🔸Оголошення стану війни – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4647

🔸Рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4648

🔸Проект Постанови про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав та парламентських асамблей міжнародних організацій щодо протидії агресії Російської Федерації – https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/38930

🔸Проект Постанови про Звернення Верховної Ради України до Конгресу Сполучених Штатів Америки та Парламенту Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії щодо створення міжнародної коаліції демократичних держав для протидії розв’язання Російською Федерацією повномасштабної агресивної війни та щодо створення безполітної зони довкола україно-російського, україно-білоруського, україно-молдовського державних кордонів, а також над українськими акваторіями Чорного та Азовського морів – https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/38996

🔸Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо заборони виїзду за кордон деяким категоріям осіб на період воєнного стану – https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/39017

🔸Проект Закону про Військову поліцію – https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/39001

🔸Проект Закону про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” – https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/39147

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

Як правило, трудовий договір укладається в письмовій формі. Натомість роботодавець може запропонувати працівнику укласти не трудовий, а цивільно-правовий договір.

Яка відмінність між трудовим та цивільно-правовим договором та який варіант кращий – дізнавалися Факти ICTV.

Що таке трудовий договір

Це угода між найманим працівником (фізична особа) та роботодавцем (компанія, ФОП, юридична або фізична особа).

За трудовим договором, працівник повинен виконувати роботу, зазначену в договорі, а роботодавець – виплачувати за це заробітну плату й забезпечувати гідні та безпечні умови праці.

Роботодавець повинен надати відповідне робоче місце, обладнання, засоби індивідуального захисту тощо. Регулюється ця угода Трудовим кодексом про працю та укладається усно й письмово.

– Якщо укладається трудовий договір, то роботодавець повинен дотримуватися певних вимог – місце роботи, забезпечення роботи, відповідні гарантії у разі шкоди, нанесеної здоровʼю працівника, – зазначає юрист Ростислав Кравець.

Трудовий договір регулює процес виконання роботи за певною спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, а також вимагає дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку.

Якоюсь мірою, працівник залежить від роботодавця, адже повинен отримувати дозвіл керівника, якщо хоче піти у відпустку, пропустити робочий день, піти до лікаря тощо. З іншого боку, трудовий договір чітко регулює обовʼязки роботодавця та описує права працівника:

• оплачувані вихідні та відпустки;
• регулярна заробітна плата;
• лікарняні;
• нормований робочий час;
• захист від незаконного звільнення.

Що таке цивільно-правовий договір

Це домовленість (угода) двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

За цивільно-правовим договором немає роботодавців і працівників. Є виконавець, який зобов’язується виконати певну роботу або надати послугу, та замовник, який приймає роботу й оплачує її.

– У цивільно-правових договорах усі питання, що стосуються трудового законодавства, заходи трудових прав тощо повністю покладаються на самого працівника, – каже юрист.

Юрист додає, що така угода регулюється цивільним кодексом, тобто особа не має жодних трудових гарантій та прав.

Зазвичай цивільно-правовий договір укладається для виконання разових, а не систематичних робіт.

Такий договір може укладатися між будь-якими юридичними або фізичними особами та регулюється Цивільним кодексом України. Дія трудового законодавства на таку угоду не поширюється.

Якщо в трудовій угоді предметом договору був процес виконання роботи, то в цивільно-правовому – це кінцевий результат послуги чи зробленої роботи.

Обидві сторони договору незалежні й рівноправні, замовник не повинен піклуватися про умови праці, надавати робоче місце й обладнання, оплачувати лікарняні. А виконавець самостійно організовує роботу та відповідає за її вчасне виконання.

Розмір заробітної платні й терміни її оплати  визначаються угодою сторін, а не законодавством.

Яка різниця між ними та який договір вигідніше укладати працівнику

Юрист Ростислав Кравець зазначає, що з точки зору законодавства, працівнику вигідніше укладати трудовий договір.

– Для працівника трудовий договір краще, ніж цивільно-правовий. Фактично, за цивільно-правовим договором наймається особа на виконання певних обовʼязків. Для роботодавців, звичайно, краще укладати цивільно-правову угоду, адже він звільняється від багатьох обовʼязків, – додає юрист.

ФАКТИ

АО «Кравец и Партнеры»

Українські військові, які брали участь у антитерористичній операції, отримали статуси учасників АТО. Факти ICTV запитали у експерта, чи є різниця між статусом учасника АТО та учасника бойових дій.

Учасник АТО та УБД: яка різниця

На перший погляд, різниця відсутня, адже військові і з тим, і з тим статусом брали участь у війні та захищали Україну. Проте не все так однозначно.

Адміністративно-правовий статус учасника бойових дій на Сході України (АТО) є спеціальним, обумовленим безпосереднім залученням особи до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях в районах її проведення.

Своєю чергою, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з’єднань, об’єднань всіх видів і родів військ Збройних сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Статус учасника АТО та правовий статус учасника бойових дій є різними спеціальними правовими статусами особи, які вона може мати одночасно, або лише один з них.

Юрист Ростислав Кравець також зазначає, що різниця між статусами є.

– Звичайно, ці поняття різні. Статус учасника бойових дій надається окремою комісією. Крім того, статус УБД надає військовому додаткові пільги на отримання житлово-комунальних послуг, при сплаті судового збору і таке інше.

Що стосується учасників АТО, то цей статус може бути застосований для отримання певних пільг, які встановлюються місцевими адміністраціями саме для учасників АТО, – каже експерт.

Кравець додає, що статуси ці не рівнозначні, тобто можна бути учасником АТО, однак не учасником бойових дій.

– Зараз теж можуть бути схожі ситуації, коли людина бере участь в обороні України проти збройної агресії, однак не бере участь у бойових діях. Наприклад, людина може знаходитись у Києві в штабі чи в іншому регіоні України. Водночас, на людину можуть бути покладені певні обовʼязки, однак вона не бере участі у бойових діях, – пояснює юрист.

Кравець підсумовує, що учасник АТО та УБД – два різних статуси. Однак військовий зі статусом учасника АТО може отримати статус УБД.

– У разі, якщо людина безпосередньо брала участь у бойових діях, вона може звернутись до відповідної комісії для отримання такого статусу, – підсумовує експерт.

ФАКТИ

АО «Кравец и Партнеры»

Бажаєте бути в курсі важливих змін в законодавстві України? Підписуйтесь на канал і запрошуйте друзів: https://bit.ly/2G12dHy

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»

Від захоплення не застрахована жодна фірма. Якщо сама компанія, її активи або перспективи викликали чийсь особистий інтерес — схему захоплення для нього підготують. Масштаби проблеми вже такі, що вона обговорюється на найвищому рівні.

З недавнього часу задля протидії хвилі шахрайства з нерухомістю була створена «нова» система реєстрації угод і прав на майно, яка перетворила всіх власників в заручників, оскільки зі створенням цієї «нової» системи ніхто не захищений. Позбавитися бізнесу — справа кількох годин. Ще ніколи рейдерство не було настільки простою і безкарною справою.

Дійсно, у зв’язку з проведеною реформою системи державних реєстрів парламент перетворив рейдерство в абсолютно легальній бізнес. Ще минулого року Верховна Рада України прийняла закони, які, з точки зору уряду і законодавців, повинні були спростити реєстрацію бізнесу і операцій з нерухомістю. Як виявилося, закони працюють значно краще, ніж можна було собі уявити. Завдяки новому законодавству змінилася діяльність і приватних нотаріусів, які тепер отримали всі права державних реєстраторів, що дало їм можливість здійснювати різноманітні операції без нотаріальної дії. Також ці законодавчі акти і норми поширилися і на реєстрацію приватного бізнесу і юридичних осіб.

Уряд впорався з поставленим завданням — черги зменшилися, значно скоротилися відмови в реєстрації прав власності. Тут би інвесторам і зрадіти, але, як з’ясувалося, тепер права власності часто перереєстровують і без бажання власників.

Наслідком проведених (на перший погляд — дієвих) реформ у сфері децентралізації та спрощення державної реєстрації бізнесу і прав на нерухоме майно є те, що Україну накрила четверта хвиля рейдерства, головною ознакою якої є масове використання підроблених документів.

Дійсно, для зміни власника або керівника юридичної особи достатньо підробити підписи і подати реєстратору підроблений протокол, складений в простій формі. Вдосталь буде і підробленого судового рішення для зміни власника нерухомого майна. На підставі поданих документів реєстратором за лічені години вносяться зміни до відповідного реєстру.

Цікавим залишається той факт, що для скасування рішення про державну реєстрацію прав необхідно пройти процедуру оскарження з наявністю відповідних доказів, тривалість якої коливається від 30 днів (якщо подана скарга до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації) до 2-х та більше років (якщо подано позовну заяву до суду, з урахуванням того, що заінтересована особа зацікавлена у затягуванні розгляду справи).

Саме це і потрібно рейдерам, які за цей час встигають відчужити незаконно привласнене майно низці «добросовісних» набувачів.

Сьогодні схему рейдерського захоплення можна відобразити наступним чином:

1) у відповідному реєстрі видаляються відомості про справжнього власника майна, натомість вносяться відомості про належність майна невідомій особі (все це робиться реєстратором на підставі підроблених документів або за рішенням суду);

2) в свою чергу, невідома особа під виглядом реалізації своїх законних повноважень здійснює фізичне насильницьке захоплення об’єкта;

3) кінцевим етапом рейдерського захоплення є відчуження об`єкта новому набувачеві, який в подальшому відчужує об`єкт низці «добросовісних» набувачів.

Звісно, головним завданням для рейдера було таємне отримання потрібного йому судового рішення, на підставі якого він міг би внести до державних реєстрів зміни і почати переоформлення нерухомості або корпоративних прав через ланцюг «добросовісних» набувачів.

Отже, потерпіла особа, майнові права якої порушені у зв’язку з незаконним рішенням реєстратора, може:

— по-перше, звернутися з позовом до суду;

— по-друге, звернутися із заявою про вчинене кримінальне правопорушення;

— по-третє, звернутися зі скаргою на дії реєстратора до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

Звичайно, звернення до суду залишається основним засобом захисту, серед недоліків якого можна виділити тривалий термін розгляду справи, особливо якщо протилежна сторона має намір всіляко його затягувати.

Водночас, однією з перших дій, яку необхідно зробити у разі рейдерського захоплення — звернутися із заявою про вчинене кримінальне правопорушення до правоохоронних органів. Всі вищевказані дії можна спробувати описати як один окремий склад злочину, проте, це дуже складно, як з точки зору теорії кримінального права, так і з точки зору практики розслідування. Неможливо визнати протиправним факт звернення до суду або факт подачі документів для внесення змін до реєстру. В такому випадку об’єктивна сторона дій рейдерів не відрізнятиметься від аналогічних законних дій, а відмінності будуть існувати тільки в частині умислу.

Одночасно з раніше існуючими способами захисту з 2016 року у потерпілого, права якого порушені шляхом незаконної реєстрації прав, з`явилася можливість звернутися зі скаргою до Комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації, яка була створена і діє відповідно до «Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 №37/5. Основним завданням Комісії є розгляд скарг на законність дій державних реєстраторів. Позитивним наслідком впровадження механізму розгляду скарг вказаною Комісією є дійсно швидкий розгляд скарг. Так, загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів. Серед недоліків впровадження механізму розгляду скарг вказаною Комісією можна вказати те, що вона досліджує тільки законність здійснення державним реєстратором реєстраційних дій. Тобто, в ситуації, коли перереєстрація прав власності відбулася на підставі підроблених документів, Комісія не зможе встановити справжності підписів і взагалі реальності існування самих відносин, на підставі яких було прийнято відповідні рішення, оскільки, це виходить за рамки її компетенції.

Також необхідно звернути увагу, що відповідно до норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», заінтересована особа має долучити до скарги засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором. Однак, дійсно, існують складнощі в отриманні доказів, які підтверджують факт порушення, що вбачається з наступного.

Відомості про дії, вчинені стосовно юридичної особи або нерухомого майна, фіксуються в електронній формі у відповідних державних реєстрах. Крім того, в бази даних відповідних реєстрів включаються скан-копії документів, на підставі яких здійснювалися відповідні реєстраційні дії. У зв`язку з проведеною реформою системи державних реєстрів законодавчо урегульований публічний доступ до інформації державних реєстрів через кабінет електронних сервісів. Однак, слід зазначити, що така інформація є доступною лише щодо актуальних прав і обтяжень. Тобто, після скоєння двох або більше реєстраційних дій з нерухомістю користувач позбавляється можливості отримати відомості, які необхідні йому для підготування документу про оскарження дій реєстратора.

Більше того, залишається незрозумілим, яким чином законодавець наділив Міністерство юстиції правом скасовувати реєстраційні записи в державних реєстрах у позасудовому порядку, якщо такі дії не узгоджуються ні з Конституцією України, ні з Європейською Конвенцією з прав людини. А тому, в подальшому, досить очевидним буде і те, що оскарження висновків та рішень Комісії може бути предметом розгляду судових спорів.

Дійсно, за результатами розгляду скарг Комісією зазвичай приймаються рішення про необхідність скасування реєстраційних дій. Разом з тим, цікавим залишається і те, що діяльність Комісії є непрозорою. Засідання Комісії не є публічними, а висновки та рішення, прийняті за результатами цих висновків, не оприлюднюються. Така непрозорість сама по собі створює передумови для корупції. Побоюючись певних зловживань зі сторони діяльності Комісії, деякі нотаріуси публічно оголошують про свій намір відмовитися від виконання функцій державного реєстратора.

Крім усього зазначеного, заслуговують на увагу і наявні в законодавстві прогалини щодо притягнення нотаріуса до відповідальності. На сьогодні в Україні немає жодного прецеденту, коли б хоч когось із «чорних нотаріусів» притягнули до кримінальної відповідальності, адже реальні механізми просто відсутні. Були випадки позбавлення ліцензії, але, в подальшому, ці ліцензії поновлювалися, оскільки, в діях нотаріусів не знаходили складу кримінального правопорушення.

Тож узагальнивши практику, вважаємо, що з моменту проведення реформи в сфері децентралізації та спрощення державної реєстрації бізнесу і прав на нерухоме майно необхідним сьогодні залишається термінове вдосконалення законодавства в сфері державної реєстрації шляхом внесення змін до профільних законів.

Більше того, потребує змін і Кримінальний кодекс України, оскільки, офіційно навіть немає такого злочину — рейдерство. У кращому випадку можливо притягнути до відповідальності «чорних рейдерів» за шахрайство, вимагання, підроблення документів.

Підсумовуючи, хочеться зазначити, що кримінальне законодавство не встигає за змінами в суспільстві, і рейдерство, як і раніше, залишається безкарним. Необхідно, щоб правоохоронні органи були в силах не тільки виявити такі злочини, а й розкрити і притягнути до відповідальності винних осіб. Кримінальне законодавство також повинне утримувати рейдерів від ведення такої діяльності: необхідно не просто ввести рейдерські склади в Кримінальний кодекс України, а й передбачити жорсткі санкції за вчинення подібних злочинів. На практиці таке вдосконалення Кримінального кодексу України, звичайно, розкриє безліч спірних моментів, оскільки, український кримінальний закон не адаптований до специфіки даної категорії злочинів, але без внесення відповідних змін до діючого законодавства п’ята хвиля рейдерства в Україні є неминучою.

Мар’яна Назаренко, старший юрист АК «Кравець і партнери» для Юрліги

Адвокатская компания Кравец и Партнеры