Тобто до дати “Ч” залишилося менше місяця. На той час підприємства мають наново пройти процедуру бронювання: підтвердити статус критичної важливості та подати списки співробітників на бронь. Але у багатьох із цим виникають проблеми.

“Ми не проходимо під загальноукраїнські критерії критичності, оскільки підприємство невелике. Намагаємося отримати статус через обласну адміністрацію (місцевим органам дозволили бронювати важливі для регіону підприємства – Ред. ), але поки що зробити цього не вдалося. Якщо питання не вирішиться до кінця місяця, бронь у наших майстрів просто злетить. Така ситуація у багатьох комунальників, у водоканалу, служб, які займаються вивозом сміття. Але якщо нашим працівникам почнуть масово вручати повістки, хто буде працювати? Хмельницької області Олександр Душенко.

На складнощі скаржаться також аграрії.

“Найбільші проблеми у дрібних господарств. Щоб отримати право бронювати людей, фермер, який обробляє до 100 гектарів, повинен мати не менше 10 найманих працівників. Але з такими площами так багато робітників просто не потрібно, та й по грошах мало хто потягне”, – поскаржився власник невеликого аграрного бізнесу із Полтавської області. Він також побоюється колапсу – не за горами весняна посівна, і незрозуміло, чи взагалі буде кому виходити в поле.

Голова адвокатського об’єднання “Кравець і партнери” адвокат Ростислав Кравець каже, що після численних нововведень у правила бронювання, які влада анонсувала як спрощення, процедура, навпаки, ускладнилася і стала “менш прозорою”.

У результаті, як вважає Кравець, до 1 березня багато хто втратить броню. Розбиралися, що відбувається з бронюванням і чому бізнес б’є на сполох.

Бронь по-новому

Наприкінці минулого року Кабмін ухвалив постанову №1332, якою вніс зміни до правил бронювання працівників підприємств. Зокрема, були оновлені критерії критичної ваги компаній, які мають право оформляти відстрочки для своїх співробітників: зарплата не нижче 20 тисяч гривень на місяць, сплата податків не менше 1,5 млн гривень на рік, відсутність боргів, важливість для економіки та інше.

Також з’явилася норма про те, що всі відстрочки, оформлені до 1 грудня 2024 року, закінчуються 28 лютого 2025 року, і броню треба робити наново. Для цього підприємства мають знову підтверджувати свою критичність – вже за новими критеріями. І у разі набуття статусу вони можуть подавати списки працівників на отримання відстрочки від мобілізації на рік.

Перебронювати людей обіцяють швидко – протягом 72 годин. Крім того, у “Діє” вже з 22 січня з’явилася можливість бронювати працівників наперед, тобто не чекаючи кінця лютого. Головне – щоб підприємство мало підтверджений статус критичності.

За цією процедурою з’явилися окремі нововведення. Якщо раніше статус критичності підтверджували Мінекономіки та інші органи центральної влади (скажімо, для аграріїв – профільне міністерство), то тепер визнавати підприємства критично важливими можуть також обласні адміністрації. Їм надали право розробляти свої критерії критичності підприємств (щоправда, їх потрібно узгоджувати з Міноборони та Мінекономіки). Це було зроблено для того, щоб люди могли бронювати компанії, які не відповідають загальним критеріям, але важливі для економіки окремих регіонів. Тобто на перший погляд процедуру спростили. Але, як показує практика, це не так, і з роздачею статусів критичності з різних рук виникла додаткова плутанина, до чого ми повернемося трохи згодом.

Вже цього року Кабмін продовжив вносити зміни до правил бронювання. Наприклад, у січні спростили процедуру для працівників операторів газорозподільних мереж: до них дозволили не застосовувати вимогу щодо зарплати щонайменше 20 тисяч гривень за останній квартал. Натомість з’явилася умова, щоб зарплата була не нижчою за середню по регіону за четвертий квартал 2021 року. Нещодавно уряд своїм розпорядженням збільшив квоту із бронювання медиків з 50% до 100% для медустанов державної та комунальної форм власності.

“Чим менше підпишу списків, тим більше людей із 1 березня заберу”

До 28 лютого залишилося не так багато часу. Тому зараз підприємства гарячково намагаються оформити нові відстрочки. Але, як виявилось, зробити це не так просто.

Проблем дещо.

По-перше, із підтвердженням критичності підприємства.

“Ми за загальноукраїнськими критеріями не проходимо – відповідаємо лише двом критеріям, а потрібно не менше трьох. Вирішили оформляти статус через обласну адміністрацію. Але там таких як ми багато, на сьогоднішню комісію ми не потрапили. Доведеться чекати наступного засідання, а час іде. тому ж обов’язково треба подавати завірені військком списки всіх, хто претендує на відстрочку. А він підписує вибірково.

Фермер із Полтавської області каже, що дрібні господарства, що мають в обробці до 100 гектарів землі, набувають статусу критичності виключно через обладміністрації. При цьому критерії однаково досить жорсткі. Як згадувалося вище, потрібно мати щонайменше 10 найманих працівників. Також, за його словами, для дрібних агропідприємств недосяжна планка із зарплати 20 тисяч.

“Тому, швидше за все, багато хто просто не отримає можливості бронювати працівників”, – вважає він.

Аграрні підприємства, що обробляють від 500 гектарів землі, набувають статусу критичності через Мінагрополітики. Але й там виникли проблеми, оскільки раптово до міністерства кинулися тисячі компаній.

“Як нам пояснили, співробітники відомства просто фізично не встигають обробляти заявки”, – розповів керівник агропідприємства з Київської області.

По-друге, роботодавці вже підозрюють фокус із арифметикою.

“Виходить, у нас було заброньовано 50% працівників. Тепер ми подаємося на бронювання по-новому, і можемо знову забронювати 50%, але вже від тих, хто у нас є, тобто фактично відстрочки отримають лише 25% від кількості співробітників, яке ми мали станом на осінь минулого року”, — каже Душенко.

По-третє, є підозри, що броню отримають не всі з поданих списків, а якщо й отримають, то повної гарантії, що людину не мобілізують, уже не буде.

Це підтвердив і член комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Олександр Федієнко.

Ще минулого місяця він повідомив, що отримав відповідь щодо мобілізації заброньованого співробітника.

“Тепер можна анулювати відстрочку працівників критично важливих підприємств навіть попри те, що вони заброньовані”, — заявив Федієнко. За його словами, такі прецеденти вже є, зокрема, у Миколаївському обласному центрі комплектації, який заявив, що “діє в рамках чинного законодавства”. Федієнко зазначив, що можна поставити зарплату “хоч сто тисяч”, але це не дає гарантії, що працівника не мобілізують.

ТЦК на практиці не завжди вносять дані про заброньований військовозобов’язаний у систему “Оберіг”, через що людині можуть вручити повістку.

“Я так розумію, що розпорядження Мінекономіки для них не є указом”, – додав Федієнко. А розібратися і потім демобілізувати мобілізованого помилково чоловіка практично нереально.

На Львівщині потрібно 50 корів, на Київщині – вже 100

Повернімося до нововведення, яке дозволяє обласним адміністраціям встановлювати свої критерії критичності підприємств. Нагадаємо, що це мало спростити бронювання співробітників для тих компаній, які не дотягують до загальних критеріїв від Кабміну (або, скажімо, відповідають лише деяким з них), але важливі для економіки того чи іншого регіону.

У багатьох областях вже розробили та погодили з Міноборони та Мінекономіки свої критерії.

Скажімо, у Львівській області такими критеріями є вимоги щодо податків (щоб підприємство сплатило за попередній рік 0,5%-1,5% суми бюджету територіальної громади, залежно від громади), спеціалізації (комунальні компанії, що надають послуги тепло- або водопостачання та водовідведення, агропідприємства, що вирощують плодові культури з урожаєм за минулий рік не менше 75 тонн, ягоди з урожаєм не менше 25 тонн, овочі з урожаєм від 150 тонн, зернові з урожаєм від 500 тонн, олійні з урожаєм від 250 тонн, що спеціалізуються на тваринництві що містять не менше 50 корів). Прохідними для броні за львівськими мірками є також компанії, які займаються оптовою торгівлею продуктами харчування (з оборотом від 60 млн. гривень на рік), і ті, хто експортує не менше 30% виробленої продукції.

Критерії Київської обласної адміністрації такі:

• виробництво товарів та виконання робіт, необхідних для забезпечення територіальної громади, у тому числі будівництво, капремонти, ремонти освітніх, медустанов, відновлювальні роботи, що має бути підтверджено чинними договорами;
• наявність щонайменше 10 працівників;
• юрособи, що надають соціальні послуги;
• агропідприємства, що обробляють не менше 15 га під плодові або ягідні культури, або 25 га під овочі, або 50 га під інші культури;
• тваринницькі господарства, які мають не менше 30 тисяч голів птиці або 500 свиней, або 100 корів, овець чи кіз;
• медустанови, які мають договори з Національною службою здоров’я України (НСЗУ) та ін.

У Івано-Фпанківській області свої критерії. Там на статус критичних можуть претендувати підприємства, у яких працюють не менше 5% учасників бойових дій, людей з інвалідністю (але не менше 30 осіб), обсяг доходів за попередній рік становив не менше 50 млн. гривень (для державних та комунальних підприємств — 20 млн.) ), підтверджена клієнтська база включає не менше 500 позицій, компанія експортує свою продукцію (її обсяги не вказані), сплачує податки на рівні 0,3-0,7% бюджету територіальної громади (цей критерій є набагато нижчим, ніж у Львівській області), вклали у регіон з початку війни інвестицій на суму не менше ніж 150 млн гривень тощо. Примітно, що про аграрії окремо не згадується.

У Рівненській області критерії такі:

• виробництво критично важливих товарів або постачання армії (про яку саме продукцію йдеться, не уточнюється);
• відсутність заборгованості зі сплати ПДФО, а його сума за квартал становить не нижче 75 тисяч гривень;
• підприємство належить до критичної інфраструктури, є експортером, веде аграрний бізнес на площі від 10 до 40 гектарів та має не менше 5 працівників, працює у сферах переробки, збуту агропродукції, постачання добрив, насіння, має договори на будівельні та дорожні роботи в межах області, торгує паливом, є медустановою та має договори з НСЗУ та ін.

Як бачимо, регіональні критерії хоча й схожі, все ж таки мають суттєві відмінності. Так, тваринницьке підприємство із 50 коровами на Львівщині може бронювати працівників, а на Київщині вже немає. Як мінімум, поки не збільшить поголів’я вдвічі. Тобто виходить, що ідентичні підприємства в одному регіоні є прохідними для бронювання працівників, а в іншому – ні.

Кравець каже, що отримання місцевою владою права визначати критичні підприємства “ще більше все заплутав”.

“Раніше були однакові для всіх і чіткі критерії. Якщо відповідаєш – отримуєш статус і бронюєш людей. А ні – залишаєшся без броні. Нині ж обласні адміністрації можуть встановлювати свої критерії, не виключено, що під певні компанії. Виходить, в одному регіоні підприємство критичне, а в іншому таке ж уже не критичне.

У що це виллється на практиці, поки що сказати складно. Але, як розповідають бізнесмени, у деяких регіонах у критерії внесли досить розпливчасті формулювання: скажімо, виробництво критично важливої для регіону продукції, але якої саме й у яких обсягах не уточнюється. І це свого роду лазівка для того, щоб простягнути під критичність бізнес, який зможе домовитися з місцевою владою.

Потонемо у смітті та фекаліях

Керівники підприємств, з якими поспілкувалася “Країна”, із тривогою чекають 1 березня.

“Незрозуміло, скільки людей ми в підсумку зможемо забронювати. Багато хто не вірить, що отримають відстрочку, і або йдуть служити за контрактом, щоб мати хоч якусь можливість вибору, або збираються звільнятися і ховатися вдома. Це сезон ми, звичайно, як -То допрацюємо. Але ось з наступного комунальне господарство чекає справжній колапс.

Схожа ситуація не тільки у теплокомуненерго, а й у інших комунальних служб: водоканалів, служб, що займаються вивозом сміття тощо.

Як розповів нам керівник однієї з таких служб, за останній місяць їхнім працівникам, які постійно перебувають на увазі, бо їздять містом, вручили 16 повісток.

Його колега, керівник комунальної компанії, каже, що місцевий військком чесно попередив, що мобілізуватиме по одному співробітнику на місяць.

“За рік, виходить, 12 забере. А ким я їх заміняти буду? Ринок праці порожній, на наші мізерні зарплати люди не йдуть, жінками слюсарів та сантехніків не заміниш, пенсіонери не справляються”, – нарікає директор.

Асоціація міст України звернулася до прем’єр-міністра Дениса Шмигаля та віце-прем’єра – міністра розвитку громад та територій Олексія Кулеба з проханням бронювати 100% працівників критично важливих підприємств ЖКГ.

“З урахуванням того, що підприємства житлово-комунального господарства мають виконувати роботи, які є вибухонебезпечними, потребують вузької спеціалізації та навіть спеціально сформованих бригад, критично важливі підприємства теплопостачання, водопостачання та водовідведення опинилися в умовах підвищеного ризику зупинення надання життєво необхідних послуг споживачеві”, – йдеться у зверненні Асоціації міст.

Як розповіло наше джерело на ринку ЖКГ, питання збільшення квоти для комунальників розглядалося на рівні профільних відомств, щодо нього “збирали погодження”, але підсумкового рішення досі немає.

“Видно, чекають, поки ми всі почнемо тонути у смітті та фекаліях”, – каже представник одного з комунальних підприємств.

Фермер із Полтавської області теж пророкує складні часи.

“Скоро весна, незрозуміло, чи буде комусь взагалі в поля виходити. Цього року і ціна на зерно є, і з паливом немає проблем, а от людей, судячи з усього, не буде”, – говорить він.

“Представники бізнесу та бізнес-асоціації вважають – є ризик того, що до 28 лютого держапарат не може опрацювати всі заявки та надати відповідний статус усім дійсно критичним підприємствам. Це, зокрема, пов’язано з тим, що на рівні міністерств та місцевих органів влади накопичилося Значна кількість заявок на отримання такого статусу. Крім того, існуючий юридичний пробіл у критеріях та порядку надання критичності в частині подання податкової звітності за 4 квартал 2024 року може стати причиною великої кількості відмов у наданні статусу. два місяці та перенести крайній термін оновлення критичності на 30 квітня, щоб забезпечити безперервний процес бронювання та можливість прогнозувати свою господарську діяльність, а також виключити можливі зловживання та порушення законодавства у цій сфері”, – каже голова секретаріату Ради підприємців при Кабміні Андрій Забловський.

Джерело: strana.today

АО «Кравець І Партнери»

Гостроти цим питанням додають небачені досі обсяги закордонної грошової допомоги, які вже надходять до країни, а після перемоги України ще більше зростуть – і мають трансформуватися у відновлення вітчизняної економіки за всіма напрямами.

У зв’язку із цим стає дедалі очевиднішим: сегмент держбанків стоїть на порозі суттєвих змін. І найсвіжіші коментарі дотичних до галузі (як і – у низці випадків – небажання їх озвучувати на широкий загал) побічно підтверджують цей висновок.

Чому частка держбанків в українському фінсекторі планомірно зростала, а всі наміри влади її скоротити так і залишилися намірами? Як вони уживаються на ринку між собою, чи є між ними конкуренція та за які ніші? Як трансформувалася їхня роль із початком повномасштабного російського вторгнення і що на них чекає після закінчення війни? Відповіді ці запитання намагався знайти Mind.

Яка частка банківського ринку на сьогодні належить держбанкам? За час війни банки з державним капіталом вийшли в топ щодо кредитування юридичних осіб. Частка держбанків за цим показником протягом року зросла з 47,8% до 56,2%. «Війна продемонструвала, що економіку кредитують насамперед державні банки, інвестуючи у критичну інфраструктуру. А приватні банки вкладають кошти в депозитні сертифікати НБУ під величезні відсотки», – каже Вікторія Страхова, член наглядової ради – представник Президента в Укрексімбанку (раніше входила до наглядової ради ПриватБанку. – Mind).

 

За словами Страхової, кожен приватний банк в Україні міг би добре заробити, обслуговуючи ВПК, об’єкти атомної енергетики, «Укравтодор» та інші держпідприємства. Проте вони цього не роблять.

Як ця частка ринку кредитів розподіляється між гравцями? Явний лідер у кредитуванні бізнесу – Укрексімбанк. Станом на 1 листопада 2022 року чистий кредитний портфель юросіб у цій установі становив 82,1 млрд грн, що є найбільшим обсягом не лише серед держбанків, а й для всієї банківської системи України. «Перші три позиції займають державні банки, – кажуть в «Укрексімі». – Якщо ж узяти дані п’ятирічної давнини, то трійка лідерів виглядала дещо іншим чином. Станом на 1 січня 2018 року Укрексімбанк посідав друге місце за обсягом кредитної заборгованості юридичних осіб з портфелем у 67,4 млрд грн, а на першому був Ощадбанк – 70,7 млрд грн. На третьому місці тоді опинився Райффайзен банк Аваль із портфелем у 33,8 млрд грн».

Наразі Ощадбанк також сфокусувався на наданні грошей підприємцям. У сегменті великих корпоративних клієнтів «Ощаду» загальна сума укладених кредитних договорів на початок 2023 року становить близько 14 млрд грн. Більшість фінансування спрямовано сільське господарство та переробку с/г продукції, роздрібну торгівлю та паливно-енергетичний комплекс.

«У 2022 році клієнтам з малого та мікробізнесу було надано 12,6 млрд грн кредитних коштів. Гроші на розвиток бізнесу отримали понад 4000 підприємств, де працюють до 100 000 українців», – каже Наталія Буткова-Витвицька, член правління Ощадбанку, відповідальна за мікро-, малий та середній бізнес.

Чому частка держбанків в українському фінсекторі зростала з 2008 року? Глобальний фінансовий «шторм» похитнув банківську систему України. Щоб не допустити «ефекту доміно», Кабінет міністрів рекапіталізував три приватні проблемні банки – найбільші Укргазбанк і «Родовід», а також банк «Київ», що належав до середніх. Якщо до цього моменту в країні були два держбанки – корпоративний, закритий Укрексімбанк і рітейловий (величезний і багато в чому застарілий) Ощадбанк, то після рекапіталізації держава виявилася власницею одразу п’яти банків.

Наприкінці 2016 року було націоналізовано найбільший ПриватБанк. «Обслуговування держсектора не є нашим пріоритетом. Націоналізація найбільшого роздрібного банку посилила якісну конкуренцію за роздрібних клієнтів та становлення принципово нового ринку обслуговування МПБ», – запевняє Олег Серга, заступник керівника напряму зовнішніх та внутрішніх комунікацій ПриватБанку.

За його словами, на даний момент ПриватБанк у роздробі обслуговує понад 19 млн клієнтів, системою «Приват24» користується 15,5 млн українців, за 2022 рік через мережу POS-терміналів «Привату» забезпечено товарів і послуг на 550 млрд грн. Банк обслуговує 75% українських підприємців, 2022 року кредитний портфель малому бізнесу зріс на 10 млрд грн.

Наскільки напруженим від самого початку було конкурентне поле між держбанками? «Укргаз» вправно використав у боротьбі за клієнтів відмінність у статусі (банк за участю держави, а не держбанк) – це надавало більший простір для маневру у прийнятті рішень. Банк спершу зосередився на ринку енергетики. А згодом вибрав модель розвитку екобанку – роботу з підприємствами та галузями, які мінімізують збитки навколишньому середовищу.

З 2009 року серед клієнтів «Укргазу» побільшало держпідприємств. Але за кожного клієнта доводилося боротися, причому серед основних конкурентів завжди був «Ощад». Поступово банк залучив великі підприємства зі сфери енергетики, зокрема НАК «Нафтогаз України».

Також Укргазбанк обслуговував місцеві бюджети по всій Україні, включаючи Київ, Львів та інші міста. Тут він конкурував насамперед із Ощадбанком. З’являлися цілі сектори, які могли працювати лише з держбанками. По-перше, йшлося про бюджетні виплати, у тому числі зарплати та пенсії, які почали поступово концентруватися у держбанках. «Це пов’язано як із національною безпекою, так і зі стабільною роботою цих установ. Також є певні проєкти, в яких НБУ призначає уповноважені банки. Низці вимог щодо безпеки та надійності відповідають лише держбанки. Що не дивно, враховуючи наслідки реформування банківського сектора та їхнє фактичне домінування», – вважає голова юридичної компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець.

Хто, коли та як намагався продати держбанки приватникам? «П’ять років тому уряд вперше затвердив основи стратегічного реформування державного банківського сектора, в яких було відображено бачення місця на ринку та напрямів розвитку для банків, які історично належали державі або опинилися у його власності внаслідок криз. Тоді ж було визначено курс на зменшення частки держави на банківському ринку, майбутню приватизацію», – розповідає Олена Коробкова, виконавчий директор Незалежної асоціації банків (НАБУ).

Щодо Укргазбанку, то за часів головування Кирила Шевченка в НБУ активізувався процес входження до акціонерів цього банку міжнародної фінансової корпорації IFC. Але ні той, ні інший проект не було доведено до логічного завершення.

У минулому одним із банкірів, які підтримували скорочення частки держбанків через продаж частини акцій стратегічному партнеру, був Андрій Пишний. Таким партнером для Ощадбанку потенційно може стати ЄБРР, з яким за правління Пишного в «Ощаді» у 2016 році було укладено відповідні угоди про можливий продаж частки держбанку.

Що змінилося із початком війни? Після початку повномасштабної російської агресії роль та значущість держбанків в Україні стрімко зросла. Великий та середній бізнес почав активно переходити на обслуговування до державних установ, небезпідставно вважаючи їх більш надійними та прогнозованими операторами фінпотоків.

«Коли 24 лютого 2022 року почалися бої у Києві, не доводилося очікувати, що банки з іноземним капіталом залишать в Україні топ-менеджерів та підтримуватимуть роботу серверів. І роботу відділень як у столиці, так і на територіях, що прилягають до зони бойових дій. З високою ймовірністю вони закрили б відділення, і ніякий Нацбанк не змусив би австрійців, французів, італійців, німців функціонувати. Та й на звільнені території зараз першими виходять держбанки», – говорить Анатолій Дробязко, фінансовий аналітик, раніше – радник Глави Нацбанку.

Та й вибір кандидатів на посаду голови НБУ обумовлений досвідом роботи у державних банках. Кирило Шевченко перед тим, як йому запропонували очолити Нацбанк, очолював державний Укргазбанк. Нинішній голова Нацбанку Андрій Пишний багато років керував Ощадбанком, займаючи доволі жорстку позицію щодо захисту інтересів держбанків. «Я вважаю, обслуговування держпідприємств – питання національної безпеки. Наприклад, обслуговування так званих «зарплатних проектів» військовослужбовців, співробітників Служби безпеки, МВС, Нацгвардії. Адже персональні дані, якими володіє банк, кредитна та транзакційна історія може сказати про людину значно більше, ніж вона сама», – наголошував ще 2016 року Андрій Пишний, будучи головою «Ощада», в одному з інтерв’ю.

«В умовах війни економіку кредитними ресурсами підтримують насамперед держбанки як основні кредитори юридичних осіб. У 2022 році за всіх ризиків сільгоспсектора саме вони забезпечили його кредитування. Тому вимагати від уряду стрімко зменшити частку держкапіталу за цих умов неправильно», – вважає Анатолій Дробязко.

Чи є зараз конкуренція між держбанками і як вона проявляється? «Багато державних банків – це спотворення конкуренції. Але війна перевернула все з ніг на голову. Питання конкуренції є дуже важливим, але сьогодні у нас на першому місці – національна безпека. І захист стратегічно важливої інформації, стратегічно важливих підприємств, які є клієнтами банків та впливають на стабільність у країні», – зазначає Олена Коробкова.

За її словами, сьогодні держбанки перетинаються у певних сегментах ринку. «Приміром, усі фінансують малий та середній бізнес. Усі, окрім Укрексімбанку, видають споживчі кредити. А також усі конкурують між собою та з банками приватного сектору за рахунок умов надання послуг та компетенцій – розуміння потреб та особливостей певних категорій клієнтів», – каже Коробкова.

Багатьох клієнтів банків, що були виведені з ринку у 2014-2017 роках, взяли до себе держбанки. Коли у 2016 році пішов в історію київський муніципальний банк «Хрещатик», його напрацювання – проєкт «Карта киянина» – забрав собі Ощадбанк. Йшлося про обслуговування кількох мільйонів киян. Також «Ощад» отримав портфель муніципальних клієнтів «Хрещатика», Укрексімбанк – обслуговування зовнішнього боргу міста Києва, Укргазбанк – внутрішнього боргу Києва.

Пенсійним банком ще у 1990-х мав стати банк «Аваль», але згодом цю нішу замкнули на себе інші гравці. Так, у більшості відділень ПФ людям під час відкриття рахунку вказують на Ощадбанк чи «Приват».

«Завжди, щоб отримати місце у відділенні Пенсійного фонду, маючи на увазі місце для співробітника банку у відділенні ПФ, спочатку потрібно пройти акредитацію у Мінфіні, щокварталу підтверджувати її листом від НБУ щодо виконання нормативів. Державні банки мають переваги, іншим важко конкурувати в цьому сегменті», – розповідає банкір Олена Домуз. Вона була радником Міністра фінансів у 2018-2019 роках та займалася питаннями проблемних активів держбанків.

Про те, наскільки гострою є конкуренція в секторі держбанків, свідчить історія зі звільненням топ-менеджерів високого рівня зі Ощадбанку, про що раніше писав Mind.

Чого очікувати від держбанків у майбутньому? Всі держбанки становлять інтерес для стратегічних інвесторів і партнерів України, і цей інтерес має проявитися після перемоги. Оптимісти вірять, що Україна отримає сотні мільярдів доларів компенсації за агресію росії. Тоді має початися стрімкий повоєнний розвиток економіки. Логічно, що міжнародний банківський капітал захоче взяти участь у цьому процесі, зокрема – купивши один, або навіть два держбанки.

Поки що реалізується «проміжний» сценарій.

По-перше, ринок чекає на новини навколо «Укрпошти», яка знову активізувала свої спроби вписатися в банківський ринок. Кілька років голова компанії Ігор Смілянський домагався права на створення поштового банку. Можливо, невдовзі ми почуємо хороші новини на цю тему. «До початку лютого не можемо коментувати. Зараз той час, коли “no comments”», – загадково повідомив Смілянський у розмові з Mind.

На думку Олени Домуз, якщо «Укрпошта» активізує розвиток свого банку, то першими клієнтами стануть пенсіонери, ветерани та переселенці, які отримуватимуть виплати через поштові відділення.

По-друге, у жовтні 2022 року Верховна рада ухвалила Закон «Про особливості виведення з ринку системно важливого банку в умовах воєнного стану» (2643-IX). На ринку говорили, що цей закон прописано під Альфа Банком. Але згодом чиновники НБУ заявили, що питань до платоспроможності цього банку немає.

Mind

АО «Кравец и Партнеры»

Звісно, цей Закон має як прибічників, так і противників. У кожного з них свої аргументи та свої історії. На проблематику продажу с/г земель  по-різному дивляться депутати, адвокати, фермери та громадські діячі.

І хоча проголосований варіант Закону передбачає, що перші угоди купівлі-продажу можна буде укласти не раніше 01 липня 2021 року, гарячі дискусії з цього приводу вже почались.

Отже, запитаємо у юристів, що практикують в галузі земельного права: Чи підтримують вони скасування мораторію на продажу земель сільськогосподарського призначення? Чи відповідає прийнята модель функціонування ринку землі міжнародним нормам? Чи готове суспільство до відкриття ринку землі?

Сергій Безкровний,
керуючий партнер Юридичної компанії «Баррістерс»

Прийняття Верховною Радою України законопроекту, який має запустити в умовно вільний ринковий обіг землі сільськогосподарського призначення, запізнилось принаймні на 5-10 років.

«Безкінечний» мораторій призвів до пошуку і процвітання сірих схем, неможливості власників повноцінно розпоряджатись своїм майном та перевів дане питання з економіко-правової площини в політичну. Тому, незважаючи на деяку поверховість законопроекту, загалом це довгоочікуваний і позитивний крок нашого законодавчого органу.

Сам законопроект має досить стриманий зміст (тут і значні обмеження щодо площі, і доступ до придбання земель лише фізичними особами, і відтермінування ринку землі більш ніж на один рік) і видно, що багато в чому він став наслідком політичного компромісу. Дуже бажано наразі, щоб питання реалізації прийнятих норм якомога швидше вийшло за межі політичних спекуляцій і перейшло в правову площину.

Майбутні реалії ринку сільськогосподарських земель багато в чому залежать від забезпечення належного державного регулювання у сфері захисту права власності, інвентаризації і розмежування земель, впровадження дієвого механізму контролю за використанням земель і збереженням їх родючості.

Чи спроможна це забезпечити наша держава в її нинішньому стані, чи через рік нас чекає чергове голосування з відтермінування введення в дію законодавчих змін про ринок земель, – це питання.

Ростислав Кравець,
адвокат, старший партнер АО «Кравець і Партнери»

Я категоричний противник відкриття ринку землі в Україні – у зв’язку з повною відсутністю нормативної бази, яка б, по-перше, дозволяла придбати, а не безоплатно отримати сільськогосподарську землю, а по-друге, забезпечувала механізм контролю за належним використанням земель.

Земля, про продаж якої наразі йде мова, буда фактично передана державою для того, щоб її обробляли ті особи, яким вона передана, або здавали б її в оренду,  знову ж таки, саме для обробки.

Фактично, відбулося дуже дивно: набуття права власності через механізм передачі у безоплатне користування. З юридичної точки зору жодна особа, яка на сьогодні заявляє про порушення свого права власності та права вільного розпорядження своєю власністю, насправді такими не є. Якщо вони не можуть її обробляти, а саме для цього вона і була їм передана, то вони можуть її повернути державі.

Треба всім пам’ятати пряму норму Конституції України, яку реформатори та «захисники» володільців права користування землею не хочуть помічати: земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Тобто, навіть в Конституції мова йде про користування та про окремий Закон, якого на даний час нема.

Діана Коломійцева,
адвокат, к.ю.н., керуючий партнер Юридичної компанії «БОССОМ ГРУП»

Однією із ключових подій, за якими в історії України будуть оцінювати подальший суспільно-економічний розвиток нашої країни, діяльність Президента Володимира Зеленського та нині діючого складу Верховної Ради України, є прийняття 30 березня 2020 року Закону України «Про зміни до законодавства щодо обігу земель сільськогосподарського призначення».

Без перебільшення можна стверджувати, що епохальна подія відбулася, і врешті-решт політичною волею більшості з подання Президента України знято вісімнадцятирічне питання мораторію на землі сільськогосподарського призначення.

Перш за все, розглянемо базову юридичну модель запропонованого ринку земель сільськогосподарського признання.

З 01 липня 2021 року дозволяються наступні операції щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебувають у приватній власності з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства; земельних часток (паїв), а саме:

• для громадян України – купівля-продаж або інший варіант відчуження. При цьому, загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення до 01 січня 2024 року, що може перебувати у власності громадянина України не може перевищувати 100 гектарів;
• для банків – застава (іпотека) з переходом права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення при реалізації права заставодержателя (іпотекодержателя). Такі земельні ділянки мають бути відчужені банками на земельних торгах протягом двох років з дня набуття права власності;
• для юридичних осіб – тільки обмін (міна) земельними ділянками з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різницею між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків, спадкування або відчуження для суспільних потреб.

В незмінному забороненому стані перебувають операції щодо продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності. Можливість набуття земель сільськогосподарського призначення іноземцями, особами без громадянства та юридичними особами, що створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (засновниками) або кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) яких є особи, які не є громадянами України вступить в дію тільки за умови схвалення такого рішення на референдумі.

Юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами), яких є лише громадянами України, набувають права набувати власність на земельні сільськогосподарського призначення з 01 січня 2024 року.

Ціна продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) до 01 січня 2030 року має дорівнювати або перевищувати їх нормативну грошову оцінку.

До привілеїв, які надав новий Закон, можна віднести:

1) право на викуп земельних ділянок у власність з розстрочкою платежу до десяти років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці без проведення земельних торгів земельних ділянок громадянами України, яким належить:

• право постійного користування та право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної та комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства;
• право оренди земельних ділянок, які його набули шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок до 2010 року.

У разі купівлі земельної ділянки з розстроченням платежу право власності переходить до покупця після сплати першого платежу;

2) переважне право, дотримання якого є обов’язковим при купівлі-продажу земельної ділянки.

Правову оцінку реалізації положень нового Закону можна буде надавати через певний час. Проте, на нашу думку, зазначене правове регулювання однозначно є балансом не тільки суспільно-політичного «діалогу», а й відповіддю всім «опонентам» та критикам, якими було оточено законопроект № 2178-10.

До однозначно позитивних моментів даного Закону варто віднести сам факт зняття мораторію на пайові землі та можливість власників провести реалізацію свого земельного активу за власною волею, що фактично є виконанням рішення ЄСПЛ «Зеленчук, Цицюра проти України».

Крім того, в умовах невирішеного питання щодо анексії частини території України, незавершеної адміністративно-територіальної реформи та світових трансформаційних процесів, пов’язаних із COVID-19, інший варіант майбутнього земельного правопорядку був би передчасним.

FEMIDA.UA

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Нагадаємо, що Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроект №8152 «Про валюту». За валютну лібералізацію проголосувало 253 народних депутати.

Документ передбачає поступове зняття всіх валютних обмежень і спрощення валютних операцій.

На першому етапі буде скасовано весь валютний контроль за операціями на суму менше 150 тис. грн (близько 40% всіх операцій з валютою), будуть скасовані санкції у вигляді зупинення зовнішньоекономічної діяльності за порушення строків розрахунку за валютним контрактом (тобто держоргани не зможуть блокувати роботу бізнесу). При цьому в Міністерстві економіки виступали проти скасування цих санкцій.

Як зазначив «Урядовому кур’єру» адвокат Ростислав Кравець, він у цілому дуже негативно ставиться до цього законопроекту, навіть після його значного перероблення: «Я думаю, що такою лібералізацією ми можемо просто підірвати стабільність у країні, в тому числі нашої національної валюти — гривні. Адже ціни так або інакше будуть «прикріплятися» до валют».

Олег ГРОМОВ, «Урядовий кур’єр»

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Метою дослідження є аналіз ринку та демонстрація зрізу стану сфери юридичних послуг на сучасному етапі: виявлення його найсильніших сторін і здобутків, оцінка та перебіг розвитку, тенденції, позиціонування найсильніших гравців (лідерів ринку серед юридичних компаній, які суттєво впливають на формування вітчизняного ринку юридичних послуг), надання достовірної та об’єктивної інформації. Місія дослідження полягає в просуванні та  поширенні серед юридичної спільноти нового тренду  максимальної відкритості та прозорості, що відповідає запитам сучасного сектору реальної економіки не лише у вигляді репутаційних бонусів і профітів   компанії, а й сприятиме покращенню вітчизняного бізнес-клімату та  розвитку інвестиційної перспективи. Предмет дослідження – кількісні (фінансові й статистичні) показники, репутаційні характеристики комерційної діяльності респондентів у сфері права за підсумками досліджуваного періоду.

Респондентами дослідження є юридичні компанії України. Списки респондентів складалися за даними з відкритих джерел, серед яких: вітчизняні та міжнародні довідники, ЗМІ, рейтинги та ренкінги, державні реєстри. Опитування відбувалося шляхом анкетування. Для участі у рейтингу потрібно було заповнити анкету і надіслати її на адресу представника редакції «Юридичної Газети», що входить до складу Оргкомітету дослідження. Ми не рейтингували компанії, які не надіслали заповнену анкету, а також ті компанії, які розпочали свою діяльність у 2016 р. Це правило не стосувалося компаній, які провели ребрендинг та є правонаступниками компаній, що діяли у 2015 р.

Оргкомітет дослідження складається з представників редакції «Юридичної Газети», що мають відповідний багаторічний досвід роботи з оглядами, рейтингами та дослідницькими програмами.

Основні принципи рейтингового дослідження:

Редакція керувалася принципом, що фінансові й статистичні відомості, надані компаніями в анкетах для дослідження, є достовірними. У випадках, коли респонденти не надавали повну базову інформацію для аналізу, Оргкомітет дослідження самостійно здійснював експертну оцінку передбачуваних показників респондента, виходячи з публічних даних та інших відкритих даних компаній аналогічного рівня ділової репутації та сегменту ринку. Якщо в результаті роботи над проектом Оргкомітет дослідження виявляв розбіжності, він звертався за додатковими роз’ясненнями даних, вказаних респондентом в анкеті. Після отримання пояснень від представника респондента Оргкомітет дослідження самостійно приймав рішення про коригування наданих відомостей. Усі відомості, отримані за допомогою анкетування, використовувалися на умовах конфіденційності, не публікуються та не можуть бути передані третім особам. Кількісні показники переводилися у бали, описові питання використовувалися для аналізу, статистики й публікуватимуться в оглядових тематичних матеріалах підсумкового журналу, який вийде друком у жовтні.

Період дослідження охоплює 2015 р. Редакція отримала 91 анкету для аналізу, з них 2 анкети до участі у ранжуванні не були допущені, оскільки компанії розпочали свою діяльність у 2016 р. і не мали достатніх показників для релевантного аналізу. Задля отримання додаткових даних та перевірки достовірності поданих, Оргкомітет дослідження залучив до роботи над проектом партнера – бізнес-пошукову систему YouControl, що стало додатковою гарантією об’єктивності інформації. Аналітики YouControl надали дані респондентів на підставі фінансової звітності за 2015 р. Інформаційним партнером дослідження є БізнесЦензор.

За результатами аналізу анкет було сформовано 2 рейтинги:

• «Лідери ринку – рейтинг юридичних компаній 2016», де визначили 50 компаній, які отримали найвищі бали (чим вищий бал набрала юридична компанія, тим вище її позиція у рейтингу);
• «Лідери практик» – дослідження за окремими напрямками юридичної практики, де в кожній із запропонованих в анкеті практик визначалися найкращі 10 представників юридичного бізнесу.

Методологія «Лідери ринку – рейтинг юридичних компаній 2016»

Основними критеріями ранжування компаній були: показник річного сукупного доходу компаній, що є одним із найважливіших критеріїв успішності будь-якого бізнес-суб’єкту, та показник ефективності компанії, який розраховується за формулою співвідношення доходу до загальної кількості юристів компанії та свідчить про ефективність менеджменту й високий професійний рівень співробітників. Додатковим критерієм ранжування виступав рік заснування компанії, а також враховувався результат, отриманий компанією в рейтингу «Лідери практик». Кожний із зазначених критеріїв мав визначену шкалу балів.  

Методологія «Лідери практик»

Для ранжування юридичних компаній використовувалися такі критерії: рекомендації колег, що свідчить про авторитетність компанії у бізнес-середовищі, та сукупна вартість угод у відповідній практиці. Загальний показник вираховувався на підставі аналізу та зіставлення даних кожної юридичної компанії зі значеннями інших респондентів. Додаткового критерієм виступав показник позиціонування компанії в інших рейтингах, а саме: Chambers and Partners, Legal 500, Best Lawyers.

Новації

Новий підхід у методології окреслює низку найбільш принципових методичних новацій:

• Дотримання балансу між репутаційними й фінансовими критеріями ранжування. Щодо окремих позицій експертами виступали юристи, тобто юридичним компаніям було запропоновано визначити та вказати колег з найвищою професійною репутацією в зазначених практиках. Додатковими критеріями, які впливали на підсумковий результат, були позиції компанії в інших рейтингах та рік заснування компанії, як фактор її стабільного розвитку.
• Підтвердження отриманої від компанії інформації через бізнес-пошукову систему YouControl. Компанії, які не змогли підтвердити свої результати, були виключені із рейтингування.
•  Відсутність зовнішньої Експертної групи як принцип мінімізації суб’єктивного впливу та додаткова гарантія умов конфіденційності роботи з наданою респондентами бізнес-інформацію. Однією з умов залучення зовнішніх експертів повинна бути їх відмова від анкетування та подання кейсів для дослідження.
• Аналіз річних фінансових результатів (за 4 квартали  Компанії мають час та змогу надати повний аналіз не лише за фінансовими показниками, але й за виконанням власних бюджетів, стратегічних планувань тощо. Отже, у дослідженні ми користуємося більш системними матеріалами.

Під час попередніх обговорень підходів до методології рейтингових програм редакція «Юридичної Газети» засвідчила, що на ринку сформувався новий пласт компаній, які використовують у своїй діяльності інноваційні моделі ведення бізнесу та на підставі сформованого тренду, ці компанії пропонують виключити критерій доходу, а рейтингувати, як приклад,  за критерієм найкращого платника податків. Цей, а також інші підходи до методології є цінними для нас, і редакція «Юридичної Газети» ініціює їх обговорення на сторінках своїх видань для   використання у рейтинговому дослідженні 2017 У підсумковому номері, який вийде друком у жовтні, будуть опубліковані переможці номінацій:

• Топ-15 ефективних менеджерів за версією колег;
• Топ-10 ефективних державних службовців – в минулому партнерів юридичних компаній.

Олена Осмоловська, «Юридична газета»

Адвокатская компания Кравец и Партнеры