Ексголова ДСА Олексій Сальніков уперше після набрання вироком законної сили публічно розповідає свою версію подій: про фальсифікації НАБУ, роль «агента-провокатора» Гончара, тиск на ДСА, лобізм у судовій системі та можливе втручання в авторозподіл справ у ВАКС. У великому інтерв’ю «Судово-юридичній газеті» він називає причини, які, на його думку, призвели до кримінального переслідування, та пояснює, чому вважає вирок політично мотивованим. 

Олексію, почніть з головного. Вас засудили за вчинення корупційного злочину – зловживання впливом. Чи Ви погоджуєтесь із вироком? І чому Ви вирішили дати інтерв’ю лише зараз?

Від самого початку кримінального переслідування я не визнавав себе винним. Вважав і вважаю справу проти мене замовною та сфальсифікованою. Мені шкода, що НАБУ було використано для досягнення суто приватних інтересів.

Зараз вирок щодо мене набрав законної сили. Тепер настав час, коли я можу розказати всю правду.

Розкажіть детальніше. В чому замовний характер справи?

Є декілька основних і декілька другорядних причин того, що відбулося.

На мою думку, перша основна причина – це бажання деяких впливових людей у судовій системі повернути собі владу, яку вони втратили після обрання головою Верховного Суду Всеволода Князєва. Для цього також будо необхідно і змістити мене з посади голови ДСА.

Були використані тісні дружні звʼязки цих людей з наразі вже колишнім керівництвом НАБУ. Саме ці впливові колишні керівники НАБУ організували ряд провокаторів, зокрема таких собі Олексія Гончара та Кирила Горбурова, з метою фабрикації кримінальної справи в першу чергу для Князєва, а в другу чергу – для мене.

Другою ймовірною причиною стало бажання так званих «грантових кіл» посилити свій вплив на судову систему взагалі та взяти до рук розподіл фінансів в ДСА. Для цього було необхідно взяти під контроль ДСА і Вищу раду правосуддя, які безпосередньо займалися цими питаннями. Але за умови слабкого номінального голови ВРП Григорія Усика для встановлення контролю над судовою системою, в тому числі над розподілом фінансів, необхідно було прибрати людей, що здійснювали реальне керівництво судовою системою – голову ВС Князєва та Голову ДСА.

В цьому і співпали інтереси і першої групи впливу і другої. Результат відомий. Перша група (хоч і тимчасово) повернула собі владу; а грантові організації отримали контроль над ВРП і розподілом коштів в судовій системі. Членів ВРП «потягали» на допити в НАБУ, і тепер, наскільки я розумію, фактичне керівництво ВРП здійснює як раз один із членів – колишній представник грантових кіл.

А щодо другорядних причин?

Як на мене, детективами НАБУ не просто так була обрана саме адміністративна справа для вчинення провокації. Адже було бажання передати хабар суддям Касаційного адміністративного суду. В подальшому планувалося «розкачати» цю ситуацію і взяти під контроль адміністративну юстицію – ті суди, що розглядають позови проти Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів тощо. Це дає контроль і над цими органами. Це мало стати додатковим аргументом для створення нових адміністративних судів, куди б відібрали суддів за участі міжнародних експертів. Ми розуміємо, про що йде мова.

На мою думку НАБУ керують приватні особи, які не є громадянами України, метою яких є встановлення контролю над прийняттям політичних рішень, та взяття під контроль органів влади, для чого потрібна саме адмінюстиція.

НАБУ працюють по схемі: спочатку дискредитують якийсь орган, фабрикують фейкову справу, а потім захоплюють контроль за цим органом шляхом проведення «прозорого» конкурсу на посаду з залученням їх експертів.

Доречі, в США, якщо громадянин США діє в інтересах інших країн, то він вважається іноземним агентом що тягне за собою позбавлення волі до 5 років.

Але в нашому випадку, іноземні агенти ще й хизуються своїми впливовими зв’язками.

Це призводить до того, що посадових осіб нашої держави постійно шантажують правоохоронні органи, якими керують приватні особи іноземних держав, щоб вони діяли в їх інтересах, нехтуючи інтересами України.

Друга причина на мою думку – це необхідність усунення будь-якою метою мене від посади з метою взяття під контроль грантових коштів.

Доречі, з цього приводу за моєю заявою порушено кримінальне провадження в США.

Була розроблена ціла схема: мене усунули з посади, USAID вимагало термінового проведення конкурсу на посаду ДСА з пріоритетним правом голосу міжнародних експертів. На конкурс мав податися начальник одного з відділів ВАКСу. Всі «проплачені» грантові організації роблять замовні статті, що є тільки один можливий кандидат…

Але після мого звернення до США цей кандидат знявся з конкурсу.

Вважаю що саме через наявність порушеної в США кримінальної справи наші «так звані антикорупційні органи» намагаються терміново мене десь «сховати куди подалі» та повністю дискредитувати, щоб я не міг дати свідчення.

Під час роботи на посаді голови ДСА чи було лобіювання питань щодо цифровізації судової системи. В чому це виражалося?

Так здійснювалося лобіювання конкретної фірми, яка б отримала багатомільйонний контракт на аудит використання в України ЄСІТС. Це – підприємство ТОВ «Сівітта» – фактично як на мене пилосмок грантових коштів.

Головним амбасадором процесу цифровізаціі є пан Маселко. Я вважаю, він міг би більше розповісти про це.

Чи були прямі вимоги чи рекомендації щодо залучення саме цієї компанії?

Необхідно було провести аудит Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи України, але я наполягав, щоб для цього залучили одну з компаній зі світовим іменем: Ernst&Young, Deloitte, PWC, KPMG, Baker Tilly. Це не влаштовувало певних осіб. Тому необхідно було позбутися мене, як перешкоди для «правильного» укладання багатомільйонного контракту на аудит. Врешті решт аудит провели, залучивши ТОВ «Сівітта Україна».

На вашу думку, з чим був пов’язаний такий інтерес до конкретного виконавця? Йшли мова про якість послуг, чи и інші мотиви?

На моє переконання, ця компанія з’явилась не випадково. Вважаю, що світові компанії, які ми пропонували для аудиту, виконали б цю роботу якісніше, а можливо і дешевше.

Чи є у вас докази цього лобізму – документи, листування, свідки?

Наразі за кордоном відкриті кримінальні провадження, за якими відбуваються відповідні слідчі дії і є вірогідність, що мене залучатимуть у якості свідка. Крім того, надання зараз мною певної інформації може зашкодити досудовому розслідуванню, яке триває. Тому зараз ще не можу це коментувати. Але пізніше обов’язково поговоримо про це детальніше.

Якщо можна, розкажіть, у чому суть кримінальної справи, порушеної проти вас, і які конкретно звинувачення вам інкримінуються?

Я розкажу коротко. НАБУ після обшуку у мене транслювало всім ролики про те, що я хотів дати хабар суддям Верховного Суду. Згодом мене обвинувачували що я хотів вкрасти ці кошти. Через два роки ВАКС встановив що ні одного злочину ні іншого не існувало але для рятування НАБУ та САП вигадав новий неіснуючий злочин та засудив мене за зловживання впливом. Правда так і не встановили на кого та яким чином я збирався впливати.

Судом встановлено, що я ні до кого не звертався, нічого не вирішував. На матеріалах НСРД є записи де я декілька разів кажу агенту – Гончару що не можу йому нічим допомогти, але суд відмовив у їх дослідженні, як і у задоволенні 99% поданих захистом клопотань, що наводить на думку, що задля рятування іміджу антикорупційних органів вони здатні на все.

Навіть сам Гончар в суді каже що я не збирався вирішувати якісь справи і він не бачить в моїх діях жодного корупційного діянні. На його думку я ніби –то взяв кошти і не хотів їх повертати.

Я завжди казав що не визнаю себе винуватим у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення. Вважаю, що справа проти мене повністю сфабрикована «вчорну».

Центральною фігурою у цій справі є так званий «агент НАБУ» на прізвище Гончар. Хто він такий? Яку роль він виконував у вашій справі?

Коли ми почали слухати справу у ВАКСі то дізнались що він громадян рф і знаходиться в міжнародному розшуку. Він намагався створити образ військово хоча на той час таким не був.

Гончар по підробленим документам через суд отримав громадянство України. Він відбував покарання за шахрайство у великих розмірах в росії. Отримавши громадянство України, Гончар неоднаразово змінював прізвища (Гончар, Шевченко, Карпенко). Навіть був Торопом та Топором.

На момент скоєння злочину, він знаходився під домашнім цілодобовим арештом із засобом електронного контролю – електронним браслетом. Але він вільно пересувався по місту Києву та області без жодних обмежувальних заходів (що підтверджено білінгом його телефону та нашими зафіксованими зустрічами). Прокурор в судовому засіданні пояснює це співпрацею з правоохоронними органами.

Нами було зібрано докази що він постійно телефонує на територію рф.

Також, на мою думку він перебуває «на зарплаті» у НАБУ, так як він є заявником і в інших кримінальних провадженнях НАБУ.

Треба розуміти, що він, як агент НАБУ, знаходився під постійним зовнішнім контролем, протягом фіксування нашого з ним спілкування при кожній зустрічі він намагався підбурити мене до якихось неправомірних дій – допомогти йому з “вирішенням” різних питань, але будь – якої реакції з приводу цього від антикорупційних органів нема.

Сам прокурор в процесі визнав що Гончар постійно тиснув на мене.

Гончар в суді вказав, що він якимось чином вплинув на моє призначення, але яким чином мені не зрозуміло. Однак, постійно шантажував мене вказуючи на те, що я йому щось винен.

На мою думку він виконував роль агента – провокатора, основна мета якого була дестабілізація Верховного Суду і саме головне – дискредитація адміністративної юстиції та Великої палати Верховного Суду, взяття її під контроль.

Не випадково ж була вибрана зі всіх справ, які розглядав на той час Верховний Суд саме справа адміністративного провадження. При цьому, що цікаво, представники компанії в інтересах якої Гончар ніби – то діяв були шоковані коли з засобів масової інформації дізнались як використали цю справу для фабрикування кримінального провадження, оскільки Гончара вони не просили щось вирішувати і тим паче не були обізнані про його знайомство зі мною.

Куди ж поділись гроші?

Вони дійсно передавались, але на придбання авто для ЗСУ, що підтвердили і свідки допитані в суді, у тому числі і водій Гончара та його дружина, хоча Гончар все заперечував і не впізнавав свого водія.

Якщо дуже коротко, Гончар звернувся до мене та повідомив що вирішив мобілізуватись до ЗСУ і йому потрібен автомобіль. Він просив мене з цим допомогти і акцентував на тому, що якщо саме я його «подарую» (передам військовій частині), авто закріплять за ним і він зможе його використовувати і буде хоча б водієм, що вже для нього буде краще.

До речі, таку ж саму схему він використовував з Орловим, справа якого слухається у ВАКСі. Наші справи з паном Орловим зроблено повністю за одним сценарієм.

В подальшому автівка не була придбана, оскільки Гончар надавав нібито контакти військових частин, але по факту військових частин там не було. Мій секретар намагалась зв’язатись з військовою частиною, щоб все узгодити, але не додзвонилась, а на аватарці цього абонента була якась оголена дівчина. До того ж для мене було дуже дивно, що мобілізований Гончар вільно пересувається по Києву, сидить постійно в ресторанах та зустрічається зі мною. Тому я вирішив ці кошти повернути аби уникнути халепи та не допомагати йому.

Професійний шахрай – агент НАБУ, якого так піарить Бігус, скористався історією яка була розміщена в мережі інтернет щодо моєї постійної допомоги ЗСУ, він знав на скільки для мене ця тема болюча після загибелі у полоні рідного брата у 2014 році.

Доречі, наскільки мені наразі відомо Гончар жодного дня не перебував у військовій частині і взагалі на теперішній час, за нашою інформацією, не є військовим. Відповідно до білінгу його телефону військову службу він мужньо проходив виключно у ресторанах міста Києва та за місцем свого проживання у с. Підгірці.

Судом було встановлено що гроші вкрав сам Гончар, що категорично не хоче замічати прокурор САП. Зникли гроші платників податків з бюджету країни і нікому не цікаво куди вони поділись, нема цивільного позову, нема потерпілого, все кримінальне провадження з однією метою, сховати мене куди подалі.

Чому Ви вважаєте, що Ваша справа пов’язана зі справою Князева?

Агент НАБУ у моїй справі – Олексій Гончар у судовому засіданні пояснив, що його головною метою було бажання надати хабар Голові Верховного Суду по справі Полтавського ГЗК, але Голова ВС відмовляв йому у зустрічах.

На матеріалах НСРД у моїй справи зафіксовано як агент НАБУ намагався підібратись до Князева з метою «втулити» йому хабар по цій справі.

Але ВАКС не досліджує ці матеріали посилаючись на те, що там «побутові розмови».

90% всіх розмов на матеріалах НРСД стосуються того, що Гончар з’ясовує в мене, як йому підібратись до Княвева. Потім він зазначає, що необхідно звернутися за допомогою до нотаріуса Горбурова, який врешті і стає заявником у справі Князева.

Всі ці засідання були закриті для ефіру, тож сховані від громадськості. Але я та мої захисники з радістю поділимось всіма записами з суспільством.

Чому Ви кажете про фальсифікацію справи?

Ось наприклад, стороною захисту було встановлено, що навіть протоколи допиту Гончара у справі є підробкою, оскільки він в цей час знаходився у іншому місці, що встановлено білінгом його телефону, але і тут суд знайшов виправдання найчеснішому органу досудового розслідування.

Як ви можете оцінити роботу ВАКСу?

Мені відразу на думку спала фраза пані Михайленко що мені ще пощастило що справу розглядає не російський суд, там би нас взагалі не слухали. Цікаве порівняння, оскільки тут приблизно така ж сама ситуація: у 99% клопотань сторони захисту нам відмовили, будь – яке клопотання прокурора беззаперечно задовольняється, мені заборонили в судовому засіданні навіть радитись з захисником, докази досліджуються тільки в об’ємі потрібному прокурору. Я багато читав про те що ВАКС не можна взагалі називати судом, але не хотів в це вірити, думав що ми живемо у правовій державі. Але те що я побачив це шок. Навіть засідання позакривали, щоб ніхто це не бачив. «Інспанський сором».

Окрім кримінального тиску, чи зазнавали ви інших форм впливу на себе як на голову ДСА? З боку представників влади, громадськості, окремих осіб?

Повноцінна робота ДСА України неможлива без тісної плідної взаємодії з усіма органами влади, тому дуже важливо знаходити нейтральний баланс. Треба також розуміти вплив Вищої ради правосуддя, члени якої навіть між собою не завжди знаходять порозуміння, Ради суддів України, міжнародних організацій, які функціонують за грантові кошти.

Чи був пов’язаний цей тиск із вимогами щодо ліквідації Окружного адміністративного суду Києва (ОАСК)? Як саме він намагався вплинути на це рішення?

На мене здійснювався постійно тиск щодо проведення термінової роботи щодо ліквідації ОАСКу.

Ліквідація ОАСКу – це політичне питання. І тут питання не в Голові ОАСКу або його суддях, тут питання щодо встановлення на мою думку контролю над цією юстицією. Щоб це питання довести до кінця, треба було звинуватити конкретних суддів задля його ліквідації, але тут питання набагато глибше, чим те, що на поверхні.

Чи вважаєте ви, що вимоги щодо ліквідації ОАСК були обґрунтованими з точки зору правосуддя, чи це був політичний тиск під виглядом «реформи»?

Для формування негативного образу ОАСКу було витрачено дуже багато коштів платників податків інших держав. Створення нового суду потребує додаткових фінансових затрат в країні, яка воює. Я не чув, щоб десь була позитивна практика щоб під час війни повністю ліквідувати якусь установу мотивуючи тим, що не подобаються її працівники.

Давайте повернемося до Вашої справи. В суді Ви заявили про порушення авторозподілу у Вищому антикорупційному суді. Поясніть читачам, це означає?

Журналіст Дмитро Гордон та адвокат Ростислав Кравець опублікували аналіз, з якого вбачається що мало місце втручання в автоматизований розподіл моєї кримінальної справи. Ми подали в Апеляційній палаті ВАКСу заяву щодо втручання в авторозподіл, просили запросити фахівця ДСА для перевірки, але нам було відмовлено.

Ще перебуваючи на посаді голови ДСА я отримував звернення щодо втручання в авторозподіл у ВАКСі.

Але як тільки мною порушувалось питання про проведення перевірки ситуації з авторозподілом справ у ВАКСі, одразу на мою адресу надходили наполегливі сигнали від керівництва ВАКС нічого не робити і не «лізти» з натяком на негативні наслідки для мене.

Потім, ще надходили офіційні листи від голови ВАКСу що втручання в аторозподіл не було і дисциплінарні провадження щодо працівників ВАКСу не відкривались

Тому я вважаю, що потрібно провести комплексну перевірку по усім фактам за якими були заяви з боку осіб справи яких розглядали у ВАКСі.

Якщо все добре, то це дозволить показати відкритість ВАКСу та об’єктивність розгляду.

ДСА проводить перевірки авторозподілу у всіх судах України. ВАКС – єдиний суд, де нам провести перевірку не давали змоги, тому що це закрита організація.

Аналізуючи зараз всі обставини після публікацій щодо можливого втручання в авторозподіл щодо моєї справи та згадуючи ситуації з закриттям дисциплінарних проваджень на цю тему коли я ще перебував на посаді голови ДСА для мене дуже дивно чому Михайленко не заявила самовідвід від розгляду моєї справи.

Що цікаво, саме Голова ВАКС Михайленко була головуючим у колегії суддів ВАКС у справі щодо мене.

Думаю що все це дуже дивно виглядає для стороннього спостерігача, оскільки саме вона і перебувала зі мною в «комунікації» щодо закриття тих дисциплінарних проваджень

Які наслідки несанкціонованого авторозподілу? Як це впливає на незалежність судового процесу та об’єктивність рішень?

По-перше, наслідком є притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які брали у цьому участь. Крім того, є необхідним встановити мотиви таких дій;

По-друге, це тягне за собою визнання такого розгляду справ як таких, що розглянуті неуповноваженим судом, що є підставою для скасування прийнятих рішень;

По-третє, не можна говорити про неупередженість розгляду цих справ в принципі та довіри до відповідних судових інституцій з боку суспільства.

Озираючись на весь цей досвід – кримінальну справу, тиск, системні порушення – який головний висновок ви для себе зробили щодо стану судової влади в Україні?

Вважаю, що відбувається фактичне знищення судової системи та заміна її на іншу, але чи зможе ця система викликати довіру людей – відкрите питання.

Стосовно моєї кримінальної справи, хочу ще раз підкреслити: мені наполегливо натякали на підписання угоди, за це обіцяли не садити за грати, але мені необхідно було публічно зізнатися у скоєнні тяжких злочинів, яких я не вчиняв. Тоді б це виглядало як чергова перемога у боротьбі з корупцією, а по факту – засудження невинної людини та взяття під контроль роботи важливого державного органу через “агентів змін”.

Ще раз акцентую увагу на тому, що жодної справи я не вирішував у будь-якому суді, шахрайських дій не вчиняв, ні до кого ні з якими пропозиціями не звертався, а кошти, які передбачалися для придбання автомобіля для ЗСУ, були вкрадені самим агентом НАБУ Гончарем і це встановлено судом, хоча це зовсім нікому не цікаво, навіть НАБУ, які на цю провокацію виділили кошти платників податків України.

Не вчиняючи жодного кримінального правопорушення я у рекордні строки від ВАКС та АП ВАКС отримав 3 роки позбавлення волі. Громадські активісти святкують перемогу і чекають наступних траншів на боротьбу з корупцією та перезавантаження судової системи України, а замовники цього злочину намагаються взяти під контроль судову владу. На жаль, саме так виглядає приклад класичної реформи, яка втілюється в Україні.

Не зважаючи на вирок, який виніс ВАКС та засилала його Апеляційна палата , я заявляю , що не визнавав та не визнаю себе винуватим у висунутому мені обвинуваченні і ми будемо це доводити далі, якщо потрібно то і у Європейському суді з прав людини.

Хто, на вашу думку, є головною перешкодою для справжніх судових реформ сьогодні?

Ми бачимо, що на сьогодні всі судові реформи відбуваються за рахунок громадських активістів, які не мають певного досвіду, але мають кошти та вплив. Громадськість використовують як меч, та не завжди на користь суспільству.

Які ваші подальші кроки? Ви будете боротися за відновлення справедливості у своїй справі? Чи звертались ви до ЄСПЛ з будь-яких питань щодо свої справи?

Система, яка протидіє проти мене, має не тільки мільярдні ресурси, а й великі людські, ЗМІ та інше.

Не дивлячись на все це, я продовжу доводити свою невинуватість та боротись за встановлення справедливості в суді, в тому числі в Європейському суді з прав людини, хоча мені сумно навіть від самого формулювання “Сальніков проти України”. Тому що майже все своє свідоме життя я віддав державній службі в цій країні. Тож, сподіваюсь, що наша судова система спроможна розібратися з цією справою та винести законне справедливе рішення без політичного впливу та тиску заінтересованих осіб, керуючись верховенством права, а не політичною доцільністю або необхідністю висвітлення в ЗМІ великих досягнень антикорупційних інституцій.

Джерело: sud.ua

АО «Кравець І Партнери»

“Мені прислав інформацію, ймовірно, співробітник апарату ВАКС. Вона свідчить, що всі резонансні справи розподіляються з втручанням, у ручному режимі”, — написав адвокат Ростислав Кравець у своєму Telegram-каналі. 

За словами адвоката, ще у 2023 році під час перевірки, яку проводила Державна судова адміністрація під керівництвом Олексія Сальнікова, нібито було виявлено ознаки маніпуляцій з авторозподілом у ВАКС. Кравець стверджує, що звіт за результатами перевірки “керівництво суду просило знищити”.

Як приклад адвокат навів справу ексголови Верховного Суду Всеволода Князєва, зазначивши, що за даними офіційного звіту авторозподілу , імовірність потрапляння справи до судді Сергія Мойсака була “непропорційно високою”.

“При однаковому навантаженні більшості суддів, інтервал вірогідності для Мойсака становив понад 51%, тоді як у решти — не більше 5%. Саме ця колегія — Мойсак, Михайленко і Хамзін — і отримала справу”, — зазначив Кравець.

За його словами, технічні фахівці, які аналізували систему, припускають, що для цього міг бути застосований метод SQL-ін’єкцій — коли вручну змінюється поле авторозподілу з метою підвищення шансів потрапляння справи до конкретного судді.

Адвокат також звернув увагу, що подібна ситуація, за його словами, спостерігалася і в кримінальному провадженні щодо самого колишнього голови ДСА Олексія Сальнікова, де “співпала колегія суддів”.

Кравець заявив, що має намір перевірити інші справи ВАКС, щоб підготувати звернення до Державного бюро розслідувань, і висловив припущення, що у разі підтвердження фактів втручання всі вироки, ухвалені за таких обставин, можуть бути визнані незаконними.

“Цікаво було б почути коментарі фахівців, чи дійсно це можливо технічно. Реальність це, схоже, підтверджує”, — додав адвокат.

У Вищому антикорупційному суді наразі не коментували ці заяви.

Джерело: unian.net

АО «Кравець І Партнери»

Слід зауважити, що застосування інституту перегляду справ за нововиявленими обставинами застосовується національними судами дуже обережно, оскільки механізм перегляду справи за нововиявленими обставинами у будь-якому разі втручається у принцип «res judicata», який передбачає принцип поваги до остаточного рішення суду та неприпустимість безкінечного та необґрунтованого перегляду судового рішення у випадках, коли одна із сторін лише не погоджується з мотивами, зазначеними у судовому рішенні.

Водночас, якщо звернутись до судової практики щодо перегляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, то, загалом, національні суди дотримуються однієї риторики – Кодекс України про адміністративні правопорушення прямо не передбачає можливості здійснення перегляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, а відтак здійснення перегляду подібних справ у такому порядку не є можливим.

У зв’язку з цим, слід віднайти причини такої однозначної позиції національних суддів, що власне не потребує глибокого занурення у судову практику.

Так, на сьогодні у судовій практиці побутують дві тези, що зумовлюють такий безумовний висновок судів: правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року (провадження № 51-4998ска19) та відсутність прямої норми у КУпАП, що передбачала б застосування за аналогією закону право на перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Розглядаючи першу причину, а саме правовий висновок Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року (провадження № 51-4998ска19), то у ньому Судом було визначено таке, цитовано:

«…При цьому нормами КУпАП не передбачена ні можливість касаційного оскарження постанови апеляційного суду у справі про адміністративне правопорушення, а ні можливість перегляду такої постанови Верховний Судом за нововиявленими обставинами.

Так само нормами КПК не передбачено можливості перегляду за нововиявленими обставинами судових рішень у справах про адміністративні правопорушення. Більше того, за змістом ст. 463 КПК навіть у межах кримінальних проваджень заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку, а не до суду вищої інстанції…»

Тобто, якщо ж дослідити зміст зазначеного правового висновку, то у ньому жодним чином не було надано категоричного висновку щодо неможливості здійснення перегляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності за нововиявленими обставинами, оскільки у означеній постанові Верховний Суд відмовив у відкритті провадження у першу чергу та головним чином через те, що заява надійшла до суду касаційної інстанції, а не до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку. Іншими ж словами, особа у даному випадку звернулась до суду не у порядку перегляду справи за нововиявленими обставинами, за якого заява про перегляд подається до того суду, який першим «помилився», а у порядку перегляду справи за виключними обставинами – тоді, коли заява про перегляд за виключними подається одразу до Верховного Суду.

Таким чином, з наведеного можна дійти логічного висновку, що причиною безумовного висновку національних судів про неможливість здійснення перегляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності зумовлена невірним трактуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 жовтня 2019 року (провадження № 51-4998ска19).

Аналізуючи другу причину відмови суддів у розгляді заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами при розгляді справ про притягнення до адміністративної відповідальності – неможливість застосування аналогії закону, то у такому разі суди доходять висновку, що так як КУпАП не передбачає прямо норми, яка б дозволяла застосовувати аналогію закону при розгляді справ про притягнення до адміністративної відповідальності, то, відповідно, і застосування аналогії закону у такому разі не є можливим. На цьому ми пропонуємо зупинитись більш детально.

У даному контексті, слід почати з того, що при зверненні до суду із заявою про перегляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності особи застосовують положення кримінального процесуального законодавства за аналогією закону, покликаючись на те, що адміністративні та кримінальні правопорушення схожі за своєю правовою природою, оскільки обидва передбачають вчиненні відповідною особою протиправного діяння на шкоду правам, свободам та суспільним інтересам, при цьому різниця між зазначеними видами правопорушення полягає в ступені суспільної шкоди, яка наноситься зазначеними видами правопорушень.

Така позиція основується на тому, що у свій час Європейський суд з прав людини у своїх прецедентних рішеннях неодноразово зазначав про подібність правової природи самих правопорушень та необхідність у застосуванні передбачених кримінально-процесуальних гарантій при розгляді справ про притягнення до адміністративної відповідальності, до прикладу «Лучанінова проти України», «Гурепко проти України», «Швидка проти України» «Надточій проти України».

Тож, позиція Європейського суду з прав людини в частині поширення гарантій кримінального-процесуального законодавства станом на сьогодні є однозначно,  актуальною та необхідною.

Якщо ж розглядати можливість застосування положень кримінального процесуального законодавства за аналогією закону в частині перегляду справи про адміністративне правопорушення за нововиявленими обставинами, то слід зауважити на тому, що власне здійснення перегляду справи за нововиявленими обставинами є однією з гарантій кримінального процесуального законодавства.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 11-1270/11, однак, право особи на оскарження спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.

Подібне за своєю суттю було зазначено і у рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2024 року № 5-р(ІI)/2024, в якій Суд зазначив, що додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) не має наслідком існування категоричної заборони на перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень, ухвалених унаслідок неврахування судом доказів, що мають істотне значення, оскільки завданням кримінального провадження є не лише те, щоби кожного, хто вчинив кримінальне правопорушення, було притягнуто до відповідальності, а також те, щоби жодного невинуватого не було піддано необґрунтованому процесуальному примусу, звинувачено або засуджено.

Таким чином, з наведеного вбачається, що інститут перегляду справи за нововиявленими обставинами не є суто технічною процедурою, а виступає додатковою гарантією забезпечення законності та правосудності судового рішення і механізмом захисту прав і законних інтересів щоб кожного, хто вчинив адміністративне або кримінальне правопорушення, не було піддано необґрунтованому покаранню, щоб його вина була доведена згідно стандарту доказування «поза розумним сумнівом», а також щоб притягнення осіб до відповідальності відбувалось у відповідності до належної правової процедури. Відсутність ж у положеннях КУпАП прямо норми, яка передбачає право на перегляд справи за нововиявленими обставинами не дає підстав безумовно та однозначно стверджувати про неможливість здійснення такого перегляду в цілому.

Більш того, слід зауважити і на тому, Європейський суд з прав людини поряд із прирівнюванням адміністративної відповідальності до кримінальної, встановив і випадки, за наявності яких гарантії, передбачені кримінально-процесуальним законодавством, поширюються при розгляді справ про адміністративне правопорушення.

Даному факту послужило прийняття Європейським судом з прав людини рішення у справі «Енгель та інші проти Нідерландів», за якими можна характеризувати правопорушення як кримінальне і застосувати відповідні наслідки, в тому числі і гарантії кримінального-процесуального законодавства, яких є три: першим критерієм є правова кваліфікація правопорушення відповідно до національного права, другим – сам характер правопорушення, а третім – ступінь суворості покарання, яке може бути застосоване до винної особи. При цьому, другий і третій критерії носять альтернативний характер, тобто такий при якому їх обов’язкове врахування у сукупності не вимагається. Водночас, однак, це не виключає застосування кумулятивного підходу, коли окремий аналіз кожного критерію не дозволяє зробити однозначний висновок про існування кримінального обвинувачення.

Загалом, на підставі першого критерію досить важко встановити можливість/неможливість застосування кримінально-процесуальних гарантій при розгляді справ про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки логічно, що національне законодавство кваліфікує суспільно шкідливі діяння як адміністративні, а тому тут доречним є встановлення наявності другого та третього критеріїв Енгеля.

За загальним правилом, у випадку, якщо певний акт носія публічної влади, вчинений у безпосередньому зв`язку з певним кримінальним діянням, не містить елементу покарання як такого, суд не визнає факту кримінального обвинувачення. Якщо ж елемент покарання наявний, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення має природу кримінального злочину.

У даному розрізі слід зауважити на тому, що як визначено у ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, адміністративне стягнення, яке передбачене у адміністративних правопорушеннях у будь-якому випадку має на меті перш за все покарання особи, що притягується до адміністративної відповідальності, за вчинене ним діяння, яке спрямоване на порушення прав, свобод, та інтересів або конкретно-визначеної особи, або суспільства в цілому, тобто, адміністративні стягнення за своєю правовою природою мають каральний характер. При цьому, наявність у адміністративних стягненнях функції карального характеру, прямо зумовлюють і виникнення у них такої функції як виховна (стимулююча), яка в цей же час є похідною від каральної, а не рівнозначною чи, тим більше, основною.

Тож, саме на підставі другого та третього критеріїв Енгеля вбачається за можливе встановити чи було у справі про адміністративні правопорушення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, висунуте «кримінальне обвинувачення», що у кінцевому результаті дозволить встановити наявність/відсутність підстав для застосування гарантій, передбачених кримінально-процесуальним законодавством, у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а не на підставі наявності/відсутності чіткої норми у КУпАП, яка передбачає право на перегляд справи про адміністративне правопорушення за нововиявленими обставинами.

Менше з тим, вважаємо за необхідне зазначити і про те, що застосування національними судами критеріїв Енгеля при встановленні можливості застосування кримінально-процесуальних гарантій є радше додатковою аргументацією (якою на жаль досить часто нехтують), а не основним чинником який відіграє роль при вирішенні питання поширення тих чи інших гарантій, передбачених кримінально-процесуальним законодавством, при розгляді справ про адміністративне правопорушення, адже вкотре наголошуємо, що прямої заборони у КУпАП щодо перегляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності не має, в той час як відсутність чітко врегламентованого процесу перегляду за нововиявленими у КУпАП не може бути безумовною підставою для ствердження про неможливість здійснення такої процедури в цілому.

Попри це, слід наголосити, що подекуди можна віднайди у реєстрі судових рішень декілька прикладів, коли національні суди все ж переглянули справу про адміністративне правопорушення за нововиявленими обставинами, але прикрим є те, що відсоток таких рішень напрочуд малий у порівнянні з відсотком судових рішень про повернення заяви про перегляд справи про адміністративне правопорушення за нововиявленими обставинами.

Резюмуючи, питання перегляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності за нововиявленими обставинами потребує переосмислення з боку національних судів, оскільки адміністративна та кримінальна відповідальності є подібними за своєю правовою природою, а при притягненні особи до адміністративної відповідальності є потреба у застосуванні повного спектру гарантій для забезпечення відправлення належного правосуддя. Відсутність у КУпАП прямої норми про право на перегляд справи за нововиявленими обставинами не дає підстави безумовно стверджувати про неможливість застосування такої екстраординарної процедури, оскільки це не є суто технічною процедурою, а додатковою гарантією, щоб кожний, хто вчинив адміністративне  правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був необґрунтовано покараний, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожної особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, була застосована належна правова процедура.

Марія Країло

Юрист Адвокатського об’єднання «Кравець і партнери»

АО «Кравець І Партнери»

Адвокат Ростислав Кравець заявив про необхідність розпуску Вищого антикорупційного суду України, оскільки, за його словами, ця інституція “перетворилася на механізм вирішення потрібних рішень” через тіньові домовленості. Про це він заявив, коментуючи гучне затримання колишнього заступника голови Вищого господарського суду Артура Ємельянова.

30 травня 2025 року Державне бюро розслідувань затримало колишнього посадовця після виходу з Печерського районного суду Києва. Його звільнили з-під варти, натомість обрали запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.

Як повідомили в ДБР, йдеться про ймовірну домовленість Ємельянова із суддею Вищого антикорупційного суду та з суддею Печерського суду щодо винесення рішення на його користь. У відповідь на ці заяви ВАКС оприлюднив коментар про “спробу тиску та дискредитації суду”, а також “неприпустимість необґрунтованих публічних тверджень”.

За даними “Судового репортера”, кримінальне провадження щодо Артура Ємельянова пов’язане з підозрою у створенні злочинної організації та отриманні неправомірної вигоди у вигляді корпоративних прав. З грудня 2024 року судові засідання проходили як у Печерському районному суді Києва, так і у Вищому антикорупційному суді, де розглядалося питання про запобіжний захід.

Також раніше ВАКС повідомив про виявлення технічних засобів контролю у житлі одного з суддів – Володимира Дубаса. Окремо було зафіксовано відмову цього судді брати участь у подальшому розгляді справи щодо запобіжного заходу Ємельянову.

За словами адвоката Ростислава Кравця, у повідомленні ДБР йдеться про можливу участь кількох посадових осіб – суддів, прокурора, слідчого та, ймовірно, адвокатів – у сприянні вигідного рішення. Офіційного підтвердження цих тверджень наразі немає, сторони справ від коментарів переважно утримуються.

Довідка

У 2012 році Артур Ємельянов та суддя Господарського суду Анатолій Івченко були причетні до розгляду справи про стягнення боргу на користь Російської Федерації за зобов’язаннями ЄЕСУ. Протягом року на користь Росії стягнули 38,6 мільйона гривень. Івченку повідомили про підозру у державній зраді, проте Вища рада правосуддя не надала згоди на його затримання. Ємельянов був узятий під варто в травні 2025 року. Захист Ємельянова заперечує всі звинувачення, заявляючи про сплив строків притягнення відповідальності та аналогічні рішення в інших юрисдикціях.

Нагадаємо, раніше “Телеграф” писав, що рівень недовіри українців до НАБУ, САП і ВАКС сягнув критичної позначки — ці антикорупційні структури сприймаються суспільством майже так само недовіро, як і проросійські політики. Такий висновок випливає з результатів соціологічного дослідження, проведеного Центром Разумкова.

Джерело: news.telegraf.com.ua

АО «Кравець І Партнери»

🔸ЗУ Про санкції – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1644-18#Text

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

🔸Рішення ВінОАС про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перетинанні державного кордону Петру Порошенко – https://forum.antiraid.com.ua/topic/15870-rishennja-vinoas-pro-viznannja-protipravnim-ta-skasuvannja-rishennja-pro-vidmovu-v-peretinanni-derzhavnogo-kordonu-petru-poroshenko/

🔸ст. 6 (Підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України) ЗУ Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12#n34

🔸Постанова КМУ від 27 січня 1995 р. № 57 Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF#Text

🔸Комунікована справа ЄСПЛ 16877/23 and 29499/23 KUZMENKO v. UKRAINE and DORONDOV v. UKRAINE – https://hudoc.echr.coe.int/ukr#{%22itemid%22:[%22001-230040%22]}

🔸ст. 33 Конституції України – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4267

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

Система терцентрів комплектування (ТЦК) і соцпідтримки винна в тому, що Держреєстр військовозобов’язаних не наповнювали п’ять років із моменту ухвалення відповідного закону. Тому відкриття Державним бюро розслідувань (ДБР) проваджень на представників ТЦК за статтею 425 КК України “Недбале ставлення до військової служби” цілком обгрунтоване.

Про це “Телеграфу” розповів відомий адвокат Ростислав Кравець. Він пояснив, чому ДБР намагається притягти деяких керівників ТЦК до відповідальності за невиконання плану мобілізації.

– Закон про Єдиний державний реєстр військовозобов’язаних, призовників, резервістів прийнятий у 2017-му році. Чому з 2017-го року нічого не наповнювалося? Це недбале ставлення до військової служби? Тільки в кінці 2022-го, в 2023-му почали з реєстром щось робити. При цьому перекладати відповідальність на громадян України, що це громадянин України винен в тому, що він не оновив свої дані. При цьому, доступ до всіх реєстрів у ТЦК є. Береш будь-який ТЦК, і як тільки у когось в “Резерв +” вискакує ситуація, що він потребує уточнення даних… Все. Можна керівника ТЦК і весь ТЦК притягати до відповідальності, – каже юрист.

За його словами, для уточнення даних ТЦК мають всю потрібну інформацію і доступ до всіх реєстрів. При цьому Ростислав Кравець запевняє, що юристи можуть захищати і представників ТЦК.

– Але треба ж розуміти, за що його притягнули до відповідальності. За те, що він мобілізував особу, яка має відстрочку і держава понесла збитки? Наприклад, багатодітний батько. Він дав всі документи, заяву на відстрочку, ті сказали, що нам твоя заява до одного місця і ми тебе мобілізуємо. Він приходить в частину, подає заяву і через три-чотири місяці звільняється з військової частини по тим самим документам.

За ці місяці особа отримала заробітну плату, додаткову нагороду, навчання, її годували три рази. Хто за це буде нести відповідальність? А там суми дуже значні: на кожну таку особу по півмільйона гривень, а то і по мільйону гривень витрачено. Почекайте… Щоб просто керівник ТЦК поставив собі “галку”, що він когось мобілізував, держава втратила мільйон гривень? – каже Ростислав Кравець.

Джерело: telegraf.com.ua

АО «Кравець І Партнери»

Чоловік пройшов ВЛК і був визнаний придатним для служби. Хоч не підлягав мобілізації, оскільки мав півтори ставки педагогічного навантаження, що вдвічі більше від передбаченого законом мінімуму, — 0,75%. Однак викладачеві вручили бойову повістку й відправили у військову частину. Він не бажав з цим миритися.

Через Кіровоградський окружний адміністративний суд викладач звернувся з позовом до Міноборони, ТЦК і військової частини. У ньому просив визнати незаконними дії про його мобілізацію та зобов’язати Міноборони скасувати відповідний наказ. Також вимагав від командування військової частини повернути його до регіону проживання і зняти з військового обліку. Міноборони надіслало до суду відзив на позов, зазначивши, що не є відповідачем по справі. Спробували відхреститися від неї й співробітники ТЦК: мовляв, чоловік не надав документів, які підтверджують його право на відстрочку та не звертався з відповідними клопотаннями. Однак це твердження суд відхилив, оскільки в обліковій картці військовозобов’язаного вказано основну спеціальність — викладач. Отож, чоловік не підлягав призову на військову службу під час мобілізації в особливий період. Тому суд визнав протиправним і скасував наказ начальника Кропивницького районного ТЦК та СП.

А от “стройовий” наказ про зарахування до особового складу військової частини суд не скасував, аргументувавши тим, що “командування підрозділу не здійснювало призов за мобілізацією”. Крім того, бійця не могли звільнити зі служби, оскільки він не подавав відповідного рапорту на ім’я командира військової частини. Також суд зазначив, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про зняття його з військового обліку та виключення зі списків. Бо закон “Про військовий обов’язок і військову службу” не передбачає такої підстави для зняття з військового обліку, як наявність відстрочки від призову під час мобілізації.

Викладач з таким вердиктом не погодився і звернувся зі скаргою до Третього апеляційного адміністративного суду. Однак він рішення суду першої інстанції залишив без змін. Тоді чоловік подав касаційну скаргу, в якій зазначав, що немає висновку Верховного Суду щодо того, як діяти у випадку, коли особа не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, але була призвана, причому без її добровільної згоди. Утім Верховний Суд своєю постановою залишив касаційну скаргу без задоволення.

— Аби військовозобов’язані чоловіки в майбутньому не потрапили в подібну ситуацію, рекомендую після отримання мобілізаційної повістки написати заяву-відмову на ім’я начальника ТЦК та СП, в якій вказати про своє право на відстрочку, — коментує адвокат Ростислав Кравець. — Якщо ж уникнути відправлення у військову частину не вдалося, то відразу по прибуттю у підрозділ, ще до прийняття присяги, слід написати рапорт на ім’я командира військової частини про звільнення зі служби у зв’язку з незаконною мобілізацією. Зауважу, що в такому випадку навіть коли мобілізований піде додому, то йому не загрожує жодна відповідальність. А якщо за поданням ТЦК правоохоронні органи розпочнуть проти нього кримінальне провадження, то треба надати слідчому документи, які підтверджують право на відстрочку, й вимагати відкриття кримінальної справи проти працівників ТЦК, які незаконно виписували повістку. За перевищення службових повноважень їх можуть ув’язнити від 10 до 12 років. Щоправда, про такі випадки я наразі не чув.

Джерело: expres.online

АО «Кравець І Партнери»

При цьому протягом усієї кампанії з амністії капіталів влада обіцяла: ті, хто “засвітить” кошти та заплатить відсоток державі, зможуть далі жити спокійно, а от відмовникам варто готуватися до складних часів.

Але тепер виходить зворотна ситуація: громадян, які повірили державі та вирішили почати жити “по-білому”, “пустили ланцюжком”. А ті, хто нічого не декларував і не платив, навпаки, не мають проблем – принаймні поки що.

“Такий результат кампанії з амністії капіталів багато юристів прогнозували ще на етапі ухвалення закону про легалізацію коштів. Він виписаний таким чином, що не дає жодних гарантій “амністованим”. Мало того, виходить, вони фактично самі визнали, що багато років не сплачували податки. І показали всі свої гроші та майно, і тепер правоохоронці навіть знають адреси, до кого йти в першу чергу, коментує — адвокат Ростислав Кравець.

Розбиралися, як амністія капіталів запустила маховик кримінальних переслідувань декларантів.

Мільйони гривень замість мільярда доларів

Кампанія з амністії капіталів проходила в Україні з 1 вересня 2021 року по 1 березня 2023 року. Її ініціатором став президент Володимир Зеленський , анонсувавши як “унікальну можливість” для громадян легалізувати все своє майно: показати гроші та активи, сплатити з них податки за пільговою ставкою та “спати спокійно”. А голова профільного парламентського комітету Данило Гетьманцев заявляв, що участь у податковій амністії дозволить уникнути складнощів під час перевірки законності походження коштів у майбутньому.

Пізніше Рада ухвалила спеціальний закон з цієї теми №1539-IX. У ньому прописано, що будь-який громадянин може подати спеціальну декларацію, в якій потрібно вказати доходи та активи, з яких свого часу не було сплачено податків. У такій декларації можна було згадувати валютні заощадження, нерухомість, авто, літаки, яхти, мистецтва, антикваріат, ювелірні вироби, частку в капіталі компаній, корпоративні права, цінні папери. Також прописувалися ставки пільгового податкового збору: 2,25% для тих, хто вже в ході кампанії набував державних ОВДП, 5% для фізосіб, які задекларували валютні цінності та активи на території України, 9% – на майно та активи за кордоном. Для тих, хто платив збір, не відразу, а трьома рівними частинами податкові ставки були вищими – 3%, 6% і 11,5% відповідно.

Спочатку передбачалося, що кампанія з амністії капіталів завершиться до 1 вересня 2022 року (тобто триватиме рік), але через війну її продовжили ще на півроку.

Однак очікуваного ефекту вона все одно не дала. Як писав у своєму телеграм-каналі голова профільного податкового комітету Ради Данило Гетьманцев, “станом на 1 березня 2023 року подано 845 декларацій, загальна сума задекларованих активів – 8,82 млрд гривень. Загальна сума зедекларованого збору – 547,5 млн гривень”. 

Тобто бюджет отримав лише трохи більше півмільярда гривень податків, хоча спочатку прем’єр-міністр Денис Шмигаль чекав “хоч би мільярдів”, а на етапі підготовки законопроекту про амністію говорили, що під легалізацію піде майно на 20 млрд доларів, а бюджет отримає близько мільярда доларів .

За даними Гетьманцева, під кінець кампанії – за два тижні до закінчення – люди активізувалися, задекларували майна одразу на 2,6 млрд, тобто внесли майже третину обсягів, “засвічених” за півтора роки. І “багато хто не встиг скористатися унікальною можливістю”.

Сам Гетьманцев пояснював фактичний провал кампанії з амністії капіталів кількома чинниками.

По-перше, війною.

По-друге, “своєрідну конкуренцію амністії склав пільговий режим оподаткування єдиним податком за ставкою 2%” (його запровадили на початку повномасштабного вторгнення Росії, але вже скасували).

Але були й інші чинники, що пояснюють провал кампанії.

Ще на етапі обговорення законопроекту про податкову амністію та бізнесмени, і багато юристів розмірковували про підводні камені: не сталося б так, що люди, які повірять державі та заплатять податки, зроблять собі лише гірше та потраплять у поле зору правоохоронців.

“Законопроект був виписаний таким чином, що фактично не давав жодних гарантій декларантам. Він дозволяв задекларувати активи та заплатити податки. Але не гарантував, що в майбутньому цими коштами не виникне жодних питань. Хоча до проекту подавалася безліч поправок, у підсумковій версії розпливчасті формулювання збереглися”, – каже Кравець.

Почасти цим він і пояснює обережність багатьох громадян, які воліли нічого не декларувати та не сплачувати податки. І, як показує практика, чуття їх не підвело.

Фактично явка з повинною

Буквально за кілька місяців після закінчення кампанії з амністії капіталів до українців, які заповнили декларації та сплатили податки, почали приходити правоохоронці.

Відразу кілька бізнесменів розповіли “Країні”, що вони пройшли процедуру амністії та заплатили відсоток, але тепер до них постали питання у Бюро економічної безпеки. БЕБ почало розслідувати законність походження “амністованих” коштів, суди виписують ордери на обшуки, люди чекають на підозри і почуваються обдуреними.

Гетьманців на запитання, як таке може бути, відповів, що “здивований” і про подібні прецеденти не чув. Нібито до нього з подібними скаргами ніхто не звертався. І закликав скаржитися йому особисто, аби розбиратися з кожним випадком.

Юристи, з яким ми поспілкувалися, кажуть, що проблема все ж таки є, і називають її “очікуваною”.

“Що сталося під час кампанії з амністії капіталів? Фактично ті, хто пройшов процедуру, по-перше, показали все своє майно (яке без цього не факт, що знайшли б), по-друге, визнали, що роками ухилялися від сплати податків. Це фактично явка з повинною.Закон про амністію гарантує таким людям звільнення від штрафів та пені за несплату податків у попередні періоди.І це все.В свою чергу БЕБ може порушити питання про законність походження вже амністованих коштів та почати копати у цьому напрямку, приходити з обшуками, вилученням документів, залучати в рамках розслідування інших осіб – наприклад, якщо у декларації фігурувала частка у бізнесі, то керівництво компанії та бухгалтера. Таким особам може загрожувати стаття 212 КК, яка передбачає серйозні штрафи та навіть конфіскацію майна”, – пояснив Кравець. .

Втім, пункт 6 статті 212 КК свідчить, що ухилення від податків не вважається навмисним, якщо активи були зазначені у декларації та пройшли процедуру амністії, але лише в тих випадках, якщо такі діяння (ухилення від податків) здійснювалися до 1 січня 2021 року та були пов’язані з придбанням (створенням) об’єкта декларування.

Тобто в рамках кампанії, що розпочалася 1 вересня 2021 року, кошти, на які декларант потім купував майно, “прощали” лише до 1 січня цього року. А якщо сліди коштів, з яких не було сплачено податки, виявлять пізніше, виходить, до декларанта вже можуть виникнути питання.

Наприклад, ті, хто декларував нерухомість чи автомобілі у лютому цього року, незадовго до закінчення кампанії, тепер мають бути готовими відзвітувати щодо грошей, на які все це купили.

“Можуть запитати про джерела походження коштів, особливо “свіжих” активів, і донарахувати податки, якщо вони свого часу не були сплачені, але вже не за пільговою, а за повною ставкою. Думаю, кількість подібних справ лише зростатиме, тому що вони досить прості для БЕБ, адже вже є навіть адреси, куди потрібно йти, крім того, якщо люди вже самі зізналися, що роками не платили податки, може виникнути резонне питання, а що і де вони порушили, тож таких громадян можуть пустити по колу. різноманітних перевірок”, – каже Кравець.

Він також додав, що не радить українцям, до яких тепер приходять правоохоронці, незважаючи на амністію капіталів, намагатися “вирішувати питання”.

Зрозуміло, що багато хто почне шукати зв’язки, пропонувати гроші, щоб уникнути розглядів. дуже слабка, багато процесуальних порушень)”, – каже Кравець.

“Проводячи одноразове (спеціальне) декларування активів, держава надала декларантам гарантії та звільнення від відповідальності за певні порушення законодавства, зокрема щодо несплати податків. Так, на відомості спецдекларацій та документи, що додаються до них, поширюється спеціальний режим конфіденційності та доступу до них, а за розголошення останніх до винних застосовується юридична відповідальність За загальним правилом дані декларації не можуть бути використані як докази у кримінальних, цивільних та адміністративних справах, тому випадки використання відомостей спецдекларацій не тільки підривають довіру до держави, а й викликають питання щодо можливого порушення режиму конфіденційності. і притягнення осіб до відповідальності, також можна порушувати питання допустимості доказів та інших відомостей, отриманих на підставі згаданих документів, у межах кримінальних проваджень, разом із цим слід згадати практику Європейського суду з прав людини, яку також підтримала Велика Палата Верховного Суду та сформувала правові висновки. з урахуванням доктрини “плодів отруєного дерева” (“fruit of the poisonous tree”): “якщо джерело доказів неналежне, то всі докази, отримані за його допомогою, будуть такими ж”, – каже “Країні” Іван Маринюк, керівник практики податкового права юридичної фірми “Ілляшев та Партнери”. 

СТРАНА

АО «Кравець І Партнери»

Суспільство поділилось вже на два практично рівні табори. Один готовий закрити очі на всі «витівки» НАБУ, аби була досягнута мета, і корупціонери понесли покарання. Інші, розуміючи методи роботи та наслідки роботи НАБУ, вимагають ліквідації САП, НАБУ та ВАкСу як непотрібних, досить дорогих в утриманні та навіть злочинних по відношенню до України структур, від яких більше шкоди, ніж користі.

При цьому другий табір невпинно зростає, а перший так саме невпинно зменшується, викристалізовуючи тих осіб, які мають пряму матеріальну вигоду від так званої боротьби з корупцією. Бо іншого способу заробити на життя вони не мають та не вміють.

Повертаючись до справи Шевченка, видно, як НАБУ за найкращими традиціями міліції часів Кучми, замість розслідування кримінальних злочинів займається їхнім створенням для виправдання свого існування. Демонструючи якісь відео, схеми, діаграми, таблиці, фантазії прокурорів та детективів та підкріплюючи їх замість реального розслідування щиросердними зізнаннями, отриманими внаслідок залякувань, а не розслідувань.

До речі, на це звернув увагу не я один. Нещодавно і Харківська правозахисна група (ХПГ) прийшла до аналогічних висновків.

З появою в Україні такого інституту, як угода зі слідством, практично зникла будь-яка потреба у розслідуванні та доведенні винуватості особи у скоєнні злочину та доведенні цього у суді. Все, що потрібно детективам та прокурорам, це залякати підозрюваних і примусити їх до зізнання, а суд все це швидко затверджує.

Сумніви в тому, що суд не виконує своєї основної функції з судового контролю, вже повністю зникли після сумісної поїздки голови ВАкС, директора НАБУ та керівника САП, під час війни до Вашингтону, та відсутності будь-яких зрозумілих пояснень мети цієї поїздки для суспільства.

Так і в справі Шевченка: зараз всі бачать виділення кримінальних проваджень в нові, проведення закритих засідань, як і у справі Злочевського, та швидкі угоди зі слідством поряд з перерахуванням коштів застави чи завданої ніби шкоди на потреби ЗСУ.

Звичайно, такі угоди за чинним Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК) жодним чином не повинні бути враховані в основній справі, але, як показує практика, у більшості суддів ВАкС якийсь свій КПК, невідомо якої країни, за яким вони розглядають справи та приймають рішення. Тому саме такий спосіб, ймовірно, і використовують прокурори САП, знаючи наперед про той самий «інший» КПК.

З цією метою, для затвердження фактично фіктивних угод, на які підозрювані йдуть під явним примусом та залякуванням, прокурори активно змінюють кваліфікацію злочину на менш тяжкі та заздалегідь домовляються з суддями, щодо чого у більшості громадян, які за цим спостерігають, не виникає навіть сумніву.

Про це свідчить і сама справа, яку розслідують майже 5 років і яка не настільки складна, щоб за цей час її не закінчити. Фактично це може бути черговим підтвердженням невиконання НАБУ й САП своїх функцій, а прийняття виключно політичних замовлень та ручного керування розслідуванням за командою тих, хто від цього отримує свої дивіденди, які, не виключено, потрапляють і в кишені прокурорів з детективами.

Такий стан речей демонструє всьому суспільству (і не тільки в Україні), що ці органи займаються, ймовірно, замовними справами, а для досягнення «результату» застосовують найбрудніші методи, які не мають нічого спільного з Законом та правами людини.

Сама справа більше нагадує політичне переслідування, з огляду на обставини та строки її розслідування, ніж на реальне розслідування ніби скоєного злочину.

З кожним днем та кожною такою справою стає все більш зрозумілим, що НАБУ, САП і ВАкС треба ліквідовувати найшвидше, якщо дійсно стає мета боротьби з корупцією, а не відмивання грошей через ці структури.

Адвокат Ростислав Кравець

Адвокатське об’єднання Кравець і партнери

АО «Кравець І Партнери»