Про це в коментарі заявив адвокат Ростислав Кравець.

«Підозра Єрмаку від НАБУ пов’язана з політичними речами, а не з економічною складовою чи реальною боротьбою з корупцією або ж захистом національної економіки. Все це зводиться до чергового способу тиску на президента для того, щоб отримати відповідні важелі у міжнародних переговорах, уступках в територіях та передачі України під зовнішнє управління. Якщо ми говоримо про реальну боротьбу з корупцією, то чого тоді так довго чекали? Зокрема, чого чекали його звільнення?», — каже Р. Кравець. 

Він нагадав, що справа Енергоатома чи Міндічгейт триває декілька років.

«Детектив НАБУ розповів, що розмови слухали майже три роки. А чому слухали, нічого не робили та давали вкрасти гроші? Тому складається враження, що правоохоронні органи діють, як інструмент політичного тиску. Тобто переслідують не за реальну корупцію, а з метою отримання преференцій у міжнародних відносинах. Саме тому не вбачаю у справі Єрмака жодної перспективи. В першу чергу це стосується відшкодування завданої шкоди. В ситуації зі справою Єрмака не зрозуміло, чи буде відшкодування та компенсація громадянам України? Наразі її не бачимо. Навіть після історії про крадіжку 100 млн з Енергоатома, як пересічний громадянин не побачив, що в мене стало більше грошей чи знизилися тарифи та жити стало краще. А що стосується підозри Єрмаку, буде цікаво подивитися, чи звернуться до суду з клопотанням про затримання», — підкреслив Р. Кравець.

На його думку, справа Андрія Єрмака буде використана виключно для піару НАБУ та так званих антикорупційних активістів й псевдогромадських організацій.

«Для того, щоб дати їм ще більше повноважень втручатися у держуправління без жодної відповідальності. Адже, якщо антикорупційні органи викрили ту чи іншу схему, мають з нею боротися, а не очолювати її. Адже наразі складається враження, що схеми викриваються для того, щоб згодом їх очолити для привласнення грошей платників податків», — резюмує адвокат.

Нагадаємо, що колишньому голові Офісу президента та одному з фігурантів корупційної справи «Мідас», яку ведуть НАБУ і САП, Андрію Єрмаку оголосили підозру. Це підтвердила пресслужба антикорупційної прокуратури.

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

Даним законом в процесуальні кодекси України внесено значна кількість  правок. Щодо змін в КПК України правники виокремлюють найбільш значущі, які стосуються обчислення строку досудового розслідування, допуску адвоката під час обшуку, призначення експертиз та закриття кримінального провадження якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування (п. 10 ч.1 ст. 284 КПК).

Найбільше згадок в медіа просторі з приводу даних поправок почало з’являтись після закриття гучних справ, таких як «Ротердам +», «Приватбанку» та інших. Все більше з’являлось заголовків про скасування правок, з підтекстом ніби-то саме через ці норми КПК України, особи уникають відповідальності за корупцію у найбільш гучних справах.

 В ЗМІ дедалі частіше виникають статті, що дані правки заважають працювати органам досудового розслідування. Рада громадського контролю НАБУ навіть проводила “експертне” дослідження та дійшла висновку, що «такі зміни до Кримінального процесуального кодексу вкрай негативно вплинули на досудове розслідування».

 В подальшому, Верховна Рада приймає Закон якими вносить зміни та лише частково скасовує ці поправки. З 01 січня 2024 року вступила в дію норма, якою повністю скасовано строки досудового розслідування до повідомлення особі про підозру, а правила обчислення строків застосовуються до всіх проваджень, де досудове розслідування чи розгляд не завершено до 1 січня 2024 року.

Що змінилось?

Під час дії «Правок Лозового» строки досудового розслідування обчислювались з моменту реєстрації кримінального правопорушення та становили до моменту повідомлення особі про підозру 12 місяців – у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину та 18 місяців – у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину. Тобто, орган досудового розслідування протягом вказаного часу мав або повідомити особі про  підозру або закрити кримінальне провадження. Але у випадку складності та неможливості закінчити досудове розслідування  протягом вказаного часу, слідчий чи прокурор міг звернутись до слідчого судді та неодноразово продовжувати строк досудового розслідування на вказаний період  (ч. 1 ст. 294 КПК)  З 01.01.2024 ця норма вже не діє, а кримінальні провадження розслідуються допоки орган досудового розслідування не вирішить інакше.

Отже, скасували судовий контроль, який до повідомлення особі про підозру продовжував строки досудового розслідування, за зверненням слідчого чи детектива. Тобто,  провадження будуть розслідуватись протягом  невизначеного строку, а суд не контролюватиме ці строки. 

Однак, залишається норма, що регулює обчислення строків досудового розслідування після повідомлення про підозру, продовження строків досудового розслідування слідчим суддею та підстава для закриття кримінального провадження у випадку закінчення такого строку (п. 10 ч.1 ст. 284 КПК).

Так, ч. 3 ст. 294 КПК передбачає, якщо з дня повідомлення особі про підозру неможливо закінчити у строк 12/18 місяців, такий строк може бути продовжений у межах строків:1) до трьох місяців – керівником окружної прокуратури, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступником Генерального прокурора; 2) до шести місяців – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора; 3) до дванадцяти місяців – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками.

Саме дані норми давали підстави для закриття  гучних кримінальних справ. Але чи проблема саме в нормі, яка відома правоохоронним органам? Чи можливо орган досудового розслідування так швидко та активно здійснював досудове розслідування кримінального провадження, що дані строки спливли. Аргументи на кшталт того, що досудове розслідування неможливо закінчити у 12/18 місяців залежно від тяжкості злочину не беремо до уваги, оскільки як вже зазначалось вище суд вправі продовжувати строки досудового розслідування за зверненням правоохоронного органу та наявності відповідних підстав. Або ж у випадку проведення необхідних експертних досліджень, їх можна проводити до повідомлення особі про підозру.

Постає питання, якщо законом передбачені відповідні норми, які врегульовують питання пов’язані зі складністю кримінального провадження та необхідністю значного часу для проведення слідчих дій, можливо необхідно більше приділити увагу роботі органу досудового розслідування та процесуальному керівництву, а не скасуванні норм КПК України, які закріплюють важливі гарантії контролю.

Тобто, фактично прийнятий закон частково скасовує поправки щодо строків досудового розслідування, в частині скасовує судовий контроль, фактично даючи зелене світло правоохоронному органу щодо термінів розслідування,  але чинною залишає, на мою думку, найважливішу частину статті, а саме продовження строків досудового розслідування слідчим суддею, оскільки прокурор це сторона обвинувачення та не здійснює такого контролю як суд, та можливість закриття кримінального провадження, якщо строки все ж пропущено.           

Ірина Коваленко

Адвокат, керівник кримінальної практики АО “Кравець і партнери”

+380-44-229-6950

АО «Кравець І Партнери»

Бажаєте бути в курсі важливих змін в законодавстві України? Підписуйтесь на канал і запрошуйте друзів:
https://bit.ly/2G12dHy

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»

За інформацією від нашого джерела, ТСК – це швидше інструмент для точкових рішень в окремо взятих питаннях, ніж спроба системно вирішити давно перезрілі проблеми у земельних відносинах на місцях.

Як прокоментував ситуацію для AgroPolit.com старший партнер адвокатської компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець, робота ТСК може суттєво нашкодити не лише АПК чи вдарити по підсиленню державних інститутів. Якщо комісія почне зловживати своїми функціями, це може спричинити розкол та спробу федералізації окремих регіонів.

З огляду на те, що сьогодні багато нардепів не демонструють бажання виконувати навіть присягу, яку вони давали народу України, то особисто я бачу загрози, які може нести громадам ця комісія. Комісія може стати інструментом, який дозволить віднімати землю у громад або тиснути на осіб, які не хочуть виконувати якісь угоди поза законом або не хочуть співпрацювати з людьми, які можуть стояти за депутатами. Наприклад, комісія може визначити, що якась громада неналежним чином використовує землі, і тому потрібно ці землі передати у держвласність. Або вона може встановити, що певна ділянка забруднюється і, відповідно до закону, законсервувати цю землю, не даючи можливість використовувати угіддя у подальшому. Механізмів є дуже багато, включаючи і прямий тиск за допомогою правоохоронних органів. Якщо такі зловживання виникнуть, це може призвести до протидії з боку громади за допомогою територіальної оборони. Що, у свою чергу, може призвести до розпаду країни на невеликі анклави. І такий крок може стати шляхом до роз’єднання країни», – повідомляє про ризики Ростислав Кравець.

Наостанок варто додати, що відкриття ринку землі та впровадження реформи децентралізації сприяло передачі з державної до комунальної власності територіальних громад значного обсягу земель. Поряд з цим існує низка фактів про незаконну передачу у власність та користування земель державної власності, а також повідомлення про незаконне та неефективне користування та розпорядження комунальними землями сільськогосподарського призначення.

AgroPolit.com

АО «Кравец и Партнеры»

АО «Кравец и Партнеры»

Если видео будет для вас полезным, не забывайте поставить лайк, подписаться на канал и поделиться ссылкой со своими друзьями. А также присоединяйтесь к каналу Ростислава Кравца в Телеграм.

✔ Запись на консультацию: https://wa.me/380442296950 (сам номер телефона +380-44-229-6950) или по электронной почте info@knpartners.com.ua

АО «Кравец и Партнеры»

Набуття статусу потерпілого та його роль в кримінальному провадженні.

Частина 1 ст. 55 КПК України встановлює, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Пунктом 25 ч. 1 с. 3 КПК України потерпілого віднесено до учасників кримінального провадження. Крім того, п. 19 ч. 1 с. 3 КПК України вказує, що у випадках, установлених цим Кодексом, потерпілий, його представник та законний представник може виступати стороною кримінального провадження — з боку обвинувачення.

3вертаю увагу, що дане виключення стосується кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення, які можуть бути розпочатими слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого (ст. 477 КПК України). Так, у випадку, коли прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення в суді, а потерпілий погодився на подальше підтримання обвинувачення, останній набуває всіх прав сторони обвинувачення під час судового розгляду (ч. 4 ст. 340 КПК України). В інших випадках потерпілий згадується окремо від сторін кримінального провадження, тобто не належить до них.

Статусу потерпілого особа може набути шляхом подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Варто зауважити, що чинний КПК України визначає, що права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Тобто особа, набуває цього статусу автоматично, їй вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки потерпілого, водночас жодних інших процесуальних документів при цьому слідчим чи прокурором не виноситься.

Тетяна Бибка

Водночас, на практиці досить часто трапляється так, що слідчий або прокурор відмовляється визнавати за особою статус потерпілого у певному кримінальному провадженні, посилаючись на недоведеність обставин визначених ч. 1 ст. 55 КПК України. В такому випадку він зобов’язаний винести постанову про відмову у визнанні особи потерпілим, яка може бути оскаржена шляхом подання відповідної скарги слідчому судді.

А тому рекомендую, для закріплення статуту як потерпілого в кримінальному провадженні вимагати вручити вам пам’ятку про процесуальні права та обов’язки потерпілого, а у разі відмови — надати процесуальний документ, яким буде оформлена така відмова, що надасть можливість оскаржити її в суді.

Чому ж так важливо отримати статус потерпілого?

Статус особи у кримінальному провадженні, закріплює за нею певний обсяг прав та обов’язків. В даному випадку статус потерпілого дає право не лише відшкодувати шкоду завдану протиправним діянням, а й можливість впливати та контролювати хід досудового розслідування.

Право потерпілого подавати та збирати докази.

Загальний перелік прав потерпілого визначено ч. 1 ст. 56 КПК України. Так, поряд з іншими правами, потеплілий має право подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду. Разом з цим, під час досудового розслідування потерпілий має право, в тому числі, подавати докази на підтвердження своєї заяви.

Разом з цим, ч. 1 ст. 93 КПК України визначає, право потерпілого збирати докази у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Так, ч. 3 ст. 93 КПК України, встановлює, що потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Однак, на практиці реалізувати дані правомочності досить складно, оскільки сам процесуальний механізм збирання доказів потерпілим шляхом витребування та отримання речей і документів положеннями КПК України фактично не визначений.

Крім того, аналізуючи положення чинного законодавства, можна прийти до висновку, що потерпілий може реалізувати своє право на збирання речей і документів, також шляхом витребування та отримання інформації у порядку визначеному законами України «Про звернення громадян», «Про доступ до публічної інформації», а також у випадку залучення адвоката як свого представника – у порядку встановленому законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Водночас, зі змісту ч.ч. 1,2 ст. 100 КПК України вбачається, що речові докази можуть бути надані стороні кримінального провадження добровільно. Тобто потерпілий реалізовує власне волевиявлення щодо передання стороні обвинувачення певних речей або документів (матеріальних об’єктів, які встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин), що, на його думку, мають значення для даного кримінального провадження. Однак, надаючи докази, потерпілий має враховувати такі поняття як належність та допустимість доказів.

Так, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому якщо належністю доказів нібито все розуміло, то щодо допустимості необхідно врахувати наступні умови: докази мають бути одержані із належного процесуального джерела, належним суб`єктом, у належному процесуальному порядку та належно оформленні.

3 огляду на викладене, можна підсумувати, що потерпілий повинен надати речі і документи, які підтверджують факти та обставини викладені ним в заяві про вчинення кримінального правопорушення або заяві про залучення до провадження як потерпілого та щодо яких не виникатиме сумнівів у їх допустимості. Такими доказами в першу чергу є речі та документи, якими володіє або на законних підставах розпоряджається потерпілий. Наприклад, договори, в яких потеплілий є стороною, квитанції на його ім’я, медична документація, яка зберігається у потерпілого тощо.

Подавати докази краще в якості додатків до заяви про вчинення кримінального правопорушення або заяви про залучення до провадження як потерпілого, а також шляхом подачі окремого клопотання про доручення доказів.

Разом з цим, долучені до матеріалів кримінального провадження речі та документи, для можливості їх використання в якості доказів в подальшому, мають бути визнані слідчим чи прокурором речовими доказами на підставі відповідної постанови.

А тому після надання доказів, попросіть у слідчого ознайомитись з постановою про визнання речовими доказами речей та документів, які були вами надані. 

Ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій як дієвий механізм збирання доказів потерпілим.

Як уже вказувалось раніше потерпілий може здійснювати збирання доказів шляхом ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій (ч. 3 ст. 93 КПК України).

Ініціювання потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються ними в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольняються за наявності відповідних підстав (ст. 220 КПК України).

Варто зауважити, що положення КПК України не містять обмежень щодо слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, які можуть бути ініційовані потерпілим.

Про те, перш ніж подати клопотання про ініціювання тої чи іншої слідчої (розшукової) чи процесуальної дії необхідно визначити чи буде проведення такої дії доцільним у певному кримінальному провадженні та встановити порядок її проведення.

Так, наприклад проведення допиту та призначення експертизи здійснюються слідчим чи прокурором самостійно, водночас як тимчасовий доступ до речей і документів та обшук здійснюється на підставі ухвали слідчого судді.

Тобто, в деяких випадках потерпілий може вернутися до слідчого, прокурора з клопотанням про проведення слідчої (розшукової) чи процесуальної дії, а в інших — в своєму клопотанні лише ініціювати питання щодо підготовки та подачі слідчим клопотання до слідчого судді.

Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин — надсилається їй.

Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.

На останок, вважаю за необхідне підсумувати, що в першу чергу потерпілий зацікавлений в позитивних результатах здійснення досудового розслідування, для досягнення яких останній має використовувати всі права надані йому кримінальним процесуальним законодавством. Водночас, враховуючи специфічність процесу, для ефективної реалізації цих прав краще вернутись за професійною правовою допомогою до адвоката.

Тетяна Бибка

Адвокат, Адвокатського об’єднання «Кравець і партнери»

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Президент України Петро Порошенко став одним із фігурантів гучного міжнародного скандалу, спричиненого глобальним витоком інформації про використання високопосадовцями з різних країн світу офшорних компаній. У десятках тисяч оприлюднених «Панамських паперів» українські журналісти знайшли новостворені офшорні фірми на ім’я Петра Порошенка та ще низки вітчизняних можновладців.

Главі держави довелося пояснювати появу офшорних компаній, що реєструвалися прямо на його ім’я на Віргінських островах та Панамі, під час робочого візиту в Японію.

За словами Петра Порошенка, фірми створювалися для передачі бізнесу в управління незалежній компанії, а не мінімізації податків, в чому підозрюють журналісти інших учасників скандалу – фігурантів «Панамських документів», адже зазвичай офшори створюються для анонімності та мінімізації податків.

Проте Порошенко запевнив: заснування трьох офшорних фірм – технічна необхідність для передачі його бізнес-корпорації в управління міжнародного банку зі світовим ім’ям Rothschild. Ще на початку президентської каденції юристи Порошенка залучили банк для продажу кондитерської фабрики «Рошен».

«Цей банк не прийняв українських активів. Задля цих цілей юристи підготували SPV («структуру спеціального призначення»), куди ми трансформуємо всі активи публічно», – заявив голова держави в Японському національному прес-клубі.

Журналісти «Схем» дослідили імперію Петра Порошенка, яку він будував більше ніж 20 років, і виявили, що офшорні компанії з’явилися у структурі бізнесу чинного президента України від самого початку. Більше того, судячи з матеріалів кримінальних справ за 2003–2004 роки, які вдалося знайти журналістам – Порошенко міг їх використовувати для ухилення від сплати податків.

«Укрпромінвест»

На невеличкому Рибальському острові в Києві упродовж останніх 22 років було серце бізнес-імперії Петра Порошенка та його партнерів – Олега Гладковського та Ігоря Кононенка. Із 1994 року тут розміщувався офіс групи компаній «Укрпромінвест», що об’єднала понад 30 окремих підприємств. Тут же, на Рибальському острові, розташовані фітнес-клуб «5-й елемент», «5-й канал» та «Ленінська кузня».

Рибальський острів у Києві, де упродовж останніх 22 років було серце бізнес-імперії Петра Порошенка та його партнерів

Журналісти «Схем» з’ясували, що «Укрпромінвест» активно використовував офшорні компанії для розбудови бізнесу Порошенка під час його становлення як політика.

1998 рік. Петро Порошенко починає політичну кар’єру, вступає до партії СДПУ(о). Стає народним депутатом. Серед засновників його ПрАТ «Український промислово-інвестиційний концерн», з’являється компанія Agroprodimpex Corp із офшорної зони з американського штату Делавер.

2003 рік. Порошенко – член блоку «Наша Україна» Ющенка, голова бюджетного комітету. За рік він стає спонсором Помаранчевої революції. Серед засновників ПрАТ «Український промислово-інвестиційний концерн» з’являється кіпрська фірма Agroprodimpex Cyprus Ltd (вона з президентом і донині) та панамська Ukrprominvest Holding Ltd.

2012 рік. Порошенко – міністр економічного розвитку в уряді Азарова. У структуру його ПрАТ «Український промислово-інвестиційний концерн» вводяться фірми з острова Мен – Fairbrook Enterprises Ltd та Willenhall Trading Ltd.

Кіпрська фірма Agroprodimpex вже протягом майже 15 років у структурах бізнесу Порошенка. Зараз вона – серед засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Крахмалопродукту», кінцевим власником якого через фонд «Прайм Ессетс Кепітал» також є Порошенко.

Отже, офшорні компанії – невід’ємна складова бізнесу президента. Вони існували від самого початку, коли Порошенко і не думав продавати чи передавати свій бізнес в управління.

Для чого?

«Створення офшорної структури – це зручний механізм, який використовують при продажі компанії. Це справді ефективно і багато хто в бізнесі користується цим. І не лише український бізнес, а й західний», – пояснює професор Київської школи економіки Іван Компан.

Партнер адвокатської компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець пояснює, що офшори для політиків вирішують й інші завдання. Наприклад, коли треба приховати реальних власників та мінімізувати податки.

«Мінімізація податків полягає в наступному: якщо угоду укладають за кордоном, у так званій офшорній зоні, тобто купує одна офшорна компанія в другої офшорної компанії, то, відповідно, податки не будуть платитися в Україні», – каже юрист.

Одна з компаній, що 15 років поспіль перебуває в активі Порошенка, схоже, з’явилася саме для подібних операцій.

Як «Схемам» стало відомо з матеріалів кримінальної справи, порушеної у 2003 році, слідчі МВС тоді встановили причетність низки офшорних компаній з орбіти Петра Порошенка до завдання збитків бюджету України у розмірі близько 25 мільйонів гривень – через ухиляння від сплати податків.

У перебігу досудового слідства правоохоронці встановили, що офшорна компанія Agroprodimpex, яка з’явилася у структурі бізнесу Порошенка 15 років тому і – що важливо – залишається там і донині, задіяна у злочинних схемах мінімізації оподаткування низки підприємств, що зареєстровані та розташовані на території України.

У матеріалах справи є звернення слідчих до Інтерполу з проханням долучити іноземні правоохоронні органи до розслідування, в якому фігурують щонайменше 5 офшорних фірм, що в різний час належали до групи компаній Петра Порошенка «Укрпромінвест».

Зокрема, йдеться про: Agroprodimrex Corp із офшорної зони штату Делавер (США), кіпрський Agroprodimrex Cyprus Limited, Willenhall Traiding Limited та Fairdrook EnterprisesLimited із острова Мен та панамський Ukrprovinvest Holding Limited.

Офшорні компанії з бізнес-структур Порошенка, що фігурували у кримінальній справі про несплату податків у 2003 –2004 роках

Далі в листі написано дослівно наступне: «Матеріали справи дають підстави вважати, що ці компанії задіяні в злочинних схемах по мінімізації оподаткування низки підприємств, що зареєстровані та розташовані на території України». Лист підписав заступник начальника відділу ГСУ МВС України полковник міліції О. В. Козлов.

Ця кримінальна справа була закрита восени 2004 року і так і не була передана до суду. «Схеми» звернулися до МВС та податкової з проханням надати постанову про закриття цього кримінального провадження, аби з’ясувати причини.

На запит «Схем» до Адміністрації президента з проханням про коментар щодо зазначених питань в Адміністрації повідомили, що це питання уповноважений коментувати Макар Пасенюк – керівник фонду ICU. Пасенюк поки не виходить на зв’язок. Редакція готова опублікувати його коментар за першої можливості.

Далі буде.

Олександр Чорновалов, Максим Савчук і Наталія Седлецька, Радіо Свобода

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

За останні два роки в Україні ліквідували 64 банки. З їхніми боргами тепер розраховується Фонд гарантування вкладів. Та чи всі борги, які сформували банки перед своїм банкрутством, є справжніми? Ми почали аналізувати і стало очевидно, що деякі власники банків могли навмисно виводити гроші зі своїх же фінустанов перед їх ліквідацією. Адже щойно визнаний неплатоспроможним – банк переходить у руки Фонду гарантування вкладів, який і буде розбиратися з накопиченими боргами та оплачувати рахунки. Ошукані вкладники, що залишаються ні з чим, розбалансована банківська система та падіння гривні – це все в тому числі наслідки цих злочинних схем самих банкірів. Програма «Схеми», спільний проект Радіо Свобода та «UA:Першого», починає серію розслідувань про умисне банкрутство українських банків.

«Банкір із шостим відчуттям» та «покупець банків номер один» – так називали Миколу Лагуна ще два-три роки тому. За часів президентства Януковича Лагун активно скуповував фінансові установи та, окрім «Дельта Банку», став також власником банків «Омега», «Астра» та «Кредитпром».

Але під час банківської кризи фінансова імперія Лагуна луснула наче мильна бульбашка. Один за одним банки було визнано проблемними, згодом туди зайшли тимчасові адміністратори, і тепер три з чотирьох фінансових установ у стані ліквідації.

Це не лише мало вплив на стабільність фінансової системи країни, але й стало додатковим тягарем для державного бюджету.

Та банкрутству деяких банків передувала низка цікавих подій, що мають гучне відлуння зараз.

Ось що трапилось 31 грудня 2014 року – за місяць до визнання проблемним «Омега Банку» Миколи Лагуна.

У день, коли вся країна накривала новорічний стіл та наряджала ялинку, «Омега Банк» уклав дуже дивний договір, який стосувався понад 70 кредитних угод.

Свого часу цей банк видав кредити низці клієнтів, і станом на грудень 2014-го вони мали повернути «Омега Банку» близько 1,3 мільярда гривень позичених коштів. Аби зменшити ризик того, що позичальники не повернуть ці гроші, банк убезпечив себе шляхом застави цінного майна, наприклад, будівель або земельних ділянок.

Загалом балансова вартість заставного майна за виданими «Омегою» кредитами становила близько 3,6 мільярда гривень. Тож якби позичальники не повертали вчасно гроші, заставлене майно могло б перейти у власність банку. Але «Омега Банк» продав права вимоги за цими кредитами фірмі «Іпотека кредит». Тобто виявилося, що позичальники повинні повертати кошти вже не банку, а компанії, яка такі права придбала. І саме ця компанія могла б отримати заставне майно боржників, якби виплати по кредиту не відбувались.

За право отримати більше мільярда гривень від позичальників «Іпотека кредит» заплатила банку незрівнянно малу суму – лише 5 мільйонів гривень. Тобто замість виданих кредитів на більш ніж мільярд гривень «Омега Банк» отримав всього-на-всього 5 мільйонів. При цьому ще й залишився без великої частини своїх активів – заставного майна.

Тепер з тим, що залишилося в банку, розбирається Артем Караченцев – уповноважена особа Фонду гарантування вкладів на ліквідацію «Омега Банку».

«Усі ці кредити були з дуже гарними заставами, в основному з іпотекою – тобто це будівлі, споруди, квартири. І загальна вартість цих застав за оцінкою, яку банк проводив, коли оцінював ці кредити або коли брав це в заставу, становила більше 3 мільярдів гривень, яку за 5 мільйонів гривень продали», – каже ліквідатор банку.

5 мільйонів гривень, які отримав «Омега Банк» – це у 724 рази менше, ніж так звана балансова вартість об’єктів, під які клієнти банку отримували кредити. Вигідна угода стала можливою за допомогою іще одного учасника схеми – компанії «Правий берег». Ця фірма оцінила майнові права за кредитами позичальників всього в 4,9 мільйона гривень.

Для прикладу, серед інших, банк продав право вимоги за кредитами фірми «Патріа-Баланс», яка лишила банку в заставу будівлю «Дитячого світу» в Житомирі. Через фінансові труднощі фірм кредити стали проблемними та зрештою були перепродані за безцінь компанії «Іпотека кредит».

«Загальна наша сума грошових вимог – приблизно 48 мільйонів гривень (залежно від курсу) – була відступлена всього за 100 тисяч гривень. Тобто фактично це складає менше чверті відсотка від, власне, номінальної вартості вказаних прав вимоги за кредитними договорами», – пояснює представник боржника «Патріа-Баланс» Сергій Панасюк.

Хто ж і чому так неспівмірно оцінив активи банку? «Схеми» спробували знайти директора та власника фірми-оцінника «Правий берег» Єгора Устюгова. Однак його телефон виявився відключеним, а за місцем реєстрації фірми його також не виявилося.

Тим часом висновок фірми-оцінника «Правий берег» перевірили в Українському товаристві оцінювачів, яке об’єднує фахівців у цій галузі. Експерти визнали: звіт компанії не відповідає нормативно-правовим актам та є неякісним.

Хто ж зміг отримати такий кредитний портфель «Омега Банку» за приємними новорічними цінами?

Власником фінансової компанії «Іпотека кредит» нині значиться кіпрська Trumerg Holdings Limited, оформлена на двох громадян Кіпру. Однак ще на початку 2014 року в «Іпотеки кредит» були зовсім інші засновники – сам власник банку Микола Лагун та його сестра Антоніна. Окрім того, фірма зареєстрована у будівлі, де розташоване відділення «Дельта Банку» – тобто в ядрі бізнес-імперії банкіра Лагуна.

Станіслав Масло, який з кінця 2012 року очолює «Іпотеку кредит», також не чужий бізнесу Миколи Лагуна. Він визнає, що раніше працював в «Дельта Банку», однак не хоче говорити про вигідне придбання прав вимоги за кредитами, посилаючись на конфіденційність інформації.

«Якщо я вам десь не дав або дав в якомусь грубому вигляді інформацію, прошу мене також зрозуміти, бо на сьогоднішній момент є відповідальність керівника. Я краще перебільшу обережність, ніж буде у когось якась підозра, що з боку керівника чи управлінського персоналу був витік інформації», – зазначив він у телефонній розмові з журналістом «Схем».

Відступлений кредитний портфель «Омега Банку» лишався у «Іпотеки кредиту» недовго. Уже в липні 2015 року право вимоги за низкою договорів було знов перепродане – компанії з управління активами «Скай кепітал менеджмент». Тут теж простежуються зв’язки з Лагунами. Компанія зареєстрована у приміщенні «Дельта Банку», і до осені 2014-го називалась не «Скай кепітал менеджмент», а «Дельта Капітал». Співзасновницею до листопада 2014 року була вже згадана Антоніна Лагун, а потім фірма була переписана на кіпрську компанію Sperlog Investments. Проте за місцем реєстрації такої фірми немає, а на телефонні дзвінки ніхто не відповідає.

Згідно з даними реєстру прав на нерухоме майно, в заставі за кредитами у «Скай кепітал менеджмент» – офіси та торговельні центри, приміщення спортклубу, виробничі комплекси та земельні ділянки.

Попри те, що борги за кредитами формально перепродавали кілька разів, схоже, що представники «Іпотеки кредиту» та «Скай кепітал менеджменту» можуть бути пов’язані між собою. У фірмі «Патріа-Баланс», чиї кредити також були продані, кажуть: на суди від обох фірм приходили одні й ті самі представники.

Причому сьогодні приходили з довіреністю від ТОВ «Іпотека Кредит», то буквально через день в іншому засіданні та сама людина представляла інтереси «Скай кепітал менеджмент» і так далі. Тобто, дійсно, у них є штат людей, які займаються супроводом цієї проблеми, він є сталим і не змінювався принаймні років два, коли це все відбувалось», – розповів «Схемам» представник «Патріа-Баланс» Сергій Панасюк.

За словами представника «Патріа-Баланс», нові кредитори були зацікавлені у швидкому отриманні коштів і навіть пропонували списати частину боргу.

«Розмовляли про рівень дисконту, він починався від 30% і до, скажемо, до нескінченності – залежно від конкретного кредиту, від умов судових, тобто щодо яких ідуть справи. Тобто це зводилось до того, що давайте, якщо у вас є можливість, якомога швидше, – розповів представник «Патріа-Баланс». – У нас один кредит, який номінально в банку обліковувався на двох мільйонах гривень, вони викупили, здається, за 3,5 тисячі гривень. Тобто це маржа, яка дозволяє їм в принципі запропонувати будь-який дисконт».

Те, що відступлений кредитний портфель був значною мірою проблемним, не повинно збивати з пантелику, наголошує партнер адвокатської компанії «Кравець і Партнери» Ростислав Кравець.

Партнер адвокатської компанії «Кравець і Партнери» Ростислав Кравець

«Переуступка» заборгованості відбувається за ціною з дисконтом в 90-95, а в більшості випадків навіть 99 відсотків. Тому говорити про те, що якийсь кредит не обслуговується чи там погана застава – у будь-якому випадку компанії, які викуповують такі значні суми, вони надприбуткові», – зазначає юрист.

Ліквідатор «Омега Банку» Артем Караченцев наголошує: «Ми бачимо, що через такі речі, переуступки таких кредитів, як і в інших банках, які збанкрутували, ми бачимо завжди шахрайські дії когось із адміністрації або власників банку. І вже внаслідок цих дій банк стає неплатоспроможним».

На основі активів, які все ж залишились в «Омега Банку», було створено перехідний «РВС Банк», який влітку 2015-го було продано новому інвестору. Це врятувало кошти клієнтів, які мали рахунки в банку. Однак виплата коштів кредиторам, серед яких є, наприклад, податкова, лишилась на ліквідаторах «Омега Банку» – тобто і на державі також.

Однак ліквідатори «Омега Банку» зіткнулися з незвичайною ситуацією. За словами уповноваженого фонду, одним з найбільших кредиторів «Омеги» є сам Лагун. І якщо сумнівний перепродаж за безцінь мільярдного кредитного портфелю буде скасовано, отримані кошти будуть повернуті, зокрема, й самому скандальному банкіру.

«З тієї самої кишені повернеться в ту саму кишеню. Але законним шляхом», – пояснює Артем Караченцев.

Артем Караченцев, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів на ліквідацію «Омега Банку», каже, що у разі скасування сумнівного перепродажу за безцінь мільярдного кредитного портфелю, отримані кошти будуть повернуті, зокрема, й самому банкіру Лагуну
​
Як з’ясували «Схеми», компаніям «Іпотека кредит» та «Скай кепітал менеджмент» було продано кредитні портфелі не лише з «Омега Банку», а й із «Дельта Банку» – основного фінансового активу Лагуна.

У Фонді гарантування вкладів «Схемам» повідомили, що у «2014-2015 роках до введення тимчасової адміністрації керівництвом АТ «Дельта Банк» були укладені договори відступлення прав вимоги з вказаними компаніями на загальну суму понад 400 мільйонів гривень».

Серед постраждалих від цієї ситуації – велике державне підприємство «Укрспирт», яке у 2013 році взяло кредит у «Дельта Банку». Право вимоги за кредитом восени 2014 року було перевідступлено на користь «Скай кепітал менеджмент», а згодом – на дві фірми з бенефіціарами з Львівщини. Борг «Укрспирту» в понад 90 мільйонів гривень було списано з рахунків держпідприємства в примусовому порядку.

Ми спробували поговорити з колишнім власником «Омега Банку» Миколою Лагуном про ситуацію, що склалася, проте у відповідь на запитання почули лише: «Без коментарів».

Одна з адрес прописки Миколи Лагуна – розкішний маєток в елітному селищі Козин під Києвом.

Маєток в елітному селищі Козин під Києвом, де прописаний банкір Микола Лагун

Землю біля будинку він орендував у місцевої сільради на 25 років. Сам же будинок нині записаний на офшори.

«Схеми» спробували знайти Миколу Лагуна за місцем його прописки, проте охоронець сказав, що його немає

Цікаво, що реєстрацією прав на землю та будинок у Козині займався той самий нотаріус Артем Літвінов, який перед новим роком зареєстрував продаж кредитного портфелю «Омега Банку».

Схоже на те, що у Миколи Лагуна навіть після краху банків все склалось досить непогано. Чого не скажеш про частину клієнтів банків з його колись могутньої імперії.

Катерина Каплюк

Журналіст-розслідувач. Вивчала журналістику в Національному університеті «Києво-Могилянська академія». Під час навчання отримувала стипендію імені В. Чорновола для кращих студентів факультетів журналістики України.

У 2010-2015 працювала в різних виданнях, таких як «Українська правда», «Forbes Україна», Kyiv Post, агентство журналістських розслідувань «Слідство.Інфо», Deutsche Welle. Переможець низки конкурсів журналістських розслідувань. Володіє англійською та німецькою мовами.

Радио свобода

Адвокатская компания Кравец и Партнеры