Тонкощі, які важливо пам’ятати щодо фінансової спадщини.

Які загальні правила вступу у спадщину?

Прийняти спадщину можна за заповітом або якщо ви є рідною людиною померлому навіть без заповіту. З моменту, як людина пішла у засвіти, у її спадкоємців є шість місяців, щоб подати заяву на прийняття спадщини, розпочавши процедуру передачі майнових прав. Першочергове право успадкування – у дітей спадкодавця, того з подружжя, хто його пережив, і батьків.

Заява про прийняття спадщини пишеться в нотаріуса, проте набуває чинності лише тоді, коли минуть 6 місяців після смерті спадкодавця (про це читайте в колонці для Mind юриста Максима Боярчукова).

Нотаріус видає свідоцтво про спадщину, у якому зазначає майнові права та активи, які перейшли у спадок. Якщо відомо про кошти в банках чи страховиків, вони наслідуються як і все інше майно.

За українським законодавством, спадкоємець успадковує не лише майно, а й борги спадкодавця. «Якщо спадкоємець приймає майно, то приймає і зобов’язання. Якщо відмовляється від спадку, зобов’язань перед кредитором, наприклад банком, не виникає», – зазначає Крістіна Дрогозюк, юристка Громадського центру правосуддя в Одеській області.

Як пояснюють у Незалежній асоціації банків України (НАБУ), якщо власник вкладу при житті не зробив розпорядження щодо своїх коштів, то підставою звернення в банк є нотаріально оформлений документ про право на спадщину, де зазначається спадкоємець, частка в загальній сумі спадщини та реквізити рахунку. Отже, для банківських рахунків у свідоцтві про право на спадщину будуть вказані реквізити із зазначенням сум, аналогічно – для коштів накопичувального страхування.

З цим нотаріальним свідоцтвом про право на спадщину та паспортом треба звертатися до банку чи страховика, де лежать гроші, що переходять у спадок. Після перевірки всіх документів банк має перерахувати кошти на рахунок спадкоємця або видати їх готівкою.

До речі, якщо спадкоємець перебуває за кордоном, йому для оформлення спадщини не обов’язково приїздити до України. Можна надати нотаріальну довіреність своєму юристу або іншій довіреній особі, яка оформить прийняття спадщини в Україні. Саму нотаріальну довіреність видає, наприклад, українське консульство.

Як визначається місце відкриття спадщини?

Координатор Комітету з питань правового забезпечення діяльності банків та захисту прав кредиторів НАБУ Інна Пушкар розповідає, що місцем відкриття спадщини вважатиметься останнє місце проживання спадкодавця.

«Якщо воно невідоме, то місцем відкриття спадщини вважатимуть місцезнаходження основної частини рухомого майна», – пояснює вона, маючи на увазі депозит. Отже, звертатися треба до нотаріуса за місцем проживання спадкоємця чи місцем відкриття банківського або страхового накопичення, а потім зі свідоцтвом про право на спадщину – до філії банку чи страховика, де відкрите накопичування.

У період дії воєнного стану законодавство спростили. Якщо місцем відкриття спадщини є населений пункт на тимчасово окупованій території або на територіях, де ведуться бойові дії, заява про прийняття спадщини подається будь-якому нотаріусу.

Що і коли може повідомити банк спадкоємцям?

Банківські вклади є банківською таємницею. Тому фінустанова надає спадкоємцям довідки щодо рахунків, у тому числі про наявність грошей, у разі смерті їх власників для подальшого оформлення свідоцтва на спадщину лише у двох випадках:

якщо клієнт залишив для банку відповідне заповідальне розпорядження з вказанням імен спадкоємців;
якщо до банку від імені спадкоємця із запитом звернувся нотаріус, який оформляє спадщину.

Запитати можна про наявність рахунків, вкладів, електронних гаманців і залишку коштів на них, індивідуальних банківських сейфів. Також можна звернутися із запитом про рухоме майно, що перебуває на збереженні або в заставі банку: предмети мистецтва, вироби з коштовних металів тощо.

Навіть якщо банку стало відомо про смерть клієнта, він самостійно не має права шукати спадкоємців і повідомляти їм про рахунки померлого. Тому, якщо родина не знає про стан таких рахунків, а заповідального розпорядження померлий не зробив, рідним доведеться самим шукати інформацію. Це можна робити через нотаріальні запити банкам.

«Перелік спадкоємців відповідно до чинного законодавства встановлює виключно нотаріус. Без розпорядження клієнта банк не має юридичного права вчиняти такі дії. Наявність грошей на рахунку клієнта – це банківська таємниця. Про факт смерті клієнта фінансова установа може дізнатися, наприклад, внаслідок звернення спадкоємця або нотаріусів спадкоємця для встановлення наявності коштів на рахунку загиблого», – пояснюють процедуру у пресслужбі Sense Bank.

«Банки та страховики не мають шукати спадкоємців померлих клієнтів. Процедуру прийняття спадщини ініціюють спадкоємці. Відповідно фінансова установа дізнається про факт смерті клієнта при зверненні спадкоємців або при надходженні запиту від нотаріуса», – підтверджує заступник виконавчого директора, голова Проєктного офісу НАБУ Дмитро Глінський.

Які є обов’язки у страхових компаній?

Страхова компанія (СК) повідомляє спадкоємців про відповідні активи померлого, якщо в договорі страхування його життя чи накопичувального страхування вигодонабувачами вказані спадкоємці. У інших випадках СК не мають обов’язків, а головне – підстав для пошуку рідних померлого клієнта.

«Якщо за накопичувальним договором перестали надходити чергові платежі та клієнт не вимагає припинення договору, то може бути ситуація, що страхова сума буде зменшуватися до закінчення строку договору. Зі свого боку СК завжди спробує знайти клієнта, щоб повідомити йому про необхідність сплачувати черговий платіж. Якщо людина померла, то такі листи можуть побачити її рідні», – каже голова Асоціації «Страховий бізнес» (АСБ) В’ячеслав Черняхівський.

За його словами, СК не має доступу до реєстрів померлих громадян. Щоб прийняти спадщину необхідно підтвердити свою спорідненість із померлою особою. А саме надати: паспорт або паспортний документ; документи, що підтверджують родинні стосунки з померлою особою. Наприклад, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб.

Звісно, тут, як і у випадку з банками, можна звертатися через нотаріуса.

Щоб не було проблем із набуттям спадщини, треба скласти відповідні розпорядження в банку чи СК, надавши детальну інформацію про спадкоємця: ФІО, номер паспорта, адресу тощо. А також заздалегідь повідомити спадкоємцям про всі рахунки з назвою банків чи СК та суми на рахунках.

Що відбувається, коли за грошима загиблого ніхто не звернувся?

У рідкісних випадках банк може запідозрити, що клієнт помер, наприклад, якщо тривалий час немає жодних операцій. Зазвичай строки давності – це декілька років. Тоді спочатку рахунок переводиться в категорію неактивних.

Як пояснює адвокат Ростислав Кравець: «У разі відсутності спадкоємців і наявності інформації про смерть власника рахунку, рахунок буде закритий, а кошти перераховані на спеціальний рахунок у банку».

Віктор Гальчинський, спікер Кредобанку, каже, що спадщина, яка не має спадкоємців, має бути визнана відумерлою (безгосподарним майном, яке не переходить до його спадкоємців. – Mind) та перейти у власність територіальної громади. Спадщина визнається відумерлою в разі відсутності спадкоємців (немає заповіту або рідні не звернулися самі), усунення їх від права на спадкування, а також відмови ними від прийняття спадщини.

Хто визнає спадщину відумерлою?

Зазвичай це відбувається за двома сценаріями.

За першим сценарієм, орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням рухомого майна зобов’язаний після спливу одного року з дати відкриття спадщини подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Як про це дізнається орган місцевого самоврядування?

Відділ реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) передає інформацію про факт смерті до Державного реєстру актів цивільного стану громадян (ЄДРАЦС), Єдиного державного демографічного реєстру (паспортна система), а також у деяких випадках – до виконавчого комітету місцевої ради, якщо це передбачено процедурою в конкретному населеному пункті.

У невеликих громадах РАЦС і виконком зазвичай співпрацюють, тому орган місцевого самоврядування відразу дізнається про смерть мешканця. Місцева влада має право отримати кошти померлого при відсутності або бездіяльності інших спадкоємців.

Якщо в померлого були пенсійні чи зарплатні рахунки, то про них автоматично дізнається місцева влада, отримуючи право зробити нотаріальні запити у відповідні банки.

«Банк не може просто перерахувати кошти померлого до місцевого бюджету – це можливо тільки після визнання судом спадщини відумерлою та на запит відповідної територіальної громади. До визначення спадкоємців і визнання спадщини відумерлою банк продовжує зберігати кошти на рахунках померлої особи», – каже Віктор Гальчинський.

Другий сценарій – заява кредиторів. Гальчинський уточнює, що заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця. Кредитор має право на розшук майна боржника за законом, тобто може подати відповідні нотаріальні запити.

До звернення спадкоємців або ж органу місцевого самоврядування з рішенням суду про визнання спадщини відумерлою банк продовжує зберігати кошти померлого клієнта. Рахунки з такими коштами блокуються.

Що робити родичам із грошима, які перераховані до місцевого бюджету?

Якщо сповіщення про смерть рідного та/або інформація про існування в нього банківського рахунку прийшло родині із запізненням, і банк уже перерахував гроші до місцевого бюджету, то можна ініціювати процедуру їх повернення.
«Якщо банк здійснив перерахування коштів до місцевого бюджету, то рідні мають звертатись до органу, якому були перераховані кошти з рахунку клієнта», – запевняють в Ощадбанку.

Крістіна Дрогозюк розповідає, що, коли спадкоємці не звернулись яз заявою про відкриття спадщини в шестимісячний строк, а суд ухвалив рішення про визнання спадщини відумерлою, спадкоємці спочатку повинні звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

«Якщо нотаріус відмовить у вчиненні нотаріальних дій у зв’язку з пропущенням строку на прийняття спадщини, та при наявності поважних причин для поновлення цього строку, спадкоємці мають звернутисья до суду з відповідним позовом про поновлення строку на прийняття спадщини», – каже Дрогозюк.

Щоб повернути майно також потрібно подавати позов до суду. У випадку описаному вище (якщо нотаріус відмовив у відкритті спадкової справи) в одній судовій справі розглядаються обидві позовні заяви. Але позитивне рішення суду для спадкоємців можливо лише в разі наявності дійсно поважних причин.

Причинами для поновлення строку на прийняття спадщини може бути тривала хвороба, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних силах України тощо.

«Із судової практики – необізнаність про існування майна не є поважною причиною. Якщо родичі, які рідко спілкувалися, не знали про смерть і не прийняли спадщину вчасно – це не є поважною причиною», – зазначає юрист Катерина Гутгарц.

«Наприклад, якщо спадкоємцем є військовозобовʼязана особа, яка тривалий час перебувала за кордоном, була обізнана про смерть спадкоємця, але не вступила у спадок через те, що не хотіла перетинати кордон через проведення мобілізації в Україні, суд може визнати таку причину пропущення строків на прийняття спадщини неповажною», – попереджає Дрогозюк.

Які наслідки при користуванні кредитним лімітом померлого?

Часто в рідних є доступ до кредитних карток одне одного. Після смерті людини родина може продовжити користуватися кредитними грошима. Проте бажано цього не робити.

Олександр Супрунович, директор департаменту роздрібних продуктів Кредобанку акцентує, що «при отриманні документально підтверджених відомостей про смерть клієнта, у якого наявна кредитна заборгованість, банк блокує кредитний ліміт і встановлює його на нульовому рівні».

За його словами, вся заборгованість, що існувала на момент смерті, з погашення кредиту переходить до спадкоємців у повному обсязі в разі прийняття ними спадщини.

Як було сказано вище, до моменту прийняття спадщини спадкоємець не має зобов’язань за коштами позичальника. У разі ж вступу у спадщину він переоформлює на себе заборгованість у сумі, що зафіксована на день смерті спадкодавця.

«Банк вживає передбачених законодавством заходів, спрямованих на погашення заборгованості, зокрема направляє спадкоємцям вимоги про задоволення вимог банку як кредитора. Спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, згідно зі статтею 1282 Цивільного кодексу України», – уточнюють в Ощадбанку.

До моменту вступу спадкоємців у володіння боргом відсотки за кредитом не нараховуються. «У разі отримання інформації про смерть клієнта банк визнає заборгованість за кредитом проблемною та припиняє нарахування процентів», – пояснюють в Ощадбанку.

«Якщо кредитним лімітом померлої людини випадково користувалися спадкоємці – відповідальності немає. Банк скасує і не нараховуватиме відсотки на борг у період від смерті позичальника до прийняття спадщини спадкоємцем», – каже Віктор Гальчинський.

Але водночас він попереджає: «Якщо кредитним лімітом користувався не спадкоємець – можливі варіанти».

Що робити, якщо депозити відкриті за кордоном?

«Якщо спадкодавець мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право», – уточнює Інна Пушкар.

Як пояснюють у Sense Bank, коли в загиблого спадщина перебуває за кордоном, то спадкування відбувається за законами тієї держави, де перебуває об’єкт спадкування: «Якщо ми говоримо про банківські рахунки, то для одержання коштів доцільно звертатися до банку, у якому перебували кошти, за отриманням переліку необхідного пакету документів».

Що відбувається, якщо спадкоємцями є малолітні та неповнолітні діти?

«Малолітні та неповнолітні діти спадкодавця вважаються автоматично такими, що прийняли спадщину, без будь-яких дій з їхнього боку», – наголошує Катерина Гутгарц.

За її словами, спадщина оформляється на дитину її рідними. Проте якщо дитина сирота, то їй призначається опікун або піклувальник. З 14 до 18 років дитина вже може розпоряджатися майном за згоди піклувальника.

Борги дитина теж успадковує, проте лише в розмірі вартості іншого успадкованого майна. Якщо жодного майна, крім боргів, немає, пишеться відмова від спадщини.

Джерело: mind.ua

АО «Кравець І Партнери»

Тобто, на сьогоднішній день, якщо помирає спадкодавець, спадкоємці мають право звернутися до нотаріуса з відповідною заявою для прийняття спадщини або відмовитися від неї протягом шести місяців.

Спадкуванням називають перехід прав і обов’язків від спадкодавця до спадкоємця. Процес спадкування може відбуватися за законом або за заповітом. 

Успадкувати майно за заповітом можна, якщо спадкодавець за життя, перебуваючи при здоровому глузді та добрій пам’яті, скориставшись послугами нотаріуса, склав заповіт на тих осіб, кому б він хотів передати належне йому майно або права та обов’язки.

Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно.

На прохання особи нотаріус може записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Якщо особа перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, або проживає в будинку для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, заповіт такої особи може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров’я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем.

Якщо особа є військовослужбовцем, яка перебуває в зоні бойових дій, заповіт такої особи, має право посвідчити командир формування, який перебуває в зоні бойових дій разом із цим військовим. Відтак командир зобов’язаний передати посвідчений ним заповіт через Генеральний штаб Збройних Сил, Міністерство оборони тощо до Міністерства юстиції України, яке надсилає цей документ до міжрегіонального управління юстиції, на території обслуговування якого мешкає військовослужбовець. Орган юстиції передає заповіт до нотаріуса відповідного району для реєстрації у Спадковому реєстрі. На це визначено сім календарних днів. Після чого заповіт зберігатиметься в нотаріуса за місцем проживання військовослужбовця.  

Якщо спадкодавцем не було складено заповіту, то спадкоємці мають право успадкувати права й обов’язки за законом.

Спадкоємці за законом мають право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

До першої черги право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Друга черга – рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід. Третя черга – рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу спадкують особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини. У п’яту чергу інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.

Як уже було зазначено, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Разом з тим, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, навіть без подачі нотаріусу відповідної заяви.

Слід зазначити, що в умовах воєнного стану, коли по України тривають бойові дії, спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини. Місцем проживання спадкодавця є місце відкриття спадщини. На сьогоднішній день, незалежно від того, де перебуває майно, спадкова справа буде відкрита.

Якщо особа перебуває закордоном, вона може звернутися до дипломатичної або консульської установи України із заявою щодо прийняття спадщини і відкрити спадкову справу. Якщо такі установи відмовляють у прийнятті зазначених заяв, особа може звернутися до нотаріуса закордоном, оформити належним чином заяву, посвідчити підпис на заяві про прийняття спадщини, проставити апостиль і разом із довіреністю на особу, яка відкриє спадкову справу, поштою надіслати в Україну, до нотаріуса. Після повернення в Україну необхідно звернутися до нотаріуса з усіма документами й оформити спадок.

Якщо особа безвісно відсутня, право на спадкування виникає лише у разі смерті людини,  або оголошення її померлою. У спадкоємців повинно бути на руках свідоцтво про смерть. Якщо його не буде, нотаріус не відкриє спадкову справу. Людину безвісно відсутньою повинен визнати суд. Дата, яка буде зазначена в рішенні суду про безвісно відсутню особу, буде вважатися днем смерті. І вже на підставі цього рішення потрібно звернутись до органу реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) для отримання свідоцтва про смерть. 

         Документи з якими слід звертитися до нотаріуса для відкриття спадщини:

• свідоцтво про смерть спадкодавця;
• документи, що підтверджують родинні зв’язки зі спадкодавцем (свідоцтво про народження/шлюб);
• заповіт (за наявності);
• паспорт і РНОКПП (ідентифікаційний код) спадкоємця/спадкоємців;
• оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно.

*завчасно раджу зробити по декілька ксерокопій вказаних документів, щоб не витрачати час на пошуки ксерокса.   

Також, необхідно буде сплатити відповідний збір за нотаріальні послуги. Лише тоді нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину, після спливу шестимісячного терміну.

У випадку, якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, таке свідоцтво видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину і видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. До того ж, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

Якщо у шестимісячний строк заяву на спадок не було подано, то особа може звернутися до суду про визначення їй додаткового строку.

Отже, в умовах воєнного стану, попри біль втрати близької людини не варто забувати, що шестимісячний строк від смерті спадкодавця – це єдиний важливий строк, якого потрібно дотримуватися. Якщо у вас виникають питання щодо спадкування – звертайтеся до фахівців. Це допоможе уникнути багатьох проблем.

Вікторія Ямнюк

Адвокатське об’єднання Кравець і партнери

АО «Кравець І Партнери»

Бажаєте бути в курсі важливих змін в законодавстві України? Підписуйтесь на канал і запрошуйте друзів:
https://bit.ly/2G12dHy

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»

Спадкування в умовах воєнного стану

11 березня 2022 року Міністерством юстиції України було внесено законодавчі зміни до деяких нормативно-правових актів, які регулювали питання спадкування, на жаль, уже з урахуванням обставин воєнного стану.

Так, внесено суттєві зміни до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерство юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5, зокрема доповнено наступним:

В умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини.

Дані зміни в свою чергу означають, що, якщо за звичайних умов спадкова справа заводиться за місцем відкриття спадщини (місцем відкриття згідно ст. 1221 ЦК України є останнє місце проживання спадкодавця, за відсутності такого – місцезнаходження основної частини майна), то в умовах воєнного стану спадкова справа може бути заведена будь-яким нотаріусом без жодних застережень щодо місця.

Наприклад, якщо спадкодавець проживав і помер в одному регіоні, а спадкоємці знаходилися в іншому, то в умовах воєнного стану спадкоємці можуть звернутися до свого регіонального нотаріуса.

При цьому слід не забувати про те, що чинними залишаються також норми, які встановлюють строк та порядок прийняття спадщини.

Не змінним залишається 6-місячний з моменту смерті спадкодавця для подання спадкоємцям заяви про вступ у спадщину, даний строк може бути поновлений тільки через суд і лише за наявності поважних причин, що в силу останньої практики Великої Палати Верховного Суду (без України) віднесено до досить суб`єктивної категорії з точки зору оцінки поважності причин.

Варто нагадати, що така заява подається до нотаріуса, у якого відкрита або буде відкрита спадкова справа або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування, в порядку ст. 1269 ЦК України.

У сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють також нотаріальні дії із посвідчення заповіту, видачі свідоцтва про право на спадщину, відповідно до ст. 37 Закону України «Про нотаріат».

Свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом або у сільському населеному пункті уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

З огляду на численність судової практики слід наголосити, що заява на вступ у спадщину і отримання свідоцтва про право на спадщину – це два різні та самостійні елементи спадкування. При цьому без вчасного (саме протягом 6 місяців, а не після 6 місяців) подання заяви про прийняття спадщини значно складно отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки доведеться тоді розпочинати судову тяганину.

Отже, за будь-яких умов чи обставин для належного здійснення спадкування спадкоємцям в першу чергу необхідно слідкувати за дотриманням шестимісячного строку, місце з вчинення даних дій у випадку воєнного стану значення не має, що дійсно значно спрощує отримання спадкоємцями своєї спадщини.

Посвідчення заповіту в умовах воєнного стану

За загальним правилом посвідчення заповіту здійснюється нотаріусом того нотаріального округу де знаходиться спадкодавець. Хоча Велика палата Верховного суду (без України) вигадуючи правові норми зазначила, що виключно ця обставина не може бути підставою для визнання заповіту нікчемним, а воля померлої особи повинна виконуватись.

Але беручи до уваги постійні зміни правових позицій в залежності від температури повітря чи розташування зірок у системному взаємозв`язку з направленням вітру до цієї позиції варто ставитись обережно.

З огляду на воєнні дії та відсутність працюючих нотаріусів у певних регіонах цивільним кодексом передбачена можливість посвідчення заповіту не тільки нотаріусом.

Зокрема, заповіт може бути посвідчено посадовою особою органу місцевого самоврядування у разі якщо у населеному пункті немає нотаріуса.

Заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров’я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю.

Заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також заповіт працівника, члена його сім’ї і члена сім’ї військовослужбовця може бути посвідчений командиром (начальником) цих частини, з’єднання, установи або закладу.

В цих випадках заповіти осіб, посвідчуються у присутності не менш як двох свідків. Такі заповіти, прирівнюються до заповітів, посвідчених нотаріусами.

Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Варто звернути увагу на те, що свідками не можуть бути:

1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт;

2) спадкоємці за заповітом;

3) члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;

4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту обов`язково заносяться відомості про особу свідків.

У підсумку до цієї дуже важливої та життєвої теми слід відзначити, що інколи достатньо внести лише один абзац змін, а не придумувати цілий новий недолугий закон як, наприклад, із трудовими відносинами у воєнний час, аби дійсно сприяти особі в реалізації прав у скрутний час, але для цього треба як бажання, так і професійне знання сфери відносин, якого, на жаль, не завжди вистачає, але все в наших руках і кожен може змінити світ на краще.

Адвокати Анна Мартиненко, Ростислав Кравець АО Кравець і партнери

АО «Кравец и Партнеры»