Без цих даних тепер не можна ні отримати пенсію, ні надіслати посилку. Але наслідки нововведення можуть бути ще більшими: особистими даними можуть скористатися шахраї. 

Наскільки реальна ця загроза, як від неї вберегтися і що ще важливо знати про нові правила.

Укрпошта виконує вимогу, з якою сама не погоджується

Про це йдеться в офіційній заяві Укрпошти та її гендиректора Ігоря Смілянського. Компанія пояснює це вимогою Нацбанку, з якою сама не погоджується.

Укрпошта пояснює нововведення і посилається на дві постанови правління НБУ — №163 від 2022 року та №103 від 2018-го, з подальшими змінами. Саме вони, за версією Укрпошти, зобов’язують усіх надавачів фінансових послуг, і банки, і поштових операторів, друкувати на паперових чеках за комунальні та інші платежі:

1. повне ім’я платника;
2. РНОКПП, тобто податковий номер;
3. повний номер банківської картки, якщо оплата відбувається карткою.

Укрпошта наголосила, що вважає ці вимоги неправильними і такими, що суперечать міжнародним стандартам захисту даних. Компанія повідомила, що вже звернулася до НБУ, уряду, Верховної Ради та омбудсмена з проханням переглянути рішення, але поки воно чинне, виконуватиме його.

“Завчасно перепрошуємо за незручності й просимо поставитися до ситуації з розумінням. Чеки, які не потрібні, рекомендуємо утилізувати вдома”, — йдеться в заяві компанії.

Там також уточнили: якщо людина вже надавала свій податковий номер під час отримання соцвиплат, “Зимової підтримки” чи енергозберігальних лампочок, повторно надавати його не потрібно.

Гендиректор Укрпошти Ігор Смілянський відреагував на ситуацію іронічно. Він зауважив, що якби до переліку обов’язкових даних додали ще й CVV-код та термін дії картки, вийшов би справжній “джекпот” для шахрайських колцентрів.

“Тож чому одна з найбільш цифровізованих країн світу, з “Дією” та цифровими сервісами, водночас повертається до 50-сантиметрових квитанцій із повними персональними даними? Питання до регулятора”, — написав він.

НБУ спростував слова Укрпошти й пообіцяв перевірку

Нацбанк не залишив ці звинувачення без відповіді і випустив офіційне спростування, у якому фактично звинуватив Укрпошту у спотвореному тлумаченні норм.

Регулятор наполягає: саме для оплати комунальних послуг жодних нових вимог щодо друку особистих даних він не запроваджував. Базові правила оформлення платіжних документів діють ще з 2022 року, з моменту набрання чинності законом “Про платіжні послуги” та Інструкцією №163.

На додаток у березні 2026 року процедуру навіть спростили: при безготівковій оплаті комуналки зазначати ПІБ і податковий номер у квитанції взагалі не обов’язково. При готівковому платежі вказується лише прізвище, ім’я та по батькові, без коду і без номера картки.

НБУ також підкреслив кілька важливих моментів:

• вимоги однакові для всього ринку, окремих “спецумов” для Укрпошти немає;
• усі учасники ринку отримали однаковий піврічний перехідний період;
• законодавство не зобов’язує видавати саме паперовий чек, документ може бути електронним;
• номер платіжної картки має друкуватися лише в маскованому вигляді, тобто частина цифр повинна бути прихована.

“У зв’язку з публічними заявами АТ “Укрпошта” Національний банк перевірить практику оформлення документів за платіжними операціями цим надавачем платіжних послуг на предмет її відповідності вимогам законодавства”, — попередили в НБУ.

Фактично регулятор дав зрозуміти, що готовий провести перевірку самої Укрпошти.

Укрпошта і НБУ публічно розповідають дві різні версії однієї історії. Ось у чому конкретно вони розходяться.

Чи є вимога новою: Укрпошта каже, що вона діє з 1 серпня 2026 року, тоді як НБУ уточнює, що правила справді оновили ще в лютому 2026-го, але для комуналки зробили виняток.
Безготівкова оплата комуналки: за версією Укрпошти, дані для неї потрібні, тоді як НБУ наполягає, що ПІБ і податковий код не є обов’язковими з березня 2026 року.
Номер картки: Укрпошта не уточнює, у якому форматі його друкує, а НБУ наголошує, що він має з’являтися лише в маскованому вигляді (у прикладі, наведеному Смілянським, на квитанції вказано номер IBAN та номер картки повністю)
Паперовий чек: Укрпошта видає його всім клієнтам, тоді як за словами НБУ законодавство взагалі не вимагає паперової форми документа.

Що думають клієнти: від паніки до сарказму

Під офіційним постом Укрпошти в соцмережах розгорнулася жвава дискусія. Частина користувачів обурилася появою повного номера картки на папері й нагадала про стандарт PCI DSS, який дозволяє показувати лише перші шість і останні чотири цифри картки.

Інші поскаржилися, що необхідність називати податковий номер створює проблеми людям, у яких його просто немає, наприклад, через релігійні переконання.

Траплялися й практичні запитання: чи потрібно надавати дані щоразу під час отримання посилки, і чи достатньо назвати лише індивідуальний код. Представники компанії уточнювали, що дані потрібно назвати лише один раз, а номер телефону є обов’язковим у будь-якому разі.

Юрист: головна небезпека — в блокуванні послуг

Адвокат Ростислав Кравець в ексклюзивному коментарі “Телеграфу” звернув увагу, що проблема виявилася ширшою, ніж просто захист даних: вона зачепила саму можливість отримувати послуги.

“До мене буквально вчора звернулася особа, яка не може отримати пенсію і здійснити поштовий переказ, тому що в неї і в дитини з інвалідністю, яка перебуває під її опікою, відсутні ідентифікаційні коди”, — розповів юрист.

Право відмовитися від реєстраційного номера облікової картки платника податків має кожна людина, нагадав Кравець, однак нова практика на це, схоже, не розрахована.

Проблему із захистом персональних даних юрист теж визнав реальною. Він нагадав, що навіть у звичайних платіжках за комуналку вже вказуються коди доступу до особистих кабінетів постачальників тепла, газу чи електроенергії, тож і без нових норм витік даних був можливим.

“Я вважаю, що це абсолютно недоречно і жодним чином не сприяє боротьбі з відмиванням грошей чи фінансуванням тероризму. Ця постанова повинна бути скасована”, — заявив він.

Чи можна за даними з чека оформити кредит?

На запитання, чи реально шахраям оформити кредит на чужі персональні дані, юрист відповів ствердно.

“Це реально, і це робиться. Існує величезна кількість компаній псевдопрацевлаштування, які саме так збирають дані, а потім на людей, що шукають роботу, беруть кредити”, — пояснив Кравець.

Коли такі дані просто “валятимуться” на вулицях у вигляді викинутих чеків, кількість подібних шахрайських кредитів може зрости, додав юрист.

Найбільший ризик — не кредит, а шахрайство з нерухомістю

Юрист закликає не панікувати через випадково загублений чек. За словами Ростислава Кравця, сам по собі він навряд чи стане інструментом для оформлення кредиту. Водночас персональні дані, які містяться в ньому, можуть стати у пригоді шахраям, які займаються незаконним переоформленням майна або використовують їх для інших злочинних схем.

Водночас додає експерт, злочинці, які спеціалізуються на переоформленні нерухомості, нерідко й без того мають доступ до податкового номера потенційної жертви. Однак зайві персональні дані лише спрощують їм роботу.

Кравець також порадив конкретні кроки безпеки:

• якщо є можливість, відмовлятися від друку чека взагалі;
• не викидати отримані чеки в загальнодоступні смітники;
• знищувати непотрібні квитанції вдома, а не на вулиці.

“Це ваші персональні дані, вони повинні бути збережені і недоступні третім особам”, — наголосив юрист.

Окремо юрист звернув увагу ще й на соціальний вимір проблеми. За його спостереженнями, люди, які принципово відмовляються від ідентифікаційного коду, часто належать до малозабезпечених верств населення, а частина українців, які потребують послуг Укрпошти, взагалі перебувають за кордоном і фізично не можуть приїхати на верифікацію.

“Це може вплинути і на малозабезпечені верстви населення, що може призводити до дуже негативних соціальних наслідків”, — зазначив Кравець.

Поки Укрпошта та Нацбанк публічно з’ясовують, хто з них має рацію, дані клієнтів на паперових чеках продовжують друкувати, і невідомо, скільки ще триватиме це протистояння.

Наразі невідомо, чи призведе перевірка НБУ до зміни практики Укрпошти. “Телеграф” продовжує стежити за розвитком ситуації.

Довідково

Компанія посилається на постанову правління НБУ №20 від 26 лютого 2026 року. Цей документ вніс зміни до Інструкції про безготівкові розрахунки і дав надавачам платіжних послуг шість місяців на те, щоб привести свою роботу у відповідність до нових вимог. Перехідний період завершився саме 1 серпня, після чого Укрпошта й почала друкувати на чеках додаткові дані платників.

Постанова справді запровадила нові вимоги до платіжних інструкцій під час переказу коштів без відкриття рахунку. Водночас у документі є окрема норма: реквізити платника, зокрема його податковий код, не є обов’язковими саме під час оплати житлово-комунальних послуг. Це та сама норма, на яку посилається НБУ, коли каже, що не вимагав друкувати РНОКПП на чеках за комуналку.

Тобто обидві сторони апелюють до одного й того самого документа, але трактують його по-різному: Укрпошта вважає, що нові правила зобов’язують її показувати особисті дані платників, а НБУ наполягає, що для комунальних платежів це виняток.

Це пояснює й те, чому дані з’являються не лише на квитанціях за комуналку, а й, наприклад, на чеках за пенсію чи післяплату за посилку. Постанова №20 стосується всіх переказів коштів без відкриття рахунку, а виплата пенсій поштою та оплата післяплатою якраз належать до цієї категорії. Виняток НБУ зробив тільки для житлово-комунальних платежів.

Джерело: news.telegraf.com.ua

АО «Кравець І Партнери»

Це не законодавча ідея, яку ще належить реалізувати, а результат річної роботи комісії, що має значення незалежно від подальшого голосування у парламенті.

ТСК: інструмент парламентського контролю

Йдеться про проєкт від 17.06.2026, №15337 Сергія Власенка та інших народних депутатів — членів тимчасової слідчої комісії, що пропонує парламенту взяти звіт до відома, оприлюднити його на сайті Верховної Ради, а висновки — в газеті «Голос України». Документ цікавий тим, що він є тим масивом матеріалів, у якому зібрано відповіді державних органів, статистичні дані, звернення, результати засідань, позиції експертів, які дозволяють нам оцінити стан інституцій, створених або реформованих заради забезпечення законності, правопорядку та справедливості, доброчесності та протидії корупції в Україні.

Нагадаємо, ТСК було утворено постановою ВР від 19.06.2025 №4511-IX і її робота привертала увагу медіа через резонансні засідання та публічні конфлікти навколо окремих органів, які стали предметом парламентського розслідування.

Між іншим, на відміну від деяких органів, які були об’єктом перевірки, тимчасові слідчі комісії згадуються в Основному Законі. Його ст.89 передбачає, що ТСК утворюються Верховною Радою «для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес». Разом із тим, аби не порушувати балансу гілок влади, Конституція також містить застереження про те, що висновки і пропозиції ТСК не є вирішальними для слідства і суду.

Закон «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України» розкриває цю модель детальніше. Він визначає ТСК як колегіальний тимчасовий орган ВР, завданням якого є здійснення парламентського контролю шляхом проведення розслідування з питань суспільного інтересу. Водночас закон обмежує предмет діяльності: комісія не може створюватися для здійснення правосуддя судом або встановлення наявності чи відсутності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Регламент Верховної Ради також визначає процедуру утворення ТСК, вимоги до персонального складу (ст.87) та порядок представлення результатів проведеного розслідування (ст.88). Звіт повинен містити факти й обставини, що стали підставою для розслідування, встановлені відомості та докази, дані, які не підтвердилися, а також факти, які не були перевірені, із зазначенням причин. Також пропозиції ТСК мають пояснювати, як саме можуть бути використані її висновки у разі прийняття Верховною Радою відповідного рішення.

Які саме проблеми Комісія побачила у суддівському врядуванні, правоохоронних органах та антикорупційній інфраструктурі — розгляньмо далі найцікавіші факти.

ВККС, ГРД і ВРП: конкурси, доброчесність і конфлікт інтересів

У частині суддівського врядування ТСК зосередилася на роботі Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Вищої ради правосуддя та громадської ради доброчесності. Найбільший блок стосується конкурсу до апеляційних судів, у якому комісія встановила «ознаки системних порушень».

Так, за даними звіту, понад 80% підсумкової оцінки кандидата формується на підставі суб’єктивного «внутрішнього переконання» членів ВККС за результатами співбесіди, тоді як автоматизоване оцінювання фактично мало лише допоміжну вагу. ТСК звернула увагу на участь у конкурсах родичів членів ВККС і ВРП, а також їхніх інспекторів та помічників: такі кандидати отримували непропорційно високі бали на етапах, де оцінювання залежало від членів ВККС.

Окремий епізод стосується перевірки практичних робіт. Голова ВККС Андрій Пасічник мав оцінити 210 робіт, але в період, визначений для перевірки, перебував на стаціонарному лікуванні. Журнал логувань, як зазначено у звіті, показав вхід до системи в один день і виставлення балів стосовно всіх 210 роботах з інтервалом у 2—3 хвилини. На засіданні ТСК А.Пасічник пояснив, що перевіряв роботи не в системі, а роздрукованими в себе вдома. За зверненнями комісії відомості про це було внесено до ЄРДР, зокрема ДБР та Офісом Генерального прокурора.

Що стосується ГРД, то ТСК відзначила фактичний монопольний вплив однієї громадської організації на її формування та діяльність. У звіті йдеться про фінансову, кадрову та організаційну залежність, блокування прямих контактів Ради з донорами, спроби впливу на майбутній склад ГРД через «рекомендовані списки» кандидатів, а також поширення проєктів бюлетенів із неформальними позначками щодо «бажаних» і «небажаних» кандидатів. Також ТСК указала на оплату роботи окремих членів ГРД виконавчим директором цієї громадської організації.

Окремо ТСК зафіксувала проблему взаємодії органів суддівського врядування з парламентським контролем. У звіті зазначено, що члени ВРП відмовилися взяти участь у роботі комісії та не прибули на її засідання, попри офіційні запрошення. Також комісія описала нерівний правовий режим для членів ВККС і ВРП: частина з них, маючи статус судді, посилалася на гарантії незалежності судової влади для відмови надавати інформацію, хоча запити ТСК стосувалися не здійснення правосуддя, а адміністративних, кадрових, дисциплінарних та організаційних повноважень у складі цих органів.

Правоохоронна система: контроль, кадри і результати

У правоохоронному блоці ТСК проаналізувала роботу Державного бюро розслідувань, Національної поліції, Служби безпеки та Бюро економічної безпеки за такими напрямами, як внутрішній контроль, кадрова спроможність, перевірки, дисциплінарна практика і співвідношення між кількістю проваджень та їх результатами.

Нацполіція. У звіті наводяться дані про кримінальні провадження, розпочаті за статтями Кримінального кодексу, пов’язаними з корупційними правопорушеннями щодо співробітників. Так, з 2022 року до липня 2025 року із 739 розпочатих проваджень повідомлення про підозру отримали 248 осіб, до суду було направлено 182 обвинувальні акти, а реальних обвинувальних вироків за результатами судового розгляду, за даними ТСК, було лише 34.

При цьому ТСК звернула увагу на відсутність єдиного обліку випадків корупції, що ускладнює оцінку реального масштабу таких правопорушень і ефективності реагування на них. Згадується зростання кількості адміністративних стягнень у 2024—2025 роках, але така динаміка може свідчити як про активізацію внутрішнього контролю, так і про тенденцію кваліфікувати частину діянь як менш тяжкі правопорушення.

За результатами 71 внутрішнього аудиту було встановлено 32 ключові ризики у 10 сферах діяльності. Порушення у грошовому еквіваленті оцінено у 190 млн грн., з яких 165 млн грн., за даними органу, відшкодовано.

СБУ. Цей державний орган спеціального призначення, на думку ТСК, має проблеми з фінансовим контролем та декларуванням на тлі посилань на режим державної таємниці. На засіданнях комісії представники Служби повідомляли, що мінімізували та усунули 12 корупційних ризиків, ще 15 — перебувають у процесі постійного моніторингу. Проте у 2022—2025 роках до НАЗК було направлено інформацію щодо неподання або несвоєчасного подання декларацій стосовно близько 1,5 тис. осіб, значна частина яких — колишні працівники СБУ.

І це ТСК назвала проблемою. У звіті йдеться про високий рівень неподання декларацій особами, які припинили службу, критично низьку кількість повних перевірок декларацій та слабку трансформацію виявлених фактів у кримінальні провадження. Окремо комісія звернула увагу на розбіжності між СБУ та НАЗК щодо доступу до декларацій і обміну інформацією: представники СБУ говорили про належне інформування та передання відомостей, тоді як НАЗК вказувало на відсутність або обмеженість доступу.

Тож ТСК зафіксувала обмежену прозорість. Зокрема, відсутність даних щодо кількості суб’єктів декларування, які користуються правом відтермінування подання декларацій. Комісія пов’язала це з ризиком «сліпих зон» у фінансовому моніторингу та потребою врегулювати доступ НАЗК до декларацій працівників і колишніх працівників СБУ з урахуванням режиму державної таємниці.

БЕБ. У частині Бюро економічної безпеки ТСК відзначила критично низький рівень укомплектованості штату, що фактично обмежує здатність органу виконувати покладені на нього функції.

Окремо комісія описала розрив між виявленням порушень усередині органу та покаранням за їх учинення. Попри збільшення кількості кримінальних проваджень, скерованих до суду, система внутрішньої безпеки БЕБ не забезпечує належного доведення виявлених порушень до рівня кримінальної відповідальності. Значна кількість службових перевірок завершувалася дисциплінарними рішеннями або звільненнями, однак лише незначна частина фактів отримувала процесуальне продовження у вигляді повідомлень про підозру чи окремих кримінальних проваджень.

Фінансовий контроль за працівниками БЕБ у звіті називається малорезультативним. У 2022—2023 роках повні перевірки декларацій не проводилися через воєнний стан, у 2024 році їх було 5, у 2025 році — 3. За результатами цих перевірок у 2024—2025 роках зафіксовано лише по одному випадку правопорушень, передбачених ст.3662 Кримінального кодексу. Практика притягнення до відповідальності фактично відсутня: за весь досліджуваний період щодо працівників БЕБ не було складено жодного протоколу про адміністративне правопорушення.

ДБР. На відміну від інших органів, діяльність Державного бюро розслідувань ТСК описала у значно стриманішій тональності. У звіті відзначено, що Бюро відкрито взаємодіяло з комісією, надавало відповіді на запити, необхідні матеріали та забезпечувало прозорість інформації. Також наводиться позиція керівництва органу про роботу в умовах істотного зростання навантаження у 2022—2025 роках через війну, окупацію частини територій і необхідність реагування на злочини воєнного часу.

ТСК зафіксувала, що середнє навантаження на одного слідчого зростало щороку і досягло пікових значень у 2024—2025 роках. В окремих категоріях справ, пов’язаних із військовими злочинами, навантаження на одного слідчого може перевищувати тисячу проваджень, що впливає на якість та оперативність розслідувань.

Фактично, комісія не надала належної оцінки діяльності ДБР, яке є політично провладним правоохоронним органом.

Досудове розслідування: СІЗО, застави і угоди зі слідством

Окремий блок звіту стосується питань, які виходять за межі роботи одного органу, але безпосередньо впливають на кримінальний процес: обліку осіб, щодо яких застосовано тримання під вартою, визначення розміру застави, тривалості проваджень та практики угод зі слідством.

З відповідей Міністерства юстиції та Київського слідчого ізолятора ТСК встановила, що поряд з електронним реєстром у пенітенціарній системі досі зберігається масштабний паперовий облік. Йдеться про особові справи, журнали, алфавітні картотеки, контрольно-строкові картки та інші документи. Київський СІЗО фактично підтвердив, що частину статистичних даних неможливо оперативно сформувати без ручного опрацювання особових справ і судових рішень.

Також ТСК звернула увагу на відсутність єдиної методики визначення розміру застави, що створює передумови для суб’єктивізму та різної практики. Адже необґрунтовано високі застави можуть перетворюватися з альтернативного запобіжного заходу на приховану форму безальтернативного тримання під вартою.

У цьому ж контексті комісія згадала проблему так званих «вічних» проваджень, коли кримінальне переслідування, обмеження прав і запобіжні заходи тривають роками без належного процесуального завершення. У такій ситуації сам факт фігурування особи у провадженні може ставати інструментом тривалого тиску, незалежно від кінцевого результату розслідування.

Практика угод у кримінальних провадженнях — ще одна проблема. За умовами деяких із них значні суми спрямовуються не до державного бюджету, а на підтримку Збройних Сил України через недержавні благодійні організації. У звіті зазначено, що суспільно корисна мета таких платежів не усуває ризиків, якщо немає єдиних критеріїв вибору фондів. Указується на можливість вибіркового підходу, привілейованого становища окремих організацій, потенційного конфлікту інтересів і недостатнього контролю за подальшим використанням коштів.

НАБУ, САП і ВАКС: антикорупційна інфраструктура чи вертикаль?

Значне місце у звіті ТСК відведено інституціям, які зазвичай називають антикорупційною інфраструктурою або «антикорупційною вертикаллю». Але така назва потребує застереження: НАБУ здійснює досудове розслідування, САП забезпечує процесуальне керівництво і підтримання публічного обвинувачення, а ВАКС є судом. Тому включення суду в одну «вертикаль» з органами розслідування та обвинувачення саме по собі є проблемою з точки зору права.

Одним із ключових епізодів для НАБУ і САП стала їхня співпраця з ТСК. Директор НАБУ Семен Кривонос і керівник САП Олександр Клименко двічі не з’явилися на засідання ТСК. Перший повідомив про неявку в день засідання, пославшись на «внутрішньоорганізаційні заходи», а другий пояснив свою відсутність «значним службовим навантаженням». ТСК визнала такі причини неповажними, пославшись на ст.19 профільного закону, за якою явка на засідання слідчої комісії є обов’язком. Дії керівників антикорупційних органів комісія кваліфікувала як такі, що мають ознаки кримінальних правопорушень, пов’язаних із перешкоджанням діяльності ТСК.

У змістовній частині комісія вказала на наявність системних корупційних ризиків у діяльності цих органів і звернула увагу на значні обсяги їх бюджетного фінансування при одночасному існуванні проблем у роботі: висока частка угод зі слідством, численні закордонні відрядження керівництва поза межами безпосередніх функціональних повноважень, низькі показники перевірки декларацій, а також недостатній рівень виявлення та притягнення до відповідальності за корупційні правопорушення.

Щодо ВАКС у звіті звертається увага на кадровий дефіцит: 23 вакантні посади створюють ризики затягування розгляду справ, перевантаження суддів і зниження якості рішень.

З-поміж 11 тис. матеріалів і справ у провадженні суду першої інстанції ВАКС ухвалив лише 109 вироків. При цьому із них 72 (понад 66%) постановлено на підставі угод про визнання винуватості. ТСК зазначила, що домінування угод у структурі вироків створює враження, ніби головним результатом роботи суду стає статистика обвинувальних вироків, а не встановлення всіх обставин злочину та викриття повного кола причетних осіб.

Оцінюючи інформаційну та організаційну спроможність ВАКС, комісія відзначила його залежність від міжнародної технічної допомоги. Суд отримував програмні комплекси захисту інформації, мережеве обладнання, ліцензійне програмне забезпечення, системи кібербезпеки, сервіси резервного копіювання та інші технічні продукти. ТСК вказала, що формування критичної ІТ-інфраструктури суду за рахунок зовнішніх ресурсів може створювати ризики для інформаційної незалежності судової системи, а відсутність детального аудиту використання такої допомоги ускладнює парламентський контроль.

Фактично, ми бачимо антиконституційне перешкоджання парламентському контролю, оскільки діяльність ТСК прямо передбачена Конституцією.

НАЗК: декларації, спосіб життя — контроль формальний

Запобігати частині виявлених ризиків ще до того, як вони перетворюються на кримінальні провадження, дисциплінарні скандали або публічні конфлікти мало б Національне агентство з питань запобігання корупції. Цей орган відповідальний за фінансовий контроль, перевірку декларацій, моніторинг способу життя і врегулювання конфлікту інтересів.

Але оцінка роботи НАЗК з боку парламентарів виявилася доволі жорсткою. І з нею важко не погодитися.

ТСК зазначила, що кількість перевірок декларацій та моніторингів способу життя посадових осіб правоохоронних органів і судової влади є критично низькою та не відповідає реальному рівню корупційних ризиків у цих сферах. Також система електронного декларування в нинішньому вигляді не забезпечує досягнення задекларованої антикорупційної мети, оскільки переважна більшість декларацій фактично залишається без повноцінного змістовного контролю.

Причина, за логікою звіту, полягає не лише у кількості перевірок. Автоматизовані інструменти здатні виявляти переважно формальні, логічні або арифметичні помилки. Натомість встановлення походження коштів, перевірка активів членів сім’ї, виявлення прихованих зв’язків, номінальних власників або ознак невідповідності способу життя потребують реального аналізу в ході повних перевірок. Але саме таких змістовних перевірок, за висновками ТСК, бракує.

Також питання полягає у тому, чим завершуються ті перевірки, які проводяться. В якості показового прикладу в звіті наведено працівників САП, щодо яких за весь досліджуваний період НАЗК не склало жодного адміністративного протоколу і не направило до правоохоронних органів жодного обґрунтованого висновку про можливі корупційні правопорушення. Це, на думку ТСК, є ознакою формального характеру фінансового контролю та низької практичної результативності у виявленні порушень.

Ще один епізод, пов’язаний із конкурсом до апеляційних судів. ТСК звернула увагу, що НАЗК взагалі не побачило конфлікту інтересів у ситуаціях, коли в конкурсних процедурах брали участь особи, пов’язані родинними або службовими зв’язками з членами ВККС і ВРП. Народні депутати пов’язали це не лише з практикою самого агентства, а й із недосконалістю законодавства: універсальний підхід до визначення конфлікту інтересів не враховує різний статус суб’єктів, обсяг їхніх повноважень і характер впливу на рішення.

Системні дефекти

Загалом сам звіт тимчасової слідчої комісії ВР з питань розслідування можливих фактів корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень у правоохоронних органах, судах та органах судової влади не варто розглядати як окремий політичний епізод або чергову парламентську критику конкретних органів влади. Скоріше він є тим матеріалом, який дає ґрунт для широкої розмови про результати багаторічних судових, правоохоронних та антикорупційних реформ.

Формально ці реформи створили нові інституції, запровадили конкурси, реєстри, декларації, внутрішні перевірки, дисциплінарні механізми та електронні сервіси. Але все це не додало системі бажаної доброчесності — ключового маркера сучасної політики держави. Не отримавши чітких критеріїв, доброчесність сама стала інструментом «приватизації публічної функції», подвійних стандартів, маніпуляцій, неформального впливу.

Проблема, на наше переконання, полягає не у відсутності процедур та недосконалості законів. Проблема — в якості їх застосування і відсутності практичного результату. І звіт ТСК є яскравою ілюстрацією цього твердження. В одному документі описані дефекти, які властиві майже всім державним інституціям: непрозорі кадрові процедури, формальний контроль, слабка результативність перевірок і недостатній зв’язок між виявленням порушень та реальною відповідальністю.

Як загальний висновок, система, створена для контролю доброчесності, сама потребує перевірки на прозорість, підзвітність і здатність давати результат. При цьому незалежність органів, суддівського врядування чи антикорупційної інфраструктури не може означати закритість від зовнішньої перевірки. Коли парламентський контроль сприймається як необов’язкова формальність, під загрозою опиняється не авторитет конкретної ТСК, а сама ідея підзвітності органів, які діють від імені держави і за рахунок коштів платників податків.

Результати діяльності парламентської ТСК вказують на тривале (неухильне) зниження довіри до української правоохоронної системи, правосуддя та української юрисдикції загалом.

Джерело: zib.com.ua

АО «Кравець І Партнери»

Про це в коментарі i-ua.tv заявив адвокат Ростислав Кравець.

«Наразі не зрозуміло, що буде в контракті, який військовий укладе з ЗСУ. Подивився цю програму — вона вкрай незрозуміла. Є лише якісь незрозумілі картинки та напис, що за роз’ясненням треба дзвонити операторам, які пояснять, що треба робити. Якщо ж така складна програма підписання контракту, то це не говорить про користь запровадження цієї програми. Тим більше, що вже були прецеденти, коли люди були на військовій службі й пішли на контракт, але обіцяний мільйон не отримали», — каже Р. Кравець.

«Як воно буде працювати насправді та чи не буде підставою для відмови у звільненні з ЗСУ, невідомо. Зараз це виглядає як тимчасова демобілізація. І тут невідомо, чи буде відмова у звільненні в разі дисциплінарного порушення. Тому треба дивитися на сам контракт перед тим, як його коментувати. Адже поки не зрозуміло, як усе буде працювати», — зазначає адвокат.

Він підкреслив, що буде багато питань до контрактів, які запропоновані особам для підписання.

«Тому варто коментувати, коли з’явиться повний текст контракту, а не просто гарні картинки, які не несуть жодних гарантій для військових, а також дотримання прав та свобод. Треба бачити умови контракту та підстави для звільнення або ж відмови під час часткової демобілізації», — резюмує Р. Кравець.

Нагадаємо, що за дорученням президента уряд, Верховна Рада, Міноборони, Генштаб та Мінфін розпочинають перший етап трансформації системи військової служби. Про це повідомили в командуванні Десантно-штурмових військ ЗСУ.

Запроваджується нова контрактна система:

• піхотно-штурмовий контракт — на 14 місяців для цивільних осіб, на 10 місяців для діючих військовослужбовців та від 6 місяців для військовослужбовців, які раніше звільнилися зі служби;

• бойовий контракт — на 24 місяці для пілотів БПЛА, операторів НРК, артилеристів, фахівців РЕБ та інших бойових спеціальностей;

• базовий контракт — на 24 місяці для інших напрямків служби з можливістю обіймати тилові посади.

Вперше з початку повномасштабного вторгнення влада запропонувала військовим чіткі терміни служби. Однак замість демобілізації армія отримала нові контракти, які адвокати називають «тотальною профанацією», а самі бійці — «військовим рабством».

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

Про це в коментарі i-ua.tv заявив адвокат Ростислав Кравець. 

«Множинне громадянство жодним чином не пов’язано із залученням іноземців для України. Це говорить про суцільну некомпетентність особи, яка про це заявила та про її негайне звільнення з посади, яку вона займає. Адже якщо хочуть когось залучати на роботи, то для цього є відповідна процедура. Зокрема, особа може отримати дозвіл на роботу в Україні, якщо вона дійсно потрібна Україні», — каже адвокат.

Він підкреслив, що закон про множинне громадянство не має стосунку до залучення іноземної робочої сили в Україну, адже для цього вже існують законні механізми працевлаштування. Натомість множинне громадянство створює ризики уникнення відповідальності посадовцями, у яких є громадянство інших країн.

«Це намагання знищити українську націю шляхом її розсіювання. Це робила росія останні 70 років, висилаючи українців до Сибіру, завозячи на нашу територію людей з невідомих віддалених регіонів для того, щоб максимально знищити українську природу та націю. Фактично, на моє переконання зараз те ж саме наразі заявила ця посадова особа. Маю на увазі підтримку саме такої політики. Тобто політики знищення нації», — каже Р. Кравець.

На питання чому тоді українцям, які працюють в ЄС, не дають громадянство, а ми маємо надавати мігрантам громадянство, адвокат відповів наступне:

«На такі заяви має реагувати СБУ. Зокрема, з’ясовувати, хто саме намагається внести такий меседж у суспільство. Чия це ідея. На мій погляд жодного зв’язку з покращенням якоїсь ситуації в Україні закон про подвійне громадянство не містить. І про це неодноразово наголошував. Це створення механізму уникнення відповідальності осіб, які уповноважені на виконання функцій держави, при наявності громадянства інших країн», — каже адвокат.

Нагадаємо, що голова Державної міграційної служби Наталія Науменко заявила, що Множинне громадянство надає нашій державі можливість залучення трудового ресурсу в майбутньому.

«Для нас на сьогодні множинне громадянство — це можливості. Можливості не тільки не втратити наших громадян за кордоном, які мають там громадянство інших країн, у першу чергу європейських. Так чи інакше, це — шлях залучення трудового ресурсу. Не сьогодні — так завтра, не завтра — так через кілька років, не через кілька років — так протягом десятиліття, коли вони стануть потужною робочою силою і зможуть сюди приїхати без зайвих бюрократичних процедур, зможуть сказати, що вони є українцями і готові… піднімати економіку», — розповіла голова ДМСУ.

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

Про це у коментарі i-ua.tv заявив адвокат Ростислав Кравець.

За словами адвоката, за останні роки в державному управлінні та законотворчості бракує професійного підходу до підготовки законів.

«Об’єктивно ми стали свідками, що за останні 6 років склад фотографів, прибиральниць та осіб, які не мають вищої освіти і безробітних, не відповідає сучасним засадам державотворення та законотворчості. Адже у таких законопроєктів має бути випробувальний термін. Тобто має бути декілька областей, в яких відбувалося б запровадження такого законопроєкту для того, щоб потім подивитися, як він працює, зрозуміти проблеми та виправити недоліки», — заявив адвокат.

Він зазначив, що, згідно з ідеєю законопроєкту, роботодавцям можуть компенсувати витрати за проходження працівниками військового вишколу, зокрема на рівні мінімальної зарплати. Водночас, за його словами, це не вирішує проблему відсутності кваліфікованих працівників.

«Однак роботодавець наймає працівника не заради мінімальної зарплати, а для виконання конкретних завдань. Якщо говорити про низькокваліфікованих працівників, наприклад вантажників, то тут можна замінити людину на час вишколу. Однак якщо забрати головного інженера, то на його місце не з’явиться новий. Така ж сама ситуація, якщо забрати лікаря з приватної лікарні або юриста з приватного підприємства», — пояснив Р. Кравець.

Він наголосив, що відсутність кваліфікованого працівника неможливо компенсувати державними виплатами.

«На практиці не можна одну людину швидко замінити на іншу, якщо йдеться не про низькокваліфіковану, а про висококваліфіковану працю. Адже вона є майже незамінною у сучасних умовах», — зазначив адвокат.

Він також додав, що, на його думку, жодна компенсація від держави не замінить відсутність фахівця на робочому місці.

«Якщо потрібен архітектор внутрішніх мереж, то його не замінить будівельник собачих будок. А ті, хто пропонує цей законопроєкт, не мають досвіду навіть у будівництві собачих будок, не те щоб у керуванні країною та військовим вишколом», — резюмував адвокат.

Нагадаємо, що у Верховній зареєстрували новий законопроєкт, який передбачає зміну підходу до оборонної підготовки громадян і запровадження системи так званого «тотального резерву».

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

Підтримай канал, придбай мерч – https://merch.knpartners.com.ua/shop/

АО «Кравець І Партнери»

Чи варто купувати таку нерухомість

«Порівняно невисокий цінник — це, звичайно ж, велика перевага. Але є й недоліки. Таку нерухомість, зазвичай, не можна попередньо оглянути. Крім того, можуть бути юридичні нюанси, скажімо, у квартирі нерідко залишаються прописаними мешканці, тобто не виключено, що їх доведеться виселяти через суд. Також на об’єктах часто висять і борги, наприклад, за комунальні послуги. Всі ці нюанси варто враховувати під час придбання», — пояснила «Мінфіну» Луханіна.

Редакція вирішила з’ясувати, яку нерухомість можна купити на Prozorro та як уникнути ризиків.

Що продається на Prozorro

Prozorro.Продажі — це електронна система, через яку реалізуються різні об’єкти державного і комунального майна, активи банків, що ліквідуються, арештоване майно (у цьому випадку задіюється майданчик СЕТАМ).

«Будь-хто бажаючий може подати заявку, сплатити гарантійний внесок, який зазвичай становить 5−10% від заявленої стартової ціни об’єкта, і може брати участь у торгах онлайн», — каже Луханіна.

Якщо аукціон не відбудеться з першого разу, цінники на об’єкти знижуються. Тому, чим більше кіл торгів, тим цікавішою є вартість лотів. На кожному з етапів ціна може падати до 20%. Відповідно, тим, хто полює на дешеву нерухомість, варто шукати «повторні» торги, оминаючи об’єкти, що виставляються вперше (статус вказується в описі лотів).

За словами Луханіної, кожна група об’єктів, що реалізуються через Prozorro.Продаж, має свою специфіку. Наприклад, квартири — це переважно активи банкрутів, застави банків та конфісковані чи арештовані об’єкти.

Земельні ділянки виставляються на продаж переважно місцевими громадами та Геокадастром. Комерційні приміщення потрапляють на Prozorro.Продажі через Фонд гарантування вкладів фізосіб (активи банкрутів) або ж виставляються місцевою владою, або є об’єктами державної власності.

Сільський будинок — за $ 6,4 тис., квартири у Києві — від $ 1 тис. за квадрат

Що пропонується на Prozorro.Продажі з житлової нерухомості?

Наприклад, зараз на аукціон виставлено житловий будинок у селі Малинці Хотинського району Чернівецької області (цей регіон є туристичним) загальною площею 94,2 кв.м. У будинку три кімнати, на ділянці є літня кухня, сарай. Об’єкт продається разом із земельною ділянкою на 8 соток. Стартова ціна — 471,2 тис. грн, тобто близько $ 11,4 тис. На OLX схожий будинок пропонується майже за 600 тис. грн, а на Dom.ria — за $ 14 тис.

Ще один лот Prozorro.Продажі — будинок у Згурівці Київської області. Стартова ціна 266 тис. грн, або $ 6,4 тис. Будинок площею 63,6 кв.м, є господарські будівлі. При цьому земельна ділянка належить третій особі (тобто не продається). На OLX схожий будинок площею 80 кв.м пропонується за 881,5 тис. грн, або майже $ 21,3 тис.

«Мінфін» знайшов на Prozorro.Продажі квартиру в Києві за 6,8 млн грн ($ 164 тис.). Це 4-кімнатні апартаменти площею 151,4 кв.м у новобудові на Голосіївському проспекті. Тобто стартова ціна — трохи більше тисячі доларів за квадрат. Для порівняння: житло в новобудовах на Голосіївському проспекті, наприклад, у ЖК River Dale пропонується за ціною від $ 1 347 за квадрат.

Ще один об’єкт — квартира в Києві за 4,93 млн грн із панорамним видом на Русанівський канал у ЖК «Блакитний блюз». Площа об’єкту — 125,5 кв.м. Тобто цей лот пропонується за $ 1118,2 за квадрат. У цьому ЖК квартири коштують $ 1,5−2 тис. за квадрат, але у продажу зараз є переважно об’єкти з ремонтом, тоді як на Prozorro виставлено квартиру без ремонту. Цінник на неї все одно нижчий за ринковий, але різниця порівняно невелика — декілька сотень доларів на квадраті.

Рієлтор Ірина Луханіна каже, що обидві ці квартири важко назвати надто дешевими. Особливо, з огляду на те, що в процесі торгів ціна може зрости. Крім того, самі об’єкти, за ринковими мірками, «складні». «Якщо ви захочете перепродати таку квартиру — буде складно, площі великі, а ремонту немає, і зробити його, з огляду на ціни на будматеріали та роботи, а також дефіцит майстрів, не так просто», — пояснює вона.

Голова оціночної компанії «Дельта Консалтинг» Роман Рябов проаналізував три квартири, виставлені в Києві та Харкові, — 4-кімнатну на Голосіївському проспекті за 6,8 млн грн, двокімнатну 67,5 кв.м на Саксаганського за 4,27 млн грн і трикімнатну 81,3 кв.м на проспекті Перемоги у Харкові за 1,6 млн грн.

«Дві з них продаються також на ринку. Одна навіть на 5 тисяч доларів дешевше, ніж на Prozorro, друга — за приблизно такою самою ціною. Щодо третього об’єкту — стартова ціна, по суті, відповідає ринковій для об’єкта такого рівня. Тобто на аукціоні ці квартири пропонують приблизно за такими ж цінами, що і загалом на ринку. З огляду на те, що в процесі торгів цінник може зрости, виходить, що особливою привабливістю ці лоти не відрізняються. Хіба що об’єкти з першого аукціону не продадуть, і далі ціна на них буде знижена», — каже Роман Рябов. Тобто, як бачимо, не вся нерухомість на Prozorro відрізняється низькими цінниками.

На Prozorro виставлено також окремий будинок у котеджному містечку Riviera club у Вишеньках під Києвом за 8,5 млн грн (близько $ 205 тис.).

У будинку два поверхи, загальна площа — 239,4 кв.м, земельна ділянка 10 соток. Об’єкт після будівельників, тобто потрібно робити ремонт. Цінники на такі будинки у Вишеньках сягають 12−13 млн грн, але, зазвичай, пропонуються об’єкти з ремонтом.

Навіть якщо вдається знайти привабливий варіант, експерти радять зважати на інші нюанси.

«Зазвичай, стартовий цінник на квартири — на 20−40% нижчий за ринковий, до того ж процедура їх продажу чиста, без кулуарних домовленостей та „договорняків“. І це величезний плюс. Але є й мінуси. Багато квартир продаються з прописаними там мешканцями, інколи ж і фактично зайняті ними на момент продажу. Виселення — лише через суд та виконавчу службу, що на практиці може тривати роками. Крім того, за об’єктами можуть бути обтяження, скажімо, борги за комунальні послуги або судові позови. Є питання і щодо технічного стану — оглянути лот заздалегідь не завжди можливо», — зазначає Луханіна.

Зазначимо, що «з мешканцями» з перерахованих вище об’єктів на Prozorro продаються також сільські будинки в Малинцях та Згурівці, а в описі лотів зазначено, що виселенням має займатися новий власник.

Тим, хто все ж таки вирішить купити квартиру через Prozorro, Луханіна рекомендує попередньо перевірити об’єкт у Держреєстрі майнових прав, а також у реєстрі судових рішень на сайті Мін’юсту. Плюс — закладати до підсумкового бюджету вартість юридичного супроводу та можливі судові процеси.

Що кажуть юристи

«Мінфін» запитав у юристів, які можуть бути нюанси придбання нерухомості через Prozorro.

За словами адвоката, керівника практики супроводу публічних закупівель, старшого партнера юридичної компанії RELIANCE Романа Кецкало, нерухомість, що реалізується через Prozorro.Продажі, може стати привабливою можливістю як для інвесторів, так і для приватних осіб. Але процес купівлі має низку специфічних нюансів.

«Передусім потрібно пам’ятати, що сама платформа лише забезпечує прозорий механізм аукціонів, але не звільняє покупців від обов’язку самим перевіряти всі правові та фактичні аспекти щодо об’єктів», — каже Роман Кецкало.

Ключовий аспект — юридична чистота майна, варто перевірити в Державному реєстрі речових прав, чи не накладено арешт на об’єкт, чи не перебуває він у заставі, чи немає інших обтяжень.

Також варто з’ясувати, на яких підставах нерухомість виставлена на продаж. Це може бути реалізація активів підприємств-банкрутів, продаж комунального чи держмайна, відчуження іпотечних об’єктів. Кожен із цих випадків має свої ризики. Наприклад, можливе оскарження торгів чи затримки з оформленням документів”, — радить Роман Кецкало.

Не менш важливий нюанс — фактичний стан нерухомості. «Фотографії на порталі часто не передають реальної картини, тож бажано організувати особистий огляд чи запросити експерта. Це допоможе оцінити реальні витрати на подальший ремонт, відновлення комунікацій чи узаконення перепланувань. Важливо уважно читати умови аукціону: строки оплати, порядок внесення гарантійного платежу, відповідальність у разі відмови підписувати договір», — пояснив «Мінфіну» Роман Кецкало.

Голова адвокатського об’єднання «Кравець і партнери» адвокат Ростислав Кравець також говорить про високі ризики оскарження угод купівлі-продажу нерухомості на Prozorro.

«На цей майданчик потрапляє чимало об’єктів, заарештованих чи конфіскованих у рамках судових процесів, санкцій тощо. Надалі немає гарантії, що рішення судів не будуть оскаржені позивачем, а санкції — не скасовані через суди.

У цьому разі втратить чинність і рішення про арешт/конфіскацію майна. А це означає, що новому власнику доведеться повернути нерухомість. Він отримає право вимагати компенсації у держави, але зрозуміло, що процес повернення коштів може розтягнутися на роки”, — підсумував Кравець.

«Все, що пов’язано з примусовим продажем арбітражними керуючими або іншими розпорядниками майна, для нового власника несе суттєві ризики, адже колишні власники можуть оскаржити його право на нерухомість», — додав Рябов.

Джерело: minfin.com.ua

АО «Кравець І Партнери»

Методика нехтування

В Національній асоціації адвокатів України відбувся круглий стіл «Проблемні питання формування конкурсної комісії з відбору членів ВККС: виклики чи блокування?». 

Відкриваючи захід, голова НААУ, РАУ Лідія Ізовітова зазначила, що проблема не є новою і бере початок з 2019 року, коли фактично «обнулили» одну із ключових інституцій суддівського врядування – Вищу кваліфікаційну комісію суддів. «Якщо подивитись на історичний контекст цієї проблеми, то вона, певною мірою, полягає у боротьбі за державний суверенітет. Ми, як інституція, втратили безпосередність обрання на з’їзді членів ВККС», — додала Л.Ізовітова

Голова НААУ нагадала, що у 2019 році Верховна Рада ухвалила закон «Про внесення змін до закону «Про судоустрій та статус суддів» та деяких законів щодо діяльності органів суддівського врядування». Конституційний Суд, в свою чергу, навіть визнавав деякі положення цього закону неконституційними.

Протягом 2019—2022 років ВККС не працювала, утворився вакуум. В 2021 році була внесена Пропозиція Президента про відновлення діяльності ВККС. На розвиток цієї ініціативи 14 народних депутатів, членів Комітету ВР з питань правової політики, внесли законопроект щодо відновлення роботи ВККС.

Не без змін і дискусій, але закон зрештою було прийнято. Модель формування раніше діючі ВККС була повністю змінена. Закон встановив формування конкурсної комісії з відбору членів ВККС, яка за результатами конкурсу має відібрати та рекомендувати Вищій раді правосуддя кандидатів на призначення членами ВККС. Перший склад конкурсної комісії строком на два роки формувався за участі міжнародних експертів. Після закінчення 2-х річного терміну повноважень, який обчислюється з дня початку її діяльності, конкурсну комісію формують — Рада суддів України, Рада прокурорів, Рада адвокатів України і Президія Академії правових наук.

Оскільки повноваження першого складу конкурсної комісії завершились 1.06.2025, тож з цього дня мав розпочатися старт формування конкурсної комісії у новому складі іншими суб’єктами формування.

Законодавець, переконана Л.Ізовітова, свідомо передбачив, що перший склад з участю міжнародних експертів виконає свою місію з формування оновленої ВККС, передає досвід, а потім українські суб’єкти формування будуть відбирати членів конкурсної комісії для обрання членів ВККС самостійно. Це буде принциповим кроком до відновлення державного суверенітету України в судовій сфері.

Це вже історія, наш законодавець, допустивши міжнародних експертів до формування судової гілки влади на короткий перехідний період, а надалі спрямовував свої дії на відновлення власного суверенітету, оскільки формування конкурсної комісії мало здійснюватися виключно національними суб’єктами.

Між тим, швидко промайнули два роки, і 1 червня закінчились повноваження у першого складу конкурсної комісії. Відповідно до вимог закону, як тільки закінчились повноваження у членів конкурсної комісії, протягом 5 днів ВРП повинна зробити відповідне повідомлення в «Голосі України», направити повідомлення формуючим суб’єктам і розмістити повідомлення на сайті, що формується новий склад КК. У свою чергу, суб’єкти формування протягом 20 днів з моменту отримання повідомлення мають надати своїх кандидатів до складу комісії. Через 5 днів ВРП має сформувати із цих кандидатів нову конкурсну комісії.

«Ми призначили Раду адвокатів України на 6—7 червня, очікуючи, що до 6 червня отримаємо таке повідомлення. Однак жодного повідомлення дотепер не отримали. 13 червня я направила голові ВРП лист з проханням повідомити про причини такої затримки. 17 червня розгляд цього питання пропонувалось включити до проєкту порядку денного, але цього не трапилося, до порядку денного не включили. Жодного рішення ВРП з цього приводу не приймала», — розповіла Л.Ізовітова.

Згодом у НААУ отримали лист за підписом заступника голови ВРП про те, що обговорюється питання з приводу того, аби розробити відповідну методику. Однак законом жодна методика не передбачена, а всі строки — сплинули.

Голова НААУ зазначила, що 18 червня у ВР був зареєстрований законопроект про вдосконалення процедури конкурсу на посади в судовій владі, мається на увазі конкурсних процедур. Законопроєктом передбачено продовження повноважень конкурсної комісії за участі міжнародних експертів.

Утім, вочевидь, що конкурсна комісія за участю міжнародним експертів завершила свою роботу 1 червня. А законопроєкт про продовження її діяльності подано майже через 3 тижні. А тому відсутні жодні передумови, аби у такий спосіб подовжити повноваження першого складу КК.

Умаслити іноземців

Своє бачення проблеми, що склалась, висловив і адвокат Ростислав Кравець.

Спікер розповів, що він звернувся до РАУ, а також всіх суб’єктів, які формують склад комісії, яка повинна добирати членів ВККС, щодо необхідності обговорення цього питання.

«Питання буксує за пропозицією члена ВРП Романа Маселка, який, як відомо, пов’язаний з різними грантовими організаціями, в які входять і депутати — автори згаданої законодавчої ініціативи. Складається жахливе і загрозливе для національної безпеки питання щодо впливу іноземців на формування органів державної влади в Україні», — обурився Р.Кравець.

За словами адвоката, пояснити участь іноземців у першому складі конкурсної комісії можна тим, що народні обранці таким чином вирішили отримати допомогу і досвід. «Хоча, як бачимо за результатами, нічого нового нам ці іноземні експерти не продемонстрували. Якщо законом чітко передбачена ситуація, яка встановлює строки, то жодних підстав для відкладення немає. А ВРП чомусь вирішила переступити закон і погодитись на пропозицію одного із членів ВРП почекати. Чого почекати? Незрозуміло. Почекати, поки ВР прийме закон і дозволить іноземцям знову формувати склад конкурсної комісії? Наразі

є закон, який потрібно виконувати», — наголосив Р.Кравець.

Та ще більше адвоката вразила позиція Ради прокурорів, які надіслали відповідь, що вони не бачать жодних проблем, як і не бачать себе в цьому процесі. За словами спікера, сьогодні йдеться про те, що ВРП як конституційний орган порушує закон і при цьому настільки зухвало це робить.

Також адвокат розповів, що у ВР є пропозиція прийняти норми щодо відкликання членів ВРП, бо наразі зробити це неможливо. Р.Кравець зазначив, що існують численні рішення від Великої палати ВС, якими встановлено порушення членами ВРП власного закону, а саме, коли притягають суддів за те, що суддя діяв так, як прямо в законі написано. Це, на його думку, говорить або про умисні дії або про низький професійний рівень членів ВРП.

Також Р.Кравець нагадав, що вирішальне право голосу стосовно призначення членів ВРП застережене за іноземними експертами до 14 липня 2027 року. «Дивно, що люди, які не знають українських законів, не знають української мови, намагаються оцінювати чиюсь доброчесність. З іншого боку, ми взагалі нічого не знаємо про цих міжнародних експертів», — додав Р.Кравець.

В свою чергу спікер НААУ Олексій Шевчук зазначив, що, оскільки проходив етичну раду і відповідну процедуру, може підтвердити той факт, що міжнародні експерти не володіють українським законодавством, не володіють процедурними регламентними моментами щодо обрання членів і не володіють фаховою базою, щоб оцінювати кандидатів на ті чи інші посади. Більше того, матеріали міжнародним експертам готує секретаріат ЕР, який формується за грантові кошти і всі подання достеменно перевіряються представниками грантового корпусу — як то Р.Маселко та Віталій Шабунін, перед тим, як вони подаються усім без виключення міжнародним експертам.

***

Відтак, складається враження, що коли приймався чинний закон, представникам грантових організацій майбутнє здавалось настільки далеким, що всі рішення у ньому мали прийматись колись «потім» і «самі собою». Але, майбутнє настало вже, а втрачати міцні зв’язки з іноземцями так не хочеться, що доводиться вигадувати нові казки про українську меншовартість, тотальну недоброчесність громадян України та уявні «методички» щодо формування незалежних органів.

Джерело: unba.org.ua

АО «Кравець І Партнери»

1 жовтня Кабмін ухвалив постанову, згідно з якою військові частини можуть призивати резервістів та військовозобовʼязаних, які хочуть добровільно служити.

Командири військових частин отримають право здійснювати комплектування бойових військових частин шляхом добровольців. Також вони можуть надавати направлення для проходження ВЛК для визначення придатності особи до служби. Перелік військових частин, командири яких здійснюватимуть призов резервістів та військовозобовʼязаних визначить Генштаб.

Фокус розповідає про перспективи такого рішення та потенційні ризики для військовозобовʼязаних.

Заміна ТЦК на рекрутинг: перспективи рішення

Військовий експерт, полковник запасу ЗСУ Олег Жданов заявив, що таке рішення — це фактично заміна системи ТЦК на рекрутинг. У результаті командирам військових частин дозволяється проводити рекрутинг військовослужбовців на добровільній основі. Дозвіл на направлення для проходження ВЛК теж надається, оскільки всі рекрути повинні пройти медкомісію.

“Краще воно (рішення щодо зміни до Порядку призову. — Ред.) чи ні, покаже час, наскільки буде ефективним такий підхід щодо мобілізації військовозобов’язаних в Україні. Ми в пошуку, тому що ТЦК на сьогодні, наскільки ми розуміємо, не виконує, чи виконує, але дуже погано ті завдання, які на них покладені, — укомплектування Збройних сил України”, — сказав Олег Жданов Фокусу.

Він зауважив, що це викликає суттєве невдоволення суспільства в Україні, а тому шукають нові способи призову.

Які ризики зʼявляться для військовозобовʼязаних: чи потраплять вони в бажану частину

Адвокат Ростислав Кравець розповів Фокусу, що якщо командири направлятимуть військовозобовʼязаних на ВЛК, це не означатиме, що ТЦК повинні направляти особу до цієї конкретної військової частини. Так людина може виявити бажання служити в конкретній частині, командир якої не заперечує, проте після встановлення придатності ТЦК вирішує направити чоловіка в іншу частину. За словами адвоката, цього закон не заперечує.

Адвокат Олег Леонтьєв у розмові з Фокусом повідомив, що в такому рішенні може бути лише один ризик, який є найголовнішим, — щоб військовозобовʼязаний, який захотів служити на конкретній посаді в конкретній військовій частині, потрапив туди. Зокрема, вже були випадки, коли військовозобовʼязаного заохочували йти на певні посади. Той думав, що, наприклад, керуватиме дронами, а потім виявилося, що його відправили на посаду сапера. Так ризик полягає в тому, чи особа насправді прийде на службу на ту посаду, в тих умовах та у військову частину, де захотіла.

“Сьогодні прийшов він в ту військову частину, яку хоче, а виявляється, що його направили не туди, а зовсім на іншу посаду”, — пояснив Леонтьєв.

Він наголосив, що в цьому разі військовозобовʼязаний чоловік не може себе захистити. Адже після ліквідації військових прокуратур, військові — безправні, ніхто не займається захистом їхніх інтересів.

“Мертві душі” в ЗСУ: корупційні ризики нової постанови Кабміну

Ростислав Кравець вважає, що можуть зʼявитися шахрайські та корупційні схеми, коли особа за певну винагороду просить для себе привілей.

“Я не виключаю, що такі випадки також можуть бути. Тому я вважаю, що потрібно, замість перекладання відповідальності на командирів, все ж таки зобов’язати ТЦК, які у нас чомусь є недоторканими, виконувати свої обов’язки щодо комплектування ЗСУ. Командири можуть направляти запити виключно з ТЦК, а ніяк не напряму обирати собі з громадян України”, — пояснив адвокат.

На його думку, це повинно відбуватися централізовано, аби система працювала. Натомість виявляються “якісь партизанські загони”, які формуються з тих осіб, які комусь потрібні, а комусь ні.

“А інших куди дівати? Я вважаю, що Кабінет міністрів вкотре продемонстрував повну професійну непридатність у питаннях мобілізації та військового обліку”, — наголосив Кравець.

Зміни в процесі мобілізації: що про це думають самі військові

Речниця 47-ї ОМБр Анастасія Блищик повідомила Фокусу, що рекрутингові центри є в усіх бригадах.

“До нас дзвонять добровольці, які кажуть: “Хочемо у вас служити”. Далі ми їм оформлюємо рекомендаційний лист, люди йдуть до військкомату, проходять ВЛК, далі учебка і потім потрапляють до нас”, — сказала Анастасія Блищик.

На питання, чи ТЦК направляв особу, яка вирішила служити в 47-й бригаді, до іншої частини, Блищик зауважила, що ні. Зокрема, є директива, яка визначає, що бригада є першочерговою. Йдеться про ту, яка постійно перебуває на передових позиціях. У результаті чоловік йде в ТЦК з рекомендаційним листом, а рекрутери супроводжують його доти, доки він не потрапить до військової частини.

Вона вважає, що рішення щодо дозволу командирам призивати військовозобовʼязаних є чесним по відношенню до добровольців.

“Якщо в них у якійсь бригаді є знайомі, чи вони розуміють, що можуть туди потрапити на якусь конкретну посаду, на яку готувалися в цивільному житті, або ж вони тренувалися на піхотинця, чи вчилися на розвідників, операторів БПЛА. І якщо особа конкретно знає, куди йде, то це чесно по відношенню до самого ж новобранця”, — пояснила Блищик.

Військова додала, що це прекрасна ініціатива, яка має поширюватися на всі бригади. Зокрема, не повинно бути так, що якусь бригаду укомплектували, а інша сидить без свіжих сил.

Нагадаємо, 30 вересня у 80-й ОДШБр показали, як готують новомобілізованих до бойових дій. Зокрема, людей відразу не відправляють на “нуль”.

Того ж дня нардеп Федір Веніславський розповів, що Нацполіція прийматиме рішення щодо оголошення в розшук людей, які не оновили дані. За його словами, воно можливе буде після невиконання накладеного на людину покарання.

Джерело: focus.ua

АО «Кравець І Партнери»

Завдяки цьому, за словами міністра юстиції Дениса Малюськи, можна буде залучити до лав ЗСУ 10 — 20 тисяч чоловіків. Та чи всі засуджені підпадають під мобілізацію? І які ризики можуть бути пов’язані з колишніми в’язнями на передовій?

— Відразу зауважу, що в новому законі не йдеться про примусову мобілізацію засуджених. Це має бути добровільне волевиявлення кожного ув’язненого зокрема, — пояснює адвокатка Віра Тарасенко. — Якщо він забажає служити, то насамперед повинен пройти ВЛК на стан придатності за станом здоров’ям. Далі має бути процедура умовно-дострокового звільнення рішенням суду, де враховуватимуть характеристику з виправної колонії. І лише після цього засуджений зможе підписати контракт із ЗСУ. Тобто не все так просто.

— Чи всі ув’язнені зможуть служити у війську?

● В. Тарасенко:

— Ні. Обмеження діятимуть для тих, хто відбуває покарання або був засуджений за державну зраду та інші злочини проти основ національної безпеки чи пов’язані з тероризмом. Також не підлягають мобілізації засуджені за умисне вбивство двох або більше людей чи вбивство з особливою жорстокістю, за зґвалтування та інші статеві злочини й за порушення правил дорожнього руху у стані сп’яніння, якщо воно спричинило загибель кількох людей. У початковому варіанті законопроекту усунули ризики, на яких наголошував антикорупційний комітет. Зокрема, прибрали право мобілізуватися з тюрми для засуджених депутатів і частини топкорупціонерів.

— Як цей закон, на вашу думку, вплине на процес мобілізації?

— Проблеми з комплектуванням ЗСУ він не розв’яже, — вважає військовий юрист Тарас Боровський. — Тому що дуже мало засуджених буде мобілізовано. По-перше, там великі обмеження стосовно тяжкості скоєних злочинів за окремими статтями Кримінального кодексу. По-друге, не можуть бути мобілізованими ті, у кого залишок невідбутого покарання становить понад три роки. А ті, кому залишилося до кінця терміну менш як три роки, вже мають право на умовно-дострокове звільнення або на заміну покарання більш м’яким. Який їм сенс йти на фронт, коли можуть звільнитися з колонії іншим, набагато простішим шляхом? Та й процедура мобілізації ув’язнених досить складна. У законопроекті спершу передбачалося, що ув’язнений укладає контракт з військовою частиною, а потім вирішується питання щодо його звільнення з в’язниці. Але зрештою депутати ухвалили, що спершу в’язень проходить ВЛК, і якщо його визнають придатним до служби за станом здоров’я, то запускається ціла бюрократична процедура умовно-дострокового звільнення від покарання, по закінченні якої ув’язненого під конвоєм доставляють до ТЦК. А звідти, також під конвоєм, — до військової частини.

З іншого боку зауважу, якщо особа звільняється з місць ув’язнення і мобілізовується до ЗСУ, то вона повинна служити до моменту загальної демобілізації, тобто до завершення дії воєнного стану. Якщо укладає контракт, то його тривалість має бути не меншою, ніж до кінця війни. Мені доводилося спілкуватися з багатьма засудженими. І чимало з них сприймають цей закон схвально. І це можна вважати досить вдалим ходом з боку нашої влади. Адже після закінчення служби засуджені зможуть отримати помилування.

— Дуже багато людей в Україні з певною обережністю ставляться до осіб, які були засуджені за скоєння тих чи інших, особливо тяжких злочинів. Чи варто було владі йти на такий ризикований крок — дозволяти мобілізацію в’язнів?

— Згоден, що може виникнути багато серйозних проблем, — додає військовий юрист Сергій Старенький. — У місцях позбавлення волі чимало ув’язнених, котрі відбувають не перший термін покарання. І вони дуже часто нехтують законами, а живуть за своїми “поняттями”. В армії зовсім інший устрій. Треба вміти підкорюватися, виконувати накази й суворо дотримуватися дисципліни. І недарма багато військових, у яких ми цікавилися думкою щодо мобілізації в’язнів, не давали однозначної відповіді. Вони віддавали перевагу індивідуальному принципу відбору засуджених до ЗСУ, який полягає у тому, щоб прискіпливо вивчати кожну особу, враховуючи її спеціальність, психологічний стан, фізичні можливості й лише після того можна залучати до військової служби. Оскільки закон передбачає створення окремих підрозділів для колишніх в’язнів, то не впевнений, чи кожен командир військового формування захоче, щоб серед його підлеглих були люди, які звикли жити більше за “поняттями”, аніж виконувати наказ. Пригадаймо позицію головнокомандувача ЗСУ генерала Валерія Залужного, який був досить категоричний у цьому питанні. Він вважав, що армія під час війни — це не місце для перевиховання.

— Чи багато в’язнів погодяться воювати? Що прогнозуєте?

● С. Старенький:

— Вважаю заяви деяких посадовців про можливість мобілізувати до війська 10 — 20 тисяч засуджених популістськими. Бо всього в Україні нараховується приблизно 30 тисяч в’язнів. За моїми прогнозами, дією нового закону скористається не більше як 500 — 700 таких осіб.

● Т. Боровський:

— Я також не думаю, що в’язні масово кинуться писати заяви на мобілізацію. Зробити це захочуть не більше як 5% від загального числа засуджених. Та навіть така кількість принесе певний позитивний результат для виправних установ. Насамперед це зменшення навантаження на персонал, скорочення фінансових витрат. Адже утримання одного ув’язненого для колонії обходиться приблизно в 11 000 гривень на місяць.

— Які негативні сторони цього закону?

● С. Старенький:

— Міністерство оборони пропонує для мобілізованих в’язнів створювати окремі загони в складі МВС або взагалі зробити з них окремі підрозділи допомоги, забезпечення та підтримки Сил оборони. Але такий підхід — дискримінаційний. Якщо людина звільнена й проходить службу в ЗСУ, то вона повинна робити це на загальних підставах, як і всі військовослужбовці. А створення якихось окремих підрозділів для певних завдань — то, я думаю, що мали б не депутати в парламенті вирішувати, а командири безпосередньо на місцях.

Набагато ефективнішим було би запровадження мобілізації колишніх засуджених. Тобто тих, які відбули покарання, але мають непогашену судимість. Таких людей в Україні нараховується більше як 100 тисяч. За нині чинними законами, вони не підлягають військовому обліку та мобілізації аж до повного погашення судимості. Скажімо, для засуджених до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин терміни погашення судимості становлять вісім років після звільнення з місць ув’язнення.

● Т. Боровський:

— Певними категоріями кримінально налаштованих громадян ухвалення такого закону може сприйматися як безкарність за свої дії. Мовляв, можна скоювати злочини й не сісти за грати, а окупити свою вину участю у війні. Заголовки деяких ЗМІ по суті так і трактують: кради, грабуй, убивай, а потім замість тюрми зможеш піти в армію. І для багатьох це сприймається як звільнення від відповідальності.

— Закон відкриває лазівки для тих, хто скоїв досить жорстокі злочини й хоче уникнути покарання, — вважає правозахисник Роман Лихачов. — Адже після мобілізації такі особи можуть здатися у полон ворогу або ж просто втекти з поля бою зі зброєю і скоювати нові злочини. Дуже хотілося б, щоб мобілізація засуджених не викликала в людей думки, що армія — це місце для покарання злочинців. Але поки що, на жаль, така думка в суспільстві побутує. Вочевидь тому, що це схоже з практикою російської федерації, де теж мобілізовують в’язнів. І навіть сліпий не побачить паралелі. Тепер треба переконати суспільство у різниці в підходах до такого кроку.

— А я досі не розумію, де і яким чином засуджені мають служити, — каже адвокат Ростислав Кравець. — Законом передбачено, що їх повинні мобілізувати в спеціальні частини. Але що це таке — на сьогодні достеменно не відомо. Скажімо, в нас є бойові підрозділи, штурмові бригади, дисциплінарні батальйони, а спеціальних частин жодним законодавчим актом не прописано. Які завдання будуть ставитися колишнім в’язням та чи будуть давати їм у руки зброю, хто буде їх контролювати — також незрозуміло. Водночас є значні ризики, що ми почуємо, як “людина у формі ЗСУ” вчинила якесь правопорушення, і це автоматично буде сприйматись у суспільстві, як негативний вчинок військового. Тобто битиме по іміджу всієї армії.

Джерело: expres.online

АО «Кравець І Партнери»