Сьогодні аналізуємо юридичні аспекти залежності від азартних ігор. Відео роз’яснює механізми недопуску осіб до ігор, якщо вони внесені до спеціального реєстру. Ви отримаєте чітке розуміння того, як держава контролює доступ до гральних закладів та які наслідки це має для суспільства.

Окрему увагу приділено питанню участі військовослужбовців у азартних іграх. Ви дізнаєтеся про актуальні правові норми, що регулюють цю сферу, та чи існують спеціальні заборони для захисників. Це відео допоможе розібратися в нюансах законодавства щодо ігрової залежності та захисту вразливих категорій населення від ризиків азартних ігор.

Підписуйтесь на канал для регулярних розборів актуальних правових питань та пишіть у коментарях, які теми ви хотіли б обговорити в наступних випусках.

📱Щоб дізнатись більше корисної інформації, не забудьте підписатись на канал. Слідкуйте за новинами та підтримуйте Україну💙💛.

🔸Залежність від азартних ігор, відповідальність за порушення та заборона військовослужбовцям – https://antiraid.com.ua/articles/zalezhnist-vid-azartnyh-igor-vidpovidalnist-za-porushennya-ta-zaborona-vijskovosluzhbovtsyam/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження та підтримку каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

🔸Постанова ВП ВС про підстави відшкодування шкоди Державою за незаконне притягнення до адміністративної відповідальності патрульною поліцією – https://forum.antiraid.com.ua/topic/15805-postanova-vp-vs-pro-pidstavi-vidshkoduvannja-shkodi-derzhavoju-za-nezakonne-pritjagnennja-do-administrativnoju-vidpovidalnosti-patrulnoju-policijeju/

✔️Не забудьте підписати петицію про мобілізацію активістів, що ховаються за іноземцями – https://t.me/rkravetsUA/15749

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

🔸Рішення Городоцького районного суду Львівської області про стягнення моральної шкоди за незаконне затримання та вручення повістки – https://forum.antiraid.com.ua/topic/14810-rishennja-gorodockogo-rajonnogo-sudu-lvivskoyi-oblasti-pro-stjagnennja-moralnoyi-shkodi-za-nezakonne-zatrimannja-ta-vruchennja-povistki/

🔸ст. 127 КУпАП – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1044

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Не забудьте приєднатись до телеграм каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

🔸Постанова КМУ від 21 квітня 2023 р. № 381 Про затвердження Порядку надання компенсації для відновлення окремих категорій об’єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги “єВідновлення” – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/381-2023-%D0%BF#n153

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Не забудьте приєднатись до телеграм каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

У дитячому садочку в Житомирі спалахнув скандал: мама особливого хлопчика з аутизмом стверджує, що дитина отримала травму в навчальному закладі. Лікарі діагностували в хлопчика вивих, а згодом тріщину ліктьової кістки. Жінка намагається з’ясувати, хто з співробітників садочку завдав тілесних ушкоджень, щоб звільнити та покарати його. Однак, каже, розбірки в садочку поки не дали ніякого результату.

ТСН.ua поспілкувався з обома сторонами конфлікту, щоб з’ясувати, що сталося насправді. Ми також звернулися до юриста, щоб дізнатися правильний алгоритм дій, якщо ви опинилися в такій ситуації.

Мама хлопчика Дар’я Капінус розповіла про інцидент в садочку в соціальній мережі. Жінка пояснила, що хоче дати розголос ситуації і попросила поради в інших батьків. Мама зазначила, що дитина відвідує спеціалізований садочок №59 у Житомирі. Хлопчик має розлади аутистичного спектра і не розмовляє.

“Вихователі не зізнаються, що сталося”

“Два тижні в групі нові вихователі, оскільки наша одна у відпустці, інша відсутня з особистих причин. Вчора прийшов наш тато забирати дитину із садочка, а в дитини ліва рука вивихнута. Жоден з вихователів не зізнається, що сталося“, – стверджує жінка.

За її словами, після того, як забрала дитину з садочка, вони поїхали до лікарні разом із вихователькою. Лікар діагностував вивих. Можливо, під час переодягання чи інших маніпуляцій десь різко витягнули руку, пояснив він батькам. Однак на цьому історія не закінчилася.

“Вдома дитина ніч не спала, бо рука дуже боліла. Зранку знову поїхали до лікарні, зробили рентген, знайшли тріщину ліктьової кістки, наклали гіпс. Лікар передав діагноз до поліції. Чоловік знову поїхав до садочка. Ніхто провини так і не визнає. Директор каже, що може звільнити всіх, хто був на зміні“, – розповіла мама хлопчика.

Жінка хоче, щоб в садочку знайшли винного і звільнили за статтею. Адже людина, яка працює з дітьми, ще й особливими, і здатна завдати тілесних ушкоджень, повинна бути позбавлена педагогічної практики назавжди, каже Дар’я.

У садочку кажуть, дитина “залежала руку”

У дитячому садочку ТСН.ua інцидент прокоментували неохоче. Співробітниця закладу, яка не назвала своє ім’я, звинувачення мами заперечила. Як дитина могла отримати таку травму в садочку, вона точно не знає.

“Почалося все з того, що дитина спала, прокинулася, і хотіли їй одягнути кофточку, а він відпихав ручку. Нічого не було, ні набряку, ні почервоніння, нічого. Можливо, дитина залежала руку. Таке буває… У травмпункті видали довідку, що там був підвивих”, – розповіла нам, ймовірно, завідувачка садочку.

Вона зазначила, що хлопчика також оглянув медичний працівник у садочку. Коли батько прийшов забрати дитину, йому про це повідомили.

“Ви собі уявляєте, що значить дитині викручували руки, чи що? Це неправда… Якщо в дитини цілу ніч боліла рука, ви б сиділи вдома? Вони з’явилися в травмпункт тільки об 11-й годині ранку. Що було до 11-ї години – ми не знаємо. У поліклініці прямо при мамі та при папі дитина ввечері бігала і падала на цю ручку також. Якщо в дитини боліла рука, ви б сиділи з дитиною до 11 ранку вдома?” – додала жінка і поклала слухавку.

Мама постраждалого хлопчика пише, що “в поліції не впевнені, що справа піде, бо камер в садочку немає, провини ніхто не визнає і не свідчить проти інших”. Дар’я зазначила ТСН.ua, що планує продовжити спілкуватися з керівництвом закладу в понеділок, щоб винних все ж таки знайшли.

Що робити батькам, якщо дитина травмувалася в садочку – поради юриста

Перше, що необхідно негайно зробити, якщо ваша дитина отримала травму в дитячому садочку, це надати їй медичну допомогу, наголосив ТСН.ua адвокат Ростислав Кравець. Коли ви будете в лікарні, повідомте лікарів, де, коли та яким чином це відбулося. Вони проінформують про інцидент поліцію, якщо вирішать, що це необхідно.

Далі батькам необхідно звернутися до дитсадочка, зазначив юрист. Ви можете вимагати з’ясувати, за яких обставин дитина отримала ушкодження. Найголовніше – зафіксувати подію в лікарні та отримати пояснення, підкреслив Кравець. Далі необхідно написати заяву до поліції.

“Звичайно, можна вирішити це питання і шляхом безпосередньо мирного врегулювання цього спору, без правоохоронців. Це все в індивідуальному порядку, залежить від ситуації”, – зазначив він ТСН.ua.

Якщо ви побачили ушкодження на тілі дитини не одразу, а, наприклад, коли вона прийшла додому чи вже наступного дня, звичайно, це також не потрібно залишати без реакції. За словами адвоката, необхідно з’ясувати в дитсадочку, яким чином це сталося. Якщо відповіді не дають – подати заяву до правоохоронних органів. Вони мають з’ясовувати обставини та направити дитину на медичні обстеження, встановити ступінь і час завдання ушкоджень.

У випадку зі скандалом у Житомирі Кравець каже, усе мають з’ясовувати правоохоронці. А саме опитати свідків, поговорити з дітьми у присутності вихователів та батьків.

“Так, таке повідомлення надійшло, зараз поліцейські розбираються у ситуації”, – повідомила ТСН.ua речниця поліція Житомира Алла Ващенко.

АО «Кравець І Партнери»

Бажаєте бути в курсі важливих змін в законодавстві України? Підписуйтесь на канал і запрошуйте друзів:
https://bit.ly/2G12dHy

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»

Саме цього дня російська федерація розпочала збройну воєнну кампанію проти цивілізованого світу, уособленням якого є Український Народ.

24 лютого 2022 року ввійде в історію Української державності як день всенародного єднання, братерства, взаємодопомоги, підтримки та спільної ненависті. Українці по всьому світу об’єдналися задля досягнення спільної мети – захистити свій Дім від російських окупантів та доказати всьому світу, що Україна – це не лише контури на карті Європи, а велична, незламна і нескорена країна…країна вільних і незалежних людей…країна добра і світла…країна свободи!

«Спецоперація», як називає політичне керівництво російської федерації, війну в Україні повинна була успішно закінчитись (за планами воєнного керівництва країни-агресора) через декілька днів після вступу російських військових на територію України.

Проте, не вийшло.

Українські військові – вже тридцять шостий день (на момент написання даної статті) героїчно захищають Українські міста, села, селища від навали російської орди. І кожен новий день героїчного супротиву наближає російську федерацію до поразки, адже під жорсткими санкціями світового співтовариства та в результаті величезних втрат, завданих нашими військовими, російський агресор з кожним днем втрачає можливість повноцінно продовжувати воєнні дії на території України.

Однак, незважаючи на мужню стійкість Українців, російськими окупантами вже зруйновані Маріуполь, Харків, Волноваха, Чернігів, Буча, Ірпінь, Гостомель та десятки інших населених пунктів. Через вторгнення російської федерації на територію України втрати України досягли за повідомленням прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля понад 500 млрд дол. США. (станом на 16 березня 2022 року). Є неоціненними та безповоротними втрати рідних, близьких, родичів…

А що ж буде далі?

Далі – перемога, тільки перемога. І наразі все частіше почали лунати вислови щодо можливих виплат репарацій та відшкодування завданої російською федерацією шкоди.

В даній статті пропоную розглянути світовий досвід виплат репарацій та відшкодування завданої країною-агресором шкоди.

Саме поняття «репарації» з’явилось в міжнародному праві більш як сто років тому. За наслідками підписання Версальського мирного договору 28 червня 1919 року (був підписаний державами-переможницями у Першій світовій війні – США, Великою Британією, Французькою республікою, Королівством Італія, Японською імперією, Бельгією тощо – з одного боку, і переможеною Німеччиною — з іншого), серед інших умов Німеччина зобов’язувалась здійснювати виплати величезних сум країнам, які формували блок держав Антанти, розмір яких невдовзі визначила Міжсоюзницька Комісія з репарацій (269 млрд. золотих марок упродовж 42 років). Згодом розмір виплат було зменшено до 132 млрд. золотих марок, що на той час становило 31,4 млрд. дол. США.

Можна говорити про те, що репарації – це відшкодування переможеною державою завданих нею під час воєнних дій країні, що зазнала нападу збитків.

Реальні збитки, спричинені Першою світовою війною Європі, підрахувати було нереально, проте приблизна сума дорівнювала 33 млрд. дол. США.

Репарації, встановлені Версальським мирним договором носили різні форми, включаючи вугілля, сталь, сільськогосподарську продукцію тощо, більшою мірою через те, що грошові відшкодування такого розміру могли призвести до гіперінфляції (яка насправді сталася в повоєнній Німеччині), що було в край не вигідно для Франції та Великої Британії.

Версальський мирний договір підтвердив той факт, що Німеччина несе відповідальність за руйнування вугільних шахт на півночі Французької республіки й частині Бельгії, частині Королівства Італія. У зв’язку з цим, Французька республіка отримала у користування вугленосний басейн Німеччини Саар. Крім того, Німеччина змушена була передавати Французькій республіці, Бельгії та Королівству Італія мільйони тонн вугілля протягом 10 років.

Однак, за часів Адольфа Гітлера, Німеччина порушувала умови Версальського мирного договору. Виплати були знову відновлені в 1953 році.

Останні платежі на виконання умов Версальського мирного договору були зроблені Німеччиною в жовтні 2010 року.

За результатами Першої світової війни не тільки Німеччина зобов’язана була виплачувати репарації, а й її союзники.

Так, в результаті укладення Сен-Жерменського мирного договору 10 вересня 1919 року Австрія зобов’язувалась передати переможцям у рахунок репарацій весь торговельний і риболовецький флот.

27 листопада 1919 року у Неї-сюр-Сен (поблизу Парижа) між Болгарією, яка зазнала поразки в Першій світовій війні та державами-переможницями – членами блоку Антанти та їхніми союзниками був підписаний Нейїський мирний договір, за яким Болгарія зобов’язана була виплачувати впродовж 37 років репарації на суму 2,25 млрд. золотих франків. Після Другої світової війни Нейїський мирний договір повністю втратив чинність.

За результатами укладеного 04 червня 1920 року між союзними державами Антанти у Першій світовій війні та Королівством Угорщина Тріанонського мирного договору Угорщина зобов’язана була виплатити репарації переможцям загальною сумою 200 млн. золотих крон.

Севрський мирний договір був підписаний 10 серпня 1920 року у Севрі (поблизу Парижа) султанським урядом Османської імперії й союзними державами — переможницями в Першій світовій війні. Проте, його підписання викликало величезне обурення турецького народу. У 1923 році у м. Лозанні Севрський мирний договір був скасований й підписано між Великою Британією, Французькою республікою, Королівством Італія, Японською імперією, Королівством Греція, Королівством Румунія, Королівством Сербів, Хорватів і Словенців, з одного боку, і Туреччиною — з іншого, новий Лозаннський мирний договір, за яким Туреччина погодилась виплатити країнам-переможцям частину зовнішнього боргу вже неіснуючої Османської імперії. Остаточно за цими зобов’язаннями розрахувалися в 1954 році.

Виплата репарацій була передбачена і за результатами Другої світової війни. Так, на Ялтинській та на Потсдамській конференціях в 1945 роках були визначені форми й розміри репарацій, які повинна була виплатити Німеччина країнам-переможцям. Згідно з домовленостями Німеччина зобов’язувалась виплатити репарації у розмірі 20 млрд. дол. США. Передбачалось вивезення в рахунок репарацій устаткування, промислових виробів, продукції сільського господарства та інших цінностей.

На Потсдамській конференції в 1945 році була досягнута наступна домовленість – репараційні претензії СРСР будуть задоволені шляхом вилучення зі східної зони Німеччини і за рахунок німецьких активів у Болгарії, Фінляндії, Угорщині, Румунії та Східній Австрії; претензії США, Великої Британії та інших країн, що мали право на репарації, будуть задоволені із західних зон; репараційні претензії Польщі СРСР задовольнить зі своєї частки; деяку долю репараційних платежів СРСР додатково мав отримати з західних зон Німеччини.

Згідно з оприлюдненими в 1990-ті роки даними Головного трофейного управління, в СРСР з Німеччини було вивезено близько 400 тис. залізничних вагонів, в тому числі 72 тис. вагонів будівельних матеріалів, 2885 заводів, 96 електростанцій, 340 тис. верстатів, 200 тис. електродвигунів, 1 млн. 335 тис. голів худоби, 2,3 млн тонн зерна, мільйон тонн картоплі та овочів, по півмільйона тонн жиру та цукру, 20 млн літрів спирту, 16 тонн тютюну.

У мешканців радянської зони окупації Німеччини офіційно конфіскували 60 тис. роялів, 460 тис. радіоприймачів, 190 тис. килимів, 940 тис. предметів меблів, 265 тис. настінних і наручних годинників, які здебільшого були розподілені за невелику плату між радянськими номенклатурними чинами та старшими офіцерами. В документах трофейного відомства рахується також 1,2 млн чоловічих і жіночих пальт, 1 млн головних уборів і 186 вагонів вина.

Стягнення репарацій з Німецької Демократичної Республіки було припинено з 01 січня 1954 року.

10 лютого 1947 року в Парижі союзниками по антигітлерівській коаліції підписано договір з Італією, Болгарією, Угорщиною, Румунією і Фінляндією, серед ключових умов було також і вирішено питання щодо виплат репарацій.

Найбільші репарації (360 млн. доларів) були накладені на Італію, яка зобов’язана була виплатити їх Югославії (третина загальної суми), Греції, СРСР, Ефіопії та Албанії; 300 млн. доларів Фінляндія мала виплатити Радянському Союзу у вигляді поставок товарів, а Угорщина — СРСР, Чехословаччині та Югославії, і Румунія — СРСР; найменші репарації припали на Болгарію, котра зобов’язувалась виплатити 70 млн Греції і Югославії.

08 вересня 1951 року у Сан-Франциско 48 країн-союзниць підписали з Японією мирний договір, що визначав серед іншого виплату репарацій державам-переможцям, розмір яких не був встановлений і мав вирішуватися у двосторонніх відносинах Японії із тими державами, яким була нанесена шкода.

Отже, репарації – це повне або часткове відшкодування переможеною державою завданих нею збитків іншій або іншим державам у грошовій чи іншій формах. Виплата репарацій передбачається в мирному договорі після закінчення війни.

Світовий досвід виплат репарацій показує, що країна, яка розпочинає війну в кінцевому результаті її закінчує переможеною. І за зруйновані житлові будинки, дитячі садки, школи, пологові будинки, адміністративні будівлі, техніку, мости, дороги, цілі міста…життя людей – необхідно платити.

Проте рашистського фюрера історія нічому не навчила. Кремлівський голова вирішив скорити Український народ, однак прорахувався.

Ми на своїй землі! Ми – українці! Ми переможемо!

Слава Україні!

Адвокат Сергій Пушок АО Кравець і партнери

АО «Кравец и Партнеры»

Наразі на території України відбувається збройний конфлікт («війна») між Російською Федерацією та Україною в ході якого, на превеликий жаль, страждає мирне населення, якому завдаються як фізичні, психологічні ушкодження так і завдаються матеріальні втрати. Тож важливим постає питання фіксації та можливості компенсації завданої шкоди в умовах воєнного стану.

Україна збирає докази військової агресії з боку Російської Федерації, щоб згодом у міжнародних судах домогтися від Росії репарацій, кожен громадянин може долучатися до збору доказів та отримати зазначені компенсації від держави в майбутньому.

Що ж для цього потрібно фіксувати:

– загиблих і поранених мирних мешканців (акцентуйте атрибути одягу, особливі знаки, тощо);

– катування (побиття, зґвалтування, утримування в заручниках, використання цивільних як «живого щита»);

– пошкоджені та знищені цивільні будівлі, культурні пам’ятки й інші невійськові об’єкти;

– сліди обстрілів у житлових кварталах;

– переодягання диверсантів в українську спецформу, використання українського прапора, білого прапора як прикриття для вчинення злочинів;

– акти мародерства, пограбування;

– перешкоджання наданню медичної допомоги;

– ураження медичних і гуманітарних місій.

Державні органи запустили три чатботи у Телеграмі, які допоможуть зібрати докази про злочини окупантів в Україні:

1. War Crime Bot https://t.me/war_crime_bot —для надсилання доказів порушень міжнародного гуманітарного права, прав людини та злочинів агресора.
2. TRIBUNAL https://t.me/russian_war_tribunal_bot чи https://t.me/tribunal_ua_bot — чатбот для фіксації фото- та відеодоказів вбивства, насильства, пограбування цивільних чи військових окупантами або електронна пошта tribunal.2022.02.24@gmail.com.
3. SaveEcoBot https://t.me/SaveEcoBot — чатбот для повідомлень про злочини проти довкілля, які здійснюють російські війська на території України.

В Уряді запевняють: зафіксовані докази злочинів російських окупантів будуть оброблені та передані відповідальним особам з метою подальшого захисту інтересів України у національних та міжнародних судах.

Нагадуємо також, що фото- і відеоматеріали зі злочинами проти українського народу можна відсилати на такі офіційні платформи: warcrimes.gov.ua, dokaz.gov.ua, у мобільний додаток “Київ Цифровий”, розділ “Допомога армії” (повідомляють у КМДА).

Що ж робити якщо завдано шкоду Вашому майну?

Перше, за все потрібно надати докази руйнування та пошкодження майна. З огляду на теперішню ситуацію в країні це зробити можливо не завжди, однак якщо дозволяють обставини, то слід скористатися зазначеним алгоритмом:

1) зібрати пакет документів, що підтверджують право власності на пошкоджене/зруйноване майно (договір купівлі-продажу, свідоцтво про право власності, свідоцтво про право успадкування), технічний паспорт тощо. Якщо документи, що підтверджують право власності, втрачені чи знищені, потрібно отримати витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

2)  викликати працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС) для складання акту руйнувань/ушкоджень із зазначенням їхньої причини (обстріл, ракетний удар) та отримати його копію.

3) звернутися до райдержадміністрації із заявою про складання акта обстеження житла. Якщо з якихось причин можливості оформити такий документ від райдержадміністрації немає – необхідно звернутися до сусідів і разом із ними скласти акт, внести до нього їхні пояснення й показання;

4)  провести фото- та відеофіксацію руйнувань, збирати та зберігати статті, фото та відео ЗМІ, якщо вони робили публікації про конкретний інцидент за цією адресою (наприклад, репортаж про те, як ракета потрапила до житлового будинку та зруйнувала його);

5) зібрати квитанції, що підтверджують вартість рухомого майна (побутової техніки, меблів), що знаходилося всередині житла, яке було знищено;

6)  подати заяву про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів разом із доказами руйнування/пошкодження майна та отримати витяг про внесення цієї заяви до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Фіксація завданих руйнувань та пошкоджень може здійснюватися в довільній формі (відео, протокол, акт), проте бажано, щоб докази містили такі відомості:

• ПІБ та паспортні дані особи, яка зафіксувала те, що сталося, у тому числі дані того, хто знімав фото та відео;
• місто, точна адреса, дата та час пошкодження/руйнування об’єкта (можна з точкою геологації), кому належить право власності на майно;
• опис, як і від чого сталося пошкодження/руйнування майна, від якого виду зброї або типу боєприпасу (якщо є можливість зробити фото або зняти на відео залишки боєприпасів з елементами маркування та серійних номерів);
• опис того, що зруйновано, із зазначенням ключових ушкоджень, зокрема короткий опис характеру кожного ушкодження;
• креслення або схема місця події із зазначенням місць ураження та траєкторії руху боєприпасу, що спричинив ураження;
• фото знищеної/знешкодженої одиниці військової техніки агресора, яка завдала пошкодження;
• фото того, як виглядав зруйнований об’єкт до пошкодження/руйнування та фотографії кожного з місць у пошкодженому об’єкті до їхнього руйнування/пошкодження;
• експертний висновок, що підтверджує обставини руйнування житла;
• дані свідків (ПІБ, контакти, реквізити паспортів або інших документів, що дозволяють ідентифікувати особу), які в майбутньому зможуть надати свідчення.
• якщо засоби масової інформації, Інтернет видання, телеграм канали висвітлювали обставини щодо руйнування або пошкодження вашого майна, слід зберегти такі публікації, зробити скріншоти тощо. В подальшому такі матеріали стануть додатковим аргументом на підтвердження факту руйнування/пошкодження майна.

Станом на сьогодні не існує єдиного чіткого механізму компенсації шкоди, завданої збройною агресією Росії. Однак держава вже оголосила про певні кроки в цьому напрямку. Зокрема, було анонсовано можливість в майбутньому отримати компенсацію від держави. У застосунку «Дія» з 30.03.2022 можна буде зареєструвати інформацію про пошкоджене та зруйноване майно громадян України для отримання відшкодування збитків, завданих війною.

Після реєстрації повідомлення очікуйте на інформацію про початок процедури оцінки та компенсації, що будуть визначені урядом найближчим часом.

Наразі механізм компенсацій поки що не анонсовано, однак вже зараз постраждалим важливо належним чином підготуватися до стягнення збитків у майбутньому та все зафіксувати.

Адвокат Ірина Коваленко АО Кравець і партнери

АО «Кравец и Партнеры»

Саме тому особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано шкоди, має право на її відшкодування.

Відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення можливе шляхом:

1. добровільного відшкодування шкоди підозрюваним, обвинуваченим, а також за його згодою будь-якою іншою фізичною чи юридичною особою, на будь-якій стадії кримінального провадження;
2. відшкодування шкоди стягнутої судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні;
3. відшкодування шкоди за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом (ст. 127 КПК України).

Стосовно добровільного відшкодування шкоди підозрюваним та/або обвинуваченим все очевидно, а тому розглянемо більш детально реалізацію права на відшкодування шкоди шляхом пред’явлення цивільного позову у кримінальному провадженні та випадки коли відшкодування шкоди відбувається за рахунок Державного бюджету України.

Стосовно відшкодування шкоди шляхом пред’явлення цивільного позову у кримінальному провадженні.

Цивільним позовом є матеріальна вимога фізичної або юридичної особи у кримінальному провадженні щодо відшкодування моральної та/або матеріальної шкоди завданої безпосередньо кримінальним правопорушенням чи іншим суспільно небезпечним діянням.

Вимога щодо відшкодування пред’являється до підозрюваного, обвинуваченого або до особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінальним правопорушенням вчиненим іншою особою.

Катерина Валенко

Цивільний позов у кримінальному провадженні може бити пред’явлений особою, якій безпосередньо кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди.

Якщо така особа є неповнолітньою або визнана у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, цивільний позов може бути пред’явлений її законним представником, а у разі неспроможності таких осіб самостійно захистити свої права – прокурором (ч.ч. 1-3 ст. 128 КПК України).

Цивільний позов має відповідати вимогам, які застосовуються до позовів, що розглядаються у порядку цивільного судочинства (ст. 175 ЦПК України).

Також, передбачені підстави коли особа позбавлена можливості пред’явити позов у кримінальному проваджені, а саме у разі коли такій особі відмовлено у задоволенні позову в порядку іншого судочинства (ч. 6 ст. 128 КПК України).

При цьому, якщо особою не було пред’явлено цивільного позову в кримінальному провадженні або пред’явлений цивільний позов було залишено без розгляду, то така особа має право звернутися з позовом в порядку цивільного судочинства (ч. 7 ст. 128 КПК України).

Цивільний позов може бути пред’явлений як при розгляді кримінального правопорушення, а також у провадженнях щодо застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. При цьому особою має бути доведеність підстав і розміру пред’явлених вимог (ч. 1 ст. 129 КПК України).

Щодо строку звернення з цивільним позовом, визначено що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов (ч.1 ст. 128 КПК України).

Згадані положення ч. 1 ст. 128 КПК враховано і в нормах ЦК України. Зокрема, визначаючи у ч. 2 ст. 265 ЦК України спеціальні правила про перебіг позовної давності у разі залишення позову, який був пред`явлений у кримінальному провадженні, без розгляду, законодавець встановлює гарантований мінімальний строк для звернення з цим позовом у порядку цивільного судочинства — 6 місяців. Причому початок перебігу цього строку пов`язується саме з днем набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду у кримінальному провадженні, а не з обставинами, зазначеними у ст. 261 ЦК України (Постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 20 серпня 2019 року в рамках справи № 652/219/17).

Отже, особа якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди може звернутись з цивільним позовом у кримінальному проваджені до початку судового розгляду, а у разі залишення цивільного позову без розгляду особа має право протягом 6 місяців, з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, звернутись з позовною заявою до суду в порядку цивільного судочинства.

Також, звертаю увагу на постанову Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 462/5779/15-к, в якій зазначено, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України від 8 липня 2011 року                 № 3674-VI «Про судовий збір» позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи, звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Разом із тим, відповідно до п. 6 цієї ж частини статті передбачено звільнення позивачів від сплати судового збору у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих унаслідок вчинення будь-якого кримінального правопорушення, незалежно від об`єкту посягання.

Щодо відшкодування шкоди у кримінальному провадженні за рахунок Державного бюджету України.

Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України (ч. 3 ст. 127 КПК України).

Відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла внаслідок кримінального правопорушення знайшло своє відображення у ст.ст. 1177, 1207 ЦК України.

Джерелом відшкодування у наведених нормах є Держаний бюджет України, та фактично наведені норми не мають чіткого принципу їх застосування та відсилають до спеціального закону, який на сьогодні відсутній. Тому способом реалізації права на відшкодування шкоди завданої наслідок вчинення кримінального правопорушення залишається звернення з цивільним позовом у кримінальному проваджені або звернення з позовом в порядку цивільного судочинства.

Шкодою в розумінні КПК України, яка може бути відшкодована також є шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду (ч. 1 ст. 130 КПК).

Конституцією України закріплено, що держава гарантує право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56 КУ).

Частиною 4 статті 62 Конституції України визначено, що держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням, у разі скасування вироку суду як неправосудного.

Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду (ч.1 ст. 1176 ЦК України).

Відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок:

• незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
• незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;
• незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства (стаття 1 Закону).

Право на відшкодування шкоди виникає у випадках:

• постановлення виправдувального вироку суду;
• встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
• закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;
• закриття справи про адміністративне правопорушення.

Громадянинові відшкодовуються (повертаються):

• заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;
• майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;
• штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;
• суми, сплачені громадянином у зв’язку з поданням йому юридичної допомоги;
• моральна шкода (Стаття 3 Закону).

Розмір відшкодування, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади) за весь час відбування покарання. Майно повертається в натурі, а в разі неможливості відшкодовується його вартість за ринковими цінами на момент звернення.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, однак не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Для відшкодування шкоди, громадянин має звернутись до органу, що проводив розслідування чи суду, що розглядав справу.

Якщо відшкодування не відбулося або сума відшкодування не влаштовує, громадянин має право оскаржити таке рішення чи бездіяльність до суду. Це загальний та основний порядок отримання відшкодування шкоди.

З аналізу положень ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» вбачається, що саме суд, який ухвалив виправдувальний вирок, визначає розмір заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив унаслідок незаконних дій та які підлягають стягненню на його користь, і таке судове рішення може бути оскаржене до суду вищої інстанції відповідно до положень цивільного процесуального законодавства.

(Вказана позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 686/23731/15-ц).

Також, у своїй постанові від 29 травня 2019 р. у справі №522/1021/16-            Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що обов’язок роз’яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди у разі закриття провадження у справі покладається на орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокурора, який повинен здійснити це шляхом направлення громадянинові письмового повідомлення одночасно з постановою про закриття кримінального провадження. При цьому в повідомленні має бути зазначено, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.

Відсутність такого роз’яснення (повідомлення) не позбавляє особу права на відшкодування, встановленого законом. Оскільки Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (№266/94-ВР) не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту відповідно до положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Повернення незаконно вилученого та арештованого майна.

Практично у всіх випадках при проведені обшуку слідчими органами вилучається майно, незалежно від наявності підстав вважати, що таке майно має відношення до кримінального провадження та наявності дозволу на вилучення такого майна. На жаль, непоодинокі випадки коли самі слідчі судді в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку не конкретизують майно, з метою розшуку і вилучення якого, надано дозвіл на проведення обшуку. Неправомірні дії слідчих органів, порушення встановленої процедури та законодавства є приводом для звернення сторони захисту до суду з метою повернення незаконно вилученого майна та захисту інтересів клієнта.

Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене майно (речей, документів, грошей тощо), можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ст. 167 КПК України).

Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).

Отже, якщо все ж таки слідчим, прокурором або іншою уповноваженою службовою особою було здійснено тимчасове вилучення майна то відповідна особа зобов’язана скласти протокол, в якому має бути зазначено все вилучене під час обшуку майно, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику.

Слідчим, прокурором повинно бути подано клопотання про арешт тимчасово вилученого майна не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено (ч.5 ст. 171 КПК України).

Ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено (ч. 6 ст. 173 КПК України).

Тобто, з наведених норм вбачається, що у разі недотримання встановлених строків, відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна, та якщо таке майно не визнано речовим доказом, воно повинне негайно бути повернуте особі у якої його було вилучено (ст. 169 КПК України).

На практиці не все так «негайно» і добровільно відбувається зі сторони органів слідства. На превеликий жаль, навіть якщо прокурором і пропущені всі можливі строки на звернення з клопотанням до суду про арешт тимчасово вилученого майна та неодноразового звернення сторони захисту з проханням повернути вилучене майно, вказане майно все одно не повертається клієнту,       а тому частіше всього сторона захисту змушена звернутися до суду з метою захисту інтересів клієнта.

Конституцією України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ст. 41 КУ).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Тобто, у розумінні закону позбавлення або обмеження права власності може відбуватись виключно на підставі судового рішення, отже, в іншому випадку має бути негайно повернуто.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 цього Кодексу, — заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Отже, ефективним способом захисту інтересів клієнта та повернення незаконно вилученого майна є звернення сторони захисту до суду зі скаргою на бездіяльність слідчого, прокурора щодо неповернення тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 КПК України.

Не менш частіше виникають випадки коли все ж таки органами слідства отримано судове рішення про накладення арешту на майно, однак, не завжди такий арешт є необхідним та обґрунтованим.

У разі якщо накладення арешту відбулося з необ’єктивних та необґрунтованих підстав власник або володілець майна має право заявити клопотання про скасування такого арешту. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження – судом (ст. 174 КПК України).

Сторона захисту, або безпосередньо власник майна, в своєму клопотанні має обґрунтувати та довести слідчому судді, суду, що арешт накладений на майно є необґрунтованим та надати докази на підтвердження викладених в клопотанні доводів.

Далі, якщо вам відмовили у задоволенні клопотання, а отже, не вдалося скасувати арешт, можливо скористатися іншим способом, а саме оскаржити ухвалу слідчого судді про арешт майна в апеляційному порядку (п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України).

Однак, не завжди домогтися скасування арешту з майна означає повернути майно швидко і «безболісно».

Для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження(ст. 114 КПК України).

Отже, дієвим способом пришвидшення повернення майна може бути звернення до суду з клопотанням в порядку ст. 114 КПК України про установлення строку прокурору та/або слідчому на повернення майна власнику.

Катерина Валенко

Адвокат, Адвокатське об’єднання Кравець і партнери для видання ЮРИСТ&ЗАКОН компанії ЛІГА:ЗАКОН

Адвокатская компания Кравец и Партнеры