11 грудня 2025 року, Перший сенат Конституційного Суду України розглянув справу за конституційними скаргами Гасяка Віталія Валерійовича, Диняка Сергія Васильовича, Маклашевського Віталія Вікторовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 14-3, частини другої статті 132-1, частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 279-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – Кодекс). 

За результатами розгляду Суд ухвалив Рішення № 7-р(І)/2025, яким визнав конституційними частину першу статті 14-3, частину другу статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 14-3 Кодексу адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені, зокрема частинами другою і третьою статті 132-1 Кодексу, зафіксовані в автоматичному режимі, несе відповідальна особа – фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу – належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, – особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

За частиною другою статті 132-1 Кодексу перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу <…>.

Суд закрив конституційне провадження у справі щодо відповідності Конституції України частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 279-5 Кодексу у зв’язку зі зверненням до Суду неналежним суб’єктом.

Суддя-доповідач у справі – Олександр Петришин.

Рішення, його резюме та окремі думки суддів Суду Алли Олійник та Петра Філюка будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду.

Суд визнав неконституційним встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат

Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі – Кодекс) та ухвалила Рішення № 1-р/2025.

Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу „працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті“.

Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Суд виснував, що оспорюваний припис Кодексу в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є таким, що не відповідає Конституції України.

У Рішенні наголошується, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.

Суд постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.

Суддя-доповідач у справі – Галина Юровська.

Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду 12 грудня 2025 року.

Джерело: ccu.gov.ua

АО «Кравець І Партнери»

Приклад 1. Вирішальний вплив на склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів через відповідну конкурсну комісію мають міжнародники. В законі “Про судоустрій і статус суддів” від 2016 року написано буквально таке: “Міжнародні та іноземні організації погоджують пропозицію спільного списку кандидатів”. Тобто саме міжнародники погоджують, тобто в підсумку вирішують.

Приклад 2. У Громадській раді доброчесності (ГРД), яка верифікує всіх кандидатів у судді, можуть бути ВИНЯТКОВО громадські об’єднання, які отримують міжнародні гранти. Жодна організація, яка працює винятково як українська і з українськими ресурсами, НЕ МАЄ ПРАВА увійти у склад ГРД.

Люди зі значним комплексом національної меншовартості вважають, що це нормально і навіть правильно.
Я завжди наголошував, що це – втрата національної гідності і державного суверенітету. І такої практики немає в жодній нормальній країні світу.

У тому числі і цю тему обговорювали у Кабінеті експертів:

АО «Кравець І Партнери»

Про це повідомила представник Центрального юридичного управління Генерального штабу Збройних сил України підполковник юстиції Ірина Гарбуз у вівторок, 16 липня, — розповів адвокат Ростислав Кравець.

Які санкції будуть застосовувати до тих, хто не оновив дані

У Міноборони зазначили, що військовозобов’язані, які не встигли оновити свої військово облікові дані, можуть бути притягнені до адміністративної відповідальності.

“Відповідно до змін, які були прийняті в травні 2024 року, всі військовозобов’язані, резервісти та призовники повинні обновити свої військово-облікові дані до 16 липня 2024 року. Зробити це можна було через ТЦК та СП, ЦНАП або в застосунку Резерв+. Громадяни, які не встигли оновити свої військово-облікові дані, можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності”, — йдеться у повідомленні.

Зазначається, що до громадян можуть бути застосовані штрафні санкції або тимчасові обмеження в праві користування транспортними засобами.

“Якщо громадянин не сплачує штраф, то може бути накладений арешт на рахунки”, — сказала Гарбуз.

Вона наголосила, що сума штрафу становить 17 000 гривень, за повторне порушення протягом року 25 500 гривень.

Водночас адвокат Ростислав Кравець в етері День.LIVE заявив, що штрафи за непоновлення даних незаконні. Єдине, що можуть наразі зробити Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, — це звертатися до суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами.

Також ми повідомляли про те, що, сплативши штраф за порушення правил військового обліку та мобілізації, військовозобов’язаний не звільняється від призову.

Джерело: shtab.novyny.live

АО «Кравець І Партнери»

🔸ЗУ Про санкції – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1644-18#Text

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Не забудьте приєднатись до телеграм каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

IDS Ukraine непокоїть, що їхній бізнес може знищити конкурент, якому АРМА передало управління активами.

АО «Кравець І Партнери»

Петиція щодо Паріматч на сайті Президента України – https://petition.president.gov.ua/petition/184294

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Не забудьте приєднатись до телеграм каналу t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

🔸ЗУ Про Вищий антикорупційний суд – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2447-19#Text

🔸ЗУ Про санкції – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1644-18#Text

🔸Стаття 283-1. Особливості провадження у справах про застосування санкцій – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Не забудьте приєднатись до телеграм каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

Чому навіть через два роки після легалізації прийняті не всі закони, які дозволяють існувати операторам без порушень? І хто може опинитися наступним у черзі на санкції

Партнер «Ювентусу», «Лестера», «Евертона», очевидний приятель Конона Макгрегора, Майка Тайсона, Олександра Усика… Після публікації фото, на якому Володимир Зеленський дякує амбасадору Усику і  Паріматч за допомогу Україні для цієї компанії, здавалось, відкриті усі двері. Логотипи прикрашають всі станції метро, саме Паріматч підтримує засновану президентом платформу United24, а влітку гучно трубить про скандальний Меморандум про співпрацю з Міносвіти…

Букмекерську діяльність та азартні ігри компанія Parimatch організовує в інтернеті. Бренд присутній у Великій Британії, Індії, Бразилії, Танзанії, Казахстані та ще у 20 країнах. В Україні бренд представлено з березня 2021-го, коли ТОВ “Паріматч” отримало ліцензії на провадження букмекерської діяльності та онлайн-казино.

НЕСПОДІВАНКА РОКУ

В ніч на 11 березня на сайті президента з’явився указ про введення санкцій проти 120 фізичних осіб і 287 компаній. Серед російських ТОВ “Спортлото”, ТОВ “Перша міжнародна букмекерська компанія”, ТОВ “Бет.Ру”, ТОВ “КредитСервіс” та українських фінансова компанія “Лео” і ПокерматчUA опинився і ТОВ “Паріматч”.

Рішення президента і РНБО підтримали голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев та його заступник Ярослав Железняк. До речі, з початку року ані Данило, ані Ярослав не відповідали на прохання Gaming Capital про коментар щодо ситуації з масштабними перевірками казино по країні. Останнє інтерв’ю Данило Гетманцев давав журналістам нашого ресурсу ще у листопаді, але вже тоді обіцяв штрафи і кримінальні справи для більшості операторів за несплату податків. До слова, за даними Паріматч, компанія за два роки роботи сплатила 850 млн грн податків. Але, судячи з усього, вирішальним став саме факт співпраці з росією, про що після накладення санкції писав і Гетманцев у своєму Телеграмі.

«Безперечно, не можна не вітати введення санкцій відносно операторів азартних ігор, фінансових компаній та фізичних осіб, які співпрацювали з росіянами, одночасно організовуючи масштабну схему з ухилення від оподаткування в Україні», – з Телеграму Данила Гетманцева.

Президент назвав рішення про санкції таким, яке готувалось довгий час і грунтовно пропрацьоване.

У Паріматч до санкцій готові не були, хоч і заявили про постійний тиск з боку працівників СБУ і інформаційні атаки з боку ЗМІ ще з літа. Компанія повністю припинила свою роботу, її сайт заблоковано, а на рахунках заморожені 250 мільйонів гривень клієнтів компанії. Під час брифінгу для преси генеральний директор холдингу Parimatch Максим Ляшко відкинув усі звинувачення в бік компанії про несплату податків і співпрацю з країною-агрессором. І натякнув на економічні переслідування.

«Все вказувало на те, що можливо нас до чогось схиляють. До чогось розчищають», – Максим Ляшко, генеральний директор холдингу Parimatch.

Вже більше тижня суперечки між експертами щодо реальних причин накладення санкцій не вщухають. Публічно доказів вини Паріматча ніхто не оприлюднив. Тому, за словами експертів, немає гарантії, що завтра на його місці не опиниться хто-небудь ще.

ПРОВАЛЕНА ЛЕГАЛІЗАЦІЯ ЧИ ПОШУК КРАЙНЬОГО?

Маніпулювати делікатною темою грального бізнесу просто. Тим паче, коли за цей рік ситуація з накладенням санкцій на компанію, що обслуговувала 50% українського ринку ставок – не перша резонансна.

Усе почалося в січні, коли правоохоронці раптом викрили масштабну схему міскодингу, яка допомагала обходити податки. Там були замішані оператори грального ринку разом із банками. На початку березня боротьба з нелегальним гемблінгом докотилась до криптовалютних бірж. Учасники торгових майданчиків втратили можливість поповнювати свої торгові рахунки та безпосередньо знімати з них кошти…

80% українського інфопростору щодо грального бізнесу займають повідомлення про викриття злісних порушників галузі азарту. Або новини щодо «затягування пасків» неслухняних учасників ринку.

Пригадати лише історію про скасування права операторів грального бізнесу перебувати на спрощеній системі оподаткування. Така можливість дивним чином з’явилась у представників бізнесу на початку повномасштабного вторгнення. За тогочасними підрахунками, казна втрачала близько 160 тисяч гривень на день недоплачених податків. Вже у січні новинна стрічка майоріла «переможними» заголовками: спрощенки для гемблінгу більше не буде завдяки Верховній Раді. От тільки кому саме з депутатів прийняття спрощенки на початку повномасштабної війни було вигідно – історія приховує. Як і ті факти, що перебували на ній усього четверта частина тих, хто міг скористатися правом. В тому числі і через відсутність того самого прибутку, з якого мав платити податок український гральний бізнесу.

Доречно тут пригадати і історію з накладенням санкцій на скандального російського букмекера 1xbet, у причетності до якого підозрювали навіть близьких осіб до Президента Володимира Зеленського. Правоохоронним органам, які розслідували справу щодо російського сліду, було куди важче у нього повірити. Не поспішають притягати до відповідальності і членів Комісії з регулювання азартних ігор і лотерей, які видали ліцензію на роботу тут бізнесу із країни-агресора.

Так же мирно, як і 1xBet в Україні перші шість місяців, функціонують без жодних дозволів і сплат податків чорні зали. Ті, які за заклеєними вікнами обслуговують тисячі гравців за ніч, возять кеш у сумках без жодних тобі GGR-ів, працюють в комендантську годину. За подачку. Раз на місяць. Потрібній людині у органах. За словами таємного інформатора Gaming Capital, який працює у одній з найбільших мереж нелегальних гральних залів столиці, вказівка від керівництва менеджерам закладів конкретно зараз: мінімум провокацій, максимум обережності. За кілька місяців у «чорнушників» очікують повний штиль і максимально сприятливі умови для заробітку. Бо вже навіть приймають на роботу нових співробітників…

Тим часом експерт в сфері антикорупційної політики Олександр Лємєнов на своїй сторінці у Фейсбук пише про роботу над звітом про функціонування нелегальних гральних закладів.

«В ході проведення слідчих дій за адресами незаконного надання послуг у сфері грального бізнесу встановлено, що заклади працюють в автономному режимі, підключення до мережі Інтернет здійснюється через систему Starlink. Чому про це пишу? Готую грандіозний звіт про роботу окремих органів правопорядку, включаючи тематику протидії незаконній «ігорці», –  зі сторінки у мережі Facebook Олександра Лемєнова.

«Правоохоронні органи отримують з того відповідні грошові вигоди. Це ні для кого не секрет. Ми бачимо, що раз на півроку якісь активісти прийдуть, щось, погромлять. Ми чули всі ці історії, коли накривали гральні термінали, а потім вони за 20 чи за 10 тисяч доларів викупали це обладнання назад. Правоохоронці не скриваючи цього заробляють на чорних залах кошти. І поки не буде єдиного рішення у державі – нічого не зміниться. Народні обранці, які думають більшістю, говорять, що потрібні закриття всіх гральних закладів… Я вважаю, що скоріше всього вони і є ключовими особами, які отримують вигоди від роботи гральних закладів»,  – розповідає для Gaming Capital правозахисник Ростислав Кравець.

ЗАБУТИ НЕОБХІДНЕ ЧИ НЕОБХІДНО ЗАБУТИ?

Але всі вищезгадані «зашквари» по важливості поступаються історії, яка такого резонансу не мала. Саме податки стали головним аргументом, через який гемблінг в Україні виводили у білу. Тоді, ще 2019-го, ініціатори законопроекту №2285-д про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор писали в пояснювальній записці, що прямі втрати державного бюджету через заборону казино та тоталізаторів становлять близько 10 млрд грн на рік. Антимонопольний комітет, аналізуючи ситуацію з підпільними азартними іграми у 2018 році, взагалі називав цифру в 30 млрд грн. Дивно, що такі уявлення про тіньові обороти бізнесу не спонукали до якомога швидшого врегулювання механізму сплати податків. Адже на цьому поприщі досі у галузі гемблінгу справжня плутанина.

Податкове законодавство, що зараз діє для грального бізнесу, написане ще в 2012 році. Це – загальні підстави – за ставкою податку на прибуток у розмірі 18%. Після легалізації ринку у 2020-му податкові правила потрібно було оновити: ввести поняття «онлайн-казино» (його немає в старому податковому кодексі), вирішити питання із податком на виграш, а також встановити рівний для всіх видів діяльності податок із GGR (податок на суму ставок гравців за вирахуванням виграшів розміром у 10%). Лишати все як є для грального бізнесу означало свідомо дати волю операторам платити податки, як вони самі вважають за потрібне. Другий рік їхні прохання врегулювати хоча б деякі норми – ігноруються. По-перше, невизначеність із податками – це чудова можливість «тримати на гачку» тих, хто придбав дороговартісну ліцензію. По-друге, залізний захист від появи на ринку конкурентів з-за кордону, які б вже давно могли зайти на ринок і платити податки за зрозумілою формулою, тим самим наповнюючи казну чесно.

«Я думаю, ніхто найближчим часом 2713-д не проголосує. Тому що це не вигідно, це ж легалізує гральний бізнес і від цього постраждають оці тіньові особи, які мають зиск від цих тіньових закладів. Зараз бізнес свідомо не до кінця легальний», –  вважає правозахисник Ростислав Кравець.

Ще один доказ слів правозахисника Ростислава Кравця – гра у мовчанку влади з бізнесом після викриття схеми з міскодингом. Експерти певні: ті, в кого були подібні схеми давно їх прикрили, але як діяти далі, якщо закону про податки – немає?

САНКЦІЇ: ХТО НАСТУПНИЙ?

Експерти досі не вірять у російський слід і ухилення від податків, як в єдину причину для вигнання Паріматч. Вже є кілька версій, чим він міг заважати силам “вищим”, що ще раз доводить: у нашій країні поки важко говорити про системний підхід вирішення проблем особливо у “грошових” галузях, з яких “годуватись” не проти всі, кому не лінь.

Громадськість не втішна з іншого приводу: хоч санкції РНБО і очистили на якийсь час гральний ринок від сірих букмекерів, але не повністю. Натякають на тих, у кого “рильце в пушку”, а заробіток – на повну. Через зникнення головного конкурента.

Водночас, голова податкового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев вже озвучив назву компанії, яка фігурує у наступному санкційному списку від РНБО.

«Є ціла низка компаній, які за якимось дивним збігом обставин не потрапили до списку. Такі, як фінкомпанія Hunter чи гральна компанія Pin-Up, яка, згідно з розслідуванням журналістів, має російське коріння. Ми в ТСК уважно стежимо за тим, що відбувається, і не допустимо, щоб ті люди, які ініціюють списки санкцій, звільняли ринок від одних шахраїв на користь інших», – заявив Гетманцев у коментарі виданню Mind.

У компанії PIN-UP на заяви (попередження?) головного податківця відреагували моментально, звинувативши у всьому… конкурентів, які замовляють статті з викривленням змісту. За декілька годин після публікації щодо можливих санкції інтернетом поширилась інформація про сплачені компанією податки – 300 млн гривень від загальної суми 730. Неперевершена тактика для публічних торгів за право лишатись «під сонцем». А якщо раптом вдасться домовитися про викреслення зі списку РНБО – звинуватити у всьому ЗМІ, які просто не перевіряли джерел інформації щодо можливих підсанкційних компаній…

Ексклюзивно для Gaming Capital

АО «Кравець І Партнери»

Водночас конкретні підстави накладання санкцій на кожну окрему особу чи компанію засекречені та недоступні навіть тим, кого ці санкції торкнулися. Разом з тим, зняти санкції без рішення суду – теж можливо, за умови, що РНБО самостійно встановить помилковість їх застосування. Про нюанси скасування санкцій розповіли юрист Ростислав Кравець і нардеп з антикорупційного комітету ВРУ Ярослав Юрчишин.

“Загалом, закон визначає, які мають бути аргументи, щоб людина потрапила під санкції. Саме посилаючись на ці критерії, виписані в законі, РНБО, отримуючи інформацію від СБУ, від Мін’юсту та інших структур, ухвалює рішення про включення до списку.

Якщо підсанкційна компанія чи людина може довести, що включення було не аргументованим, тобто підстав не було, то це відбувається в Верховному Суді. Якщо судом буде визнано, що включення було не аргументоване – людина випадає зі списку санкцій, а всі заходи, які були вжиті до неї, скасовуються”, – розповів Юрчишин.

Разом з тим, сьогодні підстави накладання санкцій на тих чи інших осіб не розголошуються. Отримати від РНБО чи СБУ чіткий перелік аргументів, чому особу або компанію вносять у список, неможливо навіть через суд.

Так, в ухвалі Верховного Суду за позовом українського підприємця Володимира Крупчака, наприклад, який серед інших теж оскаржує санкції РНБО, суд відмовляє у задоволенні клопотання про витребування в РНБО та СБУ переліку підстав включення особи у санкційний список.

Та, як пояснює нардеп Юрчишин, вже у межах розгляду справи, суд має заслуховувати всі сторони.

“Прокуратуру, РНБО… А РНБО може як третю сторону залучати тих, хто готував аналіз, чому та чи інша компанія або особа потрапила. Мені здається, такі звернення вже були, колеги з ВСУ про них говорили. Однак це достатньо болючий механізм”, – сказав він.

Юрчишин не бачить необхідності у відкритті підстав накладання санкцій, але підтримує ідею щодо створення єдиного реєстру підсанкційних осіб та компаній. Такого наразі не існує, і тому дехто може навіть не знати, що перебуває під санкціями.

Юрист Ростислав Кравець каже, що крім оскаржувати санкції РНБО в суді, особа, яка вважає, що потрапила під санкції безпідставно, паралельно може звернутися з листом до РНБО.

“До суду потрібно звертатися та не зволікати. Також можна направити й листа до РНБО, і відповідно подати позов до суду щодо оскарження указу президента в частині фізичної чи юридичної особи, яку внесли в санкції. Розгляд справи в суді не зупиняє питання добровільного виключення зі списків. Тобто, якщо РНБО встановить, що це було здійснено помилково – вони можуть подати президенту подання. Президент своїм указом вносить зміни”, – пояснив він.

Визнання помилки вже після внесення особи до санкційного списку, наприклад, нещодавно зробили в Офісі генпрокурора. Там спростували своє попереднє твердження про нібито наявність у згаданого вище Володимира Крупчака російського громадянства. В РНБО, натомість, відповідні зміни в указ про санкції поки що не внесли.

Джерело

АО «Кравец и Партнеры»

Важливим є те, що потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи передбачено це в договорі. Разом з цим, сплата правопорушником штрафних санкцій та відшкодування збитків на користь потерпілою сторони не звільняють правопорушника від виконання зобов’язань в натурі, крім випадків визначенні договором та Законом.

Відновлення порушеного права учасника господарських правовідносин можливе у  досудовому порядку, шляхом пред’явлення потерпілим претензії, або в судовому порядку.

У разі відновлення потерпілою стороною порушеного права в судовому порядку, слід врахувати строки позовної давності, оскільки в кожному конкретному випадку застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:

• відшкодування збитків;
• штрафні санкції;
• оперативно-господарські санкції.

Розглянемо в даній статті більш детально щодо штрафних санкцій.

Штрафними санкціями є неустойка, штраф, пеня, які застосовуються до порушника у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Розмір штрафних санкцій за господарським зобов’язанням може визначатися Законом або договором.

Разом з цим, Законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У випадку, якщо розмір штрафних санкцій Законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Розмір штрафних санкцій може бути встановлено в договорі:

• у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання;
• у визначеній грошовій сумі,
• у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання,
• у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України. Такі санкції застосовуються за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено Законом або договором.

За загальним правилом, якщо за невиконання або неналежне виконання зобов’язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Разом з цим, Законом або договором можуть бути передбачені інші випадки:

• стягнення тільки штрафних санкцій;
• стягнення збитків у повній сумі понад встановлені штрафні санкції;
• стягнення або збитків, або штрафних санкцій (за вибором кредитора).

У разі неправомірного користування чужими коштами (грошового зобов’язання) нарахування відсотків здійснюється по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо договором або Законом не встановлено іншого строку.

Однак, якщо прострочення грошового зобов’язання сталося з вини кредитора, то такі відсотки боржнику не нараховуються.

За загальним правилом, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через 6 місяців. Вказаний строк рахується від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Однак, договором або Законом може бути встановлено інший строк нарахування штрафних санкцій.

Також, слід зазначити, що розмір штрафних санкцій, який нарахований потерпілою стороною (кредитором) і підлягає сплаті, не є остаточним і право на їх стягнення саме у визначеному розмірі не є абсолютним.

У разі якщо штрафні санкції надмірно перевищують збитки кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При вирішенні питання щодо зменшення розміру санкцій, суд керується наступними критеріями:

• ступінь виконання зобов’язання боржником;
• майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні;
• не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Разом з цим, якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд враховуючи інтереси боржника, може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Досить часто на практиці зустрічаються спірні питання щодо розміру штрафних санкцій, одночасного застосування декількох штрафних санкцій та строків їх нарахування. Декілька правових позиції Верховного Суду з наведених питань.

1. Великою Палатою Верховного Суду розглядалося питання притягнення особи до подвійної відповідальності за одне й те саме господарське правопорушення, обраховане за один і той самий період, у вигляді стягнення двох штрафів у різному розмірі, як таке, що суперечить положенням статті 61 Конституції України (заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення) як нормам прямої дії.

ВП ВС сформулювала висновок, в якому зазначила, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України – видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

(Висновок викладений у постанові ВП ВС від 1 червня 2021 року по справі № 910/12876/19).

2. Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглядалось питання правомірності стягнення пені після сплину 6 місяців від дати, коли зобов’язання мало бути виконано.

КГС ВС сформулював висновок зазначивши, що встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

В даній справі було встановлено, що учасниками господарських відносин у договорі було визначено, що штрафні санкції нараховуються протягом усього періоду порушення, а отже підлягають стягненню в повному обсязі.

(Висновок викладений у постанові КГС ВС від 10.09.2020 по справі № 916/1777/19)

3. Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглядалось питання зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

КГС ВС у постанові зазначив, що суд реалізуючи свої дискреційні повноваження, щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

КГС ВС також зауважив, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У вказаній справі розмір штрафних санкцій було зменшено на 70%.

(Висновок викладений у постанові КГС ВС від 24.05.2022 року по справі №910/10675/21).

 Катерина Валенко, адвокат

Адвокатське об’єднання Кравець і партнери

АО «Кравец и Партнеры»