Крім того, випадкові люди досить дивно вирішили і питання з антирейдерською комісією Мін’юсту, існування якої прямо протирічить Конституції України, чим дали можливість рейдерам успішно втілювати всі свої фантазії.

До огляду увійшла практика Верховного Суду з військових питань, огляди практики ВС-КАС та ВС-ККС, тематичний огляд щодо заміни сторони у виконавчому провадженні, судова практика виключення з військового обліку та оскарження штрафів ТЦК й багато іншого.

📱Щоб дізнатись більше корисної інформації, не забудьте підписатись на канал. Слідкуйте за новинами та підтримуйте Україну💙💛.

🔸Текстовий варіант огляду з посиланнями на всі рішення – https://antiraid.com.ua/articles/oglyad-praktyky-vs-vid-rostyslava-kravtsya-shho-opublikovana-z-13-serpnya-po-26-veresnya-2025-roku/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження та підтримку каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

До огляду увійшла практика Верховного Суду з військових питань, огляди практики ВС-КАС та ВС-ККС, тематичний огляд щодо заміни сторони у виконавчому провадженні, судова практика виключення з військового обліку та оскарження штрафів ТЦК й багато іншого.

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про відсутність підстав для перегляду у зв’язку з встановленим виключно тривалим розглядом справи

🔸 Постанова ВП ВС щодо належних відповідачів та способу захисту у справах про оскарження рішень антирейдерської комісії Мін’юсту в частині реєстрації майна та майнових прав

🔸 Постанова ВП ВС про можливість укладення договору цесії (уступки вимоги) за рішенням суду на стадії виконавчого провадження

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Судова практика Верховного Суду з військових питань

🔸 Огляд судової практики ВС-КАС за серпень 2025 року

🔸 Огляд судової практики ВС-ККС за серпень 2025 року

🔸 Дайджест судової практики Верховного Суду щодо заміни сторони у виконавчому провадженні з 2018 по червень 2025 року

💥 Постанова ПАГС про відмову прокурору у позові про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та зобов’язання повернути земельну ділянку

🔸 Рішення Одеського ОАС про зобов’язання ТЦК внести дані в реєстр “Оберіг” про виключення з військового обліку раніше виключеного у зв’язку з досягненням граничного віку перебування в запасі

💥 Рішення Подільського райсуду Києва про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв’язку з неявкою за повісткою

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про відсутність підстав для перегляду у зв’язку з встановленим виключно тривалим розглядом справи

Справа № 305/1164/16-ц

Велика палата в цій категорії справ зазначила:

45. ЄСПЛ ухвалив рішення в справі «Баран та інші проти України» щодо скарг за пунктом 1 статті 6 і статті 13 Конвенції лише стосовно надмірної тривалості провадження у справі поза межами «розумного строку» та відсутності ефективного засобу юридичного захисту від такої тривалості (пункт 6 підрозділу 3 розділу «Право» Рішення ЄСПЛ). Порушення інших статей Конвенції чи протоколів до неї в скаргах, викладених в об’єднаних заявах, серед яких заява ОСОБА1 від 9 травня 2023 року № 21553/23, ЄСПЛ не встановив.

46. Зміст повного тексту рішення ЄСПЛ не дає підстав для висновку, що встановлені ЄСПЛ порушення можна виправити лише через повторний розгляд справи за позовом про стягнення заборгованості, тобто не можна зробити висновок про те, що зміст ухвалених у цій справі судових рішень, які заявник просить переглянути, суперечить Конвенції або що в основі визнаного ЄСПЛ порушення лежали допущені судами під час розгляду цієї справи суттєві процедурні помилки, які поставили під серйозний сумнів результат такого розгляду.

47. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що немає законних підстав для застосування додаткового заходу індивідуального характеру, як-от повторний розгляд справи позивача. Зокрема, немає підстав для перегляду рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 січня 2022 року та ухвали Верховного Суду складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду від 23 січня 2023 року у зв’язку з виключними обставинами за пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України та скасування цих судових актів.

Постанова ВП ВС щодо належних відповідачів та способу захисту у справах про оскарження рішень антирейдерської комісії Мін’юсту в частині реєстрації майна та майнових прав

Cправа № 910/2546/22

Рішення, хоча і за самою суттю спору вірно, але висновки, що зроблені, досить сумніві й внесуть великі проблеми у правозастосуванні. Велика палата зазначила:

9.48. Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за змістом абзацу другого частини третьої статті 26 Закону у чинній редакції в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, відповідні права припиняються. У разі якщо в Реєстрі, у тому числі в його невід’ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, припинені у зв’язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав.

Крім того, чинний абзац третій частини третьої статті 26 Закону містить вказівку на те, що в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, відповідні права повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Мін’юсту, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Мін’юсту. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, що були припинені у зв’язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Реєстрі, у тому числі в його невід’ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, якщо суд дійшов висновку, що речове право позивача було порушене та підлягає поновленню зі скасуванням рішення Мін’юсту, прийнятого згідно з пунктом 1 частини сьомої статті 37 Закону, посадова особа Мін’юсту на підставі судового рішення повинна повернути таке право позивача у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації на користь позивача змін чи набуття зазначеного речового права.

Разом з цим Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судове рішення про задоволення вказаних вище позовних вимог є підставою для державної реєстрації відповідного речового права за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою. У подібних спорах вжиття заходів забезпечення позову (глава 10 розділу І ГПК України) може не допустити подальший перехід речових прав, тим самим забезпечивши позивачу ефективну можливість захистити свої права без необхідності повторного звернення до суду [див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 116, 120, 127-132 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].

9.52. Натомість для забезпечення ефективного функціонування відносин у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також єдності та передбачуваності судової практики Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах КГС ВС від 18.06.2024 у справі № 910/6143/23, від 25.06.2024 у справі № 910/3017/23, від 04.06.2024 у справі № 910/12439/22, від 16.04.2024 у справі № 910/20417/21, від 10.04.2024 у справі № 910/8568/23, від 17.04.2024 у справі № 910/2438/23, від 31.10.2023 у справі № 910/3134/22, від 17.05.2023 у справі № 910/12859/20, оскільки сформульований у них підхід, за якого в подібних спорах єдиним відповідачем може бути Мін’юст, суперечить викладеним у цій постанові висновкам з посиланням на інші висновки Великої Палати Верховного Суду, від яких вона не відступала, зокрема про склад сторін такого спору.

9.53. Також Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків КГС ВС, викладених у постановах від 09.08.2023 у справі № 910/18929/21 та від 17.04.2024 у справі № 640/14353/19, про те, що позовна вимога про оскарження наказу Мін’юсту в разі її задоволення не приводить до повного захисту прав позивача, а судове рішення про визнання незаконним чи про скасування такого наказу само собою не може бути підставою для державної реєстрації речових прав, оскільки з урахуванням конкретних обставин справи таку вимогу можна інтерпретувати як спрямовану на введення позивача у володіння шляхом державної реєстрації відповідного речового права на підставі судового рішення згідно з положеннями частини третьої статті 26 Закону. Відтак зазначена вимога не має щоразу розцінюватись судами як неналежний спосіб захисту з відмовою в її задоволенні виключно з формальних міркувань.

Постанова ВП ВС про можливість укладення договору цесії (уступки вимоги) за рішенням суду на стадії виконавчого провадження

Справа № 369/13444/20

Досить дивне рішення, яке, на мою думку, свідчить про нерозуміння випадковими людьми процедури відступлення права вимоги та її природи, а також неможливості укладати такі угоди між фізичними особами. Велика палата зазначила:

98. Чинне законодавство не пов’язує припинення зобов’язання з ухваленням судового рішення щодо нього чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність актів правосуддя про стягнення заборгованості не припиняє зобов’язань сторін. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов’язання та підстав виникнення відповідного боргу.

99. Ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором не є підставою заміни зобов’язання за договором – новим зобов’язанням за рішенням суду, а вказує лише на охоронний характер таких правовідносин, яким надано захист судовим рішенням. Таке судове рішення не змінює обсягу прав та обов’язків сторін зобов’язання, а лише підтверджує їх наявність та надає можливість примусового виконання цивільного зобов’язання у процедурах виконавчого провадження.

100. Оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, а відступлення права вимоги допускається на будь-якій стадії судового процесу, то договір відступлення права вимоги кредитор може укласти і після ухвалення судового рішення, яким вирішено спір між сторонами матеріальних правовідносин (зобов’язання), до моменту виконання боржником зобов’язання або настання інших обставин, що є підставою для його припинення.

101. Незалежно від того, як сторони договору відступлення права вимоги охарактеризували (найменували) наявне зобов’язання: як таке, що належить кредиторові на підставі правочину, чи таке, що випливає із судового рішення, яким вирішено спір з приводу виконання відповідного правочину, – зазначена обставина не змінює правової природи наявного зобов’язання. У зв’язку із наведеним укладення договору цесії після ухвалення судового рішення так само має наслідком заміну сторони у матеріальних правовідносинах.

102. Під час розгляду заяви про заміну стягувача у виконавчому листі (сторони виконавчого провадження, сторони у справі) суд не може порушити межі судового розгляду і вийти за межі вирішуваного процесуального питання, констатувати (встановлювати) недійсність договору відступлення прав вимоги, який не є нікчемним згідно з імперативним приписом закону або не визнаний судом недійсним за наслідками вирішення відповідного спору.

103. Суд має з’ясувати, чи загалом належало первісному кредиторові право вимоги до боржника станом на момент його відступлення, перевірити чинність вимоги на час звернення до суду з відповідною заявою, а також дослідити, чи закон не встановлює заборони на відступлення права вимоги у конкретних правовідносинах.

104. Висновки у цій справі стосуються відступлення кредиторами прав за оборотноздатними вимогами.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Судова практика Верховного Суду з військових питань

В умовах повномасштабної збройної агресії проти України та запровадженого воєнного стану правозастосовна практика набула нового змісту й особливого значення. Верховний Суд як найвища судова інстанція відіграє ключову роль у формуванні сталої та передбачуваної судової практики, що враховує специфіку правовідносин зокрема і у період дії воєнного стану.

З огляду на велику кількість спорів, що виникають у сфері військової служби, соціального захисту військовослужбовців, їхніх родин, а також у кримінальних та адміністративних провадженнях щодо військовозобов’язаних осіб, надзвичайно важливо забезпечити систематизацію правових позицій Верховного Суду, які стосуються цих питань.

У цьому збірнику представлені актуальні правові позиції Верховного Суду, сформульовані в процесі розгляду справ, що безпосередньо пов’язані в тому числі з дією воєнного стану.

Для зручності користувачів правові висновки згруповано за юрисдикціями та тематичними категоріями, зокрема:

• військовий облік та призов на військову службу;

• прийняття та звільнення з військової служби;

• призначення і виплата грошового, пенсійного забезпечення та допомог;

• пільги військовослужбовцям;

• проходження військової служби в особливий період;

• юридична відповідальність військовослужбовців;

• юрисдикція спорів;

• реалізація соціальних гарантій родинами загиблих військових;

• процесуальні питання розгляду справ з військових питань.

Джерелом добору судової практики є рішення Верховного Суду (як Касаційних судів у його складі, так і Великої Палати). Збірник створено на основі матеріалів аналітично-правової системи ZAKONONLINE, що гарантує достовірність, повноту і своєчасність інформації.

Видання призначене для практикуючих адвокатів, суддів, військових юристів, представників органів державної влади, а також усіх правників, які здійснюють правовий супровід у справах, що виникають у період дії воєнного стану

Огляд судової практики ВС-КАС за серпень 2025 року

В огляді відображено правові позиції колегій суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді, які матимуть значення для формування єдності судової практики при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема про:

✅ правомірність податкової вимоги, сформованої на підставі самостійно задекларованого та несплаченого податкового зобов’язання в умовах воєнного стану;

✅ відсутність обов’язку зі сплати орендної плати за земельну ділянку в разі відсутності чинного договору оренди;

✅ критерії класифікації алкогольної продукції для цілей акцизного оподаткування;

✅ припинення зобов’язань за зовнішньоекономічними контрактами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог;

✅ наслідки зарахування закладом вищої освіти осіб на навчання понад ліцензований обсяг;

✅ дотримання процедури голосування під час проведення дистанційного засідання місцевих рад в умовах воєнного стану;

✅ правове значення ідентифікації та закріплення меж територій природно-заповідного фонду;

✅ недопустимість звільнення держслужбовця лише через зміну назви органу чи посади;

✅ відсутність у виконавця обов’язку перевіряти цільове призначення рахунків боржника до накладення арешту.

Огляд судової практики ВС-ККС за серпень 2025 року

У сфері кримінального права акцентовано, що:

– кримінальна відповідальність за одержання неправомірної вигоди, як і за вчинення інших альтернативних діянь, визначених у диспозиції ст. 368 КК України, настає незалежно від факту вчинення або невчинення певних дій одержувачем неправомірної вигоди в інтересах іншої особи (інших осіб);

– військовослужбовець, який вперше вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, під час дії воєнного стану, може бути звільнений, в тому числі судом касаційної інстанції, від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України за умови добровільного звернення до суду з відповідним клопотанням та згоди командира військової частини на подальше проходження засудженим військової служби в цій частині.

У сфері кримінального процесуального права вказано, що:

– якщо досудове розслідування здійснюється в межах компетенції одного органу досудового розслідування, однак іншим територіальним підрозділом, то правил підслідності не порушено;

– перебіг строку досудового розслідування зупиняється з моменту належного повідомлення підозрюваних про завершення досудового розслідування та надання доступу до його матеріалів. Подальше повідомлення захисників про завершення досудового розслідування не впливає на факт його зупинення, оскільки повторне зупинення строку досудового розслідування КПК України не передбачено;

– стан здоров’я особи та необхідність у застосуванні того чи іншого примусового заходу медичного характеру має бути встановлено саме на момент судового розгляду. Надалі доцільність у застосуванні таких заходів перевіряється через кожні 6 місяців.

Дайджест судової практики Верховного Суду щодо заміни сторони у виконавчому провадженні з 2018 по червень 2025 року

Виконавче провадження – завершальна стадія судового процесу, і саме від його ефективності залежить реальне виконання судових рішень. Одним із найважливіших питань, що виникають на цій стадії, є заміна сторони у випадках смерті фізичної особи, ліквідації чи реорганізації юридичної особи, заміни кредитора чи боржника тощо.

Правильне та своєчасне вирішення цих питань забезпечує безперервність виконавчого провадження, відсутність невиправданих затримок у виконанні рішень, а також захист прав учасників виконавчого провадження.

Впродовж своєї діяльності ВС сформував ключові підходи щодо:

– заміни сторони виконавчого провадження, яке було закінчене виконавцем, зокрема у зв’язку зі смертю боржника;

– заміни сторони виконавчого провадження в разі смерті ФОП;

– заміни первісного боржника у виконавчому провадженні в разі створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника;

– заміни божника у виконавчому провадженні у справах про звернення стягнення на предмет іпотеки, право власності на який перейшло до іншої особи;

– заборони заміни стягувача у виконавчому провадженні для юридичних осіб, пов’язаних із державою-агресором, тощо.

Окрему увагу ВС приділив вирішенню проблемних питань у різних видах правовідносин, зокрема щодо заміни сторони виконавчого провадження в разі смерті матері дитини, на користь якої стягнуто аліменти на утримання дитини, або ж у разі смерті пенсіонера, на користь якого судовим рішенням були стягнуті пенсійні виплати, а також визначенню юрисдикції та процесуальних особливостей, пов’язаних із заміною сторони виконавчого провадження. Усі ці та інші правові висновки систематизовано в дайджесті.

Особливістю дайджесту є те, що він містить ключові правові висновки як Великої Палати, так і касаційних судів ВС (КАС, КГС та КЦС), які комплексно демонструють підходи до вирішення найбільш дискусійних питань заміни сторони у виконавчому провадженні.

Постанова ПАГС про відмову прокурору у позові про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та зобов’язання повернути земельну ділянку

Справа № 910/5698/23

Це наша справа і висновки зроблені в ній є дуже важливими і для інших правовідносин. Найголовніше, суд зазначив, що розглядати правовідносини і встановлювати факт самочинного будівництва потрібно на час його здійснення і відповідно законодавчого регулювання, а не на момент розгляду справи чи його реєстрацію І друге, це знову ж застосування закону на момент правовідносин в частині відсутності обов’язку передавати земельні ділянки в оренду тільки на підставі торгів.

Зокрема суд зазначив:

Натомість, відповідно до ч. 3 ст. 105 ЦК УРСР, чинної на момент будівництва гаражів, господарські і побутові будівлі та споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів зносяться громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що самочинним вважалось будівництво без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил. Відведення земельної ділянки під будівництво не було визначальним для віднесення будівлі до самочинної.

У зв’язку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора у цій частині, відповідно висновки суду першої інстанції про протилежне, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду спору.

Надаючи власну оцінку формулюванню абз. 13 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, колегія суддів переконана, що продажу на конкурентних засадах підлягають земельні ділянки призначені саме для будівництва, обслуговування та ремонту об’єктів дорожнього сервісу, тобто стосуються новостворених обєктів дорожнього сервісу, а не автомобільних стоянок, будівництво яких відбулось задовго до введення у дію цієї норми. Така логіка законодавця видається зрозумілою та передбачуваною, а також відповідає принципу верховенства права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що право користування на земельну ділянку, вільну від забудови, що не знаходиться під об’єктом нерухомості Кооператив міг набути лише на конкурентних засадах у порядку, передбаченому ст.134, 135 Земельного кодексу України.

За таких обставин, а також оскільки лише цей висновок було покладено судом першої інстанції як підставу для задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 16.12.2021 №4139/4180 та визнання у зв’язку з цим недійсним договору оренди, укладеним на його виконання та повернення спірної земельної ділянки Раді, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог Прокурора і у цій частині.

Отже, доводи Кооперативу та Ради про неправильне застосування судом першої інстанції ст. 134 ЗК України є обґрунтованими.

Рішення Одеського ОАС про зобов’язання ТЦК внести дані в реєстр “Оберіг” про виключення з військового обліку раніше виключеного у зв’язку з досягненням граничного віку перебування в запасі

Справа № 420/60/25

Чергове рішення про протиправність поновлення військового обліку особам, які раніше були виключені з військового обліку, зокрема, у зв’язку з досягненням граничного віку перебування в запасі. Чуд зазначив:

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України “Про військовий обов’язок та військову службу” в редакції, яка діяла станом на 04.01.2008, військовозобов’язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком:1) перший розряд – до 35 років; 2) другий розряд:рядовий склад – до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини – до 45 років; прапорщики і мічмани – до 50 років.

Згідно з ч. 4 вказаного Закону граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 зазначеного закону, військовозобов’язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.

У військовому квитку НОМЕР1 наявний запис про виключення з військового обліку 04.01.2008, тобто набув статусу особи, яка вже не є військовозобов’язаною.

Позивач по досягненню ним граночного віку перебування в запасі, перестав відноситися до жодної з цих двох категорій, тож перестав перебувати на військовому обліку автоматично.

Отже, після виключення з військового обліку особа перестає бути військовозобов’язаним, а тому на неї не поширюються закони про військовий обов’язок та військову службу. Зокрема, така особа не може бути призвана під час мобілізації, не зобов’язана проходити ВЛК, оновлювати облікові дані, їй не можна вручити повістку. Рішення про виключення з військового обліку є остаточним – особа не повинна знову ставати на військовий облік, окрім випадку, коли вона робить це добровільно. Заяву на взяття його на військовий облік позивач до ТЦК та СП не подавав. Обов’язку самостійно оновити персональні дані для виключених з військового обліку осіб нормативно-правовими актами не встановлено. Уточнення даних в за стосунку “Резерв+” не означає постановку на військовий облік.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України “Про військовий обов’язок та військову службу” взяттю на військовий облік військовозобов’язаних підлягають громадяни, які були зняті, звільнені, але не виключені з військового обліку.

Оскільки позивач був саме виключений з військового обліку, то повторному взяттю на такий облік він не підлягає.

Рішення Подільського райсуду Києва про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв’язку з неявкою за повісткою

Справа № 758/7867/25

Це чергова наша справа про скасування незаконного штрафу ТЦК. Суд зазначив:

Суд установив, що оскаржувана постанова не містить посилання на докази, що підтверджують отримання позивачем повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ1, або надіслання такої повістки позивачу засобами поштового зв’язку тощо, а так саме, такі докази не надані відповідачем суду. Позивач у позовній заяві зазначив, що жодних повісток він не отримував, та на адресу його місця реєстрації та проживання такі повістки не надходили.

З огляду на відсутність у справі доказів надсилання на адресу місця проживання позивача належним чином оформленої повістки, у суду є обґрунтований сумнів в тому, що ця повістка взагалі існувала, так само і щодо належної форми її направлення позивачу.

Отже, після набрання чинності змінами до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, особа вважається належним чином повідомленою про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ1, якщо повістка про виклик згенерована в електронному вигляді, підписана кваліфікованим підписом керівника ІНФОРМАЦІЯ1, направлена рекомендованим листом з описом вкладення за адресою, повідомленою військовозобов’язаним під час оновлення облікових даних, однак не була отримана військовозобов’язаним, про що працівниками Укрпошти проставлено відповідну відмітку: «відмова отримати поштове відправлення» чи «відсутність адресата за адресою».

У конкретному випадку не вбачається, що працівниками пошти здійснювалася спроба вручити позивачу повістку ІНФОРМАЦІЯ1. Матеріали справи не містять доказів про те, що позивач взагалі був обізнаний про те, що на його адресу надійшла така повістка.

Суд виходить з того, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ІНФОРМАЦІЯ1 необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов’язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов’язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

Сам по собі той факт, що повістка була сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду, не дає підстав констатувати належність повідомлення відповідно до підпункту 2) пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.

З трекінгу відправлення № 0600293818778 та копії відміток з конверту вбачається, що поштове відправлення 07.10.2024 було відправлено з відділення пошти 04108 а вже 15.10.2024 працівниками пошти було проставлено відмітку «адресат відсутній за вказаною адресою» та ніяких відомостей про спроби вручення даної повістки відповідач суду не надав, а тому наведене вище не дає підстав констатувати належність повідомлення позивача відповідно до підпункту 2) пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.

Відтак, суд вважає позов ОСОБА1 обґрунтованим, а відтак таким, що підлягає задоволенню.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

• в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
• в Viber: Правники, адвокати, судді
• в Telegram:
  • Персональний канал Ростислава Кравця;
  • Група «Правники, адвокати, судді»;
  • Група «Адвокати України»;
  • Канал АО «Кравець і партнери»;
  • Канал Профспілки «Українська незалежна фундація правників»
• в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
• в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
• в Reddit: Правники, адвокати, судді
• та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2025

АО «Кравець І Партнери»

До огляду увійшло останнє рішення КСУ, декілька тематичних оглядів судової практики щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення, під час дії воєнного стану та щодо розгляду справ у спорах, пов’язаних з примусовим відчуженням нерухомого майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, практика ВС-КЦС, ВС-КГС, ВС-КАС та ВП ВС, постанова щодо конфіскації коштів у разі їх недекларування при перетині кордону та чергова практика з оскарження штрафів ТЦК й багато іншого.

📱Щоб дізнатись більше корисної інформації, не забудьте підписатись на канал. Слідкуйте за новинами та підтримуйте Україну💙💛.

🔸Текстовий варіант огляду з посиланнями на всі рішення – https://antiraid.com.ua/articles/oglyad-praktyky-vs-vid-rostyslava-kravtsya-shho-opublikovana-z-30-serpnya-po-12-veresnya-2025-roku/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження та підтримку каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

До огляду увійшло останнє рішення КСУ, декілька тематичних оглядів судової практики щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення, під час дії воєнного стану та щодо розгляду справ у спорах, пов’язаних з примусовим відчуженням нерухомого майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, практика ВС-КЦС, ВС-КГС, ВС-КАС та ВП ВС, постанова щодо конфіскації коштів у разі їх недекларування при перетині кордону та чергова практика з оскарження штрафів ТЦК й багато іншого.

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо непропорційності конфіскації незадекларованих коштів при перетині кордону і достатності штрафу за ст. 471, 472 МК України

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Огляд судової практики ВС-КАС за липень 2025 року

🔸 Огляд судової практики ВС-КЦС за липень 2025 року

🔸 Огляд судової практики ВС-КГС за липень 2025 року

🔸 Дайджест судової практики ВП ВС за липень 2025 року

🔸 Огляд судової практики розгляду цивільних справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, під час дії воєнного стану (коментований)

🔸 Огляд судової практики ВС-КАС щодо розгляду справ у спорах, пов’язаних з примусовим відчуженням нерухомого майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності з 03.2018 по 06.2025

🔸 Рішення КСУ 4-р(ІІ)/2025 щодо оприлюднення актів органів адвокатського самоврядування

💥 Рішення Дніпровського райсуду Києва про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв’язку з порушенням порядку

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо непропорційності конфіскації незадекларованих коштів при перетині кордону і достатності штрафу за ст. 471, 472 МК України

Справа № 163/1065/15-п

Велика палата зазначила з врахуванням рішення КСУ від 21 липня 2021 року N 3-р(ІІ)/2021:

39. Суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які свідчили б про те, що заявник міг завдати серйозної шкоди державі: він не ухилявся від сплати мита або будь-яких інших зборів і не завдав державі будь-якої іншої матеріальної шкоди. Велика Палата вважає, що стягнення у вигляді конфіскації не було направлено на відшкодування матеріальної шкоди, оскільки держава не зазнала жодних втрат внаслідок недекларування заявником коштів, а конфіскація грошових коштів була стримуючою та каральною за своїм призначенням [«Гирлян проти Росії» (Gyrlyan v. Russia), пункт 29].Таким чином, межі проведеного національними судами розгляду справи були занадто вузькими, щоб відповідати вимозі встановлення «справедливого балансу», притаманній другому абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

40. За цих обставин конфіскація незадекларованих коштів, на думку Великої Палати, поклала індивідуальний і надмірний тягар на заявника та була непропорційною вчиненому правопорушенню [«Габріч проти Хорватії» (Gabric v. Croatia), пункт 39, «Ісмаїлов проти Росії» (Ismayilov v. Russia), пункт 38, та рішення у справі «Танасов проти Румунії» [Комітет] (Tanasov v. Romania) [Committee], заява № 65910/09, пункт 28, від 31 жовтня 2017 року].

41. Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу ОСОБА22 , мали у своєму розпорядженні практику ЄСПЛ у подібних справах (Gabric v. Croatia, Gyrlyan v. Russia) і як національні суди були зобов’язані застосовувати Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерела права, проте цього зроблено не було, що призвело до порушення положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

42. Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 21 липня 2021 року № 3 р(II)/2021 у справі № 3-261/2019(5915/19), визнано такими, що не відповідають Конституції України окремі положення абзацу другого статті 471 МК в частині конфіскації товарів, які стали безпосередніми предметами порушення. Конституційний Суд України в цьому рішенні дійшов висновку, що обов’язкова конфіскація валютних цінностей не забезпечує справедливого балансу між публічними інтересами та захистом права власності особи та не узгоджується з принципом верховенства права.

43. З метою приведення положень статті 471 МК у відповідність із рішенням Конституційного Суду України від 21 липня 2021 року N 3-р(ІІ)/2021 та врегулювання питання притягнення до адміністративної відповідальності громадян за порушення встановленого МК та іншими актами законодавства України порядку переміщення товарів через митний кордон України Законом України від 16 лютого 2022 року № 2058-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо адміністративної відповідальності громадян за порушення митних правил» внесено зміни до МК. Зокрема, статтю 471 МК «Недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами» викладено в новій редакції, яка передбачає адміністративну відповідальність у вигляді штрафу за недекларування товарів, усуваючи непропорційне стягнення, пов’язане з обов’язковою конфіскацією. Водночас, нова редакція статті 471 МК зберігає можливість конфіскації – але лише у відношенні певної категорії товарів (обмежених або заборонених) і лише як альтернативу штрафу, а не як обов’язковий захід.

44. Таким чином, у новій редакції статті 471 МК реалізуються підходи ЄСПЛ щодо забезпечення пропорційності стягнень у справах щодо порушення митних правил.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд судової практики ВС-КАС за липень 2025 року

В огляді відображено правові позиції колегій суддів КАС ВС, які матимуть значення для формування єдності судової практики при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема про:

✅ право дитини, народженої після загибелі батька-військовослужбовця, на отримання одноразової грошової допомоги;

✅ призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника членам сім’ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин;

✅ неприпустимість надмірного формалізму при розгляді звернення у формі адвокатського запиту щодо перерахунку пенсії;

✅ дисциплінарну відповідальність державного службовця за прогул;

✅ збереження статусу платника єдиного податку четвертої групи сільгоспвиробником у разі наявності форс-мажору;

✅ визнання непридатною для проживання житлової нерухомості як підставу для звільнення від сплати податку на нерухоме майно.

Огляд судової практики ВС-КЦС за липень 2025 року

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:

✅ у спорах, що виникають із питань захисту права власності, звернено увагу, що право власності на службове житло не може бути набуте за набувальною давністю, оскільки проживання в ньому як члена сім’ї працівника на підставі ордера не є безтитульним і добросовісним володінням. Тривале користування квартирою, її утримання та проведення ремонтів не створюють підстав для набуття права власності;

✅ у спорах, що виникають із земельних правовідносин, зауважено, що для поновлення договору оренди землі орендар зобов’язаний до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір його поновити та надати проєкт додаткової угоди. Укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди після спливу строку його дії без дотримання встановленої законом процедури не може вважатися правомірним поновленням договору та є підставою для визнання такої угоди недійсною;

✅ у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, вказано, що якщо договором про надання освітніх послуг передбачено декілька етапів навчання (теоретичний та практичний), а також право замовника на відмову від занять до їх початку з поверненням сплачених коштів, то замовник має право відмовитися від продовження навчання до початку кожного з етапів. При цьому виконавець зобов’язаний повернути кошти за ненадані послуги, якщо не доведе фактичний початок відповідного етапу навчання;

✅ у спорах, що виникають із трудових правовідносин, констатовано, що роботодавець зобов’язаний заново здійснити нове персональне попередження працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці, одночасно запропонувати всі наявні вакантні посади, а також отримати нове погодження уповноваженого органу, якщо воно вимагається. Використання документів (попередження, погодження тощо) з попереднього звільнення, яке вже було визнане судом незаконним, є порушенням трудового законодавства та підставою для поновлення працівника на роботі;

✅ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, зауважено, що шлюб визнається неукладеним, якщо встановлено, що один із наречених фізично не міг бути присутнім при реєстрації шлюбу та не ставив особистого підпису в заяві про державну реєстрацію шлюбу, що підтверджено висновком експертизи. У такому випадку актовий запис про шлюб підлягає анулюванню;

✅ у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, вказано, що при визначенні розміру обов’язкової частки у спадщині враховуються лише спадкоємці, які є живими на час відкриття спадщини. Якщо один із спадкоємців першої черги помер до відкриття спадщини, він не враховується при визначенні розміру обов’язкової частки. Розмір обов’язкової частки становить половину частки, яка належала б непрацездатному спадкоємцю при спадкуванні за законом з урахуванням лише живих на момент відкриття спадщини спадкоємців першої черги;

✅ у справах окремого провадження зауважено, що встановлення особи в судовому порядку для видачі документів, що посвідчують особу, можливе лише після проведення процедури ідентифікації та за наявності доказів неможливості встановлення особи компетентними органами в позасудовому порядку. Для звернення до суду із заявою про встановлення особи обов’язковими документами є свідоцтво про народження і документи щодо неможливості встановлення особи після проведення процедури ідентифікації;

✅ щодо застосування норм процесуального права звернено увагу на те, що дитина, яка досягла 14 років, але не була залучена як сторона або третя особа у справі про позбавлення батьківських прав і не пред’являла самостійного позову, не має права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки таке рішення не вирішує питання про її права, свободи, інтереси та обов’язки в розумінні ст. 352 ЦПК України.

Огляд судової практики ВС-КГС за липень 2025 року

В огляді висвітлено низку правових позицій в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції.

✔️Зокрема, у постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки щодо:

▪️відкриття провадження у справі про банкрутство ОСББ за заявою кредитора, який обґрунтовує свої вимоги до боржника первинними документами, щоскладені в період, коли від імені ОСББ діяли особи, повноваження яких скасовані (визнані недійсними) в судовому порядку;

▪️застосування позовної давності до майнових вимог кредиторів, заявлених до боржника у справі про його банкрутство;

▪️заборони використання процедури банкрутства для обходу санкцій щодо осіб, пов’язаних з державою-агресором.

✔️У постановах у справах, пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством, містяться висновки про:

▪️визначення відносин контролю у зв’язку з притягненням групи осіб до відповідальності за неправомірну антиконкурентну поведінку;

▪️сукупну оцінку наведених у рішенні АМКУ доказів з огляду на їх вірогідність.

✔️У постановах у справах щодо корпоративних спорів, корпоративних прав наведено висновки стосовно:

▪️визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі за відсутності підтвердження повноважень представника в умовах воєнного стану;

▪️юрисдикції спору за позовом акціонера банку, що перебуває в процесі ліквідації, про скасування рішень, якими затверджено зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

✔️У постановах у справах щодо земельних відносин та права власності викладено правовий висновок про:

▪️позаконкурсне отримання земельної ділянки комунальної власності для будівництва і обслуговування розміщеної на ній споруди (автостоянки), що вимагає проведення земельних торгів;

▪️набуття права власності за набувальною давністю особою, яка володіє майном за волею власника, що можливе лише за наявності сукупності визначених законом умов.

Дайджест судової практики ВП ВС за липень 2025 року

Цього разу дайджест містить правові висновки Великої Палати ВС у:

✅ спорах, що виникають із земельних правовідносин (щодо правового режиму земельних ділянок, які розташовані в межах прикордонної смуги, а також щодо належного способу захисту прав власника земельної ділянки, яка передана на підставі договору оренди, строк якого після його попередньої пролонгації на момент звернення з позовом до суду закінчився);

✅ спорах, що виникають з податкових правовідносин (щодо строків звернення до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення після процедури їх адміністративного оскарження);

✅ спорах, що виникають з договірних правовідносин (щодо меж зменшення судом розміру процентів річних, передбачених ст. 625 ЦК України) тощо.

Огляд судової практики розгляду цивільних справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, під час дії воєнного стану (коментований)

Народження або смерть особи на території, на якій ведуться активні бойові дії, або на тимчасово окупованій території; проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу; факт родинних відносин з померлим військовослужбовцем, який встановлюється з метою захисту цивільних прав та отримання соціальних виплат та допомог; батьківство померлого військовослужбовця щодо дитини; загибель особи саме внаслідок агресії рф. Особливості провадження у справах про встановлення цих та безлічі інших важливих фактів, що мають юридичне значення, систематизовано в огляді.

Крім того, на основі витягів із судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і постанов Верховного Суду детально проаналізовано нюанси розгляду справ про встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, під час воєнного стану. Зокрема, в огляді ви знайдете відповіді на такі запитання: які особи можуть бути заявниками у справах про встановлення таких фактів; з якою метою вони встановлюються, а також у чому полягають особливості доказування в таких справах.

Огляд судової практики ВС-КАС щодо розгляду справ у спорах, пов’язаних з примусовим відчуженням нерухомого майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності з 03.2018 по 06.2025

Спори з питань відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності належать до актуальних і водночас складних, що зумовило зарахування їх до окремої категорії справ з особливим процесуальним порядком судового розгляду.

Рішення КСУ 4-р(ІІ)/2025 щодо оприлюднення актів органів адвокатського самоврядування

З аналізу приписів Закону вбачається, що рішення та інші акти органів адвокатського самоврядування застосовні лише щодо визначеного і професійно обумовленого кола осіб – адвокатів, які добровільно обрали професію правника та статус адвоката й, як наслідок, мають підпорядковуватись самоврядним механізмам регулювання адвокатської діяльності.

Рішення та інші акти органів адвокатського самоврядування внормовують професійну діяльність адвокатів та не визначають їхніх прав і обов’язків у розумінні частин другої та третьої статті 57 Конституції України та інших її приписів.

У рішенні також зазначається, що дата набрання чинності рішеннями органів адвокатського самоврядування, що є нормативними актами, не може передувати дню їх ухвалення та оприлюднення. У разі потреби має бути запроваджено перехідний період (vacatio legis) для набуття чинності цими актами, що надає змогу адвокатам пристосувати свою діяльність до нового нормативного регулювання.

Конституційний Суд, здійснюючи конституційний контроль, керується тим, що можливість неоднозначного тлумачення норми закону не є достатньою підставою для визнання її неконституційною, якщо ця норма допускає конституційно узгоджене (конформне) тлумачення, що забезпечує її розуміння та застосування у спосіб, сумісний із приписами Основного Закону України.

Рішення Дніпровського райсуду Києва про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв’язку з порушенням порядку

Справа № 755/15879/25

Це чергова наша справа про скасування штрафу ТЦК, суд зазначив:

Разом з тим, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що відповідачем порушено процедурний порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА1 , оскільки в матеріалах справи відсутні докази вручення відповідачу повістки про день, час та місце розгляду адміністративного матеріалу за три дні до такого розгляду. При цьому, будь-яких доказів належного повідомлення позивача у інший спосіб та у порядку, встановленому процесуальним законодавством про розгляд справи про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять.

Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб’єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.

Виходячи із норм викладених в частині 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, розгляд справ відбувся за відсутності позивача, якого не було своєчасно сповіщено про розгляд справ, що в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.

Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

• в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
• в Viber: Правники, адвокати, судді
• в Telegram:
  • Персональний канал Ростислава Кравця;
  • Група «Правники, адвокати, судді»;
  • Група «Адвокати України»;
  • Канал АО «Кравець і партнери»;
  • Канал Профспілки «Українська незалежна фундація правників»
• в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
• в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
• в Reddit: Правники, адвокати, судді
• та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2025

АО «Кравець І Партнери»

В огляд включена практика ЄСПЛ, Верховного суду, виправдувальний вирок за звинуваченням у непокорі, рішення про скасування штрафів ТЦК й незаконної мобілізації та виключення зі складу військової частини, протиправність штрафів за червоні сигнали повороту й багато іншого.

📱Щоб дізнатись більше корисної інформації, не забудьте підписатись на канал. Слідкуйте за новинами та підтримуйте Україну💙💛.

🔸Текстовий варіант огляду з посиланнями на всі рішення – https://antiraid.com.ua/articles/oglyad-praktyky-vs-vid-rostyslava-kravtsya-shho-opublikovana-z-16-po-29-serpnya-2025-roku/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження та підтримку каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

В огляд включена практика ЄСПЛ, Верховного суду, виправдувальний вирок за звинуваченням у непокорі, рішення про скасування штрафів ТЦК й незаконної мобілізації та виключення зі складу військової частини, протиправність штрафів за червоні сигнали повороту й багато іншого.

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Виправдувальний вирок у справі за обвинуваченням за ч.4 ст. 402 КК України (непокора в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці)

💥 Рішення Подільського райсуду міста Києва про скасування постанови про накладення штрафу за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за ніби не з’явлення за повісткою

🔸 Постанова Сьомого ААС про залишення в силі рішення Чернівецького ОАС про скасування наказу про мобілізацію та наказу про зарахування до списків особового складу частини пастора церкви християн – баптистів

🔸 Рішення Дарницького районного суду міста Києва про скасування постанови за ч.1 ст. 121 за поворотні сигнали червоного кольору

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Огляд судової практики Верховного Суду щодо процесуальних витрат

🔸 Огляд судової практики ВС-ККС за липень 2025 року

🔸 Огляд судової практики ВС-КГС про застосування висновків експерта у спорах щодо прав інтелектуальної власності (рішення за 2018 – червень 2025 року)

🔸 Огляд практики ЄСПЛ за червень 2025 року

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд судової практики Верховного Суду щодо процесуальних витрат

Зокрема, в огляді висвітлено правові позиції про:

▪️вид судового рішення, яким має бути вирішено питання про розподіл процесуальних витрат;

▪️істотність порушення вимог КПК через залишення без розгляду питання про розподіл процесуальних витрат;

▪️відшкодування витрат, пов’язаних із прибуттям до місця судового провадження, залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів;

▪️розподіл процесуальних витрат судом у межах розгляду того кримінального провадження, під час розгляду якого вони виникли;

▪️розподіл процесуальних витрат у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням з потерпілим, передачею на поруки, закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності;

▪️розподіл процесуальних витрат у разі закриття кримінального провадження у зв’язку з відмовою потерпілого від підтримання обвинувачення, втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння;

▪️розподіл процесуальних витрат у разі, коли у вчиненні кримінального правопорушення визнано винними декількох осіб.

Огляд судової практики ВС-ККС за липень 2025 року

В огляді відображено важливі правові позиції з кримінального та кримінального процесуального права.

У сфері кримінального права акцентовано, що:

– при призначенні покарання за новим вироком суд не може застосувати правила ст. 71 КК України, якщо особу було звільнено від відбування покарання за попереднім вироком у зв’язку з усуненням законом караності діяння, за яке вона була засуджена;

– якщо дії особи, яка розраховувалася за товар у різних магазинах та аптеках банківською карткою, що належить потерпілому, охоплювалися єдиним умислом на вчинення крадіжки, то вартість викраденого майна визначається загальною сумою завданої матеріальної шкоди, навіть якщо в жодному з інкримінованих епізодів сума викраденого майна не перевищувала нижньої межі, необхідної для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 185 КК України;

– квартира, призначена для постійного або тимчасового проживання, проте в конкретний проміжок часу не придатна для цього через відсутність відповідного внутрішнього оздоблення та ремонту, відповідає всім ознакам житла як предмета кримінального правопорушення, визначеного ст. 162 КК України.

У сфері кримінального процесуального права вказано, що:

– особа, яка спільно проживала, але не перебувала в шлюбі з особою, що загинула в ДТП, має право на визнання її потерпілою у кримінальному провадженні відповідно до статей 3, 55 КПК України;

– протоколи оглядів інтернет-сторінок і телеграм-каналів та додатки до протоколів, у яких зафіксовано (за допомогою функцій скриншоту, друку й запису на технічні носії інформації) зміст відображеної на них інформації, що підтверджує існування обставин, які підлягають доказуванню, є допустимими доказами;

– якщо апеляційну скаргу подав прокурор, який включений до складу групи прокурорів на момент її подання, то він має право на подання такої скарги незалежно від того, чи брав участь у судовому розгляді в суді першої інстанції та чи був включений до складу групи прокурорів на етапі досудового розслідування.

Огляд судової практики ВС-КГС про застосування висновків експерта у спорах щодо прав інтелектуальної власності (рішення за 2018 – червень 2025 року)

Вирішення питань щодо новизни й неочевидності в патентних спорах, введення в оману споживачів стосовно торговельних марок, ступінь копіювання авторських творів та інші спори про захист прав на об’єкти інтелектуальної власності потребують спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо.

Залучення експертів, які мають необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, дає змогу суддям використовувати їхні висновки, щоб правильно вирішити спори, встановивши обставини, що мають ключові та вагомі значення, для з’ясування яких необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, та, відповідно, забезпечити єдність судової практики.

Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має такі самі права і обов’язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Відповідні процесуальні зміни запроваджені в ГПК України та Законі України «Про судову експертизу» згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

У зв’язку із зазначеними змінами у спорах щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності значно зросла кількість висновків експертів.

У цьому огляді висвітлено ключові підходи КГС ВС щодо таких висновків експертів та їх впливу на прийняття рішень. Сподіваємося, цей матеріал стане в пригоді всім, хто працює у сфері інтелектуальної власності.

Огляд практики ЄСПЛ за червень 2025 року

В огляді, серед іншого, відображено низку рішень ЄСПЛ щодо дотримання Державами-учасницями прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Звернемо увагу на деякі з них.

Справа SPIVAK v. Ukraine (№ 21180/15) стосувалася примусового психіатричного лікування заявника та незаконного продовження його госпіталізації всупереч рішенню суду про припинення лікування. Він скаржився за ст. 3, пунктами 1, 4, 5 ст. 5 та за ст.13 Конвенції.

ЄСПЛ зазначив, що національні суди самі встановили незаконність утримання після 24 жовтня 2014 року, отже було порушено п. 1 ст. 5 Конвенції.

Суд визнав, що перегляд питання щодо продовження застосування примусових заходів медичного характеру без участі заявника не відповідав вимогам справедливості: заявник не міг бути присутнім на слуханнях і не мав права самостійно ініціювати перегляд свого утримання, суди поверхово розглядали відповідні справи, покладаючись лише на лікарські висновки, а омбудсман підтвердив існування системної проблеми в країні. Тому було порушено й п. 4 ст. 5 Конвенції.

ЄСПЛ також вказав, що майже дворічне примусове лікування без доведеної потреби, відсутність гарантій проти свавілля та вплив препаратів на когнітивні функції становили нелюдське й таке, що принижує гідність, поводження всупереч ст. 3 Конвенції. Порушення цього положення становили й умови утримання (переповнені палати, обмежений доступ до санітарних умов і прогулянок). Водночас Держава не створила належної правової бази й ефективних засобів захисту на порушення ст. 13 Конвенції.

Справа Á. F. L. v. Iceland (№ 35789/22) стосувалася позбавлення заявника права опіки над дочкою, що, на його думку, було дискримінаційним через відсутність «розумного пристосування» у зв’язку з його інвалідністю (аутизм, СДУГ, легка розумова відсталість). Він посилався на ст. 8 Конвенції в поєднанні зі ст. 14 Конвенції.

ЄСПЛ підкреслив: у рішеннях щодо дітей пріоритет мають їхні найкращі інтереси. Інвалідність не може бути єдиною підставою для позбавлення батьківських прав. Слід оцінювати, як вона реально впливає на здатність до виховання з урахуванням наданої допомоги. У цій справі ісландська влада організувала системну підтримку, але в дитини виявили занедбаність. Тому позбавлення опіки було обумовлене не самою інвалідністю, а недостатніми батьківськими навичками попри надану допомогу. ЄСПЛ дійшов висновку, що порушення ст. 8 Конвенції у поєднанні зі ст. 14 Конвенції не було.

Виправдувальний вирок у справі за обвинуваченням за ч.4 ст. 402 КК України (непокора в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці)

Справа № 638/14121/23

Суд ретельно розібрався у ситуації з врахуванням всіх обставин, що передували невиконанню наказу та зазначив:

З наведених обставин вбачається, що близько місяця до 09.08.2023 ОСОБА12 мав проблеми зі здоров’ям, про що повідомляв командуванню. Заява обвинуваченого про неможливість виконати бойове розпорядження 09.08.2023 через стан здоров’я є правдивою, підтвердженою, обгрунтованою та не була направлена на уникнення виконання наказу з надуманих, неіснуючих причин.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку щодо наявності у ОСОБА12 поважної причини, що унеможливлювала виконання ним бойового розпорядження, а саме хворобливий стан його здоров’я.

При цьому, відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого, Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі – Статут), військовослужбовець після отримання наказу відповідає: “Слухаюсь” і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.

Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов’язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов’язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

За приписами ст. 254 Статуту, військовослужбовці зобов’язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов’язаний направити хворого до медичного пункту частини.

ОСОБА12 , отримавши наказ командира, доповів прямому начальнику про неможливість його виконання та вказав поважну причину такої неможливості, діючи у відповідності до вимог статей 37, 254 Статуту.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 335 Статуту, на бойове чергування забороняється призначати хворих військовослужбовців.

З суб’єктивної сторони злочин, передбачений ч. 4 ст.402 КК України, склад якого є формальним, може бути вчинений лише з прямим умислом.

За результатами дослідження наданих доказів, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено наявність у ОСОБА12 умислу на вчинення інкримінованого йому злочину, а отже в діях обвинуваченого відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.

Невиконання наказу було обумовлене не злочинними намірами ОСОБА12 та/або небажанням ним виконати свій конституційний обов?язок щодо захисту держави, а його незадовільним станом здоров’я.

Рішення Подільського райсуду міста Києва про скасування постанови про накладення штрафу за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за ніби не з’явлення за повісткою

Справа № 758/3057/25

Це чергова наша справа про скасування штрафу. Суд зазначив:

При цьому з огляду на презумпцію протиправності рішення суб’єкта владних повноважень, що закріплена у ч. 2 ст. 77 КАС України, обов’язок доведення вчинення особою відповідного правопорушення, а отже і обов’язок доведення правомірності власного рішення, покладається саме на суб’єкта владних повноважень.

Таким чином, відповідачем не доведено, що у позивача виник обов’язок з’явитися до ІНФОРМАЦІЯ1 у строк, зазначений у повістці, і що від виконання цього обов’язку позивач ухилився.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова винесена з суттєвими порушеннями як матеріального (відсутні докази наявності у діях особи складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП), так і процесуального законодавства (проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, та за відсутності відомостей про її належне повідомлення про дату, час і місце розгляду). Відповідачем не спростовано протиправність свого рішення.

За результатами розгляду справи та дослідження матеріалів справи суд вважає інкриміноване обвинувачення необґрунтованим, оскільки надані суду матеріали справи про адміністративне правопорушення не дають можливості “поза розумним сумнівом” виключити можливість існування інших версій розвитку подій, про які зазначається у спірній постанові. Тобто як факт вчинення особою правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, так і його вина у вчиненні правопорушення не доведені.

Постанова Сьомого ААС про залишення в силі рішення Чернівецького ОАС про скасування наказу про мобілізацію та наказу про зарахування до списків особового складу частини пастора церкви християн – баптистів

Справа № 600/1095/25-а

Дуже важливе рішення не тільки для священнослужителів, а й всіх хто має право на відстрочку чи підлягає бронюванню. Суд зазначив:

Аналізуючи вищевикладені норми суд зазначає, що не лише у військовозобов’язаного громадянина є обов’язок щодо повідомлення органів ТЦК про наявність підстав для відстрочки, а й органи ТЦК зобов’язані перевіряти та володіти інформацією щодо статусу особи з метою недопущення протиправних дій щодо особи, а тому відповідач 1 мав перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочу від призову за мобілізацією, ураховуючи відповідне повідомлення з боку позивача.

Перевірка наявності відстрочки в силу норм Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 є повноваженнями саме ТЦК.

Так, право на відстрочку від мобілізації, яке надано громадянам України, що підлягають бронюванню відповідними структурами, законом України “Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку”, є непорушним та таким що не залежить від реальної реалізації громадянином даного права.

Судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин позивач мав право на бронювання як священнослужитель у відповідності до Закону №3543-ХІІ, Постанови № 76 та Порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач, є священнослужителем християнської церкви. Крім цього, його включено до списку священнослужителів для бронювання на час мобілізації та військового стану, про що є відповідний лист Державного комітету з етики та свободи совісті. Зазначене підтверджується, зокрема, письмовими доказами.

Таким чином, на позивача на час призову його на військову службу розповсюджувався відповідний імунітет від такого призову, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII.

Імунітет, що надається правовим актом і встановлює права та свободи громадянина, є більш високим ніж пріоритет держави до можливості вчинення дій, направлених на спонукання особи до вчинення активних дій щодо реалізації даного права.

Право на відстрочку від мобілізації, яке надано громадянам України, що підлягають бронюванню відповідними структурами, Законом №3543-ХІІ, є непорушним та таким, що не залежить від реальної реалізації громадянином даного права.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що після отримання повідомлення від позивача про його включення до списків на бронювання як священнослужителя, відповідач-1 був зобов’язаний вжити належних заходів для перевірки цієї інформації та врахування її при проведенні подальших мобілізаційних заходів. Невиконання цього обов’язку призвело до порушення права позивача на відстрочку від призову, гарантованого пунктом 1 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII та Порядком бронювання, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 76. Факт подання позивача до списків на бронювання Державною службою України з етнополітики та свободи совісті є підтвердженням наявності у нього відповідного права, і не може бути нівельований формальними процедурними питаннями, особливо в умовах, коли позивач своєчасно повідомив компетентний орган про свій статус.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва про скасування постанови за ч.1 ст. 121 за поворотні сигнали червоного кольору

Справа № 753/20509/24

Дуже сподіваюсь, що ця справа вже поставить крапку в питаннях червоного кольору сигналів повороту і співробітники патрульної поліції припинять перевищувати повноваження. Суд зазначив:

Відповідно до п. 9.1.а. ПДР сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту, є попереджувальними сигналами.

Отже, законодавець розмежовує поняття «зовнішній світловий прилад» та «попереджувальний сигнал». При цьому диспозиція ч. 1 ст. 121 КУпАП передбачає відповідальність за використання зовнішніх світлових приладів та їх переобладнання з порушенням відповідних стандартів, і не охоплює використання попереджувальних сигналів.

З огляду на те, покажчик поворот не відноситься до зовнішніх світлових приладів, а є попереджувальним сигналом, у діях ОСОБА_1 відсутня об’єктивна сторона інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Будь-яких доказів переобладнання транспортного засобу після його державної реєстрації відповідач не надав.

Департамент патрульної поліції, заперечуючи проти позову надав відеозапис події з нагрудної камери поліцейського.

Разом з тим, суд зауважує, що на вказаному відеозаписі не зафіксовано керування ОСОБА_1 , транспортним засобом, що має несправності системи зовнішніх світлових приладів чи несправності покажчиків повороту, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Водночас ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість відповідачем не доведено правомірності свого рішення, доказів на спростування тверджень позивача не надано.

Докази, надані суду, які стали підставою для винесення постанови не фіксують, що позивач порушив п. 31.4.3.а. ПДР України, а відтак не підтверджують факт вчинення позивачем зазначеного правопорушення.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

• в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
• в Viber: Правники, адвокати, судді
• в Telegram:
  • Персональний канал Ростислава Кравця;
  • Група «Правники, адвокати, судді»;
  • Група «Адвокати України»;
  • Канал АО «Кравець і партнери»;
  • Канал Профспілки «Українська незалежна фундація правників»
• в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
• в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
• в Reddit: Правники, адвокати, судді
• та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2025

АО «Кравець І Партнери»

📱Щоб дізнатись більше корисної інформації, не забудьте підписатись на канал. Слідкуйте за новинами та підтримуйте Україну💙💛.

🔸Текстовий варіант огляду з посиланнями на всі рішення – https://antiraid.com.ua/articles/oglyad-praktyky-vs-vid-rostyslava-kravtsya-shho-opublikovana-z-09-po-15-serpnya-2025-roku/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження та підтримку каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

До огляду включено практика за І півріччя Касаційних судів і Великої палати, низка рішень щодо штрафів ТЦК й незаконної мобілізації, стягнення аліментів та оскарження податкових повідомлень-рішень й багато іншого.

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Дайджест судової практики ВП ВС за І півріччя 2025 року

🔸 Огляд судової практики ВС-КАС за І півріччя 2025 року

🔸 Огляд судової практики ВС-КГС за І півріччя 2025 року

🔸 Огляд судової практики ВС-ККС за І півріччя 2025 року

🔸 Огляд судової практики ВС-КЦС за І півріччя 2025 року

🔸 Рішення КОАС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень у зв’язку з проведенням перевірки поза строком та порушенням процедури її проведення

🔸 Рішення Івано-Франківського ОАС про скасування наказу ТЦК про мобілізацію, наказу командира в/ч про зарахування у склад та зобов’язання звільнити з військової служби при оформленій відстрочці

🔸 Постанова Другого ААС про скасування постанови про притягнення до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (нез’явлення за повісткою) та закриття провадження у справі

🔸 Постанова ШААС про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії пов’язані з мобілізацією окрім перевірки підстав щодо надання відстрочки від призову

🔸 Рішення Макарівського райсуду Київської області про стягнення аліментів на утримання матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Дайджест судової практики ВП ВС за І півріччя 2025 року

Огляд судової практики ВС-КАС за І півріччя 2025 року

Огляд судової практики ВС-КГС за І півріччя 2025 року

Огляд судової практики ВС-ККС за І півріччя 2025 року

Огляд судової практики ВС-КЦС за І півріччя 2025 року

Рішення КОАС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень у зв’язку з проведенням перевірки поза строком та порушенням процедури її проведення

Справа №320/26679/24

Це наша справа. Фактично податкова порушила і строк проведення і процедуру проведення перевірки. Суд зазанчив:

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Так, відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності визначених законом підстав.

Зважаючи на положення абзацу 2 п.81.1 ст.81 ПК України, такий наказ повинен містити дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи – платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці – адреса об’єкта, перевірка якого проводиться, мету, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дату початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Отже, норами ПК України визначено, що саме наказ, а не будь-який інший документ повинен містити інформацію про найменування та реквізити суб’єкта, дату початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Отже, зважаючи на те, що строк дії направлень на проведення фактичної перевірки Позивача на момент проведення перевірки вже сплив, то фактична перевірка позивача була проведена поза межами законодавчо визначеного строку проведення перевірки, тобто з порушенням процедури її проведення.

Рішення Івано-Франківського ОАС про скасування наказу ТЦК про мобілізацію, наказу командира в/ч про зарахування у склад та зобов’язання звільнити з військової служби при оформленій відстрочці

Справа № 300/1390/25

Дуже цікава справа щодо мобілізації особи чиї документи були на розгляді коміції щодо надання відстрочки. Суд зазначив:

В спірному випадку, після направлення до ІНФОРМАЦІЯ10 заяви від 28.08.2024 з додатками про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абзацу 9 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, ОСОБА1 мав легітимні очікування не лише щодо вчасного прийняття ІНФОРМАЦІЯ9 за результатом розгляду його заяви рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (в семиденний строк з дня отримання заяви про відстрочку), але й щодо забезпечення дотримання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки встановлених Порядком №560 заборон на направлення позивача для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби та його призову до прийняття такого рішення.

Так, відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії з розгляду питань надання та оформлення відстрочки, відмови у наданні відстрочки, продовження терміну її дії, скасування (зміни) раніше прийнятого рішення комісією з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ14 від 13.09.2024 за №15 ОСОБА1 визнано таким, який не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на строк дії відповідних законних підстав (до 01 лютого 2025 року), але не більше як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України (том 2, а.с.39).

Натомість, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ1 від 10.09.2024 за №539 “Про призов військовозобов’язаних сержантського та солдатського складу до Збройних Сил України за загальною мобілізацією” відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 за №65/2022 “Про загальну мобілізацію”, відповідно до Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” та “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” з 10 вересня 2024 року ОСОБА1 призвано за загальною мобілізацією на військову службу до Збройних Сил України, виключено з обліку в ІНФОРМАЦІЯ8 та направлено у Військову частину НОМЕР1 (том 1, зворотній бік а.с.50).

Таким чином, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ1 від 10.09.2024 за №539 “Про призов військовозобов’язаних сержантського та солдатського складу до Збройних Сил України за загальною мобілізацією” виданий в період розгляду ІНФОРМАЦІЯ9 заяви ОСОБА1 від 28.08.2024 про надання відстрочки, тобто в період існування встановленої Порядком № 560 заборони щодо направлення військовозобов’язаного, який подав заяву на відстрочку від проходження військової служби, для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби та його призову на військову службу.

Підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що ефективним захистом порушеного права позивача є визнання протиправними та скасування всіх рішень, прийнятих за наслідками порушення процедури призову позивача на військову службу.

Постанова Другого ААС про скасування постанови про притягнення до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (нез’явлення за повісткою) та закриття провадження у справі

Справа № 953/4491/25

Чергова справа про скасування штрафу за ніби нез’явлення за повісткою, суд зазначив:

Судом першої інстанції на сайті АТ «Укрпошта» перевірено весь шлях поштового відправлення №0610220273671 та встановлено, що відправлення з повісткою №172580 від 06.01.2025 прийнято АТ «Укрпошта» 09.01.2025 у м. Києві, 10.01.2025 прибуло до відділення №61121 у м. Харків, повернуто 15.01.2025 відправнику в зв’язку з відсутністю одержувача за вказаною адресою, а 16.01.2025 вручено відправнику за довіреністю у м. Харків.

Проте колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано до матеріалів справи копію конверту з доказами направлення відповідного поштового відправлення саме на адресу позивача та довідки із зазначенням причини невручення поштового відправлення.

В оскаржуваній постанові також не зазначено відповідних обставин, як і дати повернення поштового відправлення №0610220273671 на адресу відправника.

Отже, з матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що в якості підтвердження належним чином інформування позивача про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ4 , відповідачем не надано жодного документа.

В матеріалах справи взагалі відсутні матеріали адміністративної справи, зокрема протокол.

У матеріалами справи не підтверджено чи було дійсно вказано на адресованому позивачу відправленні з приміткою Повістка ТЦК номер телефону останнього, як і немає копії повідомлення ф. 22, із проставленням позначки Повістка ТЦК, відмітки про причину невручення, та зазначенням на зворотному боці відправлення дати вкладання повідомлення ф.22а до абонентської поштової скриньки.

За відсутності в матеріалах справи належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, які б підтверджували, що позивача було належним чином повідомлено про виклик до ІНФОРМАЦІЯ4 , позивач не може бути притягнутий до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за порушення вимог абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, абз. 3 п. Правил військового обліку призовників і військовозобов’язаних в особливий період.

Постанова ШААС про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії пов’язані з мобілізацією окрім перевірки підстав щодо надання відстрочки від призову

Справа № 320/43862/24

На час розгляду цієї справи, перша інстанція вже частково задовільнила позов і визнала дії ТЦК протиправними. З врахуванням цього суд апеляційної інстанції зазначив:

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23, згідно з якими процедура призову військовозобов’язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулась, а визнання процедури протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Відтак, на думку суду апеляційної інстанції, запропоновані позивачем заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Необхідно звернути увагу, що застосування заходів забезпечення позову у даній справі матиме наслідком лише відтермінування мобілізації позивача до лав Збройних Сил України. Водночас, невжиття таких заходів може спричинити для позивача негативні наслідки в разі його мобілізації, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим, у зв’язку з чим захист прав, свобод та інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду, буде зведено нанівець.

Застосовуючи заходи забезпечення позову судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин, як підстав для задоволення позову. У даному випадку судом встановлюється саме існування спору між сторонами та обрано адекватні заходи забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу в законну силу судового рішення у справі.

З урахуванням вищевикладеного та встановлених судом фактичних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що для належного захисту прав позивача, позов має бути забезпечено шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ1 , вчиняти дії, пов’язані з заходами призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА1 (РНОКПП № НОМЕР1 ), окрім перевірки підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення, до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №320/43862/24.

Рішення Макарівського райсуду Київської області про стягнення аліментів на утримання матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку

Справа №370/301/25

Це наша справа. На жаль, такі випадки трапляються і їх приходиться вирішувати в судовому порядку. Суд зазначив:

Таким чином, право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини, є особливим видом права подружжя на утримання. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, неможливості чоловіка надавати таке утримання.

Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов’язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов про стягнення аліментів таким, що підлягає задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що відповідач має змогу утримати свою дружину з якою проживає дитина до досягнення дитиною трирічного віку, оскільки будь-яких тверджень щодо неможливості такого утримання відповідач до суду не подав, а тому вважає за необхідне стягувати аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини його доходу.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

• в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
• в Viber: Правники, адвокати, судді
• в Telegram:
  • Персональний канал Ростислава Кравця;
  • Група «Правники, адвокати, судді»;
  • Група «Адвокати України»;
  • Канал АО «Кравець і партнери»;
  • Канал Профспілки «Українська незалежна фундація правників»
• в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
• в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
• в Reddit: Правники, адвокати, судді
• та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2025

АО «Кравець І Партнери»

Не встигають засохнути чорнила на новій правовій позиції, як виходить нова ще більш амбіційна та неефективна. В цей раз мова йде про повернення земельної ділянки з оренди.

Також до огляду увійшли декілька тематичних оглядів судової практики, практика ЄСПЛ та суду справедливості ЄС, оскарження штрафі ТЦК та стягнення штрафів з Укрзалізниці й багато іншого.

📱Щоб дізнатись більше корисної інформації, не забудьте підписатись на канал. Слідкуйте за новинами та підтримуйте Україну💙💛.

🔸Текстовий варіант огляду з посиланнями на всі рішення – https://antiraid.com.ua/articles/oglyad-praktyky-vs-vid-rostyslava-kravtsya-shho-opublikovana-z-26-lypnya-po-08-serpnya-2025-roku/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

Також до огляду увійшли декілька тематичних оглядів судової практики, практика ЄСПЛ та суду справедливості ЄС, оскарження штрафі ТЦК та стягнення штрафів з Укрзалізниці й багато іншого.

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Постанова ВП ВС про спосіб захисту порушеного права при поверненні земельної ділянки після закінчення договору оренди та можливість суду замість позивача це вирішувати

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Огляд практики ЄСПЛ за травень 2025 року

🔸 Огляд судової практики ВС-КАС щодо оподаткування постачальників електронних комунікаційних послуг на спрощеній системі оподаткування з 09.2018 по 05.2025

🔸 Огляд судової практики ВС-КГС за червень 2025 року

🔸 Огляд судової практики ВС-ККС за червень 2025 року

🔸 Огляд практики Суду справедливості ЄС за квітень – травень 2025 року

🔸 Огляд судової практики ВС-КГС щодо окремих питань застосування положень ГПК України (лютий 2022 року – червень 2025 року)

💥 Рішення Шевченківського райсуду Києва про визнання неправомірною та скасування постанови ТЦК про адмінправопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП і стягнення витрат на правову допомогу

💥 Постанова ВС-КГС про стягнення з Укрзалізниці штрафу за порушення строків приєднання електроустановок позивача до електричних мереж за договорами про нестандартне приєднання

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС про спосіб захисту порушеного права при поверненні земельної ділянки після закінчення договору оренди та можливість суду замість позивача це вирішувати

Справа № 910/2389/23

Наслідки справи Князєва в чергове демонструють як деградацію прокуратури, яка не знає з яким позовом і як треба звертатись, так і суду, який все це вирішує та вигадує замість прокурорів, як на мене. Суд зазначив:

Щодо способу захисту порушених прав позивача стосовно земельної ділянки, яка передана на підставі оспорюваного договору оренди в користування відповідача, строк якого після його попередньої пролонгації на момент звернення з позовом до суду закінчився (статті 16, 391, 785 ЦК України, стаття 34 Закону України “Про оренду землі”)

226. Наявність договірних (зобов’язальних) відносин щодо спірного майна унеможливлює його повернення із застосуванням положень статті 391 ЦК України.

227. У разі закінчення строку договору оренди, на який його було укладено, та невиконання орендарем свого обов’язку з повернення земельної ділянки, належним та ефективним способом захисту порушених прав орендодавця відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України є зобов’язання орендаря повернути земельну ділянку, яка була предметом цього договору.

Щодо неправильної правової кваліфікації позивачем заявлених вимог (статті 2, 162 ГПК України, стаття 16 ЦК України)

228. Невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту прав. Протилежний підхід не відповідав би завданням господарського судочинства (стаття 2 ГПК України).

229. Суд у кожному окремому конкретному випадку має встановити, якого результату прагне досягнути позивач за наслідком розгляду справи, тобто надати належну інтерпретацію змісту його заявлених вимог.

230. У разі посилання позивача на неправильні (невідповідні предмету позову) законодавчі положення суд має застосувати відповідну законодавчу норму самостійно. Така помилка позивача не може слугувати підставою для відмови в позові.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд практики ЄСПЛ за травень 2025 року

В огляді, серед іншого, відображено низку рішень ЄСПЛ щодо дотримання Державами-учасницями прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Звернемо увагу на деякі з них.

Ухвала ЄСПЛ у справі VASYLKIV v. Ukraine (№ 77302/16). Заявник скаржився на порушення принципу рівності сторін, оскільки його не повідомили про апеляційне провадження. Суд першої інстанції розглянув позов заявника про визнання його дочки такою, що втратила право на користування квартирою, і, за її відсутності, задовольнив цей позов. Відповідачка подала апеляційну скаргу. Апеляційний суд надсилав повістки рекомендованими листами заявнику, проте листи поверталися як недоставлені. Через це апеляційний суд опублікував повідомлення про судові засідання в місцевій газеті. Саме засідання відбулося без заявника, але за участю відповідачки. Апеляційний суд встановив відсутність підстав для визнання її такою, що втратила право на користування квартирою.

ЄСПЛ наголосив, що ст. 6 Конвенції не зобов’язує органи влади забезпечувати бездоганну роботу пошти, але вони можуть відповідати за ненадіслання заявникові документів. Апеляційний суд тричі надсилав повістки на домашню адресу заявника, і останній не заперечував факту їх надсилання, не стверджував, що була неправильно вказана адреса. Твердження заявника, що він міг не отримати повістки, було недостатньо для обґрунтування скарги, і ЄСПЛ визнав її явно необґрунтованою.

Ухвала ЄСПЛ у справі KRUPNYK v. Ukraine (№ 16505/23). Заявник вважав, що було обмежено його доступ до суду, оскільки Верховний Суд відмовив у поновленні строку на касаційне оскарження.

Апеляційний суд 5 липня 2022 року проголосив вступну та резолютивну частини постанови у справі заявника. Повний текст постанови було складено 7 липня, опубліковано 13 липня, а надіслано поштою – 23 серпня. Заявник отримав постанову 25 серпня й подав касаційну скаргу 21 вересня. Верховний Суд відмовив у поновленні строку, зауваживши: 1) представник заявника був присутній на засіданні 5 липня і знав про постанову того ж дня; 2) постанова була оприлюднена 13 липня; 3) заявник не пояснив, чому він або його представник не звернулися за копією постанови до 23 серпня.

ЄСПЛ не побачив ознак порушення права заявника на доступ до суду та визнав його скаргу щодо цього явно необґрунтованою.

Суд зазначив, що національне законодавство чітко визначає дату початку строку для подачі касаційної скарги і, з огляду на обставини справи, виснував, що заявник і його представник не проявили необхідної сумлінності для відстеження ходу провадження та не вжили розумних заходів для отримання повного тексту судового рішення, коли воно стало доступним. Також ні у Верховному Суді, ні в ЄСПЛ заявник і його представник, які не заявляли, що їм не була відома або була незрозуміла усталена судова практика про публікацію рішень у державному реєстрі, не скористалися наявними процесуальними можливостями (отримати постанову з державного реєстру чи звернутися до апеляційного суду за його копією).

Огляд судової практики ВС-КАС щодо оподаткування постачальників електронних комунікаційних послуг на спрощеній системі оподаткування з 09.2018 по 05.2025

Нагальною проблематикою є забезпечення правильності трактування податкового законодавства щодо застосування юридичними особами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності під час постачання електронних комунікаційних послуг.

Аналітичний матеріал висвітлює актуальну судову практику щодо:

✅ можливості перебування провайдерів на спрощеній системі оподаткування;

✅ процедури проведення податкових перевірок;

✅ процесуальних питань.

Огляд судової практики ВС-КГС за червень 2025 року

В огляді висвітлено низку правових позицій в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції

✅ Зокрема, у постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки щодо:

▪️визначення початку перебігу позовної давності до вимог про витребування боржником у межах провадження в справі про банкрутство майна, відчуженого у процедурах банкрутства;

▪️порядку заміни кредитора у справі про банкрутство правонаступником;

▪️зловживання процесуальними правами як підстави для залишення без розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

✅ У постановах у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством містяться висновки стосовно:

▪️строку звернення до АМКУ у справах про недобросовісну конкуренцію в разі триваючого порушення;

▪️доказування права попереднього користувача торговельною маркою та визначення юрисдикції у справі за вимогою про визнання недійсним свідоцтва України на торговельну марку, власником якої є фізична особа.

✅ У постановах у справах щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів викладено висновки стосовно:

▪️належного та ефективного способу захисту порушеного права особи, яка була виключена зі складу учасників ТОВ, якщо після її виключення змінився розмір статутного капіталу та склад учасників;

▪️визнання припиненими трудових відносин між директором товариства і товариством на підставі заяви про звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України);

▪️належного відповідача у спорі про стягнення майнової шкоди, пов’язаної з вилученням майна,переданого до статутного капіталу ТОВ.

✅ У постановах у справах щодо земельних відносин та права власності сформульовано правові висновки про:

▪️правовстановлювальні документи на використання водного об’єкта з метою ведення аквакультури;

▪️належність та ефективність заявленої прокурором вимоги про повернення нерухомого майна територіальній громаді як вимоги про застосування наслідків недійсності цього правочину (реституцію).

Огляд судової практики ВС-ККС за червень 2025 року

В огляді відображено важливі правові позиції з кримінального та кримінального процесуального права.

У сфері кримінального права акцентовано, що:

– відсутність наказу представника окупаційної влади про призначення обвинуваченого директором підприємства не спростовує його винуватості в колабораційній діяльності, що полягала у фактичному керуванні підприємством, за наявності інших зібраних у справі доказів в їх сукупності, в тому числі показань у судовому засіданні свідків та досліджених письмових доказів;

– застосування вогнепальної зброї мешканцем багатоквартирного будинку шляхом здійснення пострілів через вхідні двері власної квартири в напрямку місць загального користування в нічний час під час дії воєнного стану, що створило реальну загрозу для життя чи здоров’я інших мешканців, свідчить про наявність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України;

– необхідність використання транспортного засобу для сімейних потреб чи роботи не є безумовною підставою для незастосування до винної особи додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

У сфері кримінального процесуального права вказано, що:

– КПК України не передбачає окремого повідомлення про завершення досудового розслідування захисника, який набув повноважень у кримінальному провадженні після повідомлення підозрюваному та іншому захиснику про завершення досудового розслідування й надання доступу до матеріалів досудового розслідування, як підстави для зупинення перебігу строку досудового розслідування;

– ухвала слідчого судді про тимчасовий доступ до оригіналів документів, що перебувають у володінні фермерського господарства, з можливістю їх вилучення підлягає апеляційному оскарженню, оскільки вилучення свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, оригіналу статуту та документів на право власності або користування земельними ділянками створює перешкоди для його діяльності;

– у разі відмови особи надати відбитки папілярних візерунків пальців рук та долонь для проведення судової дактилоскопічної експертизи використання експертом раніше заповненої дактилокарти цієї особи не суперечить вимогам КПК України. Дактилокарта не є окремим доказом у кримінальному провадженні, оскільки не містить фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню. Доказом є висновок судової дактилоскопічної експертизи.

В огляді висвітлено також інші, не менш актуальні правові позиції.

Огляд практики Суду справедливості ЄС за квітень – травень 2025 року

Огляд практики Суду справедливості ЄС (рішення за квітень – травень 2025 року) із зазначенням описів ключових обставин справ та обґрунтування Суду.

Звертаємо увагу на таке рішення.

8 квітня 2025 року Велика Палата Суду справедливості ЄС у справі European Public Prosecutor’s Office (Судовий контроль над процесуальними діями), C-292/23 роз’яснила умови судового перегляду національними судами процесуальних дій Європейської прокуратури, що мають юридичні наслідки для третіх осіб, зокрема виклику свідків.

Справу було порушено на запит іспанського суду у зв’язку з розслідуванням підозри у шахрайстві щодо осіб, які керували компанією, що отримала фінансування з фондів ЄС. Європейська прокуратура викликала свідків, однак чинне національне законодавство не передбачало можливості оскарження рішення цього органу.

Суд справедливості ЄС наголосив, що саме компетентні національні суди повинні оцінити, чи рішення делегованого європейського прокурора про виклик свідка має на меті створення обов’язкових юридичних наслідків, здатних вплинути на інтереси осіб, які оскаржують це рішення, таких як особи, стосовно яких ведеться розслідування, шляхом істотної зміни їхнього правового становища, зокрема впливу на їхні процесуальні права. Якщо це так, це рішення підлягає судовому контролю з боку відповідного національного суду відповідно до ст. 42(1) Регламенту 2017/1939.

Огляд судової практики ВС-КГС щодо окремих питань застосування положень ГПК України (лютий 2022 року – червень 2025 року)

Цього разу огляд доповнено 25 правовими позиціями ВС, які дають практичні відповіді на запитання, що виникають при застосуванні деяких статей ГПК України.

Зокрема, йдеться про відповіді на такі питання:

✅ чи належить до юрисдикції господарських судів спір щодо стягнення вартості частки, яку належить виплатити позивачу як колишньому учаснику товариства (ст. 20);

✅ як встановлюється штучність або безпідставність позову (ст. 43);

✅ у якому процесуальному статусі мають бути залучені всі сторони правочину до участі у справі про визнання такого правочину недійсним (ст. 48);

✅ чи може суд самостійно збирати докази з відкритих реєстрів і чи не є це порушенням процесуальних норм (статті 74 та 267);

✅ чи поширюються пільги щодо сплати судового збору на звернення арбітражного керуючого у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або у спорах, що заявлені в межах справи про банкрутство боржника (ст. 123);

✅ чи може позивач вимагати компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в разі закриття провадження у справі за відсутності предмета спору (ст. 130);

✅ яку підставу вжиття заходів забезпечення позову має досліджувати суд у випадку звернення особи з позовними вимогами немайнового характеру (ст. 136);

✅ чи допускається застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачам вчиняти дії з виконання укладеного між ними договору, визнання якого недійсним є предметом позову (ст. 137);

✅ чи є можливим застосування у спорі про захист порушеного права інтелектуальної власності на винахід такого заходу забезпечення позову, як заборона експертному центру видавати висновки та рекомендації щодо державної реєстрації лікарського засобу і вносити будь-які зміни до реєстраційних матеріалів лікарського засобу (ст. 137);

✅ чи наділений апеляційний суд правом зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення в подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку (ст. 195).

Рішення Шевченківського райсуду Києва про визнання неправомірною та скасування постанови ТЦК про адмінправопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП і стягнення витрат на правову допомогу

Справа № 761/40786/24

Це наша справа, суд зазначив:

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім’я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Однак, протокол № ВОБр-450 про адміністративне правопорушення від 12.10.2024 р. та оскаржувана постанова № ВОБр-450 від 12.10.2024 р., не містять жодних відомостей про конкретний пункт Правил військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, який було порушено позивачем, при цьому, відповідач зазначав, що позивач не з’явився вчасно до центру комплектування та соціальної підтримки для постановки на військовий облік по повістці, однак відповідачем не було встановлено, коли суб’єкт владних повноважень надіслав та у який спосіб повістку, та чи була вона ним отримана, у встановленому законом порядку. Відсутні в протоколі та оскаржуваній постанові, посилання на докази, які обґрунтовується вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Суд зазначає, що у відповідності до положень ч.2 ст. 251 КУпАП обов’язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Слід зазначити, що норми ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб’єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

З матеріалів справи вбачається, що стороною відповідача в порядку ст. 251 КУпАП суду не надавалось жодних доказів вчинення позивачем правопорушення, визначеного в оспорюваній постанові.

Постанова ВС-КГС про стягнення з Укрзалізниці штрафу за порушення строків приєднання електроустановок позивача до електричних мереж за договорами про нестандартне приєднання

Справа № 910/1128/23

Це наша справа. Суд зазначив:

64. По суті доводи скаржника зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції за результатами вирішення питання щодо прийняття та врахування нового доказу, який не подавався скаржником до місцевого господарського суду та спрямовані на доведення необхідності здійснення переоцінки відповідного доказу, встановлення інших обставин.

65. Дійшовши наведеного висновку, колегія суддів відхиляє доводи скаржника в цій частині як такі, що не знайшли свого підтвердження.

66. Крім того, колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що господарський суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, не виконав вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 27.06.2024 у цій справі, оскільки зміст оскаржуваної постанови свідчить про ухвалення судом рішень з дотриманням приписів процесуального законодавства, у тому числі частини 5 статті 310 ГПК України.

67. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційних скаргах доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень.

68. Однак Верховний Суд зауважує, що відповідно до приписів частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

69. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

• в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
• в Viber: Правники, адвокати, судді
• в Telegram:
  • Персональний канал Ростислава Кравця;
  • Група «Правники, адвокати, судді»;
  • Група «Адвокати України»;
  • Канал АО «Кравець і партнери»;
  • Канал Профспілки «Українська незалежна фундація правників»
• в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
• в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
• в Reddit: Правники, адвокати, судді
• та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2025

АО «Кравець І Партнери»