ещё 50 млрд грн портфеля зависло в оккупированном Крыму и в зоне АТО. Также среди злостных неплательщиков оказался корпоративный сектор. По данным ФГВФЛ, более половины портфеля (180 млрд грн) приходится на 600 крупных бизнес-групп, половина из которых — связанные с банками лица.

Ещё один важный фактор, который влияет на стоимость активов, — наличие и цена залога (недвижимости, оборудования, техники, товаров и т. п.), служащего обеспечением по кредиту. Очевидно, что залоговая стоимость должна соответствовать сумме, которую можно выручить от продажи имущества. Но, как объясняет адвокат юридической фирмы «Ильяшев и Партнёры» Александр Выговский, наряду с фиктивной капитализацией завышение стоимости активов стало наиболее частым нарушением, которые выявляют проверки банков. По словам юриста, банки шли на нарушения, чтобы не выполнять законодательное требования относительно формирования фондов и резервов на покрытие убытков от обесценивания активов, качество которых банки обязаны постоянно оценивать. Выговский подчёркивает, что в банковских документах бухучёта сплошь и рядом фигурирует заведомо недостоверная и непомерно завышенная (иногда в десятки раз) стоимость залогов и имущества, взятого на баланс в качестве уплаты долгов. Такие ухищрения помогали банкам поддерживать иллюзию обеспеченности кредитов.

Нельзя сказать, что все без исключения случаи завышения балансовой стоимости активов — злонамеренное мошенничество. Идти на подобные манипуляции финучреждения порою вынуждало ухудшившееся финансовое положение — банки попросту пытались экономить на отчислениях в резервы, чтобы удержаться на плаву. Тем не менее переоценённые активы со временем превращались в дыру в балансе банка, приближая его неизбежный конец.

Азы схемотехники

Тем не менее и откровенных злоупотреблений можно найти немало. Финучреждения завышали стоимость залогов и для получения больших сумм рефинансирования от НБУ, для чего проводилась завышенная оценка, которую в дальнейшем подтверждал аудиторский отчёт. Достаточно вспомнить ситуацию с Приватбанком, в котором при проверке НБУ нашла «дыру» в 150 млрд грн, которая образовалась из-за завышения стоимости залогового имущества.

«Чтобы получить средства от рефинансирования, банки выдавали миллиардные кредиты под залог недвижимости компаниям, которые контролировали собственники финучреждения. Далее проводилось фиктивное банкротство залогодателя, в результате чего залоговое имущество продавалось на торгах по заниженной стоимости», — поясняет суть нехитрой схемы по выводу рефинанса юрист группы LCF Юлия Лукошкина, которая ранее руководила отделом Высшего хозяйственного суда, занимающегося связанными с банковской деятельностью спорами.

Иногда в качестве «фейкового» обеспечения банки использовали «мусорные» акции связанных с собственниками финучреждения компаний с нулевой стоимостью. Так, по данным ФГВФЛ, более 10%, или 37 млрд грн от общего кредитного портфеля 70 ликвидируемых банков составляют кредиты, залогом по которым выступают именно ценные бумаги, не имеющие реальной стоимости.

Попросту говоря, десятки финучреждений годами «пылесосили» рынок, собирали средства населения под высокие проценты, а затем приобретали за них ничем не обеспеченные ценные бумаги. И если верить так называемым «плёнкам Рожковой» — якобы записью телефонных разговоров замглавы НБУ Екатерины Рожковой с представителем одного из банков, делалось это с негласного одобрения Нацбанка.

Как бы там ни было, по словам адвоката Ростислава Кравца, при расследованиях подобных махинаций наиболее вероятно привлечение к ответственности лишь «стрелочников» — оценщиков и аудиторов, которые и давали заключение о ценности залога. Топ-менеджмент же и владельцы банка, вероятнее всего, выйдут сухими из воды.

ProZorro в помощь

Нельзя исключать и занижения стоимости активов при продаже в самом ФГВФЛ. «Активы неплатёжеспособных банков продаются за бесценок из-за отсутствия ответственности для уполномоченных лиц фонда. Реальное усиление ответственности приведёт к тому, что сотрудники ФГВФЛ трижды будут думать, прежде чем участвовать в реализации имущества банка за копейки», — говорит управляющий партнёр Suprema Lex Виктор Мороз.

Достаточно вспомнить нашумевшую историю с ликвидацией имущества банка «Форум» в 2015 году. Тогда крупных вкладчиков банка в день открытия торгов не хотели пускать на склад, где хранилось оборудование неплатёжеспособного банка. А когда они туда прорвались, увидели, что на части офисной техники висят ценники, составляющие лишь 1% от её реальной стоимости.

Искоренению коррупции при продаже активов, залогов и другого имущества банков-банкротов должен поспособствовать их полный перевод на новую площадку «ProZorro. Продажи», — дочерний проект ProZorro. В соответствии с решением ФГВФЛ, операторы электронных площадок, которые не подключены к системе «ProZorro. Продажи», могли проводить аукционы по уже распределённым на них активам только до 1 февраля 2017 года.

С этой даты все лоты — как новые, так и выставленные на торги повторно, — продаются исключительно через новую площадку, благодаря которой описание содержимого лотов и результаты аукционов оказываются у всех на виду.

На площадке количество успешных аукционов, которые заканчиваются продажей, пока невелико — около 2%. Руководитель проекта «ProZorro. Продажи» Алексей Соболев отчасти связывает это с тем, что в системе выставлены на продажу активы очень разного качества: «Здесь можно найти права требования на автомобиль «Хаммер» за 30 тыс. грн. Но мало кто купит авто, даже за мегавыгодную цену, если оно находится в Донецке».

Однако, по словам Соболева, на его площадке вполне можно найти и интересные активы. Просто о нововведении пока знают немногие. Менеджер надеется, что уже к апрелю-маю дочерний проект ProZorro «раскрутится» и продажи начнут расти.

Но даже при столь скромных результатах продаж переход на новую площадку уже принёс ощутимый результат. По данным «ProZorro. Продажи», в январе 2017 года прошло почти 2,5 тыс. аукционов с выставленной стоимостью в 4,4 млрд грн, тогда как за декабрь 2016 года ФГВФЛ провёл лишь 810 аукционов с объявленной стоимостью 1,4 млрд. То есть за месяц объёмы торгов в системе выросли втрое. Полученный через систему доход уже превысил 100 млн грн. А до конца года с помощью «ProZorro. Продажи» ФГВФЛ планирует распродать активы на 6 млрд грн.

Кто за всё заплатит?

Пока же денег, за которые продают имущество обанкротившихся банков, не хватает, чтобы компенсировать депозиты физлиц, подпадающие под гарантии ФГВФЛ. Не хватает на эти цели и тех 0,5–0,8% начислений по депозитам, которые ежеквартально перечисляют в фонд 99 банков — его участников.

В 2016 году ФГВФЛ выручил от продажи имущества банков-банкротов лишь 3 млрд, а выплатил вкладчикам 15 млрд грн. Поэтому ФГВФЛ вынужден брать взаймы у государства. Около 9 млрд грн ФГВФЛ получил от НБУ под 12,5% годовых со сроками погашения в июне и сентябре 2017 года. Около 51,6 млрд грн составляют вексельные обязательства перед Минфином под процентную ставку в диапазоне 10,9%–12,5% годовых со сроками погашения в 2025–2029 годах.

«В идеале, когда «банкопад» прекратится, фонд должен начать аккумулировать средства за счёт регулярных взносов банков. Но с учётом грандиозных сумм полученного финансирования, собранных средств едва ли хватит даже на обслуживание долга и покрытие текущих расходов ФГВФЛ. Поскольку это вопрос не сегодняшнего дня, вероятно, вовлечённые участники предпочли отложить его решение на потом», — анализирует ситуацию старший юрист ЮФ Aequo Денис Кульгавый.

Учитывая подобный масштаб проблемы, расплачиваться за банковский кризис 2014–2016 годов Украина будет на протяжении десятилетий.

Мария Бабенко, ФОКУС

Адвокатская компания Кравец и Партнеры