У даній статті ми розглянемо вже сформовану «схему» поки що безкарних дій нотаріусів та приватних виконавців щодо вчинення виконавчих написів «поза законом», пред’явлення їх до приватних виконавців для виконання та наслідки таких дій для мільйонів українців та економіки в цілому.

У ст. 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі – Перелік) містить чітке зазначення, що стягнення заборгованості відбувається за нотаріально посвідченим договором, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.

Ситуація зазвичай класична: складна економічна ситуація в України, відсутність робочих місць, тяжке матеріальне становище більшості населення, що значно ускладнилось пандемією COVID-19 та ряд інших життєвих факторів, як результат – кредитні зобов’язання.

Окрім цього, не варто забувати і про правову необізнаність населення та масову доступність ще й мікро-кредитів з «диким» кредитуванням та умовами.

Постає цілком логічне запитання, мікро-кредити не оформлюються нотаріально посвідченим договором, тоді чому відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису, арештовано майно чи провадиться примусове списання грошових коштів !? Законодавством же чітко встановлено заборону таких дій.

Відповідь очевидна – кількість випадків притягнення до відповідальності нотаріусів за вчинення відповідних нотаріальних дій мінімальна, а приватних виконавців взагалі відсутня, саме тому таке свавілля буде продовжуватись допоки Міністерство юстиції України не почне вживати відповідні дії спрямовані на притягнення останніх до відповідальності та відшкодування завданої шкоди.

Нотаріуси, до компетенції яких входить вчинення виконавчого напису зобов’язані дотримуватись норм чинного законодавства та перевірити дійсність існування такого права у стягувача не говорячи вже про безспірність заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.

Пункт 1 переліку передбачає, що для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання.

Власне це все, нотаріусу необхідно перевірити чи посвідчено нотаріально договір, перевірити наявність безспірності заборгованості та дотримання трирічного строку, у випадку відсутності однієї із вимог, останній має відмовити у вчинені нотаріальної дії.

До речі, така практика вже сформована судами та носить сталий характер. Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Зазвичай банком, фінансовою компанією чи приватним кредитором надаються нотаріусу документи, з яких неможливо встановити наявність безспірної заборгованості, оскільки, такі документи не відображають інформацію щодо здійснення боржником останньої оплати по кредиту, не вбачається яким саме чином нараховувались відсотки за користування кредитними коштами та не можливо встановити дійсний розмір заборгованості.

Натомість на практиці виходить парадокс, виконавчі написи масово вчиняються на підставі будь-яких документів, окрім тих, що визначені у Переліку.

Аналіз судової практики свідчить про те, що у більшості випадків, виконавчий напис визнається таким, що не підлягає виконанню саме з тих підстав, що вчинений виконавчий напис не є безспірними, стягувач не надав нотаріусу усі документи, які підтверджують заборгованість, пропущений строк вчинення виконавчого напису чи взагалі відсутні документи якими б підтверджувалась заборгованість.

Пункт 5 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі – Порядок) містить чіткі вимоги до викладення виконавчого напису, а саме:

Виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.

Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.

Таким чином, виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа що встановлює заборгованість або викладається на спеціальному бланку та прикріплюється до оригіналу документа на підстав якого він вчиняється, попередньо пересвідчившись у безспірності заборгованості та строках.

Отже, виконавчий напис, що пред’являється до виконання має бути скріплений із оригіналом документу, що встановлює заборгованість боржника.

На практиці рідко зустрічаються вчинені виконавчі написи у відповідності до Порядку.

Це власне і зрозуміло, адже як вже зазначалось, досить поширеною практикою є вчинення виконавчих написів на підставі будь-яких документів, окрім тих, що визначені у Переліку.

Зазвичай після отримання виконавчого напису з ігноруванням обмежень щодо його вчинення, стягувач пред’являє його до, так би мовити, «своїх» виконавців, які виявляються надто зацікавленими у швидкому вчиненні відповідних виконавчих дій спрямованих на погашення заборгованості та не дотримуються вимог законодавства, які встановлені для виконавчих написів.

Всім достеменно відомі вимоги щодо вчинення виконавчого напису передбаченого главою 16 Порядку, однак вони категорично ігноруються приватними чи державними виконавцями, адже останні у своїй діяльності регулюються ЗУ «Про виконавче провадження» у якому, звісно ж, відсутня вимога про те, як саме має виглядати виконавчий напис вчинений на документі, що встановлює заборгованість, однак є вимоги до виконавчого документу.

Стаття 4 Закону України «Про виконавче провадження» містить вимоги до виконавчого документу:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника – фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб – за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб – платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред’явлення рішення до виконання.

Звісно виконавець обізнаний про вимоги щодо викладення виконавчого напису, однак, останні зловживають своїми правами та приймають до виконання виконавчі написи «поза законом», на наш погляд і намагаються прикриватись виключно спеціальним законом у своїй діяльності «виправдовуючи» тим самим прийняття до виконання виконавчого документа, що очевидно не відповідає вимогам.

За логікою виконавців, кожен пересічний, хто тим чи іншим чином заволодів відповідним бланком та навіть і без бланку, може вчинити виконавчий напис на підставі начебто боргового документа, що повинен бути посвідчений нотаріально, але який не існує, про що виконавцю достеменно відомо та пред’явити його до виконання.

Все це, на нашу думку, є тривалою працюючою схемою вчинення виконавчого напису «поза законом» та виконанням цих незаконно вчинених виконавчих написів приватними виконавцями, що мають масштабні наслідки для громадян України та економіки в цілому.

Хто має відповідати за надмірне навантаження на судову систему через незліченну кількість позовних заяв про визнання виконавчих написів такими що не підлягають виконанню? Хто відповідальний за те, що нотаріуси не притягуються до відповідальності за свої протиправні дії? Хто відповідальний за те, що виконавець достеменно знає, що пред’явлений виконавчий документ не відповідає вимогам щодо його вчинення, однак не повертає його.

На нашу думку, вся відповідальність повністю на Міністерстві юстиції України, неможливо не знати про існуючу проблему в той час, як щоденно суди приймають рішення за позовними заявами щодо визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, та при надходженні великої кількості скарг за вчинення незаконних нотаріальних дій.

Відповідно до Положення про Міністерство юстиції України Мін’юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі – виконання рішень).

З метою збереження довіри до органів виконавчої влади, Міністерству юстиції України вже давно варто було надати відповідні роз’яснення з даного питання з метою організації належним чином роботи у сфері нотаріату та примусового виконання виконавчих написів, та притягнути недобросовісних нотаріусів та виконавців за до відповідальності.

Автори статті:

Старший юрист, адвокат АО «Кравець і партнери» Каріна Василевська

Старший партнер, адвокат АО «Кравець і партнери» Ростислав Кравець

Для Протокола

АО «Кравец и Партнеры»

Надаємо порівняння законопроекту №9055 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (надалі – Законопроект 9055, або Проект 9055) та міжнародних актах, які регулюють діяльність адвокатури з посиланням на конкретні норми міжнародного права. Якщо Україна дійсно обрала Європейський курс, законодавство про адвокатуру має відповідати цим високим стандартам.

Допуск до професії

Україна

Довідково. За 2014-2018 рік усі люстровані прокурори /слідчі набули статус адвокатів (дані ЄРАУ). Причини: діючий закон не має жодного запобіжника проти цього.

Висновок. Законопроект встановлює найбільш м’які правила доступу до професії у Європі.

Присяга адвоката України

Опоненти законопроекту 9055 закидають, що текст присяги не відображає принцип конфіденційності і вимагає від адвокатів поваги до суду. Проект 9055 приводить текст присяги до міжнародних стандартів.

Висновок. Текст присяги , приведений до міжнародних стандартів

Адвокатський запит

Розширення права на інформацію покладає додаткову відповідальність від зловживань

Зміни до Кримінального процесуального кодексу

У проекті народного депутата В. Писаренко імплементація прав та гарантій адвокатської діяльності у норми процесуального закону відсутні.

За проектом 9055 усі пропозиції щодо посилення гарантій адвокатської діяльності кореспондуються зі змінами у КПК.

Стаття 53 КПК

Стаття 22-1

Зловживання процесуальними правами

Зміни до 3 процесуальних кодексів діють з 15.12.2017. З 01.01.2019 представництво в судах здійснюють тільки адвокати. Зміни, що відбулись в 2016 році щодо монополії адвокатів повністю підтримані Національною асоціацію адвокатів.

Спростування міфу

Суд за будь-яким процесуальним законом не має права позбавляти адвоката права на практику. Це може зробити тільки дисциплінарний орган, сформований виключно адвокатами. Якість дисциплінарного органу залежить тільки від адвокатів.

Так, виглядає самоврядування зараз. Професійна організація за законом має тільки один Орган – Голову. Організаційні форми самоврядування не входять до НААУ (статті 45,46 діючого Закону).

За проектом 9055. В основі самоврядування АДВОКАТ, а не орган.

Адвокати України заявляють про свою підтримку законопроекту 9055 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», наголошують на необхідності його прийняття як найшвидше, оскільки сама Українська Адвокатура як правовий інститут перебуває під загрозою.

Противники законопроекту 9055 – чиновники від адвокатури, які за рахунок адвокатських внесків встановили собі захмарні зарплати і бояться втратити теплі місця. При цьому вони роблять все, щоб знизити інтелектуальний рівень адвокатського захисту, стимулюється підрив авторитету усіх правових інститутів української держави, у засобах масової інформації розповсюджуються міфи , які не мають нічого спільного з дійсністю.

Законопроект 9055 захищає демократичну державу і європейські стандарти у адвокатській професії

#вільнаадвокатура #незалежнаадвокатура #9055ТАК

АНТИРЕЙД

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Відповідний лист на своїй сторінці у Facebook опублікував суддя Окружного адмінсуду міста Києва Богдан Санін, передає УНН.

Зокрема, суди стали на сторону таких банків: “Союз”, “Преміум”, “Капітал”, Укрінбанк”, Київська Русь”, “Східно-промисловий банк”, “Грін банк”, “Банк Велес”, “Радикал банк”, “Фінансова ініціатива”, “Банк Софійський”.

У своєму листі НБУ вважає, що суди, визнаючи дії НБУ незаконними, втручаються у виключно дискреційні повноваження, а саме “право Національного банку України як особливого центрального органу державного управління застосовувати до банків заходу впливу”.

Ще одним аргументом, чому суди мають вирішувати спори на користь НБУ, на думку В.Гонтаревої, є той факт, що діючим законодавством не передбачено можливості відновлення діяльності банку, у тому числі за рішенням суду, відносно якого вже прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та його ліквідацію.

Зважаючи на вищевикладене, НБУ хоче, щоб Верховний суд “вжив заходи” для однакового застосування судами норм банківського законодавства, під час розгляду справ з оскарження рішень Національного банку України про виведення банків.

Редакція УНН звернулась до ВСУ, аби вони прокоментували лист НБУ, та, по можливості, надали копію відповіді В.Гонтаревій.

У зв’язку з тим, що Голова Верховного суду нині перебуває у відрядженні, ситуацію прокоментував суддя Верховного суду України Олександр Волков.

За його словами, лист голови НБУ в такій формі не буде розглядатися Верховним судом.

«Ми не розглядаємо листи. Нам багато громадян теж, наприклад, пишуть. Але є процесуальний порядок і ми не можемо розглядати документи, які надходять в не процесуальній формі. Ми на такі звернення якщо і реагуємо, то пишемо роз’яснення, що згідно з Конституцією і законодавством, ми діємо лише в межах закону. І ми розглядаємо лише те, що знаходиться в межах наших повноважень, а все інше ми не можемо розглядати”, — пояснив він.

Щодо відповіді НБУ, суддя зазначив, що якщо така відповідь буде надаватися – це буде роз’яснення про те, що ВСУ не розглядає листи.

Тим часом, “прохання” голови НБУ до Верховного суду УНН прокоментували також експерти.

Народний депутат, член профільного Комітету ВР Юрій Македон так само як і суддя ВСУ зазначив, що НБУ може звертатися до Верховного суду лише з процесуальними документами, а не листами.

“Вони повинні, якщо і звертатися до Верховного суду, то із процесуальними документами, тому що якщо вони не звертаються із процесуальними документами, а просто пишуть лист, то логіка їх дій незрозуміла. Представники Нацбанку, як сторона у справі, мають право подати заяву про перегляд. Але якщо є така заява і немає процесуальних документів – то логіку НБУ я не розумію. Тобто у них є право сторони переглянути ці справи і вони повинні були писати саме так, а просто заява подивіться, хто і що робить не так — це просто непрофесійний підхід”, — сказав він.

Адвокат і правозахисник Ростислав Кравець повідомив, що сьогодні до прокуратури буде подано заяву про скоєння головою НБУ кримінального правопорушення за ст. 376 КК України, а саме по факту втручання у діяльність суду та намагання впливу з метою отримання рішення на свою користь. Якщо прокуратура відмовить у реєстрації кримінального правопорушення, за словами Р.Кравця, буде звернення до суду щодо бездіяльності прокуратури.

“Друга заява буде подана безпосередньо до голови ВСУ стосовно того, яка була реакція на цей лист, чи звертався він до правоохоронних органів стосовно тиску на суд, так як саме така реакція відповідно до норм закону “Про судоустрій і статус суддів” повинна бути у разі, якщо хтось намагається вплинути на рішення суду. Це все прямо передбачено у нормах закону “Про судоустрій і статус суддів”, як в старій редакції, так і тим більше в новій редакції”, — наголосив Р.Кравець.

Голова ГО «Українське юридичне товариство», адвокат Олег Березюк назвав лист НБУ безпідставним та неграмотним.

“Сьогодні Верховний суд згідно із чинним законодавством ніяк не може забезпечити однакове застосування, хоча за Конституцією він зобов’язаний це робити. Але в нього немає механізмів через те, що нинішній Верховний суд позбавлений реальної можливості, тому що постанови Пленумів не мають обов’язкової сили для судів нижчої інстанції.

Таке звернення є безграмотним із юридичної точки зору. Верховний суд він же ж не адміністративний орган, якому підпорядковуються інші суди. Суддя і будь-який суд, він керується законом і власною правосвідомістю. Якщо раніше дійсно законодавство не тільки дозволяло, але й зобов’язувало Верховний суд узагальнювати судову практику й забезпечувати однакове застосування юридичних норм по всій території України по певним категоріям справ – то сьогодні це зробити практично неможливо. І звернення до Верховного суду і знову ж таки звинувачення у корумпованості (вчорашня заява НБУ на сайті) ну точно так же можна сказати, що НБУ корумпований. Це абсолютно неграмотні звернення і безпідставні заяви”, — пояснив він.

Джерело: УНН

Адвокатская компания Кравец и Партнеры