Це відео буде корисним для тих, хто хоче розібратися у складних юридичних аспектах та зрозуміти, як захистити власні права у конкретних ситуаціях виконавчого провадження.

Підписуйтесь на канал «Трохи про право від Ростислава Кравця» для отримання щотижневих юридичних розборів, та напишіть у коментарях, які ще теми щодо захисту прав споживачів ви хотіли б обговорити.

📱Щоб дізнатись більше корисної інформації, не забудьте підписатись на канал. Слідкуйте за новинами та підтримуйте Україну💙💛.

🔸ч.2 ст. 57. ЗУ Про виконавче провадження (Визначення вартості майна боржника. Оцінка майна боржника) – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n547

🔸п.10-2 Прикінцеві та перехідні положення – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n1384

🔸Ухвала Хаджибейський районний суд м. Одеси від 25 червня 2026 року https://zakononline.ua/court-decisions/show/137773344

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження та підтримку каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

Предметом конституційного контролю у цій справі є приписи другого речення абзацу другого, абзацу третього частини першої статті 12, абзацу другого пункту 3 розділу „Прикінцеві положення“ Закону України „Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану“ від 15 березня 2022 року № 2136‒IX зі змінами (далі – Закон). 

У Законі визначено, що:

– “за рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати“ (друге речення абзацу другого частини першої статті 12);
– “у період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, передбачену абзацом першим цієї частини, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати“ (абзац третій частини першої статті 12);
– Закон діє у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України „Про правовий режим воєнного стану“, та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану, крім:
„другого речення абзацу другого частини першої та третього речення абзацу третього частини першої статті 12 цього Закону, які втрачають чинність з моменту використання днів відпусток, які були перенесені на період після припинення або скасування воєнного стану“ (абзац другий пункту 3 розділу „Прикінцеві положення“).

Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Суд наголосив, що на конституційному рівні закладено гуманістичну модель праці, фактично засновану на принципі балансу між працею і особистим життям (work-life balance), який є засадничою цінністю сучасного трудового права та фундаментом європейських міжнародних стандартів у сфері праці, зокрема й щодо права на відпочинок.

У Рішенні зазначено, що конституційне право на відпочинок, з одного боку, походить від конституційного права на працю та гарантує належну його реалізацію, з іншого – є надважливим автономним конституційним правом людини, яке має соціально-економічний характер, засноване на принципі балансу між працею і особистим життям і спрямоване на збереження та зміцнення фізичного та психічного здоров’я людини, дотримання інших її прав і свобод та гармонійний розвиток як такий, що, зрештою, доконечно сприяє забезпеченню добробуту людини та гідного рівня її життя.

Суд зауважив, що законодавець, унормовуючи умови здійснення конституційного права на відпочинок, має гарантувати мінімальну тривалість оплачуваної щорічної відпустки для всіх осіб, які працюють, і забезпечувати посилені мінімальні гарантії реалізації цього права, які охоплюють збільшену тривалість оплачуваного часу відпочинку для уразливих категорій осіб, зокрема дітей та осіб з інвалідністю, що сприяє забезпеченню принципів балансу між працею та відпочинком, рівності та недискримінації працівників, що набуває в умовах воєнного стану особливої ваги.

Обмеження конституційного права на відпочинок може бути запроваджене лише домірно, із визначенням чітких строків. У період дії воєнного стану держава має забезпечити принаймні мінімальні гарантії відпочинку для відновлення сил працівників, щоб повністю не позбавити їх відпочинку.

Проаналізувавши приписи другого речення абзацу другого, абзацу третього частини першої статті 12, абзацу другого пункту 3 розділу „Прикінцеві положення“ Закону, Суд виснував, що ці приписи зберігають сутність права на відпочинок, що полягає в гарантуванні кожному працівникові оплачуваної щорічної основної відпустки, тривалість якої становить 24 календарних дні, а також встановлюють потрібні заходи, які раціонально пов’язані з досягненням легітимної мети цих приписів Закону.

Водночас приписи другого речення абзацу другого частини першої статті 12 Закону не забезпечують у сфері праці та зайнятості для осіб віком до вісімнадцяти років та осіб з інвалідністю мінімальних гарантій права на відпочинок у вигляді щорічної основної відпустки, мінімальна тривалість якої більше 24 календарних днів, що порушує принципи рівності, домірності та людську гідність, нівелюючи сутність конституційного права на відпочинок.

Суд також вказав, що приписи абзацу другого пункту 3 розділу „Прикінцеві положення“ Закону не лише нівелюють вказані мінімальні гарантії права на відпочинок, оскільки пролонгують чинність приписів другого речення абзацу другого частини першої статті 12 Закону до моменту, поки працівники фактично не використають днів відпусток, які були перенесені на період після припинення або скасування воєнного стану в Україні, а й порушують принцип юридичної визначеності та засадничу вимогу чіткості строків обмежень прав і свобод в умовах воєнного стану.

Такі обмеження права на відпустку для кожного працівника відбуваються в різний час і залежать від використання днів відпусток та їх надання, що фактично індивідуалізує строк дії вказаних обмежень і ставить його у залежність від обставин реалізації права на відпустку, уможливлюючи довільність та неоднаковість перебігу такого строку для працівників. Тобто перебіг вказаного строку не відбувається для всіх працівників за універсальними правилами, що зумовлює непевність у тривалості зазначених обмежень права на відпочинок, їх фактичних та юридичних наслідків.

Ураховуючи зазначене, Суд визнав неконституційними приписи:

➖другого речення абзацу другого частини першої статті 12 Закону в тім, що вони не забезпечують надання особам віком до вісімнадцяти років та особам з інвалідністю оплачуваної щорічної основної відпустки, мінімальна тривалість якої більше 24 календарних днів;
➖абзацу другого пункту 3 розділу „Прикінцеві положення“ Закону.

Водночас Суд визнав такими, що відповідають Конституції України, приписи абзацу третього частини першої статті 12 Закону.

Приписи Закону, визнані неконституційними, утрачають чинність з дня ухвалення Судом цього Рішення.

Рішення буде оприлюднено на офіційному вебсайті Суду 20 травня ц.р.

Джерело: ccu.gov.ua

АО «Кравець І Партнери»

4 вересня набув чинності закон 4434-IX про відновлення перебігу строків позовної давності. Таким чином, з перехідних положень Цивільного кодексу виключається норма, що зупиняла на час воєнного стану перебіг строків позовної давності. 

Нагадаємо, відповідний законопроект 11315, яким скасовано зупинку перебігу позовної давності, було прийнято 14 травня. Таким чином, обмеження строком для звернення громадян до суду по цивільних справах, зокрема, щодо прийняття спадщини, повернуть в дію.

Нагадаємо, як писала «Судово-юридична газета», раніше відповідно до закону 30 січня 2024 року на строк дії воєнного стану був зупинений перебіг позовної давності, визначений Цивільним кодексом. Тобто, зупинявся перебіг строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Втім, вже наприкінці травня 2024 року у парламенті з’явився законопроект 11315, яким пропонувалося скасувати це зупинення. Наразі цей закон набув чинності.

Джерело: sud.ua

АО «Кравець І Партнери»

🔸Закон України Про іпотеку – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15#n564

✔️Не забудьте підписати петицію – https://t.me/rkravetsUA/15749

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

Законопроєкти №12151 та №12152 з’явилися на сайті Ради вранці 28 жовтня.

Зеленський пропонує подовжити воєнний стан та мобілізацію, термін дії яких спливає 10 листопада, ще на 90 діб – до 7 лютого 2025 року.

Нагадаємо, адвокат Ростислав Кравець розповіл ТСН.ua, якими можуть бути найближчі сценарії мобілізації в Україні.

Джерело: tsn.ua

АО «Кравець І Партнери»

Пояснює адвокат Ростислав Кравець:

АО «Кравець І Партнери»

🔸ст. 24 Конституції України – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4239

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

Юрист Ростислав Кравець розповів, що таке в Україні трапляється не вперше:

“Ці шахрайські схеми стали частими в Україні. Купівля нерухомості на первинному ринку – це зараз лотерея”.

Мешканці написали заяву в поліцію, але досі немає чіткого розуміння, коли ситуація зміниться. 

“Люди на 17 поверх піднімаються пішки, з дітьми, з колясками. Серед сусідів є старші люди, люди з інвалідністю, військові”, – коментує ситуацію жителька будинку Катерина.

“Сніданок з 1+1” надіслали запит забудовнику до “Київського Домобудівного Комбінату №1” з метою отримати коментар. Відповіді не отримали, тож намагались домовитись про інтервʼю телефоном. КДК відказали хамством і заблокували номер. 

У ДТЕК пояснюють, що якщо забудовник не зʼявиться, мешканці мають обрати юридичну особу, яка візьме на себе повноваження укласти договір про розподіл та постачання електроенергії. 

Юрист Ростислав додає, що при купівлі нерухомості, краще заключити договір з постачальником на пряму:

“За законом постачальник зобовʼязаний укласти прямий договір. Але такі ситуації як ця потрібно вирішувати комплексно, на рівні держави”.

Сніданок з 1+1

АО «Кравець І Партнери»

Хто має право перевіряти документи у воєнний час

За словами юриста й адвоката Ростислава Кравця, представники ТЦК не мають права перевіряти документи та затримувати людину. Вони мають викликати представників поліції і вже за їхньої присутності проводити перевірку документів.

Якщо до вас підійдуть представники Територіального центру комплектування (ТЦК) й попросять пред’явити документи, то такі дії будуть вважатися незаконними.

Тільки представники Національної поліції мають право перевіряти документи. Також у Міністерстві юстиції наголосили, що перевіряти документи також мають право уповноважені представники:

• Нацгвардії;
• Держприкордонслужби;
• Держмитслужби;
• ЗСУ;
• СБУ;
• ДМС.

При собі вони повинні мати документи, що підтверджують їхні повноваження. Це може бути посвідчення або наказ коменданта.

ФАКТИ

АО «Кравець І Партнери»

Тобто, на сьогоднішній день, якщо помирає спадкодавець, спадкоємці мають право звернутися до нотаріуса з відповідною заявою для прийняття спадщини або відмовитися від неї протягом шести місяців.

Спадкуванням називають перехід прав і обов’язків від спадкодавця до спадкоємця. Процес спадкування може відбуватися за законом або за заповітом. 

Успадкувати майно за заповітом можна, якщо спадкодавець за життя, перебуваючи при здоровому глузді та добрій пам’яті, скориставшись послугами нотаріуса, склав заповіт на тих осіб, кому б він хотів передати належне йому майно або права та обов’язки.

Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно.

На прохання особи нотаріус може записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Якщо особа перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, або проживає в будинку для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, заповіт такої особи може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров’я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем.

Якщо особа є військовослужбовцем, яка перебуває в зоні бойових дій, заповіт такої особи, має право посвідчити командир формування, який перебуває в зоні бойових дій разом із цим військовим. Відтак командир зобов’язаний передати посвідчений ним заповіт через Генеральний штаб Збройних Сил, Міністерство оборони тощо до Міністерства юстиції України, яке надсилає цей документ до міжрегіонального управління юстиції, на території обслуговування якого мешкає військовослужбовець. Орган юстиції передає заповіт до нотаріуса відповідного району для реєстрації у Спадковому реєстрі. На це визначено сім календарних днів. Після чого заповіт зберігатиметься в нотаріуса за місцем проживання військовослужбовця.  

Якщо спадкодавцем не було складено заповіту, то спадкоємці мають право успадкувати права й обов’язки за законом.

Спадкоємці за законом мають право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

До першої черги право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Друга черга – рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід. Третя черга – рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу спадкують особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини. У п’яту чергу інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.

Як уже було зазначено, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Разом з тим, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, навіть без подачі нотаріусу відповідної заяви.

Слід зазначити, що в умовах воєнного стану, коли по України тривають бойові дії, спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини. Місцем проживання спадкодавця є місце відкриття спадщини. На сьогоднішній день, незалежно від того, де перебуває майно, спадкова справа буде відкрита.

Якщо особа перебуває закордоном, вона може звернутися до дипломатичної або консульської установи України із заявою щодо прийняття спадщини і відкрити спадкову справу. Якщо такі установи відмовляють у прийнятті зазначених заяв, особа може звернутися до нотаріуса закордоном, оформити належним чином заяву, посвідчити підпис на заяві про прийняття спадщини, проставити апостиль і разом із довіреністю на особу, яка відкриє спадкову справу, поштою надіслати в Україну, до нотаріуса. Після повернення в Україну необхідно звернутися до нотаріуса з усіма документами й оформити спадок.

Якщо особа безвісно відсутня, право на спадкування виникає лише у разі смерті людини,  або оголошення її померлою. У спадкоємців повинно бути на руках свідоцтво про смерть. Якщо його не буде, нотаріус не відкриє спадкову справу. Людину безвісно відсутньою повинен визнати суд. Дата, яка буде зазначена в рішенні суду про безвісно відсутню особу, буде вважатися днем смерті. І вже на підставі цього рішення потрібно звернутись до органу реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) для отримання свідоцтва про смерть. 

         Документи з якими слід звертитися до нотаріуса для відкриття спадщини:

• свідоцтво про смерть спадкодавця;
• документи, що підтверджують родинні зв’язки зі спадкодавцем (свідоцтво про народження/шлюб);
• заповіт (за наявності);
• паспорт і РНОКПП (ідентифікаційний код) спадкоємця/спадкоємців;
• оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно.

*завчасно раджу зробити по декілька ксерокопій вказаних документів, щоб не витрачати час на пошуки ксерокса.   

Також, необхідно буде сплатити відповідний збір за нотаріальні послуги. Лише тоді нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину, після спливу шестимісячного терміну.

У випадку, якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, таке свідоцтво видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину і видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. До того ж, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

Якщо у шестимісячний строк заяву на спадок не було подано, то особа може звернутися до суду про визначення їй додаткового строку.

Отже, в умовах воєнного стану, попри біль втрати близької людини не варто забувати, що шестимісячний строк від смерті спадкодавця – це єдиний важливий строк, якого потрібно дотримуватися. Якщо у вас виникають питання щодо спадкування – звертайтеся до фахівців. Це допоможе уникнути багатьох проблем.

Вікторія Ямнюк

Адвокатське об’єднання Кравець і партнери

АО «Кравець І Партнери»