Про це в коментарі i-ua.tv заявив адвокат Ростислав Кравець.

«Фактично аналогічні реєстри існують давно. Ними ніхто не займався. Тому що не виконувалися обов’язки покладені на територіальні центри комплектування. Що стосується нового реєстру, то з огляду на те, що якщо не наповнювати та не контролювати його належним чином, що мали робити в 2017 році, коли було прийнято відповідний закон. То це жодним чином не змінить ситуацію з мобілізації. А з огляду на те, що в „Оберіг“ додано велику кількість баз та інформації — це загроза для нацбезпеки», — каже адвокат.

За його словами, саме такого реєстру немає в жодній країні світу і тим паче великі ризики його створювати в країні, яка воює.

«Такі реєстри з метаю нацбезпекою ніхто б не створював, тому наявність „Оберігу“ може нанести більше шкоди, ніж дати користі. Саме з точки зору національної безпеки. Адже він містить велику кількість інформації, яка не пов’язана з мобілізацією та військовим обліком. Зокрема, це стосується відомостей про членів сімʼї військових. Однак багато з них може знаходитися на тимчасово окупованих територіях. Цим може скористатися ворог, якщо реєстр опиниться в його руках. Тому не зрозуміло навіщо це робити. Це питання до нардепів та СБУ, яка чомусь мовчить з цього приводу. Тому особи, які опікуються нацбезпекою України, повинні зробити відповідні заяви та звернутися до парламентарів, щодо внесення змін до законів. Адже з реєстру військовозобов’язаних „Оберіг“ треба прибрати більшу частину інформації, яка жодним чином не належать до військового обліку та мобілізації», — резюмує Р. Кравець.

Нагадаємо, що в Міноборони заявили, що реєстр військовозобов’язаних «Оберіг» має зменшити кількість помилок внаслідок людського фактора, а також заощадити ресурси держави та людини завдяки цифровізації.

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

На думку адвоката, внесення до реєстру приватної інформації українців ніяк не допоможе мобілізації, але несе інші ризики.

АО «Кравець І Партнери»

Верховна Рада остаточно схвалила закон, покликаний цифровізувати армію, запустивши й розширивши електронний реєстр військовозобов’язаних. Чому документ наразився на критику?

Верховна Рада України 16 січня ухвалила резонансний закон №10062, покликаний запустити повноцінний електронний реєстр військовозобов’язаних, а також уможливити автоматичне отримання статусу учасника бойових дій.

АО «Кравець І Партнери»

Відомо, що реєстр педофілів становить вже понад 600 осіб. На думку Ростислава Кравця, система побудована неправильно.

«Ті особи, які були засуджені, вже отримали конкретне покарання. У міжнародному судочинстві є практика права на забуття, що особа вчинила злочин. В українському законодавстві таке теж є, але створення реєстру фактично покладає на людину довічне покарання», — пояснює Кравець.

Також він додав, що за кордоном існують такі реєстри, але ніхто не досліджує скільки там осіб, хто має доступ, чи є він відкритим, як це планується зробити в Україні, яким чином працює та чи зазначено покарання в кримінальних кодексах цих країн. 

«Наші народні обранці намагаються вирвати з контексту, якісь норми і намагаються показати, що так воно працює, але коли починаєш розбиратися, то виявляється законодавство в цих країнах працює по-іншому», — пояснює Ростислав.

АО «Кравець І Партнери»

АО «Кравець І Партнери»

Адвокат розповів, чи можливо через реєстр розсилати повістки.

АО «Кравець І Партнери»

🔸Проект №10062 від 18.09.2023 Закону про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку обробки та використання даних в державних реєстрах для військового обліку та набуття статусу ветерана війни під час дії воєнного стану – https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/42801

Перелік ініціаторів законопроекту в наступному пості🔽

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Не забудьте приєднатись до телеграм каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

Про це в коментарі i-ua.tv заявив адвокат Ростислав Кравець.

«Створення електронного реєстру військовозобов’язаних жодним чином не пов’язаний зі створенням реєстру. Адже в цьому реєстрів і так міститься інформація про призовників, військовозобов’язаних та резервістів. Намагання додати до реєстру медичну інформацію, інформацію про освіту, володіння мовами, податкова інформація про осіб, свідчить про намагання осіб стоять за цією ініціативою, де більшість нардепів ймовірно використовується в темну, лише свідчить про намагання створити тоталітарну країну. Адже в одному місці хочуть зібрати інформацію про всіх громадян України. Адже в цьому законопроєкті є норма, про включення необмеженої інформації з інших баз даних. Що це за інші бази даних та інформація, взагалі нічого не говориться», — каже адвокат.

На його думку, складається враження, що влада намагається врегулювати незаконні бази даних, які на сьогодні існують в Україні щодо громадян.

«Фактично наявність таких баз даних свідчить про не намагання створити електронний реєстр військовозобов’язаних, про намагання зібрати максимальну інформацію про кожного громадянина України під виглядом цього реєстру та побудувати тоталітарну країну. Адже навіть теоретично не можна захистити цей реєстр. А з огляду на ту кількість державних зрадників в держапараті та СБУ, які вже були викриті, то збереження інформації, яка там існує в загалі, не можливо забезпечити нерозповсюдження інформації. Тому під час війни і навіть у мирний час створення такого реєстру загрожує національній безпеці. Тим більше якщо взяти до уваги, що в інших країнах, які не менше технологічно розвинуті ніж Україна, до такої тотальної діджеталізації ставляться дуже обережно. В Україні ж проведення такої тоталітарної політики свідчить про намагання тих, хто стоїть за появою цього реєстру, знищити Україну.

Нагадаємо, що в Україні в ВР зареєстрували проект закону про створення електронного реєстру військовозобов’язаних. Документ внесли до парламенту 18 вересня за номером 10062.

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

Створення реєстру має визначити орієнтири щодо виплати росією компенсацій Україні за моральну та матеріальну шкоду, завдану війною. Одним з основних джерел таких виплат логічно можуть стати кошти рф, заморожені в західних державах. Для початку йдеться про гроші, які вже знаходяться на рахунках у західних партнерів України. Решту компенсацій доведеться стягувати з росії завдяки механізмам, які на сьогодні ще остаточно не пропрацьовані.

Згідно з повідомленнями українського Мін’юсту, обсяг державних коштів рф, що заморожені на Заході, становлять понад $ 350 млрд.

Разом із тим у західних ЗМІ почали з’являтися публікації про те, що після закінчення війни заморожені російські активи, ймовірно, доведеться повернути рф.

Про це повідомляє АНТИРЕЙД з посилання на Mind, який розбирався, які проблеми проглядаються навколо компенсацій Україні на цьому етапі війни та чи можна їх подолати, а також як у майбутньому скористатися правом на репарації від країни-агресора.

Чому питання виплат Україні вкотре актуалізувалося? У травні відбудуться дві події, які мають глобальне значення для отримання Україною реституцій від рф. По-перше, 16 та 17 травня на Саміті Ради Європи буде представлений міжнародний Реєстр збитків. Попередньо офіс, який адмініструватиме його ведення, має бути розташований у Гаазі.

Згідно з даними Мінюсту, ще 17 лютого уряд Нідерландів офіційно надав принципову згоду на пропозицію України про створення в Гаазі міжнародної організації – Реєстру збитків, яких зазнала Україна через російську агресію. Реєстр міститиме інформацію про шкоду, завдану війною громадянам, бізнесу та державі.

По-друге, 22 травня набере чинності Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України».

Отже, буде «активовано» подібний реєстр у самій Україні.

Це нова практика для міжнародної спільноти? Ні. Після великих і руйнівних війн традиційно стягуються компенсації з країни-агресора на користь постраждалих держав.

Найвідоміші «кейси» – виплати з боку Німеччини після Першої та Другої Світових війн. Частину цих грошей досі отримують постраждалі євреї, в’язні німецьких концтаборів, Праведники народів світу.

Є і свіжіші в історичному контексті приклади, як-то виплати Іраку на користь Кувейту. «Приклад, який, мабуть, найбільше підходить до нашої ситуації – це наслідки вторгнення Іраку до Кувейту в 1990 році. Тоді у справу втрутилася Рада Безпеки ООН, яка, серед іншого, створила Компенсаційну Комісію ООН (UN Compensation Commission, UNCC), що розглядала вимоги про компенсацію, яку вимагали постраждалі громадяни та компанії з Кувейту, а також сама держава. Комісія працювала понад 30 років та здійснила виплати  постраждалим у цій війні на $ 52,4 млрд», – розповідає юрист Маркіян Ключковський.

Останній платіж за репараціями Кувейту за війну в Перській затоці Ірак зробив 2021 року.

Чи можна застосувати цей досвід в Україні «під копірку»? За словами Ключковського, принципова відмінність історії з Кувейтом від нашої ситуації полягала в тому, що тоді був знайдений спосіб, як змусити Ірак сплачувати компенсації. ООН розробила механізм, за яким Ірак спрямовував 35% від своїх нафтових доходів у компенсаційний фонд, який був створений при UNCC.

Наразі не йдеться про такі складні, але очевидні механізми, як передача Україні відсотків із продажу російської нафти чи газу. Юристи вважають, що треба віддати Україні російські гроші, заморожені на рахунках у ЄС та США.

«На мою думку, у першу чергу це мають бути суверенні активи рф, які знаходяться за кордоном. Як золотовалютний запас, так і кошти Центробанку, кошти фонду національного добробуту росії тощо. Поруч із тим ще в лютому – березні 2022 року було заарештовано велику кількість активів агентів рф. Усі ці кошти та гроші, виручені від продажу майна, мають становити фінансовий пул для відшкодування збитків, завданих війною Україні», – каже Анатолій Рибачок, керівник практики вирішення спорів Juscutum.

Хто розраховує розмір шкоди, завданої Україні, та хто збирає докази щодо збитків? За словами Маркіяна Ключковського, доказову базу для оцінки збитків сьогодні збирає багато організацій – це і держава, державні та муніципальні структури, і міжнародні організації, і неурядові організації та різні приватні ініціативи.

У травні 2022 року було створено Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок російської агресії. А в травні 2023 року набере чинності відповідний закон, про що йшлося вище.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

У листопаді 2022 року було ухвалено резолюцію Генеральної асамблеї ООН «Забезпечення засобів правового захисту та репарацій у зв’язку з агресією проти України». У цьому документі є три основні тези: засудження факту агресії рф проти України, розроблення ООН спільно з Україною механізму виплати репарацій та створення реєстру завданих збитків як майнового, так і немайнового характеру.

«Резолюції Генасамблеї ООН мають рекомендаційний характер. Наскільки мені відомо, зараз Україна працює над створенням Реєстру збитків, завданих збройною агресією рф як фізичним особам, так і юридичним особам, інфраструктурі, екології тощо. Йдеться не тільки про матеріальну, а й про моральну шкоду», – каже юрист Катерина Гутгарц.

Саме тому Україна запропонувала створити міжнародний Реєстр збитків. «Документ вже на фінальному етапі підготовки, і про його створення Україною та нашими партнерами має бути оголошено найближчими тижнями. Це стане важливим першим кроком до відновлення справедливості та компенсації завданих агресором збитків» – каже Маркіян Ключковський.

Якщо людина постраждала від дій рф, чи може вона отримати компенсації в майбутньому та що робити зараз? Юристи, з якими поспілкувався Mind, рекомендують постраждалим від дій рф уже зараз починати юридично оформлювати свої претензії – писати заяви до відповідних органів, зберігаючи засвідчені копії звернень. «У першу чергу цим займаються правоохоронні органи, уповноважений з прав людини при Верховній раді України, а також Міністерство юстиції України. Щодо судів, то звичайно це може бути і ЄСПЛ, а також інші міжнародні суди, що визнають юрисдикцію такого спору», – пояснює Ростислав Кравець, юрист компанії «Кравець та партнери».

За її словами, у майбутньому це може бути підставою для включення до реєстру та отримання репарацій. Нагадаємо: у березні 2023 року прем’єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що спеціальний механізм виплат репарацій уже розробляється. Він має бути затверджений міжнародним договором із державами – партнерами України.

Чи вигравала вже Україна міжнародні суди проти росії? Так, і прикладів таких декілька. Одна з найвідоміших перемог – рішення Стокгольмського арбітражу по газових контрактах 2010 року, винесене 2019-го.  Відповідно до нього рф мала виплатити Україні компенсацію в розмірі майже $ 3 млрд.

Також значущою є перемога Ощадбанку в судах проти росії стосовно збитків, отриманих через анексію Криму. 7 грудня 2022 року Касаційний суд Франції підтримав український «Ощад», залишивши в силі рішення Арбітражного суду в Парижі від 26 листопада 2018 року. Сума компенсації відповідно до рішення арбітражу становить $ 1,5 млрд.

«Справа розглядалась у судах понад шість років. Ощадбанк є першою держкомпанією та першою банківською установою, яка виграла справу проти російської федерації щодо збитків, отриманих внаслідок анексії українського Криму. Це вдалося завдяки плідній співпраці команди юристів «Ощаду» та задіяних юридичних радників із ретельного документування завданої шкоди, розробці юридичної позиції тощо. Зараз банк працює над тим, щоб перетворити це рішення на конкретні суми компенсацій. Так, нещодавно «Ощад» подав заяву про визнання рішення арбітражу на території США», – розповів Mind Арсен Мілютін, заступник голови правління, відповідальний за роботу з NPL Ощадбанку.

Окрім цього, 8 грудня 2022 року «Ощад» завершив складну експертно-юридичну роботу та подав скаргу проти рф до Європейського суду з прав людини.

Наприкінці квітня у західних ЗМІ з’явилася інформація про те, що заморожені ЄС активи центробанку рф будуть повернуті москві. Наскільки такий сценарій є загрозливим для України? Хоча найпростіший і найочевидніший шлях – передати Україні ті російські активи, які вже заморожені на рахунках у західних банках –  – складне завдання з юридичного погляду.

«Не існує механізму, який би подолав наявні в західному світі гарантії власності на майно, а також такі міжнародно-правові категорії, як суверенний імунітет, що захищає суверенні активи самої росії», – пояснює Маркіян Ключковський. Проте пошук такого механізму ведеться з 2022 року.

«Єврокомісія ще в листопаді минулого року опублікувала так званий Options Paper, у якому виклала своє бачення того, як може виглядати цей процес. Він містить цікаві ідеї про те, як використовувати активи рф ще до їх конфіскації – наприклад, активно ними управляти та спрямовувати отриманий прибуток на виплату репарацій Україні, – розповідає Ключковський, – Відгуком цього документу є заголовки, які нещодавно розійшлись у ЗМІ про те, що начебто ЄС вважає, що активи рф рано чи пізно мають бути повернуті росії»

За словами юриста, ця теза справді міститься в Options Paper, але вона випливає із суті санкційного режиму замороження цих активів, який за визначенням є тимчасовим. «Однак у документі міститься ключова фраза про те, що повернення активів росії може відбуватися у формі «взаємозаліку» проти російського зобов’язання про виплату репарацій. Інакше кажучи – усі опції залишаються на столі, і країни ЄС перебувають у пошуку варіантів, які зрештою спрацюють», – резюмує Маркіян Ключковський.

АО «Кравець І Партнери»

На сайті Верховної Ради з’явився повний текст давно анонсованого та заздалегідь розпіареного законопроєкту про олігархів. На своїй нещодавній пресконференції його ініціатор – президент Володимир Зеленський – стверджував, що документ вже майже готовий, і в загальних рисах пояснював, хто тепер вважатиметься олігархом. У ЗМІ спливали деталі проєкту, але в Офісі президента називали їх фейком і стверджували, що він ще доробляється. І от вже маємо «канонічний» варіант, який згодом буде винесений на обговорення до зали парламенту. А обговорювати є що, адже з юридичної точки зору документ, що так ретельно готували на Банковій, виглядає, м’яко кажучи, небездоганно.

Олігарх, відкрий обличчя

Проєкт складається з 13 сторінок, які містять 10 статей. Тож хто такий, на думку його авторів, олігарх? Визначається він за чотирма критеріями, при цьому одночасно мають бути застосовані хоча б три з них. Це особа, яка: 1) бере участь у політичному житті, 2) має значний вплив на засоби масової інформації, 3) є кінцевим власником природних або штучно створених монополій, 4) має підтверджені активи, що перевищують один мільйон прожиткових мінімумів (станом на сьогодні це 2 млрд 270 млн грн).

Щодо ступені участі в політичному житті розшифровується, що мається на увазі перебування на ключових державних посадах, входження до керівних органів політичної партії, фінансування її діяльності та ведення політичної агітації.

Щодо впливу на ЗМІ йдеться про володіння ними або «переписування» їх до вступу в дію цього закону на пов’язану особу або особу, що не володіє бездоганною діловою репутацією (що це таке – описується в останній статті законопроєкту).

Передбачається створення Реєстру олігархів через рішення всюдисущої нині РНБО на підставі подання Кабміну, будь-якого члена РНБО, Нацбанку, Служби безпеки та Антимонопольного комітету. З цього реєстру можна бути виключеним, якщо особа, на яку поставлено клеймо олігарха, подасть відповідні відомості і будуть встановлені факти відсутності у такої особи не менше двох з чотирьох вищезазначених ознак.

Тепер найцікавіше – правові наслідки для тих, хто буде внесений до реєстру. Їх насправді небагато: олігарх не матиме права напряму фінансувати партії (що завадить це робити через підставних осіб?) та брати участь в процесі великої приватизації (аналогічно). Також олігарх має подавати щорічну декларацію, як і держслужбовці. Цікава стаття стосується так званих «декларацій про контакти» – фактично вона робить будь-які контакти публічного держслужбовця з тими, хто внесений до реєстру, токсичними. Причому не тільки безпосередньо з олігархами, а й з їхніми «представниками». Після кожної такої зустрічі та розмови службовець має одразу наступного дня подати відповідну декларацію на сайті РНБО. Якщо цього зроблено не буде, законопроєкт передбачає політичну (дуже дотепне формулювання) та (або) дисциплінарну відповідальність. Хто та як визначатиме цю відповідальність – незрозуміло. Пікантна деталь: олігарх перед початком контакту з неолігархом (окрім офіційних зустрічей) має попередити співрозмовника, що є офіційним олігархом з усіма потенційними наслідками для свого гостя.

Секретар РНБО Олексій Данілов назвав законопроєкт безпрецедентним в історії України та лише першим кроком на шляху повного демонтажу олігархічної системи. Далі, за словами Данілова, на законодавчому рівні мають бути врегульовані питання лобізму, удосконалення регулювання трансферного ціноутворення, посилення безпеки зовнішніх і внутрішніх інвестицій, захист інвестицій через нові інструменти судового контролю та антитрастових заходів протидії діяльності олігархічних монополій. Але спочатку треба розібратись з першою антиолігархічною ініціативою.

Разумков – знову проти

Володимир Зеленський з самого початку своєї каденції намагається позбутися асоціацій з олігархічним впливом. Точніше впливу одного олігарха, який фактично протягом довгого часу був його бізнес-партнером, – Ігоря Коломойського. Тому навіть дивно, що антиолігархічний законопроєкт з’явився тільки зараз. Але іронія в тому, що далеко не факт, що він зачепить саме Коломойського. Так, наприклад, трьом з чотирьох критеріїв відповідає експрезидент та лідер «Європейської солідарності» Петро Порошенко, у якого дуже напружені стосунки з нинішньою владою.

В «ЄС» вже розкритикували цей законопроєкт, заявивши, що він направлений на боротьбу з політопонентами, як і в «Голосі», який назвав ініціативу профанацією та пообіцяв зареєструвати альтернативний проєкт. Дипломатично, але дуже показово своє «фе» президентській ініціативі висловив навіть голова Верховної Ради Дмитро Разумков, який є членом РНБО і запам’ятався своєю особливою позицією під час прийняття рішення щодо відключення «медведчуківських» телеканалів. Спікер вважає, що олігархи або особи, пов’язані з ними, можуть опинитися у складі РНБО, яка вирішує їхню ж долю, і це призведе до конфлікту інтересів. Разумков при цьому зазіхнув на «священну корову» Зеленського – Радбез, – нагадавши, що він є дорадчим та консультативним органом, який є просто некомпетентним для прийняття подібних рішень.

«Лайт»-версія

Не розуміють суті цього законопроєкту і в «Батьківщині». «Це не просто профанація, цей законопроєкт не має жодного стосунку ані до Конституції, ані до законотворчості, ані до державного будівництва, – категоричний соратник Юлії Тимошенко Сергій Власенко. – РНБО перетворюють з конституційного органу, який є координуючим та дорадчим, в політбюро КПРС, яке вирішує долі. Вони визначали, хто є контрабандистом, хто є «злодієм в законі», тепер хочуть визначати олігархів. У всьому світі існують апробовані механізми боротьби з такими явищами як монополізація ринків та олігархат. Це – Антимонопольний комітет і незалежні регулятори. Але замість того, аби змусити ці органи працювати, президент туди призначив своїх знайомих, які нічого не роблять для регулювання ринку. А сам він тепер все хоче робити в ручному режимі, визначаючи, кому можна брати участь в приватизації, а кому – ні».

Власенко впевнений, що в середньостроковій перспективі цей закон, навіть якщо його приймуть, буде скасований. «При всьому моєму специфічному відношенню до Порошенка, якщо в мене є легальний дохід, до якого нема претензій, і я є головою власної партії, чому я не можу її фінансувати?» – задається він риторичним питанням. – Це протирічить принципу рівності, який закладений в Конституції. Чому ми з вами можемо фінансувати партію, а він – ні?»

Старший партнер адвокатської компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець впевнений, що будь-хто, кого РНБО «призначить» олігархом, може розбити все це в суді – або в українському, або в Європейському суді з прав людини.

«Цей законопроєкт порушує пряму норму Конституції – про те, що всі громадяни є рівними, незалежно від їхнього фінансового стану, – зауважує юрист. – Дивно, що олігархам не нашиють жовті зірки, аби вони з ними ходили. Хоча, наприклад, на того ж Коломойського цей закон розповсюджуватись не буде. Цей проєкт, на мою думку, спрямований не стільки проти олігархів, скільки є спробою очистити органи влади від осіб, на яких вони нібито впливають. Але зроблено все абсолютно безграмотно, бо недекларування зустрічі з олігархом для когось буде підставою для звільнення, а для когось – для відповідальності, яка ніде не прописана. Плюс дуже дивним виглядає обов’язок для людини розповідати всім при спілкуванні, що він є олігархом. Але якщо він про це не каже, не передбачено ніякої відповідальності. Такий закон не можна доробити чи переробити, він по суті своїй є неконституційним».

Політолог Володимир Фесенко зауважує, що законопроєкт є, за що критикувати, але відзначає звичку Зеленського діяти на межі фолу – як це вже відбувалося зі звільненням голови Конституційного суду, чи в історії навколо Віктора Медведчука. Тепер Зе взявся за олігархів. Питання в тому – наскільки серйозно.

«У порівнянні з попередніми версіями цього проєкту, що «зливали» в ЗМІ, це – «лайт»-версія, – впевнений Фесенко. – Кількість обмежень для тих, кого визначать олігархами, є дуже невеликою. Наприклад, і близько нема обмежень в медійній сфері, хоча, скоріше за все, їх прибрали в останній момент, аби не створювати великого конфлікту з олігархами і було більше шансів на проходження цього законопроєкту».

Політолог вважає, що законопроєкт розроблявся в РНБО, тому і всі функції щодо контролю над олігархами цей орган перебрав під себе. Але розмови про те, що цей Реєстр олігархів має вести інший орган, про що говорить той же Разумков, трактує як апаратну боротьбу навколо президента, аби отримати ідеальний інструмент для домовленостей з «грошовими мішками».

«Мотивом створення окремого органу може бути максимальна бюрократизація цього процесу і подальша його девальвація, – припускає він. – Тільки на запуск цього органу піде рік, а то й більше».

Тобто президентська ініціатива вже на самому початку стикнулася з перепонами. Співрозмовники «Главкома» в «Слузі народу» поки дуже скептично ставляться до можливостей зібрати голоси хоча б монобільшості на флагманський президентський законопроєкт. Тим більше, що потенційні учасники доки нествореного Реєстру олігархів часу гаяти не будуть.

Павло Вуєць, «Главком»

АО «Кравец и Партнеры»