Про це в коментарі i-ua.tv заявив адвокат Ростислав Кравець.

«Питання про оновлення даних реєстру нерухомості підіймається фактично раз на півроку. Начебто це якимось чином захистить нерухомість від недобросовісних дій з нею. Насправді це питання виключно для того, щоб цю нерухомість можна було оподатковувати. Якісь дії з нерухомістю, якої немає в реєстрі вкрай важко зробити. Нерухомість буде простіше вкрасти, якщо вона буде в електронному реєстрі. Все це в першу чергу буде впливати не на безпеку нерухомості, а на її оподаткування. Адже поки її немає в реєстрі податкова не може вираховувати загальну площу нерухомості, з якої потрібно стягувати податки. Це в першу черга схема для наповнення бюджету», — каже Р. Кравець.

За його словами, заява Мін”юсту про те, що уразі невнесення інформації про права власності до реєстру не будуть надавати компенсацію за пошкодження житла через обстріл — є неправдивою.

«Це маніпуляція. Адже заяву про пошкодження майна можна буде внести разом з оновленими даними про нерухомість», — резюмує адвокат.

Нагадаємо, що після хвилі публікацій у соцмережах про необхідність повторної реєстрації прав власності на нерухомість придбану до 2013 року у новину реєстрі, Міністерство юстиції прибрало зі свого сайту попередню інформацію та уточнило свою позицію.

За даними відомства, власникам нерухомості, право власності на яку було зареєстровано до 2013 року, не потрібно здійснювати жодних додаткових дій для підтвердження своїх прав.

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

Пояснює адвокат Ростислав Кравець:

АО «Кравець І Партнери»

Отже, перше що необхідно це придумати найменування, повне та скорочене, перевірити чи існують підприємства зі таким самим найменуванням. Коли ж з найменуванням визначились, йдемо далі.

Наступним кроком потрібно обирати в якій формі реєструвати товариство. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Одним з найпоширеніших видів організаційно-правової форми власності є товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ). Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки.

Сьогодні існує три способи створення та реєстрації юридичної особи у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, а саме:

• Шляхом подання документів в паперовій формі державному реєстратору через центри надання адміністративних послуг.
• Он-лайн реєстрація ТОВ, що здійснюється на підставі модельного статуту, на електронному порталі «ОН-ЛАЙН БУДИНОК ЮСТИЦІЇ» або через ДІЯ за наявності у особи, що подає документи, кваліфікованого електронного цифрового підпису.
• У нотаріуса за місцезнаходженням створюваної юридичної особи.

Розберемо основні вимоги для реєстрації ТОВ.

Перед реєстрацією підприємства потрібно визначитись це скільки осіб ( засновників) братиме участь у створенні. Якщо товариство створюється кількома особами, такі особи у разі необхідності визначення взаємовідносин між ними щодо створення товариства можуть укласти договір про створення товариства в письмовій формі. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю не обмежується, хоча раніше в законодавстві було обмеження до 100 осіб.

Однією з вимог реєстрації ТОВ є наявність статуту, що є установчим документом ТОВ, який підписують всі засновники та засвідчують підписи нотаріально. У статуті товариства зазначаються відомості про: 1) повне та скорочене (за наявності) найменування товариства;2) органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень; 3) порядок вступу до товариства та виходу з нього; 4) облік часток товариства в обліковій системі часток товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, що ведеться Центральним депозитарієм цінних паперів (далі – облікова система часток). При реєстрації ТОВ онлайн можна обрати модельний статут.

У ТОВ обов’язково має бути створено статутний капітал. Якщо статут не буде містити відомості про статутний капітал, держреєстратор поверне подані на держреєстрацію документи заявнику. Статутний капітал ТОВ складається із внесків його учасників. Розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Законодавчих вимог до мінімального розміру статутного капіталу ТОВ немає, але внески повинні бути здійснені всіма засновниками.

Товариство несе відповідальність за своїми зобов’язаннями всім належним йому майном, тобто учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Крім того, Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов’язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників. Тобто, на відміну від товариства з додатковою відповідальністю, засновники ТОВ не відповідають своїм особистим майном за борги ТОВ.

Процедура державної реєстрації ТОВ регулюється Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».

В ст.17 цього Закону, для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена які документи потрібно подати державному реєстратору за місцезнаходженням ТОВ. Документи на реєстрацію юридичної особи можуть подавати реєстратору як в паперовому так і в електронному виді.

Крім того, реєстрація ТОВ можлива через ДІЯ або «ОН-ЛАЙН БУДИНОК ЮСТИЦІЇ». Тут можна зареєструвати Товариство з обмеженою відповідальністю на підставі модельного статуту, а також обрати систему оподаткування: загальну (з реєстрацією платником ПДВ) або спрощену. Реєстрація може відбутися автоматично або ж за участі держреєстратора. Для цього знадобиться ваш кваліфікований електронний підпис (можна отримати у будь-якого акредитованого центру сертифікації ключів, надавши лише заповнену реєстраційну форму, ваші паспортні дані та номер платника податків або в особистому онлайн-кабінеті «Приват24» або у відділенні банку).

Ще одним способом зареєструвати ТОВ є реєстрація у нотаріуса. В цьому випадку, як і з держреєстратором, теж діє територіальний принцип. Крім того, не всі нотаріуси можуть надавати послуги в сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. Дана процедура є найвищою по ціні, але теж має свої перевари при реєстрації, що дозволяє уникнути зайвих клопотів.

Крім реєстрації самого підприємства в учасників є можливість зареєструвати відокремлений підрозділ. Відокремленими підрозділами є філії та представництва. Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Відокремлені підрозділи наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Для реєстрації відокремленого підрозділу учасникам ТОВ необхідно прийняти протокол про реєстрацію відокремленого підрозділу та подати заяву держреєстратору. Відокремленому підрозділу присвоюється ідентифікаційний код, відмінний від коду ТОВ.

Державний реєстратор у день державної реєстрації юридичної особи  зобов’язаний  передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи.

Підставою для взяття юридичної особи на облік в органах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України є надходження до цих органів відомостей з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи.

Ірина Коваленко, адвокат

Адвокатське об’єднання Кравець і партнери

АО «Кравец и Партнеры»

На сьогодні непоодинокими залишаються випадки, коли при розгляді подібних справ, які стосуються права власності на майно можна зустріти різні формулювання як в прохальних частинах позову, так і в резолютивних частинах судових рішень як от, наприклад, зобов’язати повернути майно, зобов’язати передати майно, витребувати майно.

На жаль, не кожне з таких здавалося б цілком зрозумілих та однотипних формулювань матиме бажаний наслідок у формі фактичного повернення майна та безперешкодної реєстрації речових прав на майно.

Проблема в тому, що судові органи, органи примусового виконання судових рішень та суб’єкти реєстрації речових прав на практиці по-різному сприймають для себе обов’язки (як власне уповноважені представники держави) щодо сприяння ефективного захисту та поновлення прав особи.

Слід зазначити, що судові органи розмежовують як два самостійні способи захисту – зобов’язання повернути майно та витребування майна (хоч на практиці таке розмежування, яке було зроблено в переважній більшості суддями-науковцями без практичного досвіду, призводить лише до плутанини та не полегшує пересічним громадянам реалізації права на судовий захист, адже особа звертається до суду аби повернути собі втрачене майно і її єдиною метою є отримання свого ж майна, а не отримання сумнівної наукової праці з приводу того, що хоч майно і її, але спосіб захисту неефективний, тому в позові відмовлено).

І власне з цього й починаються труднощі при виконанні судових рішень. Так, на даний час, більш менш сталою є позиція ВП ВС з приводу того, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (йдеться в постанові Верховного Суду по справі №910/9381/20 від 14.06.2022 року).

Однак, ефективним відновленням порушених прав на підставі такого рішення є декілька нюансів та проблем.

За змістом ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про витребування майна буде розцінене державним виконавцем як рішення немайнового характеру, адже за цим рішенням боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

На жаль, законодавець передбачив досить дивний та взагалі неефективний спосіб для примусового виконання рішень немайнового характеру, який полягає в тому, що спочатку виконавець перевіряє виконання рішення боржником, потім у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу (який стягується на користь держави), повторно перевіряє виконання рішення боржником, у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Тобто, рішення суду немайнового характеру в примусовому порядку не може бути виконане, штраф і той сплачується державі, а особа отримує в результаті ще одне довготривале провадження, тепер уже кримінальне з невідомим фіналом, що власне і підтверджує висновок про те, що бачення ефективного способу захисту і його реалізації як мінімум у суддів та виконавців – різне.

Насправді було б справедливо залучати до такого примусового виконання правоохоронні органи, які навіть із застосуванням спеціальних засобів могли б фактично забезпечити повернення майна його законному власнику.

Є ще один важливий нюанс з приводу примусового виконання такого рішення, адже боржником у виконавчому провадженні не буде державний реєстратор, а буде інша особа, яка незаконно заволоділа майном і в якої витребується таке майно, примусове виконання такого судового рішення через державного виконавця в частині забезпечення внесення змін в реєстр речових прав таким судовим рішенням не охоплюється.

Це означає, що особа повинна самостійно подати документи на внесення змін в реєстр речових прав на нерухоме майно, але тут також є деякі нюанси. Для державної реєстрації права власності у разі витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння на підставі рішення суду подаються необхідні для відповідної реєстрації документи, передбачені статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що підтверджують право власності на нерухоме майно належного власника, крім випадку, коли право власності належного власника на таке майно було зареєстроване в Державному реєстрі прав (п. 67 постанови КМУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1127 від 25.12.205 року).

На практиці це означає, що лише самого судового рішення про витребування майна недостатньо, якщо права позивача раніше не були зареєстровані в реєстрі, а необхідно подати весь перелік документів як для нової реєстрації, тобто надати правовстановлюючі документи, що в деяких випадках також може спричинити проблеми, адже досить часто судове рішення ґрунтується на архівних документах, на підставі яких судом в мотивувальній частині визнається право власності позивача, при тому, що в самого позивача правовстановлюючі документи відсутні.

Насправді така вимога закону є не досить логічною, адже суд вирішуючи справу про витребування майна встановлює та перевіряє доказами юридичний факт – належність права власності на майно позивачу, подання ж додаткових документів реєстратору, окрім такого судового рішення, призводить лише до проблем саме з ефективним відновленням порушених прав та невиправданим формалізмом, що лише створює ще одну перешкоду, яка навіть може перерости в ще один невиправданий судовий процес.

З наведеного можна зробити висновок, що на даний час держава не забезпечує саме ефективне відновлення порушених прав законного власника майна, умисно це робиться чи через недбалість або неосвіченість – спірне питання, але в силах кожного це змінити: юристи – допомогти правильно сформулювати позовні вимоги та донести суддям, що ефективний спосіб захисту – це не змагання в теоретичних знаннях, а врахування особливостей реальної можливості відновлення порушених прав; судді – приймати рішення з максимально уніфікованим підходом, спрямованим на допомогу особі, а не створення ще більшої плутанини на фоні власних амбіцій; виконавці – вчасно застосовувати заходи виконання та ініціювати внесення змін при виявленні проблем з виконанням; реєстратори – зменшити рівень надмірного формалізму та бюрократії і також ініціювати внесення змін при виявленні проблем з реєстраторам; законодавцям та урядовцям – приймати акти та зміни до них на основі реальних подій та зауважень і пропозицій від тих, хто дійсно є спеціалістами у своїй сфері, а не заради популізму.

Анна Мартиненко, адвокат АО Кравець і партнери

АО «Кравец и Партнеры»