Проект порядку денного на 1 травня 2026 року:

Скарга представника адвокатів Рівненської області у складі Ради адвокатів України, адвоката Лазарчук Ганни на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області у складі дисциплінарної палати від 20.02.2026 року про закриття дисциплінарної справи стосовно адвоката Сидоровича Руслана.

Скаржник до КДКА: Ганна ЛАЗАРЧУК

Доповідач: Мурад УСМАНОВ

Час початку розгляду скарги: 10:00

Скарга Ткачука Дмитра на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області у складі дисциплінарної палати від 03.02.2026 року про закриття дисциплінарної справи стосовно адвоката Порхуна Віталія.

Скаржник до КДКА: Дмитро ТКАЧУК

Доповідач: Олександр ПРИХОДЬКО

Час початку розгляду скарги: 10:10

Скарга Ольшанської Людмили на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області у складі дисциплінарної палати від 23.10.2025 року про закриття дисциплінарної справи стосовно адвоката Гуртовенка Романа.

Скаржник до КДКА: Людмила ОЛЬШАНСЬКА

Доповідач: Олексій КУЗЬМІНСЬКИЙ

Час початку розгляду скарги: 10:20

Скарга селищного голови Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області Сергія Хрустовського на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області у складі дисциплінарної палати від 17.02.2026 року (провадження 1329/26) про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката Шелкова Сергія.

Скаржник до КДКА: Сергій ХРУСТОВСЬКИЙ

Доповідач: Ася ТАРАСОВА

Час початку розгляду скарги: 10:30

Скарга адвоката Кушніра Богдана на рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області у складі дисциплінарної палати № Д/12-6 від 29.12.2025 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 3 (три) місяці.

Скаржник до КДКА: прокурор ВАСИЛЬЄВА Олена

Доповідач: Андрій МЯГКИЙ

Час початку розгляду скарги: 10:40

Скарга Марчак Алли на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області у складі дисциплінарної палати № 363/25 від 28.11.2025 року про закриття дисциплінарної справи стосовно адвоката Сендеги Тараса.

Скаржник до КДКА: Алла МАРЧАК

Доповідач: Вікторія ВИШАРОВСЬКА

Час початку розгляду скарги: 10:50

Скарга Брильова Андрія на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області у складі дисциплінарної палати від 12.02.2025 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката Брильова Андрія та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.

Скаржник до КДКА: Вікторія ГАЙВОРОНСЬКА

Доповідач: Вікторія ВИШАРОВСЬКА

Час початку розгляду скарги: 11:00

Скарга Горбаньова Андрія на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області у складі дисциплінарної палати № 399/26 від 30.01.2026 року про закриття дисциплінарної справи стосовно адвоката Іваницьких Юлії.

Скаржник до КДКА: Андрій ГОРБАНЬОВ

Доповідач: Вікторія ВИШАРОВСЬКА

Час початку розгляду скарги: 11:10

Скарга виробничого директора ТОВ «Південь Агро Інвест» Рябцева Вячеслава на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Тернопільської області у складі дисциплінарної палати № 280 від 12.12.2025 року про закриття дисциплінарної справи відносно адвоката Єщенко Ольги.

Скаржник до КДКА: Вячеслав РЯБЦЕВ

Доповідач: Олег ПРОКОПЧУК

Час початку розгляду скарги: 11:20

Скарга Орлова Олександра на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області у складі дисциплінарної палати від 04.02.2026 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката Орлова Олександра та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.

Скаржник до КДКА: Ірина КОВАЛІНСЬКА

Доповідач: Любов КРУПНОВА

Час початку розгляду скарги: 11:30

Скарга Пархоменка Артема на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області у складі дисциплінарної палати від 04.02.2026 року про закриття дисциплінарної справи відносно адвоката Гирі Анни.

Скаржник до КДКА: Артем ПАРХОМЕНКО

Доповідач: Валентин ЛУЧКОВСЬКИЙ

Час початку розгляду скарги: 11:40

Скарга Тищенка Дмитра та Тищенко Оксани на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області у складі дисциплінарної палати від 23.01.2026 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката Чуприни Ольги.

Скаржник до КДКА: Дмитро ТИЩЕНКО, Оксана ТИЩЕНКО

Доповідач: Любов КРУПНОВА

Час початку розгляду скарги: 11:50

Скарга Танченко Діани на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області у складі дисциплінарної палати від 25.11.2025 року (провадження № 1258/25) про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката Усович Злати.

Скаржник до КДКА: Діана ТАНЧЕНКО

Доповідач: Юлія КЛЕЧАНОВСЬКА

Час початку розгляду скарги: 12:00

Скарга адвоката Блажиєвої Олени на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області у складі дисциплінарної палати від 27.01.2026 року (провадження № 1251/25) про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 6 (шість) місяців.

Скаржник до КДКА: Ганна БУДІЯН

Доповідач: Мурад УСМАНОВ

Час початку розгляду скарги: 12:10

Скарга адвоката Грекової Лариси на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області у складі дисциплінарної палати № 35/2026 від 30.01.2026 року про притягнення адвоката Грекової Лариси до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік.

Скаржник до КДКА: ТОВ «Ай-Теко»

Доповідач: Андрій МЯГКИЙ

Час початку розгляду скарги: 12:20

Скарга адвоката Стороженка Дмитра на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області у складі дисциплінарної палати № 523/2025 від 22.12.2025 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.

Скаржник до КДКА: Шацький районний суд Волинської області

Доповідач: Юлія КЛЕЧАНОВСЬКА

Час початку розгляду скарги: 12:30

Скарга ВША НААУ на протокольне рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області у складі дисциплінарної палати від 05.05.2025 року про зупинення розгляду дисциплінарної справи відносно адвоката Козара Тараса.

Скаржник до КДКА: ВША НААУ

Доповідач: Андрій МЯГКИЙ

Час початку розгляду скарги: 12:40

Скарга начальника управління Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Львівській області Чукора Богдана на дії Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області при поверненні його скарги стосовно адвоката Дяків Оксани.

Скаржник до КДКА: Богдан ЧУКОР

Доповідач: Вікторія ВИШАРОВСЬКА

Час початку розгляду скарги: 12:50

Скарга Кірічкової Марини на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області у складі дисциплінарної палати від 04.02.2026 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката Олійник Лілії.

Скаржник до КДКА: Марина КІРІЧКОВА

Доповідач: Олег ПРОКОПЧУК

Час початку розгляду скарги: 14:00

Скарга Маховського Андрія на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області у складі дисциплінарної палати від 19.12.2025 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката Стасишина Анатолія.

Скаржник до КДКА: Андрій МАХОВСЬКИЙ

Доповідач: Юлія КЛЕЧАНОВСЬКА

Час початку розгляду скарги: 14:10

Скарга Маховського Андрія на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області у складі дисциплінарної палати від 19.12.2025 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката Керницької Оксани.

Скаржник до КДКА: Андрій МАХОВСЬКИЙ

Доповідач: Богдан УЛЬЧАК

Час початку розгляду скарги: 14:20

Скарга Костенка Вадима на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області у складі дисциплінарної палати від 20.02.2026 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката Грязнової Любові.

Скаржник до КДКА: Вадим КОСТЕНКО

Доповідач: Олег ПРОКОПЧУК

Час початку розгляду скарги: 14:30

Скарга Чебан Лариси на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області у складі дисциплінарної палати від 22.01.2026 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката Ягунова Дмитра.

Скаржник до КДКА: Лариса ЧЕБАН

Доповідач: Валентин ЛУЧКОВСЬКИЙ

Час початку розгляду скарги: 14:40

Скарга адвоката Мици Юрія на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області у складі дисциплінарної палати від 04.02.2026 року про порушення стосовно нього дисциплінарної справи.

Скаржник до КДКА: Олександр КЛИМЕНКО

Доповідач: Олексій КУЗЬМІНСЬКИЙ

Час початку розгляду скарги: 14:50

Скарга Туреги Романа на дії Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області при поверненні його скарги відносно адвоката Мундяка Мирона.

Скаржник до КДКА: Роман ТУРЕГА

Доповідач: Вікторія ВИШАРОВСЬКА

Час початку розгляду скарги: 15:00

Скарга Мусієнка Сергія на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області у складі дисциплінарної палати від 17.02.2026 року (провадження № 1281/25) про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката Лебедіна Юрія.

Скаржник до КДКА: Сергій МУСІЄНКО

Доповідач: Богдан УЛЬЧАК

Час початку розгляду скарги: 15:10

Скарга Коваля Юрія на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області у складі дисциплінарної палати № 469/2025 від 15.10.2025 про закриття дисциплінарної справи стосовно адвоката Тарали Олексія.

Скаржник до КДКА: Юрій КОВАЛЬ

Доповідач: Олег ПРОКОПЧУК

Час початку розгляду скарги: 15:20

Скарга судді Вищого антикорупційного суду Крикливого Віталія на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області у складі дисциплінарної палати від 20.02.2026 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката Положишника Віталія.

Скаржник до КДКА: ВАКС

Доповідач: Андрій МЯГКИЙ

Час початку розгляду скарги: 15:30

Скарга адвоката Ростолопи Євгенії на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області у складі дисциплінарної палати № 18/2026 від 30.01.2026 року про порушення стосовно неї дисциплінарної справи.

Скаржник до КДКА: Володимир КАРПЛЮК

Доповідач: Тетяна ДУЛІЧ

Час початку розгляду скарги: 15:40

Скарга Кравця Ростислава на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області у складі дисциплінарної палати № 11/9-2025 від 30.10.2025 про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката Бандровського Владислава.

Скаржник до КДКА: адвокат Ростислав КРАВЕЦЬ

Доповідач: Валентин ЛУЧКОВСЬКИЙ

Час початку розгляду скарги: 15:50

Скарга Усової Марії на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області у складі дисциплінарної палати № 12/2026 від 21.01.2026 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката Білька Івана.

Скаржник до КДКА: Марія УСОВА

Доповідач: Вікторія ВИШАРОВСЬКА

Час початку розгляду скарги: 16:00

Скарга АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області у складі дисциплінарної палати № 527/2025 від 22.12.2025 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката Лисенко Ганни.

Скаржник до КДКА: АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

Доповідач: Богдан УЛЬЧАК

Час початку розгляду скарги: 16:10

Скарга адвоката Киченка Андрія на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області у складі дисциплінарної палати № 14/2026 від 21.01.2026 про порушення стосовно нього дисциплінарної справи.

Скаржник до КДКА: БО «БФ «Охматдит»

Доповідач: Тетяна ПОДОЛЬНА

Час початку розгляду скарги: 16:20

Скарга заступника начальника юридичного управління — начальника відділу правової роботи Міністерства молоді та спорту України Максименка Юрія на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернівецької області у складі дисциплінарної палати № 273 від 16.01.2026 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката Сірика Владислава.

Скаржник до КДКА: Юрій МАКСИМЕНКО

Доповідач: Любов КРУПНОВА

Час початку розгляду скарги: 16:30

Скарга Лисаченко Надії на дії Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області при поверненні її скарги стосовно адвоката Кармазіної Катерини.

Скаржник до КДКА: Надія ЛИСАЧЕНКО

Доповідач: Катерина КОТЕЛЕВСЬКА

Час початку розгляду скарги: 16:40

Джерело: zib.com.ua

АО «Кравець І Партнери»

Про це в коментарі i-ua.tv заявив адвокат Ростислав Кравець.

«Такий закон потрібно було давно запровадити. Адже часто міністри, чиновники, керівники правоохоронних органів ігнорують виклики до Верховної Ради, у питаннях пов’язаних з їх діяльністю. Коли, тимчасові слідчі комісії, або Верховна Рада хоче заслухати так звані успіхи та проблеми тих чи інших відомств, або міністерств, їх керівники фактично прикриваючись повною безкарністю та іноземцями не хочуть звітувати перед українськими громадянами», — каже Р. Кравець. 

На його думку, цей закон має запрацювати, щоб відновити справедливість. Чомусь громадян штрафують на кожному кроці, а посадовців, за їх неявку до парламенту — ні. Хоча це нова міжнародна практика. В деяких країнах за це передбачено тюремне ув’язнення. Наразі українці не знають, чим займаються ті чи інші міністри, чиновники, керівники правоохоронних органів та за що отримують кошти”, — резюмує адвокат.

Нагадаємо, що за словами В. Зеленського, він ветував законопроєкт № 11387, адже неявка до Верховної Ради не є адміністративним порушенням.

Він вважає, що існує ризик надмірної влади працівників апарату ВР у визначенні «поважних причин».

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

Що ж стосується аналізу правових висновків Верховного суду із кримінальних спорів, сформованих у відповідних Постановах, то ця тема є досить масштабною у плані охоплення великого обсягу сформованої практики роками.

Тому, з огляду на це, вважаю за доцільне, висвітлити актуальні правові позиції, викладені в Постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду, починаючи з початку 2024 року.

У зв’язку з військовою агресією рф проти України набули поширення вчинення таких кримінальних правопорушень як державна зрада (ст. 111 КК України) та колабораційна діяльність (ст. 111-1 КК України).

Так, місцевий суд у справі № 638/5446/22 визнав винуватою та засудив особу за ч. 5 ст. 111-1 КК України. Разом з тим, Постановою колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 31.01.2024 залишено без змін рішення судів попередніх інстанції, зокрема, через показання свідків, які підтверджували саме добровільне за відсутності фізичного чи психічного примусу зайняття обвинуваченим посади в. о. керівника КП самопроголошеної «військово-цивільної адміністрації Куп’янського району Харківської області» у структурі окупаційної адміністрації держави-агресора, що створена представниками держави-агресора рф на тимчасово окупованій території м. Куп’янська Харківської області.

Крім того, Постановою колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 22.01.2024 у справі № 953/406/23 було залишено без змін рішення судів попередніх інстанції, де місцевий суд визнав винуватою та засудив особу за ч. 7 ст. 111-1 КК України. У цій справі колегія суддів ККС ВС дійшла висновку, що дії засудженого, який перебував на посаді водія незаконно створеного на окупованій території правоохоронного органу і забезпечував його функціонування, правильно кваліфіковані за ч. 7 ст. 111-1 КК.

Аналогічний випадок, коли суд першої інстанції призначив покарання особі за ч. 7 ст. 111-1 КК України, з яким Перша судова палата ККС ВС погодилась (Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 08.02.2024 у справі № 161/12980/22), зокрема, з причин того, що окупація території Луганської області та встановлення на цій території окупаційних органів влади, мала відкритий характер, а тому засуджений, бувши громадянином України та випускником ВНЗ України, тобтоносієм вищої юридичної освіти, а відповідно і достатнього рівня спеціальних знань в галузі права, займаючи у незаконному правоохоронному органі посаду заступника прокурора, очевидно усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно-небезпечні наслідки і бажав їх настання, отже діяв з прямим умислом.

Крім цього, Постановою колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 13.03.2024 у справі № 953/3558/22 було залишено без змін рішення суду, відповідно до якого особа засуджена за ч. 2 ст. 111 КК України. Так, ККС констатував, що надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду національній безпеці України. Види підривної діяльності проти України можуть бути різноманітними. Різний вигляд може мати і допомога у проведенні такої діяльності. Вона може надаватися шляхом організації чи виконання конкретного злочину, схилення до державної зради інших осіб, усунення перешкод для вчинення певних діянь тощо. Таким чином, вчинення будь-яких діянь, передбачених ч. 1 ст. 111 КК, заподіює шкоду національній безпеці України і розцінюються як підривна діяльність проти неї. Злочин, передбачений указаною статтею, є кримінальним правопорушенням з формальним складом, а отже доводи сторони захисту про те, що відсутність наслідків у виді смерті будь-яких осіб зумовлюють відсутність складу вказаного злочину, безпідставні.

Аналогічний склад кримінального правопорушення містять дії засудженої працівниці «Укрпошти», яка в умовах воєнного стану за допомогою месенджера «Telegram» передавала представникам держави-агресора, відомості щодо місцезнаходження військової техніки, особового складу ЗСУ, а також про їх переміщення, повідомляла напрямки розташування населених пунктів та відстань між ними, указувала місця влучань артилерійських та авіаційних боєприпасів, випущених збройними силами рф, що давало змогу здійснювати координацію військовослужбовцями держави агресора свого вогню, надавала відомості щодо пунктів видачі гуманітарної допомоги мешканцям і всіляко проявляла вподобання й підтримувала злочинні дії армії рф. Постановою колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 09.04.2024 у справі № 639/1528/22 залишено без змін рішення суду, яким засуджено працівницю «Укрпошти» за ч. 2 ст. 111 КК України.

Таким чином, вищезазначені злочини є перш за все такими, що заподіюють шкоду національній безпеці України, навіть у разі відсутності такого наслідку як смерть особи, водночас, судова практика відносно таких кримінальних правопорушень набуває поширення, а Верховний суд, як правило, залишає без змін вироки, винесені у суді першої інстанції.

Аналізуючи практику Верховного суду, не можна оминути і злочини проти життя та здоров’я особи.

Так, судом першої інстанції засудженого визнано винуватим за ч. 1 ст. 121 КК України, у тому, що він під час побутового конфлікту, що виник між ним і іншою особою, схопив зі столу ніж та завдав ним одного удару в живіт потерпілій, яка намагалася залагодити виниклий конфлікт і стояла попереду. Цим він спричинив потерпілій ушкодження, що належать до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння, і призвели до смерті останньої. Апеляційним судом вирок було залишено без змін, проте, ККС не погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо кваліфікації дій особи за ч. 1 ст. 121 КК та направив на новий розгляд справу № 766/12874/17 через те, що у день отримання потерпілою ножового поранення – за викликом карета швидкої допомоги здійснила виїзд за місцем проживання останньої, лікарі на місці обробили рану та запропонували подальшу госпіталізацію до медичного закладу для надання більш спеціалізованої медичної допомоги, на що потерпіла відмовилася. Надалі, протягом того ж дня потерпіла не зверталася до медичного закладу за допомогою, наступний виклик з метою надання їй медичної допомоги був здійснений наступного дня, і після прибуття на місце виклику бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги виявила потерпілу без ознак життя.

Схожого рішення дійшла колегія суддів Третьої судової палати ККС ВС, направивши на новий розгляд у суді апеляційної інстанції справу № 401/268/21 з причин того, що нанесення за встановлених судом обставин декількох ударів потерпілому в ділянку грудної клітки, від чого, як зазначила експерт (а саме від двох-трьох ударів підошвою ноги в ділянку грудини) могли виникнути переломи ребер і грудини від яких настав травматичний шок та смерть потерпілого, свідчить про передчасність висновків щодо відсутності підстав для кваліфікації діяння засудженого за ч. 1 ст. 115 КК України.

Крім цього, Постановою колегія суддів Другої судової палати ККС ВС від 14.03.2024 у справі № 161/2455/20 дійшла висновку, що дії засудженого мали активний характер, були протиправними, між цими діями і їх наслідками існував прямий причинний зв’язок, сила удару, його раптовість та спрямування в голову потерпілого підтвердили, що засуджений об’єктивно усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав можливість настання наслідків у виді спричинення будь-якої за тяжкістю шкоди здоров’ю потерпілого, хоча й не конкретизував у своїй свідомості, якою буде така шкода, тобто діяв з непрямим умислом, за яким, незалежно від того, чи є такий умисел прямим або непрямим, настає відповідальність за фактично спричинену шкоду, тому апеляційний суд обґрунтовано погодився з кваліфікацією дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 121 КК України.

Верховний суд, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, пов’язаних зі злочинами проти життя та здоров’я, перш за все має на меті визначити правильність застосування судами кваліфікації таких кримінальних правопорушень, виходячи з обставин справи та спричинених наслідків обвинуваченим.

Вважаю, що варто також звернути увагу на правові висновки Верховного суду, пов’язані з кримінальними правопорушеннями проти власності.

Конкретизуючи визначеність покарання обвинуваченому саме за ч. 3 ст. 185 КК України, під час перегляду вироку у справі № 523/8446/22, колегія суддів Другої судової палати ККС ВС виокремила наступне:

«…обов’язковою ознакою проникнення є його незаконність, тобто відсутність в особи права перебувати в конкретному місці, де знаходиться майно. З огляду на наявні в матеріалах даного кримінального провадження докази, паркан, через який переліз обвинувачений і викрав майно потерпілої, фактично є захистом ділянки від сторонніх осіб та об’єктивно перешкоджав вільному доступу на територію ділянки. При цьому наявність такого паркану без сумніву дозволяє ідентифікувати вказану територію як таку, що має призначення постійного або тимчасового зберігання матеріальних цінностей (тобто є сховищем)…».

Досить цікавою та актуальною на сьогоднішній день є притягнення особи до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК України (шахрайство) за таких обставин: «…внутрішньо переміщена особа для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, умисно не зазначила в заявах для призначення вказаного виду допомоги відомості про наявність у її власності квартири в м. Харкові…».

При цьому, суд першої інстанції виправдав внутрішньо переміщену особу та визнав її невинуватою, проте, суд апеляційної інстанції такий вирок скасував, а касація – залишила без змін, виходячи з наступного:

«…Самі ж формуляри заяв містили у своєму змісті графу «Інформація щодо наявності у будь-кого з членів сім’ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції», однак засуджена під час їхнього заповнення надала негативну відповідь щодо наявності в неї відповідного житла. Наведене свідчить про те, що особа діяла з прямим умислом і шляхом обману заволоділа грошовими коштами з державного бюджету. Водночас саме по собі встановлення в ЗУ №1768-ІІІ механізму повернення органу соціального захисту надміру виплачених коштів не виключає притягнення особи до кримінальної відповідальності за шахрайство відповідно до ст. 190 КК…».

Звісно, практика Верховного суду із кримінальних спорів налічує ще дуже багато правових висновків, в тому числі і з інших кримінальних правопорушень, які передбачені в Особливій частині Кримінального кодексу України. Однак, вважаю за потрібне, зупинитися саме на вищевказаних правових висновках Верховного суду, оскільки обставини, внаслідок яких осіб було притягнено до кримінальної відповідальності є як ніколи актуальними та такими, що мають бути прийняті до уваги.

Ольга Блинда

Юрист АО Кравець і партнери

АО «Кравець І Партнери»

Одним з найбільш усталених стандартів країн ЄС є застосування методів медіації при вирішенні різноманітного роду спорів, що виникають між конфліктуючими сторонами. Говорячи про стан речей стосовно застосування медіації при вирішенні спорів в Україні, варто відмітити, що до 2021 року, а саме до моменту прийняття Закону України «Про медіацію» № 1875-ІХ, інститут медіації був неврегульований нормативно та здебільшого був аматорським об’єднанням однодумців, які усіляко намагалися проштовхнути ідею застосування медіації при вирішенні спорів, приводячи успішні приклади цивілізованих країн.

Відповідно, прийняття 16 листопада 2021 року Закону України «Про медіацію» № 1875-ІХ стало знаковою подією, яка нарешті перевела інститут медіації в правове поле та на законодавчому рівні встановила правовий статус медіатора, врегулювала відносини пов’язані зі здійсненням медіації та процедурою її проведення.

Враховуючи вищезазначене, вважаємо за необхідне здійснити змістовний аналіз Закону України «Про медіацію» № 1875-ІХ (надалі – Закон про медіацію), виокремивши при цьому його позитивні та негативні моменти (які потребують подальшого вирішення), а також те, яким чином вони можуть впливати або впливають на успішне вирішення спорів.

Перше що привертає увагу це невелика об’ємність нормативно-правового акту (усього 21 стаття вміщена в 3 розділах, без урахування 4 розділу – прикінцевих та перехідних положень), що наштовхує на думку про те, що не усі моменти пов’язані з медіацією були охоплені правовими нормами, проте як кажуть: «стислість сестра таланту», а тому відповідний фактор не є безумовним показником того, що закон є неякісним.

Структура закону «Про медіацію»

Як вже було зазначено вище закон України «Про медіацію» складається з 4 розділів:

• Загальні положення (8 статей)
• Статус медіатора (7 статей)
• Проведення медіації (6 статей)
• Прикінцеві та перехідні положення

Розкриття ключових термінів в законі «Про медіацію»

Стаття перша Закону про медіацію по вже усталеній класиці нормотворчої техніки, визначає терміни які вживаються в ньому та розкриває їх значення. Позитивним, на нашу думку, є розкриття самого поняття «медіатор» та «медіація», оскільки ці поняття тривалий час визначалися виключно на доктринальному (науковому) рівні та дозволяли необмеженому колу осіб присвоювати собі статус медіатора та проводити нібито медіацію. Так, згідно з Законом про медіацію  «медіатор – це спеціально підготовлена нейтральна, незалежна, неупереджена фізична особа, яка проводить медіацію», а «медіація – це позасудова добровільна, конфіденційна, структурована процедура, під час якої сторони за допомогою медіатора (медіаторів) намагаються запобігти виникненню або врегулювати конфлікт (спір) шляхом переговорів».

Розпочата медіація – не зупиняє строки позовної давності

Частиною 2 статті 3 закону України «Про медіацію» передбачається, що медіація може бути проведена до звернення до суду, третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або під час досудового розслідування, судового, третейського, арбітражного провадження, або під час виконання рішення суду, третейського суду чи міжнародного комерційного арбітражу. Проведення медіації не впливає на перебіг позовної давності. У результаті цього постає логічне запитання, навіщо особам у яких підходить закінчення строку позовної давності звертатися до медіатора, якщо у випадку її недієвості, особа, права якої порушено, не зможе їх захистити в судовому порядку. Доцільним, на нашу думку, було б закріпити в процесуальних кодексах поважну причину пропуску позовної давності з підстави проведення процедури медіації та визначити належний доказ, що буде підтверджувати її проведення (з метою унеможливлення зловживання процесуальними правами).

Проблемні моменти реалізації принципу конфіденційності в медіації

На нашу думку, ключовим позитивним моментом Закону про медіацію у контексті вирішення спорів є закріплення принципу конфіденційності, оскільки цей принцип є вкрай важливим фактором довірчих відносин між медіатором і особами які звернулися для вирішення спору, без яких є неможливим належне проведення медіації.

Частиною 1 статті 6 Закону про медіацію встановлено, що медіатор та інші учасники медіації, а також суб’єкт, що забезпечує проведення медіації, не мають права розголошувати конфіденційну інформацію, якщо інше не встановлено законом або якщо всі сторони медіації не домовилися у письмовій формі про інше. Для цілей цього Закону конфіденційною інформацією вважається вся інформація, яка стала відома під час підготовки до медіації та проведення медіації, зокрема про пропозицію та готовність сторін конфлікту (спору) до участі у медіації, факти та обставини, висловлені судження та пропозиції сторін медіації щодо врегулювання конфлікту (спору), зміст угоди за результатами медіації.

Третьою частиною вищевказаної статті закріплено, що особи, зазначені у частині першій цієї статті, за розголошення конфіденційної інформації несуть відповідальність, передбачену законом. Попри це, відсутні жодні згадки про таку відповідальність в інших нормативних актах, також не зрозуміло хто має притягувати до відповідальності особу, яка розголосила відомості про медіацію та які правові наслідки для медіатора за таке порушення. Відповідні обставини призводять до того, що сторони медіації не можуть бути впевнені в унеможливленні розголошення інформації, а для прикладу при вирішенні сімейних спорів це є вкрай важливо (відповідна категорія спорів здебільшого містить інформацію приватного характеру).

Досить розумною, проте не до кінця реалізованою, є норма про те, що  медіатор не може бути допитаний як свідок у справі (провадженні) щодо інформації, яка стала йому відома під час підготовки до медіації та проведення медіації. Дійсно, відповідні зміни стосовно неможливості допиту медіатора були внесені в цивільне процесуальне законодавство, проте жодної згадки про неможливість допиту медіатора в порядку кримінального процесу немає. А відповідно, слідчий або дізнавач в рамках кримінального провадження може допитати медіатора як свідка стосовно відомостей які стали йому відомими в процесі здійснення медіації, що знову ж таки призводить до порушення принципу конфіденційності, а тобто підриває довіру до медіації як способу вирішення спору.

«Розмитість» кваліфікаційних вимог до медіатора

До моменту подачі проєкту закону про медіацію серед науковців та практиків, які охоплювали тему медіаторства як методу вирішення спорів, точилися суперечки про те хто може бути медіатором. Одні особи пов’язували медіатора зі спеціалістом в галузі психології та права (дипломованих спеціалістів), інші наполягали на тому, що достатнім буде проходження спецкурсу медіації юристу з повною вищою освітою. Однак, автори закону вирішили не ставити будь-яких вимог щодо вищої освіти медіатора та закріпили лише те, що «медіатором може бути фізична особа, яка пройшла базову підготовку медіатора в Україні або за кордоном». Попри це, законодавчо було надано право сторонам медіації та об’єднанням медіаторів самостійно визначати вимоги до медіаторів яких вони залучають та/або включають до своїх реєстрів, зокрема щодо наявності спеціальної підготовки, віку, освіти, практичного досвіду тощо. На нашу думку, відповідне надання широких повноважень різним суб’єктам стосовно встановлення вимог до медіатора буде сприяти порушенню уніфікації правового статусу медіатора, оскільки один медіатор може не мати взагалі вищої освіти та після закінчення школи пройти спеціальну підготовку, а його колега навпаки буде мати дві вищі освіти та певний стаж в даній галузі. Відповідний стан речей як мінімум призводить до знецінення професії медіатора.

Кожний медіатор зі своїм етичним кодексом

Ще одним досить «цікавим», на нашу думку, положенням закону про медіацію є питання врегулювання норм професійної етики медіатора. Частиною 2 статті 13 Закону про медіацію передбачено, що об’єднання медіаторів розробляють власні кодекси професійної етики медіатора чи визнають та приєднуються до існуючих кодексів професійної етики медіатора. Таким чином, кожний медіатор буде керуватися власним кодексом професійної етики, що знову таки призводить до відсутності уніфікації правового статусу медіатора та робить складнішим притягнення до відповідальності медіатора за порушення ним правил професійної етики.

Результати медіації націлені на добросовісних осіб, оскільки є по суті письмовими домовленостями сторін по вирішенню спору, які завжди можуть бути порушені

Результати медіації в яких досягнуто згоди є по суті звичайними договорами, які не відповідають статусу виконавчого документа, а тому у випадку їх порушення, особа буде вимушена знову таки звертатися до суду за захистом свого порушеного права чи інтересу. Відповідно, такі угоди націлені більше на добросовісних учасників, які після закріплення узгоджених домовленостей будуть належно їх виконувати. В протилежному випадку, добросовісна особа втратить дорогоцінний час, а недобросовісна навпаки за цей час зможе створити умови для складнішого захисту іншою особою свого порушеного права в судових органах.

Висновки та суб’єктивна думка автора стосовно медіації в контексті вирішення спорів

Суперечки є невід’ємною складовою суспільних відносин з початку існування людства. В процесі еволюції людини та досягнення нею найбільшого розвитку, суперечки змінили спосіб їх вирішення з нецивілізованих на найбільш цивілізовані (хоча, на жаль, випадки вирішення за допомогою нецивілізованого способу трапляються й досі). Одним з основних способів вирішення спору залишається звернення осіб між якими виник спір до державних органів, в більшості до суду. У результаті цього сторони несуть колосальні витрати, як моральні, так і матеріальні. Судові спори можуть тривати роками, а отримане в результаті судове рішення може не виконуватися ще довше.

У будь-якому випадку, в незалежності від того на користь кого буде винесено рішення, в спорі завжди залишиться «ображена сторона», яка в результаті буде принципово його не виконувати, намагатися оскаржити та в кінцевому результаті (у випадку негативного останнього рішення) буде винити судову систему, адвокатів, іншу сторону, а можливо навіть вчиняти дії протиправного характеру.

Враховуючи вищезазначене, на нашу думку, вирішення конфліктів за допомогою медіації має бути орієнтиром для цивілізованого суспільства, оскільки таке вирішення сприяє в першу чергу примиренню сторін та задоволенню оптимально-можливих інтересів кожного учасника. Попри це, наразі законодавча база, а саме чинний закон України «Про медіацію» не надає достатнього підґрунтя для належного розвитку інституту медіації в Україні. А тому, на наше глибоке переконання, медіація може застосовуватися як допоміжний метод при вирішенні спору, який матиме задачу в кінцевому етапі примирити сторін спору та закріпити їх домовленості в такій правовій площині, що унеможливить подальшу імовірність невиконання відповідних домовленостей (або закріпить простіший варіант їх виконання, аніж був до початку медіації).

Мазій Віталій

Адвокат АО “Кравець і партнери”

+380-44-229-6950

АО «Кравець І Партнери»

Для врегулювання спірних ситуацій та досягнення спільного консенсусу між сторонами договору чинним законодавством України передбачено як досудовий так і судовий порядок вирішення спору.

Отже, якщо ваші права чи законні інтереси були порушені Ви може їх відновити, як в судовому так і в позасудовому порядку.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України» від 02.06.2016 до Конституції було внесено ряд змін, зокрема, стаття 124 була доповнена частиною, яка передбачає, що законом може бути визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Отже, не зважаючи на те, що законодавством надано альтернативу обрання способу захисту прав та інтересів, як в позасудовому так і в судовому порядку, існують випадки коли досудовий порядок врегулювання спору є саме обов’язком сторін спору.

Більше того, ст. 162 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту «ГПК України»), передбачено, що в позовній заяві має бути зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору – у випадку, якщо законом встановлений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Окрім того, згідно п. 6 ч. 5 ст. 174 ГПК України, не долучення до позову доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов’язковими згідно із законом є підставою для повернення позовної заяви позивачу.

Тож, давайте розберемо, що собою являє досудове врегулювання спору.

За своєю правовою природою досудове врегулювання господарських спорів є системою заходів, що здійснюються організаціями, іншими суб’єктами господарювання, майнові права яких порушено, з метою безпосереднього вирішення конфлікту (спору) до звернення у господарський суд.

Випадки досудового врегулювання спору передбачені ст. 19 ГПК України, відповідно до якої сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов’язковими згідно із законом.

Порядок досудового врегулювання спору передбачений ст. 122 Господарського кодексу України (далі по тексту – «ГК України»).

Так, даною нормою законодавства визначено, що у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб’єкт господарювання чи інша юридична особа – учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Звертаємо увагу, що Господарським кодексом України, чітко встановлена форма такої претензії. Так, в останній обов’язково має бути зазначено:

• повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та особи (осіб), якій претензія пред’являється;
• дата пред’явлення і номер претензії;
• обставини, на підставі яких пред’явлено претензію;
• докази, що підтверджують ці обставини;
• вимоги заявника з посиланням на нормативні акти;
• сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці;
• платіжні реквізити заявника претензії;

–    перелік документів, що додаються до претензії.

Окрім того,  до претензії мають бути долучені всі докази на підтвердження Ваших вимог, за виключенням документів, які є у другої сторони. Докази мають бути в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях.

Документи, які є у другої сторони, додавати до претензії не обов’язково.

Претензія має бути підписана повноважною особою заявника претензії або його представником.

Надсилання претензії має бути здійснено адресатові рекомендованим або цінним листом або вручатися адресатові під розписку.

Зверніть увагу, що форма направлення претензії є обов’язковою, та в разі її не додержання, особа, яка бажає відновити свої права та законні інтереси не матиме доказів вжиття нею заходів досудового врегулювання спору.

Сторона яка отримала претензію від свого контрагента зобов’язана розглянути останню в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами. Та в разі, якщо вимоги заявника обґрунтовані одержувач претензії зобов’язаний її задовольнити.

При розгляді претензії сторони у разі необхідності повинні звірити розрахунки, провести експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудового врегулювання спору.

Про результати розгляду претензії заявник має бути повідомлений письмово. Відповідь на претензію підписується повноважною особою або представником одержувача претензії та надсилається заявникові рекомендованим або цінним листом або вручається йому під розписку.

Варто зауважити, що в разі якщо одержувач претензії, проігнорував вимогу, то особа має право на звернення до суду без отримання відповіді на претензію, за умови дотримання місячного строку наданого опоненту на відповідь.

Тож, в разі якщо в при веденні своєї господарської діяльності особа зіткнулась з порушенням своїх прав, то остання має право скористуватись своїм правом на досудове врегулювання спору, а у випадках передбачених законом, таке врегулювання спору є саме обов’язком.

Досудове врегулювання це хороша альтернатива судовій тяганині, оскільки у зв’язку з великою завантаженістю судів, судовий спір може тривати роками.

Отже, якщо є шанс досягнути компромісу в позасудовому порядку, то з метою економії часу, такою можливістю варто скористатись.

Разом з тим, не зважаючи на пряму норму законодавства про обов’язковість досудового врегулювання спору в певних категоріях справ, це питання викликає ряд спорів серед правників, в зв’язку з чим наразі склалась неоднозначна судова практика.

Так, питання обов’язкового досудового спору розглядалось Конституційним судом України в  рішенні від 09.07.2002.  В якому останній прийшов до висновку:

«Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб’єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обов’язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов’язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов’язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.».

Таке рішення Конституційного суду України є чинним та остаточним.

Разом з тим, аналізуючи у сукупності позиції Верховного суду, які викладені у постановах ухвалених за період з 2019 по 2022 рік, можна дійти висновку, що суд виходить з того, що обов’язкове досудове врегулювання має бути прямо та чітко встановлено у законі відповідними процесуальними нормами.

Підсумовуючи вищевикладене, не зважаючи на те, що питання необхідності досудового врегулювання спору є досить дискусійним, оскільки висновок щодо обов’язкового досудового врегулювання, викладений у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.2002, є актуальним й по сьогоднішній день, та його активно застосовує Верховний Суд, в разі якщо певною нормою законодавства обумовлено обов’язкове досудове врегулювання, воно є прямо та чітко встановлено, то таким порядком краще не нехтувати, оскільки недотримання чи невірне застосування претензійного досудового врегулювання спору (строків, порядку здійснення тощо) й підсудності може призвести до відхилення судом поданої позовної заяви без її розгляду по суті спору.

Тетяна Савченко, адвокат

Адвокатське об’єднання Кравець і партнери

АО «Кравец и Партнеры»

Бажаєте бути в курсі важливих змін в законодавстві України? Підписуйтесь на канал і запрошуйте друзів:
https://bit.ly/2G12dHy

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»